Перейти до вмісту

Єгуда-Калман Марлоу

Матеріал з Хабадпедії
Рав Єгуда-Калман Марлоу
Рав Єгуда-Калман Марлоу — рабин району Краун-Гайтс
Основна інформація
Дата народження10 адара I 5692
Місце народженняФранкфурт-на-Майні, Німеччина
Дата смерті20 сівана 5760 (23 червня 2000)
КраїнаНімеччина, США
Місце проживанняФранкфурт-на-Майні, Ньюарк, Краун-Гайтс
Місце діяльностіКраун-Гайтс
НалежністьХасидизм Хабад
Рід діяльностірабин, педагог
Освітаєшива «Тора ва-Даат», центральна єшива «Томхей Тмімім»
Посадарабин району Краун-Гайтс у Брукліні, учитель у Любавицькій єшиві
УчителіЛюбавицький Ребе
Сім'я
Батькор. Аврагам-Єгошуа Маліновський
МатиРахель
ДружинаХая (уроджена Рейхер)
ДітиЙосеф-Іцхак Марлоу, Рівка, Лея-Гліккл
Родовід

Рав Єгуда-Калман Марлоу (10 адара I 5692 (17 лютого 1932) – 20 сівана 5760 (23 червня 2000)) був рабином району Краун-Гайтс у Брукліні, одним із видатних провідників віри в те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, також і після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994). Ребе назвав його «найсильнішим із сильних»[1].

Біографія

Рав Марлоу подає Ребе постанову про те, що «настав час Геули»
Рабинське свідоцтво рава Марлоу

Народився 10 адара I 5692 року (17 лютого 1932) у Франкфурті-на-Майні в Німеччині у р. Аврагама-Єгошуа Маліновського, сина р. Баруха-Калмана Маліновського, який давав уроки в бейт-мідраші рава Бройєра, і Рахелі, що походила зі знаменитої династії рабинів, початок якої — гаон рабі Гешель, голова рабинського суду громади Кракова (про нього Хіда[2] написав: «Помножилися, як помножилися, рабини й гаони, що вийшли з його лона, — святі, які перебувають у країні життя, і, хай будуть відокремлені для життя, рабини — гаони покоління, його шановні й родичі, — хай буде ім'я навіки, хай буде на те воля»). Її батьком був р. Єгуда-Зеліг Мішелоберський, а матір'ю — пані Лея з родини Шейнкель.

У США

Після приходу до влади нацистської партії на чолі з Гітлером, хай зітреться ім'я його, перебування в Німеччині стало нестерпним, і 5698 року (1937/1938) родина емігрувала до Сполучених Штатів і оселилася в Ньюарку, Нью-Джерсі, де скоротила прізвище до «Марлоу».

У той період його батько вважав за краще займатися зневажуваною і тяжкою роботою, аби лише дотримуватися святості Шабату; тяжкі дні випали на долю маленького сина, шестирічного, який часом навіть голодував. Але, попри тяжке матеріальне становище, батьки відправили молодшого сина навчатися в єшиву «Тора ва-Даат». У Ньюарку жив хасид р. Давид Штокхамер, тесть рава Мордехая Ментліка і рава Моше-Пінхаса Каца. Поведінка цих хасидів вплинула на серце Єгуди-Калмана, і він пішов навчатися в «Томхей Тмімім»; тоді ж виник і перший зв'язок із хасидизмом Хабад через рава Шалома-Дов-Бера Гордона, хабадського авреха, який емігрував до Сполучених Штатів кількома роками раніше зі своїм батьком, хасидом р. Йохананом Гордоном, і почав поширювати вчення хасидуту в єврейських навчальних закладах.

Його батько, р. Аврагам-Єгошуа, хоча й не належав до громади хасидів, дуже симпатизував хасидському шляху, і, коли Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів, він їздив разом із хасидами на фарбрейнген Ребе.

Протягом років р. Аврагам-Єгошуа кілька разів брав участь у фарбрейнгенах Ребе Раяца і навіть двічі був на єхідуті в Ребе. Іноді він брав із собою сина, уже молодого юнака, щоб той пройнявся хасидською атмосферою, що панувала при дворі Ребе. Оскільки молодим юнакам не дозволяли брати участь у фарбрейнгенах, юному Єгуді-Калману доводилося ховатися під час фарбрейнгену. Коли він досяг віку заповідей, батько просив провести його на єхідут, але в той час Ребе Раяц хворів, і лише одиницям дозволяли входити до нього на єхідут.

У святий Шабат 10 швата 5710 року (28 січня 1950) він перебував у Ньюарку, де його застала звістка про відхід зі світу Ребе Раяца. Він поспішив до «Бейт хаєйну» і брав участь у великому похороні, що відбувся наступного дня.

У «Томхей Тмімім»

У період після відходу зі світу Ребе Раяца він перейшов навчатися в єшиву «Томхей Тмімім» у Нью-Йорку, час від часу приходив у «наші святі двори» і брав участь у фарбрейнгенах Ребе[3].

Одного разу, коли він увійшов до Ребе на єхідут з нагоди свого дня народження, Ребе запитав його, який трактат він вивчає. Після того як він відповів, що вивчає трактат «Гітін», який вивчали того року за програмою єшиви, Ребе запитав його, як він учить. Коли він відповів, що вивчає Гмару з коментарем Раші, Тосафот і коментаторами, Ребе запитав його: а як щодо поским? Від того єхідуту він почав робити особливий наголос на вивченні галахічних постанов, що стосуються трактату, який вивчають у єшиві.

У ті роки рав Марлоу навчався в центральній єшиві «Томхей Тмімім» у 770[4]. У молодому віці він уже отримав рабинське посвячення від керівників центральної єшиви «Томхей Тмімім».

Коли Ребе проводив збір коштів на будівництво кварталу в Кфар-Хабаді на фарбрейнгені 19 кислева 5718 року (12 грудня 1957), Ребе звернувся до нього і попросив подвоїти його пожертву за його батьків[5].

На трапезі останнього дня Песаху 5718 року (12 квітня 1958) Ребе звернувся до нього на ім'я, запитав, чи випив він чотири келихи, і налив йому з графина з вином, що стояв на його святому столі.

Весілля

Ребе проводить кідушин на хупі рава Марлоу
Рав Марлоу на груповій фотографії зі своїми учнями 5-го класу Любавицької єшиви 5730 року (1969/1970)

4 адара 5719 року (12 лютого або 14 березня 1959) він одружився з пані Хаєю з родини Райхер, причому кідушин на його хупі проводив Ребе. Матір його дружини вбили нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, у таборах знищення в Європі, а його дружина дивом урятувалася і емігрувала до Сполучених Штатів, де її прийняли в дім родини Бекер.

Після весілля рав працював педагогом у Любавицькій єшиві і став улюбленим учителем. Навіть коли на нього лягав тягар заробітку, він ні на хвилину не припиняв вивчення Тори. У ранкові години він викладав у єшиві, а після закінчення занять ішов до синагоги і сідав учитися з наполегливістю і старанністю. Лише в пізні нічні години він повертався додому.

У той час рабином Краун-Гайтс був рав Залман-Шимон Дворкін, який говорив переважно їдиш і погано володів англійською мовою. Баалей тшува, які приєдналися до громади і говорили лише англійською, не могли спілкуватися з рабином громади і воліли запитувати рава Марлоу, який добре володів англійською. Рав Марлоу, не бажаючи виносити галахічні рішення за присутності свого вчителя, мав звичку не відповідати тим, хто запитував, прямо, а відкривав перед ними «Шулхан арух» на розділі, присвяченому цій темі, і вивчав із ними цей розділ, доки вони не розуміли, що «Шулхан арух» постановляє в такому випадку.

Щороку рав завершував поглиблене вивчення кількох трактатів, а перед кожним святом поглиблено переглядав усі закони, пов'язані з цим святом; крім того, у нього був особливий порядок вивчення законів, що стосуються всіх днів року. Він знав напам'ять усю Тору з коментарем Раші і перекладом Онкелоса. Він був дуже точним читцем Тори, і знаки кантиляції були в нього на вустах[6].

5737 року (1976/1977) «Жінки Хабаду» випустили кулінарну книгу, і рав Марлоу відповідав за її галахічний бік. Коли рав Марлоу подав Ребе книгу на одному з фарбрейнгенів, Ребе сказав йому: «Досить уже ховатися серед речей. Настав час, щоб ти став наставником у законах для багатьох!»[7].

Крім того, Ребе якось відгукнувся про нього, назвавши «людиною галахи»[8].

Подія в суці «Бейт хаєйну»

У свято Сукот 5730 року (27 вересня 1969), під час фарбрейнгену Ребе в суці 770, Ребе з силою надихав спів, і величезна публіка з великим піднесенням танцювала на місці. Від сили танців одна з пірамід обвалилася і розчавила ногу рава Марлоу. Попри величезний біль, рав стримувався і не видав ані звуку, щоб не заважати перебігу фарбрейнгену. «Ваад га-месадер» поспішив на місце і почав відсувати присутніх убік, намагаючись зсунути і рава, який тим часом ліг на підлогу, але тоді помітили його ногу, придавлену дошками піраміди. Тим часом спів припинився, обличчя Ребе стало серйозним, і він увесь час дивився в бік місця події.

Після багатьох зусиль рава вдалося визволити, і його терміново доправили до лікарні, де його відразу госпіталізували і надали екстрену допомогу. Шість місяців його нога була в гіпсі, і розповідають, що Ребе був причетний до всіх етапів лікування.

На виході Сімхат Тора того ж року двоє його друзів поїхали до лікарні і привезли його на милицях на фарбрейнген Ребе, який був у самому розпалі. Коли вони увійшли, Ребе був посеред сіхи, і рав попросив поставити його збоку, щоб не привертати зайвої уваги. Коли сіха закінчилася, Ребе подивився в його бік і звелів підняти його на поміст фарбрейнгену і подати йому «лехаїм»[9].

Вибори рабинів у районі Краун-Гайтс

Рав Марлоу під час відвідин заводу молочної продукції. Зліва направо стоять: рав Ханіна Шперлін, рав Берл Левертов, рав і мара де-атра Марлоу, рав Йосеф Брук, рав Міхаель Хазан і рав Єшая Боймельгрін.
Рав Єгуда-Калман Марлоу на фотографії з хлопчиком за мить до обрізання — 9200-го, проведеного організацією «Друзі біженців зі Східної Європи».

На виході святого Шабату 17 адара 5745 року (10 березня 1985) помер рабин району Краун-Гайтс рав Залман-Шимон Дворкін. Трохи більше ніж через рік було проведено вибори, на яких мешканці району обрали трьох рабинів: рава Єгуду-Калмана Марлоу (який довгі роки був членом рабинського суду любавицьких рабинів під головуванням рава Дворкіна), рава Давида Ханзіна і рава Аврагама Аздабу. Рава Марлоу обрано більшістю понад вісімсот голосів із тисячі тих, хто мав право голосу. Оскільки Ребе вказав раву Ханзіну залишитися у Святій Землі, було проведено додаткові вибори, на яких третім рабином обрано рава Йосефа-Аврагама Геллера.

Процес обрання рабинів супроводжувався особистою участю Ребе, і коли певні громадські діячі намагалися завадити процесу виборів, Ребе висловився у винятково гострих виразах:

«Коли я побачив стан справ, у мене не лишалося вибору, крім як звільнитися від усіх своїх занять, відкласти їх убік і подбати про те, щоб уся тема обрання і призначення рабинів велася згідно з „Шулхан арухом“»[10].

В іншій сіхі Ребе застосував до рабинів району вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять:

«Єрубаал у своєму поколінні — як Моше у своєму поколінні.. Їфтах у своєму поколінні — як Шмуель у своєму поколінні.. призначений керівником над громадою — він як найсильніший із сильних.. тобі нема до кого йти, крім як до судді, що за твоїх днів»[1].

Переслідування

Протягом років були люди, які переслідували рава Марлоу, зокрема через справи, які він розглядав: заповіт Ребе, заповіт Вайнштока[11], «Хаялей га-Мелех» та інші. Під час розглядів щодо заповіту Вайнштока були ті, хто домагався, щоб «Агудат га-рабаним» виніс «сірув» проти рава[12]. Рав Марлоу, як завжди, зберігав холоднокровність, але ця поведінка завдала йому великого засмучення[13].

Поширювач вісті про Геулу

Особлива життєвість була в рава Марлоу в усіх питаннях Геули і Мошіаха, і особливо в темі особи Мелех га-Мошіаха. Рав використовував кожну нагоду, щоб заохочувати діяльність у цих темах, і сам брав участь у цій діяльності.

5747 року (1986/1987), після того як у Шабат тижневої глави «Ваїгаш» на фарбрейнгені Ребе вся публіка закричала «Ад матай!?» і виникло особливе пробудження в питаннях Геули, двадцять п'ять рабинів на чолі з равом Марлоу зібралися на особливе обговорення цієї теми і винесли постанову, згідно з якою за вченням істини Святий, благословенний Він, зобов'язаний негайно привести Геулу. Наступного дня, 10 тевета, перед молитвою Мінха, рав Марлоу подав Ребе цю постанову.

Крім того, улітку 5751 року (1990/1991), коли на порядку денному стояли постанови рабинів про те, що настав час Геули і що Ребе — Мелех га-Мошіах, рав Марлоу був однією з найвпливовіших сил у цій справі.

І після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) він продовжував заохочувати всіх, хто займається поширенням вісті про Геулу і Визволителя.

Одного разу члени «Всесвітнього штабу з порятунку народу і Землі» попросили рабинів рабинського суду Краун-Гайтс написати громаді лист-заклик діяти заради цілісності й порятунку Землі Ізраїлю; крім того, вони хотіли, щоб приєдналися і підписалися й інші рабини, але побоювалися, що якщо про Ребе буде написано титул «Мелех га-Мошіах», інші рабини не підпишуть. І одразу рав Марлоу відреагував, що якщо про Ребе не буде зазначено титул «Мелех га-Мошіах», то він не зможе це підписати![14]

2 нісана 5755 року (2 квітня 1995) він уперше в житті прибув до Святої Землі, щоб узяти участь у багатотисячному з'їзді, проведеному в «Яд Еліягу» у Тель-Авіві[15]. Його промова тривала лише три хвилини, але більшого й не було потрібно. Слова говорять самі за себе[16]:

«Усі рабини й присутні зібралися тут сьогодні ввечері, щоб зміцнити віру в Мошіаха і в те, що Мошіах перебуває з нами. Я удостоївся представляти громаду Краун-Гайтс — „там заповів Б-г благословення“, — усі люди якої перебувають тут духом і беруть участь разом з усіма присутніми в „країні, на яку очі Б-га, Всесильного твого, від початку року і до кінця року“, і представляти всіх тих, хто проголошує і кричить „Ад матай“».

«Важливо зазначити, що сьогодні минуло вже десять місяців, як ми перебуваємо в стані, що ще більше підкреслює крик „Ад матай“, і головне — завершують на доброму: сьогодні минуло рівно сім років відтоді, як Ребе повідомив нам про проголошення „Єхі“. Як сказано, я представляю громаду Краун-Гайтс, яка проголошує це проголошення тут, у Святій Землі: Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед»[17].

Останній публічний виступ рава відбувся на ювілейному з'їзді, проведеному Всесвітнім центром Хабаду для зустрічі Мошіаха напередодні 10 швата 5760 року (17 січня 2000). Він говорив про важливість чистої віри маленьких дітей: «На наш жаль, сьогоднішні діти ніколи не бачили Ребе, і, попри все це, вони ростуть справжніми мекушарім і вірять повною вірою. Гаразд ми — ми бачили Ребе. Але звідки в них ці сили? Не інакше як ідеться про дуже високі душі, що мають найпіднесеніші сили. Інакше цьому немає пояснення».

Його сильна віра в Ребе — Мелех га-Мошіаха виявилася і в дні його хвороби, коли за приписом лікарів він був прикутий до ліжка. У перший Шабат після операції, коли він перебував у лікарні, прийшли десять юнаків із центральної єшиви «Томхей Тмімім» у 770, щоб помолитися разом із равом Кабалат Шабат у міньяні. Перш ніж почати молитву, члени родини попросили їх трохи поквапитися з молитвою через стан рава. Коли дійшли до кінця гімну «Леха доді», рав знаком руки показав їм влаштувати танець «Єхі». Помітивши їхнє вагання, він підвівся зі стільця і сам почав танцювати і співати «Єхі адонейну». Десять хвилин тривали танці, після чого він повернувся до ліжка цілком знесиленим. Зусилля було таке велике, що після молитви рав не був спроможний зробити кідуш і мусив відпочивати цілих дві години. Прокинувшись, він сказав родині, що це була особлива молитва, і потім зробив кідуш.

Слід зазначити, що рав Марлоу був одним із рабинів Хабаду, які винесли постанову за Торою, що заборонено писати про Ребе титули, протилежні життю.

Відхід з життя

Після місяця тішрей 5760 року (вересень–жовтень 1999) рав відчув дивну втому. Спершу він думав, що це накопичена втома, але через кілька тижнів зрозумів, що йдеться про щось набагато серйозніше. Він пройшов медичні обстеження, і з'ясувалося, що це ракова пухлина, яка поширюється біля мозку. Раву відразу призначили операцію з видалення пухлини.

Операцію було призначено на 7 кислева; у ніч перед операцією рава госпіталізували для спостереження за його станом. Цю ніч рав використав для поглибленого вивчення «Турей загав» на закони Ханукі. Він настільки поринув у навчання, що зовсім не помічав свого зятя, рава Шехтера, який щопівгодини входив до палати і виходив.

Після першої операції, повернувшись до лікарні, він написав листа Ребе і вклав його в «Ігрот кодеш». У листі рав просив благословення, щоб не стати тягарем для членів родини під час хвороби.

І справді, його стан почав стабілізуватися. Через два місяці хвороба знову наздогнала його, цього разу в набагато тяжчій формі, і він зліг. Увечері 10 швата 5760 року (17 січня 2000) відбулася його остання публічна поява (на заході на честь п'ятдесятиріччя проводу Ребе в залі «Огалей Тора», де він виголосив особливо довгу промову — близько сорока п'яти хвилин). Після 10 швата він уже не міг виходити з дому, і тмімім організовували для нього міньяни в нього вдома. Відтоді стан рава не покращувався, і протягом восьми місяців він зазнавав тривалих страждань; йому навіть додали ім'я «Хаїм».

В останні місяці його хвороби громади анаш по всьому світу, і особливо громада анаш Краун-Гайтс, багато молилися про його одужання, а з пропозиції члена бадацу рава Аврагама Аздаби в його заслугу стали додатково вивчати закони Шабату.

У ніч на п'ятницю, 20 сівана 5760 року (23 червня 2000), він прибув до лікарні для отримання медичної допомоги. Під час лікування, через кілька хвилин після півночі в ніч на п'ятницю, у рава стався серцевий напад, від якого він уже не оговтався.

Похорон

Ще до того, як його перевезли до похоронного дому «Шомрей га-дат» у районі Боро-Парк, до лікарні прийшли групи учнів центральної єшиви «Томхей Тмімім» у 770, щоб читати Тегілім до початку похорону.

О 8:00 ранку повітря району Краун-Гайтс розітнула сирена (уперше від виходу святого Шабату, 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994)). Мешканці району, що прокинулися від сну і почули звістку, почали стікатися до «770». Мікви по всьому району відразу заповнилися безліччю хасидів, які почали готуватися до похоронної процесії.

По всьому району Краун-Гайтс і в інших єврейських районах Брукліна було розклеєно жалобні оголошення від імені «Ваад га-кагаль» району Краун-Гайтс, що сповіщали про час похорону. Засоби масової інформації в Нью-Йорку також увесь час повідомляли у випусках новин про відхід з життя «головного рабина хабадського центру в Нью-Йорку».

О 10:00 ранку, перед виходом похоронної процесії з похоронного дому в районі Боро-Парк, по всьому району Краун-Гайтс знову ввімкнули сирену, і всі крамниці району, включно з крамницями неєвреїв, припинили роботу.

Тисячі чоловіків, жінок і дітей зібралися на бульварі Істерн-Парквей навпроти «770». Прилеглі вулиці було перекрито для руху транспорту. У спеціально відведеному місці юрмилися численні журналісти і працівники ЗМІ, які прибули зі спеціальними пересувними станціями для висвітлення похоронної процесії.

Близько 10:40 автомобіль «Хевра кадіша» у супроводі трьох поліцейських машин і кількох поліцейських мотоциклів прибув до будівлі «770». Щойно автомобіль «Хевра кадіша» зупинився, довга черга людей почала проходити повз труну, просячи прощення.

Після того як багатотисячний натовп пройшов повз труну, автомобіль «Хевра кадіша» почав повільно рухатися бульваром Істерн-Парквей, а багатотисячний натовп ішов за труною в болю і мовчанні. На чолі похоронної процесії йшли члени рабинського суду Краун-Гайтс, рабини-гаони рав Аврагам Аздаба і рав Йосеф-Аврагам Геллер, і всі керівники установ Хабаду.

Потім повільно рушила колона з десятків машин дорогою на кладовище «Агудат хасидей Хабад» у Нью-Йорку, куди вони прибули через довгий час.

Перед опусканням труни біля відкритої могили встав рав Шнеур-Залман Гурарі і схвильованими словами звернувся до покійного рава, повелівши йому піднятися до Ребе і вимагати силою святої Тори, щоб Святий, благословенний Він, неодмінно привів Геулу справжню і повну з розкриттям Ребе — Мелех га-Мошіаха негайно і невідкладно.

Секретар рабинського суду рав Леві-Іцхак Шапіро попросив від імені всієї громади пробудити милосердя Небес до мешканців району і привести повну Геулу. Потім уся публіка тричі промовила «Єхі адонейну».

Рава Єгуду-Калмана Марлоу поховано в ряду когенів на хабадській ділянці, поруч зі святою могилою Ребе Раяца.

Звичаї і суворості

  • Не пропустив жодного дня уроків Хітас і Рамбама від моменту встановлення цієї святої постанови (також в останні дні свого життя).
  • Суворо стежив, щоб не минуло жодного дня без занурення в мікву.
  • У нього було кілька пар тфілін, і він суворо стежив за тим, щоб перевіряти їх кожні 12 місяців (не обов'язково в елулі)[18].
  • Остерігався пити воду, що стояла в металевих посудинах, навіть у випадках, коли всі поским вважають, що в цьому немає жодної проблеми[19].
  • Після молитви в ніч Шабату він клав на стіл два мішечки для таліта, повні книг, які він переглядав у певному порядку, зазвичай до 11 години ночі. Лише тоді він повертався додому і влаштовував суботню трапезу.
  • Не витирався в Шабат через побоювання вичавлювання (і тому сидів і вчився в синагозі над міквою, доки його волосся не висихало)[20].
  • У Шабат мевархім зовсім не лягав у ліжко. Після трапези дрімав на стільці дві години, потім вставав, обмивав руки і після ранкових благословень починав читати розділи Тегілім.
  • У Шабат мевархім зазвичай двічі завершував книгу Тегілім.
  • Щороку рав завершував поглиблене вивчення кількох трактатів.
  • Напередодні Песаху — оскільки був первістком — проводив завершення трактату і при цьому суворо дотримувався посту цього дня.
  • Агаду він читав сидячи, з особливою приємністю і солодкістю, ретельно вимовляючи кожне слово[21].
  • Не лягав у ліжко всі дні свята Сукот (від настання першого дня свята і до виходу Сімхат Тора).
  • Щоразу, коли їхав уночі, одразу зі сходом сонця просив зупинитися, накладав тфілін і читав «Шма»[22].
  • Суворо стежив, щоб не їсти поза домом (навіть кави).
  • Щедро давав цдаку і суворо стежив, щоб давати цдаку потай.
  • Не хотів приймати послуг від людей.

Родина

  • Його син, рав Йосеф-Іцхак Марлоу — шаліах і рабин синагоги «Бейт Менахем» у Норт-Маямі-Біч, Флорида
  • Його донька Рівка, дружина рава Йосефа-Бен-Ціона Шехтера
  • Його донька Лея-Глікл, дружина рава Меїра-Еліезера Шмуклера[23]

Діяльність на його пам'ять

  • Мівцо «Шоне галахот» — щороку сотні дітей з-поміж учнів установ «Огалей Тора» і Любавицької єшиви завчають десятки розділів «Кіцур Шулхан арух» з постановами Алтер Ребе і складають іспити із законів. Після завершення мівцо проводиться вікторина між учнями установ за присутності батьків учнів і мешканців Краун-Гайтс. Кілька суддів, які екзаменують учасників, визначають, які діти пройдуть далі і удостояться призів переможців[24].
  • Вечірня єшива «Єгуда-Калман» — щороку діти з навчальних закладів району Краун-Гайтс протягом року беруть участь у програмах вечірньої єшиви і отримують святі книги, а також право купівлі святих книг у книгарнях[25].
  • «Тіферет Єгуда-Калман» — до першого дня йорцайту рава Марлоу (20 сівана 5761 року (11 червня 2001)) вийшла друком «Книга пам'яті — Тіферет Єгуда-Калман» на його честь і пам'ять. Вона містила вчення наших Ребе, провідників поколінь, і перших хасидів, пілпулім рабинів з усього світу і короткий огляд про рабинський суд, а також короткий життєпис рава. До другого дня йорцайту (20 сівана 5762 (31 травня 2002)) вийшов відбиток частини 2[26].
  • «Ешель — Гахнасат орхім» — дім гостинності (неподалік від рогу вулиць Істерн-Парквей і Кінгстон, а точніше: Кінгстон, будинок 272), у якому десятки просторих і впорядкованих спалень для гостей, що приїжджають пожити в «наших святих дворах» протягом усього року[27].
  • Сувій Тори — написання сувою Тори для піднесення душі рава Марлоу[28][29].

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ 1 2 Шабат тижневої глави «Мішпатім» 5747
  2. ^ У своїй книзі «Шем га-гдолім».
  3. ^ Якось рав Марлоу розповів, що удостоївся брати участь у фарбрейнгені 12 тамуза 5713 року (25 червня 1953), після закінчення якого Ребе стояв і роздавав «машке» всім учасникам, кажучи кожному речі, що стосуються майбутнього. Коли рав Марлоу проходив повз Ребе, Ребе затримав його порівняно дуже довго і сказав йому цілу низку речей, що стосуються майбутнього. Не все рав Марлоу зміг розчути через величезний шум, що панував у бейт-мідраші, проте ці слова він почув, і вони врізалися йому в пам'ять: «отримують від нього користь — пораду і мудрість».
  4. ^ Одного разу вночі Ребе запитав рава Єгуду-Лейба Гронера, чому світильники в бейт-мідраші горять до пізніх нічних годин. Рав Гронер розповів Ребе, що рав Марлоу все ще сидить там і вивчає книги поским, і Ребе попросив його піти і погасити всі світильники, крім світильника над місцем учня-масміда. Рав Марлоу, поринувши в навчання, зовсім не відчув, як рав Гронер увійшов до бейт-мідрашу, і не помітив, що всі вогні гаснуть один за одним. (Рав Нахман Шапіро зі слів рава Єгуди-Лейба Гронера (наведено в книзі «Га-Мазкір»)).
  5. ^ Прослухати на сайті «Ашрейну». Після того як присутні на фарбрейнгені зобов'язалися пожертвувати певні суми в записках, які вони подали Ребе, Ребе звернувся до них і звелів подвоїти пожертву. (Кожному жертводавцеві Ребе назвав іншу суму подвоєння). Опис збору — у «Торат Менахем — Гітваадуйот» пункт 43 (текстова версія на сайті Chabad.org).
  6. ^ В останні тижні його життя, коли в нього вдома проводився міньян, а рав, прикутий до ліжка, не міг дивитися в Хумаш, рав з пам'яті виправляв читця Тори, рава Леві-Іцхака Гареліка, навіть у найдрібніших помилках (зі слів його сина, рава Йосефа-Іцхака Марлоу).
  7. ^ Зі слів рава Шнеура-Залмана Ліпскера, шаліаха у Філадельфії.
  8. ^ Зі слів рава Іцхака га-Когена Генделя
  9. ^ Зі слів рава Агарона Хітрика
  10. ^ Шабат тижневої глави «Матот-Масей» 5746
  11. ^ 5758 року (1997/1998) члени нового правління центральної єшиви «Томхей Тмімім» виявили, що багатій на ім'я Єгуда Вайншток заповів величезну суму грошей на користь єшиви. Згідно з вказівками Ребе протягом років, половина грошей, пожертвуваних єшиві, переходила до «Мерказ ле-іньоней хінух». Люди, які відмовилися з'явитися на суд Тори щодо управління «Мерказом», прийшли і зажадали п'ятдесят відсотків грошей. Коли люди з правління єшиви відмовилися дати їм гроші, стверджуючи, що ті не мають до цього жодного стосунку, після ясного листа з цього приводу від рабинів району, ті викликали рава Марлоу і рава Аздабу на суд Тори до стороннього рабинського суду, який виніс «сірув» проти обох рабинів.
  12. ^ Документ про «сірув» проти рава Марлоу і, хай будуть довгими його дні, рава Аврагама Аздаби
  13. ^ Усі ці роки його особистий помічник рав Йосеф Брук рішуче виступав і протестував проти всіх, хто намагався зашкодити раву.
  14. ^ Збірка історій про рава Єгуду-Калмана Марлоу, від рава Єкутіеля-Менахема Раппа
  15. ^ Фотографія, на якій видно зустріч, влаштовану раву Марлоу громадськими діячами району Краун-Гайтс 5755 року (1994/1995), коли він повернувся зі з'їзду в «Яд Еліягу».
  16. ^ Рав Марлоу зміцнює віру в Ребе ● відео (відео недоступне).
  17. ^ Після того як він захворів і зліг, він попросив домашніх дістати йому відео того величезного з'їзду, щоб знову пережити могутню демонстрацію віри.
  18. ^ Зі слів письменника рава Еліезера Залманова.
  19. ^ Зі слів рава Йосі Брука
  20. ^ Зі слів рава Еліезера Залманова.
  21. ^ Зі слів його зятя, рава Йосефа-Бен-Ціона Шехтера
  22. ^ Зі слів рава Йосі Брука
  23. ^ Син рава Ефраїма Шмуклера з Монреаля.
  24. ^ Фотографії з церемонії завершення для тих, хто відзначився у вікторині «Шоне галахот» 5772 року (2011/2012)
  25. ^ Фотографії з церемонії завершення вечірньої єшиви 5770 року (2009/2010)
  26. ^ «Тіферет Єгуда-Калман» — відбиток частини 2, HebrewBooks
  27. ^ Фотографії будівельних робіт 5763 року (2002/2003)
  28. ^ Величезний з'їзд пробудження до десятиліття від дня його відходу з життя, 5770
  29. ^ Рав Аврагам Аздаба і рав Агарон-Яаков Шві під час початку написання сувою Тори
Єгуда-Калман Марлоу згадується ще в 58 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5104615100

Повідомити про помилку на цій сторінці