Перейти до вмісту

Хабадпедія:Книга «Танія»/«Кунтрес ахарон»

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова «Лікутей амарим» Шаар га-їхуд ве-га-емуна «Ігерет га-тшува» «Ігерет га-кодеш» «Кунтрес ахарон»
«Кунтрес ахарон»
«Кунтрес ахарон» — розділ 1 «Кунтрес ахарон» на кілька розділів Див. «Лікутей амарим», частина 1, розділ 40:

Зрозуміти, як той, хто читає оповіді Тори, пов'язаний із вищою Хохмою, згідно зі сказаним у «Каванот», арк. 16б: «Як людина займається внизу, так образ вищої людини нагорі» тощо. І так само можна сказати про роздум над написаними літерами. Але про мовлення можна сказати, що воно прориває і підіймається в сам Ацилут, або в Брію — з розумними трепетом і любов'ю, або в Єциру — з природними трепетом і любов'ю, а при читанні Писання підіймається з цього світу в десять сфірот Асії, бо прориває повітряні простори тощо; тоді як при роздумі — лише образ, який є коренем його душі тощо. А те, що сказано в «Зогарі», ч. 3, арк. 105, що роздум нічого не чинить тощо, тобто навіть на благо, — див. там і на арк. 31б, — можна сказати, що мається на увазі: пробудити нагорі, щоб звідти зійшло вниз; лише його думка залишається там і додає там велике світло в додаванні й примноженні світла в Ацилуті через читання Писання і практичні заповіді, що в Асії, бо головне поєднання — нагорі, лише плоди — в цьому світі, через сходження дуже малого світла вниз через мовлення і дію; тоді як при роздумі нічого не сходить, і тому він не виконав свого обов'язку, заради якого його душа спустилася в цей світ, — лише щоб притягнути вищі світла вниз, як написано в «Ец хаїм», брама 26: «притягнути світло». Але підняти знизу вгору — це саме через добру думку, бо без трепету і любові вона не злітає вгору, як сказано в «Шаар га-нвуа», розділ 2. І добра думка тощо. А те, що сказано, що вона прориває небозводи тощо, тобто навіть без трепету і любові, — це висновок від легкого до важкого з пустих слів [тобто що й там є деяка жага. (В іншому списку цих слів немає)], бо міра добра більша; тобто саме небозводи, які є чертогами і домами, а не в тілі вищої людини, і тим більше в НАРАН, навіть в Адамі Асії, які — десять сфірот, світла і посудини. І це те, що сказано в «Тікуним», що без трепету і любові вона не може піднятися і стати перед Г-сподом — саме:

редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 2 Див. «Ец хаїм», «Шаар га-некудот», брама 8, розділ 6, що повернення обличчям до обличчя — лише через практичні заповіді саме. А причина цього в тому, що через добрі справи спричиняється вище поєднання тощо. А зрозуміти, чому саме практичні, можна зі сказаного в «Шаар МАН і МАД», що спершу треба підняти маїн нуквін Нукви Зеїр Анпіна, а маїн нуквін Нукви — це категорія Асія, як сказано там, у розділі 1. І ось добрі справи називаються зрізанням і вирубанням тернів, що чіпляються за зворотний бік, який є категорією Асія, як я написав у брамі 47, розділ 5, тобто через піднесення добра, прихованого в них і втіленого в практичні заповіді, до його джерела — до святості Ацилута, яка вже відібрана. А те, що сказано там, що Адам га-Рішон виправляв також через молитву, — тобто через літери мовлення, бо рух губ — це дія, оскільки вони — від життєвої душі, що в тілі та його крові, корінь яких — від нога. І ось відбори Асії підіймаються в Єциру через Ім'я БАН, а з Єцири — в Брію і в Ацилут, як я написав у «Шаар МАН», драш 11, § 7. І цим зрозуміло, чому роздум нічого не чинить: бо без піднесення маїн нуквін від царів, що в нога, неможливо притягнути краплі згори для поєднання Зеїр Анпіна і Нукви, бо вона хоче живитися від своєї матері, а не виливати вниз, як я написав у «Шаар МАН», драш 2. І див. «Зогар», глава «Пкудей», арк. 244б, що «є порядок» тощо «споглядати» тощо, — і це наміри молитви та вищі їхудім для тих, хто знає і осягає, щоб «споглядати» тощо, бо їхні власні НАРАН є маїн нуквін у самопожертві за Тору і в нефілат апаїм, як відомо: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 3 Зрозуміти сказане в «Шаар га-їхудім», розділ 2, що через Тору без наміру створюються ангели у світі Єцира, і там наведено із «Зогару», глава «Шлах», що «немає голосу, який пропадає» тощо, «крім голосу Тори і молитви, який підіймається і прориває» тощо. І ось від наміру молитви створені ангели у світі Брія, як від наміру Тори, а без наміру вона відкидається зовсім униз, як сказано в «Зогарі», глава «Пкудей», арк. 245б: «усередині нижнього небозводу» тощо, «які називаються непридатними молитвами» тощо; і див. там, глава «Ваякгель», арк. 201б: «Якщо це слово як належить» тощо. Однак різниця між Торою і молитвою без наміру зрозуміла сама собою, бо під час вивчення Тори він розуміє і знає, що вивчає, — адже інакше це взагалі не називається вивченням, — лише вивчає просто, без наміру заради неї самої з любові до Всевишнього, що в його серці у відкритому вигляді, а лише з природної прихованої любові; але не вивчає справді не заради неї самої, щоб звеличитися тощо, — адже це не підіймається вище сонця, як сказано в главі «Ваєхі», арк. 223б. І це тому, що його думка і намір втілюються в літери мовлення і не дають їм піднятися вгору. І так само під час молитви без наміру, коли він думає сторонні думки (але оскільки його намір заради Небес, тому в неї є легке виправлення — повернутися і піднятися, коли він молиться з наміром хоча б одну молитву, зібрану з молитов усього року, як сказано в «Мікдаш мелех», глава «Пкудей»). А те, що сказано в главі «Пкудей»: «усередині нижнього небозводу», а в главі «Ваякгель» мається на увазі, що саме «якщо це слово як належить, підіймаються з ним до повітря верхнього небозводу» тощо, — немає жодного ускладнення: бо нижній небозвід із тих небозводів, «які ведуть світ», у главі «Пкудей» — це небозводи Малхут Асії, а в главі «Ваякгель» — Зеїр Анпіна Асії, як написано в «Ец хаїм», «Шаар га-шемот», розділ 3, про Зеїр Анпін Асії, див. там. А те, з чого, на перший погляд, випливає в главі «Пкудей», що й непридатна молитва підіймається до першого чертога, звідки відкидається вниз, а це в Зеїр Анпіні Брії, — немає жодного ускладнення: адже навіть усі гріхи, легкі й тяжкі, підіймаються туди, навіть до четвертого чертога, як сказано на арк. 252а; але безсумнівно, що суть піднесень неоднакова, і немає між ними порівняння і подібності, а лише спільність назви, і досить для того, хто розуміє. І цим буде зрозуміле також сказане там, на арк. 247, що в другому чертозі [можливо, слід читати: «призначений приставлений». А можливо, слід читати: «стоять шати»] є приставлений над шатами, які вдягають душу від виконання заповідей, хоча вони в Нижньому Ган Едені Асії, як сказано там, на арк. 210. І ось непридатна молитва краща, ніж Тора справді не заради неї самої, яка під сонцем, а молитва — всередині небозводу тощо. Але просто Тора, яка не є вивченням не заради неї самої, а лише з природної прихованої любові, не гірша за дихання вуст школярів, яке підіймається вгору, бо це дихання, в якому немає гріха, і воно підіймається вгору, навіть якщо воно справді не заради неї самої — зі страху перед ременем у руці вчителя. І див. там, арк. 255б, що ангели підіймають дихання школярів до Ацилута: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 4 Зрозуміти сказане в «При ец хаїм», що в наш час головний бірур відбувається саме через молитву, хоча вивчення Тори вище за молитву. Суть у тому, що через Тору і заповіді додають світло в Ацилуті тощо. Пояснення: світло Ейн Соф, благословенний Він, у келім Ацилута — через вивчення Тори у внутрішній бік, тобто притягнення мохін, а виконанням заповідей — у зовнішній бік келім, які є аспектом НеГІ десяти сфірот Зеїр Анпіна Ацилута, тільки вони втілюються в БЕА в матеріальних Торі і заповідях цього світу. Але молитва — це притягнення світла Ейн Соф, благословенний Він, саме в БЕА, не лише шляхом втілення, а саме світло, щоб змінити творіння з того, якими вони є: щоб зцілився хворий, і зійшов дощ із неба на землю, і запліднив її, і вона вродила. Тоді як у Торі й заповідях немає зміни в пергаменті тфілін від того, що їх накладають на голову і на руку, і навіть у заповідях, у яких здійснення дії — це завершення заповіді, зміна відбувається руками людини, а не руками Небес, як у молитві, яка є притягненням життєвості від Ейн Соф, благословенний Він, Який один Всемогутній. І тому, щоб притягнути світло Ейн Соф, благословенний Він, униз, неможливо без піднесення маїн нуквін саме знизу. Тоді як для вивчення Тори, що в Ацилуті, який і без того поєднаний із Маацілем, благословенний Він. А піднесення маїн нуквін у мозку і серці людини — це аспект «вогненних іскор» без межі, і називається «всією силою твоєю», щоб пробудити аспект безмежного, — і це через гвурот САГ, які і є 288 іскрами тощо. І тому молитва називається «життям миті» — це Малхут, що сходить у БЕА, а Тора — «вічним життям», це Зеїр Анпін, бо 248 повелінь розподіляються за десятьма келім десяти сфірот Зеїр Анпіна тощо. І ось в іншому місці написано, що 248 заповідей-повелінь — у п'яти хасадім, а 365 заборон — у п'яти гвурот тощо, а в іншому місці написано, що це 613 шляхів, які виходять з одного шляху тощо, який є білизною тощо. Але суть у тому, що всі заповіді — щоб виправити 248 органів Зеїр Анпіна через притягнення світла Ейн Соф, благословенний Він, у мохін, що включені в п'ять хасадім і п'ять гвурот, а джерело мохін — це білизна тощо, це насолода і вище бажання притягнути світло вниз, до 248 органів Зеїр Анпіна, і притягнення розподіляється на 613 окремих притягнень відповідно до характеру заповідей: наприклад, при цдаці й доброчинстві світло Ейн Соф, благословенний Він, притягується в зовнішній бік клі Хеседа Зеїр Анпіна, а при виконанні судових законів — у зовнішній бік Гвури, і в Рахамім тощо. А шлях і прохід притягнення — через внутрішній бік келім та їхні мохін, які є розумними або природними дхілу у-рхіму, що є аспектом мохін малого стану і великого стану. І тому Моше Рабейну, мир йому, так просив виконати практичні заповіді, що залежать від Землі, які є кінцевою метою сходження світів, — щоб притягнути світло Ейн Соф, благословенний Він, для біруру келім Зеїр Анпіна БЕА, у яких перебувають 288 іскор, через Тору і практичні заповіді, які саме в БЕА. І ось заради виконання заповіді, яку неможливо виконати силами інших, переривають вивчення Тори, і навіть [[Маасе меркава]], і тим більше молитву, яка є аспектом мохін і розумних дхілу у-рхіму, і причина — як сказано вище. І ще: справді дуже велика й висока гідність практичних заповідей, а також їх вивчення, порівняно з гідністю мохін, які є розумними дхілу у-рхіму. Бо хоча написано «і прилепитися до Нього» — через Його якості, все ж він прилеплюється навіть до вищих якостей лише в їхньому існуванні, але не в їхній суті, і як сказано: «А я — прах і попіл», і тим більше до світла Ейн Соф, благословенний Він, якого жодна думка не може збагнути, — у Його світлі та поширенні життєвості від Нього, благословенного, — а лише в Його існуванні, у тому, що Він оживляє їх усіх, але не в Його суті, навіть для вищих, як сказано: «Святий, святий, святий Г-сподь Ц-ваот» тощо. Лише наслідки, еманована сутність, осягають хіба що свою причину, згідно з порядком, викладеним в «Ец хаїм», при втіленні парцуфів, але не створені, навіть душі Ацилута, як сказано про Моше Рабейну, мир йому: «І побачиш Мене ззаду» тощо. Тоді як дія заповідей — «діло Б-же вони», — шляхом сходження від келім Ацилута в БЕА, із самої суті та сутності їхнього зовнішнього боку. Як, наприклад, етрог і супутні йому види: Святий, благословенний Він, втілив у них саму суть і сутність хасадім [внутрішнього боку] [внутрішніх] Зеїр Анпіна, тобто з аспекту їхнього зовнішнього боку, як відомо, у всіх практичних заповідях. Тоді як людина, навіть якщо в неї душа Ацилута, оскільки вона втілена в тіло, не може знайти у своїй душі й осягнути суть і сутність внутрішнього боку хасадім Зеїр Анпіна Ацилута (бо Ацилут — це аспект хая в сукупності світів АБЕА, який є аспектом макіфа згори і зовсім не втілюється в клі), а лише їхнє існування, через розумні дхілу у-рхіму. А те, що сказано «І побачиш Мене ззаду», — це саме шляхом пророцтва (яке є скиненням матеріальності, як сказано в «Раая меемна», глава «Мішпатім»). І це причина того, що створене не може нічого осягнути в суті Б-жественності, якою є Творець, а без осягнення це не втілення, не охоплення і не справжній двейкут. Тоді як життєвість етрога, наприклад, притягнута і сходить із суті зовнішнього боку келім Нукви Зеїр Анпіна Ацилута, що є аспектом Б-жественності, як сказано в «Ец хаїм», що всі плоди — в Ацилуті, бо 30 келім Ацилута спустилися в БЕА (і це десять речень, якими створений світ) через втілення в Нукву Асії, суть у суть, бо келім Ацилута стали душею в Асії, що є аспектом самої Б-жественності, оскільки в Ацилуті «Він і Його прояви єдині» — Мааціль і еманований. І через втілення суті душі в суть келім Нукви Асії виник етрог. Виходить, що коли бере етрог і потрясає ним за законом, він справді бере його життєвість, втілену в ньому, від Нукви Ацилута, поєднаної зі світлом Ейн Соф, Маацілем, благословенний Він. Тоді як у своєму намірі він не осягає і не охоплює, навіть той, хто знає таїну, — а лише її існування, але не її суть. Однак при вивченні законів про етрог він осягає й охоплює сам етрог і заповідь про нього за законом, в аспекті мовлення і думки, і тим більше той, хто вивчає таїну, але саме таїни заповіді, бо це не менше за вивчення її законів, і навіть навпаки тощо, хоча він не осягає суті. Тоді як у порядку сходження світів, навіть якщо осягає існування, це саме по собі не перевершує вивчення заповідей, при якому осягає й охоплює суть, і зараховується йому, ніби виконав на ділі, як сказано: «Оце закон» тощо. Однак знання існування у сходженні світів — це теж велика й піднесена заповідь, і навіть перевершує їх усі, як сказано: «І знай сьогодні» тощо, «Пізнай Б-га батька твого» тощо, і воно приводить до цілісного серця тощо, що є головним, а осягнення існування — це скидання матеріальності тощо; тільки це одна заповідь із 613, а людина повинна виконати всі 613, оскільки вони — сходження суті зовнішнього боку келім Ацилута. Тому треба примножувати вивчення всіх 613 і виконувати їх на ділі думкою, мовленням і дією, які є БЕА, щоб здійснити відбори, які там. І ще: справді відбори в БЕА з 288, що здійснюються через Тору і заповіді в думці, мовленні й дії, вищі за своїм коренем, ніж НАРАН людини, бо вони із САГ, що у внутрішньому боці Адама Кадмона, а НАРАН, які вже виправлені через МА, — це виходить із чола, лише сяйво. І це те, що сказано: «Перш ніж зацарював цар» тощо. І в цьому причина того, що людина живе їжею з рослинного і тваринного і відбирає їх через МА, що в ній, і живе ними — бо вони із САГ. І ще: як сказано: «А обличчя Моє не буде видно», — що внутрішній бік вищого не може спуститися вниз, а лише його зовнішній бік і аспект зворотного боку, тобто новлот вищої Хохми. І ще: адже мовлення зі слів вищої Хохми не породжує, тоді як у краплі, притягнутій із клі вищої Хохми, є породжувальна сила, і вона творить щось із нічого, і в неї включене також притягнення вищої Хохми; і причина — тому що в ній притягується суть і сутність вищої Хохми. Тоді як у мовленні й думці, і навіть в осягненні розумом якоїсь мудрості, ця мудрість — лише сяйво, що поширюється із суті та сутності розуму, що в душі, і це сяйво — лише шата для суті та сутності розуму, а розум — сяйво і шата для суті душі. Тоді як у краплю притягується також від суті та сутності душі, втіленої в мохін, і тому вона породжує справді подібне до себе. І в цьому різниця між служінням ангелів, що виходять із поцілунків, і душ, що виходять із келім; але келім Ацилута стали душею для БЕА. І тому розумні дхілу у-рхіму подібні до ангелів, що виходять із поцілунків, від сяйва зовнішнього боку ХаБаД у БЕА. І причина — тому що внутрішній бік ХаБаД, суть і сутність внутрішнього світла, може розкритися тільки через сяйво келім, що сходять униз, подібно до краплі людини з мохін, і як сказано: «А обличчя Моє не буде видно». І крім усього цього, навіть у душі Ацилута, хоча вона з келім Ацилута, і так само в нефеш і руах із келім Єцири та Асії, — їхня розумна любов [можливо, слід читати: дхілу у-рхіму] теж пробуджує в келім Єцири та Асії аспект піднесення знизу вгору через пробудження знизу, а це лише аспект віддалення, не дай Б-г. Але аспект притягнення згори вниз — саме через практичні заповіді, щоб притягнути світло в келім, і саме в зовнішній бік келім, бо зовнішній бік вищого спускається вниз, а внутрішній бік нижнього підіймається вгору. І це те, що сказано в «Зогарі», глава «Пкудей», згадане вище: «є порядок» тощо; і обидва вони — потреба Всевишнього: піднесення і притягнення, через піднесення МАН із САГ в аспекті дії та мовлення. І це кінцева мета сходження світів — щоб вище світло розкрилося внизу, а не щоб нижній піднявся вгору, бо це лише тимчасово, і навіть це — саме піднесення келім до вищих світел, і це гідність Шабату і Йом Кіпуру, але не піднесення і віддалення світел, не дай Б-г, як сказано в «При ец хаїм». А НАРАН людини стосовно її тіла в цьому світі вважаються як світла стосовно келім, і так само розумні дхілу у-рхіму — стосовно саме практичних заповідей. І тому Моше Рабейну, мир йому, молився молитвами числом, як «Ваетханан», саме про виконання практичних заповідей, і те саме стосується матеріального мовлення при вивченні їхніх законів. Але треба зрозуміти, як етрог, який із 288, ще не відібраних, і так само пергамент тфілін притягнуть світло в келім Зеїр Анпіна і Нукви Ацилута, які вже відібрані й виправлені через Ім'я МА, щоб бути аспектом Б-жественності. Ось притча про це — сівба й садіння: зерно пробуджує рослинну силу, що в землі, — це слово Г-спода «Нехай зродить земля» тощо «дерево плодове» тощо, — через піднесення МАН до свого кореня. Так пергамент і етрог пробуджують аж до найвищих висот, тобто до Імені САГ, яке перед розбиттям, — це суть і сутність світел, що в Адамі Кадмоні, а не лише сяйво, як Ім'я МА, яке з його чола. І так само при вивченні та заглибленні в їхні закони пробуджується аспект ХаБаД у десяти сфірот келім Зеїр Анпіна і Нукви, і аж до найвищих висот — також аспект ХаБаД у САГ внутрішнього боку Адама Кадмона, що виходить через очі тощо. І все сказане — про заповіді-повеління, але, очевидно, не про вивчення деталей законів про заборони заповідей-заборон, і особливо тих, які зовсім не трапляються, як деталі законів про пігуль і подібне. Однак є ще те, що однакове для всіх: адже всі розумні дхілу у-рхіму ангелів — це аспект створених із нічого в щось, і вони — аспект нефеш і руах БЕА. Але деталі законів — це притягнення вищої Хохми Мааціля, благословенний Він, втіленої в матеріальність, і це втілення не подібне до втілення вищої Хохми в розумні дхілу у-рхіму, бо там шата цілковито приховує і затаює, подібно до приховування й затаювання матеріальної землі стосовно вищої Хохми, втіленої в неї, як сказано: «Усіх їх мудрістю створив Ти», — тобто зовнішній бік зовнішнього боку келім Малхут Ацилута, що в Асії, яка цілковито прихована в руах і нефеш Асії; і так само в Брії вона цілковито прихована в руах і нефеш, які є аспектом створених, при приховуванні й затаюванні Творця від створеного. Тоді як у законах сяйво Хохми світить відкрито, а шата Асії — лише шлях проходу, як у свято, коли Хесед Ацилута, цілком втілений у Хесед Брії, оживляє цей матеріальний світ через прохід Хеседа Єцири та Асії, що теж називається втіленням, бо інакше він не діяв би в матеріальності цього світу. І хоча матеріальність цього світу, звісно, цілковито приховує навіть Хесед Асії, все ж сам закон — не власне матеріальність: він аспект волі, що притягується з вищої Хохми, — полегшити або обтяжити, — тільки він сходить і світить в аспекті розкриття в матеріальності, подібно до води, що стікає з високого місця тощо. А сама матеріальна річ, про яку говорить закон, справді цілковито приховує, як, наприклад, той, хто обмінює корову на осла, і так само м'ясо пігуль чи не пігуль, і кошерне. Лише сам закон разом із відкритим сенсом — з аспекту Малхут Брії та Єцири, аспекту нешама, який є Б-жественністю, що оживляє і творить нефеш і руах БЕА, які є дхілу у-рхіму ангелів і душ та їхнім ХаБаД, із нічого в щось. І тому він угамовує їхню спрагу перш ніж спустився в цей світ, подібно до води, що стікає тощо, і також після того, як спустився в Асію, він незрівнянно вищий за аспект ХаБаД Асії, навіть аспекту нешама, який є Б-жественністю. І причина: ХаБаД Асії аспекту нешама — джерело життєвості ХаБаД нефеш і руах та їхніх породжень, і їхнього виникнення з нічого в щось разом із їхніми породженнями, до кінця Асії — це земля і все її воїнство. Але ХаБаД законів із їхніми сенсами, що в Малхут Брії та Єцири, — суть Хохми в них — у виправленні парцуфів Ацилута, від яких залежать усі сенси заповідей: повелінь — у п'яти хасадім, а заборон — у п'яти гвурот. І тому також, коли вони спустилися, щоб втілитися у створених, вони — в Малхут Брії та Єцири саме аспекту нешама, який із келім Ацилута, а не в аспекті нефеш і руах. І хоча ХаБаД Брії та Єцири аспекту нешама за своєю гідністю значно вищий за аспект Малхут Брії та Єцири нешама, проте вони — джерело для ХаБаД Брії та Єцири аспекту нефеш і руах, тобто ангелів. Немає жодного ускладнення: адже справді ангели й душі — лише з краплі, притягнутої з ХаБаД нешама до Єсоду Зеїр Анпіна і відданої Нукві, і звідти вони вийшли в аспекті народження; бо навіть якщо скажеш, що вони створені від сяйва келім Нукви Ацилута, — адже це ті, що спускаються і стають нешама. Але сама сутність ХаБаД нешама поширюється в шести сторонах Зеїр Анпіна і Нукви, і там вони — шість розділів Мішни і Гемара. А те, що написано в «Ец хаїм» (і «Шаар га-їхудім»), що через намір створюється шата нешама, а через Тору — шата руах: руах руах — через Мішну Єцири, а руах нешама Брії — через Гемару, — можна сказати, що це саме через Тору людини в цьому світі, що підіймається вгору. Але сам Талмуд, даний на Синаї, — у нешама, і тому він відбирає руах, і так само в Мішні Єцири. І навіть якщо скажеш, що й дане на Синаї — у руах Брії та Єцири, адже відомо, що всякий ангел, який є посланцем згори, називається справді Ім'ям Г-спода, що перебуває в ньому, тоді як коли він не посланець, у нього інше ім'я, відповідно до його служіння, і тоді він проголошує «Святий, святий, святий Г-сподь» тощо, тобто Ім'я Г-спода відокремлене від нього. І так само справді в аспекті втілення Талмуду в аспект руах Брії та Мішни в руах Єцири: вони посланці Г-спода, тобто келім Нукви Ацилута — зовнішні в Талмуді й середні в Мішні, у яких Мішна і Талмуд притягуються з Єсоду Аби, що отримує від хохма стімаа Аріх Анпіна, у яку втілене світло Ейн Соф, благословенний Він. Виходить, що світло Ейн Соф — це Ім'я Г-спода, що перебуває в руах БЕА в Писанні, Мішні й Талмуді, і коли людина вчиться, вона притягує світло Ейн Соф, благословенний Він, у цей світ, щоб бути включеною і розчиненою в Його світлі, благословенний Він, бо в цьому — вся людина. І таким було служіння Рашбі й усіх танаїв та амораїв у відкритій частині Тори — притягувати Його світло, благословенний Він, і здійснювати відбори Нога весь час вигнання, коли панує дерево добра і зла, як сказано: «час, коли панувала людина над людиною» тощо. Бо це кінцева мета сходження світів — щоб вищий спустився вниз і було в Нього житло в нижніх світах, щоб підняти їх, щоб стати одним в одному. Тоді як служіння ангелів, розумні дхілу у-рхіму, — зовсім не в аспекті притягнення, а лише віддалення тощо. І цим буде зрозуміле те, що через заняття Торою, навіть без наміру, створюються ангели з нічого в щось, — це аспект лише руах, який зовсім не Б-жественність, але тому, що проте Ім'я Г-спода перебуває тощо, і досить для того, хто розуміє: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 5 І зрозуміти деталі законів, які зовсім не трапляються і, можливо, ніколи не були в дійсності, і тим більше не будуть у прийдешньому майбутньому, як деталі законів про пігуль і подібне. Ось, відомо, що в кожної заборони у світі є корінь і джерело життєвості в кліпот, бо інакше вона не могла б існувати у світі без вищого виливу. І навіть той, хто завиває волосся, і подібне, отримує свою життєвість у цю мить із чертогів кліпот, як написано в «Зогарі». І тому також деталі заборон, які ніколи не доходили до дії в цьому матеріальному світі, — все ж корені їхньої життєвості реально існують у дійсності в чертогах кліпот. А також деталі, які, можливо, не були і ніколи не будуть у дійсності, наприклад помилка й недогляд, коли помилився і назвав дев'яте десятим тощо, і подібне, — де не може бути злого умислу, щоб на цьому перебувала кліпа. І може бути, що подібне не існує в чертогах кліпот [Примітка Адмора, автора «Цемах Цедек», благословенної пам'яті, (хай перебуває душа його в раю). Мені здається, що написане «і може бути», — отже, це не було для нього ясно, — це тому, що недогляди приходять від нога; якщо так, можна сказати, що в них є корінь у чертогах нога]. Проте в усякому разі воно існує — ле-авдиль — у вищій Хохмі, яка поширилася в цій деталі до Моше Рабейну, мир йому, на Синаї [як у реченні про те,] що все, що досвідчений учень у майбутньому оновить, тощо, і всі деталі запитань рабі Ірмії та його групи тощо, розділ 4 «Хулін». Бо поширення вищої Хохми — у категорії Ейн Соф, втіленого в неї в дійсності. І кожна деталь галахи — це брама, що виходить із вищої Хохми, яка «заснувала дочку» і втілена в неї, і з неї виходить і втілюється в БЕА. І відомо, що живлення кліпот — від зворотного боку десяти сфірот святості, і особливо від шат десяти сфірот БЕА, і особливо Єцири та Асії, які змішані з кліпот, як відомо, що їхнє живлення — з категорії шат. А через заняття законами в мовленні й думці вони розділяються і відокремлюються від святості, як написано в «Тікуним» і «Раая меемна»: «щоб відокремити» [тощо], і це, як відомо з того, що сказали про те, що не промовляли благословення на Тору спочатку тощо, — що це через притягнення світла Ейн Соф у вищу Хохму, втілену в них. І у Хохмі вони відібрані світлом Ейн Соф, що в ній. А це притягнення здійснюється через вищий образ людини, яка займається цими законами також нагорі, у своєму корені, у Нукві Зеїр Анпіна БЕА. І цим буде зрозумілий обов'язок кожного НАРАН доповнити всі 613 у думці, мовленні і дії, які є деталями законів, і їм треба приходити в гілгулі, щоб доповнити Тору в ПАРДЕС, аби відібрати всі відбори, що стосуються їх, з усіх 288, що є повною постаттю людини, — 613 категорій загальних і окремих. Але в прийдешньому майбутньому, коли завершиться відбір, заняття Торою буде в категорії одного лише «роби добро» — підіймати НАРАН усе вище й вище до нескінченності, а також 365 заборон у їхньому корені нагорі, які є святими гвурот, і підсолодити їх хасадім 248 заповідей-повелінь, і включити їх разом. І тому вся Тора вічна в цілому і в деталях. Бо й деталі законів 365 заборон — це і є гілки загального, і всі мають корінь нагорі в п'яти святих гвурот, як і самі 365 заборон, які нагорі — категорія крові, що оживляє органи посудин Зеїр Анпіна: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 6 Давиде, піснями назвав ти їх тощо. Ось, у «Зогарі»: «хвала Торі й співання» тощо. І щоб зрозуміти, у чому хвала Святому, благословенний Він, у тому, що це заборонено чи дозволено, — ось, це в дусі «які великі діла Твої, Г-споди, дуже глибокі помисли Твої». Бо відомо, що всі світи, вищі й нижні, залежать від однієї тонкощі однієї заповіді. Шляхом притчі: якщо жертва кошерна — здійснюється вище поєднання, і всі світи підіймаються, щоб отримати свою життєвість і свій достаток. А якщо він змінив і прийняв кров лівою рукою, шляхом притчі, або не в кошерну службову посудину, або була хаціца, — тоді скасувалися піднесення світів та їхня життєвість і достаток від Життя життів, Ейн Соф, благословенний Він. І так само в кошерних тфілін відкриваються вищі мохін Зеїр Анпіна і Нукви, які є джерелом життя для всіх світів, а через одну тонкість вони стають непридатними, і мохін відходять. І подібне в тонкощах заповідей-заборон. І тому той, хто розмірковує про те, які великі діла Г-спода в множині світів і всього їхнього воїнства, і як усі вони скасовані у своєму бутті стосовно однієї тонкості з тонкощів Тори, яка є глибиною вищої думки та Його мудрості, благословенний Він, за якої від легкої тонкості підіймаються всі світи й отримують свою життєвість і достаток, або навпаки, не дай Б-г, — із цього ми поміркуємо про велич глибини Його думки, благословенний Він, яка в аспекті безмежного і безкрайого, і гідність її нескінченно й безмежно вища за гідності життєвості всіх світів, бо вся їхня життєвість виливається від однієї її тонкості, яка походить зі свого джерела — глибини Його думки, благословенний Він, — подібно до волосся людини, що походить із її мозку, шляхом притчі, і як відомо з «Тікуним» та з «Ідра раба». І в цьому була радість Давида, царя Ізраїлю, мир йому, який співав і оспівував, щоб звеселити своє серце заняттям Торою під час своєї біди; але за те, що він хвалився хвалою Тори в цій її гідності й сказав: «піснями були мені» тощо, — був за це покараний, і сказав йому Святий, благословенний Він: «піснями назвав ти їх?» — бо насправді ця її гідність, що всі світи скасовані перед однією її тонкістю, — вона з аспекту «ахораїм» глибини думки, як написано в іншому місці від імені Арізаля про речення наших мудреців, благословенної пам'яті: «опалі плоди вищої мудрості — Тора». Але внутрішнє, що в глибині, яке є внутрішнім Тори, — воно цілком поєднане зі світлом Ейн Соф, благословенний Він, втіленим у неї, у досконалій єдності, а стосовно Ейн Соф, благословенний Він, усі світи — як буквально ніщо, і «айн», і буквально небуття, бо «Ти — Він до того, як створений світ» тощо. І тому також і внутрішнє Тори зовсім не личить вихваляти хвалою життєвості всіх світів, оскільки вони буквально ні за що не вважаються; а в аспекті її внутрішнього вона не радість серця людського і його втіха, а, ніби, радість серця і втіха Царя, Святого, благословенний Він, який тішиться нею, бо «Б-г зрозумів шлях її і знав місце її» і її гідність — у знанні Себе Самого, ніби, але прихована вона від очей усього живого, як написано: «і обличчя Моє не буде видно», тобто аспект її внутрішнього, як написано там від імені Арізаля. І це те, що написано: «і була я при Ньому втіхою» — саме «при Ньому»; «граючись перед Ним» — саме «перед Ним», тобто в аспекті її внутрішнього, і про це сказав: «і була я при Ньому вихованкою» — не читай «амон», а «уман» (майстер) тощо. А про аспект «ахораїм» сказав: «граючись у всесвіті землі Його, і втіхи мої — із синами людськими», бо Тора була дана в аспекті «панім» і «ахор», як написано про летючий сувій Зехарії, що він списаний з лиця і зі звороту. І оскільки Давид ухопився за аспект «ахораїм», тому й був покараний забуттям, що походить від аспекту «ахораїм», і приховалося від нього на час написане: «служіння святині на них — на плечі повинні нести», — щоб поєднати й об'єднати плечі, які є аспектом «ахораїм», зі служінням святині, якою є вища хохма в аспекті «панім», бо звідти походять скрижалі, що в ковчезі, як написано: «списані з обох боків» тощо, і як написано в Єрусалимському Талмуді, у трактаті «Шкалім», що не було в них аспекту «панім» і «ахор», дивись там: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — глава 7 «І цдака — як невичерпний потік» (в Амоса, кінець розділу 5). Пояснення: як «невичерпний потік» — це притягнення, що виходить з аспекту «Ейтан», який є аспектом «некуда бе-гейхала» і «трейн реїн» тощо, а літери слова «Ейтан» служать для майбутнього часу, пояснення: «Я в майбутньому розкриюся», як написано: «Ось, матиме успіх раб Мій» тощо. І це те, що тоді розкриється світло Ейн Соф, благословенний Він, і Його єдність, благословенний Він, усередині внутрішньої точки серця через притягнення «невичерпного потоку» — це сяйво вищої Хохми, яке світитиме у внутрішній суті серця, щоб цілковито розчинитися в Його єдності, благословенний Він, із глибини серця, після усунення крайньої плоті жаги до матеріального тощо. І ось нині, у цьому вигнанні війська, теж є слушна порада, щоб осяяти трохи світлом Г-спода з аспекту «Ейтан» внутрішню точку серця, подібно до того, як буде в майбутньому, — а саме через те, що пробуджує на Б-жественну іскру у своїй душі аспект великого вищого милосердя. Бо справді, весь час, поки людина не удостоїлася, щоб світло Г-спода з аспекту «Ейтан» розкрилося у внутрішній точці її серця, щоб розчинитися в Його єдності, благословенний Він, із глибини серця аж до самого виснаження душі, — тоді справді є велике співчуття до іскри в її душі, бо іскра виходить з аспекту самої вищої Хохми, і коли вона не може світити зі свого аспекту всередину серця, де місце розкриття цього сяйва, — це справді в стані вигнання. А через велике вище милосердя вона виходить із вигнання та полону і світить у внутрішню точку серця — це аспект цієї великої любові, як відомо з написаного: «Яакову, який визволив Аврагама», і як написано в «Лікутей амарим», розділ 45. І відомо, що пробудження згори залежить саме від пробудження знизу, тобто від пробудження великого милосердя в серці милосердних і тих, хто творить добродійство, щоб давати вниз матеріальний достаток — золото, срібло тощо. І тому дія цдаки — це справді дія «невичерпного потоку». І ось відоме написане: «Бо шкіру за шкіру, і все, що є в людини, віддасть вона за свою душу» — за свою Б-жественну душу, щоб осяяти її світлом життя Ейн Соф, благословенний Він: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — глава 8 Ось недобра звістка, яку я почув, і здригнулося нутро моє: що народ Г-спода усуває від амуду людину, яка бажає життя і довголіття для всього анаш у цьому малому Храмі анаш, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Три речі продовжують дні людини», і одна з них — той, хто довго молиться. І навіть тому, у кого час дуже підганяє і він ніяк не може зачекати до закінчення відповіді Кдуші цього повторення хазана, — хіба не краще йому не чути Кдушу і Бареху, ніж зазіхати на життя тих, хто бажає життя? А примушеного Милосердний звільняє. І хазан виконує за нього його обов'язок, хоча він не чув, — ніби чув, бо це як справжня відповідь, як сказано в Гемарі про людей, що перебувають у полях, які підневільні й виконують обов'язок самої молитви Шмоне есре через повторення хазана, ніби справді чули, і також Кдуша і Бареху включені сюди. І ось це ми дослідили — так було навіть у ранніх поколіннях мудреців Мішни і Гемари, у яких Тора була постійним заняттям і головним служінням, а не молитва. І тим більше тепер, в іквета ді-Мешиха, коли наша Тора не є постійним заняттям через тяготи часу. А головне служіння в іквета ді-Мешиха — це молитва, як написав рав Хаїм Віталь, благословенної пам'яті, в «Ец хаїм» і «При ец хаїм». Тим більше й поготів, що гідно і правильно справді віддати за неї свою душу, і це справді обов'язок за Торою для тих, хто розуміє користь споглядання і глибини Даат, хоч трохи, кожен у свою міру, у переліку хвали Всюдисущому, благословенний Він, у «Псукей де-зімра» і у двох благословеннях перед читанням Шма — «Йоцер» і «Агава», — щоб пробудити в них любов, приховану в серці кожного єврея, щоб вона прийшла до розкриття у явленні серця під час самого читання Шма, бо це заповідь любові у вірші «І люби» тощо «усім серцем твоїм» тощо, яка вважається першою з 613 заповідей, як написав Рамбам, благословенної пам'яті, що вона з основ Тори та її кореня і джерело всіх 248 заповідей-повелінь. Бо на любов, приховану в серці кожного єврея від народження і за його природою, взагалі не може бути повеління, і знання тому, хто розуміє, легке: адже коли любов прихована, вона ще тільки в одній Б-жественній душі, а коли приходить до розкриття в життєвій душі, тоді це розкриття серця в лівому шлуночку — місці перебування життєвої душі. І в цьому суть відбору іскор, згаданого там, в «Ец хаїм» і «При ец хаїм», стосовно молитви, — що тому вона головне служіння в іквета ді-Мешиха: відбирати іскри тощо, тобто категорія ітгапха або іткафья життєвої душі для Б-жественної душі, як відомо, бо «кров — це душа» тощо, а кров оновлюється щодня від їжі й питва, а також зазнає впливу і виправляється від одягу й житла тощо. Тоді як у ранніх поколіннях, коли Б-жественні душі були великої цінності, відбір здійснювався в одну мить самим лише читанням Шма і благословеннями перед ним та коротким «Псукей де-зімра» тощо, і досить для того, хто розуміє: редагувати — шаблон — обговорення
«Кунтрес ахарон» — розділ 9 Докоряючи, докори ближньому твоєму навіть сто разів. І тому не можу втриматися й мовчати, щоб не заволати ще голосом слабкого крику «Бе-мутата мінайху» З великим милосердям пощадіть же душі ваші. І бережіться, і стережіться дуже й дуже — заради Тори і заради служіння серця, тобто молитви, з каваною: починати всім разом як одному, слово в слово, а не так, що цей — так, а той — інакше, цей мовчить, а той веде порожню бесіду, хай убереже нас Всевишній. А головна причина і привід до шкоди — від тих, хто сходить перед ковчегом, бо це віддано на сваволю всякому, хто забажає простягти свої ноги, — «хто хапає, той ефраті», або через те, що й жоден не бажає, тощо. А тому така пропонована порада і постійна постанова, закон, який більше не буде порушено, не доведи Б-же, а саме: обрати постійних людей, гідних цього, за жеребом або за згодою більшості міньяну. Тобто таких, які моляться слово в слово, середнім шляхом, уголос, і не затягують надмірно, і не скорочують і не торохтять, не доведи Б-же. І на них покладено обов'язок сходити перед ковчегом — кожному в його день, який йому випаде, — і збирати довкола себе поблизу всіх, хто молиться, щоб молилися хоча б трохи вголос, а не пошепки і не торохтячи, не доведи Б-же, як пояснено в старих постановах у кількох містечках. І нині я прийшов оновити їх, і зміцнити, і утвердити, щоб вони більше ніколи не похитнулися, не доведи Б-же (У рукописі «гевалд, гевалд») доки це буде нам спотиканням, і невже не досить нам усіх докорів і бід, що пройшли над нами, Г-сподь хай береже нас і втішить нас удвічі мудрістю, і хай очистить серце наше служити Йому в істині. Будьте міцні, і хай зміцниться серце ваше, усі, хто уповає на Г-спода. Також завершувати весь Шас щороку, і в кожному місті розподіляти трактати за жеребом або за бажанням. А місто, у якому багато міньянів, — нехай завершують у кожному міньяні. А якщо якийсь міньян малий, щоб умістити, — нехай приєднають до себе людей із якогось великого міньяну; хай не порушиться закон і не буде переступлений. І кожен із згаданих учнів хай завершує для себе щотижня «тманія апей», що в Тегілім 119. А оскільки через слабкість покоління немає сили в кожного постити як личить йому, тому ось порада, за висловом наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: кожному, хто дотримується Шабату за законом його, прощаються всі його провини. «За законом його» — саме. Тому лежить на кожному обов'язок бути обізнаним у «галахта рабта ле-Шабта». І також нехай дуже остерігається вести будь-яку пусту бесіду, не дай Б-г. Бо відомо це знавцям таємного вчення, що в усіх заповідях є внутрішній і зовнішній бік, і зовнішній бік Шабату — це спочинок від матеріального чинення, як спочив Г-сподь від створення матеріальних неба і землі. А внутрішній бік Шабату — це намір у суботній молитві та у вивченні Тори, щоб прилепитися до Г-спода єдиного, як написано: «Шабат Г-споду, Б-гу твоєму», і це аспект «захор». А аспект «шамор» у внутрішньому боці — це спочинок від матеріальних розмов, як спочив Г-сподь від десяти речень, якими створені матеріальні небо й земля, бо «це проти того» тощо: редагувати — шаблон — обговорення

Повідомити про помилку на цій сторінці