Перейти до вмісту

Ідолопоклонство

Матеріал з Хабадпедії
13 основ віри Рамбама

1. Існування Б-га
2. Його єдність
3. Заперечення тілесності в Нього
4. Предвічність
5. Те, що лише Йому одному годиться служити
6. Пророцтво
7. Пророцтво Моше
8. Тора з Небес
9. Вічність Тори
10. Провидіння
11. Нагорода й покарання
12. Прихід Мошіаха
13. Воскресіння мертвих

Ідолопоклонство — це заповідь-заборона, друга в переліку заповідей Тори і друга з Десяти заповідей: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм». Ця заповідь-заборона обов'язкова й для неєвреїв, хоча з меншими обмеженнями, ніж для євреїв.

Хоча щодо всіх заповідей закон такий, що коли людину примушують і змушують учинити певний гріх, хай переступить, але не буде вбитий, оскільки Тора наказує нам: «які виконуватиме людина і житиме ними», — інакше стоїть справа з трьома тяжкими гріхами, а саме ідолопоклонством, забороненими зв'язками і кровопролиттям, щодо яких закон: «хай буде вбитий, але не переступить». Джерело цього — вірш «І люби Г-спода, Б-га твого, усім серцем твоїм і всією душею твоєю», і мудреці тлумачать: «навіть якщо Він забирає твою душу», — що в цих трьох заповідях, від яких головним чином залежить любов до Святого, благословенний Він, зобов'язані виконувати «і люби», навіть якщо це пов'язано з «усією душею твоєю», тобто Він забирає твою душу.

Не лише в самих цих заповідях суворість заборони така, що «хай буде вбитий, але не переступить», а й у речах, які стосуються ідолопоклонства, що не є тілом і суттю заборони, але тягнуть людину до заборони або в яких є мала частка заборони, — також діє «хай буде вбитий, але не переступить». Як у забороні ідолопоклонства, так і у двох інших заборонах.

Погляд ідолопоклонників полягав у тому, що творіння ніби відірване від Всевишнього і Він надто піднесений над ним, щоб ним займатися, і тому вони вірили в посередників та в інших творців; однак єврей зобов'язаний вірити в Творця і Його провидіння — що Він один Творець і Той, Хто наглядає за кожною деталлю у творінні особливим провидінням, і немає іншого «Елокім» (у значенні володар і правитель) окрім Нього.

Зміст заповіді

Його сутність

Ідолопоклонство — це віра в сутність, яка не є Б-гом, що нібито має силу й здатність керувати світом і впливати на нього; унаслідок цієї віри люди почали служити цим творінням різними служіннями, і це і є «чуже служіння»

І так описується в книжці «Яд га-хазака» Рамбама початок «ідолопоклонства»

..За днів Еноша люди впали у велику оману.. сказали: оскільки Б-г створив зорі..щоб керувати світом..вони гідні того, щоб їх вихваляти й прославляти.. А з плином багатьох днів.. і почали в такий спосіб робити зображення в храмах і під деревами.. і казали всьому народові, що це зображення завдає зла або приносить добро.. І поширилося це.. служити зображенням служіннями, відмінними одне від одного, і приносити їм жертви, і простягатися перед ними..

Омана Еноша та його покоління полягала в тому, що Творець світу створив Свій світ у співучасті з посередниками і дав їм силу вибору — вирішувати, чи передавати далі вплив, що проходить через них; однак на цьому етапі вони ще вірили в Творця світу. А звідси вони впали в ще більшу оману, вважаючи, що «залишив Г-сподь землю в руках зірок» і Г-сподь не наглядає і не впливає на землю, а лише зірки й сузір'я (— піднесені творіння) керують землею і впливають на неї.

Причина й основа їхнього погляду

Їхня омана походить з уявлення, що Б-г піднесений над матеріальними, речовими творіннями, і через Його велич до Нього зовсім не застосовні рамки матеріальних творінь, і тому створення світу й нагляд над ним — це приниження для Нього, яке не може здійснюватися Ним (і тому вони встановили, що їхнє створення було здійснене піднесеними творіннями, які саме співмірні з ними і здатні створити нижчі творіння.[1] ), тоді як вищі духовні творіння, оскільки вони співмірні з Ним, Він може створити й наглядати над ними.

Ця їхня позиція записана у вірші «Високий над усіма народами Г-сподь, над небесами слава Його» (Тегілім 114): народи вважають, що «високий.. Г-сподь», тобто Він — Г-сподь — піднесений над світом, і тому лише «над небесами слава Його», тобто лише те, що Він творить небеса й наглядає над ними, — це Його слава, а щодо землі — це приниження, а не слава.

Основа їхньої омани — їхнє уявлення про Творця, ніби Він створив світ за принципом причини і наслідку: Творець — причина світу, а наслідок, що постає з причини, співмірний із причиною (і виражає її властивості), і також причина розкривається й облачається в наслідок; і відповідно, за їхньою позицією, оскільки «Творець» є причиною світу, виходить, що вищі творіння (небеса), співмірні з Ним, можуть бути створені Ним і бути Його наслідками, оскільки вони співмірні з Ним. Натомість матеріальні творіння, які неспівмірні з Ним (як зазначено вище), не могли постати з Нього, і також Він не наглядає над ними (за їхньою позицією).

Його спростування

Однак вони помиляються в цьому, бо Святий, благословенний Він, створив світ як щось із нічого, тобто навіть найвищі творіння цілковито неспівмірні з Ним. Їхнє створення Ним — як щось, що постало з нічого. Тому постання небес подібне до постання землі: обидва неспівмірні з Ним, і їхнє постання відбувається так, що Він безмежно далекий від них. І тому: 1. неважливо, що постає з Нього — небеса чи земля (оскільки в будь-якому разі це неспівмірне з Ним); 2. оскільки Він не облачається у творіння, Він не змінюється від їхнього постання.

І тому немає причини, щоб створення вищих світів і Його нагляд над ними були ближчими до Нього, ніж над нижчими на землі, бо оскільки Він цілковито далекий від обох, постання обох — лише від Нього, і Його нагляд над ними однаковий; і це те, що каже вірш далі: «Хто подібний до Г-спода, Б-га нашого, що сидить високо, що схиляється, щоб дивитися на небеса й на землю». «Хто подібний до Г-спода, Б-га нашого» — бо ми, сини Ізраїлю, знаємо істину: оскільки Він «сидить високо», тобто воістину піднесений навіть над воїнством небесним, так що і створення небес незрівнянне з Ним, як і створення землі, — «схиляється, щоб дивитися на небеса й на землю»

І оскільки корінь життєвості народів світу від Б-жественності — це такі ступені, що вони не здатні відчути справжню велич Всевишнього, тому в них немає цього усвідомлення з боку їхньої душі; однак вони зобов'язані виконувати цю заповідь — не служити іншому божеству, і це одна із семи заповідей нащадків Ноаха; а ця єдність — вірити, що Всевишній наглядає над усім особливим провидінням, — і є заповідь, яку нам заповідано: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм», тобто щоб ми не подумали, не дай Б-г, що Всевишній залишив землю і світом керують інші боги.

Повне заперечення

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Нижчий ступінь ідолопоклонства — це ті, хто повністю заперечує існування Всевишнього[2]

В оповідях Тори

Фараон і чудеса

У хасидуті пояснюється, що твердження фараона «Не знаю я Г-спода» — і він не хотів відпустити синів Ізраїлю з Єгипту. було згідно з його хибним уявленням, що Творець піднесений над світом і тому неможливо, щоб Він втручався у справи світу, і це було його твердження «Не знаю я Г-спода» — що Він залишив світ у руках зірок і сузір'їв. Однак саме для цього й прийшли кари, знамення й чудеса, які довели фараонові, що Святий, благословенний Він, править як на небесах, так і на землі, і як сказав Моше Рабейну під час здійснення кар: «щоб ти знав, що немає подібного до Мене на всій землі» — що через зміну природи світу розкриється, що Святий, благословенний Він, — єдиний правитель світу, і також землі внизу.[3]

Це також мав на увазі Їтро, який сказав: «Тепер знаю я, що великий Г-сподь понад усіх богів»: ім'я «Елокім» — це Б-жественна сила, суть якої — давати буття посередникам; і після чуда розсічення Червоного моря, коли єгиптяни потонули в тій самій силі, якою вони боролися з євреями, — у воді, як сказав Їтро: «бо тим, чим злоумишляли вони проти них», — це довело, що Святий, благословенний Він, не лише «панує» над посередниками, а й що сам посередник — сама сила — теж не має самостійного існування, і коли Всевишній забажав, Він Сам покарав єгиптян.[4]

Гріх золотого тельця

Однак ерев рав не бажали цього і хотіли переконати у своїй омані й синів Ізраїлю, і тому, коли забарився Моше прийти, вони ввели синів Ізраїлю в оману, що правителі світу — це сузір'я на небесах, а те, що єгипетський народ і фараон були вражені, було результатом війни між самими сузір'ями, бо сузір'я єгиптян — Овен, і вони стверджували, що сузір'я Тельця билося з Овном і перемогло, і тому вони переконали синів Ізраїлю зробити тельця.[3]

Скасування ідолопоклонства

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

У Гемарі в трактаті «Йома» [5] розповідається, як мудреці скасували в Ізраїлі бажання служити ідолам: народ Ізраїлю попросив тоді у Святого, благословенний Він, щоб Він повністю скасував лихе начало, хоча вони знають, що коли витримають випробування, то удостояться нагороди; з Небес тоді спустилася записка, на якій було написано «Істина», — що означає, що Святий, благословенний Він, погодився з проханням Ізраїлю.

Народ Ізраїлю постився три дні й три ночі, і тоді вийшов лев зі Святая Святих, і за вказівкою пророка Зхар'ї ізраїльтяни прийшли й убили його.

Заборона на нього дорівнює всім заповідям

Заборона ідолопоклонства дорівнює всім заповідям. Ребе пояснює три різні аспекти того, що заборона ідолопоклонства дорівнює всім заповідям:

1) Оскільки заповідь заборони ідолопоклонства пов'язана з вірою у Всевишнього (адже «той, хто служить зіркам, заперечує Святого, благословенний Він». Адже вона — основа всіх заповідей (бо без віри в Того, Хто заповідає заповіді, немислиме саме поняття заповідей). 2) Крім того, і заповідь про ідолопоклонство сама по собі (як окрема заповідь) дорівнює всім заповідям разом, подібно до того, що ми знаходимо і в інших заповідях (як цицит, Шабат тощо). 3) Ще один аспект в ідолопоклонстві: у забороні ідолопоклонства є той самий зміст, що й у скасуванні всіх заповідей разом. Як той, хто порушує всі заповіді, «скидає ярмо, порушує союз і зухвало виявляє себе», так і ця заповідь — «скидає ярмо, порушує союз і зухвало виявляє себе».

Алтер Ребе пояснює[6], чому ідолопоклонство — основа всієї Тори загалом, як відомо зі сказаного, що дві перші заповіді — «Я» і «Хай не буде в тебе» — це сукупність усієї Тори загалом, бо заповідь «Я» охоплює всі 248 заповідей-повелінь, а «Хай не буде в тебе» охоплює всі 365 заповідей-заборон, і з цієї причини лише «Я» і «Хай не буде в тебе» ми чули з вуст Всемогутнього.

Алтер Ребе пояснює, що причина цього в тому, що суть ідолопоклонства — це відсутність бітулю перед Творцем світу, відчуття і сприйняття себе як єш, протилежне повному бітулю перед Святим, благословенний Він, як це є насправді, і це основа всієї Тори загалом.

І з цієї причини, пояснює Алтер Ребе, ситра ахра називається «іншими богами», бо вона — справжнє ідолопоклонство й заперечення єдності Царя над царями царів, Святого, благословенний Він, бо оскільки світло й життєвість святості перебувають у ній у стані вигнання, вона зовсім не скасовується перед святістю Святого, благословенний Він, а навпаки, підноситься, як орел, кажучи: «Я, і немає нікого, крім мене», і як сказано: «Мій Ніл, і я створив себе».

Тому сказали наші мудреці, що пиха (гордощі) дорівнює справжньому ідолопоклонству, бо головне й корінь ідолопоклонства — у тому, що вважають себе річчю самою по собі, відокремленою від святості Всюдисущого, а не в повному запереченні Всевишнього, як сказано в Гемарі, що ситра ахра називають Всевишнього, благословенний Він, «Б-гом богів»; але й вони вважають себе єш і річчю самою по собі, і цим відокремлюють себе від святості Всюдисущого, благословенний Він, оскільки не скасовані перед Ним, благословенним, бо вища святість перебуває лише на тому, що скасоване перед Ним, благословенним. На цьому закінчується пояснення Алтер Ребе.

Його заперечення в служінні людини

  • Розглядати свою справу як джерело прожитку — це в тонкій формі належить до ідолопоклонства, а занурення думки в це подібне до простягання перед ним, коли людина схиляє голову й розум, щоб бути зануреною в це (адже суть ідолопоклонства — вважати посередника джерелом впливу).[7]
  • Вірити, що все від Всевишнього, і жодне творіння у світі не має змоги завадити людині, зашкодити їй або заподіяти їй щось само по собі й за своїм вибором[8]
  • Омана в ідолопоклонстві — це сприйняття їх як сутності та «єш», що впливають власною силою. Сприйняття будь-якої сутності, хоч би якою вона була, як «єш» — це в тонкій формі ідолопоклонство.[9]

Джерела цього в мудреців

  • «Євреї за межами Країни служать ідолам у чистоті» — Країна Кнаан — від слова «кнія», підкорення й бітуль, а за межами Країни — це місце, яке не перебуває в бітулі перед Святим, благословенний Він, і тому це ідолопоклонство в тонкій формі.[9]
  • «Кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам»[10] — бо якби він вірив, що це від Всевишнього, він би зовсім не гнівався.[8][11]

Ребе про візит до Папи Римського

Після одного з візитів рабинів до Папи Римського Ребе[12] з болем говорив про «жахливу подію»: «представники народу Ізраїлю» поїхали до Папи Римського, виявили йому шану й плазували перед ним, тоді як, безсумнівно, і в цих речах діє «хай буде вбитий, але не переступить». Ребе сказав, що має бути протест проти цього. Протест свого часу справді був, але не в належній формі.

У змісті сіхи Ребе говорить також, що особливо з супутніми цьому речами — цілуванням руки й цілуванням пальця, і згадуванням його титулів («Папа»[13]), — питання лише в тому, чи це «авізрайу де-авода зара», чи «справжнє ідолопоклонство, «чи «авізрайу» багаторазово, тим паче що ще й пишаються цим, ніби роблячи цим «благодіяння» всьому Ізраїлю.

Олімпіада

Основна стаття – Олімпіада

Початок Олімпійських ігор — десь понад ‏2700 років тому. Олімпійські ігри не були спортивною подією, що стоїть сама по собі, а були частиною церемонії ідолопоклонства на честь грецького ідола.

У 5732 році (1971/1972) Олімпійські ігри відбувалися в Мюнхені, Німеччина. Ребе торкнувся цього на фарбрейнгені в Шабат тижневої глави «Ваєшев», Шабат Ханукі, 5733 року (1 грудня 1972) і встановив, що йдеться про справу ідолопоклонства.

У 5736 році (1975/1976), коли Олімпійські ігри відбувалися в Монреалі, Канада, місцеві хасиди Хабаду не ходили туди проводити «мівцоїм» і не проводили там жодної єврейської діяльності.

Вісім років потому, у 5744 році (1983/1984), ігри відбувалися в Лос-Анджелесі. Активісти Хабаду запропонували відкрити там кошерний ресторан і в такий спосіб дістатися до тисяч єврейських учасників і говорити з ними про святі мівцоїм. Був також план розмістити вуличні оголошення про мівцоїм. Вони були впевнені, що така діяльність принесе їм велику популярність і стане освяченням Імені Небес — самим поширенням юдаїзму в «натовпі Риму». Однак було отримано ясну й недвозначну вказівку від Ребе, у найрізкіших висловах, у жодному разі не брати участі.

Див. також

Додаткова література

  • Маамар, що починається словами «Маїм рабім», 5717
  • «Торат Шмуель» — «Сефер га-маамарім» 5640, ч. 1, маамар, що починається словами «Легавін іньян Рош ходеш»

Зовнішні посилання

Заповіді
613 заповідей · «248 органів Царя» · Діврей каббала · Заповіді мудреців · Підготовка до заповіді · Намір під час виконання заповідей · Благословення на заповідь · Прикрашання заповіді
Вибрані наказові заповіді
Любов до Б-га · Любов до ближнього-єврея · Їдження маци · Брит міла · Благословення після їжі · Добродійство · Віра в Б-га · Видалення нечистих із Храмової гори та з Храму · Трепет перед Б-гом · Шанування батька й матері · Мезуза · «Плодіться й розмножуйтеся» · Цдака · Цицит · Освячення Імені · Читання «Шма» · Шабат · Відпускання птаха з гнізда · Молитва · Тфілін · Сурміння в шофар · Тшува· Гостинність
Вибрані заборонні заповіді
Ідолопоклонство · Заборонені зв'язки · Кровопролиття · Порушення чужих меж

Примітки

  1. ^ У «Сефер га-маамарім» 5663, с. 34, пояснюється, що їхня омана двояка. Попередньо: Святий, благословенний Він, наглядає над Своїм світом двома способами: 1. як Він піднесений над світом — Совев коль алмін (і на це приходять із твердженням, що Він надто піднесений, щоб наглядати й над нашим низьким світом); 2. як Він облачається у світ — Мемале коль алмін (і тут стверджують, що на цьому ступені існування творінь — це існування, з яким слід рахуватися) див. там
  2. ^ Слід розширити на підставі «Лікутей сіхот», т. 20, Ваера, і в примітках там; «Сефер га-ерхім», стаття «Народи світу», пункт 11 (ступінь 3), і в примітках.
  3. ^ 1 2 «Торат Шмуель»5640, ч. 1, с. 1
  4. ^ «Лікутей сіхот», т. 16, сіха на тижневу главу «Їтро» (1), с. 201, і в примітці 73.
  5. ^ Аркуш 70б.
  6. ^ Книжка «Танія», розділи 20 — 22
  7. ^ Див. «Лікутей Тора», драшот на Йом Кіпур, 68б, і див. статтю «Шітуф у служінні людини»
  8. ^ 1 2 «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 25; а про те, що треба визнавати добро в іншому, див. статтю «Бхіра» і статтю «Шітуф» «Вибір людини»
  9. ^ 1 2 «Лікутей Тора», Ахарей, 27в
  10. ^ «Мішне Тора» Рамбама, Закони про якості, розд. 2, закон 3; коментар до Мішни Рамбама, Авот, розділ 2, мішна 10
  11. ^ У гніві є також відчуття власного існування, тому він і гнівається, але це пояснення тонше, ніж пояснення в «Танії»
  12. ^ 6 тішрея 5748 (29 вересня 1987) — «Хабад Інфо»
  13. ^ Цей титул згадується в Гемарі, Авода зара, 11а, щодо титулів вельмож, але не щодо титулів ідолопоклонства
Згадується також у статті «Татуювання в юдаїзмі».

Повідомити про помилку на цій сторінці