Перейти до вмісту

Камац

Матеріал з Хабадпедії
Камац
Літери абетки
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 20 30
מ נ ס ע פ צ
  ק ר ש ת  
Кінцеві літери
ך ם ן ף ץ  
Огласовки
אָ אַ אֵ אֶ אְ
  וׂ אֻ וּ אִ
Нотарикон — заміна літер
Атбаш · Аїк бехар · Альбам · Ахбі ·
231 брама · Гематрія · Письмо для мезузи
Види літер
Великі літери · Малі літери · Коронки
Думка · Мова · Висікання · Письмо
Решимо · Чорний вогонь · Білий вогонь

Камац — перша огласовка, що відповідає в порядку огласовок сфірі Кетер, першій сфірі, у якій початок впливу, а отже, і скорочення впливу в аспекті «кміца».

Її форма

Форма камаца — як форма патаха, але з крапкою під ним. Про цю форму сказано багато натяків[1]. Є сідури, у яких помилково камац зображено у вигляді горизонтальної риски з вертикальною рискою під нею, що, звісно, цілковита помилка.

Його вимова

Також вимова камаца така: коли душа бажає вимовити ротом огласовку камац, губи самі собою стискаються, а при патаху губи розкриваються[2]. Це правило справедливе саме за ашкеназькою вимовою (а за вимовою польських хасидів рот стискається повністю, набуваючи округлої форми), але за сефардською вимовою камац і патах однакові (що ставить під сумнів правильність цієї вимови). Єменська ж вимова збігається із загальною ашкеназькою вимовою (якою говорять хасиди Хабаду).

У рамках нововведень в івриті сіоністського штибу було встановлено вимову мови, проміжну між ашкеназькою і сефардською: «камац» вимовляють як «патах», «цере» — як «сеголь», а «тав» (без дагеша), що звучить як «самех», замінили на таку, що звучить як «тет». «Айн» і «хет» не зробили гортанними.

У хасидуті

У святому Зогарі наводиться[3]: «І її зображення — ось таке: це образ камаца, який є іскрою і небозводом. Іскра — це зірка, і про неї сказано: „Зійшла зірка від Яакова“; небозвід — „і постав скіпетр від Ізраїлю“. Іскра — це кохав хама, що світить на небозводі, вінець на його голові; унизу розділилася алеф ось так — алеф — місяць, що під небозводом, і обидві вони в цьому зображенні. Коли приходить Самаель подивитися на неї внизу, вона дивиться вгору, і її обличчя приховується від нього, і вона відвертає своє обличчя від нього вниз, і вона віддаляється від нього.

Тлумачить Магід з Межиріча: якщо людина применшує себе і не вважає себе нічим, то, так би мовити, і Святий, благословенний Він, скорочує Свою Шхіну і перебуває на ній. Це подібно до батька, у якого є маленький і дуже улюблений син. І коли батько хоче побавитися зі своїм маленьким улюбленим сином, щоб той приніс йому радість, батько не говоритиме з ним у міру свого великого і широкого розуму, бо син не зможе сприйняти і зрозуміти його. Але через велику любов [сильну, яку він має до свого улюбленого сина] він скорочує свій великий і безмежно широкий розум і говорить із сином у міру його короткого і малого розуму. І завдяки цьому син може збагнути його і відповідає батькові в міру свого розуму, і батько має від цього велику радість.

І такий сенс «Тікуней Зогар» у вислові «небозвід та іскра». Тлумачення: за розумом батька він подібний до небозводу, тобто розум, що поширюється і дуже широкий, а коли він скорочує свій розум за розумом маленького сина, з небозводу виходить іскра. Тому в огласовці камац іскра — під небозводом[4].

Див. також

Примітки

  1. ^ Див. нижче в розділі #בחסידות
  2. ^ «Ігерет га-кодеш» — розділ 5
  3. ^ «Тікуней Зогар», аркуш 15б
  4. ^ «Ор га-Тора», Шлах, с. 140

Повідомити про помилку на цій сторінці