Перейти до вмісту

Воля

Матеріал з Хабадпедії

Воля — це схильність душі, її потяг до чогось зовнішнього щодо неї. Воля — це навколишня сила, яка не обмежена певним органом тіла, а перебуває вище за нього і впливає на все тіло. Коли сила волі чогось хоче, вона долає всі інші сили й здійснює своє бажання («немає нічого, що встояло б перед волею»). Окрім волі, ще одна навколишня сила — сила насолоди.

Сутність волі та її самоскасування перед душею

На відміну від усіх сил, які мають самостійну сутність, що існує сама по собі, без душі, усе буття волі — це душа. Немає в ній нічого понад душу.

Для наочності: коли людина осягає розумом певну думку, то навіть якщо той, хто осягнув, помре, думка залишиться (у книжці, або в його учнів, і тому подібне). Але якщо людина чогось хоче, воля не має жодної реальності, якщо людина помре. Воля — лише знаряддя вираження і розкриття душі — людини, яка хоче.

Воля — як сила, що не є самою душею

Хоча сила волі піднесеніша за інші сили душі й самоскасована перед нею більше за всіх них, вона все ж не є самою душею.

Сама душа ні в чому не відчуває нестачі. Вона не має бажань, ні в чому не потребує для своєї досконалості. Етап, на якому людина потребує того, щоб чогось хотіти, доводить, що тут існує додатковий етап. Тут уже є вихід із сутності душі й прагнення до чогось зовнішнього[1].

Воля в Б-жественності

Основна стаття – Кетер

Зрозумівши цей предмет таким, яким він є в людини, можна зрозуміти його і в Творця: це щабель, на якому Творець починає бажати створення світів. Хоча тут немає нічого, крім Його волі (на відміну від етапу, на якому Він почав фактично творити окремі від Нього світи), але це не Його Сутність.

Щаблі волі

Будь-яку волю можна віднести до кількох категорій:

Внутрішній бік волі

Це справжня воля людини, її внутрішній намір, а всі інші дії та бажання, які тягнуться за нею, — не більше ніж зовнішнє[2].

Наприклад, коли людина йде працювати, навіть якщо в неї є бажання до своєї роботи, це не справжня воля. Це не більше ніж зовнішній бік волі. Справжня воля — заробити гроші. Але й це ще не мета волі. Мета бажання грошей — прогодувати себе і свою родину. А це бажання випливає зі справжньої волі — внутрішньої і сутнісної — з бажання людини жити. Із прагнення людини продовжувати існувати.

Зовнішній бік волі

Це воля, яка виникає заради чогось іншого. Коли цар готує велику трапезу для своїх вельмож і важливих слуг, неминуче залишаться рештки, які заберуть працівники кухні, і залишаться кістки, які заберуть собаки. Зрозуміло, що бажання царя дати їжу собакам не спонукало його влаштувати всю трапезу. Це лише зовнішній бік волі. Внутрішній бік волі — це його важливі вельможі[3].

І у волі Творця щодо світів є зовнішній бік волі й внутрішній бік волі[4]: мета світу — щоб із нього зробили оселю для Творця, через євреїв, які виконуватимуть Тору і заповіді. Євреї і Тора — це внутрішня воля Творця. Решта світу — це Його зовнішня воля. (А якщо, не дай Б-г, єврей чинить провину — це проти волі Всевишнього.)

Коли єврей знає істину, що справжня воля Творця — це Тора і заповіді, (хоча якщо він обере інші речі у світі, можливо, це краще послужить його інтересам, але він відмовляється від усього і) обирає виконувати внутрішній бік волі Творця.

Сутнісна воля

Усі види волі, згадані вище, — це бажання душі до певної речі через цінність цієї речі. Людина хоче працювати, бо завдяки цьому вона заробить гроші. Вона не захоче того, що не приносить їй користі. Якщо вникнути — до волі призводить цінність бажаної речі, а не вільний вибір того, хто бажає. (У певному сенсі хоче не він, а бажаний об'єкт змушує його бажати себе.)

Є вид волі, коли людина хоче чогось не через цінність і користь, які є в речі, а тому, що так вона захотіла. Це її воля і її вибір. Тут розкривається сутність її душі.

Для наочності: якщо людина хоче заробити собі на життя і їй потрібна для цього певна грошова сума, то навіть якщо до цієї суми забракне кількох шекелів, її бажання здійсниться більш-менш. Натомість якщо людина хоче ту саму суму не заради суми, а тому, що вона хоче, то, якщо забракне хоча б одного шекеля, її бажання не виконається.

Важко навести приклад такої волі, адже в наших поняттях хотіти некорисної речі — це просто впертість, але у Творця таке існує. Те, що Творець бажає розкритися, створити всі світи, — не тому, що (не дай Б-г) у цьому є цінність[5], а тому, що так Він хоче.

Її влада над усіма силами

Коли воля чогось хоче, вона панує над усіма силами душі й виконує своє бажання.

На відміну від насолоди, яка спрямовує сили й додає їм життєвості, властивість волі — головним чином діяти «всупереч». «Я хочу — і все»...

Водночас написано: «Людина вчиться лише того, чого бажає її серце», тобто завдяки волі сили діють краще.

Воля і насолода

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Основна стаття – Насолода

У хасидуті пояснюється, що воля піднесеніша за насолоду.

Див. також

Для вивчення за джерелами

  • Маамар, що починається словами «Шміні ацерет», у Гемшеху 5666
  • Маамар, що починається словами «Лех леха», і маамар, що починається словами «Кі єдативу», 5666
  • Маамар, що починається словами «Ба-лайла га-гу» 5720

Примітки

  1. ^ Див. кінець маамару, що починається словами «Ве-холь га-ам роїм», 5665
  2. ^ Про внутрішній і зовнішній бік волі, «Гаарот га-тмімім ве-анаш», Монреаль (111), 10 швата 5783 (1 лютого 2023), сторінка 17.
  3. ^ Див. «Сідур ім ДАХ», маамар, що починається словами «Авадім гаїну». Маамар, що починається словами «Ба-йом аштей асар» 5731
  4. ^ Див. «Танія», розділ 23, 24, 35.
  5. ^ Адже перед Творцем ніщо не має значення.

Повідомити про помилку на цій сторінці