Протидія вченню хасидуту

Протидія вченню хасидуту — народний рух, що протистояв шляху хасидуту. Частина його учасників — через незнання подробиць, доноси й брехню, які поширювалися про рух хасидуту, частина — через сутнісне нерозуміння того, яким є шлях хасидуту; крім того, протидія була підкріплена широкою підтримкою маскілім, які навіть стояли на чолі доносів і зрад, а також фізично воювали з хасидутом, який запекло воював зі шляхом Гаскали.
Протидія, що постала в єврейській громаді у Східній Європі, почалася із заснуванням руху хасидуту на землі Волинь Бааль-Шем-Товом у 5500 році (1739/1740), продовжилася за його учня Магіда з Межиріча і загострилася за часів Алтер Ребе — засновника хасидуту Хабад. Протидія породила розбрат великого масштабу всередині єврейської громадськості і включала переслідування та хереми, аж до доносів владі. Після трьох поколінь розбрату — розбрат ущух на тривалий час. У 5740-х роках розбрат знову спалахнув з боку того, хто обіймав посаду голови єшиви «Поневеж», а в роки після його смерті він знову йде на спад.
Протидія на його початку
Ця протидія мала кілька причин, головна з них: те, що хасидут розкрився після лжемесії Шабтая Цві, хай зітреться його ім'я, наслідки діянь якого були катастрофічними, і тому виникло побоювання, що цей рух потягне за собою подібний результат. Ще однією причиною цього була суперечка про заборону вивчення Каббали. На початку періоду хасидуту «Ваад арба га-арацот» зосередив у себе херем[1] проти хасидів. На зібранні у Вільні в 5517 році (1756/1757) було вирішено оголосити через рабинів-учасників херем проти Бешта і хасидуту[2].
І Гра теж виступив проти хасидуту і хасидів, і це через помилки, в які його ввели міснагдім. Розповідають, що кілька міснагдім присягнулися перед Гра, що хасиди їли й пили в Дев'яте ава і танцювали з дівчинкою. Правда ж, що стояла за їхньою присягою, полягала в тому, що Дев'яте ава того року випало на Шабат (і, відповідно, їжа й пиття дозволені), а один із хасидів танцював, коли його дівчинка-немовля була в нього на руках.
Ще мотивами для протидії були численні неправдиві чутки, які поширювалися про те, що хасиди не богобоязливі і нехтують виконанням певних заповідей[3]. А також піднесення хасидами простих євреїв із народу, і закид протидії до цього полягав у тому, що наближення простих євреїв тягне за собою нехтування честю Тори.
Протидія в період Рава Магіда
За словами автора книжки «Бейт Рабі», початок розбрату був у 5530 році (1769/1770), коли кілька учнів Гра привели до нього людей, яких вважали чесними, які свідчили, що хасиди не суворі в галахі і нехтують виконанням Тори і заповідей[4]. Частина їхнього свідчення була про те, що вони бачили хасидів, які їли й пили в піст Дев'ятого ава і танцювали у формі змішаній, але не розповіли, що те Дев'яте ава випало на Шабат, коли піст переноситься на неділю, і що йшлося про те, що танцювали з дівчинкою кількох днів від народження, яка лежала на таці[5].
У світлі розповідей і свідчень, що дійшли до нього, Гра видав лист, у якому піддає херему хасидів, і сказав, що вони із секти Шабтая Цві, від кліпат нога і гілгуль з покоління Розділення.
8 нісана 5532 (11 квітня 1772), після зібрання, що відбулося в Шклові, Гра і його бейт-дін видали лист, у якому він дозволяє кров хасидів, їхнє майно і судить їх за законом «морідін ве-ейн маалін»[6]. Унаслідок листа почалися зухвалі переслідування міснагдім проти хасидів та їхніх сімей, причому переслідування включали шкоду майну[7][8] і життю[9]. Листи й хереми вплинули на багато поколінь, і донос, що призвів до арешту Алтер Ребе приблизно через двадцять сім років після накладення херему, був спричинений цим. Листи від Гра поширювалися в громадах Ізраїлю, і навіть було надруковано особливий кунтрес під назвою «Змір аріцім».
Протидія загострилася до того, що вийшло звернення проти хасидів, що їхнє вино є вином узливання, а їхній хліб — хліб іновірців, і заборонено вступати з ними в шлюб.
Протидія хасидуту дозволила кров хасидів. Один із прикладів цього — історія Рашбаца з міста Свенцяни, якого було «покарано» за те, що він був хасидом.
У 5559 році (1798/1799) міснагдім донесли на Алтер Ребе і тим самим спричинили його арешт росіянами за звинуваченням у зраді, історія, що дійшла свого завершення 19 кислева.
Відповідь хасидів
Херем хасидів на міснагдім
Становище, за якого хасидів переслідують унаслідок безперервного підбурювання ватажків міснагдім, спонукало учнів Магіда з Межиріча поїхати до свого рабина в Межиріч, щоб вирішити щодо своїх подальших кроків.
Серед учнів, що прибули, був рабі Леві-Іцхак з Бердичева, який був тоді мара де-атра в Пінську і почав потерпати від утисків міснагдім через те, що був учнем Рава Магіда. Через становище в його місті він теж покинув Пінськ і поїхав у Межиріч, а коли він покинув Пінськ, міснагдім призначили на його місце іншого рабина. Той рабин побоювався, що рабі Леві-Іцхак повернеться і вимагатиме рабинство назад собі, і тоді почав утискати його сім'ю, щоб вони зовсім покинули місто. Члени його сім'ї надіслали рабі Леві-Іцхаку лист, у якому розповідають про утиски з боку нового рабина, і рабі Леві-Іцхак показав лист своїм товаришам-хасидам.
На суботній трапезі учні показали лист Раву Магіду, бажаючи почути пораду, але він не звернув уваги і не відреагував. На виході Шабату дев'ять учнів сіли, щоб самі вирішити, що робити, і вирішили обернути херем, який наклав Гра, і накласти херем на міснагдім, і особливо на нового рабина в Пінську. Алтер Ребе в херем не посвятили, оскільки побоювалися, що він відмовиться брати участь слідом за тим, що Рав Магід не звернув уваги.
Оскільки їх було тільки дев'ятеро і бракувало одного до міньяну для накладення херему, вирішили запитати в нього, що треба робити за законом Тори з людьми, які накладають херем не за законом. Коли він відповів їм, що закон — обернути херем на них, вони зажадали від нього взяти участь у накладенні херему, як належить.
Уночі Рав Магід увійшов до кімнати, де спали учні, і коли вони прокинулися[10][11], запитав, що вони зробили перед тим, як лягли спати. Коли вони розповіли йому про обернення херему, він сказав їм, що цим учинком вони втратили свою 'голову'[12], але виграли те, що в будь-якому розбраті між хасидами й міснагдім 'рука хасидів буде зверху'.
У період Алтер Ребе
Одразу після арешту Алтер Ребе він просив не робити міснагдім нічого. Мітлер Ребе вказав хасидам не вступати з ними в розмови і навіть не молитися в одній синагозі з міснагдім, навіть якщо вони будуть змушені молитися поодинці, щоб не стикатися з ними.
Протидія в період рабі Менахема-Мендла з Городка
Наприкінці днів Рава Магіда рабі Менахем-Мендл з Городка жив у Мінську, а коли той помер, він перебрався назад до міста свого народження, Вітебська, де оселився в містечку Городок, близькому до міста.
У ті роки вчення хасидуту почало поширюватися лише в землях Польщі і Литви і ще не досягло земель Росії, а коли прибув рабі Менахем-Мендл, він почав поширювати вчення хасидуту в Росії, і багато євреїв прив'язалися до нього і почали часто до нього приїжджати. Разом із простими євреями до нього приїжджали і 'польські цадики'[13], га-Рарак, рабі Йона з Полоцька і Алтер Ребе.
Зміцнення вчення хасидуту в землях Росії призвело до розпалювання ненависті міснагдім, і свідчення проти хасидів помножилися, що спонукало Гра посилити переслідування хасидів. Попри сильну протидію, багато хто з великих міснагдім почали ставати хасидами, а багато інших, які боялися ставати хасидами через безліч листів і херемів, що їх видавав Гра, перетворилися з ненависників на тих, хто любить.
У спробі зупинити розбрат
У Вільні
У 5537 році (1776/1777) рабі Менахем-Мендл вирішив піднятися до Святої Землі, але через посилення переслідувань у той період вирішив спершу поїхати до Вільни, щоб зустрітися з Гра і довести йому істинність учення хасидуту, і лише потім підніматися до Землі.
Рабі Менахем-Мендл поїхав разом з Алтер Ребе, і вони зупинилися в р. Шмуеля, голови бейт-діну у Вільні. Двічі вони намагалися увійти до Гра, але його служки замкнули перед ними двері.
Великі учні Гра, які бажали припинення розбрату, намагалися тиснути на Гра, щоб він їх прийняв, але коли тиск посилився, він покинув місто, до якого повернувся лише тоді, коли поїхали рабі Менахем-Мендл і Алтер Ребе.
У Шклові
Після невдачі у Вільні рабі Менахем-Мендл відправив Алтер Ребе разом з рабі Аврагамом з Каліська до Шклова, щоб вести там диспут із великими міснагдім.
Спершу міснагдім погодилися вийти на диспут і прийняти вчення хасидуту, якщо будуть переможені в диспуті. Коли диспут почався і міснагдім побачили, що програють, вони схопили Алтер Ребе і рабі Аврагама з Каліська і замкнули їх у підвалі[14]. Дивом їм вдалося вибратися звідти, і вони втекли до заїзду, де виявили, що господар заїзду належить до великих міснагдім; тоді вони продовжили втечу до іншого заїзду, а потім повернулися до Городка.
У Святій Землі
Коли рабі Менахем-Мендл побачив, що немає способу зупинити розбрат і ненависть, він почав готуватися до поїздки до Святої Землі.
У місяці адар 5537 рабі Менахем-Мендл вирушив у супроводі га-Рарака, рабі Йони з Полоцька і Алтер Ребе з іще трьомастами хасидами в бік Могильова, звідки вони вирушили до Землі Ізраїлю. Спочатку Алтер Ребе теж планував приєднатися до поїздки, але в Могильові рабі Менахем-Мендл вирішив, що Алтер Ребе має залишитися в Росії і очолити громаду хасидів, і після багатьох умовлянь той погодився залишитися.
У той період міснагдім видали ще один лист, і в ньому — неправдиві свідчення про діяння хасидів. Лист поширювався в громадах у Святій Землі, щоб спонукати громади відлучити і піддати херему рабі Менахема-Мендла і громаду хасидів.
5 елула 5537 (7 вересня 1777) вони прибули до Цфата, і коли побачили, що місто спустошене і в ньому багато порожніх будинків, а синагоги занедбані[15], вирішили оселитися в ньому. Попри лист міснагдім, члени громад вважали рабі Менахема-Мендла євреєм святим, і особливо сефардські громади в Єрусалимі і Тверії, і вони благали його, щоб він узяв на себе керівництво їхніми громадами. У місяці шват 5538 (січень–лютий 1778) вони поїхали до Тверії на два тижні, де члени сефардської громади показали їм листи міснагдім і попросили рабі Менахема-Мендла, щоб він спалив ці листи. Через кілька днів, що листи пробули в нього, влаштували публічне спалення в присутності євреїв міста.
Зі Святої Землі рабі Менахем-Мендл надіслав кілька листів євреям Литви і Росії в іще одній спробі зупинити розбрат міснагдім і хасидів, і ще один лист мудрецям Вільни.
Протидія в нашому поколінні
На початку шляху хасидуту було місце побоюванню, що відгуки слідом за його виникненням призведуть до занепаду у виконанні Тори і заповідей, і цей розбрат був «в ім'я Небес». Але після всіх років, що минули відтоді, видно дію хасидуту на хасида і на тих, хто перебуває під впливом його поведінки, і рух хасидуту призвів до примноження у виконанні Тори і заповідей; у протидії немає справжньої причини, і паростки розбрату, що існують сьогодні, — «не в ім'я Небес», і не стосуються давнього розбрату між хасидами та їхніми противниками.
В одному з випадків Ребе написав:
Щодо того, що він написав про міснагдім — таких немає всередині дому Ізраїлю, бо навіть ті, хто протидіє на словах, — це лише від браку знання, і коли пояснюють їм речі як вони є, вони не лише припиняють свою протидію, а й стають тими, хто любить, співчуває і допомагає, і справа залежить лише від того, хто пробуджує, щоб його слова були з життєвістю і виходили від серця, і тоді вони справлять свою дію
— «Ігрот кодеш», том 16, с. 148
А те, що він написав, що ті, хто бере участь разом із ним, — справжні міснагдім, адже відомо, що останнім часом такої реальності вже немає
— там само, лист 3184
Єшива «Поневеж» — яка є однією з великих литовських єшив — мала спочатку помірний погляд на хасидут Хабаду, як погляд її засновника — рава Йосефа-Шломо Каганемана, який навіть призначив рава Єгошуа-Давида Поварського, що був рамом в «Ахей Тмімім» Тель-Авів, головою єшиви, і було багато хасидів Хабаду, які в ній навчалися. Упродовж 5740-х років її підхід посилив той, хто обіймав тоді посаду голови єшиви, і вона перетворилася на оплот розбрату, сліпої ненависті і війни з хасидутом і з Ребе, пік якої був на виборах 5749 року (1988/1989), коли до цього втягувалися широкі частини литовських кіл. Після смерті того голови єшиви[16] розбрат іде на спад[17], причому це виявляється навіть у самій єшиві «Поневеж», яку в місяці елул 5770 (серпень–вересень 2010) відвідав рав Давид-Меїр Друкман, який розмовляв і проводив фарбрейнген з бахурім[18], а іншим разом рав Шнеур-Залман Гопін спонтанно провів фарбрейнген у єшиві і був радісно прийнятий учнями єшиви.
Однією з кульмінаційних точок тієї протидії було невизнання рава Моше-Єгуди-Лейба Ланди наступником його батька, рава Яакова Ланди, на посаді мара де-атра і рабина Бней-Брака, і відкриття громади «Шееріт Ісраель», яка не прийняла на себе його влади, з війною проти нього і проти його святої роботи. Після смерті того голови єшиви ця протидія і розбрат потроху вщухли, і в місяці тамуз 5770 (червень–липень 2010) рав Агарон-Лейб Штейнман і рав Нісім Карелиц підписують лист, у якому хвалять колель «Паамей Яаков» рава Ланди і в якому його названо: «його син, його наступник [=його батька], гаон-хасид, гаон рабі Моше-Єгуда-Лейб Ланда, шліта — голова рабинського суду нашого міста[19]. Також під час бесіди з питань кашруту[20] рав Штейнман сказав, що кашерна сертифікація і нагляд рава Ланди — найкращі і що він людина дуже здібна, а щодо його величі засвідчив, що Хазон Іш цінував рава Ланду-сина навіть більше, ніж покладався на його батька. (Рав Штейнман пояснив, що раву Ланді було понад двадцять років на момент відходу з життя Хазон Іша)[21]. Кульмінаційною точкою вщухання розбрату була заява голови муніципалітету Бней-Брака рава Аврагама Рубінштейна під час похорону рава Моше Ланди, після того як він поговорив із лідерами литовської громадськості равом Хаїмом Каневським і равом Гершоном Едельштейном, що «на думку великих Тори, адморів, голів єшив і рабинів міста, вирішено, що всі справи релігії і кашруту в місті вестимуть рабини-гаони, його син, його наступник на його прохання — рав Хаїм-Іцхак-Айзик Ланда, шліта, і рав Шевах-Цві Розенблат, шліта, у повній співпраці. І істину й мир любіть», і відтоді рав Хаїм-Іцхак-Айзик Ланда обіймає посаду рабина Бней-Брака (поряд з равом Розенблатом) і керує системою кашруту, причому це визнано литовськими колами.
У 5776 році (2015/2016), під час історичного візиту до Святої Землі, гаон-хасид р. Йоель Каган, мир праху його, зайшов до дому голови єшиви р. Агарона-Єгуди-Лейба Штейнмана і говорив з ним про хасидут дуже довгу бесіду, у якій р. Йоель отримав задоволення від бесіди з ним з питань хасидуту. Бесіда, якій р. Йоель присвятив близько 23 хвилин, — річ у нього рідкісна.
Відгуки Ребе
У книжці «Ігрот кодеш»[22] наводиться звернення авреха до Ребе, у якому він розповідає, що йому стало відомо, що він належить до нащадків одного з противників учення хасидуту, і побоюється, що це має негативний вплив на його душу. Ребе заспокоює його, що оскільки відтоді минуло кілька поколінь і напевно з часом вони розкаялися у своїх діяннях і вчинили тшуву в цьому питанні, то напевно слід стерся; і все ж, як виправлення цього рекомендується, щоб він займався поширенням учення хасидуту, і робив це з тією самою старанністю, з якою його предки діяли проти поширення вчення хасидуту.
Ребе розповів у сіхі[23], що під час Другої світової війни була група з анаш, яка перебувала в певному місці, і вони не могли зв'язатися з Ребе, щоб запитати його думку щодо своєї поїздки, і діяли за відомим правилом, що в такому разі запитують «людину з натовпу» (їдиш) і роблять навпаки... і завдяки цьому їм вдалося врятувати своє життя.
Додаткова література
- Єгошуа Мондшайн, «Га-маасар га-рішон» — арешт Алтер Ребе і боротьба міснагдім і хасидів у Вільні у світлі документів і свідчень, 5772.
- Гілель Анкістер, «Мішнат хасідім», галахічні розбіжності, що виникли між хасидами і міснагдім на початку періоду хасидуту, збірник «Бней гейхала», випуск 2, кислев-тевет 5785, сторінка 134
- «Мецареф га-авода» (суперечка про всі шляхи хасидуту).
Зовнішні посилання
- «Га-Модіа» опублікувала з виділенням, міснагдім спалили друкарню — стаття на сайті
з
. - Наклеп 19 кислева 5715 (14 грудня 1954) — Шнеур-Залман Бергер у
— 
- Парнаси Вільни і Гра та їхня війна з хасидутом частка Гра в розбраті і діяння парнасів Вільни, «Керем Хабад» (Єгошуа Мондшайн) том 4, на сайті «Хібру букс».
Примітки
- ^ Хереми було зібрано в кунтресі під назвою «Змір аріцім ве-харвот цурім», вийшов друком у 5532 році (1771/1772) у Бродах.
- ^ У «Лікутей дібурім» святою мовою, том 2 (с. 349-350), наводиться історія рава Шломо Рафаельса, і серед іншого розповідається: панове мої — того дня, коли Святий, благословенний Він, удостоїв мене і мені виповнилося сімдесят років, я вивчав трактат «Менахот», і посеред навчання я задрімав, і мені з'явилася якась людина, яка сказала мені: — «Я — той Бешт, якому ти та ще гаони сім років тому — у 5517 році (1756/1757) — проголосили проголошення про херем на мене і на моїх учнів, не за Торою, без розслідування і розпитування, візьми свої слова назад».
- ^ Єгошуа Мондшайн у своїй статті «Викривлення слів хасидуту» у «Керем Хабад», том 4, випуск 1.
- ^ «Викривлення слів хасидуту» у «Керем Хабад», том 4, випуск 1.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 13, сторінка 291
- ^ Закон, за яким судять переважно епікорсів або євреїв, що порушили релігію особливо винятковим чином, але бейт-дін не має права їх убити, оскільки вони не порушили це при свідках і з попередженням тощо, або ж це порушення, за які за законом Тори немає смертної кари, і тому закон такий, що якщо бачать, як вони падають у яму, — прибирають драбину тощо, і тим самим опосередковано спричиняють їхню смерть.
- ^ Як, наприклад, історія у Вільні, у винному льоху одного хасида, куди міснагдім увірвалися і зірвали крани з бочок, так що все вино вилилося.
- ^ Кілька разів синагоги хасидів згоряли
- ^ В оплотах міснагдім хасиди боялися ходити вулицею, оскільки була реальна небезпека. Член родини міснагдім, який став хасидом, зазнавав відлучення і побоїв. Кілька разів юнаки, що наблизилися до хасидуту, ледь не віддали душу від побоїв членів родини (як розповідається в «Решімат Шимон га-кофер»).
- ^ Рав Магід увійшов до кімнати зі свічкою, і коли наблизився до ліжка рабі Леві-Іцхака, придивився до нього і сказав, що той буде великим рабином. Почувши його голос, учні прокинулися
- ^ Алтер Ребе не спав, оскільки побоювався реакції Рава Магіда на херем, який вони наклали. Коли Рав Магід увійшов, він прикинувся сплячим, а коли учні прокинулися, прикинувся, ніби і він прокинувся тільки зараз
- ^ 'Голова' мається на увазі в значенні 'Ребе' — «голова синів Ізраїлю». Того ж року, у день 19 кислева (5533), відійшов зі світу Рав Магід.
- ^ Як, наприклад, рабі Барух з Меджибожа
- ^ З листа Алтер Ребе громаді анаш у Вільні
- ^ Як, наприклад, сефардська синагога Арі.
- ^ І особливо в період перебування рава Агарона-Лейба Штейнмана лідером литовської громадськості
- ^ Слід зазначити, що існує невелика група в литовській громадськості, яка намагається продовжувати цей розбрат.
- ^ Потрясіння: що робить хабадський рав у серці залу єшиви «Поневеж»?
- ^ Прочитати лист
- ^ З равом Бен-Ціоном Куком, головою загального бейт гораа Єрусалима та учнем рава Еліяшіва
- ^ Згідно з відеозаписом, опублікованим після відходу з життя рава Штейнмана.
- ^ Том 18, с. 163
- ^ 18 елула 5710 (31 серпня 1950).