Перейти до вмісту

Хабадпедія:Книга «Танія»/«Ігерет га-кодеш»

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова «Лікутей амарим» Шаар га-їхуд ве-га-емуна «Ігерет га-тшува» «Ігерет га-кодеш» «Кунтрес ахарон»
«Ігерет га-кодеш»
«Ігерет га-кодеш» — 1 1 Починають з благословення — благословити й дякувати Г-сподові, бо Він добрий. Добру звістку почуло вухо моє, і ожила душа моя. Немає добра, крім Тори. «Тора Г-сподня досконала» — це завершення всього Шасу повністю в більшості міст і міньянів анашу. Подяка за минуле і прохання про майбутнє: так нехай дасть і так нехай додасть Г-сподь зміцнити їхнє серце, як у богатирів, з року в рік, у могутності Тори. І сповістити синам людським могутність Усної Тори та її силу й міць. Тлумачення царя Шломо, мир йому: «Оперізує силою стегна свої» тощо. Стегна — це те, що підтримує все тіло з головою, яка стоїть і тримається на них, і вони — ті, що несуть і приводять його до бажаної мети. І як у матеріальності тіла, так і в аспекті духовності Б-жественної душі: істинна віра в єдиного Б-га, Ейн Соф, благословенного Він, який Мемале коль алмін і Совев коль алмін, і немає місця, вільного від Нього, угорі — до безкінечності, і внизу — без кінця, і так само в чотири сторони — в аспекті справді безкінечного. І так само в аспекті року і душі, як відомо. Ось ця віра називається аспектом стегон — того, що підтримує й тримає голову, тобто розум, який вникає і поглиблює даат у велич Ейн Софа, благословенного Він, в аспекті «Олам, шана, нефеш». І з великої Своєї милості та чудес з нами — бути народом, близьким Йому, і прилепитися до Нього насправді, як відомо з вислову: «Краще одна година в тшуві та добрих справах в цьому світі, ніж усе життя світу прийдешнього», який є лише сяйвом і світінням від аспекту, що називається Шхіною, яка перебуває тощо, і створений однією літерою «йуд» з Його імені, благословенного Він, тощо. Але тшува і добрі справи наближають Ізраїль до їхнього Небесного Отця насправді — до Його суті й сутності, так би мовити, до аспекту справжнього Ейн Софа; і як сказано: «Слава Його — над землею і небесами, і підніс Він ріг народові Своєму» тощо, «Який освятив нас Своїми заповідями і заповів нам» тощо, і «як у воді обличчя» тощо, — щоб породити з цього розуміння дхілу і рхіму, інтелектуальні чи природні, щоб був аспект «заволало серце їхнє до Г-спода» або аспект іскор вогню та сильного полум'я в аспекті «рацо», а потім в аспекті «шов» — щоб був страх Г-сподній у серці його і щоб соромитися Його величі тощо, і це аспект «ліва відштовхує», як сказано при даруванні Тори: «І побачив народ, і затремтіли, і стали віддалік» тощо. І це аспект рук і тіла, що в душі:

Але хто дає силу й міць аспекту стегон, щоб підтримувати й тримати голову і руки? Це заняття і вивчення законів в Усній Торі, яка є аспектом розкриття Вищої волі, бо Тора походить з Хохми, але її джерело і корінь — високо-високо над аспектом Хохми, і це називається іменем Вища воля, благословенна Він, і як сказано: «Як щитом, благоволінням увінчаєш його», як вінець, що над мізками, які в голові; і як відомо зі сказаного: «Жінка доблесна — вінець чоловікові своєму». І кожен, хто вивчає закони щодня, тощо. І це «оперізує силою стегна свої»: немає сили, крім Тори, яка дає силу й міць аспекту стегон, оперезаних і зодягнених у неї, щоб зміцнювати й посилювати її руки — це дхілу у-рхіму, інтелектуальні чи природні, кожному за його мірою. (А про підтримання та існування аспекту голови, що в душі, — це розум, який вникає тощо, — сказав: «Відчуває вона, що добрий торг її» тощо, і роз'яснено в іншому місці):

Але час і пора зміцнення та посилення рук і голови — це година ранкової молитви, яка є годиною милосердя і часом Вищої волі вгорі. І тому про це я прошу тих, хто шукає Г-спода, — нехай зрозуміють і збагнуть разом, і нехай буде пам'яттю між їхніми очима все, що я писав їм минулого року загалом. І особливо про каввану молитви з глибини серця — день у день нехай шукають Г-спода всім своїм серцем і всією своєю душею, і душа їхня нехай виливається, як вода, перед лицем Г-спода, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, у «Сіфрей»: до виходу душі тощо:

І тепер цього разу я знову простягаю руку з додатковим роз'ясненням і подвійним проханням, простягнутим і викладеним перед усім анашем, близькими й далекими: виконати, щоб у всі будні дні не спускалися до амуду господарі, які не мають стільки часу. Але тільки ті, хто має час, або меламеди, або ті, хто живе на утриманні батька, які можуть подовжувати ранкову молитву приблизно півтори години щонайменше в усі будні дні, — з них буде той, хто спускається до амуду, за жеребом або за згодою більшості. І він збере навколо себе всіх, хто на утриманні батька, або меламедів, які можуть подовжувати, як він, — щоб це ніяк не змінювалося:

Але в Шабати і свята, коли й у всіх господарів є час і слушна година подовжувати свою молитву з кавваною серця і душі до Г-спода, — і, навпаки, на них це покладено з більшим піднесенням і силою, як написано в «Шулхан арух», «Орах хаїм», і як написано в Торі Моше: «Шість днів працюй» тощо, «а день сьомий — Шабат Г-сподові, Б-гові твоєму» саме, увесь — Г-сподові. І тому й вони спускатимуться до амуду в Шабат і свято за жеребом або за згодою більшості, як написано минулого року:

І про таке слід сповістити: я маю намір, якщо захоче Б-г, послати в усі міньяни таємних вивідувачів, щоб дізнатися й повідомити про кожного, хто може і має час подовжувати та вникати в молитву, а він лінується, — його буде покарано віддаленням, щоб бути відкинутим обома руками, коли прийде сюди слухати хасидут; а із заперечення ти чуєш ствердження, і тим, хто прислухається, буде приємно, і прийде на них благословення добра, а немає добра, крім Тори тощо:


редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 2 Після прибуття його з Петербурга:

2. «Малий я перед усіма милостями і перед усім» тощо. Зміст у тому, що за кожної милості, яку Святий, благословенний Він, робить людині, вона має бути вельми смиренною духом. Бо хесед — права рука, і «правиця Його обіймає мене», а це — аспект близькості до Б-га воістину, більшою мірою, ніж раніше. І кожен, хто ближчий до Г-спода більшою мірою і піднесений вище й вище, має бути тим більш смиренним духом, нижче й нижче, як написано: «здалеку Г-сподь явився мені». І відомо, що усе перед Ним саме як ніщо вважається. А якщо так, то що більше він перед Ним, то більше він — як ніщо, небуття і цілковита відсутність. І це — аспект правого боку у святості і хесед Аврагама, який сказав: «я порох і попіл». І це також якість Яакова, і цим він виправдовував свій страх перед Есавом, і не досить йому було обіцянки «і ось, Я з тобою» тощо, — через те, що Яаков був вельми й вельми малий у своїх очах через безліч милостей, бо «з посохом моїм» тощо, і зовсім не гідний і не заслуговує на порятунок тощо. І як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «можливо, гріх спричинить», — бо здавалося йому, що він згрішив. Не так у протилежному цьому: це Ішмаель, хесед кліпи: що більший хесед, то більше він зростає в зверхності, грубості духу і широті серця. І тому я прийшов з-поміж тих, хто сповіщає з великим сповіщенням усім анаш про безліч милостей, які великі вчинив з нами Г-сподь: триматися якостей Яакова, «залишку народу Його і залишку Ізраїлю», який робить себе як залишки й надлишки воістину, в яких немає жодної потреби, — щоб не підносилося серце їхнє над братами їхніми тощо, і не роззявляти на них рота і не свистіти на них, не доведи Б-г. Мовчати, щоб і не згадувати про це, — під страшною забороною! — а лише смиряти дух свій і серце своє якістю істини Яакова перед кожною людиною, у смиренні духу і лагідною відповіддю, що відвертає гнів, і духом сокрушеним тощо. І все це — можливо, вкладе Г-сподь у серце братів їхніх, як у воді обличчя до обличчя тощо:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 3 3. «І вдягнувся Він у цдаку, як у броню, і шолом спасіння на голові Його». І пояснили наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: що таке броня — кожна лусочка і лусочка приєднується до великої броні, так і цдака — кожна прута і прута приєднується до великого рахунку. Пояснення: броня зроблена з лусочок над отворами, і вони захищають, щоб стріла не ввійшла в отвори. І таке діяння цдаки:

І роз'яснення цього питання: бо велика цдака понад усі заповіді, з яких створюються одіяння для душі, що притягуються від світла Ейн Соф, благословенний Він, з аспекту Совев коль алмін (як роз'яснено значення Мемале коль алмін і Совев коль алмін у «Лікутей амарім», див. там) через ітаруту ді-лтата, тобто заповідь Всевишнього і Вищу волю, благословенний Він. І суть цього притягування від світла Ейн Соф, благословенний Він, — це одіяння і навколишнє світло для десяти сфірот АБЕА, що сходять від причини до причини і від щабля до щабля тощо, які називаються «Мемале коль алмін». Пояснення: світло Ейн Соф, благословенний Він, вдягається і світить усередині всього ланцюга сходження десяти сфірот АБЕА, і Він — Той, Хто випромінює десять сфірот Ацилут, що сходять у БЕА через величезний цимцум, роз'яснений в «Ец хаїм», і це називається внутрішнім світлом. А через виконання заповідей притягується згадане навколишнє світло і світить усередині десяти сфірот АБЕА, і поєднується з внутрішнім світлом, і це називається «їхуд Кудша бріх Гу у-Шхінтей», як я писав в іншому місці. А з відблиску відблиску згаданого навколишнього світла, через великий цимцум, створюється одіяння для аспекту НАРАН людини в Нижньому Ган Едені і Вищому, щоб вони могли насолоджуватися і осягати певне осягнення та осяяння від світла Ейн Соф, благословенний Він, як я писав в іншому місці. І це те, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Нагороди за заповідь у цьому світі немає». Бо в цьому світі, матеріальному, обмеженому і в дуже-дуже великому та величезному цимцумі, неможливо вдягнутися жодному осяянню від світла Ейн Соф, благословенний Він, інакше як через десять сфірот, що називаються у святому «Зогарі» «тілом». «Хесед — права рука» тощо. Бо як немає жодного порівняння матеріального тіла з душею, так немає зовсім порівняння десяти сфірот Ацилут із Вищим Тим, Хто випромінює, Ейн Соф, благословенний Він. Бо навіть Вищий Хесед, який є їхнім початком, перебуває в аспекті тілесної дії щодо Ейн Соф, благословенний Він, як я писав у «Лікутей амарім». І тому в діянні цдаки і добрих справах, плоди яких людина споживає в цьому світі, є отвори, образно кажучи, у вищому одіянні, що оточує «тіло», тобто келім десяти сфірот, щоб світити з них і виливати світло й достаток із Хеседа — правої руки: довголіття в цьому матеріальному світі, а багатство і шана — від лівої руки. І також у Тіферет. І велич, і краса, і радість тощо:

Але щоб не живилися зовнішні сили нагорі від світла й достатку, що сходить і спускається вниз, униз, до цього матеріального світу. І також унизу — щоб захистити людину, і оберігати її, і врятувати її від усякого зла в матеріальному і в духовному. Для цього знову світить навколишнє світло і закриває отвір, образно кажучи. Бо воно з аспекту Ейн Соф і Совев коль алмін, як сказано вище. І це те, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «приєднується до великого рахунку» — саме «великого», бо великий Всевишній і вельми прославлений, без кінця, межі й границі [хай Б-г боронить]:

Але хто є причиною сходження світла й достатку в цей матеріальний світ із десяти сфірот, що називаються «тілом»? Це згаданий їхуд, який є додаванням осяяння і достатку з аспекту світла Ейн Соф, Вищого Того, Хто випромінює, благословенний Він, що перевершує осяяння і достаток, які на початку Ацилут і сходження світів тощо. І початок додавання осяяння і достатку — до початку десяти сфірот, і це «і шолом спасіння на голові Його». «Спасіння» (єшуа) — від вислову «і зглянувся (ва-їша) Всевишній на Евеля і на його приношення». І це сходження світла й достатку 370 світел, про які йдеться у святому «Зогарі». І як написано: «Хай осяє Всевишній лице Своє до тебе». «Хай осяє лице Своє з нами, села». «З нами» — це через діяння цдаки. І це «той, хто сіє цдакот, хто вирощує спасіння». І так «хай осяє Всевишній лице Своє до них — цдака їхня перебуває повіки, і ріг їхній піднесеться в спасінні» від «того, хто вирощує ріг спасіння», паростка цдаки, зі згаданого «шолома спасіння». Як побажає душа ваша:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 4 4 Ізраїль буде визволений лише цдакою, як сказано: «І полонені її — цдакою». Написано: «Праведність перед ним піде» — єгалех, а слід було б сказати йелех. Але суть — згідно з тим, що я написав: «Тобі сказало серце моє: шукайте обличчя Мого», — тлумачення: шукайте внутрішньої сторони серця. Бо ось, у полум'ї основи Б-жественного вогню, що в серці (інший варіант: ось, у серці [основа Б-жественного вогню, що в серці]), є два аспекти: аспект зовнішньої сторони і аспект внутрішньої сторони. Зовнішня сторона серця — це піднесення, що запалюється від аспекту біни і даат у величі Б-га, Ейн Соф, благословенний Він, (вникати) [вникати] в Його велич і породити з цього розуміння сильну любов, як іскри вогню тощо. А внутрішня сторона серця — це точка у внутрішній стороні серця і глибині серця, яка високо-високо над аспектом даат і розуміння, яким людина може вникати у своєму серці у велич Б-га. І як сказано: «З глибин взивав я до Тебе, Г-споди» — з глибини серця. (І наприклад, як у світських справах: іноді є дуже-дуже важлива справа, від якої залежить уся життєвість людини, і вона зачіпає аж до внутрішньої точки серця включно і іноді змушує її чинити вчинки й говорити слова зовсім без розсудку.) І одне навпроти іншого — так само точно і в служінні серця. І це тому, що аспект внутрішньої точки серця вищий за аспект даат, що поширюється і зодягається в якості, народжені від ХаБаД, як відомо. Але це аспект світіння Вищої Хохми, яка вища за біну і даат, і в ній зодягнене і приховане справжнє світло Б-га, як сказано: «Г-сподь мудрістю» тощо. І це і є аспект іскри Б-жественності, що в кожній душі Ізраїлю. А те, що не кожна людина удостоюється цього щабля — служіння серця з глибини серця в аспекті внутрішньої сторони, — це тому, що цей аспект у неї в стані вигнання і полону, і це аспект справжнього вигнання Шхіни, бо це і є аспект іскри Б-жественності в її Б-жественній душі. А причина вигнання — вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: вигнані до Вавилона — Шхіна з ними; тобто тому, що людина зодягнула аспект внутрішньої точки свого серця в одне навпроти іншого, тобто в брудні шати світських справ і жадань цього світу, що називається ім'ям Вавилон; і це аспект крайньої плоті, що покриває союз і внутрішню точку в серці, і про це сказано: «І обріжте крайню плоть серця вашого». І ось, в обрізанні є два аспекти: міла і прія, які є грубою крайньою плоттю і тонкою кліпою; і так само в крайній плоті серця є грубі й тонкі жадання — міла і прія, а «обрізав, але не здійснив прії — ніби не обрізав», тому що зрештою внутрішня точка серця все ще покрита тонкою веретою в аспекті вигнання і полону. І ось, про саме обрізання крайньої плоті написано: «І обріжте крайню плоть серця вашого» — ви самі; але усунути тонку кліпу — це важка для людини справа, і про це сказано про прихід Мошіаха: «І обріже Г-сподь, Б-г твій, серце твоє» тощо, «щоб любити Г-спода, Б-га твого, усім серцем твоїм і всією душею твоєю, заради життя твого», тобто заради того, що один Г-сподь — воістину все твоє життя. Тому ця любов — з глибини серця, від воістину внутрішньої точки, як сказано вище, і вища за аспект даат; і тому Мошіах приходить при відволіканні уваги для всієї сукупності Ізраїлю, і це розкриття аспекту загальної внутрішньої точки і вихід загальної Шхіни з вигнання і полону навіки і на віки віків; і так само кожна окрема іскра Шхіни, що в душі кожного з Ізраїлю, виходить із вигнання і полону на час, у «житті години», — це молитва і служіння серця з глибини серця, від аспекту внутрішньої точки, розкритої з-під крайньої плоті, і підноситься вгору, щоб прилепитися до Нього із сильним прагненням в аспекті «заради життя твого»; і це також в аспекті відволікання свідомості людини, бо цей аспект вищий за даат людини і її вникання у велич Б-га, а це аспект дару, даного Г-сподом з небес, від світіння аспекту вищого Лику, як сказано: «Хай освітить Г-сподь обличчя Своє тобі», і як сказано: «І обріже Г-сподь, Б-г твій» тощо.

Але відомо, що ітарута ді-лейла — саме через ітаруту ді-лтата, в аспекті піднесення маїн нуквін, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: жодна крапля не сходить згори тощо. І тому людина має сама здійснити початок цього обрізання — усунути крайню плоть серця і грубу та тонку кліпу, що зодягають і покривають аспект внутрішньої точки серця, яка є аспектом любові до Б-га, аспектом «заради життя твого», що перебуває у вигнанні в жаданнях цього світу, які теж в аспекті «заради життя твого», одне навпроти іншого, як сказано вище. І це — через давання цдаки Б-гові зі своїх грошей, які є її життям, і особливо той, чий прожиток мізерний і кому тяжко доводиться, — що він дає буквально від свого життя; і особливо якщо він живиться від праці рук своїх, бо неможливо, щоб він не займався нею багато разів в аспекті внутрішньої точки серця, з глибини серця, як заведено у світі в справах, у торгівлі тощо; і ось тепер, коли він роздає від своєї праці і дає Б-гові з радістю і добрим серцем, цим він викуповує свою душу від загибелі, тобто аспект внутрішньої точки свого серця, який був в аспекті вигнання і полону всередині кліпи, грубої чи тонкої, як сказано: «Понад усяку сторожу бережи серце твоє» — «сторожа» означає в'язницю, — а тепер її викуплено з рук зовнішніх сил цією цдакою. І це також вираз «прія», у сенсі сплати боргу, яким він був зобов'язаний і поневолений зовнішнім силам, що панували над ним, над внутрішньою точкою його серця. І це «і полонені її — цдакою».

І це «Праведність перед ним піде»: «перед ним» — від виразу «внутрішня сторона», а «піде» — від виразу «ведення», що він веде внутрішню сторону серця до Б-га, а потім «спрямує до шляху Його стопи свої», як сказано: «І ходи шляхами Його», «За Г-сподом, вашим Б-гом, ідіть», у всіх діяннях заповідей і у вивченні Тори, рівноцінному їм усім, — що всі вони підносяться до Б-га через внутрішню сторону серця з великою перевагою і високо-високо над їхнім піднесенням до Б-га через зовнішню сторону серця, народжену лише від розуміння і даат, без світіння Лику згори, а в аспекті приховання Лику, бо вищий Лик не світить донизу інакше як через ітаруту ді-лтата в діянні цдаки, що називається миром. І це те, що сказано: «Визволив у мирі душу мою» — «душу мою» саме. І це також причина, з якої цдака називається миром: тому що встановлюється мир між Ізраїлем і їхнім Отцем небесним, як вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, тобто через викуп їхніх душ, які — справжня частка Б-га, з рук зовнішніх сил; і особливо цдака Землі Ізраїлю, яка є справжньою цдакою Б-га, як сказано: «Постійно очі Г-спода, Б-га твого, на ній», і «І будуть очі Мої і серце Моє там усі дні». І це вона встояла за нас, щоб викупити життя нашої душі від задуму тих, хто замишляє відштовхнути наші стопи, і хай встоїть за нас навіки, щоб помістити нашу душу в істинне життя від Життя життів, щоб світитися світлом життя, яким Г-сподь освітить Своє обличчя з нами, села, амен, хай буде на те воля:


редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 5 5. «І зробив Давид ім'я». І витлумачено у святому Зогарі: тому що сказано «і творив Давид суд і справедливість усьому народові своєму» тощо. Заплакав рабі Шимон і сказав: хто творить святе Ім'я щодня? Той, хто дає цдаку бідним тощо.

І це буде зрозуміло з попереднього — вислову наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, на вірш «бо Й-а Г-сподь — твердиня світів»: літерою «гей» створено цей світ, літерою «йуд» створено прийдешній світ. Сенс у тому, що насолода, якою насолоджуються душі праведників і насичуються від сяйва Шхіни, що світить у Ган Едені вищому і нижньому, — в тому, що вони насолоджуються своїм осягненням і розумінням, бо розуміють, знають і досягають певного осягнення у світлі й життєвості, що виливаються туди від Ейн Соф, благословенний Він, в аспекті розкриття для їхньої душі й духу розуміння їхнього, — зрозуміти й осягнути певне осягнення, кожен за своїм щаблем і за своїми справами. І тому прийдешній світ називається у святому Зогарі ім'ям Біна. І це виливання походить від аспекту Вищої Хохми, яка є джерелом розуміння і осягнення, що називається ім'ям Біна; і вона — передвічність розуму, перш ніж він приходить до розкриття осягнення і розуміння, а поки ще вона в аспекті прихованості й утаєння, лише найменша дещиця — трохи тут, трохи там — виливається і походить звідти до аспекту Біни, щоб зрозуміти і осягнути прихований розум. І тому вона називається у святому Зогарі ім'ям «точка в палаці», і це — обрис літери «йуд» імені Гаває, благословенний Він, і називається Еден, про який сказано: «око не бачило» тощо, і називається «Аба ясад барта». Сенс: бо от, виникнення літер мови, що виходять із п'яти органів мовлення, не є річчю, яку осягає розум, і не закладено в природі цих органів — вимовляти літери за допомогою дихання і голосу, що вдаряє в них, шляхом природи, і не шляхом розуму. Наприклад, губи: літери «бет, вав, мем, пей» виходять із них, — ні природа, ні розум не зумовлюють виходу вимови чотирьох різних вимов цих літер відповідно до відмінностей рухів губ, які рухаються одним диханням і одним голосом, що вдаряє в них однаково. І навпаки, відмінність рухів губ — відповідно до відмінності вимови літер, які душа бажає вимовити губами з волі своєї: сказати літеру «бет», або «вав», або «мем», або «пей», — а не навпаки, щоб воля душі і намір її були створити відмінність рухів губ, як вони рухаються нині при вимові цих чотирьох літер. І як видно наочно, душа зовсім не має наміру і не вміє навмисно спрямовувати відмінність рухів губ у цих відмінностях. І ще більше це видно при вимові огласовок: коли душа бажає вимовити вустами огласовку «камац», тоді самі собою стискаються губи, а при «патаху» розкриваються губи, а не так, щоб воля душі була стискати чи розкривати зовсім-зовсім. І не слід поширюватися у справі простій, зрозумілій і осяжній для кожного розумного, що вимова літер і огласовок — вища за розум, який осягають і розуміють, а від розуму прихованого і передвічності розуму, що в душі мовній. І тому немовля не може говорити, хоча розуміє все:

Але літери перебувають в аспекті речовини і форми, що називаються внутрішнім і зовнішнім. Бо хоча джерело їхнє — від передвічності розуму і волі душі, це аспект форми відмінності вимови в двадцяти двох літерах; але аспект речовини і тіла їхнього виникнення, тобто аспект їхньої зовнішності, — це дихання, що виходить із серця, від якого виникає простий голос, що виходить із горла, а потім поділяється на двадцять два звуки і вимову двадцяти двох літер у п'яти відомих органах мовлення: «алеф, хет, гей, аїн» — з горла, «гімел, йуд, каф, куф» — з піднебіння тощо. А вимова дихання — це літера «гей», легка літера тощо, і вона — джерело речовини і тіла літер до їхнього поділу на двадцять два. І тому сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, що цей світ створено літерою «гей»:

І от, хоча це нижня «гей», остання «гей» імені Гаває, а наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, витлумачили це на вірш «бо Й-а», — це тому, що джерело її і початок її, щоб прийти до аспекту розкриття з прихованості «йуда», виливається і походить від аспекту вищої «гей», яка має поширення в довжину і ширину, вказуючи на аспект Біни, яка є поширенням прихованого розуму в аспект розкриття і осягнення, у розширенні знання; і виливання її завершується в серці, і як наводиться в «Тікуним»: «Біна — серце», і «нею серце розуміє». І звідти виходить дихання — джерело розкриття тіла літер мови, що розкриваються в п'яти органах мовлення, — з прихованості «йуда». І обрис нижньої «гей» у написанні її — також у поширенні довжини і ширини, що вказує на поширення аспекту царства Його, благословенний Він, царства всіх світів, — угору, і вниз, і на чотири сторони, які поширюються і походять від літер слова Г-спода, як написано в «Когелет»: «бо слово царя — владне», як я витлумачив в іншому місці. [А щоб зрозуміти найменшу дещицю в справі і сутності літер мови в Б-жественності, у Якої немає ні подоби тіла, ні душі, хай боронить Б-г, — уже роз'яснено розлого і стисло (у «Лікутей амарім», ч. 2, гл. 11 і 12, дивись там)]:

Але роз'яснення справи, чому сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, що саме цей світ створено літерою «гей», таке. От, відомо всім мудрим серцем, що безліч світів і палаців, яким немає числа, як наводиться: «чи є число полкам Його?», і в кожному палаці й полку — тисячі тисяч і десятки тисяч десятків тисяч ангелів, і так само рівні НАРАНХАЙ без кінця, і в кожному світі й палацах із безлічі палаців, що в Ацилут, Брія, Єціра, — от, усі ці множини, множина за множиною, без кінця воістину, все походить і виливається від безлічі сполучень двадцяти двох літер слова Г-спода, які також поділяються на численні сполучення без кінця і межі воістину, як наводиться в «Сефер Єціра»: сім каменів будують п'ять тисяч сорок домів, звідси й далі йди і лічи те, чого вуста не можуть висловити, тощо. І хоча в чеснотах і щаблях ангелів і душ є багато-багато видів чеснот і щаблів, що різняться без кінця, один вищий за інший, — от, усе походить відповідно до змін сполучень і замін в «Атбаш» тощо (і як написано в главі 12); але загалом усі вони мають мудрість і знання і знають Творця свого, тому що життєвість їхня — від внутрішнього боку літер, що походять від аспекту Вищої Хохми, і як сказано вище. Але цей нижній світ разом із життєвістю, що всередині нього, надто малий, щоб умістити і витримати світло й життєвість від аспекту форми літер і їхнього внутрішнього боку, — щоб світити і виливатися в нього без вбирання і приховування, як вони світять і виливаються душам і ангелам; а лише світіння і виливання приходить і виливається в цей світ від аспекту речовини і тіла літер та їхнього зовнішнього боку, який є аспектом дихання, що поділяється на сім подихів, що в «Когелет», на яких стоїть світ, як наводиться у святому Зогарі; і це «те, що виходить з уст Г-спода», що вбирається в цей світ і все воїнство його, щоб оживляти їх. А всередині нього вбраний аспект форми літер мови і думки від святих якостей Його, і волі Його, і мудрості Його тощо, які поєднані з Ейн Соф, благословенний Він, цілковито. (І це те, що наводить Арі, благословенна його пам'ять, що аспект зовнішнього боку посудин Малхут де-Ацилут, на які натякає літера «гей» імені Гаває, благословенний Він, — вони зійшли і стали душею світу Асія.) І так само написано в «Тікуним», що «йуд» — в Ацилут тощо, а нижня «гей» гніздиться в Асії:

І от, у людини нижньої, для прикладу: той, хто великий мудрістю, щоб розуміти чудеса мудрості, і стискає розум свій і думку свою в одній літері мови своєї, — от, це стиснення потужне і велике сходження для чудової мудрості його. Так воістину, за образом притчі, і більше того — без кінця, було стиснення велике, потужне і рясне, коли «словом Г-спода небеса створені», у шість днів творіння, «і духом уст Його — все воїнство їхнє», — це літера «гей» імені Гаває, благословенний Він, легка літера, як написано: «бе-гібарам» — літерою «гей» створив їх; вона — джерело дев'яти речень, які походять від першого речення «Берешит», яке також є реченням, і воно — аспект Хохми, що називається «решит». Але тоді були це притягування і сходження зовсім без пробудження згори, бо «людини не було, щоб обробляти» тощо, а лише тому, що Він бажає хеседу, і «світ милістю будується», і це «бе-гібарам» — «бе-Аврагам», бо «хесед — Аврагамові» тощо. Але після створення людини, «щоб обробляти» тощо, тоді всяке пробудження згори, щоб пробудити якість Хохма ілаа, — воно за допомогою пробудження знизу в цдаці та милості, які ізраїльтяни творять у цьому світі. Тому сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: кожен, хто каже, що немає в нього нічого, крім Тори, без добрих справ, — навіть Тори немає в нього, а лише займатися Торою і добрими справами. Бо от, хоча Тора від Хохми походить, і Торою існує світ і тими, хто трудиться над нею, бо мовою своєю притягують вони світіння і виливання (інша версія: і перебування) Вищого хеседу, джерела Тори, до аспекту літер мови, якими створено світ, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «читай не „сини твої“, а „будівничі твої“», — все ж це притягування є аспектом великого сходження, і для цього треба пробудити Хохма ілаа, яка походить, як води, з місця високого до місця низького, — пробудженням знизу, у цдаці та милості нижній, які притягують життя і милість, щоб оживити дух смиренних і пригноблених. І це те, що сказано: «хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю» тощо, «але лише цим хай хвалиться» тощо, «бо Я, Г-сподь, творю милість» тощо, — бо милість є тим, що притягує життя Хохми вниз; а якщо ні, то називається вона мудрістю його однією, без притягування життя від неї, хай боронить Б-г. І цим буде зрозуміле сказане Арізалем, що є два види душ в Ізраїлі: душі знавців Тори, що займаються Торою всі дні свої, і душі володарів заповідей, що займаються цдакою і добрими справами. Бо, здавалося б, адже й знавцям Тори треба займатися добрими справами, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, що «навіть Тори немає в нього»; але справа в тому, що в знавців Тори Тора — головне, і більша частина днів їхніх — у ній, а менша частина днів їхніх — у добрих справах. От, дія пробудження знизу, щоб пробудити Хохма ілаа, аби притягнути і звести світло Ейн Соф, убране в Хохма ілаа, джерело Тори Г-спода, що в устах їхніх, — вона лише для світу душ, що в Брія, за допомогою заняття Талмудом, і для ангелів, що в Єцірі, за допомогою вивчення Мішни; бо життєвість душ і ангелів виливається від сполучень літер мови, яка є Усною Торою, а джерело літер — від Вищого хеседу, як сказано вище. Але щоб притягнути і звести світіння і життєвість від аспекту Вищого дихання, нижньої «гей», до цього нижнього світу, який є стисненням великим з ще більшою силою, — недостатньо пробудження згори від знавців Тори, що займаються меншу частину днів своїх цдакою і добрими справами, а лише за допомогою пробудження від володарів заповідей, що займаються більшу частину днів своїх цдакою і добрими справами (і як я написав у «Лікутей амарім», ч. 1, гл. 34). І тому названі вони «томхей орайта», і вони — аспекти й щаблі Нецаху і Году, бо притягують світло Тори вниз, у світ Асія. І цим буде зрозуміло, чому цдака називається ім'ям «дія», як написано: «і буде дія цдаки — мир», — тому що дія її — притягувати світло Г-спода у світ Асія. І це точність вислову святого Зогару: «той, хто творить святе Ім'я», — «творить» саме; бо пробудженням знизу, у цдаці та милості нижній, пробуджують Вищий хесед, щоб притягнути світло Ейн Соф від аспекту Хохма ілаа, «йуд» Імені, до «гей» Імені, аспекту мови і духу уст Його, благословенний Він, щоб вилити у світ Асія. І за образом притчі, з відмінностями нескінченними: як людина говорить лише для інших (а не коли вона наодинці сама з собою), і тоді стискає розум свій і думку свою в мові своїй до них; і розумні зрозуміють:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 6 6. «Той, хто сіє цдаку, — нагорода істини» (у «Мішлей» 11). Значення: нагорода за сівбу цдаки — це якість істини. І написано: «дай істину Яакову», і хвалу Святому, благословенний Він, викладає пророк тощо, як наводиться у святому Зогарі. Значення: Святий, благословенний Він, — Той, Хто дає якість істини Яакову. І слід зрозуміти: хіба немає істини в Яакові, не доведи Б-же, доки Святий, благословенний Він, не дасть її йому згори?

Але ось відомо, що якість Яакова — якість милосердя, а служіння Г-сподові в якості милосердя — це те, що приходить від пробудження великого милосердя в серці людини до іскри Б-жественності, що в її душі, віддаленій від світла лику Г-спода, коли вона йде в темряві марнот світу. І пробудження цього милосердя приходить від розуміння і знання величі Г-спода: як навіть світи вищі, вище й вище, без кінця, вважаються перед Ним воістину нічим, бо весь їхній вилив і вся їхня життєвість — лише від сяйва і світіння однієї букви Імені Його, благословенного, як сказано: буквою «йуд» створено прийдешній світ тощо. І ось у цьому сяйві і світінні, яке є поширенням життєвості від Імені Його, благословенного, щоб оживляти вищих і нижчих, — у ньому є відмінність і різниця між вищими і нижчими, бо цей світ створено буквою «гей» тощо; і так само всі відмінності частковостей у кожному світі — відповідно до відмінностей сполучень букв; і так само відмінності часів у минулому, теперішньому і майбутньому, і відмінності всіх подій у зміні часів — усе від відмінностей сполучень букв, які і є притяганням життєвості від якостей Його, хай благословиться Ім'я Його (як наводиться в «Лікутей амарим», ч. 2, розд. 11). Але щодо сутності Його і єства Його, благословенного, написано: «Я, Г-сподь, не змінився» — ні в аспекті відмінностей сходження від висот щаблів і до самого низу, бо як Він, благословенний, перебуває у вищих, так Він воістину рівною мірою і в нижчих (і як я написав у «Лікутей амарим», ч. 1, розд. 51), ні в аспекті відмінностей часу, бо як був Він один, єдиний і єдинственний, до шести днів творення, так Він і нині, після створення. І це тому, що все як ніщо і цілковита відсутність воістину щодо сутності Його і єства Його, — подібно до однієї букви з мови людини або навіть з її думки щодо всієї сутності розумної душі та її єства, на кшталт притчі, щоб заспокоїти вухо; а воістину «немає порівняння з Тобою» — написано, і як я написав в іншому місці (у «Лікутей амарим», ч. 2, розд. 9), дивись там. І це те, що ми кажемо: «Царю, піднесений один споконвіку», — значення: як споконвіку, до створення, був Він один, так і нині Він піднесений тощо, «і звеличується від днів світу», значення: що Він високий і піднесений вище й вище від аспекту часу, що зветься іменем «дні світу»; і це тому, що життєвість усіх днів світу — лише від аспекту Царя тощо, і як я написав в іншому місці. А якщо так, то милосердя велике вельми й вельми до іскри, що мешкає в тілі темному і похмурому, машха де-хівья, схильному приймати нечистоту і осквернятися всіма пожаданнями, хай врятує нас Милосердний, якби не Святий, благословенний Він, що захищає її і дає їй силу і міць воювати з тілом та його пожаданнями й перемагати їх. І це те, що ми кажемо: «Владико могутності нашої» тощо, «щите спасіння нашого» тощо.

І ось відомо, що є два види дхілу і рхіму: перші — це ті, що народжуються з розуміння і Даат у величі Всевишнього і в речах, які приводять до любові до Всевишнього і трепету перед Ним; а останні — це ті, що приходять потім згори в аспекті дару, і як я писав в іншому місці про вірш «служіння-дар дам вам — ваше священство», що це атрибут любові, і так само в трепеті. І ось, звісно, немає зовсім жодного порівняння між першими, які є породженням створеного розуму, і останніми, які від Творця, благословенне Його ім'я. І тому саме вони називаються «істиною», бо печать Святого, благословенний Він, — істина, бо Він — істинна істина, і вся істина, що в творіннях, вважається нічим перед Ним. Але який шлях, щоб людина удостоїлася істини Всевишнього? Це завдяки тому, що вона пробудить велике милосердя перед Всевишнім до іскри, що в її душі, — а це атрибут Яакова, «що проходить від краю до краю», тобто від найвищих висот до самого низу, — щоб притягнути істину Всевишнього в цей низький, темний світ, і як написано: «бо, коли я сиджу в темряві, Всевишній — світло мені», і це «бо велика до нас милість Його» тощо. Але пробудження великого милосердя перед Всевишнім має бути також в істині; і навіть коли воно в його істині — як може він своєю істиною пробудити вище милосердя з істини Всевишнього? Але порада для цього — атрибут цдаки, який є атрибутом милосердя до того, хто не має нічого свого, — оживляти дух смиренних тощо. І через ітарута ді-лтата — ітарута ді-лейла: Всевишній пробуджує сплячих і будить дрімотних — це аспекти великого милосердя і вищих хасадім, прихованих, щоб вийшли з прихованості в розкриття і велике осяяння, щоб світити світлом життя — істиною Всевишнього навіки. (І це) [І це те] — вираз «посів», сказаний про цдаку: виростити вищу істину, істину Всевишнього. І особливо в цдаці та істинному хеседі, які чинять для Святої Землі, хай буде вона відбудована і утверджена незабаром, у наші дні, амінь, — щоб справдилося написане: «Істина із землі виросте», завдяки посіву цдаки в ній; а хесед і велике милосердя, що збираються і накопичуються в ній, пробуджують також вищі хасадім, сховані й приховані (в іншій версії в ній), як наводиться: «які Ти приховав» тощо, — щоб утвердити і звести її. І це те, що написано: «Праведністю будеш утверджена»:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 7 7. «Щасливі ми, яка добра наша частка і який приємний наш жереб» тощо. «Всевишній — частка моя і чаша моя» тощо. «Наділи дісталися мені» тощо. Щоб зрозуміти вирази «наша частка» і «наш жереб», треба добре пояснити вираз, що часто трапляється у висловах наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «немає в нього частки в Б-гові Ізраїлю», — бо, хоча, на перший погляд, вираз «частка» зовсім не застосовний до Б-жественності, благословенна Вона, яка не ділиться на частини, хай Б-г милує. Але справа в тому, як написано про Яакова: «І назвав його: Е-ль, Б-г Ізраїлю». Пояснення: адже воістину Святий, благословенний Він, — яке Його ім'я, такий і Він: бо, хоча Він — Мемале коль алмін, вищі й нижчі, від найвищих висот до самого низу цієї матеріальної землі, як написано: «Адже небо і землю Я наповнюю» — «Я» в повному сенсі, тобто Його суть і сутність, ніби, а не тільки Його слава, — проте Він святий і відокремлений від вищих і нижчих і зовсім не охоплюється ними, хай Б-г милує, як охоплюється душа людини її тілом, образно кажучи, як написано в іншому місці докладно. І тому вони не могли отримувати свою життєвість від самої лише Його суті й сутності, ніби, — але поширення життєвості, якою Святий, благословенний Він, оживляє вищих і нижчих, — образно кажучи, як осяяння, що світить від Його імені, благословенний Він, бо Він і Його ім'я єдині, і як написано: «бо піднесене ім'я Його одного, лише сяйво Його і велич — на землі й небесах» тощо. І це осяяння вбирається по-справжньому у вищих і нижчих, щоб оживляти їх, і охоплюється ними за посередництвом багатьох посередників і цимцумів, численних і величезних, у нисходженні щаблів шляхом причини й наслідку тощо. І ось це осяяння, хоча вгорі воно світить і поширюється в аспекті без межі й кінця, щоб оживляти приховані світи без кінця і краю, як написано в «Ідра раба», проте, нисходячи вниз за посередництвом багатьох цимцумів, щоб оживляти сотворені, створені й зроблені, воно ділиться загалом на число 613 — відповідно до 613 заповідей Тори, які і є 613 видами притягнень цього осяяння від світла Ейн Соф, благословенний Він, щоб світити душі людини, що складається з 248 органів і 365 жил, заради якої — головна мета нисходження і притягнення цього осяяння вниз до всіх сотворених, створених і зроблених, бо мета їх усіх — людина, як відомо:

І ось це число — загалом. Але в частковому кожна заповідь ділиться на багато деталей без кінця і краю, і це і є самі часткові закони кожної заповіді, яким немає числа, як написано: «Шістдесят їх — цариці» — це 60 трактатів тощо, «і дівчат без числа» — це закони тощо, які є притягненням Вищої волі тощо. І так само точно в душі людини: бо всі душі у світі були включені в Адама га-Рішона, і загалом його душа ділилася на число 613 — 248 органів і 365 жил, але в частковому ділиться на іскри без числа, які є душами всього Ізраїлю від днів праотців і колін до приходу Мошіаха, і включно, коли здійсниться тоді сказане: «І буде число синів Ізраїлю як пісок морський, що його не зміряти й не злічити від безлічі». І ось краса Яакова подібна до краси Адама га-Рішона, бо він виправив гріх Адама га-Рішона, і його душа також включала всі душі Ізраїлю від віку й до віку, і був він колісницею для Тори, що нагорі, яка називається «людиною», як написано: «А над подобою престолу — подоба, як образ людини» тощо, і як написано: «І так раніше в Ізраїлі» тощо — «немає „так“, крім Тори» тощо, — яка була включена і вбрана в душу Ісраеля-старця, що включає всі душі, і це «І назвав його: Е-ль, Б-г Ізраїлю». «Е-ль» — вираз притягнення осяяння від світла Ейн Соф, благословенний Він, із прихованості в розкриття, щоб світити в аспекті розкриття в його душі, і як написано: «Е-ль — Всевишній, і осяяв нас». А за ним — усі прямі серцем, що займаються Торою і заповідями: світить світло Всевишнього, Ейн Соф, благословенний Він, в аспекті розкриття в їхніх душах, а час цього розкриття — з більшою силою і міццю осяяння в їхньому мозку і серці — це час молитви, як я писав в іншому місці. І ось, хоча це розкриття за посередництвом заняття Торою і заповідями загалом однакове для кожної душі Ізраїлю, бо одна Тора і один закон для всіх нас, проте в частковому не всі нефеш, чи руах, і нешама рівні в цій справі — за часом і добою їхнього гілгулю і приходу в цей світ. І як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Твій батько в чому був особливо обережний? — Сказав йому: у цицит» тощо. І так не всі покоління рівні, бо як в органів людини в кожного органа є часткова й особлива дія — око, щоб бачити, і вухо, щоб чути, — так у кожній заповіді світить часткове й особливе світло від світла Ейн Соф, благословенний Він. І хоча кожна душа Ізраїлю має прийти в гілгулі, щоб виконати всі 613 заповідей, проте це потрібно лише для переваги, обережності й особливої ревності з більшою силою і міццю, удвічі й багатократно, набагато вище за обережність в інших заповідях. І це те, що сказав: «у чому був особливо обережний» — саме «особливо». І ось перевага цього часткового світла для часткових душ — не в аспекті збагненного доводу й розуму, а вище за аспект Даат, бо так піднялося в думці перед Ним, благословенний Він, і подоба цього внизу — аспект жеребу в повному сенсі:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 8 8. «Той, хто сіє цдакот, вирощує спасіння». Ось те, що вжито вираз «посів» щодо заповіді цдаки, і як написано у вірші: «Сійте собі в цдаку» тощо, — стане зрозумілим згідно з тим, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: рабі Ельазар давав пруту бідному, а потім молився, бо написано: «Я в праведності побачу лик Твій». Пояснення: бо розкриття Його Б-жественності, благословенний Він, що розкривається в думці людини та її намірі в молитві, кожному за його мірою, — це за законом цдаки і хеседу Всевишнього, «від віку й до віку на тих, хто боїться Його» тощо. Тобто світло Всевишнього, Ейн Соф, благословенний Він, що світить нагорі у вищих світах великим осяянням, в аспекті великого й величезного розкриття, так що воістину вони анулюються у своєму існуванні й вважаються зовсім нічим перед Ним і включаються в Його світло, благословенний Він, — а це і є чертоги з ангелами і душами, що в них, роз'яснені у святому Зогарі за їхніми іменами, за їхніми місцями, у порядку молитви, яку встановили нам мужі Великих зборів, — звідти світить світло, що воно добре, цьому низинному світові — на тих, хто боїться Всевишнього і шанує Його ім'я, хто бажає служити Йому служінням серця — це молитва, і як написано: «І Всевишній осяє мою темряву». І ось сходження цього осяяння вниз у цей світ називається «хеседом Всевишнього», що іменується «водою», яка стікає з високого місця в низьке тощо:

І ось відомо, що нагорі є також атрибут Гвури і цимцуму — скорочувати й приховувати Його світло, благословенний Він, щоб воно не розкривалося нижчим, але все залежить від ітарута ді-лтата: якщо людина поводиться з хасидут, виливаючи життя і милість тощо, так вона пробуджує нагорі, як сказали наші вчителі, благословенна їхня пам'ять: «Якою мірою людина міряє, такою міряють їй». Але, на перший погляд, це не за мірою, хіба що виливати їй лише життя майбутнього світу — відповідно до того, що вона виливає життя цього світу, але не виливати їй життя осяяння світла Всевишнього [інша версія: Ейн Соф, благословенний Він] у повному сенсі, щоб воно світило й осяяло її темряву в служінні серця — це молитва, яка є аспектом і ступенем вищої тшуви, як відомо, адже вона набагато вища за все життя майбутнього світу, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Краща одна година в тшуві і добрих справах» тощо, і як я писав в іншому місці докладно, бо майбутній світ — лише сяйво й осяяння тощо:

Але справа в тому, образно кажучи, як сіють насіння або садять кісточку: колос, що виростає з насінини, і дерево з його плодами з кісточки — зовсім не суть і сутність насінини й кісточки, бо їхня суть і сутність зотліває і згниває в землі, а рослинна сила, що в самій землі [інша версія: сама по собі], — вона виводить і вирощує колос, дерево та його плоди; тільки вона не виводить і не розкриває свою силу назовні з потенції в дію інакше як за допомогою насінини й кісточки, які згнивають у землі, і вся їхня сила розчиняється в рослинній силі, що в землі, і вони з'єдналися і стали єдиним. І за допомогою цього рослинна сила виводить свою силу в дію і виливає життєвість, щоб виростити колос, подібний до насінини, але в багаторазовому примноженні, в одному колосі, і так багато плодів на одному дереві; а також суть і сутність плодів перевершує у великій і величезній перевазі, набагато вище, суть і сутність посадженої кісточки; і так само подібне в плодах землі, що ростуть із насіння, подібного до кісточок, як-от огірки тощо. І все це тому, що головне і корінь життєвості плодів виливається з рослинної сили, що в землі, яка включає життєвість усіх плодів. А кісточки, посіяні в землю, — лише подоба ітарута ді-лтата, що називається підняттям маїн нуквін у писаннях Арізаля:

Так само точно, образно кажучи, кожне діяння цдаки, яке чинить Ізраїль, піднімається вгору в аспекті підняття маїн нуквін до кореня їхніх душ нагорі, що називається Кнесет Ісраель та Іма тата мовою Зогару і Шхіною мовою Гемари, який включає всі атрибути Святого, благословенний Він, і з'єднаний із ними в граничному ступені, а початок їх — атрибут Хесед. І за допомогою цього підняття пробуджується хесед Всевишнього в повному сенсі, тобто розкриття Його світла, благословенний Він, щоб сходити і світити внизу душам Ізраїлю в аспекті великого й величезного розкриття, під час молитви принаймні. Бо, хоча величі Його немає меж, так що «все перед Ним вважається як ніщо», — «там, де ти знаходиш Його велич, там ти знаходиш Його скромність», як вода, що стікає тощо. І це те, що написано: «Засяяло в темряві світло праведним — милостивий, милосердний і праведний», — що завдяки тому, що людина милостива, милосердна і праведна, «любить праведні діла», вона змушує світло Всевишнього засяяти її душі, зодягненій у тіло, що стоїть у темряві, тобто «шкура змія». І це називається «спасінням», коли темрява обертається на світло, і це «вирощує спасіння», бо це спасіння проростає з посіву цдаки, яку сіють у Вищій землі, «землі бажаній», тобто Шхіні і Кнесет Ісраель, яка називається так тому, що зодягається в нижчих, щоб оживляти їх, як написано: «Царство Твоє — царство всіх світів». І особливо, часткове з часткового, коли сіють у нижній Святій Землі, що розташована точно навпроти неї, — посів негайно сприймається у Вищій землі без жодної перешкоди й затримки у світі, оскільки ніщо зовсім не розділяє і не перегороджує між «землями життя», бо «це брама небесна», чого не можна сказати про землі за межами Землі Ізраїлю. І досить для того, хто розуміє:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 9 9 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя! Я прийшов як той, хто нагадує й пробуджує сплячих у дрімоті суєти суєт, і щоб відкрити очі сліпим, щоб вони дивилися, бачили, щоб усе їхнє спасіння, бажання й прагнення, усе, у чому життя їхнього духу, було в Джерелі живої води, Житті життів, усі дні їхнього життя, від душі до плоті, тобто в усіх світських справах і заняттях заробітком, — щоб не було як у тих, хто робить для себе, і щоб дім Ізраїлю не був як служителі ідолопоклонства, які годують, утримують і шанують своїх дружин і дітей з любові, бо написано: «Хто як народ Твій Ізраїль — один народ на землі», тобто що й у земних справах вони не відокремлять [інший варіант: не відокремляться] від Єдиного істинного, борони Б-же, щоб не свідчити неправдивим свідченням, борони Б-же, у читанні «Шма» ввечері й уранці із заплющеними очима — «Г-сподь єдиний» у чотирьох сторонах, і в небесах угорі, і на землі внизу, — а при розплющених очах сліпих: «Кинеш погляд на нього — і немає його», борони Б-же. Але ось що личить нам: щоб [інший варіант: коли] усі наші заняття у світських справах були не для себе, а щоб оживляти душі — частки Б-жественності і заповнювати їхні нестатки безоплатною милістю, бо цим ми уподібнюємо образ до Творця — єдиного Б-га, милість Якого — увесь день, істинна милість — оживляти світ і все, що його наповнює, кожної миті; тільки дружина й діти людини мають перевагу перед усіма за Торою. Тому, любі мої брати, зверніть, будь ласка, серце ваше до цих слів, сказаних дуже стисло (а якщо захоче Б-г, з уст в уста я поговорю про них докладно): як усе головне служіння Г-сподові в ці часи, в «іквета ді-Мешіха», — це служіння цдаки, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: Ізраїль буде визволений лише цдакою. А наші мудреці, благословенної пам'яті, сказали, що вивчення Тори важить проти гмілут хасадім, лише про свої дні, коли вивчення Тори було в них головним служінням, і тому були великі мудреці — танаї та амораї. Чого немає в іквета ді-Мешіха, коли курінь Давида впав до рівня ніг і п'ят, що є рівнем Асії, — немає шляху прилучитися до нього по-справжньому й обернути його темряву на світло [інший варіант: його], окрім як у рівні Асії також, що є дією цдаки, як відомо освіченим, що рівень Асії в Б-жественності — це рівень вилиття й притягнення життєвості вниз-униз до того, у кого немає нічого свого. І кожен, хто заколює своє лихе начало в цьому й відкриває свою руку й серце, — упокорюється ситра ахра, і він обертає темряву на світло Всевишнього, благословенний Він, що перебуває над нами в рівні Асії в «іквета ді-Мешіха», і удостоїться побачити на власні очі повернення Г-спода до Ціону тощо: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 10 10. Після побажання миру і життя почав: слова мої пробудять вухо, що слухає настанову життя, якою наставив Г-сподь життя через пророка Свого і сказав: «милості Г-спода, бо не скінчилися ми» і т. д., — а слід було б сказати «бо не вичерпалися», як написано: «бо не вичерпалися милості Твої» і т. д.

І це буде зрозуміло згідно з написаним у святому Зогарі: «є хесед і є хесед; є хесед олам і т. д., і є хесед ілаа, який є рав хесед і т. д.». Бо ж відомо, що Тора називається «оз», що означає «гвура», і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: 613 заповідей сказано Моше з Синаю з вуст Гвури, і як написано: «від правиці Його — вогонь закону їм». Значення: що джерело Тори і корінь її — лише милості Г-спода, що звуться правим боком, тобто притягнення аспекту Б-жественності Його, благословенного, і світіння від світла Ейн Соф, благословенний Він, до світів вищих і нижчих — через людину, яка притягує світло на себе виконанням 248 заповідей-повелінь, які є 248 органами Царя. Значення: 248 посудин і вбрань для світіння [вочевидь, слід читати: «ле-га-еара»] від світла Ейн Соф, благословенний Він, вбраного в них (і від цього світла притягнуться до нього дхілу і рхіму в кожній заповіді, як відомо). Тільки що це притягнення вбралося спершу в якість гвури Святого, благословенний Він, що зветься вогнем, яка є аспектом цімцуму світла і життєвості, що походять від світла Ейн Соф, благословенний Він, — аби могло вбратися в дію заповідей, більшість яких, а по суті всі, — у речах матеріальних, як ціцит, тфілін, жертви і цдака. І навіть заповіді, які в духовності людини, як трепет і любов, все ж вони в аспекті межі та міри, а зовсім не в аспекті безмежності; бо любові великої до Г-спода, без кінця, межі та міри, людина не може винести в серці своєму і залишитися в тілі своєму навіть на мить, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що в час дарування Тори, коли було розкриття Б-жественності Його, благословенного, і світло Ейн Соф, благословенний Він, було в аспекті мовлення і розкриття, — відлетіла душа їхня і т. д.:,

І ось, оскільки заповіді дано нам через вбрання в якість Гвури і цімцуму світіння і т. д., тому більшість заповідей мають обмежену міру: як довжина ціцит — 12 гудалін, і тфілін — два пальці на два пальці і неодмінно квадратні, і лулав — 4 тефахи, і сука — 7 тефахів, і шофар — тефах, і міква — 40 сеа. І так само в жертв є обмежена міра за часом: як ягнята однорічні, і барани дворічні, і бики і т. д. І так само в дії цдаки і добродійства своїм майном — хоча це один зі стовпів, на яких стоїть світ, і як написано: «світ милістю будується», — все ж є їй відміряна міра: п'ята частина — для заповіді найкращим чином, і десятина — для середньої міри і т. д. І це називається «хесед олам», тобто «милість Б-жа повсякчас», що вбирається у вищих і нижчих світах через пробудження знизу, яким є заповідь цдаки і милість, яку роблять люди одне одному. А оскільки світ — в аспекті межі та міри: від землі до небосхилу 500 років, і так само від небосхилу до небосхилу і т. д., і «шість тисяч років існує світ» і т. д., — тому дано міру і межу також і заповіді цдаки і милості, що в Торі, як і іншим заповідям Тори. Але це саме для того, хто дотримується Тори і не відхиляється від неї ні праворуч, ні ліворуч навіть на волосину; а той, хто переступив через дорогу, хай боронить Б-г, — оскільки він викривив шлях свій, щоб завдати шкоди Вищій святості, бо применшив її значення в аспекті її притягнення — те, що він міг би притягнути від аспекту Б-жественності Його і світіння світла від світла Ейн Соф, благословенний Він, якби дотримувався Тори і виконував її за законом, — ось, це викривлення він не зможе виправити інакше як притягненням Вищого світла, яке вище за світи і не вбирається в них і називається «хесед ілаа» і «рав хесед», бо світить і поширюється в аспекті безмежності, без межі та міри, оскільки воно не обмежене всередині світів, а в аспекті макіфа над ними згори, від початку всіх щаблів до кінця і т. д. І коли людина притягує його вниз своїми діями і пробудженням знизу, тоді це Вище світло світить і поширюється всередині світів і виправляє всяке викривлення і всяку шкоду, завдану Вищій святості, і оновлює світло їхнє і благо їхнє з ще більшою силою і міццю, в аспекті нового світла воістину. Тому сказали: «на місці, де стоять ті, хто вчинив тшуву», і т. д. І ось, головне в тшуві — у серці, бо жалем з глибини серця пробуджують глибину цього Вищого світла; але щоб притягнути його світити у вищих і нижчих світах, потрібне пробудження знизу воістину, в аспекті дії, тобто дія цдаки і милості без межі та міри. Бо як людина виливає «рав хесед», тобто «хас далет» — тобто бідному і злиденному, в якого немає нічого свого, — і не кладе межі та міри своєму даянню і виливанню, так і Святий, благословенний Він, виливає світло Своє і благо Своє в аспекті хеседу ілаа, що зветься «рав хесед», яке світить в аспекті безмежності, без межі та міри, всередині світів вищих і нижчих, які всі в аспекті «далет» перед Ним, благословенним, бо немає в них нічого свого, і все перед Ним вважається нічим. І через це виправляються всі вади, які людина завдала гріхами своїми нагорі, у вищих і нижчих світах. І це те, що написано: «чинити справедливість і правосуддя краще для Г-спода, ніж жертва», — бо жертви є в аспекті міри, межі та кордону, на відміну від цдаки, яку можна роздавати без межі, щоб виправити гріхи свої. А те, що сказали: «хто роздає, хай не роздає понад п'яту частину», — це саме про того, хто не згрішив, або хто виправив гріхи свої умертвінням плоті й постами як належить, щоб виправити всі вади нагорі. Але той, хто має ще зцілити душу свою, — очевидно, що не менше зцілення душі, ніж зцілення тіла, бо «срібло ні за що не вважається», і «все, що є в людини, віддасть вона за душу свою», — написано. І ось, ця якість милості без межі та міри називається за Ім'ям Святого, благословенний Він: «милості Г-спода», як написано: «і милість Г-спода від віку й до віку» і т. д. Бо хоча всі ізраїльтяни милосердні й творять добродійства, проте є межа і міра милосердю людини; але Святий, благословенний Він, називається Ейн Соф, благословенний Він, і якостям Його немає кінця, як написано: «бо не вичерпалося милосердя Його» і т. д. І це те, що сказав пророк після зруйнування і вигнання: «милості Г-спода, бо не скінчилися ми» і т. д. Значення: оскільки «не скінчилися ми», тобто ми не цілісні й не досконалі, без жодного гріха і вади в душі та у вищих світах, — тому маємо ми поводитися за милостями Г-спода, які без межі та кордону, аби пробудити на нас милосердя і хесед ілаа, який є «рав хесед» і милосердя без межі та кордону, як написано: «бо не вичерпалося милосердя Його» і т. д. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: не визволяються ізраїльтяни інакше як цдакою, — яку творитимуть, навіть якщо за законом вони звільнені від неї, бо «не прийде син Давида» і т. д.:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 11 11. Щоб напоумити тебе розумінням. Бо не цей шлях — той, на якому перебуватиме світло Г-спода: прагнути життя плоті, дітей і прожитку. Бо про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «скасуй волю свою» і т. д., тобто щоб воля його була скасована в бутті своєму і не було в нього жодної волі взагалі щодо справ цього світу, які всі охоплюються поняттям «діти, життя і прожиток», і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: бо проти волі твоєї ти живеш:

І пояснення справи таке: лише віра істинна в Творця початку, тобто що створення сущого з ніщо, яке називається «початком мудрості», а вона — мудрість Його, неосяжна жодному творінню, — це створення відбувається в кожен час і мить, коли всі творіння постають як суще з ніщо від мудрості Його, благословенний Він, що оживляє все. І коли людина заглибиться в глибину розуміння свого і уявить у свідомості своїй постання своє з ніщо в кожну мить і мить воістину, — як спаде їй на думку, що їй погано, або якісь страждання в дітях, житті та прожитку, або інші страждання у світі? Адже те «ніщо», яке є мудрістю Його, благословенний Він, — джерело життя, блага й насолоди, і воно той Еден, що вищий за прийдешній світ; лише через те, що воно неосяжне, здається їй злом або стражданнями. Але воістину не сходить зло згори, і все — благо, тільки що воно неосяжне з величі своєї та з рясноти блага свого. І це головне у вірі, заради якої створено людину: вірити, що «немає місця, вільного від Нього», і «у світлі обличчя Царя — життя», і тому «сила й радість у місці Його», оскільки Він — лише благий увесь день. І тому перше в усьому — щоб людина раділа й веселилася в будь-який час і годину і воістину жила вірою своєю в Г-спода, Який оживляє її і творить їй добро щомиті. А той, хто сумує й нарікає, показує тим самим, що є в нього трохи зла і страждань і бракує йому якогось блага, — і ось, це як заперечення, хай Б-г милує. І тому мудреці істини дуже віддаляли якість суму. Але віруючий не дбатиме ні про які страждання у світі, і всі справи світу — і «так», і «ні» — рівні для нього в істинній рівності; а той, для кого вони не рівні, показує тим самим, що він з ерев рав, які роблять для себе, і любить він себе — вийти з-під руки Г-спода й жити життям ідолопоклонників через любов свою до себе, і тому прагне він життя плоті, дітей і прожитку, бо це благо для нього, і краще було б йому не бути створеним. Бо головне у створенні людини в цьому світі — для того, щоб випробувати її цими випробуваннями й дізнатися, що в серці її: чи зверне серце її до інших богів, які є жаданнями тіла, що сходять від ситра ахра, і їх вона прагне, — чи ж бажання її і воля її жити життям істинним, що сходить від Б-га живого, хоча вона й не може*.

Примітка
*(Потребує вивчення. І в деяких рукописах цих слів [хоча й не може] немає, а в іншій версії ми знайшли так: «або якщо бажання її і воля її, хоча вона й не може жити істинним життям і т. д.». І згідно з цією версією видно, що слова [хоча й не може] — вставне речення).:
І нехай вірить, що воістину Він живе в них, і всі її потреби й усі її справи воістину сходять в усіх своїх найдрібніших подробицях не від ситра ахра, бо «від Г-спода утверджуються кроки мужа», і «немає слова» і т. д.; а якщо так — усе цілковите благо, тільки що воно неосяжне. І цією вірою воістину все стає благом і в явному вигляді: бо цією вірою, якою вона вірить, що зло, яке здається явним, — уся його життєвість від Вищого блага, яке є мудрістю Його, благословенний Він, неосяжною, і вона — той Еден, що вищий за прийдешній світ, — ось, цією вірою воістину включається й підноситься уявне зло у Вищому прихованому благі:
редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 12 12. «І буде діяння цдаки — мир, а служіння цдаки — спокій і впевненість навіки». Щоб зрозуміти різницю між діянням і служінням, і між миром і спокоєм та впевненістю тощо, — згідно з тим, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, про вірш «Той, Хто творить мир у висотах Своїх»: що Міхаель — ангел води, а Гавріель — ангел вогню, і не гасять вони одне одного. Тобто Міхаель — ангел Хеседу, що називається водою, яка сходить із високого місця в низьке, і це аспект виливу й поширення життєвості з вищих світів у нижчі; а аспект вогню, природа якого — підніматися вгору, це аспект Гвури та віддалення виливу життя знизу вгору, щоб виливати лише у величезному й великому цимцумі. І вони — протилежні й протиставлені одне одному атрибути, тобто коли вони в аспекті самих лише атрибутів. Але Святий, благословенний Він, творить мир між ними, тобто через розкриття, коли в них розкривається велике осяяння і дуже величезний вилив від світла Ейн Соф, благословенний Він, Який яке Його ім'я, такий і Він, що Він не в аспекті атрибута, Б-же борони, але вище, вище до нескінченності навіть від аспекту ХаБаД — джерела атрибутів. І тоді протилежні атрибути Міхаеля і Гавріеля включаються у своє джерело й корінь і стають єдиними по-справжньому та анулюються в Його світлі, благословенний Він, що світить їм в аспекті розкриття. І тоді змішуються й підсолоджуються гвурот у хасадім через проміжний аспект — вирішальну лінію, що схиляє до Хеседу, — це атрибут милосердя, що називається Тіферет у словах мудреців істини, оскільки він складається з двох кольорів — білого і червоного, що вказують на Хесед і Гвуру. І тому просто ім'я Гаває, благословенний Він, у всій Торі вказує на атрибут Тіферет, як написано у святому Зогарі, оскільки тут аспект розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, — велике осяяння, що перевершує інші Його святі атрибути, благословенний Він. І ось ітарута ді-лейла, що пробуджує розкриття згаданих великого осяяння і величезного виливу від світла Ейн Соф, благословенний Він, щоб сотворити згаданий мир, — через ітарута ді-лтата в діянні цдаки та виливі життя, милості, хеседу і милосердя тому, у кого немає нічого свого, і щоб оживити дух смиренних тощо. І відомо те, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, про того, хто займається Торою заради неї самої: він встановлює мир у вищому почті та в нижньому почті. Вищий почет — це згадані ангели-управителі й атрибути, які є вищими палатами у світі Брія, про які йдеться у святому Зогарі, а нижній почет — це нижні палати, і особливо цей світ, низинний, змішаний з добра і зла через гріх Адама Першого, де зло панує над добром, як написано: «коли людина панувала над людиною» тощо, і «один народ сильніший за інший». І як видно на досвіді в людині нижній, що називається «малим світом»: іноді добро перемагає, а іноді навпаки, Б-же борони. І немає миру у світі до кінця часів, коли відокремиться добро від зла, щоб прилипнути до свого кореня і джерела — Джерела життя, благословенний Він. І тоді розсіються всі, хто чинить беззаконня, і дух нечистоти піде із землі, коли буде виокремлено з нього аспект добра, що оживляє його. І цей бірур також буде через розкриття Його Б-жественності внизу у великому осяянні та величезному виливі, як написано: «бо наповниться земля знанням Всевишнього», і «відкриється слава Всевишнього» тощо. І це загалом для миру в майбутньому. Але в нижній людині, «в усякий час знаходження» — це молитва, — або в інші призначені часи усамітнитися зі своїм Творцем, кожен відповідно до своїх справ удостоюється подоби цього біруру через заняття Торою заради неї самої, а також через цдаку, як наводиться: рабі Ельазар давав пруту бідному, а потім молився, бо написано: «Я в праведності побачу лице Твоє», — це аспект розкриття осяяння і виливу Даат і розуміння, щоб вдумуватися у велич Всевишнього і породжувати з цього розумні дхілу і рхіму, як відомо. І через це виокремлюється добро для Всевишнього і відокремлюється зло, як написано: «Тигель — для срібла, горно — для золота, а людина — за її хвалою». Пояснення: відповідно до того, як він хвалить Всевишнього в глибині Даат, породжуючи дхілу і рхіму, — так виокремлюється добро і відокремлюється зло, як виокремлення і відокремлення домішок від срібла й золота в тиглі та горні. І ось відомо, що Ізраїль за природою своєю — милосердні і ті, що творять благодіяння, оскільки їхні душі походять від Його атрибутів, благословенний Він, у яких Хесед переважає над атрибутом суду, гвури і цимцуму, як написано: «Велика милість Його до тих, хто боїться Його». Тому душа називається «донькою коена», як написано у святому Зогарі. І ось цдака, що походить із цього аспекту, називається «діянням цдаки», бо слово «діяння» застосовується до того, що вже зроблено або що робиться постійно само собою, і це річ звичайна і звична завжди. І тут теж: атрибут хеседу і милосердя від початку закарбований у душах усього дому Ізраїлю від часу їхнього сотворення і сходження з Його атрибутів, благословенний Він, як написано: «І вдихнув у ніздрі його» тощо, і «Ти вдихнув її в мене», і «хто вдихає» тощо. А також щодня у Своїй благості оновлює Він діяння творіння, і «нові вони щоранку» тощо. Але слово «служіння» застосовується лише до того, що людина робить із величезною працею, всупереч природі своєї душі, лише скасовуючи свою природу і волю перед Вищою волею, благословенний Він, наприклад виснажувати себе в Торі та молитві до знемоги душі тощо. І тут теж — у заповіді цдаки: давати набагато більше, ніж підказують його природне милосердя і його бажання, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, про вірш «дати даси»: навіть сто разів тощо. І це те, що написано: «І буде діяння цдаки» — що навіть цдака, яка називається «діянням», а не «служінням», тим не менш ітарута ді-лтата ітарута ді-лейла пробуджує розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, у великому осяянні та величезному виливі, і твориться мир у Його висотах, а також у нижньому почті. Тільки в цьому низинному світі не розкриється мир, і бірур, і відокремлення зла від добра до кінця часів, і не під час вигнання, як сказано вище, — тільки в малому світі, тобто в людині, «в усякий час знаходження» — це молитва, як написано: «у праведності побачу лице Твоє», як сказано вище. Але після молитви зло легко може знову пробудитися і змішатися з добром, коли він ходить у темряві цього світу. Але цдака в аспекті служіння — оскільки її гідність вельми-вельми дорогоцінна і велика, бо він скасовує свою природу і тілесну волю перед Вищою волею, благословенний Він, і «іткафья ситра ахра, і тоді підноситься слава Святого, благословенний Він» тощо, і як перевага світла над темрявою саме, як відомо, — тому зло вже не може так легко саме по собі знову пробудитися, хіба що людина сама пробудить його і накличе на себе, Б-же борони. І це те, що написано: «спокій і впевненість навіки». «Спокій» (гашкет) — від виразу «що спочиває на своїх дріжджах», тобто дріжджі повністю відокремлюються від вина й опускаються зовсім донизу, а вино нагорі — чисте і прозоре в граничному ступені. І подібним чином у служінні цдаки: дріжджі — це аспект домішки зла в його душі; воно виокремлюється і відокремлюється потроху, доки не впаде донизу до свого джерела і кореня, як написано: «І кинеш у глибини моря всі їхні гріхи»: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 13 13. Яке велике благо Твоє, яке Ти зберігаєш для тих, що бояться Тебе, і т. д. Ось, загалом серед тих, хто служить Г-сподові, є два різні аспекти й рівні — за коренем їхньої душі нагорі, з боку правого і лівого. Тобто аспект лівого боку — це якість цимцуму і приховування в служінні Г-сподові, як написано: «і скромно ходити» і т. д., «у потаємних місцях плакатиме» і т. д., «кожен, хто займається Торою таємно» і т. д. І ось, із цієї якості походить також аспект цимцуму і межі в служінні Г-сподові: як у цдаці — щоб судити за достатком руки, і «хто роздає, нехай не роздає більше п'ятої частини», і подібне в вивченні Тори та інших заповідях: досить йому, що він виконує свій обов'язок за явною повинністю, якою зобов'язала його Тора прямо, — встановити часи і т. д. Але аспект правого боку — це якість хеседу і поширення в служінні Г-сподові, у розширенні, зовсім без цимцуму і приховування, як написано: «і ходитиму на просторі» і т. д. І від нього походить також те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «кинь жовч в учнів» і т. д. (потребує вивчення. І, вочевидь, це мало б стояти перед словами «але аспект правого боку» і т. д.), а також зовсім без цимцуму і межі, і немає стриму духові його щедрості — ні в цдаці, ні у вивченні Тори та інших заповідях; і не досить йому лише виконати свій обов'язок, а — аж до надміру і т. д.:

І ось кожна людина з Ізраїлю має складатися з цих двох аспектів, і немає речі, у якої немає місця. І тому ми знаходимо низку речей із полегшень школи Шамая і з суворостей школи Гілеля, щоб навчити нас, що навіть школа Шамая, корінь душ яких — з аспекту Вищого лівого боку, і тому вони завжди судили суворо в усіх заборонах Тори, а школа Гілеля, які були з аспекту Вищого правого боку, знаходили виправдання, щоб полегшувати й дозволяти заборони школи Шамая, щоб вони були звільнені від своєї заборони і могли піднятися нагору, — проте в низці речей школа Шамая полегшувала через взаємовключеність кореня їхніх душ, який включає також і праве; і так само корінь душ школи Гілеля включає також і ліве, як відомий шлях і атрибути вищої святості, де немає розрізання і розділення, не доведи Б-же, і всі атрибути включені один в одного. І тому вони поєднані один з одним, як відомо знавцям таємного вчення, і як написано про Аврагама, який є атрибутом Хесед і любові: «Тепер Я знаю, що ти боїшся Б-га», — завдяки тому, що він одягнувся в атрибут Гвури: «і зв'язав Іцхака, сина свого», «і взяв ніж» і т. д. А те, що сказано в Писанні: «Аврагам, що любить Мене», і «Страх Іцхака», — ця різниця і відмінність — в аспекті розкриття і приховування: в атрибуті Іцхака страх — в аспекті розкриття, а любов прихована в аспекті приховування і потаємності, а навпаки — в атрибуті Аврагама, нашого праотця, мир праху його. І це те, що сказав Давид, цар, мир праху його: «Яке велике благо Твоє» і т. д., тобто що атрибут добра і хеседу, який перебуває в аспекті приховування і потаємності в кожного, корінь душі якого — з аспекту лівого боку, що називається «тими, що бояться Тебе», як атрибут школи Шамая, — хоча це благо приховане і потаємне, проте воно велике й вельми величезне, як атрибут величі і хеседу в повному сенсі, що з аспекту правого боку, і обидва вони — з аспекту розкриття без межі, міри і розміру. І це те, що написано: «Яке велике благо Твоє», тобто без межі і міри — як благо, яке Ти приховав для тих, що бояться Тебе, так і те, яке Ти зробив для тих, що уповають на Тебе, — це володарі уповання, з аспекту правого боку, і їхній хесед і благо також в аспекті розкриття і поширення перед людьми, а не в аспекті цимцуму і приховування зовсім. (А те, що сказано «для тих, що бояться Тебе», а не «в тих, що бояться Тебе», — це тому, що все, що перебуває в аспекті приховування в кожній душі, — цей аспект не одягнений у тіло, у мозок і серце, а перебуває в аспекті навколишнього згори, і звідти він світить мозку і серцю в ті часи, коли потрібне пробудження цього аспекту, щоб він пробудився і засвітив мозку і серцю, щоб дійти до дії на ділі в повному сенсі). І сказав: тому, оскільки велике благо дому Ізраїлю, приховане і розкрите, воно в аспекті без межі і міри щодо їхніх душ, одягнених у тіло, — тому і Ти, Всевишній, чини з ними за атрибутом Твого великого хеседу без межі й кінця, що називається «багатомилостивий». Бо є хесед і є хесед. Є хесед світу, проти якого і навпроти якого — атрибут суду, не доведи Б-же, щоб зменшувати й скорочувати Його хесед і благо. Але Вищий хесед, що називається «багатомилостивий», — проти нього немає атрибута суду, щоб зменшувати й скорочувати множину Його хеседу від поширення без межі й кінця, бо він походить з аспекту Совев коль алмін і «Найпотаємнішого з усіх потаємних», що називається Вищим Кетером. І це те, що написано: «Сховаєш їх під покровом лиця Твого» і т. д., «Сховаєш їх у шатрі» і т. д.:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 14 14. Щоб пробудити давню любов і прив'язаність до Святої Землі, щоб вона палала, як язики полум'я, у глибині душі людини і в глибокому серці, ніби сьогодні в повному розумінні Всевишній дав Свій дух на нас, дух щедрий, у добровільній пожертві народу, щоб наповнити свою руку для Всевишнього повною і широкою рукою, у великій кількості понад велику кількість, з року в рік, ідучи й підіймаючись усе вище, відповідно до вищої святості, що світить Святій Землі, яка оновлюється і примножується завжди, як написано: «Завжди очі Всевишнього, Б-га твого, на ній — від початку року й до кінця року». Бо це «й до кінця» тощо на перший погляд незрозуміле, адже наприкінці цього року починається другий рік, а якщо так, слід було сказати «на віки вічні»:

Але справу буде зрозуміло згідно з написаним: «Г-сподь мудрістю заснував землю», — що основа землі вищої, яка є аспектом Мемале коль алмін, і нижньої, яка є «землею бажаною», спрямованою прямо навпроти неї і називаною її ім'ям «земля життя», — ось, вона походить від притягнення й світіння Хохми ілаа, джерела вищого життя, як написано: «мудрість оживляє тих, хто володіє нею» тощо. І це світіння й притягнення оновлюється новим світлом воістину кожного року, бо Він, благословенний, і мудрість Його — одне в досконалій єдності, і називається ім'ям «світло Ейн Соф, благословенний Він», бо немає кінця і немає межі гідності й величі світла та життєвої сили, що походять від Нього, благословенного, і від мудрості Його, у піднесенні за піднесенням, без кінця і межі, до висот щаблів, вище й вище. І кожного року сходить і світить від Хохми ілаа світло нове й оновлене, яке ще ніколи не світило землі вищій, бо світло кожного року усувається до свого кореня в кожен переддень Рош га-Шана, коли місяць ховається в ньому; а потім, через сурмління в шофар і молитви, притягується світло нове, вище, від аспекту вищого, що в щаблі Хохми ілаа, щоб світити землі вищій і тим, хто перебуває на ній, — а це всі світи вищі й нижні, що отримують свою життєву силу від неї, тобто від світла Ейн Соф, благословенний Він, і мудрості Його, вбраної в неї, як написано: «бо в Тебе джерело життя, у світлі Твоєму побачимо світло», тобто світло, що світить від Хохми ілаа, джерела життя. (І як відомо знавцям таємного вчення, що кожного Рош га-Шана відбувається несира і вона отримує мохін нові, вищі тощо.) І в найдрібніших подробицях так воно щодня: притягуються мохін вищі в кожній ранковій молитві, і це не ті перші мохін, що усунулися після молитви, а вищі. І як загалом у цілокупності світу в шість тисяч років, так і в кожен Рош га-Шана. І це те, що написано: «завжди очі Г-спода, Б-га твого, на ній», — бо очі є позначенням притягнення і світіння світла Хохми, і тому мудреців названо «очима громади», і «повітря Землі Ізраїлю умудряє». І це світіння й притягнення, хоч воно постійне, усе ж не в одному аспекті й не на одному щаблі від днів світу, а кожного року — це світло нове, вище, бо світло, що оновилося й світило в цей Рош га-Шана, усувається в переддень наступного Рош га-Шана до свого кореня. І це те, що написано: «від початку року й до кінця року» — вона одна; і тому написано «ме-решит» без «алефа», натякаючи на усунення світла, яке усувається в ніч Рош га-Шана, — аж до після сурмлінь, коли сходить світло нове, вище, яке ще не світило від днів світу, таке вище світло; і воно вбирається і ховається в землі життя, що нагорі й що внизу, щоб оживляти всі світи впродовж усього цього року. Але розкриття його з цього приховання залежить від діянь нижніх, і заслуг їхніх, і тшуви їхньої в десять днів каяття, і досить для того, хто розуміє:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 15 15. Щоб зрозуміти притчу й іносказання, слова мудреців і загадки їхні в предметі сфірот, — відомо це в країні з уст святих Всевишнього, хай перебувають душі їхні в раю, що для того, аби трохи наблизити до розуму сказане в Писанні «і з плоті моєї побачу Б-га», — намір у тому, щоб зрозуміти щось у Б-жественності Його, благословенного, з душі, вбраної в плоть людини. І за сказаним нашими мудрецями, благословенної пам'яті, на вірш «благослови, душе моя» тощо: як Святий, благословенний Він, тощо, так і душа тощо. І за висловом «Зогару» на вірш «і вдихнув у ніздрі його подих життя»: хто вдихає — із себе вдихає. І навіть нефеш де-Асія походить від зівуга Зеїр Анпіна і Нукви де-Асія та їхніх мохін, які є аспектом хая і нешама Зеїр Анпіна і Нукви, а вони — ахораїм посудин Зеїр Анпіна і Нукви де-Ацилут, які є Б-жественністю насправді, і всередині них світить світло Ейн Софа, благословенного Він, вбране й приховане в Хохмі де-Ацилут, бо «Він і органи Його — одне» в Ацилуті. І тому також у душі людини світить світло Ейн Софа, благословенного Він, вбране й приховане у світлі Хохми, що в ній, щоб оживляти людину; і з неї зможе людина зрозуміти щось у Вищих сфірот, які всі світять у душі її, що включає їх. Але слід передувати тим, що чув я від учителя мого, мир праху його, на вірш «а я порох і попіл», сказаний Аврагамом, батьком нашим, мир праху його, про світіння душі його, що світить у тілі його від світла Вищого хеседу, і ця якість його — якість великої любові (інша версія: що в ній була), бо він любив Святого, благословенний Він, любов'ю такою великою й піднесеною, що став колісницею для Святого, благословенний Він. І можна було б подумати, що аспект хеседу й любові, що вгорі, у Вищих сфірот, є подобою і родом сутності якості великої любові Аврагама, батька нашого, мир праху його, тільки що вона більша й чудовіша за неї, вища й вища, без кінця й межі, як відомо про Вищі якості, що немає їм [інша версія: кінця] кінця й межі самі по собі, бо світло Ейн Софа, благословенного Він, світить і вбране всередині них насправді, і «Він і органи Його — одне», на відміну від душі людини, вбраної в речовину, якості якої мають кінець і межу. Але все ж можна було б подумати, що якості її є подобою і родом Вищих якостей, — і тому сказав: «а я порох і попіл». Бо як попіл є сутністю й суттю згорілого дерева, яке було складене з чотирьох стихій — вогню, повітря, води й землі, і три стихії — вогонь, повітря і вода — пішли й зникли в диму, що виникає від їхнього складу, як відомо, а четверта стихія, що була в дереві, — земля, що в ньому, яка опускається вниз, над якою вогонь не владний, — вона залишилася існувати, і вона є попелом; і ось, уся сутність дерева, і речовинність його, і матерія його, і форма його в довжину, ширину й товщину, які були видимі оку перш, ніж воно згоріло, — основа їх була від стихії землі, що в ньому, тільки що вогонь, повітря і вода включені в нього, бо земля речовинніша за всіх них і має довжину, ширину й товщину, на відміну від вогню й повітря; і також води в дереві зовсім мало, і вся довжина його, ширина й товщина — усе було від землі, і все повертається до землі, яка є попелом, що залишається після того, як відокремилися від нього вогонь, повітря і вода. І ось, як попіл не має ні подоби, ні співвідношення із сутністю великого дерева в довжину, ширину й товщину перш, ніж воно згоріло, ні за кількістю, ні за якістю, хоча він [він] є сутністю й суттю його і з нього виник, — так, за образом притчі, сказав Аврагам, батько наш, мир праху його, про якість свою, якість хеседу й любові, що світить у ньому і вбрана в тілі його: хоча вона [вона] є якістю любові та Вищого хеседу, що в Ацилуті, яка світить у душі його, що була Вищою колісницею, — усе ж під час сходження її вниз, щоб вбратися в тіло його через сходження світів зі щабля на щабель багатьма цимцумами, немає ні подоби, ні співвідношення між сутністю світла любові, що світить у ньому, і сутністю світла любові та Вищого хеседу, що в Ацилуті, а лише співвідношення й подоба сутності землі, що стала попелом, до сутності її та якості її, коли вона була деревом, приємним на вигляд і придатним у їжу, за образом притчі, і більше того — з відмінностями, що відокремлюють у тисячі тисяч разів; тільки що Тора говорила мовою синів людських, притчею та іносказанням:

І ось, загальне десяти сфірот, що в душі людини, відоме всім [загалом. У рукописі відсутнє], що якості поділяються загалом на сім якостей, і всі окремі якості в людині походять від однієї з цих семи якостей, які є коренем усіх якостей і загальним їх. А вони: якість хеседу — виливати без межі; і якість гвури — скорочувати, щоб не виливати стільки, або щоб не виливати [інша версія: зовсім] зовсім; і якість милосердя — милосердствувати до того, щодо кого доречне слово «милосердя», і це якість середня між гвурою і хеседом, бо вона — виливати всякому, навіть тому, щодо кого зовсім не доречне слово «милосердя», оскільки він ні в чому не потребує і зовсім не перебуває в скорботі. І оскільки ця якість середня, вона називається Тіферет, як одежі пишноти, за образом притчі: це одежа, пофарбована багатьма кольорами, змішаними [у ній. У рукописі відсутнє] так, що в цьому пишнота й краса, на відміну від одежі, пофарбованої в один колір, до якої не пасує слово «пишнота». А потім, коли виливання доходить до дії, тобто в саму годину виливання, треба радитися, як вилити так, щоб той, хто отримує, міг прийняти виливання. Наприклад, якщо він хоче вилити щось із мудрості, щоб навчити їй сина свого, — якщо скаже йому все, як воно в розумі його, не зможе син зрозуміти й прийняти; а треба йому викласти це в іншому порядку й вигляді, слово за словом, за способом їх, потроху. І аспект цієї поради називається Нецах і Год, які є «нирками, що дають пораду», і також [інша версія: і вони] два яєчка, що варять сім'я, яке є краплею, що витікає з мозку, тобто предмет мудрості й розуму, що витікає з розуму батька, — щоб він не витікав таким, яким він є в мозку й розумі батька, дуже тонким розумом, а дещо змінився б від тонкості розуму його і виник би розум не такий тонкий, щоб син міг прийняти його в мозок свій і розуміння своє. І це насправді за образом притчі — як крапля, що сходить із мозку, яка дуже [дуже] тонка, а стає грубою й речовинною насправді в нирках і двох яєчках. І також Нецах і Год називаються «небеса» і «жорна», які мелють ман для праведників, — як той, хто меле [пшеницю] жорнами, за образом притчі, що роздрібнює пшеницю на дуже дрібні частини: так має батько зменшити розум і предмет мудрості, який хоче вилити синові своєму, і розділити їх на багато частин, і говорити йому потроху, з порадами й розумінням. І також загалом аспект Нецаху — переборювати й стояти проти всякого, хто перешкоджає виливанню й навчанню сина його, зсередини і ззовні. Зсередини — тобто зміцнитися проти якості гвури й цимцуму в самому батькові, яка пробуджує суди у волі його на сина його, кажучи, що той ще не придатний до цього (у рукописі позначено: пропуск). А аспект Єсоду — це, за образом притчі, той зв'язок, яким батько зв'язує розум свій із розумом сина свого в годину, коли вчить його, з любов'ю і волею, бо хоче він, щоб син зрозумів; а без цього, навіть якби син чув ті самі слова з уст батька свого [який говорить для себе і вчить для себе. У святому рукописі Адмора, автора «Цемах Цедек», хай перебуває душа його в раю (у маамарі «Кі єдаатів», розділ 13, куди переписано цей вислів), цих слів немає], він не зрозумів би стільки, скільки тепер, коли батько зв'язує розум свій із ним і говорить із ним віч-на-віч із любов'ю і потягом, бо він дуже бажає, щоб син зрозумів. І що більший потяг і насолода, то більше виливання й навчання, бо син може прийняти більше, а батько виливає більше; бо через потяг і насолоду множиться й зростає розум його в розширенні розуміння, щоб виливати й навчати сина свого. (І як, за образом притчі, у речовинному насправді: рясність сімені — від рясності потягу й насолоди, і через це притягує він багато від мозку; і тому уподібнили мудреці істини зівугу речовинному, як буде роз'яснено.) І ось, ці якості є аспектом зовнішнього боку душі, а всередині них вбрані якості внутрішні, які є аспектом любові та трепету тощо; тобто, за образом притчі, у батькові, що виливає синові своєму від любові своєї і стримує виливання своє від страху свого і трепету свого, щоб не дійшло до спотикання, не доведи Б-же. А джерело й корінь цих якостей, внутрішніх і зовнішніх, — від ХаБаД, що в душі його; бо який розум людини, такі й якості її, як видно на власні очі, що в малого, чий ХаБаД в аспекті малості, такі й усі якості його — у речах малозначущих, і також у великих: «за розумом своїм хвалять мужа», бо за мірою мудрості його така й міра любові його і хеседу його, і так само всі інші якості його, внутрішні й зовнішні, — джерело їх від ХаБаД, що в ньому; а головне — Даат, що в ньому, який витікає від аспекту Хохми і Біни, що в ньому, як видно на власні очі, бо за мірою відмінності думок людей одне від одного така й відмінність якостей їхніх. І ось, усе це — лише за образом притчі, бо все це в душі розумній нижній, що в людині, яка походить від кліпат нога. Але насправді, по істині, у душі вищій Б-жественній, яка є «частиною Б-га згори», усі якості, внутрішні й зовнішні, — Г-сподові одному. Бо від любові до Г-спода і від великого бажання свого прилепитися до Нього він бажає хеседу, щоб прилепитися до якостей Його, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, на вірш «і прилепитися до Нього»: прилепися до якостей Його. І так само в якості гвури — стягувати зі злочинців і карати їх покараннями Тори, і так само переборювати потяг свій і освячувати себе в дозволеному йому, і робити огорожу й загородження для Тори зі страху перед Г-сподом і трепету перед Ним, щоб не дійти до гріха, не доведи Б-же. І так само — прославляти Г-спода і Тору Його всяким прославлянням і прилеплятися до хвал Його всіма аспектами душі своєї, тобто розмірковуванням розуму свого і думкою своєю, а також мовленням своїм. І так само — стояти в перемозі проти всякого, хто перешкоджає служінню Г-сподові та прилепленню до Нього, і проти всякого, хто перешкоджає тому, щоб слава Г-спода наповнювала всю землю, — як війни Г-сподні, які вів цар Давид, мир праху його. І так само — схилятися й дякувати Г-сподові, Який оживляє і створює все, і все перед Ним нікчемне в бутті своєму, і все перед Ним вважається нічим, як небуття і повна відсутність насправді. І хоча ми не осягаємо, як усе перед Ним повна відсутність, — усе ж визнаємо ми визнанням істинним, що так воно поістині. І в це включається також дякувати Г-сподові за всі блага, які Він зробив нам, і не бути невдячним, не доведи Б-же. І в це включається дякувати за всі хвали Його, якості Його і діяння Його в Ацилуті та у творіннях вищих і нижніх, які хвалені до безконечності [інша версія: до недослідимості], і приємні, і личать Йому, благословенному й піднесеному; і це від слова «од» і «адар». І так само в якості «праведник — основа світу» — щоб душа його була пов'язана з Г-сподом, Життям життів, і прилепитися до Нього прилепленням і потягом, із потягом і дивовижною насолодою. А в якості Малхут — прийняти на себе ярмо царства Його і служіння Йому, як служіння всякого раба панові своєму, у страху й трепеті. А джерело й корінь усіх якостей — від ХаБаД, тобто Хохма — джерело розуму, що осягає Г-спода, і мудрість Його, і велич Його, і святі якості Його, якими Він веде й оживляє всі світи вищі й нижні; а Біна — це поглиблене розмірковування в цьому осягненні в довжину, ширину й глибину розуміння його, щоб зрозуміти одне з іншого й породити від цього осягнення породження його, які є якостями любові та трепету та іншими якостями, що народжуються в душі Б-жественній, яка розуміє й заглиблюється у велич Г-спода, бо величі Його немає дослідження. І є аспект величі Г-спода, від розмірковування Б-жественної душі в якому нападе на неї страх і трепет, і це трепет нижній, який є аспектом Малхут; і є аспект величі Г-спода, від якого приходить трепет вищий, трепет сорому; і є аспект, від якого приходить любов велика; і є аспект, від якого приходить любов мала. І так само в зовнішніх якостях, які є хесед тощо. І в усі них має бути вбраний аспект Даат, який є аспектом зв'язку душі, пов'язаної й зміцненої в цьому осягненні, коли вона осягає щось із величі Г-спода, від чого народилася в ній якась із якостей. Бо при відверненні уваги на мить від цього осягнення усувається також і якість, що народилася від нього, з розкриття в душі в приховання, щоб бути в ній у потенції, а не в дії. І тому зівуг названо словом «даат», бо воно означає зв'язок. І це аспект Даат нижнього [інша версія: нижній Даат], що поширюється в якостях і вбирається в них, щоб оживляти їх і підтримувати їх. І є аспект Даат вищого, який є аспектом зв'язку і з'єднання джерела розуму, що осягає глибину осягнутого, яке як точка і як блискавка, що спалахує на розум його, — щоб він поширився вниз і глибина осягнутого прийшла до розуміння в розширенні роз'яснення, у довжину й ширину, що є аспектом Біни, яку називають «просторами ріки», як буде роз'яснено у своєму місці:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 16 Людям святої громади і т. д.

16 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя! Ось, не прихована від мене тяжкість часів, коли збідніли заробітки, а особливо в тих відомих мені з вашого табору, у яких опустилася рука, без жодної опори й підтримки, і вони буквально позичають і їдять, — Г-сподь змилується над ними й дасть їм простір у тісноті незабаром. І при всьому цьому недобре вони чинять зі своєю душею, за тим, що чути, що стиснули свою руку, розкриту від віку до цього дня, щоб давати щедрою рукою і добрим оком на всі необхідні потреби, за мірою нестачі в бідняків, чистих, чиї очі звернені до нас; а якщо ми не змилуємося над ними, не доведи Б-г, хто змилується над ними? «І хай живе брат твій з тобою», написано, і сказали «твоє життя передує» лише тоді, коли в руці одного глек води і т. д., бо це річ, рівна для обох рівною мірою, — пити, щоб оживити душу в спразі. Але якщо бідному потрібен хліб за кількістю дітей, і дрова, і одяг у холод тощо, — усі ці речі передують усім почесним шатам, і сімейному бенкету, м'ясу й рибі, і всім ласощам людини та її домочадців, і тут не застосовне «твоє життя передує», оскільки це не справжнє життя душі, як у бідного, рівне рівною мірою, як наводиться в «Недарім», аркуш 80. І ось, це за суворою буквою закону. Але насправді, навіть якщо це справа, до якої не так застосовне це міркування, личить кожній людині не бути прискіпливою, щоб стояти на букві закону, а стиснути своє життя й увійти всередину, далі межі закону, і остерігатися за себе за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, що кожен, хто прискіпливий у цьому, зрештою сам дійде до цього, не доведи Б-г. І також тому, що всі ми потребуємо милосердя Небес у будь-який час, через ітаруту ді-лтата саме, в будь-який час і в будь-яку годину — пробуджувати наше милосердя до тих, хто потребує милосердя; а кожен, хто ожорсточує серце своє і стримує своє милосердя, з якої б то не було причини, викликає те саме нагорі — стримувати і т. д., не доведи Б-г. І тим паче що немає праведника на землі, який чинив би тільки добро і не грішив би, а цдака спокутує і захищає від лих і т. д., і тому вона — справжнє зцілення тіла й душі, бо «шкіру за шкіру, і все, що має людина, віддасть вона за душу свою»; до того ж ми — віруючі, сини віруючих, що цдака — не що інше, як позика Святому, благословенний Він, як написано: «Позичає Г-сподеві той, хто милує бідного, і віддяку його Він заплатить йому» — подвійно в цьому світі, бо нагороди за всі заповіді немає в цьому світі, крім цдаки, оскільки вона благо для людей, як наводиться в «Кідушин», кінець першого розділу. І також слід остерігатися покарання, не доведи Б-г, коли його товариші об'єднуються заради справи заповіді, а він не приєднується до них, як відомо за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті. А тим, хто прислухається, буде приємно, і прийде на них благословення добра в усьому найкращому. Сотвори добро, Г-споди, добрим і прямим, як їхні душі й душа того, хто шукає їхнього миру всім серцем і душею:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 17 17 Відомо, що за ітарути ді-лтата, коли людина пробуджує у своєму серці якість милості й співчуття до всіх, хто потребує милосердя, ітарута ді-лейла пробуджує над нею велике милосердя з джерела милосердя, щоб виливати їй плоди в цьому світі, а основний капітал — у світі прийдешньому. Тлумачення: плоди — це вплив, що виливається з джерела милосердя і Життя життів, благословенний Він, і сходить униз-униз у порядку сходження світів згори донизу тощо, доки не вдягається в цьому матеріальному світі в «дітей, життя і прожиток» тощо. А основний капітал — це, як сказано: «Широка заповідь Твоя дуже»; і слід було б сказати «заповіді Твої» в множині (і також слово «широка» незрозуміле), але «заповідь Твоя» саме — це заповідь цдаки, яка є справжньою заповіддю Б-га, тим, що Святий, благословенний Він, Сам у всій Своїй славі постійно робить, щоб оживляти світи, і робитиме в майбутньому з більшим піднесенням і силою, і як сказано: «І будуть берегти шлях Г-спода, чинячи цдаку» тощо, — як дорога, якою йдуть від міста до міста, для прикладу. Так цдака — це аспект розкриття і світіння світла Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, яке засвітить і розкриється аж до цього світу через ітаруту ді-лтата у вигляді цдаки й безкорисливої милості в майбутньому, під час воскресіння мертвих, з безмежно більшим піднесенням і силою, ніж аспект розкриття (світіння) [цього світіння] в Нижньому і Вищому Ган Едені. Адже всі душі праведників, і танаїв, і пророків, які нині у Вищому Ган Едені на вершині ступенів, вдягнуться в майбутньому у свої тіла і постануть під час воскресіння, щоб насолоджуватися сяйвом Шхіни, бо світіння і розкриття в Ган Едені — це аспект Мемале коль алмін, який є аспектом сходження від ступеня до ступеня через потужні звуження, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: літерою «йуд» створено світ прийдешній; і це аспект Вищої Хохми, що називається Вищим Еденом, яка сходить і вдягається в усі світи, як сказано: «Усіх їх мудрістю Ти створив» тощо, і «мудрість оживляє» тощо. А в Ган Едені це в аспекті розкриття осягнення — кожному за його мірою, як відомо, що насолода душ у Ган Едені — від осягнення таємниць Тори, якою людина займалася в цьому світі в її відкритій частині, як наводиться у святому Зогарі, глава «Шлах», і в Гемарі — в історії з Рабою бар Нахмані. Але розкриття світіння під час воскресіння мертвих буде з аспекту Совев коль алмін, який не в аспекті звуження, міри й межі, а без межі й кінця, як написано в «Лікутей амарим», розділ 48, роз'яснення поняття Совев коль алмін: що це не в буквальному сенсі, як коло, борони Б-же, а що воно не в аспекті вдягання тощо, і див. там добре. І про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «і вінці їхні на головах їхніх, і насолоджуються» тощо. Вінець — це аспект макіфу й навколишнього, і називається «кетер» — від слова «котерет», і це аспект посередника, що з'єднує світіння Того, Хто випромінює, Ейн Соф, благословенний Він, з еманованими; і в майбутньому воно засвітить і розкриється в цьому світі всім праведникам, які постануть під час воскресіння (а «народ Твій — усі праведники» тощо). І про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: у майбутньому перед праведниками казатимуть «святий», бо «святий» — це аспект відокремленого, того, що не в межах осягнення і знання, бо воно високо-високо над аспектом Хохми і даат, що в Ган Едені, бо написано: «А мудрість з айн знаходиться»; це аспект Вищого Кетера, що називається «айн» у святому Зогарі, і його вплив і світіння в аспекті розкриття — саме тоді, коли душа вдягнеться в чисте й світле тіло після воскресіння, бо «початок їхній встромлений у їхній кінець» саме, і «кінець дії — у думці спочатку» тощо, як відомо. Однак неможливо досягти цього ступеня, доки не буде спершу в Ган Едені, щоб осягнути аспект Вищої Хохми (тощо) [можливо, має бути: кожен] за своєю мірою, і «роса Тори оживить його», і «прокинешся — вона розмовлятиме з тобою» тощо. І досить для розумного. І це «Широка заповідь Твоя дуже» — заповідь цдаки, яка є посудиною і дуже широким простором, щоб удяглося в неї світіння світла Ейн Соф, благословенний Він (і як сказано: «Шата Його — цдака»), яке засвітить у майбутньому в аспекті без межі й кінця з безкорисливої милості через цю ітаруту ді-лтата, що називається «шляхом Г-спода»; і це слово «дуже» — те, що без межі й кінця. Але «усякій межі бачив я кінець»: «межа» — від виразу «клот га-нефеш», що в Ган Едені, який перебуває в аспекті кінця, межі й звуження, як сказано вище; а «усякій межі» — бо є багато й багато переваг і ступенів Ган Едену, один вищий за інший, аж до вершини ступенів, як написано в «Лікутей га-Шас» Арізаля в тлумаченні вислову наших мудреців, благословенної пам'яті: у знавців Тори немає спокою тощо, що вони постійно піднімаються від ступеня до ступеня в осягненні Тори, якій немає кінця тощо, аж до часу після воскресіння, коли в них буде спокій тощо: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 18 18. Написано: «Яка ти прекрасна і яка приємна, любов із насолодами». Ось є два види любові. Перший — любов із насолодами, тобто коли людина насолоджується Всевишнім чудесною насолодою, у великій і величезній радості, радістю душі та її жаданням, куштуючи, який добрий Всевишній і приємний приємностями й солодощами надзвичайно, подібно до прийдешнього світу в повному розумінні, де насолоджуються тощо. І про це написано: «Радійте, праведники, у Всевишньому», і не кожна людина удостоюється цього. І це аспект «Коген — у бажанні серця», про який говориться у святому Зогарі, і про це сказано: «служіння-дар» тощо, «а сторонній, який наблизиться» тощо, бо немає шляху досягти її працею плоті, як трепету, про який питають: «Чи трудився ти в трепеті?», і «горе плоті, що не трудилася в трепеті», як наводиться в «Решит хохма». І написано про трепет: «Якщо шукатимеш її, як срібла» тощо, — це вчить, що він вимагає великої й величезної праці, як у того, хто шукає скарби. Але ця велика любов [любов із насолодами] сходить на людину сама собою згори, без того, щоб вона готувалася й спрямовувалася до неї, але лише після того, як вона потрудилася в трепеті перед величчю й досягла межі того, що може осягнути з неї відповідно до аспекту своєї душі, — тоді сама собою приходить любов із насолодами згори, щоб перебувати й з'єднатися з трепетом, бо «шлях чоловіка — шукати» тощо, як наводиться в «Лікутей амарим». А друга — це любов і палке бажання, коли душа палко бажає, любить і хоче прилипнути до Всевишнього, щоб бути зав'язаною у вузлі життя, і «близькість до Б-га — благо для неї» вельми, і її вона жадає, і вельми погано їй віддалитися від Нього, благословенного, хай Б-г милує, так щоб залізна перегородка зовнішніх сил розділяла, хай Б-г милує. І ця любов прихована в серці всього Ізраїлю, навіть у нечестивців, і від неї приходить до них каяття. Але оскільки вона прихована й захована в аспекті вигнання в тілі, кліпа може панувати над нею, і це «дух дурості», що вводить людину в гріх. І тому служіння людини своєму Творцеві — зміцнюватися й долати кліпу в усьому, усьому, повністю, тобто спочатку вигнати її з тіла цілковито — з думки, мовлення і дії, що в мозку, язиці й 248 органах, — а потім зможе також «вивести в'язня з темниці» силою руки, тобто бути сильним і відважним серцем серед героїв, щоб прихована любов стала розкритою у великому розкритті в усіх силах частин душі, що в тілі, тобто головне — у розумі й думці, що в мозку, щоб розум завжди розмірковував і вдумувався, відповідно до свого розуму й розуміння, у Творця, благословенного, як Він — життя життя взагалі й життя його душі зокрема, і тому затужить і забажає бути прилиплим до Нього й близьким до Нього природною тугою, як син, що тужить бути завжди поруч із батьком, і як вогонь, що за своєю природою завжди підіймається вгору до свого джерела. І що довше розмірковуватиме розумом про цю тугу, то більше зміцниться й пошириться ця туга і в його устах, і в усіх його органах — займатися Торою й заповідями, щоб через них прилипнути до Всевишнього по-справжньому, бо «Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине». І про цю тугу, що у великому розкритті, написано: «Спрагла Тебе душа моя» тощо, як людина, що спрагла води, у якої ще зовсім немає насолоди. І також про цю тугу і цю любов, приховану в нас, ми молимося Всевишньому, щоб Він допоміг нам вивести її з темниці і щоб серце було наповнене лише нею однією, і щоб не ввійшла її суперниця до її дому, тобто жага до цього світу, але щоб вона була господинею дому, пануючи над суперницею й виганяючи її геть із думки, мовлення і дії принаймні; хоча він не зможе вигнати її цілковито із серця, принаймні нехай вона буде прихована в аспекті вигнання й рабства в господині дому, її пані, щоб користуватися нею лише для потрібних їй речей, як їжа й пиття, як написано: «На всіх шляхах твоїх пізнавай Його»: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 19 19. «Зодягнений світлом, як шатою» тощо. Ось у «Лікутей Тора» Арізаля, глави «Кі тіса» і «Ваїкра», написано, що осягнення Моше Рабейну, мир праху його, було не на рівні внутрішньої сторони вищої Хохми, що називається Аба де-Ацилут, і тим паче не в сфірі Кетер, що стоїть вище неї, яка називається Аріх Анпін, а лише на рівні ахораїм Хохми, зодягненої в Біну, що зодягається в 7 нижніх сфірот, які називаються Зеїр Анпін, — таємниця Тори, — і поширюється до кінця 4 нижніх сфірот, тобто НеГІМ; і там осягнення його пророцтва було на рівні внутрішньої сторони, тобто від внутрішньої сторони НеГІМ. Але вище НеГІМ він не мав жодного осягнення внутрішньої сторони, а лише на рівні ахораїм Хохми, зодягненої в Біну, зодягнену і поширену всередині внутрішньої сторони НеГІМ, у таємниці «опалого плоду вищої мудрості — Тори», яка на рівні Зеїр Анпіна, і як написано: «І побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видно», див. там, і в «Шаар га-невуа», розділ 1. І на перший погляд це дивовижно: адже сказано «І не було більше пророка в Ізраїлі, як Моше», — як же Арізаль осягнув більше за нього і виклав багато тлумачень на рівні внутрішньої сторони навіть у сфірот і щаблях, що багатократно перевищують Хохму і Кетер де-Ацилут? Але річ проста й зрозуміла кожному: є велика різниця між осягненням мудреців істини, таких як Рашбі й Арізаль, — а це осягнення мудрістю і знанням, — і осягненням Моше Рабейну, мир праху його, та інших пророків у пророцтві, яке називається в Писанні словом «бачення» в буквальному сенсі: «І побачиш Мене ззаду», «І побачив я Г-спода», «І явився йому Г-сподь»; і хоча це іносказання, а не бачення оком із плоті в буквальному сенсі, — усе ж іносказуване має бути подібним до іносказання, і як перекладає Таргум «І явився йому Г-сподь» — «І відкрився йому» тощо, — тобто це аспект розкриття: Прихований, благословенний Він, відкрився йому на рівні розкриття; чого немає в осягненні мудреців істини, яким Гаває, Прихований, благословенний Він, не відкрився на рівні розкриття, але вони осягають таємниці мудрості, прихованої [в іншій версії: у прихованому] і недосяжної для них. І тому сказали: «Мудрець переважає пророка», бо своєю мудрістю він може осягнути набагато вище за ті щаблі, які можуть зійти вниз на рівні розкриття до пророків у баченні їхнього пророцтва, бо зійти й розкритися їм можуть лише нижні щаблі, тобто НеГІМ, — саме вони постійно сходять і розкриваються від того, хто дає, до того, хто отримує, на рівні мохін і життєвості, як відомо знавцям таємного вчення, що НеГІМ вищого зодягаються в нижчого, щоб оживляти його, бо саме вони — посудини впливу і сходження життєвості від вищого до нижчого в усіх світах і щаблях; і тому також саме вони розкриваються пророкам на рівні розкриття в буквальному сенсі, і в них зодягнене світло Біни, тобто аспект розуміння Б-жественності від світла [в іншій версії: а світло] Ейн Соф, благословенний Він, а в неї зодягнені ахораїм Хохми — щабель, що стоїть вище за розум і розуміння в Б-жественності, благословенний Він, бо слово «Хохма» вказує на джерело розуму і розуміння; і тому сказали в «Зогарі», що Тора виходить з Хохми, бо причини заповідей не розкриті, і вони вищі за розум і розуміння. І навіть там, де розкрито і пояснено якусь причину, зрозумілу нам, на перший погляд ця зрозуміла нам причина сама по собі не є межею причини і її кордоном, але в неї зодягнені внутрішня сторона і таємниці мудрості, що стоїть вище за розум і розуміння. І так у кожному реченні, що вийшло з уст Святого, благословенний Він, до пророків, записаному в ТАНАХу, — чи то слова докору, чи то оповіді про події, — зодягнений аспект Б-жественної мудрості, що стоїть вище за розум і розуміння, як видно на власні очі з явища «крі» і «ктів»: бо «крі» — згідно з розкритим нам розумінням, а «ктів» — вище за розум і розуміння, так що це слово в своєму написанні не має шати на рівні розуміння, а під час читання устами воно має шату. І так само річ із великими літерами в ТАНАХу, які з вищого світу і світять звідти в розкритті, без шати, як інші літери. І ось аспект Б-жественної мудрості, благословенний Він, зодягненої в 613 заповідей Тори, називається аспектом ахораїм Хохми, бо всі ахораїм у сфірот — це зовнішні й нижчі за гідністю щаблі цієї сфіри, те, що може зійти й поширитися вниз, щоб зодягнутися у створіння й оживляти їх; а аспект паним — це сама сфіра, єдина зі своїм Мааціль, Ейн Соф, благословенний Він, у цілковитій єдності, наприклад, сфіра Хохма, яка єдина зі своїм Мааціль, Ейн Соф, благословенний Він, у цілковитій єдності, бо Святий, благословенний Він, і Його мудрість єдині (як я написав вище); а те, що світить і поширюється від Його мудрості, благословенний Він, униз, у нижніх, які обмежені й скінченні, і зодягається в них, називається ахораїм, і називається також аспектом Асія в Ацилут. Пояснення, для прикладу: як у нижній людині, у душі якої є 5 щаблів, один нижчий за інший, тобто аспекти розуму, якостей, думки, мовлення і дії, і дія — найнижча з усіх, так що життєвість, яка поширюється від душі і зодягнена в силу дії, — як ніщо порівняно з життєвістю, що поширюється від неї і зодягнена в силу мовлення, яка як ніщо порівняно з життєвістю, що поширюється від неї і зодягнена в думку, якості й розум, — так точнісінько подібним чином і аспект Його мудрості, благословенний Він: те, що може поширитися від неї (щоб впливати) [щоб зодягнутися] в нижніх, — усе це як ніщо порівняно з аспектом паним, єдиним із Мааціль, благословенний Він, бо все перед Ним вважається нічим, і вплив на всі створіння, які обмежені й скінченні, вважається сходженням і скороченням, так би мовити, щодо Мааціль, Ейн Соф, благословенний Він, — для прикладу, як вважається сходженням і скороченням для розуму мислячої людини, обмеженої якоюсь матеріальною і речовою дією в буквальному сенсі. І тому Моше Рабейну, мир праху його, який осягнув аж до ахораїм Хохми, удостоївся того, що через нього було дано Тору, яка є опалим плодом вищої мудрості, — пояснення: те, що опадає від неї і сходить униз і зодягається в нашу матеріальну Тору, суть і мета якої — виконання заповідей-заборон і заповідей-повелінь на ділі і в дії в буквальному сенсі, як сказано: «Сьогодні — виконувати їх», і «Велике вивчення, що приводить до дії», і «Тому, хто вчиться не для того, щоб виконувати, краще б його послід перевернувся» тощо; і кожна людина зобов'язана перевтілюватися, доки не виконає всі 613 заповідей на ділі в буквальному сенсі, як відомо від Арізаля:

Літери, розкриті нам, — у дії, мовленні й думці. Літери дії — це форма літер ассирійського письма в сувої Тори. А літери мовлення вирізьблюються в диханні й голосі, що ділиться на 22 частини, які відрізняються одна від одної своєю формою, — це вимова і виголошування 22 літер у будь-якій мові. Бо немає різниці між святою мовою та іншими мовами в суті вимови літер, а лише в їхньому сполученні. І літери думки — теж у будь-якій мові, якою людина мислить словами і літерами цієї мови, яких лише 22. Тільки в думці є 3 види аспектів літер. Адже коли вона бачить у сувої Тори форму літер, вони відображаються в її думці, і це називається аспектом Асія в думці. І так само, коли вона чує літери мовлення, вони закарбовуються в її думці і вона розмірковує про них, і це називається аспектом мовлення в думці й аспектом Єціра. А літери думки самі по собі, без розмірковування про літери мовлення, називаються думкою в думці — аспект Брія. І ось самі літери мовлення виникають і отримують свою життєвість від цих самих літер у думці. І хоча іноді людина говорить, а розмірковує про інше, — адже вона може говорити лише ті речення і сполучення, які вже говорила і які були в її думці дуже багато разів, і в цих реченнях і сполученнях залишилося решимо від думки, що багатократно входила в них. І це аспект ахораїм і зовнішньої сторони НеГІ вищого парцуфа, який входить у нижчий, щоб бути для нього аспектом мохін і життєвості, як відомо:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 20 20. «Іху ве-хаюгі хад, іху ве-гармогі хад бе-гон». (Сенс: десять сфірот де-Ацилут: «хаюгі» — це світла, а «гармогі» — це посудини, які всі — Б-жественність, на відміну від Брії, Єціри й Асії тощо.) І слід добре зрозуміти, як Ейн Соф — одне з «гармогі», тобто з посудинами: адже посудини в аспекті межі й кордону, як написано в «Ец хаїм». Однак намір — сказати, що вони Б-жественність, щоб творити щось із нічого, як Ейн Соф, а не лише в аспекті сходження причини й наслідку. А те, що написав Рамак про справу сходження причини й наслідку, і так само в святому Зогарі, глава «Берешит», — це про сходження сфірот у самих сфірот (в аспекті посудин), які називаються «блі ма» в «Сефер Єціра», бо вони не в аспекті «щось» і сутності осяжної, і подібно до Ейн Соф, «якого думка не осягає зовсім», і як написано: «а лице Моє не буде видно».

І пророцтво Моше, вчителя нашого, мир праху його, і осягнення його були від верхнього суглоба Нецаха Зеїр Анпіна. А в сходженні наслідок охоплений причиною і нікчемний у бутті своєму перед нею, як сяйво сонця в сонці, як написав у «Пардес» Рамак. І навіть дуже численні цімцуми не допоможуть, щоб зі сходження духовного від розумів відокремлених, навіть ангельських, виникло тіло грубе, як земля, а лише — щоб виник дух тварини від лику бика, як я написав в іншому місці, і дивись там. І «щось із нічого» називається «бріа» святою мовою. І хоча створене щось також вважається нічим перед Ним, тобто нікчемне в бутті своєму щодо сили і світла, що виливаються в нього від посудин десяти сфірот АБЕА, у яких світить кав світла Ейн Соф, благословенний Він, і як сяйво сонця в сонці, як я написав у «Лікутей амарим», ч. 2, — це саме «перед Ним», тобто за Його, благословенного, знанням згори вниз. Але за знанням, що знизу вгору, створене щось є річчю цілком окремою — у цьому знанні й осягненні, що знизу; бо сила, яка виливається в нього, зовсім і зовсім не осяжна, і немає також жодного і жодного співвідношення між одним та іншим — ні в цілому, ні в частині — порівняно зі співвідношенням наслідку до причини, бо наслідок знає й осягає певне осягнення в причині своїй і нікчемний перед нею через це знання й осягнення, і також у сутності їхній та єстві їхньому немає такої великої відмінності, тільки що це — причина, а це — наслідок. І ні в цілому, ні в частині не можна порівняти це з відмінністю між сутністю створеного щось і сутністю сили і світла, що виливаються в нього, щоб створити його з нічого в щось; і тому називається саме «щось із нічого».

І ось, початок створеного щось і перше в ньому — це посудини десяти сфірот БЕА, а також світла Нефеш і Руах; і створені вони від аспекту нешами десяти сфірот БЕА, яка є Б-жественністю, і вони — тридцять посудин Малхут де-Ацилут. І так само в Ацилут: від зовнішнього боку посудин десяти сфірот де-Ацилут, які є Б-жественністю, створено чертоги де-Ацилут, у які вбирається аспект кіл десяти сфірот, а також тіла ангелів де-Ацилут, які є аспектом «щось», і як написано: «і в ангелах Своїх знаходить ваду», — бо вони не в аспекті повного скасування, як наслідок щодо причини своєї. Але душі ангелів, що вийшли від зівугу нешикін, і так само душі людини, що вийшли від зівугу чоловічого й жіночого де-Ацилут, перш ніж вони спустилися в БЕА, — вони не в числі «щось» і речі окремої самої по собі, а є певною подобою аспекту Б-жественності в могутньому скороченні, і подібні до посудин десяти сфірот де-Ацилут, які в аспекті межі — через скорочення світла Ейн Соф, яке є кав, убраний у НАРАН їхній, і подібно до першого цімцуму — щоб був порожній простір тощо. (І навіть після того, як спустилися НАРАН де-Ацилут у цей світ до перших праведників, можливо, що не змінилася сутність їхня, щоб стати річчю окремою від Б-жественності, і тому вони усувалися, коли хотіли згрішити, перш ніж згрішать. І близько сказати, що також тисячі й десятки тисяч світів, що перебувають у гульгальті Аріх Анпіна і Зеїр Анпіна, — не світи воістину, подібні до чертогів де-Ацилут і аспекту «щось», а подібні до душ ангелів, що вийшли від зівугу нешикін, і названі «світами» щодо аспекту гульгальти й дікни.) Але вони не Б-жественність воістину, щоб творити щось із нічого, оскільки вони вже вийшли й відокремилися від посудин десяти сфірот, у які вбраний кав від світла Ейн Соф; бо світло подібне до світила, яке є сутністю і єством Маацила, благословенний Він, буття Якого — від сутності Його і Який не є наслідком жодної причини, що передувала Йому, не дай Б-г. І тому Він один у силі Своїй і в спроможності Своїй творити щось із нічого і повної відсутності воістину, без жодної іншої причини й підстави, що передують цьому «щось». А щоб це «щось», створене силою Ейн Соф, мало межу й міру, убралося світло Ейн Соф у посудини десяти сфірот де-Ацилут і поєднується всередині них досконалою єдністю, так що «Він і органи Його — одне», — щоб творити в них і через них творіння, що мають межу й кордон, і особливо через убрання їх у БЕА. Однак відомо, що головне виникнення «щось» і речі цілком окремої — від Малхут де-Ацилут, яка стає Атіком де-Брія, бо «немає царя без народу» тощо. І також множинність творінь і розділення їх, створених силою Ейн Соф, єдиного і єдиного цілком, — через множинність букв, що виходять від «малхут» уст Г-спода, і «духом уст Його — усе воїнство їхнє»; а п'ять органів мовлення — це п'ять гвурот Нукви. І тому називається вона «алма де-ітгалья», бо в ній розкрилася сила світла Ейн Соф творити щось із нічого не через причину й наслідок; але дев'ять перших сфірот постали в сходженні причини й наслідку, і світло Ейн Соф убране в одну лише Хохму. І це те, що наводиться: «встромлений початок їхній у кінець їхній», бо Кетер є посередником між Маацилом і тим, що постало, і є в ньому аспект останній Ейн Соф, і тому називається «кетер малхут», бо немає вінця, окрім як у царя; і також тому, що аспект останній Ейн Соф — це Малхут де-Ейн Соф, і тому також Малхут де-Ацилут називається «кетер» знизу вгору. І тим паче що створення душ від неї, щоб бути «щось» і річчю окремою самою по собі у світі Брія, називається ім'ям «народження», як розсічення Ям Суф, що залежить від Атіка. І також усе зростання душ, усі сім місяців від зівугу Шміні Ацерет до сьомого дня Песаху, — подібне до зростання Зеїр Анпіна і Нукви в утробі Вищої Іми, яке відбувається через вищі світла від Вищої Іми і вище й вище, до нескінченності, що вбираються в неї всі дев'ять чи сім місяців до пологів. І так само при створенні душ і ангелів для світу Брія. І також уся основа й корінь краплі, яку отримує і якою вагітніє вона від Зеїр Анпіна, — від мохін Аби та Іми, і при кожному зівугу притягується до Аби та Іми від Аріх Анпіна, і через нього, і вище й вище, до нескінченності; тільки що все — у прихованості в мохін, до народження Нуквою душ, ангелів і чертогів для світу Брія. Виходить, що це розкриття світла Ейн Соф воістину — через ібур і народження.

І цим буде зрозуміло, чому заповіді — у Малхут, гей імені Гаває, а Тора — у Зеїр Анпіні, вав імені Гаває. Хоча вгорі, в Аріх Анпіні, заповіді — у Гульгальті, у білизні, тобто в шляху в проділі волосся, який розділяється на 613 шляхів Тори, що в Зеїр Анпіні, а корінь Тори, яка виходить із Вищої Хохми, — у Моха стімаа Аріх Анпіна, тобто Хохма причин заповідей, але це як печатка, що перевертається, і «початок їхній встромлений у їхній кінець», — це сила Ейн Соф, благословенний Він, творити суще з нічого, а не через причину й наслідок, за якого наслідок охоплений своєю причиною і скасований у своєму існуванні, але щоб суще було річчю, відокремленою від Б-жественності, щоб Маацил, благословенний Він, був Царем над усіма відокремленими — через те, що вони виконуватимуть Його заповіді, які Він заповідає їм, і «кінець діла — у думці насамперед». І тому сказали в Єрусалимському Талмуді: «А рабі Шимон не дотримується того, що переривають заради лулава» тощо, і «кожному, хто вчиться не для того, щоб виконувати, — краще б йому, щоб його послід перевернувся на його обличчя» тощо, — бо послід утворюється раніше з краплі, і він один був головним у плоді, до 40 днів, коли починається форма плоду. Так і заповіді — головне в Торі і її корінь, хоча заповідь тілесна, а Тора — Хохма, тільки це в зовнішньому, а це у внутрішньому, і як буде нижче.

І ось, точно так само від зівугу Зеїр Анпіна і Нукви БЕА створено з нічого в щось усіх створених, утворених і зроблених — через світло нешами, що всередині них, яка є Б-жественністю від посудин десяти сфірот Малхут Ацилут; і також усередині неї — сяйво кава від світла Ейн Соф, убраного в Ацилут до парси, і сяйво кава, що світило в посудинах десяти сфірот Малхут, розсікло парсу разом із ними і світить у них у БЕА точнісінько так само, як в Ацилут. І так само сам кав, убраний у завершення й кінець НеХІ Адама Кадмона, тобто кінець його прямих ніг, що завершуються в Малхут де-Асія, — ось, сяйво кава світить звідти й убирається у світло нешами десяти сфірот БЕА, яка є Б-жественністю, а сяйво сяйва вбирається в Нефеш і Руах десяти сфірот БЕА і навіть в усі їхні посудини, а сяйво сяйва сяйва — в усіх створених, утворених і зроблених, як написано: «моря і все, що в них, і Ти оживляєш усіх». І все це — в аспекті поширення життєвості, щоб оживляти їх. Однак буття і сутність світла Ейн Соф зовсім не в межах місця, і Він Совев коль алмін однаковою мірою, і «небо і землю Я наповнюю» в однаковій рівності, і «немає місця, вільного від Нього» — навіть у цій матеріальній землі, тільки що Він — в аспекті макіфа і совева, і як я написав тлумачення в «Лікутей амарим»; а не в аспекті поширення й убрання життєвості, щоб оживляти їх і створювати їх з нічого в щось, а лише через сяйво сяйва сяйва тощо від кава, як сказано вище. І також від світла Ейн Соф, що охоплює й оточує чотири світи АБЕА однаковою мірою, світить у внутрішній кав через посудини десяти сфірот БЕА, і сяйвом своїм усередині посудин дає їм силу і міць творити щось із нічого; а оскільки творення — через посудини, тому творіння є в аспекті множинності, розділення, межі й кордону, і особливо через букви, як сказано вище.

І ще ось що, понад те, понад усе вищесказане — сяйва сяйва сяйва і всього вищесказаного: вона виявляє силу свою і спроможність свою в стихії землі речовинної, у розкритті могутньому, з більшою силою, ніж у стихіях, вищих від неї, і навіть ніж у воїнстві небесному, — бо немає в силі їхній і спроможності їхній виробляти щось із нічого постійно, як стихія землі, що постійно вирощує щось із нічого, а саме трави й дерева (а мазаль, який ударяє і каже: «рости», — це після того, як трава вже виросла, і він не каже їй виростати з нічого в щось, а лише від малого до великого і приносити плід, кожен вид і вид в усіх подробицях; але перш ніж виросте — кому скаже кожен мазаль і мазаль, кожній траві й траві в усіх подробицях?) — від рослинної сили, що в ній, яка є «ніщо» і духовна, а вони речовинні. І це не інакше як через те, що ноги Адама Кадмона завершуються внизу Асії, і під ногами його світить світло Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, без великого проміжку між ними, а лише самі кола Адама Кадмона; і також кав від світла Ейн Соф, що завершується в завершенні ніг Адама Кадмона, світить знизу вгору в аспекті відбитого світла, — як убраний в Аріх Анпіні, Абі та Імі і Зеїр Анпіні та Нукві де-Ацилут світить відбитим світлом від Малхут де-Ацилут; і Малхут де-Ацилут є аспектом Кетера знизу вгору, і «встромлений початок їхній у кінець їхній». І так само в завершенні кава від світла Ейн Соф, що завершується в завершенні прямих ніг Адама Кадмона, — світить знизу вгору аспектові світла нешами Малхут, Малхут де-Асія, яке є Б-жественністю воістину, від зовнішнього боку посудин Малхут де-Ацилут. А згідно з написаним у «Сефер га-гілгулім», розділ 20, наведеним у «Лікутей амарим», убирається спершу це сяйво кава від світла Ейн Соф у світло Ацилут, що в Асії, і від нього — у Брію і Єціру, що в Асії, і від них — в аспект світла нешами Малхут, Малхут де-Асія. І через це є сила і міць у завершенні посудини Малхут, Малхут де-Асія, що в стихії землі, — і це речення «хай вирощує земля» тощо, — діяти всередині землі постійно, на віки віків (аспект нескінченності, а не лише в шість днів творіння, як речення «хай закишать води» і речення «хай видасть земля душу живу» — від Хохми Малхут, Малхут де-Асія, бо в сім днів творіння світило в цьому світі сяйво від світла Ейн Соф дармовою милістю, зовсім без піднесення маїн нуквін), — щоб вирощувати трави, дерева й плоди з нічого в щось постійно, з року в рік, що є певною подобою аспекту нескінченності; бо якщо існуватиме цей світ багато десятків тисяч років, вирощуватимуть з року в рік. Тільки що є серед них такі, що через піднесення маїн нуквін, і це посіяні й посаджені, — і все ж вони як щось із нічого, бо посаджене зерно не має жодного співвідношення з плодом, а також із усім деревом із гілками й листям; і так само у видах насіння й городини, і також у видах злаків: виникнення сотень зерен з одного зерна є як щось із нічого, і тим паче стебла й колосся. І ось, плоди, які через піднесення маїн нуквін — тобто сіяння й насадження, — дуже й дуже кращі за ті, що сходять самі собою від самої лише рослинної сили, що в землі. І з цього збагнемо притягнення вищих світел в АБЕА (що є метою створення людини), як я написав в іншому місці.

І з цього добре буде зрозуміло в справі порядку щаблів неживого, рослинного, тваринного і мовного, які є аспектами землі, води, вогню і повітря: що хоча тваринне вище за рослинне, а мовне вище за тваринне, все ж тваринне живиться і живе від рослинного, а мовне отримує життєвість свою від обох, і також мудрість і знання, бо немовля не вміє кликати «батько» і «мати», доки не скуштує смаку хліба тощо, і «ще не їв я м'яса бика» тощо. Бо це аспект відбитого світла, знизу вгору, від низу Асії, де розкривається з більшою силою сяйво сяйва тощо від світла Ейн Соф, Совев коль алмін, і від кава світла Ейн Соф, що в завершенні прямих ніг Адама Кадмона, в аспекті відбитого світла, як сказано вище. І добре буде зрозумілий цим добрий сенс і знання того, що вищі ангели, що в колісниці, — лик бика і лик орла — дуже насолоджуються, живляться і насичуються від духу тварини і птаха, що підносяться до них від жертв, що на жертовнику, і за точністю вислову святого Зогару: «і насолоджуються від основи своєї і кореня свого».

І після цих слів та істини знання для розумного — легко зрозуміти через усе сказане вище велич переваги практичних заповідей, які є метою сходження душ у цей матеріальний світ, як написано: «сьогодні — виконувати їх», і «краща одна година в тшуві й добрих справах в цьому світі, ніж усе життя прийдешнього світу». (Досі те, що ми знайшли з його святого рукопису):

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 21 21. Після побажання миру за правом тим, що люблять Ім'я Його, — тим, хто жертвує з народу, щоб чинити праведність Г-сподню з землею Його святою, давати з року в рік встановлену частку грошей Святої Землі, хай буде вона відбудована і утверджена незабаром, у наші дні, — до них хай кропить слово моє і тече, як роса, мова моя: спонукати моторних і зміцнити руки ослаблі в даванні грошей — грошей Землі Ізраїлю — з тижня в тиждень, а щонайменше — з місяця в місяць, за встановленою їхньою часткою з розрахунку на рік, і все срібло посвят, яке зійде на серце людині пожертвувати без обітниці на прожиток братів наших, мешканців Святої Землі, з року в рік. Бо ось, крім відомої всім величі гідності моторності в усіх заповідях, сказаної і повтореної в словах наших мудреців, благословенної пам'яті: «завжди хай людина випереджає справу заповіді» тощо, — моторність Аврагама, батька нашого, мир праху його, є тим, що стоїть повік за нас і за синів наших довіку. Бо саме зв'язування Іцхака не вважалося аж таким великим випробуванням за мірою гідності Аврагама, батька нашого, мир праху його, тим більше що Г-сподь говорив з ним: «візьми ж сина твого» тощо, — а скільки ж святих віддали життя своє за святість Імені Г-споднього, хоча Г-сподь і не говорив з ними; але Аврагам, батько наш, мир праху його, зробив це з дивовижною моторністю, щоб явити радість свою і бажання своє виконати волю Владики свого і завдати втіхи Творцеві своєму. І від нього навчилися наші мудреці, благословенної пам'яті, щодо виконання всіх заповідей загалом, і особливо діяння цдаки, яка вища за всі них, що захищає і рятує плодами своїми в цьому світі від усяких лих, які трапляються, як написано: «і цдака рятує від смерті», і тим більше від інших страждань, що легші за смерть. Тим більше що і в цьому світі благо для нас випереджати її наскільки можливо, бо людину судять щодня:

Однак і це ми знайшли, побачили в служінні цдаки часткову гідність, велику і дивовижну, з якою ніщо не зрівняється: щоб діяння цдаки здійснювалося багаторазово, — і кожен, хто примножує, гідний похвали, — а не за один раз і водночас, хоча загальна сума одна, як написав Рамбам, благословенної пам'яті, у коментарі до Мішни, якої навчали мудреці, благословенна їхня пам'ять: «і все — за кількістю діяння»:

І ось, крім того, що Рамбам, благословенної пам'яті, добре роз'яснив свій довід і свою підставу — щоб очистити душу множинністю дій, — ось, повним віршем сказало Писання: «діяння цдаки — до життя», тобто що дія її та властивість її — притягувати вищі життя від Життя життів, Ейн Соф, благословенний Він, до землі життя, якою є Шхіна могутності нашої, про яку сказано: «і Ти оживляєш усіх», і вона — «курінь Давидів занепалий» аж до праху; і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: вигнані були до Едому — Шхіна з ними тощо. Бо за пробудження знизу — оживити дух упокорених, у яких немає нічого свого, — буває пробудження згори, і особливо коли жертвує народ, щоб оживити мешканців землі життя воістину, і досить тому, хто розуміє. І кожен, хто розуміє в справі такій великій і дивовижній, знайде добрий сенс і знання, які великі слова мудреців, благословенної пам'яті, що сказали: «все за кількістю дії», тобто дія цдаки, що здійснюється багаторазово, щоб притягнути вищі життя і здійснити вищу єдність багаторазово. І це також подібне до написаного Рамбамом — очистити душу, як відомо зі святого Зогару, що Шхіна називається «нефеш», бо вона — життя наше і душа наша, і написано: «бо схилилася до праху душа наша». І тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: велика цдака, бо наближає Визволення, — підняти її з праху потроху, потроху, доки не прийде Шило:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 22 22. Любі мої, брати мої й друзі мої, з любові прихованої — викриття явне: ідіть же, і розсудимо. Згадайте дні давні, збагніть роки роду й роду: чи бувало таке від днів світу? І де ж знайшли ви цей звичай в одній з усіх книг мудреців Ізраїлю ранніх і пізніх, щоб був звичай і установа питати поради щодо речового — як вчинити в справах світу речового — навіть у великих мудреців Ізраїлю ранніх, як-от танаї й амораї, від яких жодна таємниця не була прихована і яким ясні були шляхи небес, — а лише в пророків воістину, які були колись в Ізраїлі, як-от Шмуель-провидець, до якого пішов Шауль запитати Г-спода про загублених ослиць батька свого? Бо воістину всі справи людини, крім слів Тори та трепету перед Небесами, осягаються лише пророцтвом, а не мудрецям — хліб, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «усе в руках Небес, крім трепету перед Небесами», і «сім речей приховані» тощо, «не знає людина, чим заробить» тощо, «і царство дому Давида — коли повернеться» тощо; ось, прирівняні вони одне до одного. А те, що написано в Єшаягу: «порадник і мудрий ремісник», і так само сказане нашими мудрецями, благословенної пам'яті: «і користуються від нього порадою й розумінням», — це в словах Тори, що називаються «тушія», як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «порадник» — це той, хто вміє встановлювати високосні роки й визначати місяці тощо, бо таємниця ібуру називається «еца» («порада») і «сод» («таємниця») мовою Тори, як наводиться в «Санедріні», аркуш 87, дивись там у коментарі Раші:

Однак істину скажу тим, хто слухає мене: бо любов порушує порядок, і ось вона — покривало на очі, щоб не бачити істини — від великої любові їхньої до життя тіла заради Небес, щоб служити ним Всевишньому полум'ям вогню й великим язиком полум'я від любові їхньої душі до Всевишнього. І тому вельми засмутилися вони стражданням тіла, борони Б-же, Всевишній хай змилується, і зовсім не можуть прийняти його, так що це виводить їх із себе — бити ноги, ходячи з міста до міста, щоб питати порад здалека, і не звернулися до Всевишнього, щоб повернутися до Нього зі смиренним духом і покорою тіла, приймаючи Його докір із любов'ю, бо «кого любить Всевишній» тощо:

І як батько милосердний, мудрий і праведний, що б'є сина свого, — не личить мудрому синові обертатися спиною, щоб тікати й шукати собі допомоги чи навіть заступника перед батьком своїм милосердним, праведним і благочестивим, а лише «праведні побачать лице Його» — бути з батьком своїм віч-на-віч, терпіти удари його з любов'ю, на благо йому по всі дні. І ось, нагорі аспект лиця — це воля й потяг, якими Отець наш небесний виливає синам Своїм усяке благо світів і життя душі й тіла, з любов'ю і волею, потягом і бажанням, — через Тору життя, яка є волею Його, благословенного, яку Він дав нам, як написано: «бо у світлі лиця Твого дав Ти нам Тору життя» тощо, щоб виконувати нею волю Його. І про це сказано: «у світлі лиця Царя — життя» і воля Його тощо. На відміну від ідолопоклонників, яким Він виливає життя тіла їхнього не з волі, потягу й бажання, — тому й називаються вони «богами іншими», бо живляться від аспекту ахораїм. І так само в людини: воля й потяг є аспектом лиця, і якщо вона не приймає з любов'ю і волею, — це ніби вона обертається спиною і тилом, борони Б-же. І порада, якою радять, щоб приймати з любов'ю, — це порада Г-спода вустами наших мудреців, благословенної пам'яті: перебрати свої вчинки, і знайде в себе гріхи, що потребують очищення стражданнями, і побачить на власні очі велич любові Його до нього, що порушує звичайний порядок, — як у притчі про царя великого й грізного, який сам, у славі Своїй, обмиває нечистоти єдиного сина свого від великої любові своєї, як написано: «коли обмиє Г-сподь нечистоти дочок Сіону» тощо «духом суду» тощо. І як у воді лице до лиця, пробудиться любов у серці кожного, хто розуміє і збагає дорогоцінність сутності любові Г-спода до нижніх, яка дорогоцінніша й краща за все життя всіх світів, як написано: «яка дорогоцінна милість Твоя» тощо, «бо краща милість Твоя, ніж життя» тощо. Бо хесед, який є аспектом любові, — це життя життів в усіх світах, як написано: «що живить живих милістю». І тоді також Г-сподь дасть благо й осяє лице Своє до нього в аспекті любові відкритої, яка раніше була вбрана й прихована у викритті відкритому; і підсолодяться гвурот у своєму корені, і скасуються суди, нецах села ваед:

Любі мої, брати мої й друзі мої! Від великої зайнятості моєї, яка обступила мене разом і оточила мене, мов води, увесь день і всю ніч, безперестанку не замовкаючи, — не можу я нести тягар сказати листом усе, що на серці моєму. Але стисло прийшов я як той, хто нагадує й повертається до попереднього — загалом і зокрема — до тих, хто жертвує себе з народу стояти на цьому служінні, яким є молитва, голосом гучним, — кріпитися вельми, усією могутністю й силою, проти всякої перешкоди зсередини і ззовні, рукою міцною в прямому сенсі; бо це воля тих, хто боїться Його, яка вища за мудрість і розуміння, що дав Г-сподь у них, щоб уміти робити все, що звелів Г-сподь, з розумінням і знанням, — а лише воля проста й дух щедрий у кожній людині, яку спонукає серце її служити служінням досконалим, щоб принести задоволення Творцеві своєму. І про це сказано: «бо народ твердошиїй він, і прости». Бо прощення теж вище за мудрість, бо спитали в мудрості тощо; і Моше, учитель наш, мир праху його, просив мірою за міру, і досить тому, хто розуміє. І ще ось чого прошу я від вас: не відкидати слів моїх за спину, — тих, що я виклав у промові: щоб кожна людина була прямою і ходила в непорочності своїй, як «створив Б-г людину прямою», і не шукала багатьох розрахунків у справах кроків людини, і думках людини, і хитрощах її, — бо це робота Небес, а не робота плоті й крові; і вірити вірою досконалою в заповідь наших мудреців, благословенної пам'яті: «і будь смиренний духом перед кожною людиною» загалом, бо «тверде слово і вірне речення», що кожен виправляється від товариша свого. І написано: «увесь [муж] Ізраїль — як одна людина, товариші», — як одна людина складена з багатьох органів, і при відокремленні їх це зачіпає серце, бо з нього вихід життя. І якщо так, то, оскільки всі ми воістину як одна людина, утвердиться служіння в серці, і «з „так“ випливає „ні“» тощо. І тому сказано: «і служити Йому плечем одним» — саме так. І тому, любі мої, друзі мої, прошу й прошу: трудитися всім серцем і всією душею, щоб вкорінити любов до ближнього свого в серці своєму. І «зла ближньому своєму не замишляйте в серці своєму» — написано, і хай не зійде на серце повік; а якщо зійде — хай відганяє його від серця свого, як відганяють дим, і як думку про ідолопоклонство воістину. Бо велике лихослів'я, рівне ідолопоклонству, розпусті й кровопролиттю; а якщо в мові так, і т. д. І вже відома кожному мудрому серцем перевага підготовленості думки над мовою — як до добра, так і до протилежного. І Г-сподь благий, що благословляє народ Свій миром, хай покладе на вас мир і життя повік, як душа вірного, що любить їх, від серця й душі:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 23 23. За рішенням пильних — вирок, і за словом святих, мудреців Мішни, мир праху їхньому, які навчали у своїй мішні: десятеро, що сидять і займаються Торою, — Шхіна перебуває між ними. Бо в цьому вся людина, і більше того — увесь її спуск у цей світ був заради цього піднесення, вище за яке немає піднесення. Бо Шхіна могутності Його, що у височинах небесних, — і небеса, і небеса небес не вмістять трепету перед нею — перебуває і звеличується серед синів Ізраїлю, як написано: «бо Я, Г-сподь, перебуваю серед синів Ізраїлю», — через заняття Торою і заповідями саме вдесятьох, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: виводиться «тох» із «тох» тощо. І про це сказано: «посеред тебе — Святий», і немає нічого святого менш ніж у десятьох. І тому ж знадобилося нашим мудрецям, благословенної пам'яті, виводити з вірша: звідки, що навіть один, який сидить і займається Торою тощо, — і при цьому не знайшли йому опори з вірша, крім як для встановлення нагороди лише одному за його мірою, за [інша версія: і за] мірою багатьох; але що стосується перебування святості Святого, благословенного Він, — немає йому жодного співвідношення з ними. А різниця між перебуванням і встановленням нагороди зрозуміла тим, хто розуміє знання. Бо встановлення нагороди — це те, що Г-сподь світить душі, яка шукає Його, світлом Тори Своєї, яка є воістину покровом одягу Його, і тому Тора називається світлом, як сказано: «зодягається світлом, як одягом». А душа має межу і кордон в усіх своїх силах, тому і світло Г-спода, що світить у ній, обмежене, скорочене і втілюється всередині неї; і тому палає серце тих, хто шукає Г-спода, під час молитви тощо, бо ним радіє серце їхнє і веселиться, і навіть тріумфує і співає, і насолоджується душа їхня приємністю Г-спода [інша версія: Г-сподом] і світлом Його, коли воно відкривається з-під покрову одягу свого, який є Тора, і «вийде, як блискавка, стріла Його», — і це встановлення нагороди Тори, постійно встановленої в душі, що трудиться над нею. Але перебування — це могутнє сяяння світла Г-спода, що світить у ній без межі й кордону, і воно не може втілитися в душу обмежену, а лише оточує її згори, від голови її і до ніг її, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: на всякому зібранні десятьох перебуває Шхіна, — тобто над ними, згори, як написано: «і хай буде приємність Г-спода, Б-га нашого, на нас, і діло рук наших утверди на нас». Тобто приємність Г-спода, яка з'явилася в ділі рук наших — у заняттях Торою і заповідями, бо Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине, — утвердиться і перебуватиме на нас згори, бо вона без межі й кордону і не втілюється в душу нашу і в розум наш. І тому не осягаємо ми розумом нашим приємності й солодкості від приємності Г-спода і сяйва Шхіни, без межі й кордону, які утверджуються і перебувають на нас у ділі рук наших, у Торі й заповідях — саме в множині. І про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: нагороди за заповідь у цьому світі немає, — бо неможливо світові осягнути її, крім як при відокремленні душі від тіла; і навіть тоді — шляхом милості, як написано: «і в Тебе, Г-споди, милість, бо Ти віддаєш людині за ділами її», і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що Святий, благословенний Він, дає силу праведникам тощо. Не так в ангелів, як чув я від учителів моїх: бо якби опинився один ангел, стоячи в зібранні десятьох ізраїльтян разом, навіть якщо вони не говорять слів Тори, — напав би на нього страх і трепет без межі й кордону від Шхіни, що перебуває над ними, так що він зовсім зник би зі свого буття. І тому зле в очах моїх діло, що робиться під сонцем загалом, а зокрема — серед братів моїх і друзів моїх, що наближаються до Г-спода, і це наближення є молитва, а після молитви або перед нею влаштовується «сидіння насмішників», хай рятує нас Милосердний, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: двоє, що сидять, і немає між ними слів Тори, тощо. А якщо влаштовується «сидіння насмішників» удесятьох, коли Шхіна перебуває над ними, — немає тобі наруги й ганьби Шхіни більшої за цю, хай рятує нас Милосердний. І якщо сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, про того, хто чинить гріх потай, що він тіснить ноги Шхіни, хай не буде цього, — то той, хто чинить гріх при багатьох, тіснить усю міру зросту Творця початку, ніби, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «немає Я і він» тощо, «але цар пов'язаний кучерями» тощо. Але «горе тим, хто тіснить Шхіну, коли підніме її Святий, благословенний Він, і скаже їй: обтрусися від пороху, встань» тощо. І через три речі затримуються ізраїльтяни у вигнанні: за те, що тіснять Шхіну, і за те, що завдають ганьби Шхіні, тощо, як написано в святому Зогарі. Тому, любі мої, брати мої і друзі мої, не чиніть, прошу, цього великого зла, і віддайте славу Г-сподові, Б-гові вашому, перш ніж стемніє, — тобто між «Мінхою» і «Маарівом» в усі будні дні вчити вдесятьох внутрішню частину Тори, якою є агада в книзі «Ейн Яаков», бо більша частина таємниць Тори прихована в ній, і вона спокутує гріхи людини, як пояснено в писаннях Арізаля. А відкрите в ній — це шляхи Г-спода, якими має ходити людина, і давати поради душі своїй у справах небесних і в справах мирських, як відомо всім мудрим серцем. І також учити трохи в «Шулхан арусі», «Орах хаїм», закони, необхідні кожній людині, і про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: кожен, хто вивчає закони щодня, тощо, — тобто закони ясні й вирішені, закон до виконання, як пояснено в коментарі Раші, благословенної пам'яті, там. А в святий Шабат, у час «Мінхи», хай займаються законами Шабату, бо великі закони Шабату, і легко людині спіткнутися в них, хай не буде цього, навіть у забороні карету і побиття камінням — через брак знання, а «помилка в навчанні зараховується як злочинний намір», хай не буде цього. І нічого казати про заборони слів мудреців, які примножилися дуже-дуже, і особливо про заборони мукце, які дуже часті; і суворіші слова мудреців за слова Тори, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що кожен, хто порушує слова мудреців, навіть у легкій забороні з їхніх слів, — як той, хто їсть до вечірньої молитви тощо, — заслуговує на смерть, як той, хто порушує найтяжчі заборони Тори. І кожна окрема людина хай не відокремлюється від громади навіть для того, щоб учити інше, а лише те, чим зайнята громада; і нічого казати, що хай не виходить назовні, якщо не буде десятьох без неї. І про неї читаю я вірш: «і ті, що залишають Г-спода, загинуть» тощо, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, про всяку святиню. Бо немає святості, як святість Тори, бо Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине. І кожен, хто відокремлюється від громади, тощо. А той, хто слухає мене, житиме безпечно, і за днів його і за наших днів спасеться Єгуда, і Єрусалим житиме в безпеці, амінь, хай буде така воля. редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 24 24. Любі мої, брати мої, не чиніть же зла, друзі, улюблені своїм Творцем і ненависні своєму лихому началу! І хай не робить себе людина нечестивцем навіть на одну годину перед Всюдисущим — у ту годину, яку Він обрав із усього дня, щоб збиратися і стояти перед Ним, у цю годину, яка є часом благовоління перед Ним, щоб розкритися, прийти до «малого Храму», відвідати Шхіну Його слави, що перебуває з ними посеред їхньої нечистоти, і бути знайденим тими, хто шукає Його, прагне Його й уповає на Нього. А той, хто розповідає про свої потреби, показує про себе, що не бажає вдумуватися і бачити в розкритті славу Його царства, і стає нечистою колісницею для вищого кесіля, про якого сказано: «Не бажає глупець розуміння» тощо, як написали Зогар і Арізаль, тобто що не бажає вдумуватися і бачити дорогоцінність пишноти величі Царя царів царів, Святого, благословенний Він, що розкриваються нагорі в цю годину, а також унизу — тим, хто бажає споглядати Його славу і велич, що одягається й облачається в слова встановленої молитви, яка в устах у всіх, і розкривається кожному за його розумом і коренем його душі, як написано: «За розумом його вихвалятиметься людина» — написано «вихвалить». А «Царство небесне подібне до царства земного»: шлях царя — щоб прихованість його сили була у внутрішніх покоях і безліч сторожів біля дверей, (аж до того) що багато-багато хто чекає днів і років, щоб побачити його силу і славу. І коли забажав він розкритися всім і поширив вість по всьому своєму царству — зібратися і стояти перед ним, щоб показати їм славу свого царства і дорогоцінність пишноти своєї величі, — той, хто стоїть перед ним і не дбає про те, щоб побачити його, а зайнятий своїми потребами, — який же він нікчемний, дурний і нерозумний, і уподібнився худобі в очах усіх творінь; і це також ганьба для царя — показуючи перед ним, що той не важливий у його очах, щоб отримувати задоволення і насолоду від споглядання його слави і краси більше, ніж від заняття своїми потребами. І також він повинен головою перед царем за те, що показав свою зневагу і нехтування до царя на очах у всіх, хто бачить. І про це сказано: «А глупці підносять ганьбу», тобто хоча він глупець, хай не підносить ганьби, щоб ганьба була видна на очах у всіх. І тому встановили наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, у молитві — ніби стоїть перед Царем; принаймні хай показує про себе, ніби стоїть тощо, на очах у всіх, хто бачить очима плоті його діла й мовлення, хоча в глупця немає думки. І заради цього встановлені всі молитви — для того, хто добре вдумується в них. А хто не показує так — повинен головою, і про нього сказали у святому Зогарі, що він «поводиться ганебно у вищому виправленні, показує розділення, і немає в нього частки в Б-гові Ізраїлю», хай урятує нас Милосердний. Тому, будучи посланцем наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, я накладаю однакову постанову на кожну душу: не вести пустих розмов від тієї миті, як хазан починає молитву, до завершення останнього кадишу — у Шахаріт, Арвіт і Мінху тощо. А той, хто порушив це навмисно, хай сяде на землю і попросить трьох людей, щоб вони скасували йому відлучення, накладене згори, і він покається, і зцілиться, і жодне відлучення взагалі не лягало на нього заднім числом, бо від початку воно лягає лише на бунтівників і злочинців, які зовсім не дбають про те, щоб просити спокути в Небес і в людей за цей тяжкий гріх. І також лише коли говорять навмисно, зі зневагою, а не на того, хто забув, або в кого вирвалося з уст кілька слів ненавмисно, — такому зовсім не потрібне скасування, і «Той, хто випробовує серця й нирки, — Б-г праведний». «Вчини добро, Всевишній, добрим і прямим у серцях своїх»: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 25 25. Щоб зрозуміти вислови мудрості — написане в книжці, що називається «Цваат га-Ріваш», хоча насправді це не його заповіт і він зовсім не заповідав перед відходом, а це збірки його чистих висловів, які збирали збірку за збіркою і не зуміли точно передати вираз у його справжньому вигляді. Але зміст — істина в повній істинності. І це — з передумовою вислову наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «Кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам» тощо. А причина зрозуміла знавцям розуміння: у момент його гніву пішла від нього віра, бо якби він вірив, що це прийшло до нього від Всевишнього, він зовсім не був би в гніві. І хоча син людський, що має свободу вибору, проклинає його, або б'є його, або завдає шкоди його майну і винен за законами людськими і за законами Небесними за свій лихий вибір, проте щодо потерпілого вже було постановлено з Небес, і багато посланців у Всюдисущого. І більше того, навіть у цю саму мить, коли той б'є або проклинає його, у нього вдягається сила Всевишнього і подих Його уст, благословенний Він, що оживлює і підтримує його, як написано: «бо Всевишній сказав йому: проклинай». А де Він сказав Шимі? Але ця думка, що впала Шимі в серце й мозок, зійшла від Всевишнього, і подих Його уст, що оживлює все їхнє воїнство, оживив дух Шимі в ту мить, коли він казав ці слова Давидові. Бо якби подих Його уст, благословенний Він, віддалився на одну мить від духу Шимі, той не зміг би нічого сказати (і це «бо Всевишній сказав йому» в той самий час: проклинай Давида, і хто скаже йому тощо. І як відомо те, що сказав Бешт, благословенної пам'яті, про вірш «Навіки, Всевишній, слово Твоє стоїть у небесах»: що сполучення літер, якими створено небеса, тобто вислів «Хай буде твердь» тощо, стоять і перебувають вдягнені в небесах навіки, щоб оживлювати й підтримувати їх, — а не як філософи, що заперечують особливе провидіння і у своїй облудній уяві уподібнюють діяння Всевишнього, Творця неба і землі, діянню людини та її вигадкам: бо коли в срібляра вийшла посудина, посудина вже не потребує рук срібляра, і хоча його руки відняті від неї, вона існує сама по собі. Але замазано їхні очі, щоб не бачити великої різниці між діянням людини та її вигадками, яке є «суще із сущого», тільки зі зміною форми й вигляду, і діянням неба і землі, яке є «суще з нічого», і це диво більше, ніж розділення Червоного моря, образно кажучи, коли «гнав Всевишній море сильним східним вітром усю ніч, і розступилися води»; і якби вітер припинився на мить, води повернулися б і стекли вниз схилом, згідно зі своїм звичаєм і природою, і не стали б стіною, хоча ця природа води також створена й оновлена з нічого, адже кам'яна стіна стоїть сама по собі без вітру, але природа води не така. А тим паче і поготів при створенні з нічого, яке вище за природу і дивовижніше за розділення Червоного моря, тим паче і поготів, що при віддаленні, не дай Б-г, сили Творця «сущого з нічого» від творіння творіння повернеться в ніщо й небуття в повному сенсі. Але сила того, хто діє, мусить бути в тому, на що діють, завжди, щоб оживлювати й підтримувати його, і цей аспект — слово Всевишнього і подих Його уст, що в десяти реченнях, якими створено світ, і навіть ця матеріальна земля і неживий аспект у ній — їхня життєвість та існування є слово Всевишнього з десяти речень, вдягнене в них і таке, що підтримує їх, щоб бути неживим і сущим з нічого і щоб не повернулися вони в ніщо й небуття в повному сенсі, як були. І це те, що написав Арізаль: що і в неживому, як каміння, порох і вода, є аспект душі та духовної життєвості. І ось відомо знавцям таємного вчення, що слово Всевишнього називається «Шхіною» мовою наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, і «Іма таата» та «Матроніта» мовою Зогару, особливо на початку розділу «Ваера», оскільки воно перебуває і вдягається у творіння, щоб оживлювати їх; а мовою каббалістів називається «Малхут» за назвою слова царя-володаря, бо цар керує своїм царством своїм словом, і є інші причини, відомі знавцям таємного вчення. І відомо, що є аспект і щабель Малхут де-Ацилут і аспект Малхут де-Брія тощо. А значення Малхут де-Ацилут — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття великим душам, які з аспекту Ацилут, як душа Адама га-Рішона, про якого сказано: «І вдихнув у ніздрі його» тощо, і як душі праотців, пророків і подібних до них (які були колісницею для Всевишнього в повному сенсі і в повному сенсі скасовані у своєму існуванні перед Ним, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Шхіна говорить з горла Моше», і так усі пророки й ті, хто мав святий дух, — голос і Вище мовлення вдягалися в їхній голос і мовлення в повному сенсі, як написав Арізаль). А Малхут де-Брія — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття душам і ангелам, що у світі Брія, чий рівень не такий, як рівень Ацилут тощо. А Малхут де-Асія — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття цьому світові загалом, аж до основи пороху й води, що під землею. (Тільки в землях ідолопоклонників життєвість — через вдягання зовнішніх ангелів-правителів, поставлених над 70 народами, тобто сходить іскра від слова Всевишнього, що називається Малхут де-Асія, і світить на вищих правителів в аспекті навколишнього згори, але не вдягається в них у повному сенсі, а притягується до них життєвість від цього осяяння, що світить на них згори в аспекті навколишнього; а від правителів виливається життєвість на ідолопоклонників і худобу, звірів і птахів, що в їхніх землях, і на матеріальну землю, і на матеріальні небеса, тобто сфери (тільки небо, і земля, і чисті худоба, звірі й птахи отримують достаток від кліпат нога, а нечисті й душі ідолопоклонників — від інших кліпот). І ось небо, земля і все, що в них, у землях ідолопоклонників — усі вони вважаються цілковитим ніщо щодо правителів, які — їхня життєвість та існування. А правителі вважаються цілковитим ніщо щодо життєвості, що притягується до них від іскри слова Всевишнього, яка світить на них згори. І проте життєвість, що притягується в них від цього осяяння, перебуває в аспекті вигнання в них, тому вони називаються «іншими богами», і називають Його «Б-гом богів», бо і вони — аспект Б-жественності. І тому ідолопоклонники, що отримують достаток від них, — служителі ідолів у повному сенсі аж до кінця часів, коли буде поглинуто смерть і ситра ахра, і тоді «оберну до народів» тощо, щоб усі кликали ім'я Всевишнього. І це називається також вигнанням Шхіни, оскільки ця життєвість, що перебуває в аспекті вигнання в них, — від осяяння, що притягується до них від іскри слова Всевишнього, яке називається Шхіною (і це вигнання тягнеться від часу гріха Дерева пізнання і далі, і це лише аспект зворотного боку святості; але коли Ізраїль вигнаний серед народів, а вкоріненість Ізраїлю і їхній корінь — в аспекті Вищого лику, це повне вигнання, і про це сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Вигнані в Едом — Шхіна з ними»)):

І ось, хоча Всевишній один і Ім'я Його одне, тобто Його мовлення і подих Його уст, що називається у святому Зогарі «Його Ім'ям», одне і єдине, проте осяяння і притягнення життєвості, що виходить із подиху Його уст, благословенний Він, поділяється на 4 різні щаблі, які є 4 світами АБЕА; а відмінність — через цімцуми і завіси (численні), щоб скоротити світло й життєвість і приховати його, щоб воно не світило так у світі Брія, як у світі Ацилут, а у світі Єціра — через ще більші цімцуми і завіси тощо. Але немає жодної зміни, не дай Б-г, у суті Шхіни, яка є слово Всевишнього і подих Його уст; і також в аспекті осяяння і притягнення життєвості — осяяння, що в Ацилут, пробиває завісу і вдягається в Брія, і так із Брія в Єціра і з Єціра в Асія. І тому світло Ейн Соф, благословенний Він, що в Ацилут, є також в Асія і в цьому матеріальному світі — через його вдягання в Малхут БЕА, як усе пояснено в писаннях Арі, благословенної пам'яті:

І ось душа людини, як відомо всім, складається з десяти сфірот — ХАБАД тощо, і хоча всі вони — «з подиху уст Його», благословенний Він, як написано: «І вдихнув у ніздрі його» тощо, проте зокрема ХАБАД, що в його душі, — подоба ХАБАД десяти сфірот, які називаються Аба ве-Іма, а атрибути любові і трепету тощо, що в його душі, — подоба атрибутів десяти сфірот, що називаються Зеїр Анпін, а сила мовлення в його душі — подоба Вищого мовлення, що називається Малхут і Шхіна. І тому, коли він промовляє слова Тори, він пробуджує Вище мовлення, щоб поєднати Шхіну, і тому в нас установлено, що в «Шма», Біркат га-мазон і словах Тори не виконує обов'язку роздумом без мовлення:

І ось, одне проти одного, є десять вінців нечистоти, і з них походять душі ідолопоклонників, які також складаються саме з цих десяти аспектів. І відомо це по всій землі — те, що написано в «Сефер га-гілгулім» про вірш «коли людина владарювала над людиною на лихо їй»: що це таємниця вигнання Шхіни серед кліпот, щоб оживлювати їх і давати їм владу в час вигнання, але це на лихо їй тощо. І тому ідолопоклонники владарювали над Ізраїлем, оскільки душі ідолопоклонників — від кліпот, у які Шхіна вдягається в аспекті вигнання. І ось, хоча це потребує широкого пояснення, як і що, проте істина така, тільки, проте, кліпот та ідолопоклонники живляться й отримують життєвість лише від осяяння, що притягується до них з аспекту зворотного боку святості, як у того, хто кидає через плече, і навіть це — через численні й величезні цімцуми і завіси, доки це осяяння не вдяглося в матеріальність цього світу і не виливає на ідолопоклонників багатство, шану та всі матеріальні насолоди. Чого не можна сказати про Ізраїль: вони живляться з аспекту Вищого лику, як написано: «Хай осяє Всевишній лице Своє до тебе» — кожен згідно з коренем своєї душі, аж до найвищих висот:

І після цих слів та істини, розкритих і відомих усім, повернімося до першої теми — до справи гніву, який подібний до служіння ідолам, тобто в мирських справах, бо «все в руках Небес, крім страху перед Небесами». І тому в небесних справах — щоб відвернути від забороненого — це наведене нами обґрунтування незастосовне, як написано: «І розгнівався Моше», і це тому, що Всевишній послав йому цю заповідь — відвернути від забороненого, щоб дати йому заслугу:

Однак це — коли в його владі протистояти своїм гнівом і люттю ближньому. Але коли не в його владі протистояти, наприклад ідолопоклонник, який розмовляє і збиває його в молитві, — якщо так, «що це зробив Всевишній йому?» Це не інакше як для того, щоб він посилився і зміцнився більше в молитві, у глибині серця і з великим наміром настільки, щоб не чути мови ідолопоклонника. Але для цього щабля потрібне велике і величезне пробудження. А порада, дана для цього пробудження, — із самої цієї справи: коли він зверне до серця і замислиться над справою сходження Шхіни, ніби, і «зійшла вона дивовижним чином», щоб вдягнути іскру свого осяяння, яка перебуває в аспекті вигнання серед кліпот загалом — щоб оживлювати їх; а тепер іскра її осяяння вдягається в аспекті вигнання зокрема — у мову цього ідолопоклонника, що говорить слова, які збивають служіння Всевишньому, тобто намір молитви, і як написано вище, бо «одне проти одного» тощо, і Вище мовлення вдягається в нижнє мовлення тощо. І це в повному сенсі «коли людина владарювала над людиною на лихо їй», тобто через це людина пробуджується молитися з більшим наміром, із глибини серця, настільки, щоб не чути його мови. А те, що написав укладач «перебувала», — він не зумів точно передати вираз, бо Бешт, благословенної пам'яті, говорив слова Тори на ідиші, а не святою мовою, і мав на увазі «вдяглася», тобто в аспекті вигнання. І це «а особливо якщо це ідолопоклонник» тощо, бо тоді це аспект вигнання більшою мірою. І не треба дивуватися тому, що іскра від осяяння Шхіни називається Шхіною, адже ми знаходимо, що навіть створений ангел називається ім'ям Всевишнього в розділі «Ваєра», згідно з тлумаченням Рамбана, і як написано: «І нарекла вона ім'я Всевишнього, що говорив із нею» тощо, і подібного багато. І здається мені, що їхнє заперечення — не через точність виразу, а через саму суть справи вдягання Шхіни в кліпот: що немає в них віри в написане Арізалем у «Сефер га-гілгулім». Бо якщо захочуть розрізняти між духовними кліпот і матеріальними ідолопоклонниками — немає нічого матеріальнішого за порох земний, і проте в нього вдягається Малхут де-Малхут де-Асія, а в ній Малхут де-Єціра тощо, як сказано вище. А якщо через нечистоту душ ідолопоклонників — адже їхні душі від зівуга Зеїр Анпіна і Нукви духовних кліпот, як написано в писаннях Арізаля. Виходить, що духовні — джерело їхньої нечистоти. Але насправді потрібне широке пояснення, як відбувається це вдягання. Але не на нас їхнє нарікання, а на писання Арізаля. І хай не запідозрить мене той, хто слухає, що я у своїх очах зрозумів слова Арізаля, знімаючи з них матеріальність, бо я прийшов лише пояснити слова Бешта, благословенної пам'яті, та його учнів згідно з каббалою Арізаля, тим паче що ця справа не з мудрості каббали і не з прихованого для Всевишнього, Б-га нашого, а з відкритого нам і нашим дітям — вірити повною вірою в пряме Писання, яке каже: «Адже небо і землю Я наповнюю, — слово Всевишнього», бо Писання не виходить зі свого простого сенсу; і це також проста віра в усієї маси Ізраїлю, передана їм від їхніх святих батьків, які ходили в непорочності зі Всевишнім, не досліджуючи людським розумом справу Б-жественності, яка вища за розум до нескінченності, щоб знати, як Він наповнює всю землю. Лише «нові, що недавно прийшли» стали досліджувати це дослідження, і неможливо наблизити їм це до розуму інакше як саме на підставі передумов, узятих із писань Арізаля, знятих з їхньої матеріальності, і як я чув від моїх учителів, хай перебувають душі їхні в раю. Але неможливо добре пояснити це в листі, а тільки з вуст у вухо, що слухає, — обраним одиницям і вцілілим, яких кличе Всевишній, як написано: «А ті, хто шукає Гаває, зрозуміють усе». І із заперечення ти чуєш твердження тощо..:

Ось, ви побачили пояснення одного вислову з відомих книжок — як приклад і знак того, що й усі дивовижні вислови мають добре пояснення і роз'яснення для знавців таємного вчення. Але хай не чекають ваші високоповажні від мене, щоб я пояснив їм усе в листі, бо це праця тяжка й обширна і жодним чином неможлива. Тільки якщо захочете — пошліть від вас одного обраного з громади, і віч-на-віч я поговорю з ним, якщо побажає Б-г. І Всевишній буде з моїми устами, коли я промовлятиму. «І хай будуть угодні речення уст моїх»:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 26 26. У «Раая меемна», глава «Насо»: «І ті, що розуміють, сяятимуть, як сяйво небозводу» — у цьому твоєму творі, що є книгою «Зогар», від сяйва Вищої Іми — тшуви; у них не потрібне випробування. І оскільки в майбутньому Ізраїлю судилося скуштувати від дерева життя, яке є цією книгою «Зогар», — вийдуть завдяки їй із вигнання милосердно, і здійсниться в них: «Г-сподь один водив його, і немає з ним чужого бога». А дерево добра і зла, яке є забороненим і дозволеним, нечистим і чистим, — не пануватимуть більше над Ізраїлем, бо прожиток їхній буде не інакше як з боку дерева життя, де немає ні труднощів з боку зла, ні суперечки від духу нечистоти, як написано: «і дух нечистоти вижену з землі», — щоб не годувалися знавці Тори від амей га-арец, а лише з боку добра, які їдять чисте, кошерне, дозволене, і не від ерев рав, які їдять нечисте, непридатне, заборонене тощо. А в час, коли панує дерево добра і зла тощо, ті мудреці, що подібні до субот і свят, не мають нічого, крім того, що дають їм ті будні, — подібно до суботнього дня, у якого немає нічого, крім того, що приготують йому в будній день. А в час, коли панує дерево життя, підкоряється дерево добра і зла, і не буде в амей га-арец нічого, крім того, що дадуть їм знавці Тори, і підкоряться вони під ними, ніби їх і не було у світі. І так само заборонене й дозволене, нечисте й чисте не усунеться від амей га-арец, бо з їхнього боку немає між вигнанням і днями Мошіаха нічого, крім поневолення царствами, бо вони не куштують від дерева життя і потребують мішни — у забороненому й дозволеному, нечистому й чистому». Кінець цитати з «Раая меемна»:

І ось, те, що розуміється на перший погляд із вислову цього речення людьми, позбавленими знання, — ніби вивчення забороненого й дозволеного та розділу «Тагарот» походить від дерева добра і зла, — окрім того, що це саме по собі велике здивування і суперечить простому змістові віршів і мідрашам наших учителів, благословенної пам'яті, що вся Тора, відкрита нам і синам нашим, називається «деревом життя для тих, хто тримається її», а не лише книга «Зогар», — і особливо що вона була прихована в їхні дні, і також уся мудрість каббали була прихована в їхні дні й утаєна від усіх знавців Тори, крім обраних одиниць, і навіть це — скромно, а не при багатьох, як наводиться в Гемарі, і як написав Арізаль, що саме в ці останні покоління дозволено і є заповіддю розкривати цю мудрість, а не в перших поколіннях; і також Рашбі сказав у святому Зогарі, що не було дано дозволу розкривати, крім як йому і його товаришам самим. І понад те, здивування піднесене: адже, згідно з цим, вивчення забороненого й дозволеного, а тим паче грошових законів, не відсувало б заповіді молитви, встановленої за таємницями Зогару і вищими єднаннями, — для тих, хто знає, як Рашбі та його товариші. А це не так, як наводиться в Гемарі, що рабі Шимон бар Йохай і його товариші та кожен, чиє заняття — Тора, не перериваються заради молитви. І навіть коли займається грошовими законами, як рав Єгуда, усе вчення якого було в «Незікін», — і все ж молився він лише раз на тридцять днів, коли повторював своє вчення, як наводиться в Гемарі. А в Єрусалимському Талмуді, перша глава трактату «Брахот», Рашбі вважає, що навіть заради читання «Шма» не перериваються, крім як від Мікри, але не від Мішни, яка переважає Мікру на думку Рашбі, і не розрізняв він між розділами «Зраїм», «Моед», «Кодашім», «Тагарот» і «Незікін». (І це суперечить його власній думці в «Раая меемна» в багатьох місцях, що Мішна — вона служниця тощо, а Мікра, яка є Торою Моше, безсумнівно переважає каббалу, яка є володаркою, — у «Раая меемна» там; а Письмова Тора — це Цар (тобто Єсод Аби, вбраний у Зеїр Анпін, як написав Арізаль).) І також пілпуль питань і відповідей, що з боку зла і духу нечистоти, — знаходимо в Рашбі, що він багато займався ним, навіть коли був у печері; і навпаки, за заслугу страждання в печері удостоївся цього, як наводиться в Гемарі, що він відповідав раву Пінхасу бен Яїру на кожне питання двадцятьма чотирма розв'язаннями, і сказав йому: якби ти не бачив мене в такому стані тощо. (І також воістину неминуче, що головним заняттям їхнім у печері було вивчення мішнайот — шістсот розділів, які були в їхні дні, до рабейну га-Кадоша; бо книгу «Зогар» і «Тікуним» він міг закінчити за два-три місяці, адже напевно не говорив одного й того самого двічі.) Також сказали наші учителі, благословенної пам'яті: від дня, коли зруйновано було Храм, немає у Святого, благословенний Він, нічого, крім чотирьох ліктів закону. І ще слід дивуватися великим здивуванням: як можливо, що в дні Мошіаха не потрібно буде знати законів забороненого й дозволеного та нечистоти й чистоти? Бо як різатимуть жертви, а також буденне, якщо не знатимуть законів «драса», «халада» і «шегія», що роблять шхіту непридатною, і про щербину ножа? Хіба народиться людина, яка за своєю природою різатиме без «шегія» і «драса», і також ніж буде цілий і залишиться без щербини навіки? І ще багато законів про заборонений лій і кров та інші заборони; і також нечистоту від мертвого треба буде знати, як написано: «юнак ста років помре»; і також нечистоту породіллі треба знати, як написано: «вагітна й породілля разом», — якщо жінка народжуватиме щодня від одного злягання, усе ж закон про заборону її нечистоти не зміниться. І не слід розводитися про річ просту, протилежне якій відоме в усьому Шасі й мідрашах, де заперечують: «закон для часів Мошіаха?», і «Еліягу прийде розв'язати всі сумніви», і «цей уривок у майбутньому Еліягу витлумачить» тощо: І ще незрозуміле сказане, що не годуватимуться знавці Тори від амей га-арец тощо і не від ерев рав, які їдять непридатне, нечисте й заборонене, не доведи Б-г. Адже знавці Тори часів Другого Храму не годувалися від амей га-арец, які їдять непридатне й заборонене, не доведи Б-г, бо були в них поля й виноградники, як і в амей га-арец, — і все ж займалися вони вивченням забороненого й дозволеного, нечистоти й чистоти, усі «зугот», що були за днів Другого Храму, і поставили учнів тисячами й десятками тисяч, а вивчення прихованого — у прихованості тощо:

Однак воістину, коли вдумаєшся у вислів «Раая меемна» вище: «а Дерево добра і зла — це заборона й дозвіл» тощо, — і не сказав «вчення про заборону й дозвіл» чи «закони заборони й дозволу», а мається на увазі, що сама заборонена річ і дозволена річ — від Дерева добра і зла, тобто кліпат нога, як написано в «Ец хаїм». І це вислів «асур» (заборонений): що кліпа перебуває на ньому і він не може піднятися вгору, як дозволена річ, тобто та, що не зв'язана й не прив'язана в кліпі і може піднятися через людину, яка їсть її з наміром заради Всевишнього, а також у простому випадку кожної людини, що служить Всевишньому, яка силою тієї їжі вчиться і молиться Всевишньому, — і виходить, що вона стає літерами Тори й молитви, які підносяться до Всевишнього, із сили, виділеної з тієї їжі. І це в будні, але в Шабат, коли є піднесення самої кліпат нога разом із зовнішнім у всіх світах, тому заповідь — їсти всі насолоди в Шабат і примножувати м'ясо й вино, хоча в будні це називається «ненажера і п'яниця». Чого не можна сказати про заборонену річ, яка не може піднятися ні в Шабат, ні в будні, навіть коли молиться і вчиться цією силою, — хіба що їв заради порятунку життя, що дозволили наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, і вона стала [цілком] дозволеною. Але вивчення Тори, навіть законів заборони й дозволу, нечистоти й чистоти, тобто мішни й барайти, що в Гемарі, і законовчителі, які роз'яснюють і з'ясовують їхні слова як закон для практики, — це і є саме тіло Усної Тори, яка є сфірою Малхут де-Ацилут, як наводиться у святому Зогарі в незліченних місцях, і на початку «Тікуним»: «Малхут — уста, Усною Торою називаємо її». А в Ацилут «Він і Його причини — одне в них», тобто світло Ейн Соф, благословенний Він, з'єднується в Ацилут у граничній єдності, бо Він, Його воля і Його мудрість, вбрані в Його мовлення, яке називається Малхут, — усе одне:

А те, що написав Арізаль, що мішнайот — у Малхут де-Єціра, — тобто вбрання Малхут де-Єціра, у яке вбралася Малхут де-Ацилут; а Малхут де-Єціра називається «служницею» щодо Малхут де-Ацилут, а Малхут де-Брія називається «рабинею». І дізнайся це з написаного Арізалем, що Мікра, тобто Письмова Тора, — в Асії; а адже ясно сказано в Зогарі та в писаннях Арізаля в незліченних місцях, що вона — Тіферет, тобто Зеїр Анпін де-Ацилут, лише що вбирається в Асії. І так само прямо сказано в «Сефер га-каванот», що Мікра, Мішна, Талмуд і каббала — усі в Ацилут, лише що Мікра вбирається аж до Асії, Мішна — до Єціри, а Талмуд — у Брії. І ось, коли Малхут де-Ацилут вбирається в кліпат нога, щоб очистити іскри, що впали при гріху Адама га-Рішона, а також 288 іскор, що впали при розбитті посудин, — тоді й Малхут де-Ацилут називається іменем [[Дерево пізнання добра і зла]] щодо Зеїр Анпіна де-Ацилут, який не сходить туди і називається «деревом життя». І ось, вбрання Малхут у кліпат нога — це таємниця вигнання Шхіни, «коли панує людина над людиною» тощо. І це те, що наводиться в «Раая меемна»: «а в час, коли панує дерево добра і зла» тощо, «ті» тощо, — тобто в час вигнання Шхіни, коли вона виливає зовнішнім, які в кліпат нога, звідки живиться ерев рав, а від їхніх залишків живляться знавці Тори у вигнанні. І тоді головне в служінні людини і головне в занятті Торою та заповідями — очищати іскри, як відомо від Арізаля. Тому головне у вивченні — поглиблене дослідження і пілпуль закону в забороненому й дозволеному, нечистому й чистому, щоб очистити дозволене й чисте від забороненого й нечистого через поглиблене дослідження і пілпуль закону в Хохмі, Біні й Даат, бо відомо, що Тора від Хохми виходить, і саме мудрістю очищуються; а це Хохма ілаа де-Ацилут, вбрана в Малхут де-Ацилут, таємниця Усної Тори (за таємницею «Аба ясад барта»), вбраної в Малхут де-Єціра, (і таємниця) [таємниця] мішнайот і барайт, вбраних у кліпат нога, що навпроти світу Єціра, де починається аспект Даат [інша версія: зла], що в нозі [інша версія: і барайти, вбрані в кліпат нога, що навпроти світу Асія, де починається аспект зла, що в нозі], як відомо від Арізаля. І той, хто розуміє, збагне щось іще набагато дивовижніше за це: що відбувається на небесах угорі через поглиблене дослідження і з'ясування вирішеного закону з Гемари та законовчителів ранніх і пізніх — того, що було приховане до цього дослідження. Бо через це підносить він цей закон із кліпот, які приховували й покривали його, так що він зовсім не був відомий або не був добре зрозумілий у своїй основі; бо основа — це таємниця сфіри Хохми ілаа, від якої впали іскри в кліпот при розбитті посудин, і вони там в аспекті вигнання, бо кліпот панують над ними і приховують мудрість Тори від вищих і нижніх. І це те, що наводиться в «Раая меемна», що труднощі — з боку зла. І ось, у вищих немає сили очищати й підносити з розбиття, що в кліпат нога, а лише в нижніх, оскільки вони вбрані в тіло речовинне, машха де-хівья від кліпат нога, і вони послаблюють її силу зламом пожадань, і підкоряється ситра ахра, і «розсіються всі, хто чинить беззаконня». І тому приходять вищі слухати нове в Торі від нижніх — те, що вони оновлюють і розкривають зі сховищ мудрості, які були полонені у вигнанні донині. І кожна людина з Ізраїлю може розкривати сховища мудрості (розкривати) і оновлювати нове розуміння — чи то в законах, чи то в агадот, чи то у відкритому, чи то в прихованому — за мірою кореня своєї душі, і зобов'язана в цьому, щоб доповнити свою душу піднесенням усіх іскор, що впали на її долю і на її жереб, як відомо. (І кожне слово Тори, і особливо слово закону, є іскрою Шхіни, яка і є словом Г-спода, як наводиться в Гемарі: «слово Г-спода» — це закон, таємниця Малхут де-Ацилут, що вбирає Хохму де-Ацилут, і вбраних у Малхут де-Єціра та впалих у кліпат нога при розбитті посудин.) І це те, що наводиться в Гемарі: кожному, хто займається Торою, сказав Святий, благословенний Він: зараховую йому, ніби він викупив Мене і синів Моїх із-поміж народів-ідолопоклонників. Але коли вийде Шхіна з кліпат нога [інша версія: з кліпот] після того, як завершиться очищення іскор, і відокремиться зло від добра, і «розсіються всі, хто чинить беззаконня», і не пануватиме дерево добра і зла, коли вийде добро з нього, — тоді заняття Торою і заповідями буде не для того, щоб здійснювати очищення, а лише щоб здійснювати єднання ще вищі, щоб притягувати світла ще вищі, ніж Ацилут, як написав Арі, благословенної пам'яті; і все це — через внутрішню частину Тори, виконуючи заповіді з вищими намірами, які спрямовані до вищих світел тощо, бо корінь заповідей — вище й вище, в Ейн Соф, благословенний Він. (А сказане нашими мудрецями, благословенної пам'яті, що заповіді скасуються в майбутньому, — це при воскресінні мертвих; але в дні Мошіаха, до воскресіння мертвих, вони не скасовані.) І тому головним у занятті Торою буде також внутрішня частина заповідей та їхні приховані підстави. А відкрите буде явним і відомим кожній людині з Ізраїлю знанням природженим, без забуття, і не потрібно буде займатися ним, крім як ерев рав, які не удостояться скуштувати від дерева життя, яке є внутрішньою частиною Тори та заповідями, і їм потрібно буде займатися [Торою] Мішною, щоб послабити силу ситра ахра, що прилипла до них (через заняття Торою. У рукописі відсутнє), щоб вона не панувала над ними, вводячи їх у гріх, як написано: «і грішник ста років проклятий буде», — тобто ті, що грішать, будуть з ерев рав. І також для виконання їм потрібні будуть подробиці законів заборони й нечистоти більше, ніж ізраїльтянам, щоб не трапилося в них непридатного, нечистого й забороненого, бо «не трапиться» тощо. І також можливо і близько до того, що вони знатимуть із внутрішньої частини Тори всі основи Тори відкритої, як Аврагам, батько наш, мир праху його, і тому не потрібно буде їм займатися ними зовсім. Не так було за часів Другого Храму, коли треба було займатися, і не лише заради закону для виконання, а тому, що в цьому головне служіння — послаблювати силу ситра ахра і підносити іскри святості через Тору і служіння, як я написав в іншому місці. І після цих слів та істини добре буде зрозуміле з додаванням роз'яснення до вищенаведеної «Раая меемна» в тому, що сказано «дерево добра і зла» тощо, — тобто кліпат нога, яка є цим світом головним чином, як написано в «Ец хаїм», і досить тому, хто розуміє:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 27 Те, що він написав мешканцям Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь, щоб утішити їх подвійно мудрістю у зв'язку зі відходом з життя рава, прославленого гаона, Б-жої людини, святого, світильника Ізраїлю, правого стовпа, могутнього молота, нашого вчителя і наставника рава р. Менахем-Мендла, душа його в Едені.

27 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя, тощо, Г-сподь над ними, хай живуть вони життям вічним, і їхні нащадки — ви, сім'я істини, благословенні Г-сподом, відтепер і довіку. Після запитання про мир, як личить тим, хто любить Його ім'я, я прийшов говорити до серця пригнічених, що стогнуть і зітхають, і втішити їх подвійно мудрістю, як чуло вухо моє і збагнуло собі вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, що «залишив життя всьому живому»: бо праведник вірою своєю житиме, і трепет перед Г-сподом — до життя, і іскрами вогню полум'я його любові — життя для всіх, у них життя його духу [інший варіант: і його душі] усі дні його життя. І коли Г-сподь підніс до Себе його дух і душу, зібрав і підняв із піднесення на піднесення до вершини щаблів, він залишив життя свого духу, своє діяння, яким він служив раніше в Ізраїлі, діяння праведника — до життя, всьому живому, тобто душі всього живого, пов'язаній із його душею узами великої любові і вічної любові, яка не похитнеться довіку; бо хто та людина, що бажає життя, щоб прилепитися до Г-спода, до Життя, — у служінні Йому прилепиться душа її, і буде вона зав'язана у вузлі життя з Г-сподом, життям подиху ніздрів наших, про якого ми казали: у тіні його житимемо серед народів, — яке він залишив нам, кожному відповідно до аспекту його зв'язку в істині і його любові — істинної чистої любові з глибини людини і глибокого серця, бо як у воді обличчя тощо, і дух приносить дух і притягує дух, і його дух перебуває справді всередині нас; бо, бачачи дітей своїх, діло рук своїх, серед себе, освятять ім'я Його, благословенний Він, яке звеличиться й освятиться, коли ми підемо прямим шляхом, якого він навчав нас зі шляхів своїх, і ходитимемо стежками його повіки. І це те, що наводиться у святому Зогарі: праведник, який пішов, перебуває в усіх світах більше, ніж за життя, тобто що й у цьому світі дії, «сьогодні — виконувати їх», перебуває більше, бо діло (велике) [росте] і продовжує рости — приріст приростів — від «світла, посіяного для праведника» на полі, яке благословив Г-сподь, «що світить землі й вулицям»; і також ми, усі ми тут сьогодні, живемо його шляхами — «шляхом святості назветься він». Це в служінні Г-споду, у справах небесних. А в справах мирських прямо сказано у святому Зогарі, що праведники захищають світ, і після смерті більше, ніж за життя, і якби не молитва праведників у тому світі, не встояв би світ жодної миті; і кожен, хто ближчий до Скинії Г-сподньої за його життя, — перший до благословення:

Роз'яснення до вищесказаного:

Наводиться у святому Зогарі: праведник, який пішов, перебуває в усіх світах більше, ніж за життя, тощо. І треба зрозуміти: добре — у вищих світах він перебуває більше, піднявшись туди, але в цьому світі — як він перебуває більше? І можна сказати — згідно з тим, що я отримав щодо вислову мудреців, що «залишив життя всьому живому»: як відомо, життя праведника — не життя тілесне, а життя духовне, яке є вірою, трепетом і любов'ю. Бо про віру написано: «А праведник вірою своєю житиме»; і про трепет написано: «Трепет перед Г-сподом — до життя»; і про любов написано: «Хто прагне цдаки і милості, знайде життя», а милість — це любов. І ці три якості є в кожному світі, до вершини щаблів, усе відповідно до міри аспекту щаблів світів, одного щодо іншого, шляхом причини й наслідку, як відомо. І ось, коли праведник живе на землі, ці три якості перебувають усередині свого посуду і шати в аспекті матеріального місця, яке є аспектом нефеш, пов'язаної з його тілом; і всі його учні отримують лише світіння цих якостей та їхнє сяйво, що світить поза цим посудом, за допомогою його святих слів і думок. І тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що людина не осягає розуму свого вчителя тощо. Але після його відходу з життя, оскільки відокремлюється аспект нефеш, що залишається в могилі, від аспекту руах, що в Ган Едені, — а це ці три якості, — тому кожен, хто близький до нього, може отримати частку від аспекту його руах, що в Ган Едені, оскільки він не всередині посуду і не в аспекті матеріального місця, як відомо з вислову наших мудреців, благословенної пам'яті, про Яакова, батька нашого, мир йому, що з ним увійшов Ган Еден; і так написано в книзі «Асара маамарот», що повітря Ган Едену поширюється навколо кожної людини і в цьому повітрі закарбовуються всі її добрі думки й слова в Торі та служінні Г-споду (і так само навпаки, не доведи Б-же, закарбовуються в повітрі, що поширюється від Геїнома навколо кожної людини). Тому учням дуже легко отримати свою частку від аспекту сутнісного руах їхнього вчителя, який є його вірою, його трепетом і його любов'ю, якими він служив Г-споду, а не лише їхнє сяйво, що світить поза посудом; бо аспект його сутнісного руах підноситься з піднесення на піднесення, щоб включитися в аспект його нешами, що у Вищому Ган Едені, у вищих світах. А відомо, що всяка річ святості не викорінюється повністю зі свого місця і першого щабля навіть після того, як піднялася високо-високо; і цей перший аспект, що залишився внизу, у Нижньому Ган Едені, на своєму місці й першому щаблі, — це те, що поширюється в його учнях, кожному відповідно до аспекту його зв'язку і близькості до нього за його життя і після смерті у великій любові, бо притягнення всякої духовності — лише за допомогою великої любові, як написано у святому Зогарі: дух прагнення серця притягує дух згори; тільки якщо він приготується назустріч своєму Б-гу з великою підготовкою і величезним зусиллям, щоб отримати ці три якості так, як навчав його вчитель, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Трудився і знайшов — вір». І ось, є ще аспект світіння для його учнів, тільки воно не вбирається справді всередину їхнього мозку, як перше, а лише світить над ними згори, і воно — від сходження його руах і нешами до джерела, з якого вона висічена, тобто до «Хакаль тапухін кадішін»; і завдяки цьому здійснюється там єднання за допомогою піднесення маїн нуквін від усіх його діянь, його Тори і його служіння, яким він служив усі дні свого життя, і посіяно в «Хакаль тапухін кадішін» дуже високі світла — відповідно до нижніх, які є його Торою і його служінням; і світіння цих вищих світел світить над усіма його учнями, які стали тими, що служать Г-споду, завдяки його Торі та служінню. І це світіння над ними згори вносить у їхнє серце думки про тшуву і добрі справи, і всі добрі справи, народжені від цього світіння, яке світить від світел, посіяних у згаданому полі, звуться «приростом приростів». І це світіння — у великому прихованні й утаєнні, як сонце, що світить зіркам з-під землі, як наводиться в «Тікуним» про Моше, учителя нашого, мир йому, що після його відходу з життя його світіння поширюється в кожному поколінні на шістсот тисяч душ, як сонце, що світить з-під землі шестистам тисячам зірок:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 28 28 Те, що він написав своєму сватові, раву, славетному гаону, людині Б-жій, святому Г-спода, світильнику Ізраїлю, правому стовпу, могутньому молоту, нашому вчителеві й наставникові раву Леві-Іцхаку, душа його в Едемі, голові рабинського суду святої громади Бердичева, щоб утішити його у зв'язку зі відходом з життя його сина, рава-хасида, нашого вчителя й наставника рава Меїра, душа його в Едемі:

Чому глава про Мір'ям сусідить із главою про корову? Щоб сказати тобі: як корова спокутує тощо. І треба зрозуміти, чому вона сусідить саме з червоною коровою, яку готували поза трьома таборами, — але тому, що «очисною» назвав її Милосердний [у рукописі варіант тексту: що готується ззовні. А від слова «трьома» до слова «Милосердний» немає в рукописі], — а не сусідить із главою про очисну жертву, що готується всередині, на жертовнику, — справжньому спокутуванні. Однак відомо зі святого Зогару і від Арізаля, що таємниця жертвоприношень на жертовнику — це аспект піднесення маїн нуквін від тваринної душі, що в нога, до їхнього кореня і джерела, який є аспектом чотирьох хайот Меркави, що несуть престол: Лик бика і Лик орла тощо. І завдяки цьому притягуються й сходять маїн діхрін від аспекту Людини, що на престолі, яка називається іменем Малка і Зеїр Анпін. А при спаленні червоної корови — через кидання кедрового дерева, ісопу тощо та наливання живої води на попіл — це називається освяченням очисної води в Мішні, і це аспект вищої святості, що називається іменем «Тала де-бдолха», як написано у святому Зогарі, що це аспект Вищої Хохми і Моха стімаа Аріх Анпіна, і про це в багатьох місцях сказано у святому Зогарі: мудрістю очищуються, і обертається темрява на світло, тобто світ виправлення, який очистився й виправився через Моха стімаа Аріх Анпіна від світу Тогу і розбиття посудин, що впали в Брію, Єціру, Асію тощо, як відомо. І тому вона очищає від нечистоти мерця, хоча це праотець праотців нечистоти тощо і нижче-нижче нога:

І ось, відомо, що Аба живиться від восьмого мазаля тощо, і це виправлення «Ве-ноцер», літери «рацон», і це також час благовоління, що розкривається і світить в аспекті розкриття згори донизу при відході з життя праведників Всевишнього, які служать Г-сподові в любові із самопожертвою Г-сподові за життя, увечері і вранці в читанні «Шма», завдяки чому вони підносили маїн нуквін до Аби та Іми в читанні «Шма», як відомо. (І так само у вивченні Тори, яка виходить із Хохми.) І завдяки цьому притягувалися й сходили аспекти маїн діхрін від виправлення «Ноцер хесед», і саме вони світять в аспекті розкриття при їхньому відході з життя, як відомо, що вся праця людини, якою трудилася її душа за життя нагорі, в аспекті утаєності й прихованості, розкривається і світить в аспекті розкриття згори донизу під час її відходу з життя. І ось, через розкриття світіння виправлення «Ноцер хесед» при їхньому відході з життя світить милість Г-спода від віку до віку над тими, хто боїться Його, і чинить спасіння посеред землі, спокутуючи гріх покоління, навіть умисні гріхи, які від трьох нечистих кліпот, що нижче нога, оскільки мазаль «Ноцер» — від Моха стімаа Аріх Анпіна, джерела відборів, і обертається темрява розбиття посудин на світло світу виправлення. Чого немає в жертвоприношеннях на жертовнику, які спокутують лише ненавмисні гріхи, що походять від посилення тваринної душі, що від нога, як написано в «Лікутей Тора», тижнева глава «Ваїкра». І тому сусідить саме з главою про корову: як корова тощо; а в «Ялкуті», тижнева глава «Шміні», виправлено: «очисна вода» тощо:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 29 29. «Жінка доблесна — вінець чоловікові своєму» тощо. Наводиться в Гемарі, у 4-му розділі трактату «Мегіла»: «А той, хто користується короною, — зникне» тощо, — це той, хто користується тим, хто вивчає закони, короною Тори тощо. Учили в школі Еліягу: «Кожному, хто вивчає закони, обіцяно» тощо. І треба зрозуміти, чому закони названо «короною» і «вінцем Тори», а також чому саме тому, хто вивчає закони, обіцяно тощо, а не іншим словам Тори. А також зрозуміти вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, в 11-му розділі трактату «Менахот»: «Навіть якщо людина вивчила лише один розділ уранці» тощо — «виконала свій обов'язок», і чому вона не виконує обов'язку іншими словами Тори:

Однак відомо те, що сказав Арізаль: кожна людина з Ізраїлю мусить приходити в багатьох гілгулях, доки не виконає всіх 613 заповідей Тори думкою, мовленням і дією, щоб доповнити шати своєї душі й виправити їх, щоб не було «шати, якої бракує» тощо, — крім заповідей, що залежать від царя, який виконує обов'язок за весь Ізраїль, бо він — сукупність їх усіх тощо. І причина — щоб зодягнути всі 613 аспектів і сил, що в його душі, «жодна з них не пропала» тощо. А роз'яснення необхідності й потреби в цих шатах пояснено в Зогарі і зрозуміле кожному розумному: оскільки нефеш, руах і нешама, що в людині, перебувають в аспекті творінь, а жодне творіння не може осягнути жодного осягнення в Творці й Створителі всього, Ейн Соф, благословенний Він, — і навіть після того, як Всевишній засвітив від Свого світла, благословенний Він, і еманував в аспекті сходження багато щаблів, щабель за щаблем, в аспекті величезних цимцумів і багатьох та величезних шат, відомих знавцям таємного вчення і званих в «Ідра раба» «волоссям», як написано в Даниїла: «і волосся Його голови — як чиста вовна» тощо, — проте не зможе нефеш чи руах і нешама витримати це світло, бо добре й солодке світло тощо, як написано: «споглядати приємність Всевишнього» — вираз приємності, солодкості, насолоди й величезної втіхи без кінця, як написано: «тоді насолоджуватимешся у Всевишньому», і «наситить у цахцахот» тощо — вираз «цхе цама», як написано в Зогарі, — і немає в неї сил прийняти приємність і солодкість цахцахот так, щоб не вийти зі своїх піхов і не скасуватися зі свого існування, як свічка перед смолоскипом, — хіба що з аспекту самого цього світла зійде й притягнеться від нього якесь мале осяяння шляхом сходження щабель за щаблем у багатьох цимцумах, доки не буде створено з нього одну створену шату, подібну до суті цього світла, щоб зодягнути нефеш, руах і нешама, і через цю шату, подібну до цього світла, вона зможе насолоджуватися сяйвом цього світла й осягати його і не скасується зі свого існування, — як у прикладі того, хто дивиться на сонце крізь чисте й світле скло тощо, і як написано: «І ввійшов Моше в хмару і піднявся» тощо, — що зодягнувся в хмару, і піднявся, і бачив крізь хмару тощо, як написано в Зогарі, частина 2, аркуші 210 і 229. І ось це світло, приховане для праведників на прийдешнє майбутнє, що зветься «приємністю Всевишнього» і «цахцахот» — насолоджуватися у Всевишньому, і «400 світів туги», якими насолоджуються праведники тощо, як написано: «чотириста шекелів срібла» тощо, — у ньому дуже багато переваг і щаблів, один вищий за інший. Але мале осяяння, що сходить щабель за щаблем, щоб створити цю шату, — з аспекту останнього щабля цього світла і називається «зовнішнім щаблем» і «зворотним боком», образно кажучи, як написано в Зогарі, аркуш 208, зворот (див. у книзі «Мікдаш мелех»), і аркуш 210, зворот: «а те, що залишилося» тощо. І ось як у душі людини є сила насолоди, яка насолоджується тим, від чого їй є насолода, як від осягнення нової думки та подібного, а аспект зовнішнього і зворотного боку сили й аспекту насолоди, що в ній, — це аспект сили волі в ній, яка хоче того, чого хоче, тобто того, що не є стражданням, бо страждання — протилежність насолоди, — так само, образно кажучи, і у світлі Ейн Соф, благословенний Він, ніби: Вища воля, благословенна вона, є аспектом зовнішнього і зворотного боку щодо аспекту Вищої насолоди, і приємності Всевишнього, і цахцахот, і вищезгаданих «світів туги», — хоча вони єдині в граничній єдності, бо Він, благословенний Він, і Його воля — одне, і не як воля людини, Б-же борони, — ні загалом, ні в частковості, і немає між ними зовсім жодної подібності. Проте Тора говорить мовою людей, щоб дати вуху почути те, що воно може почути, у притчі та алегорії — з душі людини, що складається із сили насолоди, і волі, і Хохми, і Біни тощо. І як видно на досвіді: коли людина осягає якусь дивовижну нову думку, у ту мить, принаймні, народжується в неї дивовижна насолода в розумі, — з чого випливає, що насолода набагато вища за аспект розуму й Хохми, лише зодягнена в аспект розуму й мудрості. А коли людина відчуває розум і мудрість, тобто осягає й добре розуміє її, тоді відчуває також і аспект насолоди, зодягненої в мудрість. І тому аспект Біни називається у святому Зогарі «прийдешнім світом», бо це аспект розкриття Хохми із зодягненою в неї насолодою, яку осягають праведники в Ган Едені та ті, хто осягає внутрішню суть Тори, бо «Тора з Хохми виходить», і «Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине»:

І ось Вища воля, благословенний Він, в устах мудреців істини йменується і називається «Вищий Кетер», і в ньому 620 стовпів світла тощо. Пояснення, образно кажучи: як є стовпи у великому домі-фортеці, що стоять на землі, а верх їхній з'єднаний зі стелею, — так само, образно кажучи, Вищий Кетер, благословенний Він, — вищий за аспект щабля Хохми, і це від слова «котерет» (вінець), бо він вінчає й оточує мізки, що в голові, тобто аспект ХАБАД. І ця воля зодягнулася в 613 заповідей Тори і 7 заповідей мудреців, більшість яких — практичні заповіді; і також ті, що залежать від мовлення, — адже в нас установлено, що рух губ вважається дією; і також ті, що залежать від думки чи серця, — адже заповідь дано саме матеріальній людині, що в цьому світі, яка має свободу вибору схилити серце до добра тощо. Чого не можна сказати про душу без тіла — не треба заповідати їй цього. Виходить, що заповіді, образно кажучи, — як стовпи, що стоять від найвищих висот, тобто Вищої волі, благословенний Він, до цієї матеріальної землі, і вони, образно кажучи, — як порожнисті стовпи, які оточують і зодягають душу людини, або її руах, або її нефеш, коли вона виконує заповіді, і через ці стовпи підноситься її НАРАН до найвищих висот, щоб бути зав'язаними у вузлі життя із Всевишнім. Пояснення: бути зав'язаними й зодягненими у світло Кетера, тобто Вищої волі, благословенний Він. І за допомогою цієї шати вони зможуть споглядати приємність Всевишнього і цахцахот, які вищі за рівень Кетера і є його внутрішньою суттю, образно кажучи. (І хоча роз'яснено в іншому місці, що заповіді — це внутрішня суть Вищої волі, благословенний Він, відомо знавцям таємного вчення безліч аспектів і щаблів, які є в кожному аспекті та щаблі зі щаблів святості: скільки аспектів «обличчям до обличчя» і скільки аспектів «спиною до спини» без кінця тощо.) І ось 7 заповідей мудреців не вважаються заповідями самі по собі, адже вже сказано: «не додавай», але вони виходять і притягуються із заповідей Тори і включені в них у число 613, щоб зодягнути 613 аспектів і сил, що в НАРАН людини. І це те, що наводиться у святому Зогарі, розділ «Пкудей» (аркуш 229, зворот): що ті добрі діла, які чинить людина, притягують від світла вищого сяйва шату тощо, і вона бачить тощо приємність Всевишнього тощо. І хоча там ідеться про Нижній Ган Еден, де шати — із практичних заповідей у буквальному сенсі, але у Вищому Ган Едені шати — із бажання й наміру серця в Торі та молитві, як написано в Зогарі там само (аркуш 210). Адже намір — це намір його заняття Торою заради неї самої з любові до Всевишнього, а заповідь вивчення Тори також належить до практичних заповідей, бо рух губ вважається дією, а роздум не рівнозначний мовленню, і не виконує обов'язку самим лише роздумом; і так само в молитві. Тим паче що перевага наміру над мовленням і дією — не сама по собі тощо, а завдяки осяянню Вищої волі тощо, як написано в «Лікутей амарим», частина 1, розділ 38 докладно, див. там. І ось відомо, що Вища воля, благословенний Він, зодягнена в 613 заповідей Письмової Тори, дивовижна й покрита, прихована й захована і розкривається лише в Усній Торі, — як, наприклад, заповідь тфілін, про яку сказано в Письмовій Торі: «І прив'яжи їх знаком на руку твою, і будуть вони тотафот між очима твоїми», і це вислів закритий і прихований, бо Писання не пояснило, як і що прив'язувати, і що таке тотафот, і де це «між очима твоїми» і «на руку твою», доки не пояснила Усна Тора, що треба прив'язати одну коробочку на руку і 4 коробочки на голову, і в них 4 уривки, і коробочки мають бути з вичиненої шкіри і саме квадратними, і прив'язані саме чорними шкіряними ременями, і всі інші деталі законів виготовлення тфілін, які були сказані усно; і «на руку твою» — це саме передпліччя, а не кисть, а «між очима твоїми» — це тім'я, а не лоб. І так усі заповіді Тори — як повеління, так і заборони — не розкриті, не відомі й не роз'яснені інакше як за допомогою Усної Тори, як, наприклад, заповідь-заборона, сказана про Шабат: «не роби роботи», і не пояснено, що таке робота, а в Усній Торі пояснено, що це відомі 39 видів робіт, а не перенесення каміння й важких колод та подібне; такі всі заповіді — як повеління, так і заборони: вони закриті й не роз'яснені, не розкриті й не відомі інакше як за допомогою Усної Тори. І тому написано про Усну Тору: «не залишай навчання матері твоєї», як наводиться в Зогарі, — тому що, образно кажучи, як усі органи плоду містяться в краплі батька у великій прихованості, а мати виводить його в розкриття під час пологів — повним плодом із 248 органами та 365 жилами, — так само всі 248 заповідей-повелінь і 365 заповідей-заборон приходять із прихованості в розкриття в Усній Торі. А початок вірша «Слухай, сину мій, повчання батька твого» стосується Письмової Тори, яка виходить із Вищої Хохми, що зветься «батьком». І це те, що написано: «Жінка доблесна — вінець чоловікові своєму», бо Усна Тора називається «жінкою доблесною», що народжує й виставляє численні воїнства, як написано: «і дівчат (аламот) без ліку» — не читай «аламот», а «оламот» (світи): це закони, яким немає ліку, як написано в «Тікуним». І всі вони — аспект розкриття Вищої волі, благословенний Він, прихованої в Письмовій Торі, а Вища воля, благословенний Він, набагато вища за рівень Вищої Хохми і подібна до корони й вінця, що над мізками в голові. Тому закони названо «короною» і «вінцем Тори», і тому, хто вивчає закони, обіцяно, що він — син прийдешнього світу, через зодягнення його НАРАН у Вищу волю, благословенний Він, як сказано вище:

редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 30 30. Відомо те, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Кожного, хто звик приходити до синагоги і одного дня не прийшов, Святий, благословенний Він, питає про нього, як сказано: „Хто з вас боїться Г-спода“» тощо. І так в усіх заповідях, і особливо в заповіді цдаки, яка дорівнює всім заповідям разом; хоча це без обітниці, борони Б-же, — проте всім доблесним, у чиї серця проник трепет перед Б-гом, не личить їхній Б-жественній душі зменшувати святе порівняно з тим, що вони вже звикли з року в рік відокремлювати від свого достатку, щоб оживити дух принижених і зломлених, у яких немає нічого свого, — а це аспект «занепалого куреня Давида» тощо, — щоб підняти і звеличити тощо, аби бути єдиним в Єдиному тощо. І все — за множиною діяння тощо і за рахунком, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Кожна прута приєднується до великого рахунку» тощо, подібно до вислову наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «Коли великий Гаває? Коли Він у місті нашого Б-га» тощо, — а це аспект і місце рахунку, як написано: «Очі твої — ставки в Хешбоні»; і сенс, як відомо, у тому, що через ітарута ді-лтата — притягання життя, ласки і доброти в діянні цдаки з доброю волею і привітним обличчям — ітарута ді-лейла: «Хай освітить Гаває обличчя Своє», — це світіння і притягання ласки, доброти і вищої волі від Життя всякого життя, Ейн Соф, благословенний Він, велич Якого недослідима і зовсім не осяжна, до аспекту «Царство Твоє — царство всіх світів», «Алма де-ітгалья», що оживляє всі творіння в усіх вищих і нижчих палатах, які на рівні числа і рахунку, як написано: «Тисяча тисяч служать Йому», і це «великий рахунок», бо через множину діяння цдаки — мир. Бо значення слова «мир» — це те, що поєднує і опосередковує 2 протилежні крайнощі, тобто край небес нагорі — аспект «І велич Його недослідима», і край небес унизу, що вбирається в БЕА, — аспект межі і числа; і досить для того, хто розуміє: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 31 Хіба не відомо у брамах те, що написано в «Тікуним», що Шхіна хвора у вигнанні, так би мовити. Тлумачення — для прикладу: як хвороба тіла, що розділяє між святим тощо, що причина хвороби і здоров'я — це поширення і рух життєвості від серця до всіх органів, убраної в кров душі, що виходить із серця до всіх органів; і кружляє, кружляє, іде дух життя і кров у самій глибині всіх органів і судин, прихованих у них, і повертається до серця. І якщо це кружляння і рух духу життя відбувається як належить, постійно, за порядком, установленим для нього Життям життів, благословенний Він, — тоді людина цілком здорова, бо всі органи пов'язані разом і отримують належну їм життєвість від серця через це кружляння. Але якщо є якесь пошкодження в якомусь місці, що перешкоджає, затримує або зменшує кружляння і рух крові з убраним у неї духом життя, — тоді переривається або зменшується цей зв'язок, що пов'язує всі органи із серцем через це кружляння, і тоді людина падає на ложе хвороби, хай береже її Б-г. І точно так само, для прикладу: усі душі Ізраїлю називаються аспектом органів Шхіни, що зветься іменем «серце», як сказано: «Твердиня серця мого», і як сказано: «І перебуватиму серед них». Тлумачення: бо вислів Шхіна означає, що світло Гаває перебуває у світах БЕА, щоб оживляти їх, а привернення цієї життєвості — через убрання спершу в душі Ізраїлю, бо в усіх творінь немає ніякого порівняння з Творцем, благословенний Він, бо все перед Ним вважається поістині нічим, і неможливо їм отримати життєвість від Його світла і впливу, благословенний Він, щоб бути створеними з нічого в щось, живими й сущими, інакше як через душі, які виникли в задумі й передували створенню світів, що виникли через аспект мовлення, як вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: з ким радився Святий, благословенний Він, тощо, як відомо в іншому місці. І відомо в брамах, що все привернення життєвості й впливу від вищих до нижчих із них — це, як написано в «Сефер Єціра»: «їхній початок вбитий у їхній кінець, а їхній кінець — у їхній початок», а в писаннях Арізаля це називається «ор яшар» і «ор хозер», і як сказано: «І хайот біжать і повертаються». Тому, згідно з цими словами та істиною, яку неможливо добре роз'яснити в листі, Шхіна називається іменем «серце», а душі — іменем «органи», щоб указати нам, що коли всі душі прилучені й пов'язані разом, тоді кружляння і рух життєвості й впливу кружляє, кружляє, і їхній кінець вбитий у їхній початок, щоб пов'язати і з'єднати їх усіх з єдиним Гаває і прилучитися до Нього, благословенний Він; і як сказано: «Ви стоїте сьогодні всі перед Гаває, вашим Б-гом», «всі» саме, і «перед» саме, «голови ваші» тощо, «від того, хто рубає дрова твої» тощо. І цим зрозуміємо вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, що руйнування Другого Храму, падіння Ізраїлю у вигнання, віддалення Шхіни та її сходження в Едом в аспекті вигнання, так би мовити, — усе було через гріх безпричинної ненависті й роз'єднаності сердець, хай урятує нас Милосердний; і тому вона називається хворою, для прикладу, як наводиться: «підтримує тих, що падають, і зцілює хворих» — у множині — це всі органи тощо: редагувати — шаблон — обговорення
«Ігерет га-кодеш» — 32 32. Благослови, Г-споди, надбання їхнє, і діло рук їхніх хай буде вгодне на благовоління їм перед Г-сподом завжди. Так дасть і так додасть Г-сподь, щоб зміцнити серце їхнє серед сильних, і щедрий на щедроти постане, щоб велике було діло в кожному місті й у кожній громаді, і зарахується йому за праведність. І про того, хто робить, сказано: «праведність його перебуває навіки», «перебуває» — у жіночому роді, бо він отримує пробудження свого чистого серця від величі діла, і все ж «перебуває навіки». Сенс: що вся цдака і милосердя, які ізраїльтяни творять в цьому світі від щедрості чистого серця свого, — вони живі й існують у цьому матеріальному світі до часу воскресіння, коли буде час розкриття Б-жественності та світла Ейн Соф, благословенний Він, від аспекту Совев коль алмін у цьому світі, як написано розлого в торішньому посланні. І має бути посудина та вмістилище, щоб одяглося в нього світло Ейн Соф, благословенний Він, як тіло для душі, за образом притчі, як написано: «хіба ж слово Моє не як вогонь»: як вогонь не світить у цьому світі інакше, як охопивши ґніт і одягнувшись у нього тощо, як я написав в іншому місці. І тіло та посудина для світла Його, благословенного, — це якість хеседу і щедрість серця давати й виливати життєвість тому, у кого немає нічого, тощо, як написано в «Тікуним»: «і скільки тіл Ти влаштував їм, і названі вони в цьому влаштуванні: хесед — права рука», і все тіло включається в праву сторону. І так сказав пайтан: «одіяння Його — праведність». І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: не воздається за цдаку інакше, як за мірою милосердя, що в ній, як сказано: «сійте собі в праведність, жніть за мірою милосердя», — бо жнива є розкриттям посіву, прихованого в землі; і так само цдака і милосердя, які ізраїльтяни творять за часів вигнання, приховані й сховані до часу воскресіння, коли одягнеться і засяє світло Ейн Соф, благословенний Він, у цьому матеріальному світі. І «Він і органи Його — одне» — це аспект посудин десяти сфірот Ацилут, і тим паче, і з незрівнянно більшою підставою, світло Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, що вище й вище від аспекту Ацилут. І тому цдака називається в жіночому роді: «праведність його перебуває навіки», бо вона отримує сяйво від світла Ейн Соф, Совев коль алмін, що одягається в неї в цьому світі матеріальному за часів воскресіння. Але «праведність перед Ним піде» — це в чоловічому роді, це якість хеседу, що пробуджується в серці людини сама собою через пробудження любові до Г-спода під час читання «Шма», і прилепитися до Нього, і віддати душу свою при слові «Ехад» та «всім єством твоїм» у простому сенсі тощо. І пробудженням знизу, і як у воді обличчя до обличчя, так серце Вищої Людини тощо, пробудження згори — це притягання світла Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, униз і вниз, у цей матеріальний світ, в аспекті розкриття за часів воскресіння, як роз'яснено в торішньому посланні розлого. І це «перед Ним піде» — що веде й притягує Вищі лики згори, від Ацилут, до світу Асія. А нині час скоротити, і всякого блага від них хай не убуде. Учини добро, Г-споди, добрим і прямим серцем, як душа того, хто прагне його: редагувати — шаблон — обговорення

Повідомити про помилку на цій сторінці