Перейти до вмісту

Ханука

Матеріал з Хабадпедії
Ребе біля ханукії в 770

Свято Ханука (Ханука) є святом, встановленим мудрецями за часів Другого Храму на пам'ять про чудеса й порятунки, які сотворив Всевишній у період царства Греції: перемоги Хасмонеїв у повстанні проти греків, повторного освячення Храму і чуда глечика з олією. Свято відзначається проказуванням Галеля і подяки, а також запалюванням ханукальних свічок.

Свято святкують вісім днів з 25 кислева до 2 тевета або 3 тевета[1].

Передісторія

Історія свята відбулася в період Другого Храму, коли правило царство Греції. У 3610 році до влади прийшов цар Антіох, і під його владою почалися переслідування й укази проти Тори, на чолі яких — осквернення Храму і перетворення його на центр культу ідолопоклонства. Після періоду гноблення спалахнуло повстання Хасмонеїв під проводом первосвященника Матітьягу бен Йоханана, а згодом Єгуди Маккавея. 24 або 25 кислева[2] 3622 року Хасмонеї перемогли греків і очистили Храм, і його було освячено 25 кислева. Цього дня сталося також чудо глечика з олією, завдяки якому Менора горіла вісім днів у чудесний спосіб.

Встановлення свята

Ралі кислева Ханукі 5752 (2 грудня 1991)

Гемара каже, що «наступного року встановили їх і зробили їх святковими днями з Галелем і подякою»[3].

Ребе роз'яснює[4] кількома можливими поясненнями причину, з якої мудреці чекали наступного року, щоб встановити свято:

1. Оскільки в Пурим сини Ізраїлю не взяли на себе святкувати його так, як просив Мордехай (і Синедріон), — щоб було заборонено також виконання роботи, а наступного року, коли побачили, що сини Ізраїлю взяли на себе святкувати «з Галелем і подякою», вони встановили його святом у цьому.

2. Оскільки йдеться про духовну перемогу (а не матеріальну, як у Пурим), вони не могли встановити свято, доки не мине рік і вони не побачать, що указ цілком минув, а світло, що засяяло від олії, подіяло й утрималося в усій громаді, тоді вони встановили свято «до Царя Мошіаха».

Щодо причини того, що свято Ханука згадується в Мішні лише побіжно, тоді як головне його джерело міститься саме в Гемарі[5], наводиться кілька причин.

Головна причина в тому, що на думку рабі Єгуди га-Насі, який був укладачем Мішни і походив із нащадків царів дому Давида, царі дому Хасмонеїв чинили неналежним чином, продовжуючи утримувати царство у своїх руках після перемоги, оскільки царство належить нащадкам дому Давида, і тому він їх пропустив.

Духовна причина цього в тому, що греки воювали саме проти Усної Тори, а оскільки Гемара є головним в Усній Торі, саме в ній і з'являється перемога над греками, і тому також той, хто звиклий до ханукальної свічки, удостоюється синів-учених, — які будуть обізнані в 36 трактатах Гемари, відповідно до 36 свічок ханукальної свічки[6].

Заповіді свята

Запалювання свічок

Основна стаття – Запалювання ханукальних свічок
Запалювання громадської ханукії біля підніжжя Ейфелевої вежі

Головна заповідь свята полягає в запалюванні свічки в кожну з ночей Ханукі після заходу сонця (за винятком переддня Шабату, коли запалюють до заходу сонця). Запалювання здійснюється вдома, у місці, видимому ззовні, наприклад біля входу в дім або у вікні, що виходить у громадське володіння, оскільки мета запалювання — сповістити про чудо.

Заповідь запалювання описано в Гемарі[3] так:

Заповідь Ханукі: свічка — людині та її домові.

Га-мегадрін: свічка для кожного.

Га-мегадрін мін га-мегадрін: Бейт Шамай кажуть: першого дня запалюють вісім, а далі поступово зменшують. А Бейт Гілель кажуть: першого дня запалюють одну, а далі поступово додають.

Звичай, прийнятий у розсіянні Ізраїлю, полягає в тому, що всі чинять як «мегадрін мін га-мегадрін», але є два тлумачення цього. Згідно з Рамою, звичай мегадрін мін га-мегадрін полягає в тому, що кожен із членів родини, зобов'язаних у заповідях, запалює, а в силу заповіді виховання запалює також малолітній, який досяг віку виховання[7]. У східних громадах чинять згідно з рішенням «Шулхан аруха», що всі члени родини виконують обов'язок запалюванням господаря дому[8].

Галель і подяка

Основна стаття – «Ве-аль га-нісім»

Трапези й радість у свято

Рамбам постановив, що дні Ханукі є «днями радості», і як наводиться також у галахі в Рами, що «є певна заповідь у примноженні трапез», а рабі Нехемья з Дубровно пише[9]: «а щодо практики, давній звичай — примножувати трапези в ці дні, і так чинять у цих країнах».

Хоча в цьому є розбіжності, оскільки в заповіді ханукальних свічок звичай однозначно приписує бути мегадрін мін га-мегадрін, зрозуміло, що так само має бути й щодо радості на Хануку — виявляти в цьому завзяття на рівні мегадрін мін га-мегадрін.

Велетенська пампушка в пекарні Кфар-Хабада

Звичаї свята

«Зот Ханука»

Основна стаття – Зот Ханука

«Зот Ханука» — восьмий і останній день свята Ханука. Цей день припадає на 2 тевета або 3 тевета[13].

Назву дня, «Зот Ханука», дано за уривком, який читають під час читання Тори цього дня: «Ось освячення жертовника»[14]. Ребе пояснює, що в назві «Зот Ханука» міститься натяк на те, що цей день завершує вісім днів Ханукі[15], і вона виражає перевагу восьмого дня, який є головним у Хануці[16].

Ханукія, якою Ребе Раяц користувався в останні роки свого життя в цьому світі.

Шабат Ханукі

  • Коли дають цдаку бідному в переддень Ханукі, який є переддням Шабату, слід додати в цдаці на потреби особливого Шабату — Шабату Ханукі. А також дати все необхідне для потреб Ханукі[17].
  • Також і в духовному служінні — додати у вивченні безлічі додаткових речей через поєднання Шабату й Ханукі (а також додаткових речей через календарне поєднання 2 Шабатів і читання 2 гафтарот)[17].
  • Коли 24 кислева, день перемоги й порятунку, випадає на Шабат, радість Ханукі має бути також і 24-го, бо тоді перемога у війні така, що немає жодного сліду клопоту й страждання[18].
  • Коли дні Ханукі починаються на виході святого Шабату, слушний час для заклику щодо справ Ханукі — це переддень Шабату, оскільки одразу з виходом Шабату починаються на ділі всі справи Ханукі[19].
  • Також щодо підготовки свічок кожен, хто поспішає з цим, гідний похвали, адже оскільки неможливо підготувати їх у Шабат (і навіть при приготуваннях, дозволених у Шабат, слід остерігатися мукце через якийсь рух), варто і правильно зробити їх у переддень Шабату[19].
  • На виході Шабату Ханукі запалюють ханукальну свічку вдома після Авдали і перед проказуванням «Ве-їтен леха». [Але в синагозі запалюють ханукальну свічку перед Авдалою].[20]

Мівцо «Ханука» і публічні запалювання

Основна стаття – Мівцо «Ханука», Громадська ханукія
Мівцо «Ханука» із солдатами ЦАХАЛу на Суецькому каналі під час Війни Судного дня

Мівцо «Ханука» — це мівцо, встановлене Ребе для того, щоб оголошувати чудо Ханукі й подбати про те, щоб у кожному домі та в кожному громадському місці було запалено ханукію. У межах мівцо хасиди Хабаду та шлухім почали запалювати центральні ханукальні світильники в кожному місці, де перебувають євреї. Також Ребе посилав хасидів до солдатів ЦАХАЛу, до тих, хто лежить у лікарнях, до ув'язнених та до інших, щоб пересвідчитися, що всі виконають заповідь запалювання.

Щоб сповістити про чудо Ханукі в максимальний спосіб якомога більшій кількості євреїв, почалася ініціатива запалювання громадської ханукії силами шлухім Ребе. Цим запалюванням не виконують обов'язку заповіді, і воно здійснюється з метою сповіщення про чудо. Громадські ханукії поширилися за підтримки Ребе в усі куточки світу, зокрема в помітних місцях, як-от на галявинах Білого дому, у Мангеттені, на Червоній площі біля підніжжя Кремля, біля Ейфелевої вежі та в інших.

Ще однією ініціативою, вигаданою для того, щоб ширше сповістити про чудо Ханукі, є створення електричних ханукій, які багато хасидів Хабаду зазвичай ставлять на автомобіль у дні свята Ханука, а також автоколони, що везуть ханукії, найпомітніша з яких — колона танків силами «Мобільних центрів Хабаду у Святій Землі».

У наших Ребе

Основна стаття – Латкес овнт

У наших Ребе, провідників поколінь, Алтер Ребе, Мітлер Ребе і Ребе «Цемах Цедек» було заведено проводити фарбрейнген в одну з ночей Ханукі з домашніми, який називався «Латкес овнт» (Вечір латкес). Серед історій, які розповідали на цій трапезі, були історії, про які говорили кожної Ханукі, хоча їх уже розповідали минулого року[21].

В Алтер Ребе

Алтер Ребе було звільнено з другого арешту у свято Ханука: за однією версією, на третю свічку — 27 кислева[22]; а за другою версією, на п'яту свічку — 29 кислева[23]. Відповідаючи на суперечність, Ребе пояснив: «В обох були аспекти звільнення (також у буквальному сенсі)»[24].

У Ребе Рашаба

На другу свічку Ханукі, 26 кислева, відбувся брит міла Ребе Рашаба після того, як його було відкладено.

Його звичаї в запалюванні свічок, як навів його син Ребе Раяц: він запалював ханукальні свічки в домі своєї матері, ребецн Рівки. І також у переддень святого Шабату він запалював там ханукальні свічки, попри те що не їв і не спав там[25]. Він запалював ханукальні свічки між Мінхою і Маарівом і не був суворим у тому, щоб вхід був з півдня на північ чи зі сходу на захід. Текст «Га-нейрот галалу» він казав після запалювання всіх свічок. Він сидів біля свічок пів години — крім переддня святого Шабату, коли не затримувався на пів години. Він суворо стежив, щоб свічки горіли щонайменше п'ятдесят хвилин[26]. Він мав звичку вивчати Тору біля ханукальних свічок[27].

Ребе Рашаб мав звичку давати Ханука-гелт на четверту або п'яту ніч[21]. Давав Ханука-гелт також своїм онучкам[28].

У Ребе Раяца

У кунтресі «Ханука» 5711 Ребе написав, що поки не вдалося з'ясувати його звичай у запалюванні свічок — чи брав він нові ґноти щодня для запалювання, чи користувався старими. Водночас через кілька років[29] розповів, що його звичай був брати старі ґноти, і пояснив це.

Ребе Раяц давав Ханука-гелт також своїм дочкам після весілля, а також своїм зятям[30].

Під час фарбрейнгенів із Ребе на Хануку в будні дні горіла ханукія[31].

Запалювання свічок

Основна стаття – Ханукія#Ханукія Ребе
Ханукія, якою зазвичай користувався Ребе

Ребе має звичку здійснювати запалювання свічок сам, а не в присутності публіки. У домі Ребе Ребе запалював ханукію на вхідному поверсі, у південній частині вітальні дому, у дверях, що розділяють вітальню і малу задню кімнатку з кухнею. З 5749 року (1988/1989) Ребе почав запалювати ханукію в своїй святій кімнаті в 770, Ребе відчиняє двері своєї святої кімнати — у прорізі входу, навпроти мезузи, поставлено стілець, на якому лежить ханукія, в якій Ребе запалює. Двері кімнати Ребе залишаються відчиненими весь час, потрібний для запалювання[32].

Ребе присутній під час запалювання в 770, тоді, як правило, слухає з серйозним виразом обличчя запалювання і спів нігуну «Га-нейрот галалу», а по його закінченні він заохочує спів у радісній частині — «Аль нісеха».

Ханука-гелт

Основна стаття – Ханука-гелт у Ребе

З перших років свого проводу Ребе мав звичку роздавати Ханука-гелт учням Центральної єшиви в 770, які дотримувалися розпорядку єшиви. Ребе в жодному разі не дозволяв давати бахурові, який не відповідав умовам. Також Ребе посилав Ханука-гелт від свого імені тмімім в єшивах «Томхей Тмімім» у Святій Землі.

У пізніші роки Ребе почав посилати Ханука-гелт солдатам ЦАХАЛу через хасидів Хабаду, які їздили на мівцо «Ханука» на військові бази.

Починаючи з 5741 року (1980/1981), коли проводяться зібрання для солдатів «Цівос Гашем» в 770, Ребе роздає Ханука-гелт вожатим, щоб вони роздали дітям.

У деякі роки[33] Ребе роздавав Ханука-гелт кожному — чоловікам, жінкам і дітям.

Дитячий з'їзд і Сателіт

Основні статті – Ралі, Сателіт
Ребе дивиться на екран трансляції під час «Ханука Лайв» — сьома свічка Ханукі, 5751 (12 грудня 1990)

Від часу створення організації «Цівос Гашем» у 5741 році (1980/1981) щороку проводиться дитячий з'їзд в 770 за участю Ребе. Починаючи з 5750 року (1989/1990) під час з'їзду проводиться Сателіт — супутникова трансляція, яка проводилася в кількох центрах по всьому світу, коли в кожному з них здійснюється запалювання ханукальних свічок, і всі удостоюються брати участь у з'їзді з Ребе й чути його сіху.

Зібрання літніх людей

Основна стаття – «Тіферет зкенім Леві-Іцхак»

Щороку у свято Ханука проводиться зібрання для літніх чоловіків і жінок, які навчаються в колелях «Тіферет зкенім Леві-Іцхак» і «Хохмат нашім», за участю Ребе, який виголошує для них сіху. У 5746 році (1985/1986) зібрання відбулося спільно з дітьми, і Ребе у своїх словах торкнувся уроку, який слід винести зі спільного зібрання дітей і літніх людей.

Ханука у вченні хасидуту

Суть свята

Гемара розповідає[34], що у свято Ханука було два чуда: перемога у війні та чудо глечика з олією[35]. Мудреці Ізраїлю розійшлися в думках, чи було встановлення свята для поколінь за обидва чуда[36] чи тільки за чудо глечика з олією[37]. У більшості місць у вченні хасидуту[38] пояснюється згідно з другою думкою, але Ребе пояснює[39], що загальна суть свята — саме згідно з думкою, що свято встановлено за обидва чуда.

А суть роз'яснення в цьому: суть Ханукі в тому, щоб освітлювати саме темряву, і тому встановлення свята головним чином — за розкриття Б-жественності в нижніх, що підкреслено саме в чуді перемоги. Але те, що «розкриває» про перемогу, що вона була Б-жественним чудом (а не просто природним «вдалим збігом»), — це чудо глечика з олією, в якому Б-жественність помітна відкрито.

Ханука-гелт

Головне у святі — перемога віри над розумом

Війна між народом Ізраїлю та греками була війною духовною — греки хотіли впровадити в єврейський народ свою культуру, культуру Греції, і в цьому суть війни, яку вели сини Хасмонеїв проти цієї культури.

Культура Греції символізує мудрість філософії, і тому греки не вірили в мудрість Б-жественної Тори, основою якої є віра в Б-га. І тому, хоча греки знали про існування Всевишнього і знали, що Він вічний, це було лише тому, що це також неминуче випливає з розуму, а не з боку віри, і, відповідно, у все, що є лише вірою, вони зовсім не вірили. І тому греки заперечували Вище провидіння і займалися ідолопоклонством, оскільки з розумних доводів у їхньому розумі не вкладалося, як піднесений Творець стежитиме за низькими творіннями, також вони заперечували всі заповіді Тори, оскільки не розуміли, яке діло Творцеві до виконання заповідей у низькому матеріальному світі.

Глибше: грекам заважав спосіб виконання заповідей, тобто й грецькі філософи цінували Тору, адже вона є мудрістю, і виконання заповідей їм не заважало, адже в заповідях є логічні раціональні причини, навіть заповіді, які є хукім, що не мають причини, теж не надто заважали грекам за розуміння, що напевно той, хто заповідає заповідь, знає причину, оскільки він розумний і мудрий. Однак єврей вивчає Тору з відчуттям і знанням, що вивчає Тору Всевишнього, і перед вивченням проказує благословення «Той, Хто дає Тору», і вивчає з усвідомленням, що головне не мудрість, а Тора Всевишнього, а заповіді єврей виконує в прийнятті ярма без жодного розуміння — він зовсім не прагне зрозуміти й виконує виключно тому, що так звелів Всевишній. Проти цього боролися греки, вони зовсім не погоджувалися, що існує щось вище за логіку й розум. І тому вони впровадили свою мудрість, щоб охолодити це відчуття.

Це навіть натякається в молитві днів Ханукі в «Ве-аль га-нісім», коли, описуючи війну Греції проти Ізраїлю, кажуть, що вони хотіли «змусити їх забути Тору Твою і відвернути їх від законів волі Твоєї»; загалом греки не хотіли шкодити самим синам Ізраїлю, а їхній Торі, оскільки не вірили в заповіді, а глибше їм заважало те, що єврей вивчає з відчуттям, що Тора є «Торою Твоєю», і так само у виконанні заповідей їм заважало те, що єврей виконує хукім лише тому, що вони — «воля Твоя», тому вони хотіли змусити забути Того, Хто дає Тору, і відвернути євреїв від виконання заповідей з самим лише прийняттям ярма[40].

Мезуза праворуч і ханукальна свічка ліворуч[41]

Мезуза належить до правої лінії, бо уривок «Шма» (записаний у мезузі) за своєю суттю пробуджує в людині прагнення піднестися і наблизитися до Всевишнього. А піднесення належить до правої лінії, як написано «а правиця Його обіймає мене», тобто дія «правиці» Всевишнього є «обіймами», а обійми є наближенням. І оскільки цей аспект є загальністю всіх заповідей (суть яких — у відборі матеріальності та її піднесенні до святості), мезузу встановлюють біля входу — щоб піднести всі справи людини (які в домі) до святості.

А ханукальна свічка належить до лівої, бо світло свічки натякає на світло Тори, а суть Тори є «Гвура ше-бе-Хесед» (а Гвура перебуває в лівій лінії)[42]. Тобто притягнення розкриття Б-жественності з гвурою і великою силою, так що воно може освітити і громадське володіння, і в темряві.

І одне без другого неможливе, і з двох причин: 1. Світло Тори не може світити людині без того, щоб вона очистила себе і пробудила у своєму серці бажання й прагнення до Всевишнього (і це — «кожен, хто каже: „немає в мене нічого, крім Тори“, навіть Тори немає в нього». Адже якщо вивчає Тору, не передуючи цьому молитвою та очищенням себе, не зможе відчути святості Тори). 2. А глибше: те, що вірш ставить «нер міцва» перед «Тора ор» (заповіді перед Торою), вчить, що корінь заповідей вищий за корінь Тори, бо, хоча вони походять і виходять із Тори, їхній корінь перебуває вище за неї.

Його місце в сфірот і його встановлення в місяцях

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Вказівки в служінні Б-гові

  • Особливі сили виховувати: у дні Ханукі, від слова хінух, отримують особливі сили виховувати, зміцнювати й оновлювати «нер міцва ве-Тора ор» з усім «штурмом» і додаванням сили, що приходять зі справою виховання, і найбільше здатні додати в усіх діях з виховання дітей Ізраїлю.
  • «Підготовка до Геули»: повеління і вказівка «Будьте всі напоготові» щодо багатьох, аж до всього Ізраїлю, що є потреба в кількох днях, головний акцент буде в дні Ханукі, яких вісім днів.[потрібне уточнення]
  • «Тривала дія»: у дні після Ханукі слід продовжувати виконання вказівок і уроків днів Ханукі, «ідучи й додаючи» з дня на день у всьому доброму і святому, і продовжувати ці додавання впродовж усього року.
Ханука в Москві

Причина благословення ашер кідшану бе-міцвотав

Гемара наводить[45] дві думки, чому на Хануку благословляють «ашер кідшану бе-міцвотав», хоча в Торі немає такої заповіді: за однією думкою, вірш «Не відступай»[46] зобов'язує нас в усіх заповідях мудреців[47] (включно з Ханукою), а за другою думкою[48] повеління про Хануку виводять із «Запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі»[49].

Вчення хасидуту[50] пояснює внутрішню суть цього згідно з висловом, що слова софрім суворіші за слова Тори[51]. Тобто заповіді Тори обмежені у світлі, яке вони можуть притягнути: заповіді «асе» притягують внутрішнє світло, а «ло таасе» — обіймаюче. Але заповіді зі слів софрім, корінь яких в Атіку, що значно вищий за Тору, яка перебуває в Ацилуті[52]), мають силу притягнути внутрішнім чином також і обіймаюче світло.

І це натякається в «старців твоїх, і вони скажуть тобі» — «старець» є щаблем щаблем Атіка, який є джерелом слів софрім. Тобто те, що заповіді зі слів софрім не включені в Тору, не тому, що вони не Тора, а навпаки — тому що вони вищі за Тору.

Ханука у відкритій Торі

У це свято є особлива заповідь мудреців, що покладена на кожного єврея і єврейку, — запалювати ханукальну свічку, щоб сповістити про чудо всіх. Мегадрін запалюють свічку для кожного з членів родини, а мегадрін мін га-мегадрін запалюють вісім свічок у кожному домі так, що першого дня запалюють одну свічку, другого дня — дві свічки, третього дня — три свічки і т. д., щоразу додаючи, доки восьмого дня не запалює вісім свічок.

У цій заповіді є два обов'язки:[53] 1. Грошовий обов'язок — запалити зі своїх коштів ханукальну свічку.

2. Обов'язок подяки за чудо — його виконують під час другого благословення «Який сотворив чудеса батькам нашим».

Той, хто був змушений обставинами й не міг виконати перший обов'язок, наприклад, не перебуває у себе вдома, тоді, коли бачить ханукальну свічку, проказує благословення «Який сотворив чудеса батькам нашим», так він виконує принаймні другу частину заповіді[54].

Головна подія, на пам'ять про яку встановлено свято

Свято присвячене пам'яті двох головних чудес: 1. Перемога Хасмонеїв над греками в чудесний спосіб, попри нечисленність Хасмонеїв. 2. Горіння ханукальної свічки в чудесний спосіб вісім днів, хоча в глечику було олії лише на один день[55].

Ханука з Бейт Хабадом Хеврона

Є дві суперечки між рішонім щодо свята:

1. Чи закінчилося чудо війни 24-го чи 25-го дня: на думку Меїрі, війна закінчилася 24-го, а на думку Рамбама війна закінчилася 25-го.

2. Чи встановлено свято лише як дні Галеля і подяки — духовна радість, чи також як дні радості — радість матеріальна й тілесна. Думка Магарама з Ротенбурга, як вона наводиться в «Бейт Йосеф» і згідно з якою постановлено як галаха в «Шулхан арусі», полягає в тому, «що примноження трапез, які в них примножують, є необов'язковими трапезами, бо встановили їх лише для Галеля і подяки, а не для бенкету й веселощів». З іншого боку, Бах сперечається з «Бейт Йосефом» і каже: «цього звичаю примножувати в ньому трапезу вже дотримувалися великі давнього покоління, і Магаршал у своєму коментарі до „Туру“ також написав, що з Рамбама випливає, що це дні радості, і так написав розлогий „Мордехай“, кінець цитати, і такі слова Магараша з Австрії, що на Хануку слід дотримуватися радості й бенкету, і так певною мірою доводиться з Рамбама»[56]

Ребе пов'язує дві суперечки одна з одною і пояснює, що згідно з думкою, що чудо війни закінчилося 24-го[57], якщо так, то головне чудо — на пам'ять про чудо глечика з олією, яке було 25 кислева, це духовна радість, що виконали заповідь запалювання Менори, тому свято встановлено лише як дні Галеля і подяки — духовна радість, і як написав: «і благословляють за визволення і за чудо знаходження глечика».

Але згідно з думкою, що війна закінчилася 25-го, якщо так, свято також на пам'ять про перемогу, яка була 25-го[58], а це матеріальна радість — перемога народу Ізраїлю та їхній порятунок, тому встановлено також радість як радість[59] матеріальну[60].

На завершення Ребе відмовляється від сказаного і доводить із вислову Алтер Ребе, який написав, що на відміну від свята Песах, яке встановлене в день чуда, свято Ханука і свято Пурим встановлені в день спокою, що на думку всіх свято також на пам'ять про чудо, але розійшлися в тому, чи головне — війна, чи спокій, що настав наступного дня.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Закони та звичаї

У хасидуті

Мультимедіа


Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ Відповідно до календарного поєднання року: коли місяць кислев триває двадцять дев'ять днів — свято закінчується 3 тевета, а коли він триває тридцять днів — закінчується 2 тевета.
  2. ^ Дата є предметом суперечки між Меїрі та Рамбамом, див. нижче в абзаці #Головна подія, на пам'ять про яку встановлено свято.
  3. ^ 1 2 Шабат 21, б.
  4. ^ Сіха 12 тамуза 5716 (21 червня 1956) («Гітваадуйот», ч. 17, с. 48-50).
  5. ^ Бо, безсумнівно, це вже обговорювалося й згадувалося в бейт-мідрашах танаїв, адже більшість слів Гемари ґрунтуються на барайтот, що наводяться в Гемарі в трактаті Шабат.
  6. ^ «Лікутей Леві-Іцхак» — «Лікутім ве-ігрот», сторінка 418.
  7. ^ Рама, розділ 675, пункт 3. «Мішна брура», розділ 677, сеіф катан 13.
  8. ^ У рідкісному випадку в цьому законі Рама постановив згідно з думкою Рамбама — сефарда, а «Шулхан арух» постановив згідно з думкою баалей Тосафот — французів. Див. «Двар малхут», сіха Шабату глави «Ваїшлах» 5752, на берегах до примітки 113.
  9. ^ Доповнення до «Шулхан аруха» Алтер Ребе, розділ 670, пункт 3, наведено в «Лікутей сіхот», частина 30, с. 204, примітка 11.
  10. ^ Джерело цього написав Хатам Софер («Драшот» 1): є сенс у тому, щоб бідний увійшов до дому господаря і став між свічкою та мезузою і там отримав гроші цдаки, чим виконується сказане в уривку «Шма»: «усім серцем твоїм» — це єдність Всевишнього в мезузі, «усією душею твоєю» — у ханукальній свічці, «і всім статком твоїм» — у даванні своїх грошей бідному. І натяк на це у вірші «Ві-єгі ноам», який є абревіатурою нер ані мезуза, кінець цитати, і згідно з його словами головне виконання заповіді цдаки на Хануку припадає на ніч; ще одне джерело: греки простягли руки до майна Ізраїлю, і на противагу цьому ми використовуємо майно для заповіді («Кіцур Шулхан арух», розділ 139)
  11. ^ Наведено в «Двар малхут», сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5752, примітка 26.
  12. ^ Див. Споживання молочної їжі на Хануку / Торанська стаття
  13. ^ Залежить від того, повний чи неповний цього року місяць кислев.
  14. ^ Бемідбар 7, 84–88.
  15. ^ Оскільки слово «зот» є частиною назви дня, з цього випливає, що не хтось сторонній каже, що восьмим днем завершилися всі дні Ханукі, а сам цей день називається «Зот Ханука» («Лікутей сіхот», т. 25, с. 243. Див. там).
  16. ^ «Лікутей сіхот», частина 25, сторінка 243
  17. ^ 1 2 Сіха ночі переддня Ханукі 5750 (22 грудня 1989).
  18. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5749.
  19. ^ 1 2 Сіха ночі на 23 кислева 5749 (2 грудня 1988).
  20. ^ Звичай Хабаду. «Гайом йом», 26 кислева.
  21. ^ 1 2 «Гайом йом», 28 кислева.
  22. ^ «Сефер га-толдот» — Алтер Ребе, ч. 3, с. 746.
  23. ^ «Сефер га-сіхот» «Торат шалом», с. 84.
  24. ^ «Лікутей сіхот», том 25, с. 399, примітка 44.
  25. ^ Сіха ночі святого Шабату тижневої глави «Ваєшев», 26 кислева, Шабат Ханукі 5706 (30 листопада 1945), пункт 2.
  26. ^ «Гайом йом», 25 кислева.
  27. ^ Сіха ночі 2-го дня Ханукі 5742 (21 грудня 1981).
  28. ^ Сіха 5-ї свічки Ханукі 5730 (5 грудня 1969) (невідредагована), наприкінці.
  29. ^ Сіха Шабату Ханукі 5716 (10 грудня 1955).
  30. ^ «Сефер га-сіхот» 5748, ч. 1, с. 163.
  31. ^ Див., наприклад, фарбрейнген 29 кислева 5736 (3 грудня 1975)קישור לאתר בית חב"ד
  32. ^ «Штурем нет»., з кількома невеликими виправленнями, і наведено (без зазначення джерела) також у збірці «Ханука 5771 (2 грудня 2010)», видавництва «Комітет учнів-тмімім».
  33. ^ 5738, 5748, 5751, 5752[потрібне уточнення]
  34. ^ Шабат 21б.
  35. ^ У якому самому були два чуда: 1. Що його було знайдено чистим, запечатаним печаткою первосвященника, 2. Що його вистачило на вісім днів.
  36. ^ Думка Меїрі.
  37. ^ Про ці два методи див. докладно «Лікутей сіхот», ч. 10, с. 143 і далі, ч. 30, с. 204 і далі.
  38. ^ «Сефер га-маамарім» 5563, ч. 1, с. 57. «Шаарей ора», маамар, що починається словами «Бе-есрім ве-хаміша бе-Кислев», розд. 53 (22, а). «Сефер га-міцвот» Цемах Цедека, початок заповіді ханукальної свічки («Дерех міцвотеха» 71, а). Маамар, що починається словами «Ве-Ата бе-рахамеха га-рабім» 5684 («Сефер га-маамарім» 5684, с. 157) і 5686 («Сефер га-маамарім» 5686, с. 164).
  39. ^ Маамар, що починається словами «Ве-Ата бе-рахамеха га-рабім амадта лагем бе-ет царатам» 5748 – відредагований.
  40. ^ Усе вищесказане в безлічі місць — див. «Дерех міцвотеха», заповідь ханукальної свічки, аркуш 71, сторінка б; «Лікутей сіхот», частина 3, сторінка 814 і далі.
  41. ^ Початок цієї теми в хасидуті — у «Тора ор», маамар, що починається цими словами, а в «Хасидут мевоерет» («Моадім» 1) її добре роз'яснено і зібрано маамари, що її обговорюють, — див. там.
  42. ^ Як написано про Тору, яку було дано «від правиці Його вогонь закону їм». Тобто хоча загалом вона є «правицею» Всевишнього (Хесед), зокрема вона є «вогнем» (Гвура) у правій.
  43. ^ «Дерех міцвотеха», заповідь ханукальної свічки, аркуш 71, сторінка а
  44. ^ Див. «Лікутей сіхот», частина 15, сіха тевета. Сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5752
  45. ^ Шабат 23 а.
  46. ^ Шофтім 17 11.
  47. ^ Як укази, так і заповіді зі слів софрім.
  48. ^ Тобто з «Не відступай» виводять лише укази й огорожі, але не заповіді.
  49. ^ Гаазіну 32 7.
  50. ^ Див. маамар, що починається словами «Май меварех Ханука» 5736, і маамари, зазначені там.
  51. ^ Санедрін 88 б, Авода зара 35 а, Єрушалмі, Брахот, розділ 1, галаха 4.
  52. ^ «Ме-хохма нафкат».
  53. ^ Бах у законах Ханукі.
  54. ^ «Шулхан арух», закони Ханукі.
  55. ^ Шабат 21, б.
  56. ^ Див. обидві думки в доповненні до «Шулхан аруха» Алтер Ребе («Діврей Нехемья»), розділ 670, пункт 3, і зазначене там.
  57. ^ Меїрі, Шабат 21, б.
  58. ^ Рамбам, Закони Ханукі, розд. 3, галаха 2.
  59. ^ 1Там само, галаха 3.
  60. ^ «Шаарей га-моадім», Ханука, с. 40 (с. 33)

Повідомити про помилку на цій сторінці