Перейти до вмісту

«Тумат єшарім танхем»

Матеріал з Хабадпедії
Рав Вольпо поруч із книгою

Книга «Тумат єшарім танхем» рава Шалом-Дов-Бера Вольпо — книга, що роз'яснює віру хасидів у вічність проводу Ребе й у проголошення його особи як Царя Мошіаха. Книга вийшла друком у місяці хешвані 5773 року (2012/2013) у відповідь на книгу «Бе-май кміфлегі» р. Єхезкеля Софера.

Причина видання

Улітку 5772 р. Єхезкель Софер випустив силами видавництва «Хазак» свою книгу «Бе-май кміфлегі», книга присвячена полеміці, що існує в Любавичах щодо питання Геули та Мошіаха, причому водночас подає з погляду свого світогляду думку Ребе на такі теми, як: пророцтво про Геулу, прихід Мошіаха в сьомому поколінні та інші. Головний висновок книги — що внаслідок події, яка сталася 3 тамуза 5754 (12 червня 1994), не можна говорити, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і тому не можна проголошувати «Єхі адонейну», і зрозуміло, що не можна говорити, що Ребе живий і існує.

Ці свої погляди рав Софер висловив уже в 5755 році (1994/1995) у своїй книзі «Ітбараару ве-ітлабну» (на яку рав Вольпо написав свою відповідь у кунтресі «Сефер софер ве-сіпур», і рав Моше Орнштейн у своїй книзі «Га-емуна га-шлема»), і після доповнень і виправлень — частково змін унаслідок різної критики, — що накопичилися в нього за роки, знову випустив свою книгу в новому, розширеному виданні.

Книга викликала критику серед абсолютної більшості хасидів Хабаду, і навіть рабини, які дали свої схвалення книзі, відмежувалися від них і оголосили, що це було зроблено без того, щоб вони бачили всі частини книги[1].

У відповідь на ту книгу рав Вольпо випустив книгу «Тумат єшарім танхем».

Думка рава Софера майже не змінилася внаслідок цієї книги, і на більшу частину сказаного в ній у нього є відповіді.

Структура книги

На початку кожного розділу стоїть цитата з книги «Бе-май кміфлегі», що стосується однієї теми з безлічі тем, які обговорюються в книзі, а потім автор спростовує її слова.

Протягом книги автор докладно роз'яснює думку Ребе на теми вічності життя Мелех га-Мошіаха, особи Мошіаха, оголошення особи Мошіаха, спростовуючи всі роз'яснення рава Софера до сіхот, з яких доводяться ці речі, і відповідаючи на запитання до сіхот, з яких він виводить свою думку, а також захищає хасидів, що утримуються від відвідування Огелю (хоча сам автор не утримується). Автор не уникає використання цинізму під час викладу (за прикладом самого рава Софера) явним чином і окремо від решти книги, написаної загалом у серйозному тоні[2].

Назва книги

Мету книги підкреслено (за словами автора) в її назві:

Гемара[3] наводить вірш[4] «Непорочність прямодушних веде їх», і Раші пояснив: «Ми йшли з Ним у простоті серця, як чинять із любові, і покладалися на Нього, що Він не обтяжить нас тим, чого ми не зможемо витримати».

Цим автор хоче висловити, що ми, «прямодушні», ідемо «в простоті серця», не прагнемо йти за розумом, «тлумачити дивними тлумаченнями і відводити слова від їхнього простого сенсу», як це зробив у своїй книзі рав Софер, за твердженням автора.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рави Ярославський і Гопін: у Любавичах немає жодного місця для думок «Бе-май кміфлегі»!
  2. ^ Чого не скажеш про книгу рава Софера, цілком змішану із серйозності й цинізму водночас, і часом важко вловити межу між ними.
  3. ^ Шабат 88, а-б.
  4. ^ Мішлей 11, 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці