Єдність Всевишнього
Стаття потребує джерел
| ||
| Стаття потребує джерел | |
| 13 основ віри Рамбама | |
|---|---|
|

Віра в єдність Всевишнього — заповідь-повеління з Тори[1], і її вираження у вірші «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один» — одна з 613 заповідей Тори. Ця заповідь — одна з основ юдаїзму, з 13 основ віри.
Заповідь
В єдності Всевишнього два аспекти:
а) Єдність Всевишнього доповнює заповідь віри в буття Всевишнього.
б) Єдність Всевишнього — заповідь сама по собі, і це віра в єдність Всевишнього, на додаток до заповіді віри в буття Всевишнього.
Джерело
Тоді як заповідь віри в буття Всевишнього виводиться з першого речення з десяти речень, що в Торі, — «Я, Гаває, Б-г твій», — заповідь віри в єдність Всевишнього виводиться з вірша:
Слухай, Ізраїлю, Гаває — Б-г наш, Гаває — один"
— Дварім 6, 4.
Вислів «Г-сподь один» виражає те, що Всевишній один у Своєму бутті і немає жодного іншого буття, що існує поза Ним. На це натякає слово «ехад»: «алеф» — Володар світу, «хет» — сім небосхилів і земля, «далет» — чотири сторони світу; тобто весь світ, що охоплює небосхили, землю і сторони світу, скасований і поєднаний з Володарем світу[3].
Єдність у бутті Всевишнього
Зміст заповіді — вірити, що Святий, благословенний Він, один, а не два. І в цьому дві складові:
- Віра в те, що Всевишній — одне Б-жество і немає іншого божества, крім Нього. І про це сказано: «Хай не буде в тебе інших богів переді Мною».
- Віра в те, що Всевишній — одне Б-жество у Своїй суті, тобто єдність абстрактна, не складена з частин. Адже частини, що складають якусь сутність, обмежені. Бо те, що їх багато, означає, що вони не тотожні. А отже, вони відрізняються одна від одної — і чим? Тим, що кожна визначена (обмежена) у своєму змісті, і цим вона відмінна від іншої.
Виходить, отже, що складові сутності, які її будують, — обмежені, а отже, і сутність, складена з них, обмежена.
Але Святий, благословенний Він, що не має меж, є «єдиним істинним» також і в самій Своїй суті: не лише в тому, що Він один стосовно множини ідолів, а й у тому, що Він не складений, не доведи Б-же, — єдність проста, і всі якості та сфірот, що включені в Нього, перебувають у досконалому скасуванні в Ньому — подібно до притчі про світло сонця в сонці.
За поясненням відкритої частини Тори, це проста єдність — не єдність, яку можна полічити, і не єдність складеного. А всі описи, які Тора відносить до Всевишнього («під ногами Його», «написані перстом Б-жим», «очі Г-сподні», «вуха Г-сподні» тощо), сказані лише для того, щоб зробити сказане доступним людському розуму, бо «Тора говорить мовою людей»: люди пізнають лише тіла.[англ.]
Це пов'язано також і з внутрішньою суттю істинної єдності Всевишнього, яка є заповіддю самою по собі, бо вона ґрунтується на тому, що Всевишній не має меж — аспект Ейн Соф.
Віра в єдність Всевишнього
Другий аспект у єдності Всевишнього — те, що вона є заповіддю особливою і додатковою до заповіді віри в буття Всевишнього, тобто віра в єдність Всевишнього.
Тому в заповіді єдності є особливе джерело в Торі, окрім джерела заповіді віри загалом, і це сказане: «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один».
Зміст цього такий: «один» — як «єдиний», і це наша віра, що Він єдиний і єдиний-неподільний, що немає жодного іншого буття, крім Нього. І це не лише в тому сенсі, що немає іншого Б-жественного буття, крім Нього, а в тому, що взагалі немає жодного буття, крім Нього, не доведи Б-же. І навіть просто самостійного буття творіння — речі самої по собі — теж не існує, і як каже вірш: «Гаває — Він Б-г, немає нічого, крім Нього», а мається на увазі цим, що немає жодного іншого сущого буття, крім Нього.
І як сказано в молитві: «Ти — Він до того, як був створений світ, Ти — Він після того, як його було створено» — без жодної зміни, як написано: «Я, Г-сподь, не змінився», а тлумачення цього — не змінився. Бо так само, як Гаває єдиний до творіння, бо немає нічого, крім Нього, бо Він один і немає нічого поза Ним, і як каже вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «до того, як був створений світ, були лише Він та Ім'я Його», — так само і після того, як були створені всі творіння, Він єдиний і немає нічого, крім Нього. І це тому, що «Кула камей ке-ла хашів» — що всі сутності, які виникли, подібні власне до Аїн ва-ефес щодо Нього, і Він єдиний у Своєму бутті.
І два пояснення в цьому:
- Оскільки вони малі та стиснуті — позбавлені будь-якої вартості буття щодо Нього, адже Він в аспекті нескінченності і немає в Нього початку — межа досконалості, а сутності, що виникли, обмежені й зовсім не вважаються буттям щодо Нього. Бо буття обмеженого власне нікчемне щодо безмежного.
- Бо все буття сутностей, що виникли, є лише частиною Його буття і зовсім не буттям самим по собі. Бо лише «від істинності Його буття існують усі сущі», а отже: все буття творінь є лише частиною істинності Його буття, і немає нічого поза Ним.
І це тому, що «лейт атар пануй мінейх» (немає місця, вільного від Нього), і виходить, що в усякому місці, де є буття, там буття Його Сутності, благословенної. І тому «кула» — всі сутності, що виникли, — «камей» — щодо Нього — власне не беруться до уваги, і не лише в сенсі «каф» уподібнення.
Те, що творіння здаються сущими, — лише в їхньому власному сприйнятті, бо Б-жественна сила, яка творить їх із нічого, від них прихована. Цим пояснюється, чому Тора вимагає: «Знай же сьогодні й поклади на серце своє, що Г-сподь — Він Б-г на небі вгорі й на землі внизу, немає іншого», — тобто збагнути це важко: розуміння того, що немає буття, крім Нього, суперечить людському розуму й почуттю, і щоб воно ввійшло в серце, потрібні глибоке розуміння і довге споглядання. Таке розуміння породжує низку важких запитань про основи віри, і Алтер Ребе відповідає на всі них.[англ.]
Єднання Всевишнього
«Єднати Його» — означає «робити» Його єдиним: не лише вірити, що Він єдиний, а й здійснювати Його єдність. Тому на початку кожного дня кажуть «Заради єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни»: усе служіння — в тому, щоб «об'єднати Його ім'я». Всевишній забажав створити світ, щоб у Нього була «оселя в нижніх світах»: Він створив світ «нижніх», де Б-жественність прихована й захована, а завдання людини — зробити Йому в ньому «оселю», «об'єднати Його ім'я», тобто щоб у світі, обмеженому часом і місцем, розкрилася Б-жественна істина «немає нічого, крім Нього».
У цьому єднанні два шляхи: «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один» — вище єднання, їхуда ілаа, а «Благословенне ім'я слави царства Його на віки вічні» — нижче єднання, їхуда таата (див. статтю «Їхуда ілаа та їхуда таата»).[англ.]
Єдність Всевишнього — повна протилежність шітуфу
Віра в єдність Всевишнього у двох її аспектах — а) що доповнює заповідь віри в буття Всевишнього; б) заповідь «єдності Всевишнього» сама по собі — є протилежністю хибному уявленню «шітуфу» у двох його видах:
1. Єдність Всевишнього відкидає уявлення, ніби зірки та небесні системи — через які Всевишній вливає життєвість у світ — мають якусь владу над вливанням, яке залежить від їхньої волі та їхнього вибору (не доведи Б-же): допустити передачу Б-жественного вливання творінням чи ні. Це уявлення відкидається в самій своїй основі. Бо з погляду віри в єдність зірки та сузір'я — посередники, призначені Всевишнім для передачі достатку творінням, — є не більш ніж «сокира в руці того, хто нею рубає».
2. Єдність Всевишнього відкидає основу й корінь хибного уявлення «шітуфу» — помилкове уявлення, ніби буття зірок і небесних систем є буттям самостійним, окремим і додатковим до буття Всевишнього (не доведи Б-же), з чого й випливає вищезгадане хибне уявлення, ніби їм здається, що вливання, яке притягується через них, залежить від їхньої волі та їхнього вибору, як сказано вище.
Виходить, що істинна віра в єдність приводить до повного скасування віруючого перед Всевишнім — більшого, ніж віра, коли вона є лише визнанням буття Всевишнього. І тому народам світу не заповідано відкидати шітуф, а лише заборону ідолопоклонства, яка належить до семи заповідей синів Ноаха. І лише Ізраїль зобов'язаний заповіддю єдності, яка є відкиданням шітуфу, як сказано: «Слухай, Ізраїлю, і т. д., Г-сподь — один».
Єдність Всевишнього — охоплює всі заповіді
Оскільки істинна єдність Всевишнього є внутрішньою суттю та істинністю заповіді віри, тому заповідь віри містить у собі всі 613 заповідей. Речення «Я, Г-сподь» охоплює всі 248 заповідей-повелінь, а речення «Хай не буде в тебе і т. д.» охоплює всі 365 заповідей-заборон. Слово «міцва» — від слова «цавта», поєднання і зв'язок: зв'язок, який утворює заповідь, — це прилучення та єднання матерії творіння, у якій виконується заповідь, а також людини, що виконує заповідь, зі Святим, благословенним Він, Який заповів заповідь; і в цьому творіння цілковито скасоване перед Всевишнім — згідно з нашою вірою в єдність Всевишнього, що немає нічого, крім Нього. І так само обережність щодо переступу означає обережність щодо того, щоб бути окремим буттям, не доведи Б-же, від Святого, благословенного Він, що є протилежністю істинній єдності Всевишнього. Виходить, що віра, окрім того, що вона заповідь серед 613 заповідей, також містить у собі всі заповіді цілком.
Див. також
Додаткова література
- Цемах Цедек у «Дерех міцвотеха», заповідь єдності Всевишнього
Зовнішні посилання
- У чому новизна вчення хасидуту щодо єдності Всевишнього? ● Урок «Танії» з равом Міхаелем Таєбом — на сайті
13 тевета 5775 (4 січня 2015) - Рав Йоель Каган, «Єдність з усіх боків», на сайті «Торат Хабад лі-вней га-єшивот»
- Рав Залман Гопін, «Заповідь єдності Всевишнього», на сайті «Торат Хабад лі-вней га-єшивот»
- Рав Мендл Вехтер «Слово Твоє встановлене на небесах» — постання світу щомиті, «Кі каров», випуск 173, с. 2
- Рав Моше Орнштейн, Захопливий урок на тему «Єдність Всевишнього», на сайті

Примітки
- ^ «Сефер га-міцвот» Рамбама
- ^ «Мішне Тора», «Закони основ Тори», розділ 1.
- ^ «Шулхан арух га-Рав» розділ 61, параграф 6
[англ.] — доповнено за статтею «Unity of God and Oneness of God (The Difference Between Them)» англійської Хабадпедії (версія 6325).