Перейти до вмісту

Зір і слух

Матеріал з Хабадпедії

Зір і слух — два головні чуття людини, і учення хасидуту в багатьох місцях докладно говорить про те, як вони діють (одне на відміну від іншого), про їхнє джерело й корінь і передусім про їхнє значення в служінні Всевишньому.

Суть зору

Суть сили зору — сприймати зовнішню річ такою, якою вона є (на відміну від слуху (розуміння), який дає лише суб'єктивне сприйняття предмета).

Головне в зорі те, що бачать (не стільки властивості видимої речі, її зовнішній бік, а) її «сутність» — увесь об'єкт одразу. Тому й одним поглядом можна побачити всю річ, на яку дивляться (на відміну від слуху, який вимагає розуміння всіх подробиць речі, про яку чують, і лише так можна отримати про неї якесь уявлення).

Суть слуху

На відміну від зору, суть слуху (іншими словами — розуміння) — осягнення й розуміння речі, про яку чують, суб'єктивним чином, подробиця за подробицею, і навіть після того, як почуто всі подробиці, усе ще немає справжнього пізнання її суті. Це подібно до знайомства з людиною через читання її біографії — без зустрічі з самою людиною.

Перевага слуху в тому, що почуте можна краще зрозуміти, глибше засвоїти (на відміну від зору, який іноді буває у вигляді «макіфа» і не так глибоко проникає у внутрішнє того, хто бачить).

Особливості зору порівняно зі слухом

Зір сприймає «сутність» видимої речі, тоді як слух осягає лише її подробиці, одну за одною, поки не складеться певна картина.

Крім того, через зір можна пробудити величезне прагнення наблизитися до речі, яку бачать, — на відміну від слуху.

І ці дві особливості пов'язані між собою: оскільки зір осягає суть і сутність видимої речі, тому можна пробудити до неї прагнення. На відміну від слуху[1].

Ще одна важлива особливість зору — властива йому достовірність. Як сказали мудреці: «Не можна порівняти почуте з побаченим». Оскільки при зорі бачать внутрішню суть речі без домішки суб'єктивного розуміння, видиме ясне й відчутне для того, хто бачить. Ніщо не зможе змусити його подумати, що побачене помилкове.

Тому галаха встановлює, що «свідок не стає суддею»[2]. Свідки, які бачили ситуацію на власні очі, не можуть стати суддями щодо того самого випадку. Це тому, що на суддів покладено обов'язок шукати виправдання підсудному і намагатися виправдати його. Свідки не зможуть цього зробити, бо вони бачили це на власні очі і впевнені у винуватості обвинуваченого.

Їхній корінь

У хасидуті пояснюється, що корінь зору — у сфірі Хохма, а корінь слуху — у сфірі Біна[3]. (Тому і в святому Зогарі, і в Єрусалимському Талмуді, світло яких — від сфіри Хохма[4], уживається вислів «та хазі» [= прийди й подивися], на відміну від Вавилонського Талмуду, який є світлом Біни, де вживається вислів «та шма» [= прийди й послухай]).

Щаблі зору

  • Фізичний зір: через матеріальне око. Дає найсильнішу відчутність видимого, більшу, ніж будь-що інше.
  • Розумовий зір: розумове усвідомлення того, що це правильно, як усвідомлення людиною того, що в неї є душа, щось, що її оживляє. Щоправда, вона не бачить цього очима, але це й не слух. Це ясно їй, наче вона це бачила[5]. Однак це не осягнення суті, а лише сприйняття існування предмета[6].

У служінні Б-гові

У нашому огрубілому світі ми, як правило, не бачимо Б-жественності. Б-жественність не проникає в нас шляхом зору, хоча б розумового. Однак про Дні Мошіаха написано: «І відкриється слава Г-сподня, і побачить усяка плоть»[7], тобто бачення Б-жественності буде (навіть не розумовим зором, а) відчутним зором, як бачать матеріальним оком[8].

Див. також

Примітки

  1. ^ Див. маамар, що починається словами «Ве-га-маскілім язгіру», 5717
  2. ^ Бава батра, 113б і далі
  3. ^ «Тора ор», 75а.
  4. ^ І вони стосуються Геули, коли буде бачення Б-жественності. Див. нижче.
  5. ^ Див. «Дерех міцвотеха», заповідь віри в Б-жественність, розділи 1–2
  6. ^ Див. статтю «Знання існування»
  7. ^ Єшаягу 40, 5.
  8. ^ Див., наприклад, «Шаар га-емуна», розділ 25.

Повідомити про помилку на цій сторінці