Перейти до вмісту

Вільна

Матеріал з Хабадпедії
Місто Вільна сьогодні на аерофотознімку
Рідкісна фотографія учнів відділення єшиви «Томхей Тмімім» у місті під час Голокосту

Вільна — столиця держави Литва. Місто мало важливий статус у світі Тори і було відоме передусім завдяки Віленському Гаону, який діяв у місті в 5480–5558 роках (1719–1798). Євреї називали місто «Єрусалимом Литви», і воно було головним центром гострої протидії хасидському рухові.

Історія, розташування і населення

Місто, засноване в 5088 році, розташоване в південно-східній частині Литви, поблизу кордону між Білою Руссю (Білоруссю) і Литвою.

Від часу заснування Вільна була центром польської культури та побуту і була визначена столицею Литовського князівства. Упродовж років Вільна переходила з рук у руки і кілька разів приєднувалася до Польщі, до Росії та до Радянського Союзу.

Єврейська громада

Єдина єврейська синагога, що діє донині
Єврейський цвинтар у місті

Протягом перших двохсот років існування міста єврейське поселення в ньому було заборонене через побоювання мешканців за свої заробітки, але близько 5320 року було дано загальний дозвіл, і в місті почалося єврейське поселення.

За сорок років, що минули від початку єврейського поселення в місті, громада значно зросла і налічувала три тисячі родин, які становили двадцять відсотків усіх мешканців міста, і слава громади як важливого центру Тори почала поширюватися єврейською діаспорою, так що її стали називати «Єрусалимом Литви».

Єврейська громада міста була економічно забезпеченою, що дозволяло членам громади видавати своїх дочок заміж за обдарованих юнаків і давати їм можливість і далі присвячувати себе вивченню Тори за умови, що вони переселяться поблизу них і будуть на їхньому утриманні. Таким чином до Вільни переселилися десятки видатних знавців Тори, як-от рабі Шабтай Коген (Шах)[1] і рабі Ар'є-Лейб Шапіро[2], які наклали свій відбиток на все єврейство, що живе Торою.

Віленський Гаон (Гра), уродженець міста, суттєво сприяв його відомості; ще в юному віці його слава поширилася далеко, і він запрошував багатьох обдарованих юнаків приїхати і вчити Тору з його вуст[3].

Єврейська громада міста продовжувала розвиватися, так що в період Першої світової війни євреї громади становили більшість мешканців міста; це тривало недовго, до великої еміграції до Сполучених Штатів, що почалася за кілька років після закінчення світової війни. Розвиток і зростання єврейської громади призвели до того, що в 5641 році (1880/1881) неєвреї з мешканців міста намагалися влаштувати погром євреїв і змусити їх покинути місто, але громада об'єдналася, спіймала злочинців і видала їх владі.

Розмір громади призвів також до того, що різні громадські та народні рухи бачили в ній стратегічну мету і відкривали в ній центри, призначені для того, щоб схилити до себе серця мас.

У 5674 році (1913/1914) рабином хабадської громади міста було призначено рава Менахема-Цві Рівкіна, який обіймав посаду рабина до 5683 року (1922/1923). У місяці іярі 5687 року (травень 1927) у місті було відкрито відділення єшиви «Томхей Тмімім», засноване і очолюване р. Еліягу Вайцем[4], за сприяння хабадського громадського діяча р. Мендла Левіна, який у ті роки був членом ради громади Вільни[5].

Під часГолокосту

Основна стаття – «Томхей Тмімім» Вільна

З початком Другої світової війни частина учнів хабадських єшив утекла до Вільни, припускаючи, що місто буде приєднане до Литви, яка тоді вважалася нейтральною державою, і заснувала там відділення єшиви «Томхей Тмімім» під керівництвом рава Шмуеля Залманова і під впливом хасидського машпіа рава Єгошуа-Айзика Баруха. Ця єшива існувала півтора року, доки не переселилася до Шанхаю[6].

29 сівана 5701 року (24 червня 1941) місто було захоплене нацистами, і вони зігнали його єврейських мешканців у гетто[7]. Ліквідація гетто почалася 1 елула 5703 року (1 вересня 1943), і, крім кількох десятків партизанів, яким вдалося прорватися за межі гетто, нацисти знищили під час Голокосту близько ста тисяч євреїв у Віленському гетто.

Центр протидії вченню хасидуту

Під час поширення вчення хасидуту за днів Магіда з Межиріча громада Вільни була однією з найважливіших громад і вважалася головним центром Тори в околицях Росії та Польщі[8], а також оплотом міснагдім, противників учення хасидуту.

Першим, кому вдалося пробити стіни протидії і здобути хасидів серед мешканців Вільни, був рабі Агарон Великий з Карліна, який таємно відвідав місто і зумів наблизити до вчення хасидуту кілька міньянів аврехів. Ці аврехи відкрили в місті хасидський міньян, і це переповнило чашу, і керівники громади Вільни, які побоювалися, що хасидський рух зміцниться і пошириться в їхньому місті, першими оголосили херем, у якому відлучили хасидів і заборонили перебувати в їхньому товаристві та допомагати їм у будь-який спосіб.

Починаючи з цього херему, вперше оприлюдненого в 5532 році (1771/1772), громада Вільни очолювала загальну протидію вченню хасидуту і потягла за собою також інші центри міснагдім, як-от Броди і Шклов, щоб і вони приєдналися до гострої протидії[9]. Непримиренні міснагдім міста широко використовували силу і вплив Віленського Гаона і дбали про те, щоб передавати йому неправдиві свідчення, ніби хасиди оскверняють святість постів[10], поводяться нескромно[11] і таке інше.

Намагаючись пом'якшити гостру протидію з боку бейт-мідрашу Гри, великі мужі хасидизму (як-от рабі Менахем-Мендл з Вітебська і Алтер Ребе) кілька разів намагалися зустрітися з Грою з Вільни і довести йому, що вчення хасидуту нема чого побоюватися, але під впливом своїх наближених Гра втік із міста і повернувся до нього, лише коли достеменно дізнався, що вони залишили місто.

Навіть у розпал війни між міснагдім і хасидами багато мешканців Вільни наблизилися до вчення хасидуту; найвідомішими з них були рабі Моше Мейзліш і рав Меїр Рафаельс, які належали до шанованих людей і керівників громади та до головних провідників протидії; під час війни вони переконалися в правоті хасидів, перейшли на інший бік барикади і стали хасидами Алтер Ребе.

Протягом двадцяти шести років Вільна стояла в центрі протидії вченню хасидуту, доки в 5558 році (1797/1798) уряд Росії не заборонив застосування херемів і відлучень; того ж року помер і Віленський Гаон, що природним чином призвело до пом'якшення протидії, і вже наступного року хасидам було дозволено створювати хасидські громади в межах міста Вільни і проводити окремі міньяни для молитви.

Візити наших Ребе до міста

Алтер Ребе відвідував місто кілька разів; найвідоміший із цих візитів був у 5536 році (1775/1776) разом із рабі Менахемом-Мендлом з Вітебська — візит, метою якого було вгамувати суперечку шляхом зустрічі з Віленським Гаоном. Зустріч не відбулася через відмову Гаона.

Ребе Цемах Цедек відвідав Вільну влітку 5595 року (1834/1835), зустрівся з мудрецями Тори міста, і передусім з рабином міста, рабі Аврагамом-Абеле з Посволя.

У місяці іярі 5669 року (квітень–травень 1909) місто відвідали Ребе Рашаб із сином, Ребе Раяцем, задля зібрання з громадських справ, що проходило в хабадській синагозі міста. У Лаг ба-Омер Ребе Рашаб виголосив маамар хасидуту в синагозі.

У 5688 році (1927/1928), на зворотному шляху з Варшави до Риги, Ребе Раяц зупинився в місті на тиждень, від вівторка тижневої глави «Ваякгель-Пкудей» до ранку наступного понеділка, і зустрівся з Хаїмом-Озером Гродзенським у питаннях, що стосувалися громадської діяльності[12]. Інші, коротші візити відбулися в місяці тамузі 5691 року (червень–липень 1931) і в місяці елулі 5692 року (вересень 1932)[13].

Ребе відвідав місто, коли був посланий Ребе Раяцем до р. Хаїма-Озера[14].

Друкарня у Вільні

Основна стаття – Друкарня «Вдова і брати Ромм»

У 5559 році (1798/1799) єврейську друкарню родини Ромм було переведено до міста Вільни, і вона зростала й зміцнювалася за підтримки рабинів Вільни і Литви, які ставали на її бік у різних грошових суперечках, що виникали в друкарні у Вільні з іншими друкарнями, як-от друкарня братів зі Славути.

У 5596 році (1835/1836) за розпорядженням російської влади було закрито всі друкарні в Росії, а друкарня у Вільні отримала виняткову привілею на друкування книжок з юдаїзму і тим самим стала найважливішою друкарнею, у якій було надруковано тисячі книжок з юдаїзму. У 5620 році (1859/1860) друкарня втратила монополію на друкування книжок з юдаїзму і вступила в період занепаду, доки в 5663 році (1902/1903) не змінила власника, втратила свою велич і зрештою була конфіскована російською владою.

У цій друкарні було надруковано важливі книжки з юдаїзму, і передусім Вавилонський Талмуд у відомому досі форматі сторінки, книгу «Танія», «Шут Цемах Цедек», «Лікутей Тора» та інші.

Місто сьогодні

Сьогодні населення міста становить понад півмільйона мешканців, з них лише близько чотирьох тисяч євреїв. Шаліах Ребе у місті — рав Шалом-Бер Кринський, який є також рабином єдиної діючої синагоги у Вільні та рабином громади.

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Особистості, пов'язані з історієюмістечка

Рабини міста

Уродженці міста

Інші

Містечка Віленської губернії

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Автор «Сіфтей коген»
  2. ^ Автор книжок «Нахалат Аріель» і «Меон арайот».
  3. ^ Гра, щоправда, офіційно не обіймав посади рабина чи голови єшиви, але давав уроки в бейт-мідраші поруч зі своїм домом і розв'язував труднощі знавців Тори, які приносили їх йому, коли він приходив до бейт-мідрашу.
  4. ^ Біографію рава Вайца опубліковано в «Га-Тамім», випуск 52, додатку до тижневика «Бейт Мошіах», випуск до Песаху 5784
  5. ^ У тижневику «Бейт Мошіах», випуск 535, було опубліковано листування між Ребе Раяцем і Хаїмом-Озером щодо грошової допомоги єшиві «Томхей Тмімім» Вільна.
  6. ^ Єшива діяла в синагозі хабадської громади міста на вулиці Віленській, 21, яка називалася «Апатов».
  7. ^ Ще до створення гетто німці вбили майже половину єврейських мешканців міста. Припускають, що в період між захопленням міста і створенням гетто було вбито близько тридцяти п'яти тисяч осіб із вісімдесяти тисяч єврейських мешканців міста.
  8. ^ Коли Алтер Ребе досяг 19 років і хотів вирушити у вигнання до місця Тори, він вагався між Вільною, яка тоді була найважливішим центром навчання, і Межирічем, який був центром учення хасидуту.
  9. ^ Слід зазначити, що громада Вільни була єдиною громадою в усій Литві, яка протистояла вченню хасидуту, а решта громад міснагдім у Литві до неї не приєдналися. Дослідник д-р Ар'є Моргенштерн намагається пояснити це тим, що в той період у Вільні спалахнула епідемія чуми, яка забрала життя багатьох мешканців міста. Мешканці міста шукали духовних причин, через які вони отримали таке тяжке покарання, і керівники громади, побоюючись, що їх у цьому звинуватять (оскільки в той період вони вели війну проти рабина міста), поклали провину на хасидів, через яких нібито спалахнула епідемія.
  10. ^ Так, наприклад, перед ним свідчили під присягою два достовірні свідки, що бачили хасидів, які їдять у Тіша бе-Ав, але вони приховали від нього той факт, що це сталося в рік, коли Тіша бе-Ав припав на Шабат, тож у їхніх діях не було жодної галахічної вади.
  11. ^ Свідки свідчили, що бачили, як хасиди танцюють з дівчатами в синагозі в Сімхат Тора, але приховали той факт, що йдеться про маленьких дочок хасидів, які сиділи на плечах своїх батьків під час танців.
  12. ^ Докладний опис візиту — у «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 40, сторінка 385.
  13. ^ «Толдот Хабад бе-Полін», сторінка 42.
  14. ^ Свідчення р. Зуші Вілімовського. Надруковано в тижневику «Бейт Мошіах», випуск 535, сторінка 39.
Містечка у Литві

Каунаський повіт — Слобідка · Ковно • Віленський повіт — Глибоке · Вільна · Свенцяни • Паневежиський повіт · Понєвеж

Містечка в Росії • Містечка в Білорусі • Містечка в Україні • Містечка в Латвії • Міста в Польщі • Містечка у Франції

‏‏

Вільна згадується ще в 329 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Повідомити про помилку на цій сторінці