Смерть

Смерть — це назва для відходу життєвої сили з живого тіла. У духовному сенсі лиходії перебувають у стані духовної смерті навіть тоді, коли живуть у матеріальному тілі, а праведники перебувають у постійному стані духовного життя, навіть коли душа їхня не перебуває в їхньому матеріальному тілі.
Суть смерті
У 5720 році (1959/1960) до Ребе увійшла група студентів, які поставили Ребе різні запитання. Одним із них було таке запитання:
Щодо питання про смерть, на перший погляд здається, що є суперечність між змістом із книги Когелет, що це річ негативна, загибель і знищення життя і всього його змісту, і змістом із книги Йова, що це справа Визволення і піднесення. Який погляд учення хасидизму щодо стану людини після смерті («афтер лайф»)?
Відповідь Ребе була така: насправді відхід душі з тіла не означає кінця і завершення життя, не доведи Б-же, а означає, що духовне життя набуває нового виміру і, висловлюючись згаданою мовою, підіймається на вищий ступінь. Ця річ, окрім того що вона необхідна з погляду розуму, випливає також з основних положень природничих наук, які ви, на наш жаль, як студенти «коледжу», цінуєте і в які вірите як в «абсолютну істину»:
Одне з положень науки — принцип «збереження матерії», який встановлює, що жодна матеріальна річ не може піти в небуття, і можна лише змінити її форму, і не більше. Наприклад, у таких матеріалах, як залізо чи дерево: з дерева можна зробити стіл, стілець чи просто цурпалок, а можна також узяти стіл і розрізати його на шматки або спалити в печі тощо (і зрозуміло, що, коли дерево використовують для виготовлення стола, його форма вища, ніж форма дерева, яке спалюють у печі); але все це лише зміна форми дерева чи заліза через те, що його використовують у різні способи, а сама матерія дерева чи заліза лишається на місці, і знищити її неможливо в жоден спосіб. І якщо так стоїть справа в речах матеріальних і речовинних, то тим паче так стоїть справа в духовному: духовна сутність людини, якою є душа, не може піти в небуття, а вона завжди у своєму бутті, і справа відходу — це лише те, що вона змінює свою форму або підіймається на інший ступінь[1].
Суть піднесення, що відбувається через фізичну смерть
Слідом за цією відповіддю Ребе студенти додали й запитали: чи є піднесення, що відбувається після смерті, особистим піднесенням у бутті самої людини, чи ж піднесення — це піднесення всього світу загалом, а сама людина вже не є буттям, щоб у ній було це піднесення?
Ребе відповів на це: з вищесказаного зрозуміло, що сама душа отримує нову і вищу форму. І з цієї причини недоречно вживати вислів «афтер лайф» (що вказує на кінець і завершення життя), оскільки тут немає справи загибелі, а є продовження життя на вищому ступені. До ста двадцяти років життя перебуває на одному ступені, а після цього — на 121-му, 122-му, 123-му році тощо — життя триває на вищому ступені, і так душа дедалі підноситься й підноситься в духовних світах, піднесення за піднесенням[2].
Відхід з цього світу
Основна стаття – Відхід
Відхід — це витончений єврейський і хасидський вислів на позначення смерті. Поняття стосується «відходу» людини з цього матеріального світу до світу прийдешнього. Зазвичай вислів «відхід» вживають лише щодо праведних людей, які померли[3].
У маамарах хасидуту роз'яснюється, що відхід людини настає тоді, коли вона закінчила і завершила своє призначення в цьому світі. Ребе роз'яснює у своєму першому маамарі, «Бати ле-гані» 5711 року (1950/1951), точний зміст слова «відхід» — що значення його не в тому, що його немає з нами, не доведи Б-же, а в тому, що він унизу, тільки він в аспекті піднесеності — вознесений і піднесений над нами.
Дати відходу провідників Хабаду
- 24 тевета 5573 (27 грудня 1812) — відхід Алтер Ребе.
- 9 кислева 5588 (28 листопада 1827) — відхід Мітлер Ребе.
- 13 нісана 5626 (29 березня 1866) — відхід Ребе Цемах Цедека.
- 13 тішрея 5643 (26 вересня 1882) — відхід Ребе Магараша.
- 2 нісана 5680 (21 березня 1920) — відхід Ребе Рашаба.
- 10 швата 5710 (28 січня 1950) — відхід Ребе Раяца.
Див. також
| Життєвий цикл | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Цей єхідут Ребе відредагував англійською, і Ребе навіть дав кілька виправлень до ганахи їдишем. Продовження єхідуту в перекладі святою мовою можна знайти у збірнику «Двар малхут» тижневого розділу Тецаве 5770 на сторінці 20
- ^ «Торат Менахем» — 27 — 5720 рік — частина перша, сіха Шабату тижневого розділу Мішпатім, 395
- ^ А коли хочуть сказати поняття «смерть» про звичайного єврея, вживають слово «помер».