Шнеур-Залман Гурарі
| Рав Шнеур-Залман Гурарі | |
|---|---|
Р. Шнеур-Залман Гурарі | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 кислева 5672 (16 грудня 1911) |
| Дата смерті | 1 тішрея 5764 (27 вересня 2003) |
| Місце проживання | Кременчук, Ростов-на-Дону, Ленінград, Варшава, Нью-Йорк та інші |
| Рід діяльності | громадський діяч, викладач |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Невелі, «Томхей Тмімім» у Варшаві |
| Посада | Голова ради директорів «Мерказ єшивот Томхей Тмімім Любавич», один із керівників видавництва «Кегот», призначений Ребе до головного правління Всесвітньої «Агудат хасидей Хабад», і член Союзу рабинів США і Канади. |
| Учителі | Моше Розенблюм, Єхіель Комісар, Меїр-Сімха Хен, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Натан Гурарі (Кременчук) |
| Мати | Естер Гурарі |
| Дружина | Хава, дочка Адмора з Копичинців |
| Діти | Іцхак-Меїр Гурарі, Натан Гурарі (Буффало), Естер |
| Брати й сестри | Єхіель-Цві Гурарі, Моше Гурарі, Хаїм-Шмар'ягу Гурарі, Лея Красик |
| Родовід | |
Рав Шнеур-Залман Гурарі (25 кислева 5672 (16 грудня 1911) – 1 тішрея 5764 (27 вересня 2003)) — член правління «Мерказ єшивот Томхей Тмімім Любавич», член правління видавництва «Кегот», член правління Всесвітньої «Агудат хасидей Хабад» і член Союзу рабинів США і Канади.
Біографія
Дитинство і юність
Народився в родині р. Натана Гурарі та Естер Гурарі в Кременчуці, у першу свічку Хануки 5672 року (16 грудня 1911).
Напередодні Йом Кіпуру 5677 року (1916/1917), у віці 5 років, удостоївся вперше побачити Ребе Рашаба й отримати з його вуст благословення в курортному містечку «Слов'янськ», де Ребе Рашаб перебував у той час. Узимку 5680 року (1919/1920) його родина втекла з Кременчука до Ростова-на-Дону, остерігаючись більшовиків, які наближалися до міста.
У 5681 році (1920/1921) р. Залман осиротів, утративши батька, і Ребе Раяц сам узяв на себе турботу про виховання р. Залмана. Його меламедом був хасид р. Моше Розенблюм, один із секретарів Ребе Рашаба і Ребе Раяца.
Одного разу Ребе Раяц доручив раву Яакову Ланді проекзаменувати р. Залмана. Р. Яаков екзаменував його в домі Ребе, в їдальні, в одній зі стін якої були двері, що вели до кімнати Ребе Раяца. Під час іспиту р. Яаков походжав туди й назад і багато разів проходив повз двері кімнати Ребе Раяца. Р. Залман не знав, що Ребе сидить у своїй кімнаті й слухає іспит. Після іспиту Ребе звелів звільнити його меламеда, оскільки той навчає лише поверхового знання, а не поглибленого вивчення. І Ребе звелів призначити меламедом р. Єхіеля Комісара[1].
Протягом цих років р. Залман удостоївся особливої близькості до Ребе Раяца й удостоївся бути одним із небагатьох, хто був присутній на весіллях усіх трьох доньок Ребе Раяца[2]. Одного разу в Сімхат Тора, посеред фарбрейнгену, Ребе посадив його на коліна тамімові Залманові Паліксу Гурарі, який був тоді підлітком. Через деякий час у Залмана Палікса вичерпалися сили, і Ребе взяв його й посадив собі на коліна. У тарілці Ребе було м'ясо з морквяним гарніром, що називається «мерн цимес». Ребе взяв води, налив у «цимес» у своїй тарілці, а потім підніс його до вуст р. Залмана. Р. Залманові їжа не сподобалася, і Ребе сказав йому: «Ес ун брех, вестý блайбн а хосид» [= їж і виблюй, і тоді залишишся хасидом][3].
Коли Ребе Раяц переїхав із Ростова-на-Дону до Ленінграда в 5684 році (1923/1924), згодом до нього приєдналася й родина Гурарі. У Ленінграді для р. Залмана не було меламеда, і Ребе Раяц відправив його до Невеля до хасида р. Меїра-Сімхи Хена, водночас надіславши раву Хену листа, в якому просив знайти р. Залманові меламеда. Рав Хен не зміг знайти йому приватного меламеда в Невелі й намагався влаштувати його до єшиви «Томхей Тмімім» у Невелі. Спочатку правління не погоджувалося прийняти його через юний вік, доки Ребе Раяц не відправив свого секретаря, рава Єхезкеля Фейгіна, щоб той подбав про його прийняття до єшиви. Доки він не вступив до єшиви, рав Хен вивчав із ним, серед іншого, «Петах га-шаар» книги «Імрей біна» — довгий вступ, що складається з найглибшого хасидуту.

У 5685 році (1924/1925) родина Гурарі емігрувала до Польщі, і р. Залман вступив навчатися до «Томхей Тмімім» у Варшаві. У той період він удостоївся листів від Ребе Раяца, в яких Ребе особисто наставляв його щодо матеріалу, який йому слід вивчати, і щодо його поведінки до найменших подробиць. Серед іншого Ребе звелів йому вивчати «Дерех хаїм» Мітлер Ребе.
Улітку 5687 року (1926/1927), коли йому було п'ятнадцять років, він захворів на запалення сліпої кишки (апендицит), і лікарі сказали, що йому потрібна операція. Він сказав лікарям, що не може піти на операцію без згоди Ребе, а оскільки в той час Ребе перебував в ув'язненні й запитати його було неможливо, р. Залман сказав лікарям, що не згоден, щоб його оперували. Зрештою його не прооперували, і дивовижним чином р. Залман одужав без операції.
Перед Рош га-Шана 5689 року (15 вересня 1928) р. Залман доклав багато зусиль, щоб дістатися до Ребе Раяца, який перебував тоді в Ризі. Попри грошові труднощі й труднощі з отриманням дозволів на поїздку, р. Залманові вдалося дістатися до Ребе й провести поруч із ним місяць свят. Відтоді й до свого відходу з життя р. Залман удостоювався бути кожного Рош га-Шана в наших Ребе, провідників поколінь — окрім Рош га-Шана 5690 року (5 жовтня 1929), коли Ребе Раяц перебував у США, і Рош га-Шана 5700 року (14 вересня 1939), коли Ребе Раяц перебував у Варшаві, а р. Залман був у Ризі.
У місяці кислеві 5689 року (1928/1929) удостоївся бути присутнім на весіллі Ребе Мелех га-Мошіаха і ребецн Хаї-Мушки.
Коли Ребе Раяц збирався їхати до Ерец-Ісраель, Ребе виїхав за місто до 17 тамуза, щоб розпочати подорож до Бейн га-мецарім. Р. Залман удостоївся супроводжувати Ребе в його поїздці за місто. У 5691 році (1930/1931) р. Залмана було послано перевірити стан єшив у різних містах Волинської губернії й заснувати нові єшиви у відповідних місцях.
Перед тим як вирушити в шліхут, Ребе викликав його на «єхідут» і сказав йому: «Коли посилають шаліаха, розумні справи [= успіхи] — на рахунок шаліаха, а дурниці — на рахунок того, хто послав. Не роби дурниць, щоб їх не приписали мені». І Ребе продовжив: «У чому твій шліхут? Твій шліхут — робити хасидів. Як роблять хасидів? Коли шаліах сам хасид, тоді він здатен робити хасидів [„Вен мен із алейн а хосид, кен мен махн хсидим“]»[3].
Під час цього шліхуту рав Гурарі отримав докладні вказівки в десятках листів від Ребе Раяца[4]. Під час шліхуту р. Залман надіслав Ребе Раяцу десятки листів, у яких давав докладний звіт про свою роботу. Копії цих листів, що збереглися в архіві Ребе Раяца, в останні роки потрапили до рук рава Гурарі, і він передав їх для публікації в тижневику «Бейт Мошіах». Його шліхут тривав і в 5692 році (1931/1932).
У межах шліхуту він також давав численні уроки з нігле і з хасидуту та зустрічався з деякими з великих рабинів і голів єшив. Завершивши шліхут, р. Залман повернувся до Варшави, де служив магідом шіуру в підготовчому відділенні єшиви «Томхей Тмімім». І в цей період було помітне особливе особисте ставлення Ребе Раяца, який особисто відповідав за його платню.
Перебуваючи там, р. Залман дбав про потреби дому Ребе й удостоївся того, що Ребе Раяц навіть називав його «міністр двора» [= придворний міністр][3].
Коли Ребе Раяц прибув до Отвоцька, р. Залмана було призначено габаєм, відповідальним за допуск людей до Ребе на єхідут. У 5694 році (1933/1934) р. Залмана було призначено відповідальним за видання торанічного збірника «Га-Тамім». Більшу частину записів Ребе Раяца про великих хасидів було надруковано в «Га-Тамім» завдяки р. Залманові, який дбав про те, щоб Ребе Раяц записував свої спогади для публікації. Після виходу збірника деякі з найстаріших хасидів висловлювалися проти нього. Його брат, р. Гершл Гурарі, прийшов тоді до Ребе, і, вочевидь, він теж був незадоволений збірником. Ребе сказав йому: «Ду вейст ништ вифл баалей тшува от дер „Га-Тамім“ гемахт [= ти не знаєш, скількох баалей тшува зробив „Га-Тамім“]».
У 5699 році (1938/1939) р. Залман заручився з ребецн Хавою[5], донькою адмора з Копичинців, за вказівкою Ребе Раяца. Сватання було завершено перед Песахом, а трапеза «тнаїм» відбулася в домі рава Мордехая Хефеца. Ребе звелів р. Залманові купити нареченій дорогу обручку. Оскільки в нього не було грошей, Ребе дістав велику суму грошей і дав йому, щоб купити нареченій відповідну обручку. Ребе Раяц навіть попросив показати йому обручку, перш ніж той подарує її нареченій.
Незадовго до Другої світової війни р. Залман хотів поїхати до Варшави, Ребе Раяц не дозволив цього, і завдяки цьому його життя було врятовано від війни. Під час війни Ребе Раяц звелів р. Залманові емігрувати до США, і після свого прибуття він допомагав у порятунку Ребе Раяца.
У США

Після весілля р. Залман жив у свого тестя, в районі Іст-Сайд, у Мангеттені.
Коли Ребе Раяц заснував єшиву «Томхей Тмімім» у США, р. Залмана було призначено «рамом» в єшиві; крім того, він очолював комітет єшиви разом із Рашагом, р. Шмуелем Левітіним, р. Ісраелем Джейкобсоном, р. Еліягу Сімпсоном і р. Мордехаєм Ментліком.
Перед святом Песах Ребе викликав його і сказав: «Оскільки це я звелів тобі виїхати з дому твого тестя, це під мою відповідальність, але на Песах — іди до свого тестя. А якщо ти думаєш, що там не можна їсти на Песах, скажу тобі: якби я був там, я б там їв!» Р. Залман продовжував стояти й розмірковувати, і тоді Ребе знову звернувся до нього і сказав: «Якщо тобі здається, що я не знаю, а ти знаєш більше за мене, — скажу тобі знову: якби я був там, я б їв!»
На тому самому єхідуті Ребе звелів йому допомагати дружині, оскільки, коли він жив поруч із тестем, у неї була допомога, а тепер, коли він живе поруч з єшивою, нікому допомагати його дружині.
У перші роки після прибуття до США р. Залман почав страждати від хвороби нирок. Лікарі запропонували видалити одну з нирок, і р. Залман запитав про це Ребе. Ребе сказав йому: «Якщо Святий, благословенний Він, дав людині дві нирки — отже, вони потрібні, і хай не видаляє». Р. Залман підкорився вказівці Ребе і, хоча довгі роки після цього дуже страждав від нирок і потребував лікування, не видаляв нирку впродовж багатьох років.
Р. Залман займався також збором «дмей маамад». Наприкінці 5700-х років за вказівкою Ребе Раяца він почав займатися бізнесом.
Після відходу Ребе Раяца р. Залман став пов'язаний з Ребе; майже щодня р. Залман писав Ребе про всі свої справи за цей день, і кожен його крок робився за згодою і з благословенням Ребе. Тоді він був членом спеціального комітету у справах, пов'язаних із передачею проводу. Ребе багато разів використовував р. Залмана, щоб зробити зауваження щодо певних звичаїв, які поширилися серед анаш і були не такими, як належить.
Був членом правління видавництва «Кегот».
Р. Залман був відомий як відданий хасид, який присвятив себе вказівкам Ребе і особливо десяти мівцоїм, які виконував з особливою ретельністю. Був відомий особливою любов'ю до ретельного виконання заповідей. Дуже намагався отримувати честь бути сандаком, і Ребе одного разу навіть похвалив[6] ретельність р. Залмана у зв'язку із сандакаутом.
Поряд із великим бізнесом і розгалуженою громадською діяльністю, якими він керував, р. Залман суворо дотримувався встановленого часу для вивчення Тори. Щодня він давав два уроки з Гемари в синагозі — о пів на шосту ранку і о восьмій вечора. В останні роки, коли стан здоров'я ускладнював йому ходіння до синагоги, він проводив урок у себе вдома.
В останні роки р. Залман був також посланцем анаш, який передавав Ребе загальний підйон нефеш, вітав Ребе з днем народження 11 нісана тощо.
Р. Залман був одним із головних діячів будівництва і розширення Бібліотеки «Агудат хасидей Хабад». Був членом будівельного комітету і, крім особистих пожертв, залучав багатьох своїх друзів до пожертв на розширення бібліотеки. Коли Ребе в 5748 році (1987/1988) попросив надсилати книжки до Любавицької бібліотеки, р. Залман звернувся до бібліотекарів і попросив їх прийти подивитися його зібрання книжок, запропонувавши, щоб кожну книжку, якої ще немає в бібліотеці, забрали до бібліотеки. Кількість книжок, забраних того дня до бібліотеки, наближалася до п'яти тисяч.
У пізніші роки р. Залман збудував кілька міков у різних частинах району і багато підтримував організацію «Гахнасат орхім». Над міквою «Юніон», яку він збудував, у нього було кілька квартир, які він передав для прийому гостей. Цими квартирами користувалася «Ешель — Гахнасат орхім» до 5765 року (2004/2005). Як у Ребе Раяца, так і в Ребе він був скарбником, відповідальним за всі витрати дому Ребе і за всі медичні справи Ребе і ребецн Хаї-Мушки. Р. Залман збудував басейн для Ташліха поруч із 770, щоб не обтяжувати Ребе в Рош га-Шана.
Відхід з життя
Напередодні Рош га-Шана 5764 року (26 вересня 2003), перебуваючи в Огелі, рав Гурарі переніс серцевий напад і був доставлений до лікарні, де помер наступного дня, у Рош га-Шана, 1 тішрея 5764 року (27 вересня 2003)[7]. У похороні брали участь тисячі мешканців району Краун-Гайтс, гості та учні-тмімім, і його було поховано на кладовищі Монтефіоре поблизу Огелю[8][9].
У 5771 році (2010/2011) вийшла біографічна книжка про рава Гурарі під назвою «Бе-холь бейті нееман гу», підготовлена хабадськими журналістами р. Йосефом-Іцхаком Елітовим і р. Біньяміном Ліпкіним.
Громадська діяльність

Наприкінці 5720-х років, коли багато хто тікав з району Краун-Гайтс, р. Залман за вказівкою Ребе дбав про те, щоб анаш не залишали район, і запропонував, щоб кожен, хто купить квартиру в Краун-Гайтс, отримав від нього позику в 5000 доларів[10]. Р. Залман підтримував зв'язки з великими мудрецями Ізраїлю і був представником Ребе в Союзі рабинів США і Канади.
У 5745 році (1984/1985) Ребе призначив його членом головного правління комітету Агудат хасидей Хабад США. У цій якості він удостоївся десятків вказівок у зв'язку із судом про книжки, що відбувався в той період, а також у громадській діяльності. У 5750 році (1989/1990) він відновив діяльність Всесвітньої «Ради любавицьких рабинів». Коли він написав про це Ребе, то отримав різку відповідь, яка відкидала поспішне відновлення ради без достатнього обміркування. Він написав у відповідь Ребе, що скасовує свою ідею, але Ребе відповів йому: «Скасовано і цілком анульовано — скільки миттєвостей він думав про це? Чи запитав він поради, перш ніж (той, хто пише) скасував їхню думку?.. Вочевидь, у нього немає терпіння читати листи, які йому пишуть, — зовсім ніякого, і він негайно вирішує те, що спадає йому на думку!»[11]. Зрештою Ребе дав свою згоду на відновлення ради.
Р. Залман разом із р. Іцхаком Генделем вітали Ребе в ніч 11 нісана.

Діяльність у справах Мошіаха
Р. Залман був одним із головних діячів поширення звістки про Геулу і Визволителя.
У 5737 році (1976/1977), коли розпалювачі розбрату проти хасидизму Хабад намагалися вчепитися за віру хасидів у те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, щоб посилити полум'я розбрату, група громадських діячів, які намагалися вгамувати розбрат, думала вжити низку кроків, щоб заспокоїти ситуацію. Серед рабинів був і р. Залман, який зателефонував раву Ходакову, щоб обговорити з ним це питання. Рав Ходаков за своєю натурою погоджувався зі словами р. Залмана й висловлював стриманість щодо поширення віри в те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
Поки вони розмовляли, р. Залман почув кашель на телефонній лінії. Це був знак того, що Ребе підключився до лінії. На лінії було тихо впродовж двох хвилин, а потім рав Ходаков знову заговорив із р. Залманом, але раптом його думка змінилася на прямо протилежну: «Р. Залмане, — сказав він, — яке тобі діло, що хасиди кажуть про Ребе, що він Мошіах? Адже так було завжди, як наводиться в Гемарі, що учні казали про своїх учителів, що вони гідні бути Мошіахом».
Р. Залман одразу зрозумів, що раптова зміна думки рава Ходакова сталася через слова, які той почув від Ребе, і теж змінив свою думку на прямо протилежну. У хасидському піднесенні р. Залман зателефонував одному із секретарів і попросив його купити пляшку «машке» і влаштувати фарбрейнген з нагоди великого одкровення, якого вони удостоїлися того дня, коли Ребе розкрив свою думку, що хасиди мають поширювати звістку про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах[12].
Відтоді р. Залман стояв на чолі тих, хто поширював звістку про Визволення і Визволителя, і був одним із головних промовців на зібраннях зі зміцнення віри.
У 5750-ті роки, після великого пробудження, викликаного сіхот Ребе на тему Визволення, він із хасидським запалом говорив про «новий період», у самому розпалі якого ми перебуваємо, — період розкриття Мошіаха, — і про значення вигуку «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» у присутності Ребе, і закликав належним чином використати цю велику можливість для поширення звістки про Визволення серед широкого загалу.
Після сіхи 28 нісана 5751 року (12 квітня 1991) публіка вибухнула вигуками «Доки?», але Ребе сказав йому — не торкнувся і не зачепив[потрібне уточнення].
Р. Залман підтримував публікацію в пресі оголошень, що звіщали про особу Ребе Мелех га-Мошіаха і закликали громадськість примножувати добрі справи, щоб зустріти його. Коли з'явилися ті, хто це заперечував, р. Залман попросив секретаря Ребе, рава Єгуду-Лейба Гронера, знову запитати про це Ребе і точно записати йому відповідь Ребе. Так стала відома свята думка Ребе, який найяснішим чином підтримував публікацію оголошень у газетах.
Приблизно через два місяці, в місяці адарі 5753 року (1992/1993), коли він написав Ребе, що його хочуть вивести з виконавчого комітету Агудат хасидей Хабад у США за те, що він відкрито проголошує, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і запитав Ребе, чи повинен він боротися з цим аж до самопожертви, Ребе ствердно кивнув головою[13].
Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) він багато підбадьорював хасидів і робив особливий наголос на вірі у здійснення пророцтва Ребе Мелех га-Мошіаха і на тому, що «жодне з його слів не повернеться марно».
Після 3 тамуза стало відомо, що в заповіті Ребе його ім'я значиться серед членів Агудат хасидей Хабад. Оскільки інші члени комітету не хотіли, щоб і він був у ньому, через його позицію в поширенні звістки про Визволення, вони стверджували, що заповіт підроблений. Тоді р. Шнеур-Залман створив комітет за виконання заповіту, який випустив кілька брошур. Насправді його не було включено до комітету Агудат хасидей Хабад.
Підписав постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах.
Він підтримував і заохочував також після 3 тамуза продовження видання книжок «Кегот» із титулом «Мелех га-Мошіах», як Ребе звелів видавництву «Кегот» у 5753 році (1992/1993). І допомагав своїми коштами друкуванню «Лікутей Тора» квадратним шрифтом у 5761 році (2000/2001), «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, томи 15-16 — також у 5761 році (2000/2001), і багатьох інших книжок.
Родина
- Його син, рав Іцхак-Меїр Гурарі, машпіа в єшиві «Томхей Тмімім» Монреаль
- Його син, рав Натан Гурарі, шаліах у місті Буффало/Монсі, Нью-Йорк
- Його донька, Естер, дружина рава Менахема-Нохума Штернберга, Краун-Гайтс
Додаткова література
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду в Нью-Йорку, у видавництві «Хазак», 5773
- «Я виховую його своїм оком», перлини з його спогадів, «У-ва-ото га-зман», випуск 1, сторінка 72
- Хасид, який займався встановленням царства сьомого покоління, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1200, сторінка 28
Зовнішні посилання
- Шалом-Дов-Бер Левін, «Зіхрон га-Рашаз Гурарі» — листування наших Ребе, провідників поколінь, із хасидом р. Шнеуром-Залманом Гурарі. 5766.
- Йосеф-Іцхак Елітов і Біньямін Ліпкін, «Бе-холь бейті нееман гу», 5772[14].
- Тим, чим Ребе «кохт зих», — цим ми маємо займатися! Слова, сказані на зібранні пробудження в 770 27 нісана 5753 року (18 квітня 1993)

- «Ребе сам показує приклад — то про що тут міркувати?» —

- Відповіді, які він удостоївся отримати від Ребе — 1 (Шпіц — Штернберг) • 2 (Слонім — Рівкін) у тшурі з весіль його нащадків
- Свідчення з перших вуст: що відбувалося в кімнаті Ребе в Сімхат Тора 5753 року (1992/1993)

- Слухайте бурхливу промову рава Гурарі: приголомшливе послання Ребе хасидам після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994), на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- «Я відчуваю, що повернувся майже на вісімдесят років назад», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 193, сторінка 51–55.
- «Дер Любавичер Ребе» — кунтрес, який він видав, Нью-Йорк, 5763.
Примітки
- ^ «Бейт Мошіах», випуск 193, с. 54.
- ^ Згодом він розповів газеті «Бейт Мошіах» [15, а через кілька років ще раз [у листі до редакції]] свої спогади про весілля ребецн Шейни.
- ^ 1 2 3 «Бейт Мошіах», випуск 193, с. 55.
- ^ Надрукованих в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 11 і том 16
- ^ Померла 24 адара 5766 року (24 березня 2006). Сватання запропонувала пані Айдл, дружина р. Залмана Дубіна (див. тут, примітка 16).
- ^ Сіха Шабату тижневих розділів «Ахарей мот — Кдошим» 5745
- ^ Рав Шнеур-Залман Гурарі (мир праху його) на сайті
«Благословенний Суддя істинний» на сайті
«Благословенний Суддя істинний»: рав Шнеур-Залман Гурарі на сайті
Рав Шнеур-Залман Гурарі (мир праху його) на сайті
- ^ Похорон рава-хасида Шнеура-Залмана Гурарі (мир праху його) на сайті
Тисячі на похороні рава Гурарі на сайті
Заповіт рава Гурарі (мир праху його) було зачитано на похороні на сайті
- ^ Фотографія його надгробку.
- ^ У той час ціна квартири в Краун-Гайтс становила близько 15 000 доларів
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5750, с. 47 — 48.
- ^ Див. «Вірний Єдиній місії» в «Гіляйон га-Мелех» № 1.
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5753, відповідь 69.
- ^ Розділ 12 із книжки для читання онлайн (посилання не працює)
Код особи: № 8477254000
- Хабадпедія: статті, що потребують пояснення
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Персонал центральної «Томхей Тмімім»
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Особистості Краун-Гайтс
- Хабадські багатії
- Родина Гурарі
- Особистості, що народилися в 5672 році (1911/1912)
- Члени «Агудат хасидей Хабад» у США
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Персонал «Томхей Тмімім» у Варшаві
- В'язні
- Особистості, що померли в 5764 році (2003/2004)