Світло
Світло в ученні хасидуту — загалом — це позначення розкриття самої суті будь-якої духовної речі з прихованості в розкриття. Чи йдеться про розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, з Його Сутності, хай буде Він благословенний, чи про вищі сфірот, які є світлами, еманованими від Еманатора, благословенний Він, і навіть про світло душі із суті душі тощо.
Однак не кожне духовне розкриття подібне до іншого, і слід уточнювати й розрізняти між розкриттям у категорії світла та розкриттям у категорії шефа, але загалом усі вони називаються світлом.
Уподібнення духовного розкриття світлу пояснюється тим, що позитивні властивості матеріального світла, яке розкривається від світила, напрочуд схожі (за винятком вад, притаманних світлу) з аспектами духовного розкриття, і тому, щоб зробити це доступним для слуху, світло може слугувати своєрідним прикладом — з певними обмеженнями — для будь-якого духовного розкриття.
Властивості світла
а) Світло не є самостійною реальністю, що існує незалежно, а лише розкриттям реальності світила.
Тобто воно не перебуває в категорії реальності чогось, а є розкриттям для іншого реальності світила. Наприклад, велике світило — сонце, в якому і через яке Всевишній освітлює землю і тих, хто живе на ній, — оскільки воно тіло гаряче і сяйливе, земля сама собою нагрівається — й освітлюється від сонця; але не так, що сонце спеціально займається нагріванням землі, і тому для сонця не має значення — нічого не додає й не віднімає — те, що земля отримує через світло.
Світло, що розкривається тому, хто отримує, з прихованості, будучи укладеним у світилі, зовсім не є самостійною — реальною — сутністю, бо там є лише одна сутність — саме сяйливе світило, адже сяйво і світло видно там як одну сутність із самим сяйливим світилом, і в нього немає взагалі жодного існування самого по собі. І тому, навіть коли воно розкривається зі світила, воно не є будь-якою сутністю.
б) Оскільки воно лише розкриття світила, а не реальна сутність сама по собі, воно приходить саме собою, без заняття і клопоту світила з пристосування світла до тих, хто отримує. Тобто світило розкривається і світить таким, яким воно є саме по собі, і кожен здатний — отримує світло й освітлюється ним. Як у прикладі з водою чи металом, що перебувають біля вогню і нагріваються від нього: адже не так, що вогонь займається й особливо пристосовує себе — до нагрівання металу одним чином і до нагрівання води іншим чином, адже немає різниці між теплом, що виходить від вогню для нагрівання металу, — наприклад, — і теплом, що виходить від вогню для нагрівання води тощо.
Але вогонь існує і виробляє тепло, і все, що перебуває поблизу нього і здатне сприймати й накопичувати тепло, нагрівається само собою. І кожна речовина нагрівається інакше, ніж інша речовина, — згідно з її умовами та властивостями.
в) У матеріальному світлі та світилі це розкриття не є вольовим, а вимушеним. Тобто світило не може запобігти розкриттю світла із себе. Це доводить, що світило дещо близьке за ціннісним рівнем до рамок і щабля того, що з нього розкривається, і має до нього співвідношення і стосунок на своєму обмеженому щаблі. Адже якби світило було цілком відокремлене від нього, без жодного зв'язку з ним, чому це світло неминуче виходить саме з цього світила?
І тому воно і називається «світилом» — суть якого поширюватися і світити — тим, хто нижче від нього, і не є по-справжньому «суттю», бо суть не поширюється і не розкривається — як відомо.
Світло, оскільки воно подібне до світила, розкривається саме собою — як сказано вище — і не приходить через волю.
І разом з тим, оскільки існування світла неминуче випливає зі світила, це доводить, що світило пов'язане зі світлом, яке поширюється з нього, і не є цілком піднесеним і відокремленим від нього.
Сенс цього в тому, що світло, укладене в якомусь матеріальному світилі, наприклад сонячне світло в сонці, — хоча щодо світла, укладеного у світилі, світло розчинене у світилі та єдине з ним, — усе ж це не має такої сили в матеріальному світилі, де світло не розчинене і не єдине цілком зі світилом — абсолютним чином, а необхідно сказати, що воно певною мірою є реальністю саме по собі (хоча це неможливо відчути й побачити).
І доказ: світло після свого розкриття цілком відокремлюється від світила і стає реальністю саме по собі, — це доводить, що й до свого розкриття зі світила воно не було цілком розчинене та єдине зі світилом, і вся його розчиненість — те, що там здається, ніби воно зовсім не є реальністю, — походить від могутності величі світила, яке незрівнянне зі світлом, укладеним у ньому. І тому розкриття з матеріального світила є вимушеним.
І згідно з усім сказаним вище, світило змушене розкривати світло, а світло розкривається саме собою. І як написано: «Скаже сонцю — і воно не зійде».
Оскільки світло, укладене в Його Сутності, зовсім не є реальністю, причому абсолютним чином. І тому немає жодної можливості, щоб виникло щось нове, якщо спершу Він не забажає цього оновлення. І воля — це те, що пов'язує Його піднесену й цілком просту Сутність — і схиляє її до творінь.
г) Оскільки це лише розкриття — світила, то у світилі нічого не додається через його розкриття, і так само нічого не убуває в нього, коли розкриття його світла припиняється.
е) Світло подібне до світила. Усі аспекти світила розкриваються в ньому: як сонце, що є тілом сяйливим і гарячим, тому і світло таке; і так само душа, оскільки вона жива за суттю, тому світло душі оживляє тіло. І як сказано вище, світло є розкриттям світила і приходить саме собою, не через дію того, хто отримує, і навіть не через дію світила залежно від обставин та умов становища того, хто отримує, оскільки воно не вимірюється за посудиною того, хто отримує, і тому не змінюється, коли світить на того, хто отримує.
Первинність світла, тобто те, що воно подібне до свого джерела — світила, — означає:
1) Що воно не відрізняється від суті самої по собі, і все, що є в суті світила, є і у світлі.
2) Воно не змінюється порівняно з тим, яким воно саме було, коли було укладене в суті.
3) Коли воно світить, немає жодної зміни в сутності та якості світла. Тобто світло світить на смітнику так само, як світло, що світить у палаці царя; і так само світло, що світить у маленькій кімнаті, — точно таке саме, як світло, що світить у великій залі. Бо хоча є різниця в кількості світла, немає різниці в сутності світла.
Світло порівняно з шефа
Основна стаття – «Ор ве-шефа»
На противагу всьому розлого викладеному вище, є спосіб впливу, за якого вплив не розкриває того, хто впливає, він є реальністю чогось, його вплив здійснюється через заняття і клопіт, і той, хто впливає, має в цьому вибір.
Див. також
Додаткова література
- «Танія», частина 1, 51
- «Лікутей Тора», частина 1, 6б
- «Сефер га-маамарим» 5666 Гемшех «Га-ходеш га-зе»
- «Сефер га-маамарим» 5700, маамар, що починається словами «Кі імха»
- Кунтрес Пурим 5708 (25 березня 1948)
Зовнішні посилання
- Рав Менахем-Мендл Гарель, «Світло, створене в перший день», 2 нісана 5772 (25 березня 2012) —

- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)