Сором
Почуття сорому — одна з трьох явних ознак усього народу Ізраїлю, які сором'язливі, милосердні й творять добро. Суть його випливає з усвідомлення нікчемності людини та скасування її власного буття перед світлом Всевишнього, що оживляє її й приводить її в буття кожного часу й миті.
Корінь якості
Корінь сорому — в якості скромності, яка мовою кабали є аспектом Леї. Цей сором — саме сором перед Святим, благословенний Він, і він походить з усвідомлення величі Всевишнього та з природного почуття покори Святому, благословенний Він. На противагу цьому сказано про Ізраїль, що вони також «найзухваліші серед народів», і Магараль пояснює, що тут немає жодної суперечності: зухвалість в Ізраїлі походить з твердої рішучості осягнути істину й є протистоянням брехні з усієї сили, а сором походить саме з усвідомлення істини, наприклад сором згрішити.
З цієї причини слова, що відкривають «Тур Шулхан арух», — Єгуда бен Тейма каже: будь зухвалим, як леопард; Ребе Магараш[1] пояснює, що зухвалість, на яку натякають слова Єгуди бен Тейми, — це посилення у святості, в постановах і обмеженнях мудреців.
Якість сорому відрізняється від якостей милосердя і благодіяння, закладених у природі всього Ізраїлю від народження, тим, що якість сором'язливості прийшла до синів Ізраїлю під час дарування Тори[2].
У Рамбама
Рамбам[3] ставить ознаку «сором'язливі» перед «милосердними». Ребе пояснює причину цього тим, що те, що змушує серце пробудитися до милосердя до ближнього, — це сама природа м'якості в душі — сором'язливість.
А глибше: три якості — це «ознаки» однієї точки, яка є точкою суті єврея, і ця точка — бітуль: він не є самостійним буттям, а вся його суть — служити своєму Творцеві, і як сказав праотець Аврагам[4]: «А я — порох і попіл», і тому Рамбам поставив якість сорому перед милосердям і добротою — бо почуття сорому (що вказує на природну м'якість і заперечення зухвалості і т. д.) виражає точку бітуля відкрито, і тому це перша й головна ознака Ізраїлю, а досконалість ознаки — коли точка бітуля проникає в усе його буття, так що і його милосердя, і його доброта походять не від гордині, а тільки від бітуля: «А я — порох і попіл»[5].
Примітки
- ^ «Торат Шмуель» 5639, том 1, доповнення, доповнення 2, с. 335.
- ^ Див. «Хідушей агадот», Євамот 79а. І тому в «Танії» наприкінці глави 1 не згадано поняття сором'язливих. Бо там ідеться тільки про добрі якості, закладені в природі всього Ізраїлю від народження, чого не можна сказати про якість сором'язливості, яка прийшла під час дарування Тори («Ігрот кодеш» т. 20 лист 7490. І «Ігрот кодеш» т. 19 лист 7298. т. 3 лист 413).
- ^ Закони заборонених зв'язків, розд. 19, закон 17.
- ^ Берешит 18, 27.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 30, Ваєра, сіха 1.