Зусилля
יגיעה (באידיש: הארעווען) היא דרך מוכרחת בעבודת השם, כשהאדם נדרש לא רק לעשות את המוטל עליו, אלא שזה יבוא על ידי יגיעה דווקא, להתאמץ יותר מרגילותו הטבעית, ולהתמיד ביגיעה דווקא.
בחסידות חב"ד מתקשרת היגיעה עם העיקרון של חשיבות ה'עבודה בכח עצמו', ושלילת עבודת השם הנסמכת על אתערותא דלעילא והכשרונות הטבעיים עמם האדם נולד[1].
У джерелах мудреців
| " | Нема перед ким розніжуватися. Треба трудитися | " |
חז"ל קבעו בגמרא, שבכל מה שנוגע לעבודת השם "אם יאמר לך אדם: 'יגעתי ולא מצאתי - אל תאמן'. 'לא יגעתי ומצאתי - אל תאמן'. 'יגעתי ומצאתי - תאמן'"[2]. זאת בשונה ממה שקשור לעניני מסחר ומשא ומתן - שההצלחה תלויה בסייעתא דשמיא וכמה שאדם יתאמץ - זה לא בהכרח ישפיע על הצלחתו[3][4].
Так само пояснюють коментатори Мішни слова мудреців у «Піркей авот»: «Бен Гей-Гей каже: за мірою страждання — і нагорода»[5], — що закарбовується в людині від навчання саме те, над чим вона клопоталася й трудилася в навчанні із зусиллям, а в тому, що вона читає й вивчає з насолоди й спокою, немає ні міцності, ні користі[6].
Зусилля, про яке говорять мудреці, не обов'язково має виражатися в розумовому напруженні, а це будь-яке напруження й зусилля заради навчання[7].
Благословення на Тору
Згідно з частиною думок, текст благословення на Тору — «займатися словами Тори», і про це пояснюється, що мається на увазі саме праця, клопоти й зусилля в Торі[8].
У вченні хасидизму
| " | Має бути служіння власними силами. Вище — коли беруть за руку й ведуть. Дорожче — коли це власними силами | " |
Служіння бейноні
Згідно з поясненням Алтер Ребе в «Танії», найменування бейноні у вірші — «той, хто служить Б-гові»[9], а протилежність йому — «той, хто не служив Йому»[10], і, як докладно пояснює там Алтер Ребе, визначення бейноні — саме вираження служіння, пов'язаного саме з працею та зусиллям; тому той, хто робить щось із насолоди, не мусить трудитися й напружуватися, і це не називається «служінням», і саме те, що пов'язане з працею та зусиллям, називається «служінням», причому суть визначення праці та зусилля — те, що суперечить його природі, коли він долає свою звичність і напружується[11], і тому бейноні позначений ім'ям «той, хто служить Б-гові» в теперішньому часі, оскільки в нього завжди є протилежна сторона, яка заважає йому в служінні Всевишньому, і він мусить напружуватися й трудитися, щоб воювати з нею[12].
Важливість того, щоб людина трудилася в служінні Всевишньому, настільки велика, що людина, яка народилася з такою природою, за якої їй не важко виконувати волю Всевишнього, і вона вивчає Тору й виконує заповіді, але не напружується й не трудиться, щоб змінити свою звичність, — названа у вірші «той, хто не служив Йому», причому вірш прирівнює її до «нечестивця»[13].
Такий самий сенс Гемари в тому, що той, хто повторює свій урок лише сто разів, вважається «тим, хто не служив Йому», оскільки така його звичність і йому не треба заради цього трудитися, і лише той, хто напружується й трудиться, щоб зламати свою звичність, і повторює свій урок сто разів і ще один, вважається «тим, хто служить Б-гові», оскільки він над цим потрудився, — подібно до плати робітникам, які роблять більше за свою звичну міру, коли плата велика незрівнянно з роботою за їхньою звичною мірою, і так само в служінні Всевишньому[14].
Ба більше, у людини, якій вдається дійти до зламу звичності через те, що вона пробуджує в собі любов до Всевишнього, якість і перевага зламу звичності перевершує будь-яке служіння Всевишньому, що приходить з боку звичності, оскільки через нього вона зможе подолати будь-який виклик, який буде в неї в служінні Всевишньому, бо вона панує над своєю звичністю і своєю природою.
Це зусилля, якого вимагає хасидут, означає зусилля повне, і людина, яка трудиться трохи, але не на потрібному від неї рівні, — це зовсім не називається зусиллям[15], а після того, як зміна звичності стала в неї навичкою, вона мусить трудитися більше навіть порівняно з попереднім зусиллям і продовжувати воювати й трудитися, і це головне в хасидів, що в них немає служіння «само собою»[16].
У сходженні Б-жественності
У хасидуті пояснюється, що як у творінь, де користь, яка приходить без зусилля, — лише притягнення й поширення явних сил людини, а отже, обмежене поширення її сил, і навпаки, коли людина трудиться, вона досягає і розкриває свої безмежні сили, — так само й у сходженні світів, де в розкритті прихованого в порядку сходження є два види: приховане, яке є в реальності, і приховане, якого в реальності немає.
Розкриття прихованого, якого немає в реальності, тобто розкриття прихованих сил, що має вигляд безмежного, — відбувається саме через зусилля, подібно до видобування вогню з кременевої скелі, коли видобування вогню відбувається саме через напруження й зусилля, але при цьому загасити його неможливо і з неї можна видобувати вогонь без межі[17], а причина, з якої потрібне зусилля, у тому, що творять реальність із того, чого в реальності немає[18].
Важливість зусилля
| " | Різниця між зародком і народженим у тому, що зародок, хоч і їсть і п'є, — це від того, що їсть і п'є його мати, і це не його власні бірурім, а те, що приготували для нього. А коли він народжується, тоді починається справа служіння, бірур і зусилля власними силами, і це найдивовижніша перевага, заради якої й була вся справа сходження душі вниз — щоб було служіння власними силами | " |
– Сіха Шабату тижневих глав «Хукат-Балак», 12 тамуза, 5722 (14 липня 1962) | ||
У вченні хасидуту зусилля в служінні Всевишньому удостоюється особливого ставлення як річ головна й основоположна. Так, наприклад, коли праведник рабі Шломо з Карліна попросив визначити своє місце в Бешенковичах, на території, довіреній Алтер Ребе, Алтер Ребе обумовив це трьома умовами, серед них — що той встановить серед пов'язаних із ним обов'язок зусилля в служінні Всевишньому[19], причому в наших Ребе, провідників поколінь, цей обов'язок формулювався через відмінність між тим, як в інших хасидських колах читають вираз вірша «Праведник вірою своєю оживить», — що він оживляє пов'язаних із ним і їм не треба трудитися власними силами, — і хасидизмом Хабад, який читає це з огласовкою «Праведник вірою своєю житиме»[20], а хасид не може вдовольнитися тим, що Ребе оживляє його і запалює в ньому Б-жественний гіткашрут, але він мусить працювати, щоб пробудити його сам, «служіння власними силами» (а служіння, яке приходить з боку ітаруту ді-лейла, називається ім'ям «неправда»[21], і в цьому мета сходження душі вниз — щоб людина трудилася й працювала саме власними силами[22], що виражається і в тому, в який спосіб створено світ, — створено так, що єврей мусить трудитися, щоб зробити його придатним як оселю для Всевишнього, благословенний Він, і виправити його[23].
Ця думка виявляється в усіх наших Ребе, провідників поколінь. Так, розповідають про Ребе Цемах Цедека, що він не хотів, щоб його благословляли на успіх у вивченні Тори, оскільки хотів потрудитися сам, як навчає хасидут[24]; і так само розповідають про нього[25] і про Ребе Рашаба, що вони висловлювали невдоволення хасидами, які просили, щоб їм супроводжував успіх «само собою»[26]. І в Ребе теж видно важливість, яку він надавав цій справі, коли встановив у промовлянні 12 віршів і висловів мудреців, що містять головні положення хасидського виховання, — слова мудреців у трактаті «Мегіла»: «Трудився й не знайшов — не вір, не трудився й знайшов — не вір, трудився й знайшов — вір», і пояснив, що навіть якщо часом це забирає час і зміни та «знахідки» не видно одразу, треба знати, що це перевірений шлях дійти до успіху в служінні Всевишньому[27].
Зусилля душі й зусилля плоті
У розділі 42 «Танії» Алтер Ребе ділить потрібне зусилля на «зусилля душі» і «зусилля плоті» та підкреслює, що людина має приступати до цього служіння з ясним знанням і повною впевненістю, що, хоча справа може бути вельми важкою, успіх забезпечено. І він уподібнює це людині, яка шукає скарби, приховані в землі: скарби є всюди, і їх знаходження залежить виключно від зусилля, яке вона вкладе в копання вглиб землі. Якщо тільки вона потрудиться досить — де б вона не копала, вона напевно зуміє їх знайти:
Оскільки душа вдяглася в тіло, потрібне зусилля велике й величезне, подвійне й багаторазове:
Перше — це зусилля плоті, щоб зламати тіло й підкорити його, щоб воно не затьмарювало світло душі...
А друге — це зусилля душі, щоб їй не було тяжким це служіння — напружувати свою думку, щоб заглиблюватися й споглядати велич Всевишнього довгу годину поспіль . . і як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Трудився й знайшов — вір», і як написано: «Якщо шукатимеш його, як срібло, і, як скарби, розшукуватимеш його, тоді зрозумієш трепет перед Всевишнім», — тобто як людина шукає скарб і багатство, приховане в глибинах землі, і копає за ним із величезним зусиллям, так треба копати з величезним зусиллям, щоб розкрити скарб трепету перед Небесами, прихований і схований у розумінні серця кожного єврея.
У календарі «Гайом йом», 4 адара I Ребе Раяц пояснює це: 1) «Зусилля плоті — усунути смак до мирських справ. 2) Зусилля душі — пробудити смак до осягненого розумом загалом і до Б-жественних справ зокрема».
Ребе пояснював у кількох випадках, що якщо людина удостоюється успіху в справах служіння Всевишньому та у вивченні Тори також і без зусилля, вона має додати напруження й постаратися, щоб це прийшло саме через зусилля і щоб зусилля виразилося навіть у матеріальному[28], і не вдовольнятися успіхом, що приходить до неї не через зусилля. Людина має трудитися й старатися, а не молитися про те, щоб досягти успіху без зусилля, і тільки на боці нечистоти речі приходять без зусилля[29], а головне зусилля — у справах прийняття ярма[30].
Подібно до цього пояснював Ребе Раяц, що в благословенні «Шегехеяну», яке промовляють у Сімхат Тора на Тору, слово «ве-гігіану» походить також від слова «єгія», бо коли людина відчуває важливість і насолоду, що є в справі, вона трудиться над нею й напружується в ній більше за свої звичайні можливості[31], і саме коли людина напружується з усіх сил, наскільки вона може трудитися, — вона удостоюється того, що їй виливають згори речі, незрівнянні з її зусиллям, у вигляді «подарунка»[32].
Поради і настанови
Людина має споглядати, що зусилля потрібне не лише в служінні Всевишньому, а й в усіх справах творіння, бо щоб досягти в них успіху, потрібне зусилля, і вкладення окупається, оскільки через мале зусилля, яке вона докладає зараз, вона отримає від цього користь, що триватиме довгі роки наперед[33].
У Шабат і в Геулі
У пророцтві Білама сказано: «Не побачив він неправди в Яакові й не побачив праці в Ізраїлі»[34], і в хасидуті пояснюється про це, що зусилля справді стосується лише буднів, коли єврей перебуває в аспекті «Яаков» і мусить воювати зі справами світу, але коли він приходить до аспекту Шабату, а також у прийдешній Геулі, — єврей перебуває в стані «не побачив праці в Ізраїлі», оскільки служіння — в аспекті спокою й насолоди, і праця та зусилля не потрібні[35].
Додаткова література
- Рав Йосеф-Іцхак Альперович, «Ор га-тфіла», доповнення — зусилля
- «12 віршів», видання «Цівос Гашем» Святої Землі, розділ 10 «Трудився й знайшов», сторінка 63
Зовнішні посилання
- Мітка: зусилля в служінні Всевишньому, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- «Пнінеї га-Танія», розділ 15, на сайті «Хабад Ор ейн соф»
- Молитва хабадника й молитва іншого хасида
- Змінити природу своїх якостей, на сайті «Цеірей Хабад»
Примітки
- ^ Називаються в хасидуті ім'ям «нагама де-кісуфа», хліб сорому, — як бідняк, який отримує хліб, не трудячись, і це хліб сорому, яким нема чим пишатися.
- ^ Мегіла, 6б.
- ^ Так само й щодо запам'ятовування вивченого це залежить від допомоги Небес.
- ^ І навпаки, у мирських справах зусилля тільки більше псує, згідно з поясненням Ребе Цемах Цедека про людину, яка вдягає одяг, довший, ніж їй потрібно. «Сефер га-міцвот», заповідь гоління мецори, розділ 3 («Дерех міцвотеха» 107б). І див. «Лікутей Тора», Теце 37, початок стовп. в. І див. також «Ігрот кодеш», частина 14, кінець сторінки 305 і далі). Сіха Шабату тижневої глави Берешит 5717.
- ^ Розділ 5, мішна 23.
- ^ «Коментар до Мішни» Рамбама. Подібно до цього пояснив і Магарша.
- ^ Менахот, 7а. У Раші: «через „трудився й знайшов“».
- ^ «Бах» і «Таз», «Орах хаїм», розділ 47. А Ребе Раяц пояснює, що це подібно до того, хто займається матеріальною торгівлею, який не вдовольняється прибутком, що приходить до нього сам собою, а клопочеться й трудиться в цьому, і йому важливо заробити якомога більше, і навіть якщо він збільшить прибуток, він не вдовольниться цим і трудитиметься ще більше, щоб заробити суму більшу («Амар Рівал… кожен, хто займається Торою» 5688, ближче до кінця).
- ^ Малахі 3, 18.
- ^ Гемара в трактаті Хагіга (9б) розв'язує повторення виразу у вірші «І знову побачите різницю між праведником і нечестивцем, між тим, хто служить Б-гові, і тим, хто не служив Йому» тим, що це не повторення виразу, а різні поняття: «праведник» означає того, в кому немає зла, і з цього Алтер Ребе пояснює, що «той, хто служить Б-гові» означає бейноні.
- ^ Гемшех «Маїм рабім» 5636, розділ 90. «Гемшех 5666», кінець сторінки 305.
- ^ «Танія», розділ 15. А визначення, що пасує праведникові, — «раб Всевишнього».
- ^ Згаданого в першій частині вірша: «І знову побачите різницю між праведником і нечестивцем, між тим, хто служить Б-гові, і тим, хто не служив Йому».
- ^ Продовження Гемари в Хагізі та згідно з поясненням Алтер Ребе в «Танії», розділ 15. І в коментаторів «Танії» там же — що й числа точні, бо «одинадцять парса» і «сто один» обидва вказують на числа, що виходять за звичайні обмеження порядку сходження світів.
- ^ Сіха 10 швата 5713 (26 січня 1953).
- ^ Сіха ночі третього дня холь га-моед Сукот, Бейт га-Шоева 5714.
- ^ «Сефер га-маамарім» 5689, маамар, що починається словами «Ба-йом га-шміні ацерет». Маамар Ребе — 10 швата 5729 (29 січня 1969).
- ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Раяца 5692, маамар, що починається словами «Ва-яр Ісраель ет га-яд га-гдола», сторінка 343.
- ^ «Лікутей дібурім», частина 1, лікут 5, частина друга, пункт 31. «Оцар сіпурей Хабад», частина 3, сторінка 144.
- ^ Як і справді огласовано в самому вірші.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави Берешит 5717, пункт 19.
- ^ Сіха Шабату тижневих глав «Хукат-Балак», 12 тамуза, 5722 (14 липня 1962).
- ^ Сіха дня Сімхат Тора, 5723.
- ^ Сіха 10 швата 5713 (26 січня 1953), і там же, що згодом він пошкодував про це, оскільки міг прийняти благословення й потрудитися над вищими справами, але саме зусилля обов'язкове). А також «Гітваадуйот» 5742, ч. 3, сторінка 1556 і далі.
- ^ Пояснено в «Пнінеї га-Танія», розділ 15. І див. там же також розповідь про те, що один із хасидів скаржився, що в нього немає насолоди в навчанні, а Цемах Цедек позаздрив йому і сказав йому, що, навпаки, у нього є перевага трудитися, — а що робити йому самому, у якого є насолода і який не може трудитися.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 119.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 13, лист 4514.
- ^ Сіха свята Пурим 5712 (11 березня 1952).
- ^ «Ігрот кодеш», частина 10, лист 3266.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 16, лист 5860.
- ^ Згідно з поясненням Ребе в сіхі ночі Сімхат Тора (перед гакафот), 5727.
- ^ Шабат тижневої глави Шлах, мевархім місяця тамуз 5711 (липень–серпень 1951), Шабат тижневої глави Мікец, Зот Ханука 5743 (18 грудня 1982), і далі.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 13, лист 4737. «Ігрот кодеш», частина 18, лист 7257.
- ^ Тижнева глава Балак, Бемідбар 23, 21.
- ^ «Лікутей Тора», глава Балак 72а.