Перейти до вмісту

Цар Шломо

Матеріал з Хабадпедії

Цар Шломо був сином царя Давида і третім з царів Ізраїлю. Шломо був наймудрішим з усіх людей[1] і збудував Перший Храм. Називався сімома іменами: Шломо, Єдідья, Когелет, Бен Яке, Агур, Лемуель Ітіель[2].

Біографія

Цар Шломо народився у 2912 році в свого батька царя Давида від його дружини Бат-Шеви.

Після відходу його батька — царя Давида — у свято Шавуот (яке випало на Шабат) у 2924 році Шломо було призначено царем. Шломо тоді було дванадцять років.

У 2928 році цар Шломо почав будувати Перший Храм з великою пишнотою. Будівництво тривало сім років і завершилося у 2935 році, у місяці хешван. Освячення Першого Храму було відкладено до місяця тішрей — приблизно через рік, — коли весь народ святкував протягом тижня, на який випав Йом Кіпур, — і того року в нього не постилися. Євреї побоювалися, чи не гріх це, але вийшов бат коль з Небес і сказав їм: «Усі ви приготовані до життя у світі прийдешньому»[3].

Шломо царював над усім світом[4]. Його царство згодом відібрав у нього цар демонів Ашмедай. У Гемарі є суперечка про те, чи було потім повернуто йому царство, чи ні[5].

Царство дому Давида переходило в родині дому Давида у спадок, і Мелех га-Мошіах буде з його нащадків[6].

Він запровадив нові галахічні постанови в народі Ізраїлю — це ерув і омивання рук, і коли він запровадив ці постанови, вийшов бат коль з Небес і сказав: «Сину мій, якщо мудре серце твоє, зрадіє і моє серце»[7].

У 2964 році Шломо пішов з життя, і його царство продовжив його син цар Рехавам. Після його смерті царство розкололося надвоє: його син Рехавам царював над Юдейським царством, а Єровам бен Нават — над Ізраїльським царством.

«Пада ве-шалом нафші»

Цар Шломо — це одна сфіра в Малхут, Хохма в Малхут[8]

У дні його царювання цей аспект був виражений натяком у вірші «Визволив у мирі душу мою від битви проти мене». Таким чином, що хоча заняття тілом і тваринною душею відбувається у вигляді «крав» — від слова «кірув», наближення, — проте визволення й очищення відбуваються шляхом спокою і миру: «визволив у мирі».

Так[9] було в дні царя Шломо, у якого було щедре світло і щедра Хохма, і в його дні «каїма сіара бе-ашлемута» = місяць був повним[10], і це тому, що тоді очищення іскор відбувалося шляхом спокою і само собою. І як у простому сенсі: цариця Савська[11] почула про Шломо і його мудрість і прийшла до нього сама, і так само приходили до нього з усіх місць у світі, навіть з найвіддаленіших місць, і приносили йому іскри святості.

Ребе походить син за сином від царя Шломо, мир йому.

Срібло не цінувалося в його дні

Про дні Шломо сказано в Пророках[12]: «Срібло не цінувалося за днів Шломо ні в що» (= срібло зовсім не цінувалося в період його царювання). У вченні Каббали пояснюється, що причина того, що Шломо не цінував срібла, — у тому, що він бажав саме переваги золота, яке вище за срібло, оскільки золото належить до лівої лінії, яка у своєму корені вища за праву лінію. Проте цар Шломо помилився в цьому, бо ще не настав час для розкриття цієї переваги, і лише в прийдешньому майбутньому розкриється перевага золота над сріблом. І оскільки Шломо відкинув срібло — праву лінію, його було за це покарано[13].

У вченні хасидуту це пояснюється двома шляхами:

  • Цар Шломо хотів розкрити перевагу гвурот над хасадім, як це розкриється в прийдешньому майбутньому, — коли цар Давид з коліна Єгуди, суть якого — сфіра Малхут (що будується з гвурот), — буде вищим за коліно Йосефа, суть якого — Зеїр Анпін (основа якого — хасадім). А оскільки в дні Шломо було збудовано Перший Храм, що є частиною розкриття, яке буде в прийдешньому майбутньому, він подумав, що настав час розкритися перевазі гвурот, перевазі золота над сріблом, і не цінував срібла. Проте він помилився в цьому — і двічі: 1) ще не настав час для цього розкриття, а лише в прийдешньому майбутньому воно розкриється; 2) і в майбутньому — коли розкриється перевага золота — срібло не буде скасоване, а обидва будуть цінними, Шломо ж зовсім не цінував срібла[14].
  • Цар Шломо хотів, щоб усі сини Ізраїлю досягли щабля «сильних серцем, далеких від праведності»[15], «увесь світ годується з милості, а вони годуються силою своєї руки»[16] — тобто їм не потрібно отримувати достаток від Святого, благословенний Він, як милість, оскільки вони заслуговують на це самі. І тому він не хотів срібла, а хотів золота, суть якого — гвурот і суд, — так, щоб сини Ізраїлю заслуговували отримувати достаток за судом. Проте він помилився в цьому, бо в цей час більша частина світу не може отримувати цей щабель суду, а потребує срібла — хеседу. І лише про майбутнє сказано[17]: «Не сріблом будете викуплені», — що не потрібно буде отримувати через хесед[18].

Його праці

Примітки

  1. ^ Мелахім I 5, 11.
  2. ^ «Авот де-рабі Натан», кінець розділу 39.
  3. ^ Моед катан, 9а.
  4. ^ Мегіла, 11а.
  5. ^ Гітін, 68б.
  6. ^ Рамбам, початок десятого розділу «Сангедрін».
  7. ^ Ерувін, аркуш 21.
  8. ^ «Сефер га-міцвот» Цемах Цедека — заповідь призначення царя, розд. 2 (108б і далі).
  9. ^ Див. маамар, що починається словами «Пада ве-шалом», 5675 (Гемшех 5672, т. 2, с. 769 і далі). І див. «Лікутей Тора», Бемідбар 4а.
  10. ^ Шмот раба, 15, 26.
  11. ^ Мелахім I 10, 1 і далі.
  12. ^ Мелахім I 10, 21.
  13. ^ Зогар, т. 1, 250а.
  14. ^ «Ор га-Тора», Берешит, т. 6, с. 1109б. І див. також там т. 1, с. 157а.
  15. ^ Вислів вірша — Єшаягу 46, 2.
  16. ^ Брахот, 17б.
  17. ^ Єшаягу 52, 3.
  18. ^ «Ор га-Тора», Шмот, т. 4, с. 1171. А також там т. 5, с. 1614. І див. також «Сефер га-маамарім» 5630, с. 180.

Повідомити про помилку на цій сторінці