Перейти до вмісту

«Сдей хемед»

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Сдей хемед»
Титульний аркуш книги у виданні 5656 року (1895/1896)
Загальні відомості
Автор Рабі Хаїм-Хізкіягу Медіні, якого називають Хахам[1]
Жанр Енциклопедія
Видавництво
Рік видання 5655
Інші видання
Інші видання 5656, 5708 та інші
Автор — рабі Хаїм-Хізкіягу Медіні, якого називають Хахам

Книга «Сдей хемед» — книга статей на галахічні та актуальні теми, що обговорювалися в літературі респонсів. Книгу написав рабі Хаїм-Хізкіягу Медіні (7 хешвана 5593 (31 жовтня 1832), 1833 — 24 кислева 5665 (2 грудня 1904), 1905), рабин євреїв Кримського півострова і міста Хеврон. Книга удостоїлася великої пошани серед наших Ребе, провідників поколінь, і була надрукована видавництвом «Кегот» за вказівкою Ребе Раяца.

Зміст і побудова книги

Книга містить постанови, новації та правила в статтях в алфавітному порядку, у вісімнадцяти томах. Побудова книги ґрунтується на побудові енциклопедії, що зосереджує відповіді щодо повсякденної галахи і поєднує їх з актуальними проблемами, які стояли на порядку денному. Книга збирає відповіді мудреців Ашкеназу і мудреців Сфараду в алфавітному порядку, чого раніше не існувало.

Видання книги

У місяці адар 5708 року Ребе Раяц висловив своє бажання надрукувати книгу. Того ж місяця Ребе звернувся до рава Давида Бровермана[2], який керував тоді друкуванням книг «Кегот» у Європі, і попросив його з'ясувати можливість друкування книги та її вартість.

Після отримання дозволу від рава Єгуди Шмоткіна з Тель-Авіва, чия родина володіла правами на видання цього комплекту, Ребе сам почав займатися виданням книг у світ, у розкішному і чудовому виданні[3]. Зокрема, у цьому виданні було додано загальні покажчики до всіх частин серії: покажчик тем, покажчик авторів і книг.

Друкування серії коштувало великих грошей. Початкове фінансування надав меценат на ім'я р. Цві-Еліезер Кройзер[4], а основне фінансування надав хасид р. Йосеф Робінсон[5].

Друкування серії було завершено в 5712 році (1951/1952), і Ребе докладав зусиль до поширення серії в різних місцях. Коли інші особи надрукували «Сдей хемед» без дозволу «Кегот», Ребе відкинув судовий позов проти них.

У Рош ходеш сівана 5710 року (травень–червень 1950) провів фарбрейнген Ребе у 770. Цей фарбрейнген відзначав завершення виплати іпотеки за 770 завдяки пожертві р. Йосефа Робінсона. Напередодні Рош ходешу п. Робінсон супроводжував Ребе до Огелю, де за пропозицією р. Ісраеля Джейкобсона зобов'язався оплатити завершення друкування серії «Сдей хемед». На самому фарбрейнгені Робінсон сидів поруч із Ребе і під час нього звернувся до Ребе з проханням «пояснити одну тему в „Сдей хемед“».

Ребе відповів, що «заради видання „Сдей хемед“ варто було б влаштувати особливий фарбрейнген», а потім попросив, щоб йому принесли том «Сдей хемед»[6]. Коли том принесли, Ребе погортав його, вказав на певне місце, роз'яснене в ньому (у «Маарехет далет мінім»), щодо негайної оплати за етрог. Ребе згадав звичай Ребе Раяца не платити відразу і пояснив його[7].

Під час підготовки книг у їхньому новому виданні видавництвом «Кегот» до Ребе дійшла звістка, що різні особи в таборах біженців у Німеччині вирішили почати друкування «Сдей хемед» у вигляді старого видання. Тоді Ребе розмовляв з равом Іцхаком-Давидом Гронером про друкування «Сдей хемед» і під час розмови висловився перед ним з болем і смутком про весь «швейс ун блут» [=піт і кров], який він вклав у «Сдей хемед». 26 тевета 5709 року (27 січня 1949) [8] Ребе написав послання р. Давиду Броверману, відповідальному за друкування книг «Кегот» у Німеччині: «Пішла тут чутка, що друкують у кемпс [=таборах біженців у Німеччині] „Сдей хемед“, і будьте ласкаві повідомити мені, чи так це, і оголосити офіційним чином, що право видання — наше і що „Кегот“ уже друкує його». Згодом з'ясувалося, з'ясувалося, що так воно і є, і Ребе [9] пише, що «люди з Угорщини надрукували тепер кілька частин „Сдей хемед“ так, як воно друкувалося раніше». Це друкування завдало значних грошових збитків, після того як у друкування було вкладено великі гроші. Через деякий час книги знову були надруковані без дозволу, і були такі, хто висловлював думку подати судовий позов проти порушників чужих меж, однак коли Ребе запитали про це, він відповів своєю святою рукою на берегах послання від 7 адара II 5711 року (15 березня 1951): «Вести суд щодо [=з приводу] „Сдей хемед“ з... на мою думку, не варто». [10]. Дехто каже, що оскільки Ребе чув, що рав Моше Штерн з Дебрецена [див. у статті про нього] був причетний до справи (видання надрукував друкар Фрідман, угорський єврей з Нью-Йорка, але рав Штерн редагував видання і підготував до нього покажчики), він вказав утриматися від цього з поваги до рава Штерна [11].

У 5758 році (1997/1998) рав Ісраель Шмоткін, син рава Єгуди Шмоткіна, продав право видання раву «Езрі га-Леві Хатаві»[12], який мав намір видати його у світ з великою розкішшю і пишністю, з численними виправленнями і доповненнями[13].

Ставлення до книги в Хабаді

На початку книги (у виданні «Кегот») Ребе присвятив кілька рядків життєпису й образу автора. Зокрема, Ребе описує автора безліччю рідкісних висловів: «Ще на ранковій росі свого дитинства він вирізнявся своїми піднесеними здібностями, своєю великою старанністю і своїми знаннями. У дитинстві він лив воду на руки знаменитих мудреців і рабинів... Усі його помисли були завжди в його навчанні та його книгах... І обернув він ночі на дні, щоб чувати біля брам Тори і служіння. Окрім того, що давав приватні уроки Тори, він наповнив нутро своє Шасом і законовчителями, рішонім та ахаронім, і від таємної мудрості також не відвів руки своєї. І коли дав йому Г-сподь спокій довкола, звернув він серце своє, щоб почати ту величну будову, до якої завжди прагнув, — укласти енциклопедію галахи; і плодом його великої праці стала його велика і знаменита книга „Сдей хемед“, більшість частин якої вийшла у світ ще за життя автора (деякі — у кількох виданнях), а частина — після його відходу з життя».

Далі Ребе пише, що «в цій своїй книзі автор поставив собі за мету надати тому, хто її вивчає, кожен закон і галаху (а також низку питань агади) з їхнім корінням, основами й відгалуженнями — від Талмуду і до останнього з ахаронім, викладені в розборі й обговоренні з джерелами, з яких він черпав скарбницю своїх знань і свої постанови. Книга „Сдей хемед“ полюбилася і прославилася в усіх країнах, а рав-автор став подібним до відомого і надійного міняйла, до якого з усіх кінців світу надсилали запитання і відповіді з проханням висловити свою вирішальну думку. Найбільші багатії Росії... обдаровували його найкращими зі своїх книг з талмудичної літератури... і рав Хаїм-Хізкіягу Медіні примножив Тору і мудрість, щоб удосконалити свій твір, наскільки можливо».

Висловлювання Ребе про автора

  • «Автор книги „Сдей хемед“ був сефардським євреєм, великим праведником», — слова Ребе в Рош ходеш сівана 5710 року (травень–червень 1950)[14].
  • «Окремий розділ — його піднесені якості, його смирення і його праведність; і малу частину їх можна побачити в його заповіті, надрукованому наприкінці книг „Сдей хемед“»[15].
  • Ребе відзначає його книгу «Ор лі», надруковану равом Медіні в 5628 році (1867/1868) з приховуванням його імені як автора — «з великого його смирення», — і каже, що книга «містить відповіді й тонкі обговорення Тори в чистому його стилі». І далі пише: «І вилив від духу свого на них — на євреїв Криму, у яких він служив рабином 33 роки, — і вкорінив також добрі якості в їхніх серцях».
  • Про його особливу особистість («і характерно це») Ребе пише: «Що трьох своїх дочок він видав за своїх учнів, великих знавців Тори, ремісників. Один — швець, другий — кравець, третій — шапкар».

Додаткова література

Примітки

  1. ^ І так він підписується у своєму листі
  2. ^ Голова ради Кфар-Хабада
  3. ^ У книзі «Нелха бе-орхотав», с. 254, Ребе вказав перелічити в певному каталозі особливі переваги, які має «Сдей хемед» видання «Кегот»
  4. ^ У листі від 7 адара I 5708 (17 лютого 1948) Ребе пише йому про цінність серії: «Ця книга-енциклопедія, яку мій тесть, святійший Ребе, обрав [для адресата], щоб дарувати йому вічну заслугу того, хто приводить багатьох до заслуги, — це найважливіша енциклопедія, що містить постанови для поведінки єврея, одного і багатьох, за ахаронім та останніми з ахаронім. Уже перед останньою війною книгу було розпродано, і її надрукували в Польщі в 5699–5700 роках (1938–1940). Але разом з мільйонами святих жертв, що загинули від рук убивць, хай зітреться ім'я їхнє, була знищена і ця книга, тож потреба знову оживити й надрукувати цю дорогоцінну рідкість дуже велика».
  5. ^ Зусиллями р. Шломо-Агарона Казарновського і р. Яакова Каца з Чикаго.
  6. ^ Ребе вийняв з кишені ключ від своєї кімнати і передав його раву Єгуді-Лейбу Гронеру. Вказав їм принести з його кімнати один том «Сдей хемед». На запитання «який том?» Ребе відповів: «який трапиться тобі під руку»...
  7. ^ Посилання на сіху: [1]
  8. ^ «Ігрот кодеш», том 3, с. 79.
  9. ^ «Ігрот кодеш» там само, там само с. 162
  10. ^ «Кунтрес Оцар га-хасидім», ґрунтовний огляд про авторські права видавництва «Кегот» на книги наших Ребе, провідників поколінь, с. 6–7, і там фотокопії святих рукописів з листів Ребе. І див. також у «Гіткашрут», випуск 512, у розділі «Ніцоцей Ребе».
  11. ^ «Га-Міхлоль», стаття «Сдей хемед»
  12. ^ Власник книгарні в кварталі Меа-Шеарім на вулиці Меа-Шеарім в Єрусалимі
  13. ^ Книга «Сдей хемед», на її початку, Єрусалим, 5758.
  14. ^ За іншою версією, Ребе додав також титули «гаон, праведник і т. д.» — «Ємей берешит», с. 162.
  15. ^ Так Ребе зазначив у тезах до «Життєпису автора».
  16. ^ Див. там у примітці 1 список випусків, які опублікували досі аврехи, що займаються від імені «Кегот» виданням «Сдей хемед».

Повідомити про помилку на цій сторінці