Рабі Єгуда га-Насі
| Рабі Єгуда га-Насі | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Рід діяльності | танай |
| Учителі | Рабі Шимон бар Йохай, рабі Єгуда бар Ілай, рабі Рабі Ельазар бен Шамуа, Раббан Шимон бен Гамліель |
| Учні | Рабі Еліезер бе-рабі Йосе, Рабі Хія, рабі Янай, рабі Ошая, рабі Ефес, Рабі Єгошуа бен Леві, рабі Ханіна бар Хама, Леві, Бар Капара, Рав, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Раббан Шимон бен Гамліель |
| Діти | рабі Шимон бар Рабі, рабан Гамліель бар Рабі, рабі Хія бар Рабі |
| Родовід | |
Рабі Єгуда га-Насі (званий також просто Рабі або Рабейну га-Кадош, помер 15 кислева 3988) був одним з останніх танаїв, нащадком родини несіїм, які були з нащадків царя Давида по жіночій лінії, і, згідно зі словами Гемари[1], вважався Мелех га-Мошіахом свого покоління. Він упорядкував усі добірні мішнайот усіх танаїв, що жили до нього, і встановив остаточну галаху.
Рабі Єгуда га-Насі народився в раббана Шимона бен Гамліеля, насі Ізраїлю. З юності навчався в рабі Шимона бар Йохая, рабі Єгуди бар Ілая, рабі Ельазара бен Шамуа, а також у свого батька, раббана Шимона бен Гамліеля.
Укладення ним Мішни

Рабейну га-Кадош — той, хто підсумував і зібрав думки танаїв, що жили до нього, і звів їх у збірку мішнайот.
Є суперечка, чи записав він також Мішну, чи лише впорядкував її усно.
Думка Рамбама така[2]: «Рабейну га-Кадош уклав з усього книгу Мішни тощо, і вона поширилася в усьому Ізраїлі, і записали її всі». І так само вважають інші рішонім[3].
Однак щодо думки Раші[4] є ті, хто стверджує, що він вважає, що Рабі лише впорядкував Мішну, але не записав її.
У Ребе є 2 висловлювання про це:
В «Ігрот кодеш» Ребе пише: «У відповідь на його лист, у якому він питає мою думку щодо часу запису Мішни: ось і він згадує у своєму листі про думки щодо цього — думку Раші (Ерувін 62б) і низки наших учителів, благословенної пам'яті, що навіть у дні амора Абає „не було записано жодного галахічного положення, навіть жодної літери, крім «Мегілат Таанит»“, і думку Рамбама (у його передмові до книги «Яд га-хазака»), що „Рабейну га-Кадош уклав з усього книгу Мішни тощо, і вона поширилася в усьому Ізраїлі, і записали її всі“. І зрозуміло, що не слід просувати голову між великими горами, хоча, на перший погляд, можна було б сказати, що Рамбам, який бачив писання гаонів, ґрунтує свою думку на посланні нашого вчителя Шріри-гаона, а Раші, можливо, не бачив цього послання (адже він перебував далеко від Вавилонії тощо, чого не можна сказати про Рамбама), і тому написав так, як сказано вище, — чого не було б, якби це послання потрапило йому до рук[5].».
Однак у «Лікутей сіхот» він написав: «І ось, є ті, хто каже, що, за Раші, Рабейну лише впорядкував мішнайот, але не записав їх . . І відповідно до цього: Раші розходиться з усіма вищезгаданими, Раші ніде не пояснює (хоча б натяком), хто її записав . . І настільки, що це потребує розгляду». І тому пояснює Ребе Мелех га-Мошіах, і в його святих словах: «з натяжкою, в усякому разі — щоб усунути вищезгадані непорозуміння[6]», що й на думку Раші Рабі записав Мішну, а не лише впорядкував її.
Не насолоджувався світом
Коли він відходив із життя, то підняв свої десять пальців до неба і сказав: відкрито і відомо перед Тобою, що я не насолоджувався світом навіть мізинцем.
Пояснює Алтер Ребе, що причина того, що тіло потребує «хібут га-кевер», — очистити його і звільнити від нечистоти, яку воно отримало від насолоди цим світом і його втіхами, від нечистоти кліпат нога і «шедин єгудаїн»; і тільки той, хто всі свої дні не насолоджувався цим світом, як Рабейну га-Кадош, не потребує «хібут га-кевер»[7]
Відокремлений від світу
Про чесноту Рабі ми знаходимо, що він «не засовував руку під свій пояс»[8].
Пояснює Ребе: тобто в нього не було різниці між піднесеними речами, що стосуються неба, і нижчими речами, що стосуються землі, але й матеріальні речі («міпалгах ле-татаей») були для небес, і настільки, що, хоча «з його столу не сходили ні хазерет тощо, ні влітку, ні в сезон дощів»[9], проте «в час свого відходу з життя він підняв свої десять пальців угору і сказав: я не насолоджувався цим світом навіть мізинцем»[10].
Після його відходу з життя
Гемара розповідає, що після свого відходу з життя він приходив щоразу напередодні Шабату, щоб промовити кідуш для своєї дружини. Ребе доводить із цього, що він обов'язково приходив у матеріальному тілі, бо лише так міг виконати обов'язок за інших[потрібне джерело]. У «Шита мекубецет» на трактат Ктубот, аркуш 104а, наводиться разюче нововведення: учні рабі Єгуди га-Насі хотіли своєю молитвою — «кожен, хто скаже, що Рабі помер, буде пронизаний мечем» — домогтися того, щоб він, поки ще живий, не помер, а якщо помер, то щоб воскрес.
Мошіах
Є ті, хто каже, що за галахою Мошіах не мусить бути нащадком царя Давида від сина до сина і нащадком царської родини за законами успадкування, а головне — щоб він був з потомства Давида. Доказ цьому — від рабі Єгуди га-Насі, про якого сказано[11] за його життя, що він гідний воцаритися на престолі Мелех га-Мошіаха і визволити народ Ізраїлю, як каже Гемара: «Якщо з тих, хто живе, — такий, як рабі Єгуда га-Насі». І пояснив Раші: «Якщо Мошіах з тих, хто живе зараз, то це, безсумнівно, Рабейну га-Кадош, який терпить хвороби, і він був досконалим праведником, як ми кажемо в Бава меція. А якщо з тих, хто вже помер, то це був Даніель, муж бажаний, якого піддали стражданням у лев'ячому рові, і він був досконалим праведником. А це „такий, як“ — не буквально». Кінець цитати з Раші. Тобто це «такий, як» — не буквально «такий, як», тобто приклад, а це, безсумнівно, Рабі га-Кадош. А він не був нащадком від сина до сина.
А перекладач коментаря Рамбама до Мішни написав[12] так: «І цей великий твір, що називається „Шість розділів Мішни“, уклав Рабейну га-Кадош, чиє особливе ім'я — рабі Єгуда га-Насі, який з дому Давида, не з потомства Шломо, як сказано в Ктубот[13]: „Рабі походить від Шфатьї — сина Давида — сина Авіталь — дружини Давида“». Кінець цитати. І звідси, на перший погляд, видно, що Мелех га-Мошіах не мусить бути з потомства царя Шломо, адже якщо так, як міг рабі Єгуда га-Насі бути Мошіахом, якщо він не був з потомства Шломо.
І справді, це питання обговорюється в ахронім[14], які міркують, як міг Рабі га-Кадош бути царем, якщо він не був з потомства Шломо. Щодо самого становища насі труднощів немає, адже пише Єрусалимський Талмуд[15] і наводиться в Тосафот[16], що все походження Рабейну га-Кадоша від дому Давида — з боку матері, а з боку батька він походить від Біньяміна; однак голови вигнання — по чоловічій лінії, а несіїм — навіть по жіночій. Труднощі — лише щодо царської влади, адже обрання й обіцянку дано лише коліну Єгуди, як написано: «Не відійде скіпетр від Єгуди» тощо, «доки не прийде Шіло», і як пояснюється в Рамбама[17], що в царя з інших колін його царство не встоїть, і як було сказано Єровамові через Ахію з Шіло: «але не на всі дні».
Його вислови
Рабі каже: який шлях прямий, що його має обрати собі людина? Кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, і окрасою для нього від людей
Ребе ставить запитання: у чому питання «який шлях прямий», адже просто зрозуміло, що «прямий шлях» — це написане в Торі, в Мішні і в «Шулхан арух», і прямо сказано в Писанні: «Бо прямі шляхи Г-сподні», «Повеління Г-сподні прямі тощо». Ще дивніше: формулювання в Мішні — «який шлях прямий, що його має обрати собі людина», і, на перший погляд, чи можливо, щоб людині надали самій з'ясувати[18] і вирішити своїм розумом, що є «прямий шлях»?! Адже для цього й було дано Тору!.
Ребе продовжує і ставить запитання щодо відповіді — «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, і окрасою для нього від людей», — «щоб було приємно йому і щоб люди були задоволені ним»: як може бути, щоб рішення, «який шлях прямий», залежало від того, що людина відчуває, що це «окраса» і «приємно» їй та іншим?! Тим паче що формулювання[19] в Мішні — «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює», тобто кожна справа, яка «приємна йому тощо», — це і є «прямий шлях»![20]
Пояснює Ребе: сенс слів «який шлях прямий, що його має обрати собі людина» в тому, що досконалість служіння — щоб виконання заповідей, які є «прямий шлях», «Повеління Г-сподні прямі тощо», було таким, «щоб обрала собі людина», — щоб вона виконувала їх не лише шляхом прийняття ярма, але щоб людина і своїм розумом розуміла (і обирала), що це прямий шлях. А «прямий шлях, що його має обрати собі людина», — це «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює», тобто виконання Тори й заповідей має бути таким, щоб вона бачила, як Тора і заповіді — це окраса й краса, що прикрашають і звеличують людину, яка їх виконує, — «окраса для того, хто його здійснює». І цього ще недостатньо, але має бути також «і окраса для нього від людей» — щоб почуття і запал, які в неї є в Торі та заповідях, були настільки сильні, що й люди довкола неї бачать через неї красу Тори й заповідей.
Причина того, що ця мішна міститься в другому розділі трактату
Ребе додає, що це також з натяків і причин того, що ця мішна — початок другого розділу «Піркей авот»: початок першого розділу — «Моше отримав Тору на Синаї і передав її тощо» — підкреслюється, що виконання вказівок має бути в силу того, що Моше отримав їх на Синаї, від Святого, благословенний Він, — подібно до того як «І відповів увесь народ» уперше: «Усе, що сказав Г-сподь, зробимо», — виконувати й робити повеління Святого, благословенний Він; а потім переходять до другого розділу, другого етапу служіння Б-гові, і тому початок у цьому розділі — підкреслюється, що має бути (також) «щоб обрала собі людина», щоб людина обирала своїм розумом» — подібно до відповіді синів Ізраїлю вдруге: «Усе, що сказав Г-сподь, зробимо і почуємо»[21].
Підкореннятіла приємними шляхами
І можна пояснити формулювання «який шлях прямий, що його має обрати собі людина» глибше: у самому «обрала собі людина» є кілька, а загалом — два шляхи, і «прямий шлях» — це «кожен, що є окрасою тощо». Щоб перемогти тваринну душу і потяг, який може хотіти, щоб єврей порушив волю Святого, благословенний Він, і домогтися того, щоб Тора й заповіді були такими, «щоб обрала собі людина», — є загалом два шляхи. Перший шлях — він вступає у війну з лихим началом і темрявою, яку воно хоче принести, за допомогою постів і самокатувань, які мучать тіло і тваринну душу, аж поки не послаблять їхню волю і жагу до насолод цього світу і поки не зламають їх. І це приводить зрештою до зміни й очищення тіла та тваринної душі, так що й з боку тваринної душі буде «щоб обрала собі людина» — по-справжньому, щоб вона хотіла виконувати Тору й заповіді. Цей шлях — теж шлях згідно з Торою, який приведе зрештою до очищення тіла і тваринної душі, але це не «прямий шлях» у сенсі «Б-г створив людину прямою», — бо цей шлях пов'язаний із руйнуванням Храму і приходить як його наслідок, і, словами Рамбама, дні постів[22] — «через біди, що сталися в них, щоб пробудити серця, відкрити шляхи каяття тощо» в гріхах, які спричинили руйнування; і подібно до цього щодо приватного посту — це «коли прийде біда», що приходить «через їхні лихі справи тощо», і це приводить до каяття й виправлення гріха, але не прямим шляхом; і тому мета — у прийдешньому, коли все буде досконалим: «Усі ці пости скасуються в дні Мошіаха, і більше того — вони стануть святами й днями веселощів і радості..
І як відомо, за звичайного служіння поведінка, за якої людина «не їстиме м'яса, не питиме вина, не одружиться, не житиме в гарному житлі тощо», за постановою Рамбама, — «лихий шлях, і заборонено йти ним», і «той, хто йде цим шляхом, називається грішником, адже говориться про назорея: „і спокутує його за те, що згрішив проти душі“; сказали мудреці: якщо назорей, який утримувався лише від вина, потребує спокути, то тим паче той, хто позбавляє себе всього; тому звеліли мудреці, щоб людина позбавляла себе лише того, що заборонила їй Тора, тощо, — недостатньо тобі того, що заборонила Тора, тощо». А другий шлях, «прямий шлях», — це коли єврей займається додаванням світла, добра і святості Тори й заповідей і займається не лише ламанням тіла і тваринної душі, але пояснює їм добро тощо, яке в Торі й заповідях для них самих, — «окраса для того, хто його здійснює, і окраса для нього від людей», — аж поки вони самі по собі не відчують і не зрозуміють, і використовує їх самих для додавання в Торі й заповідях, їжу й питво — заради Небес тощо. І тоді само собою «відтісняється» темрява і зло тваринної душі, аж поки вона не буде очищена.
Це і є «прямий шлях» — як особливо підкреслюється згідно з ученням хасидуту, і особливо хасидуту Хабад, — що в ці покоління шлях не в тому, щоб чинити безліч постів, а саме «Допоможи йому підняти», і хасидут Хабад пояснює цінність і необхідність Тори й заповідей так, щоб «живилися від неї», аж поки й тваринна душа не зможе зрозуміти[23]..
Відомий вислів рабі Єгуди га-Насі про піст 9 ава, відкладений через те, що він випав на Шабат: раз він відкладений — хай буде скасований.
На початку барайти «Перек шира» наводиться від його імені: Сказав Рабі: кожен, хто займається «Перек шира» в цьому світі, удостоюється вчитися й навчати, берегти, і виконувати, і здійснювати, і вчення його зберігається в руках його, і рятується він від лихого начала, і від лихої біди, і від «хібут га-кевер», і від суду геїному, і від мук народження Мошіаха, і продовжує дні, і удостоюється днів Мошіаха і життя у світі прийдешньому:
Родина
- Його син рабі Шимон бар Рабі за заповітом Рабі продовжив його шлях як «хахам».
- Його син раббан Гамліель бар Рабі за заповітом Рабі продовжив його шлях як насі[24]. У Гемарі пояснюється, що, хоча він не дорівнював своїм батькам у мудрості, у трепеті перед Небесами він дорівнював своїм батькам.
- Його син рабі Хія бар Рабі[25]
- Рабі Ошая бар Рабі згадується в Гемарі[26], хоча є ті, хто каже, що це описка і мається на увазі рабі Ошая Берібі[27].
Учні
Його учнями були, серед інших:рабі Еліезер, син рабі Йосе, рабі Хія, рабі Янай, рабі Ошая, рабі Ефес, рабі Єгошуа бен Леві, рабі Ханіна бар Хама, Леві, Бар Капара, Рав
Примітки
- ^ Сангедрін 98б. І звідси, на перший погляд, доказ, що за галахою Мошіах може бути з нащадків Давида по жіночій лінії, і див. нижче
- ^ У його передмові до книги «Яд га-хазака».
- ^ «Мево га-Талмуд» р. Шмуеля га-Нагіда, на початку. Тосафот Ріда, Гітін 60б. Меїрі у вступі до трактату Авот. Та інші
- ^ Ерувін 62б.
- ^ «Ігрот кодеш», том 25, 9430.
- ^ «Лікутей сіхот», том 12, сторінка 89, примітка 35.
- ^ Алтер Ребе, «Лікутей амарим».
- ^ Там само 118б.
- ^ Трактат «Авода зара» 11а.
- ^ Ктубот 104а.
- ^ Сангедрін, 98б.
- ^ У його передмові до коментаря Рамбама до розділу Нашім/
- ^ § 2:
- ^ Рабі Хаїм-Ельазар Шапіро, адмор із Мукачева, «Діврей Тора», частина 4, пункт 6.
- ^ У «Ктубот», розділ 12, закон 3, і «Кілаїм», розділ 9, закон 3.
- ^ Сангедрін, 5а, що починається словами «Де-аха шевет ве-атам мехокек»
- ^ Закони про царів, розділ 1, закон 9.
- ^ «Шеївор» — від слова «ше-їврор».
- ^ Точне формулювання.
- ^ Ребе зазначає, що, на перший погляд, можна було б відповісти, що в Мішні йдеться не про речі, які нам заповідано в Торі, а про речі дозволені, і такий зміст трактату Авот — «той, хто хоче бути хасидом, хай виконує тощо слова Авот», що Тора залишила на розсуд і вибір людини, «щоб обрала собі людина», і про це приходить «добра порада», щоб прямий шлях, який вона обере, був «кожен, що є окрасою для того, хто його здійснює, тощо», як пояснюється в коментаторів Мішни, а докладно — в «Законах про якості» і в «Шмона праким» Рамбама, що «прямий шлях — це середня міра в кожній якості з усіх якостей, які є в людини, тощо», «середні властивості», і це і є «окраса для того, хто його здійснює, і окраса для нього від людей». Але все ще потрібне пояснення: чому з'ясування і рішення щодо «прямого шляху» в дозволених речах залишають почуттю й думці людини? І більше того: як можна покластися на людину, яка упереджена до себе, а «помисли серця людини лихі з юності її», і просто, що не щоразу вона здатна знати, що є «прямий шлях»?! Для того щоб людина, упереджена до себе тощо, не «заблукала» (а іноді — і шлях, який не підходить або навіть протилежний Торі), і щоб у неї був провідник, що показує їй «прямий шлях», куди йти, їй дано Тору, — як же можна сказати «щоб обрала собі людина» — «людина», не обов'язково праведник або, в усякому разі, порядна людина, а просто «людина», що, за простим змістом, охоплює будь-яку людину?.
- ^ Основна стаття на цю тему, за цією сіхою: «Зробимо і почуємо»
- ^ У які увесь Ізраїль постить.
- ^ «Гітваадуйот» 5748 частина 3.
- ^ Ктубот 103б.
- ^ Євамот 46б.
- ^ Там само.
- ^ «Гільйон га-Шас» там само, і така ж версія Ріфа.
Код особи: № 5104327800