Перейти до вмісту

Єдність Всевишнього

Матеріал з Хабадпедії
Стаття потребує джерел
Більша частина цієї статті не містить джерел або виносок, і, вочевидь, наявні недостатні.

Будь ласка, допоможіть підвищити достовірність статті, навівши джерела сказаного та включивши їх у текст статті у вигляді зовнішніх посилань і приміток.
Якщо ви вважаєте, що шаблон можна вилучити, зазначте це на сторінці обговорення.

Стаття потребує джерел
Більша частина цієї статті не містить джерел або виносок, і, вочевидь, наявні недостатні.

Будь ласка, допоможіть підвищити достовірність статті, навівши джерела сказаного та включивши їх у текст статті у вигляді зовнішніх посилань і приміток.
Якщо ви вважаєте, що шаблон можна вилучити, зазначте це на сторінці обговорення.

13 основ віри Рамбама

1. Існування Б-га
2. Його єдність
3. Заперечення тілесності в Нього
4. Предвічність
5. Те, що лише Йому одному годиться служити
6. Пророцтво
7. Пророцтво Моше
8. Тора з Небес
9. Вічність Тори
10. Провидіння
11. Нагорода й покарання
12. Прихід Мошіаха
13. Воскресіння мертвих

Вірш «Шма Ісраель», у якому кожен єврей засвідчує, що «Г-сподь — один»

Віра в єдність Всевишнього — заповідь-повеління з Тори[1], і її вираження у вірші «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один» — одна з 613 заповідей Тори. Ця заповідь — одна з основ юдаїзму, з 13 основ віри.

Заповідь

В єдності Всевишнього два аспекти:

а) Єдність Всевишнього доповнює заповідь віри в буття Всевишнього.

б) Єдність Всевишнього — заповідь сама по собі, і це віра в єдність Всевишнього, на додаток до заповіді віри в буття Всевишнього.

Джерело

Тоді як заповідь віри в буття Всевишнього виводиться з першого речення з десяти речень, що в Торі, — «Я, Гаває, Б-г твій», — заповідь віри в єдність Всевишнього виводиться з вірша:

Слухай, Ізраїлю, Гаває — Б-г наш, Гаває — один"

— Дварім 6, 4.

[2]

Вислів «Г-сподь один» виражає те, що Всевишній один у Своєму бутті і немає жодного іншого буття, що існує поза Ним. На це натякає слово «ехад»: «алеф» — Володар світу, «хет» — сім небосхилів і земля, «далет» — чотири сторони світу; тобто весь світ, що охоплює небосхили, землю і сторони світу, скасований і поєднаний з Володарем світу[3].

Єдність у бутті Всевишнього

Зміст заповіді — вірити, що Святий, благословенний Він, один, а не два. І в цьому дві складові:

  1. Віра в те, що Всевишній — одне Б-жество і немає іншого божества, крім Нього. І про це сказано: «Хай не буде в тебе інших богів переді Мною».
  2. Віра в те, що Всевишній — одне Б-жество у Своїй суті, тобто єдність абстрактна, не складена з частин. Адже частини, що складають якусь сутність, обмежені. Бо те, що їх багато, означає, що вони не тотожні. А отже, вони відрізняються одна від одної — і чим? Тим, що кожна визначена (обмежена) у своєму змісті, і цим вона відмінна від іншої.

Виходить, отже, що складові сутності, які її будують, — обмежені, а отже, і сутність, складена з них, обмежена.

Але Святий, благословенний Він, що не має меж, є «єдиним істинним» також і в самій Своїй суті: не лише в тому, що Він один стосовно множини ідолів, а й у тому, що Він не складений, не доведи Б-же, — єдність проста, і всі якості та сфірот, що включені в Нього, перебувають у досконалому скасуванні в Ньому — подібно до притчі про світло сонця в сонці.

За поясненням відкритої частини Тори, це проста єдність — не єдність, яку можна полічити, і не єдність складеного. А всі описи, які Тора відносить до Всевишнього («під ногами Його», «написані перстом Б-жим», «очі Г-сподні», «вуха Г-сподні» тощо), сказані лише для того, щоб зробити сказане доступним людському розуму, бо «Тора говорить мовою людей»: люди пізнають лише тіла.[англ.]

Це пов'язано також і з внутрішньою суттю істинної єдності Всевишнього, яка є заповіддю самою по собі, бо вона ґрунтується на тому, що Всевишній не має меж — аспект Ейн Соф.

Віра в єдність Всевишнього

Другий аспект у єдності Всевишнього — те, що вона є заповіддю особливою і додатковою до заповіді віри в буття Всевишнього, тобто віра в єдність Всевишнього.

Тому в заповіді єдності є особливе джерело в Торі, окрім джерела заповіді віри загалом, і це сказане: «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один».

Зміст цього такий: «один» — як «єдиний», і це наша віра, що Він єдиний і єдиний-неподільний, що немає жодного іншого буття, крім Нього. І це не лише в тому сенсі, що немає іншого Б-жественного буття, крім Нього, а в тому, що взагалі немає жодного буття, крім Нього, не доведи Б-же. І навіть просто самостійного буття творіння — речі самої по собі — теж не існує, і як каже вірш: «Гаває — Він Б-г, немає нічого, крім Нього», а мається на увазі цим, що немає жодного іншого сущого буття, крім Нього.

І як сказано в молитві: «Ти — Він до того, як був створений світ, Ти — Він після того, як його було створено» — без жодної зміни, як написано: «Я, Г-сподь, не змінився», а тлумачення цього — не змінився. Бо так само, як Гаває єдиний до творіння, бо немає нічого, крім Нього, бо Він один і немає нічого поза Ним, і як каже вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «до того, як був створений світ, були лише Він та Ім'я Його», — так само і після того, як були створені всі творіння, Він єдиний і немає нічого, крім Нього. І це тому, що «Кула камей ке-ла хашів» — що всі сутності, які виникли, подібні власне до Аїн ва-ефес щодо Нього, і Він єдиний у Своєму бутті.

І два пояснення в цьому:

  1. Оскільки вони малі та стиснуті — позбавлені будь-якої вартості буття щодо Нього, адже Він в аспекті нескінченності і немає в Нього початку — межа досконалості, а сутності, що виникли, обмежені й зовсім не вважаються буттям щодо Нього. Бо буття обмеженого власне нікчемне щодо безмежного.
  2. Бо все буття сутностей, що виникли, є лише частиною Його буття і зовсім не буттям самим по собі. Бо лише «від істинності Його буття існують усі сущі», а отже: все буття творінь є лише частиною істинності Його буття, і немає нічого поза Ним.

І це тому, що «лейт атар пануй мінейх» (немає місця, вільного від Нього), і виходить, що в усякому місці, де є буття, там буття Його Сутності, благословенної. І тому «кула» — всі сутності, що виникли, — «камей» — щодо Нього — власне не беруться до уваги, і не лише в сенсі «каф» уподібнення.

Те, що творіння здаються сущими, — лише в їхньому власному сприйнятті, бо Б-жественна сила, яка творить їх із нічого, від них прихована. Цим пояснюється, чому Тора вимагає: «Знай же сьогодні й поклади на серце своє, що Г-сподь — Він Б-г на небі вгорі й на землі внизу, немає іншого», — тобто збагнути це важко: розуміння того, що немає буття, крім Нього, суперечить людському розуму й почуттю, і щоб воно ввійшло в серце, потрібні глибоке розуміння і довге споглядання. Таке розуміння породжує низку важких запитань про основи віри, і Алтер Ребе відповідає на всі них.[англ.]

Єднання Всевишнього

«Єднати Його» — означає «робити» Його єдиним: не лише вірити, що Він єдиний, а й здійснювати Його єдність. Тому на початку кожного дня кажуть «Заради єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни»: усе служіння — в тому, щоб «об'єднати Його ім'я». Всевишній забажав створити світ, щоб у Нього була «оселя в нижніх світах»: Він створив світ «нижніх», де Б-жественність прихована й захована, а завдання людини — зробити Йому в ньому «оселю», «об'єднати Його ім'я», тобто щоб у світі, обмеженому часом і місцем, розкрилася Б-жественна істина «немає нічого, крім Нього».

У цьому єднанні два шляхи: «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один» — вище єднання, їхуда ілаа, а «Благословенне ім'я слави царства Його на віки вічні» — нижче єднання, їхуда таата (див. статтю «Їхуда ілаа та їхуда таата»).[англ.]

Єдність Всевишнього — повна протилежність шітуфу

Віра в єдність Всевишнього у двох її аспектах — а) що доповнює заповідь віри в буття Всевишнього; б) заповідь «єдності Всевишнього» сама по собі — є протилежністю хибному уявленню «шітуфу» у двох його видах:

1. Єдність Всевишнього відкидає уявлення, ніби зірки та небесні системи — через які Всевишній вливає життєвість у світ — мають якусь владу над вливанням, яке залежить від їхньої волі та їхнього вибору (не доведи Б-же): допустити передачу Б-жественного вливання творінням чи ні. Це уявлення відкидається в самій своїй основі. Бо з погляду віри в єдність зірки та сузір'я — посередники, призначені Всевишнім для передачі достатку творінням, — є не більш ніж «сокира в руці того, хто нею рубає».

2. Єдність Всевишнього відкидає основу й корінь хибного уявлення «шітуфу» — помилкове уявлення, ніби буття зірок і небесних систем є буттям самостійним, окремим і додатковим до буття Всевишнього (не доведи Б-же), з чого й випливає вищезгадане хибне уявлення, ніби їм здається, що вливання, яке притягується через них, залежить від їхньої волі та їхнього вибору, як сказано вище.

Виходить, що істинна віра в єдність приводить до повного скасування віруючого перед Всевишнім — більшого, ніж віра, коли вона є лише визнанням буття Всевишнього. І тому народам світу не заповідано відкидати шітуф, а лише заборону ідолопоклонства, яка належить до семи заповідей синів Ноаха. І лише Ізраїль зобов'язаний заповіддю єдності, яка є відкиданням шітуфу, як сказано: «Слухай, Ізраїлю, і т. д., Г-сподь — один».

Єдність Всевишнього — охоплює всі заповіді

Оскільки істинна єдність Всевишнього є внутрішньою суттю та істинністю заповіді віри, тому заповідь віри містить у собі всі 613 заповідей. Речення «Я, Г-сподь» охоплює всі 248 заповідей-повелінь, а речення «Хай не буде в тебе і т. д.» охоплює всі 365 заповідей-заборон. Слово «міцва» — від слова «цавта», поєднання і зв'язок: зв'язок, який утворює заповідь, — це прилучення та єднання матерії творіння, у якій виконується заповідь, а також людини, що виконує заповідь, зі Святим, благословенним Він, Який заповів заповідь; і в цьому творіння цілковито скасоване перед Всевишнім — згідно з нашою вірою в єдність Всевишнього, що немає нічого, крім Нього. І так само обережність щодо переступу означає обережність щодо того, щоб бути окремим буттям, не доведи Б-же, від Святого, благословенного Він, що є протилежністю істинній єдності Всевишнього. Виходить, що віра, окрім того, що вона заповідь серед 613 заповідей, також містить у собі всі заповіді цілком.

Див. також

Додаткова література

  • Цемах Цедек у «Дерех міцвотеха», заповідь єдності Всевишнього

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Сефер га-міцвот» Рамбама
  2. ^ «Мішне Тора», «Закони основ Тори», розділ 1.
  3. ^ «Шулхан арух га-Рав» розділ 61, параграф 6

[англ.] — доповнено за статтею «Unity of God and Oneness of God (The Difference Between Them)» англійської Хабадпедії (версія 6325).

Повідомити про помилку на цій сторінці