Перейти до вмісту

Мошіах, який є в кожному поколінні

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переробити. Причина: торанічний стиль.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переробити. Причина: торанічний стиль.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Мошіах у кожному поколінні — поняття, що ґрунтується на словах мудреців, благословенна їхня пам'ять, про те, що в кожному поколінні є людина, яка живе в час вигнання, гідна за своїми якостями бути Мошіахом і чекає на вказівку Всевишнього визволити народ Ізраїлю як Мелех га-Мошіах.

Зі слів мудреців, благословенна їхня пам'ять, ми дізнаємося багато ознак, пов'язаних з особою тієї людини, яка гідна бути Мошіахом, і відповідно до цього серед євреїв було заведено визначати, хто з людей покоління гідний бути Мошіахом.

Джерело

Образ Мелех га-Мошіаха як людини, що живе у своєму поколінні й сподівається визволити народ Ізраїлю, з'являється в джерелах мудреців одразу після зруйнування Другого Храму:

Трапилося з одним євреєм, який стояв, і замукала перед ним його корова. Проходив один араб, почув її голос і сказав йому: «Єврею, єврею, розпряжи свого вола і відв'яжи свій плуг, бо зруйновано Храм». Замукала вона вдруге, сказав йому: «Єврею, єврею, запряжи свого вола і прив'яжи свій плуг, бо народився Мелех га-Мошіах»

— Єрусалимський Талмуд, Брахот, розд. 2, галаха 4. У перекладі

.

Не обов'язково мається на увазі, що це немовля — той Мелех га-Мошіах, який у майбутньому фактично визволить, а це сказано, щоб указати, що одразу із зруйнуванням Святий, благословенний Він, поставив людину, готову й гідну визволити Ізраїль, щойно вони цього удостояться.[1][2]. На цій основі написав рабі Овадья з Бартенури[3]: «У кожному поколінні народжується один із нащадків Єгуди, який гідний бути Мошіахом для Ізраїлю». І так само в респонсах «Хатам софер»[4]: «І від дня, коли було зруйновано Храм, одразу народився один, гідний своєю праведністю бути визволителем, і коли настане час, Всевишній, благословенний Він, відкриється йому й пошле його.. а через наші гріхи, бо їх багато, вже багато й багато померли, і ми не удостоїлися, щоб вилився на них дух Мошіаха, хоча вони були гідні цього, але покоління не було гідне; однак коли настане, якщо захоче Всевишній, відкриється йому Всевишній, як Моше в кущі, і пошле його». У «Прі цадик» рабі Цадока га-Когена з Любліна[5]: «У кожному поколінні є одна душа, яка гідна бути Мошіахом, якщо покоління буде того гідне», а з іншого боку написав Радак[6]: «У кожному поколінні хтось із нащадків Давида прагнутиме, щоб за його днів було спасіння і щоб він був Мелех га-Мошіах».

На доказ цього Ребе написав євреєві, який дивувався, почувши від рабина своєї синагоги, «що в кількох поколіннях, включно і з нашим поколінням, жила людина, що відповідає за своїми якостями тому, щоб бути нашим праведним Мошіахом.. і особливо в нашому, останньому поколінні»[7], що «це з необхідністю випливає і з формулювання „Ані маамін“.. „чекатиму на нього щодня, що він прийде“, а це можливо, лише якщо за кілька років до цього він народився й виріс»[8]. В іншому місці Ребе пояснив у зв'язку з народженням Мошіаха одразу після зруйнування[9]: це необхідно, бо оскільки, коли Ізраїль робить тшуву, «одразу вони визволяються»[10], а Мошіах же — народжений жінкою, який царюватиме над Ізраїлем, — отже, необхідно, щоб одразу в момент після зруйнування був хтось, гідний бути Мошіахом, щоб Визволення могло настати «одразу», коли роблять тшуву».

І в одній зі своїх сіхот Ребе описав[11]: «Мошіах перебуває у світі в час і в місці вигнання, і в стані вигнання, страждає від недуг вигнання і чекає з нетерпінням і з тугою очей розкриття (з приховання в час і в стані вигнання) Мелех га-Мошіаха, що визволяє Ізраїль істинним і повним Визволенням, після якого не буде вигнання, згідно з постановою Рамбама: „Постане цар з дому Давида і т. д.“.

Визначення Мошіаха в кожному поколінні

Оскільки в Мелех га-Мошіаху, коли він розкриється, мають справдитися ознаки Мошіаха, як їх записав Рамбам у «Законах про царів»[12], відповідно та людина, яка гідна бути Мошіахом, має бути гідна того, щоб у ній справдилися ці визначення (однак визначення й ознаки імовірного Мошіаха і напевно Мошіаха в ній ще не справдилися, тому вона лише «гідна» бути Мошіахом).

І тому та людина, яка гідна бути Мошіахом, має бути:

  • З нащадків Давида.[13]
  • Заглиблений у Тору і займається заповідями.[14].
  • Щоб у ньому був «аспект» царювання.[15].
  • І він — провідник покоління.[16] І подібно до рабі Єгуди га-Насі, про якого сказали, що він був Мошіахом за своїх днів[17], і він стоїть замість Моше Рабейну і заміщає його, про якого сказано[18]: «Моше — перший визволитель, він же — останній визволитель». І ще: оскільки провідник покоління охоплює душі всього покоління — «бо насі — це все»[19], — він охоплює всі іскри Мошіаха, які є в кожному з покоління, і він — загальний Мошіах.[20]
  • А після розкриття внутрішньої сторони Тори і вчення хасидуту провідники хасидуту — це Мошіах покоління.[21] На додаток до того, що він насі, він — Мошіах покоління завдяки своєму зв'язку з єхідою Тори, суть якої — розкриття загальної єхіди, прихід Мошіаха.[22][23]

Особа Мошіаха

На цій основі в кожному поколінні шукали, хто є Мошіахом покоління; це ототожнення не гарантує, що він буде тим Мошіахом, який фактично визволить Ізраїль, а лише говорить, що в той час він найбільше підходить, щоб визволити Ізраїль, якщо справді удостояться[24].

  • Гемара в трактаті «Сангедрін»[25]: «Яке його ім'я? У домі рабі Шіли казали: Шіло його ім'я, як сказано: „доки не прийде Шіло“. У домі рабі Янаї казали: Їнон його ім'я, як сказано: „хай буде ім'я його вічне, доки світить сонце, Їнон ім'я його“. У домі рабі Ханіни сказали: Ханіна його ім'я, як сказано: „бо не дам вам милості“. А дехто каже: Менахем бен Хізкія його ім'я, як сказано: „бо далекий від мене втішитель, що повертає мені душу“... Сказав рав Нахман: якщо він із живих, то це такий, як я, як сказано: „і буде володар його з нього, і правитель його з-посеред нього вийде“. Сказав Рав: якщо він із живих, то це такий, як наш святий учитель».
  • «Сдей хемед»[26]: «І таким шляхом у них припускали в кожному поколінні, хто він.. наш святий учитель.. в його поколінні казали і знали, що він готовий.. і виходячи з цього учні Арізаля також писали, що за його днів це був Арізаль. І все це просто».

Подібним чином протягом поколінь є безліч висловлювань про великих Ізраїлю в кожному поколінні, чиї учні очікували повного Визволення за їхніх днів і розкриття їхнього вчителя як Мелех га-Мошіаха[27].

Усі провідники вчення хасидуту були «Мошіахом покоління» — Бешт, Магід з Межиріча, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедек, Ребе Магараш, Ребе Рашаб, Ребе Раяц, аж до Ребе шліта, який не лише «Мошіах покоління», а вже розкрився як «наш праведний Мошіах».

У нашому поколінні

Основна стаття – Любавицький Ребе як Мелех га-Мошіах

Любавицький Ребе визначається як Мелех га-Мошіах, який визволить народ Ізраїлю. Визнання Ребе Мелех га-Мошіахом було опубліковано рабинами Хабаду та іншими в галахічній постанові, що спирається на галахічні рішення і на висловлювання самого Ребе з цього питання.

Починаючи з 5751 (1990/1991), 5752 (1991/1992) і 5753 років (1992/1993), коли настав період, визначений Ребе як «розкриття Мошіаха» і початок його діяльності у світі, ця віра почала знаходити публічне вираження в співі «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» перед Ребе, а також іншими способами.

Віра в те, що Ребе — Мошіах, стала популярною завдяки рекламним кампаніям з використанням різних засобів, які проводилися (і продовжують проводитися) із заохочення Ребе.

У згаданому вище листі[8] Ребе пише, що необхідність існування Мошіаха в кожному поколінні — «особливо в нашому поколінні».

У сіхі тижневої глави «Тазрія-Мецора» 5751 року (1990/1991) Ребе наводить слова Гемари про те, що учні ототожнювали свого вчителя з Мошіахом, і застосовує ці слова до нас: «А ми (хасиди) скажемо слідом за ними (щодо наших Ребе, провідників поколінь, і особливо мого тестя, святішого Адмора, провідника нашого покоління) — Йосеф його ім'я, як сказано: „Простягне Ад-най знову руку Свою і т. д. і збере вигнанців Ізраїлю і т. д.“, Іцхак його ім'я, як сказано: „тоді наповняться уста наші сміхом“.».

В інших сіхот[28] Ребе зупиняється на словах мудреців[29] про те, що «Менахем його ім'я» — ім'я провідника нашого покоління. А в кількох місцях[30] додає також щодо його другого імені, Мендл, що воно в гематрії дорівнює слову «Цедек», а «Цедек» — це ім'я Мошіаха[31].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Там само, частина 2, с. 744, примітка 93; і див. «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5751, частина 4, сторінка 134, прим. 93
  2. ^ І див. у книзі «Нецах Ісраель» Магараля, розділ 26, де він пояснює сенс народження (що це не лише матеріальне народження): що тоді світ стає гідним Мошіаха, див. там; і див. у книзі «Єшуот мешихо», друге дослідження, розділ 1.
  3. ^ У його коментарі до Мегілат Рут.
  4. ^ Частина 6, розділ 98, що починається словами «Гарейні назір».
  5. ^ Тижнева глава «Дварім», пункт 13.
  6. ^ У його коментарі до Тегілім 89, 48
  7. ^ Формулювання Ребе в листі
  8. ^ 1 2 Лист від 28 нісана 5725 року (30 квітня 1965), надрукований у збірнику фарбрейнгену, випущеному до останнього дня Песаху 5780 року (9 квітня 2020)
  9. ^ «Лікутей сіхот», частина 29, Дварім, с. 14.
  10. ^ Рамбам, «Закони про тшуву», розділ 7, галаха 5.
  11. ^ «Двар малхут», Шабат тижневої глави «Тазрія-Мецора» 5751
  12. ^ Розділ 11
  13. ^ Адже Мошіах — це «цар з дому Давида» (Рамбам, «Закони про царів», розділ 11).
  14. ^ Див. сіху Шабату тижневої глави «Дварім» 5748 року (1987/1988) (прим. 69): «що Мошіах є в кожному поколінні, і більше того, він уже перебуває в стані, коли гідний визволити Ізраїль негайно („заглиблений у Тору і займається заповідями і т. д.“ — Рамбам, „Закони про царів“, кінець розд. 11)»
  15. ^ І згідно з обіцянкою Тори (Ваєхі 49, 6), що царство ніколи не припиниться в нащадків Єгуди: «Не відійде скіпетр від Єгуди»; і мудреці тлумачили це у відповідь на питання, у чому виявляється вічне царство Давида в цей час, коли немає царя в Ізраїлі, і пояснили: «Це голови вигнання у Вавилоні (див. Рамбам, „Закони про Синедріон“: „голови вигнання у Вавилоні стоять замість царя“) і насі в Землі Ізраїлю», які продовжують царство Давида і в час вигнання. І так пояснив Шла (тижнева глава «Ваєхі»), що «в кожному поколінні не припиняться поважні люди з Єгуди... щоб не припинилася в Єгуди влада, чи буде влада велика, чи мала, і це триватиме, доки не прийде Мошіах, і тоді до нього зберуться всі народи, і він царюватиме над усім світом на віки вічні». І як зрозуміло також зі слів Гемари, що приклади Мошіаха покоління — це наш святий учитель, рабі Єгуда, укладач Мішни, який був насі Синедріону, і рав Нахман, який був з дому голови вигнання; і див. сіху Шабату тижневої глави «Толдот», «Гітваадуйот» 5752, том 1, сторінка 320, що Мошіах призначений до царювання ще до свого розкриття, і див. там примітку 49, і див. також «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» 5752: «логічно сказати, що це насі покоління, як рабі Єгуда га-Насі»
  16. ^ Див. також сіху Сімхат Тора 5746 року (1985/1986) («Торат Менахем — Гітваадуйот» 5746, частина 1, сторінка 344).
  17. ^ Сангедрін, 98б.
  18. ^ Див. «Шмот раба», розд. 2, 6. Зогар, частина 1, 253а. Та ін.
  19. ^ Коментар Раші, Бемідбар 21, 21.
  20. ^ «Сефер га-сіхот» 5752, частина 2, сторінка 470, примітка 53.
  21. ^ Див. «Сдей хемед», там само: «виходячи з цього учні Арізаля також писали, що за його днів Арізаль був Мошіахом».
  22. ^ «Сефер га-сіхот» 5752, частина 2, сторінка 472, примітка 78.
  23. ^ Див. пояснення цього у збірнику «Геула у-Мошіах» 2 (пункти 2 — 8).
  24. ^ Як уточнили Рав і рав Нахман у своєму формулюванні, сказавши (Сангедрін, 98б): «якщо він із живих», і Раші пояснив: «якщо Мошіах — з тих, хто живе зараз», як про справу сумнівну. Оскільки прихід Визволення залежить від заслуги Ізраїлю, і якщо, не дай Б-г, вони не удостояться і Визволення затримається, Мошіах буде не з тих, хто живе зараз, а з наступних поколінь.
  25. ^ 98б.
  26. ^ «Пеат га-саде», розділ «алеф», правило 70
  27. ^ Зібрані в кунтресі «Мошіах у кожному поколінні» (Краун-Гайтс, 5751). І див. «Ме-оцар га-мелех», частина 1, с. 185, щодо Рамбама в його поколінні.
  28. ^ «Двар малхут», Шабат тижневої глави «Мішпатім» 5752 (прим. 148): «що в початкових літерах слова „мійад“ натякаються 3 періоди, що стосуються мого тестя, святішого Адмора, провідника нашого покоління, і в порядку наближення до нас — Мошіах (Менахем його ім'я), Йосеф-Іцхак, Дов-Бер (друге ім'я святішого Адмора)». І подібно до цього також у «Двар малхут» Шабату тижневої глави «Їтро» (прим. 96) і «Тецаве» (прим. 81), 5752.
  29. ^ Сангедрін, 98б: «А дехто каже: Менахем бен Хізкія його ім'я»
  30. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Трума» 5750 року (1989/1990). І див. також сіху Шабату тижневої глави «Гаазіну» 5751 року (1990/1991): «Менахем-Мендл — ім'я нашого праведного Мошіаха й найменування Всевишнього».
  31. ^ Згідно з віршем (Єшаягу 11:5): «І буде справедливість поясом стегон його».
Упоминается также в статье «Мычание коровы (агада)».

Повідомити про помилку на цій сторінці