Перейти до вмісту

Рабі Єгуда га-Насі

Матеріал з Хабадпедії
Рабі Єгуда га-Насі
Основна інформація
Рід діяльностітанай
УчителіРабі Шимон бар Йохай, рабі Єгуда бар Ілай, рабі Рабі Ельазар бен Шамуа, Раббан Шимон бен Гамліель
УчніРабі Еліезер бе-рабі Йосе, Рабі Хія, рабі Янай, рабі Ошая, рабі Ефес, Рабі Єгошуа бен Леві, рабі Ханіна бар Хама, Леві, Бар Капара, Рав, та інші
Сім'я
БатькоРаббан Шимон бен Гамліель
Дітирабі Шимон бар Рабі, рабан Гамліель бар Рабі, рабі Хія бар Рабі
Родовід

Рабі Єгуда га-Насі (званий також просто Рабі або Рабейну га-Кадош, помер 15 кислева 3988) був одним з останніх танаїв, нащадком родини несіїм, які були з нащадків царя Давида по жіночій лінії, і, згідно зі словами Гемари[1], вважався Мелех га-Мошіахом свого покоління. Він упорядкував усі добірні мішнайот усіх танаїв, що жили до нього, і встановив остаточну галаху.

Рабі Єгуда га-Насі народився в раббана Шимона бен Гамліеля, насі Ізраїлю. З юності навчався в рабі Шимона бар Йохая, рабі Єгуди бар Ілая, рабі Ельазара бен Шамуа, а також у свого батька, раббана Шимона бен Гамліеля.

Укладення ним Мішни

Місце поховання Бар Капари, видатного учня й наближеного Рабейну га-Кадоша

Рабейну га-Кадош — той, хто підсумував і зібрав думки танаїв, що жили до нього, і звів їх у збірку мішнайот.

Є суперечка, чи записав він також Мішну, чи лише впорядкував її усно.

Думка Рамбама така[2]: «Рабейну га-Кадош уклав з усього книгу Мішни тощо, і вона поширилася в усьому Ізраїлі, і записали її всі». І так само вважають інші рішонім[3].

Однак щодо думки Раші[4] є ті, хто стверджує, що він вважає, що Рабі лише впорядкував Мішну, але не записав її.

У Ребе є 2 висловлювання про це:

В «Ігрот кодеш» Ребе пише: «У відповідь на його лист, у якому він питає мою думку щодо часу запису Мішни: ось і він згадує у своєму листі про думки щодо цього — думку Раші (Ерувін 62б) і низки наших учителів, благословенної пам'яті, що навіть у дні амора Абає „не було записано жодного галахічного положення, навіть жодної літери, крім «Мегілат Таанит»“, і думку Рамбама (у його передмові до книги «Яд га-хазака»), що „Рабейну га-Кадош уклав з усього книгу Мішни тощо, і вона поширилася в усьому Ізраїлі, і записали її всі“. І зрозуміло, що не слід просувати голову між великими горами, хоча, на перший погляд, можна було б сказати, що Рамбам, який бачив писання гаонів, ґрунтує свою думку на посланні нашого вчителя Шріри-гаона, а Раші, можливо, не бачив цього послання (адже він перебував далеко від Вавилонії тощо, чого не можна сказати про Рамбама), і тому написав так, як сказано вище, — чого не було б, якби це послання потрапило йому до рук[5].».

Однак у «Лікутей сіхот» він написав: «І ось, є ті, хто каже, що, за Раші, Рабейну лише впорядкував мішнайот, але не записав їх . . І відповідно до цього: Раші розходиться з усіма вищезгаданими, Раші ніде не пояснює (хоча б натяком), хто її записав . . І настільки, що це потребує розгляду». І тому пояснює Ребе Мелех га-Мошіах, і в його святих словах: «з натяжкою, в усякому разі — щоб усунути вищезгадані непорозуміння[6]», що й на думку Раші Рабі записав Мішну, а не лише впорядкував її.

Не насолоджувався світом

Коли він відходив із життя, то підняв свої десять пальців до неба і сказав: відкрито і відомо перед Тобою, що я не насолоджувався світом навіть мізинцем.

Пояснює Алтер Ребе, що причина того, що тіло потребує «хібут га-кевер», — очистити його і звільнити від нечистоти, яку воно отримало від насолоди цим світом і його втіхами, від нечистоти кліпат нога і «шедин єгудаїн»; і тільки той, хто всі свої дні не насолоджувався цим світом, як Рабейну га-Кадош, не потребує «хібут га-кевер»[7]

Відокремлений від світу

Про чесноту Рабі ми знаходимо, що він «не засовував руку під свій пояс»[8].

Пояснює Ребе: тобто в нього не було різниці між піднесеними речами, що стосуються неба, і нижчими речами, що стосуються землі, але й матеріальні речі («міпалгах ле-татаей») були для небес, і настільки, що, хоча «з його столу не сходили ні хазерет тощо, ні влітку, ні в сезон дощів»[9], проте «в час свого відходу з життя він підняв свої десять пальців угору і сказав: я не насолоджувався цим світом навіть мізинцем»[10].

Після його відходу з життя

Гемара розповідає, що після свого відходу з життя він приходив щоразу напередодні Шабату, щоб промовити кідуш для своєї дружини. Ребе доводить із цього, що він обов'язково приходив у матеріальному тілі, бо лише так міг виконати обов'язок за інших[потрібне джерело]. У «Шита мекубецет» на трактат Ктубот, аркуш 104а, наводиться разюче нововведення: учні рабі Єгуди га-Насі хотіли своєю молитвою — «кожен, хто скаже, що Рабі помер, буде пронизаний мечем» — домогтися того, щоб він, поки ще живий, не помер, а якщо помер, то щоб воскрес.

Мошіах

Є ті, хто каже, що за галахою Мошіах не мусить бути нащадком царя Давида від сина до сина і нащадком царської родини за законами успадкування, а головне — щоб він був з потомства Давида. Доказ цьому — від рабі Єгуди га-Насі, про якого сказано[11] за його життя, що він гідний воцаритися на престолі Мелех га-Мошіаха і визволити народ Ізраїлю, як каже Гемара: «Якщо з тих, хто живе, — такий, як рабі Єгуда га-Насі». І пояснив Раші: «Якщо Мошіах з тих, хто живе зараз, то це, безсумнівно, Рабейну га-Кадош, який терпить хвороби, і він був досконалим праведником, як ми кажемо в Бава меція. А якщо з тих, хто вже помер, то це був Даніель, муж бажаний, якого піддали стражданням у лев'ячому рові, і він був досконалим праведником. А це „такий, як“ — не буквально». Кінець цитати з Раші. Тобто це «такий, як» — не буквально «такий, як», тобто приклад, а це, безсумнівно, Рабі га-Кадош. А він не був нащадком від сина до сина.

А перекладач коментаря Рамбама до Мішни написав[12] так: «І цей великий твір, що називається „Шість розділів Мішни“, уклав Рабейну га-Кадош, чиє особливе ім'я — рабі Єгуда га-Насі, який з дому Давида, не з потомства Шломо, як сказано в Ктубот[13]: „Рабі походить від Шфатьї — сина Давида — сина Авіталь — дружини Давида“». Кінець цитати. І звідси, на перший погляд, видно, що Мелех га-Мошіах не мусить бути з потомства царя Шломо, адже якщо так, як міг рабі Єгуда га-Насі бути Мошіахом, якщо він не був з потомства Шломо.

І справді, це питання обговорюється в ахронім[14], які міркують, як міг Рабі га-Кадош бути царем, якщо він не був з потомства Шломо. Щодо самого становища насі труднощів немає, адже пише Єрусалимський Талмуд[15] і наводиться в Тосафот[16], що все походження Рабейну га-Кадоша від дому Давида — з боку матері, а з боку батька він походить від Біньяміна; однак голови вигнання — по чоловічій лінії, а несіїм — навіть по жіночій. Труднощі — лише щодо царської влади, адже обрання й обіцянку дано лише коліну Єгуди, як написано: «Не відійде скіпетр від Єгуди» тощо, «доки не прийде Шіло», і як пояснюється в Рамбама[17], що в царя з інших колін його царство не встоїть, і як було сказано Єровамові через Ахію з Шіло: «але не на всі дні».

Його вислови

Рабі каже: який шлях прямий, що його має обрати собі людина? Кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, і окрасою для нього від людей

Ребе ставить запитання: у чому питання «який шлях прямий», адже просто зрозуміло, що «прямий шлях» — це написане в Торі, в Мішні і в «Шулхан арух», і прямо сказано в Писанні: «Бо прямі шляхи Г-сподні», «Повеління Г-сподні прямі тощо». Ще дивніше: формулювання в Мішні — «який шлях прямий, що його має обрати собі людина», і, на перший погляд, чи можливо, щоб людині надали самій з'ясувати[18] і вирішити своїм розумом, що є «прямий шлях»?! Адже для цього й було дано Тору!.

Ребе продовжує і ставить запитання щодо відповіді — «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, і окрасою для нього від людей», — «щоб було приємно йому і щоб люди були задоволені ним»: як може бути, щоб рішення, «який шлях прямий», залежало від того, що людина відчуває, що це «окраса» і «приємно» їй та іншим?! Тим паче що формулювання[19] в Мішні — «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює», тобто кожна справа, яка «приємна йому тощо», — це і є «прямий шлях»![20]

Пояснює Ребе: сенс слів «який шлях прямий, що його має обрати собі людина» в тому, що досконалість служіння — щоб виконання заповідей, які є «прямий шлях», «Повеління Г-сподні прямі тощо», було таким, «щоб обрала собі людина», — щоб вона виконувала їх не лише шляхом прийняття ярма, але щоб людина і своїм розумом розуміла (і обирала), що це прямий шлях. А «прямий шлях, що його має обрати собі людина», — це «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює», тобто виконання Тори й заповідей має бути таким, щоб вона бачила, як Тора і заповіді — це окраса й краса, що прикрашають і звеличують людину, яка їх виконує, — «окраса для того, хто його здійснює». І цього ще недостатньо, але має бути також «і окраса для нього від людей» — щоб почуття і запал, які в неї є в Торі та заповідях, були настільки сильні, що й люди довкола неї бачать через неї красу Тори й заповідей.

Причина того, що ця мішна міститься в другому розділі трактату

Ребе додає, що це також з натяків і причин того, що ця мішна — початок другого розділу «Піркей авот»: початок першого розділу — «Моше отримав Тору на Синаї і передав її тощо» — підкреслюється, що виконання вказівок має бути в силу того, що Моше отримав їх на Синаї, від Святого, благословенний Він, — подібно до того як «І відповів увесь народ» уперше: «Усе, що сказав Г-сподь, зробимо», — виконувати й робити повеління Святого, благословенний Він; а потім переходять до другого розділу, другого етапу служіння Б-гові, і тому початок у цьому розділі — підкреслюється, що має бути (також) «щоб обрала собі людина», щоб людина обирала своїм розумом» — подібно до відповіді синів Ізраїлю вдруге: «Усе, що сказав Г-сподь, зробимо і почуємо»[21].

Підкореннятіла приємними шляхами

І можна пояснити формулювання «який шлях прямий, що його має обрати собі людина» глибше: у самому «обрала собі людина» є кілька, а загалом — два шляхи, і «прямий шлях» — це «кожен, що є окрасою тощо». Щоб перемогти тваринну душу і потяг, який може хотіти, щоб єврей порушив волю Святого, благословенний Він, і домогтися того, щоб Тора й заповіді були такими, «щоб обрала собі людина», — є загалом два шляхи. Перший шлях — він вступає у війну з лихим началом і темрявою, яку воно хоче принести, за допомогою постів і самокатувань, які мучать тіло і тваринну душу, аж поки не послаблять їхню волю і жагу до насолод цього світу і поки не зламають їх. І це приводить зрештою до зміни й очищення тіла та тваринної душі, так що й з боку тваринної душі буде «щоб обрала собі людина» — по-справжньому, щоб вона хотіла виконувати Тору й заповіді. Цей шлях — теж шлях згідно з Торою, який приведе зрештою до очищення тіла і тваринної душі, але це не «прямий шлях» у сенсі «Б-г створив людину прямою», — бо цей шлях пов'язаний із руйнуванням Храму і приходить як його наслідок, і, словами Рамбама, дні постів[22] — «через біди, що сталися в них, щоб пробудити серця, відкрити шляхи каяття тощо» в гріхах, які спричинили руйнування; і подібно до цього щодо приватного посту — це «коли прийде біда», що приходить «через їхні лихі справи тощо», і це приводить до каяття й виправлення гріха, але не прямим шляхом; і тому мета — у прийдешньому, коли все буде досконалим: «Усі ці пости скасуються в дні Мошіаха, і більше того — вони стануть святами й днями веселощів і радості..

І як відомо, за звичайного служіння поведінка, за якої людина «не їстиме м'яса, не питиме вина, не одружиться, не житиме в гарному житлі тощо», за постановою Рамбама, — «лихий шлях, і заборонено йти ним», і «той, хто йде цим шляхом, називається грішником, адже говориться про назорея: „і спокутує його за те, що згрішив проти душі“; сказали мудреці: якщо назорей, який утримувався лише від вина, потребує спокути, то тим паче той, хто позбавляє себе всього; тому звеліли мудреці, щоб людина позбавляла себе лише того, що заборонила їй Тора, тощо, — недостатньо тобі того, що заборонила Тора, тощо». А другий шлях, «прямий шлях», — це коли єврей займається додаванням світла, добра і святості Тори й заповідей і займається не лише ламанням тіла і тваринної душі, але пояснює їм добро тощо, яке в Торі й заповідях для них самих, — «окраса для того, хто його здійснює, і окраса для нього від людей», — аж поки вони самі по собі не відчують і не зрозуміють, і використовує їх самих для додавання в Торі й заповідях, їжу й питво — заради Небес тощо. І тоді само собою «відтісняється» темрява і зло тваринної душі, аж поки вона не буде очищена.

Це і є «прямий шлях» — як особливо підкреслюється згідно з ученням хасидуту, і особливо хасидуту Хабад, — що в ці покоління шлях не в тому, щоб чинити безліч постів, а саме «Допоможи йому підняти», і хасидут Хабад пояснює цінність і необхідність Тори й заповідей так, щоб «живилися від неї», аж поки й тваринна душа не зможе зрозуміти[23]..

Відомий вислів рабі Єгуди га-Насі про піст 9 ава, відкладений через те, що він випав на Шабат: раз він відкладений — хай буде скасований.

На початку барайти «Перек шира» наводиться від його імені: Сказав Рабі: кожен, хто займається «Перек шира» в цьому світі, удостоюється вчитися й навчати, берегти, і виконувати, і здійснювати, і вчення його зберігається в руках його, і рятується він від лихого начала, і від лихої біди, і від «хібут га-кевер», і від суду геїному, і від мук народження Мошіаха, і продовжує дні, і удостоюється днів Мошіаха і життя у світі прийдешньому:

Родина

  • Його син рабі Шимон бар Рабі за заповітом Рабі продовжив його шлях як «хахам».
  • Його син раббан Гамліель бар Рабі за заповітом Рабі продовжив його шлях як насі[24]. У Гемарі пояснюється, що, хоча він не дорівнював своїм батькам у мудрості, у трепеті перед Небесами він дорівнював своїм батькам.
  • Його син рабі Хія бар Рабі[25]
  • Рабі Ошая бар Рабі згадується в Гемарі[26], хоча є ті, хто каже, що це описка і мається на увазі рабі Ошая Берібі[27].

Учні

Його учнями були, серед інших:рабі Еліезер, син рабі Йосе, рабі Хія, рабі Янай, рабі Ошая, рабі Ефес, рабі Єгошуа бен Леві, рабі Ханіна бар Хама, Леві, Бар Капара, Рав

Примітки

  1. ^ Сангедрін 98б. І звідси, на перший погляд, доказ, що за галахою Мошіах може бути з нащадків Давида по жіночій лінії, і див. нижче
  2. ^ У його передмові до книги «Яд га-хазака».
  3. ^ «Мево га-Талмуд» р. Шмуеля га-Нагіда, на початку. Тосафот Ріда, Гітін 60б. Меїрі у вступі до трактату Авот. Та інші
  4. ^ Ерувін 62б.
  5. ^ «Ігрот кодеш», том 25, 9430.
  6. ^ «Лікутей сіхот», том 12, сторінка 89, примітка 35.
  7. ^ Алтер Ребе, «Лікутей амарим».
  8. ^ Там само 118б.
  9. ^ Трактат «Авода зара» 11а.
  10. ^ Ктубот 104а.
  11. ^ Сангедрін, 98б.
  12. ^ У його передмові до коментаря Рамбама до розділу Нашім/
  13. ^ § 2:
  14. ^ Рабі Хаїм-Ельазар Шапіро, адмор із Мукачева, «Діврей Тора», частина 4, пункт 6.
  15. ^ У «Ктубот», розділ 12, закон 3, і «Кілаїм», розділ 9, закон 3.
  16. ^ Сангедрін, 5а, що починається словами «Де-аха шевет ве-атам мехокек»
  17. ^ Закони про царів, розділ 1, закон 9.
  18. ^ «Шеївор» — від слова «ше-їврор».
  19. ^ Точне формулювання.
  20. ^ Ребе зазначає, що, на перший погляд, можна було б відповісти, що в Мішні йдеться не про речі, які нам заповідано в Торі, а про речі дозволені, і такий зміст трактату Авот — «той, хто хоче бути хасидом, хай виконує тощо слова Авот», що Тора залишила на розсуд і вибір людини, «щоб обрала собі людина», і про це приходить «добра порада», щоб прямий шлях, який вона обере, був «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, тощо», як пояснюється в коментаторів Мішни, а докладно — в «Законах про якості» і в «Шмона праким» Рамбама, що «прямий шлях — це середня міра в кожній якості з усіх якостей, які є в людини, тощо», «середні властивості», і це і є «окраса для того, хто його здійснює, і окраса для нього від людей». Але все ще потрібне пояснення: чому з'ясування і рішення щодо «прямого шляху» в дозволених речах залишають почуттю й думці людини? І більше того: як можна покластися на людину, яка упереджена до себе, а «помисли серця людини лихі з юності її», і просто, що не щоразу вона здатна знати, що є «прямий шлях»?! Для того щоб людина, упереджена до себе тощо, не «заблукала» (а іноді — і шлях, який не підходить або навіть протилежний Торі), і щоб у неї був провідник, що показує їй «прямий шлях», куди йти, їй дано Тору, — як же можна сказати «щоб обрала собі людина» — «людина», не обов'язково праведник або, в усякому разі, порядна людина, а просто «людина», що, за простим змістом, охоплює будь-яку людину?.
  21. ^ Основна стаття на цю тему, за цією сіхою: «Зробимо і почуємо»
  22. ^ У які увесь Ізраїль постить.
  23. ^ «Гітваадуйот» 5748 частина 3.
  24. ^ Ктубот 103б.
  25. ^ Євамот 46б.
  26. ^ Там само.
  27. ^ «Гільйон га-Шас» там само, і така ж версія Ріфа.
Рабі Єгуда га-Насі згадується ще в 63 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5104327800

Повідомити про помилку на цій сторінці