Перейти до вмісту

Ерев рав

Матеріал з Хабадпедії

Ерев рав (численна суміш) — назва групи герів, які прийняли гіюр під час Виходу з Єгипту і яких Моше Рабейну приєднав до народу Ізраїлю. Вони супроводжували народ і ввійшли до Землі Ізраїлю.

У Писанні

Під час Виходу з Єгипту Тора розповідає: «І також ерев рав вийшов з ними». Ідеться про групу жителів Єгипту, «гідних з-поміж єгиптян»[1], які хотіли приєднатися до народу Ізраїлю[2]; вони пройшли гіюр, і Моше Рабейну прийняв їх на власний розсуд, сказавши: «Добре, щоб гери пристали до Шхіни»[3]. Мудреці розійшлися в думках щодо їхньої кількості: на думку рабі Ішмаеля, їх було 1 200 000, на думку рабі Аківи — 2 400 000, а за рабі Натаном — 2 600 000[4]. Вони вийшли разом із народом з Єгипту, стояли з ним при Даруванні Тори і ввійшли до Землі Ізраїлю.

Ця група відповідальна за гріх золотого тельця, оскільки вони були привчені до ідолопоклонства ще з часів перебування в Єгипті, і так вони переконали народ Ізраїлю, вказуючи на золотого тельця: «Ось божества твої, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Єгипетської»[5]. Після цієї події сказав Святий, благословенний Він, Моше, коли той був на горі Синай: «Іди, зійди, бо розбестився народ твій», тобто народ, який ти вивів з Єгипту на власний розсуд[3]. У мідраші описано, що Святий, благословенний Він, сказав Моше: «Я казав тобі не змішувати з ними ерев рав, ти ж, будучи скромним і гідним, сказав Мені: повік-віків приймають тих, хто кається, — а Я знав, що вони збираються зробити»[6].

В історії Ківрот га-Таава сказано: «І збіговисько, що було серед нього, почало пристрасно жадати», і мається на увазі ерев рав, який «зібрався» всередину народу[7].

У Каббалі

У Каббалі пояснюється, що ерев рав були іскрами з кліпат нога Гевеля, і тому Моше Рабейну так хотів наблизити їх, але воля Всевишнього була їх не наближати. І справді, зрештою ерев рав зробили тельця, як відомо, що скрізь, де в Писанні написано «народ», мається на увазі ерев рав, і так само всі біди всього Ізраїлю — через ерев рав, який від кліпат нога.

У святому «Зогарі» пояснюється, що ерев рав вказують на змішання добра зі злом, і в будні їжа отримує вплив з аспекту «ерев», який є змішанням добра і зла, тоді як у Шабат вплив для їжі з цього кореня не сходить. Роз'яснення цього місця «Зогару» докладно наводиться в «Ігерет га-кодеш», розділі 26: відбір добра від зла, що здійснюється за допомогою поглибленого вивчення і пілпуля у відкритій частині Тори під час вигнання, призначений відокремити духовну їжу, яка є впливом Б-жественності, від покидьків, а в майбутньому ерев рав, які не удостояться скуштувати від внутрішньої частини Тори, постійно займатимуться лише відкритою частиною Тори, і тільки завдяки цьому зможуть відокремити від своєї душі покидьки.

У хасидуті

При Даруванні Тори сказано: «І побачив народ, і здригнувся» — це ерев рав, які не бачили голосів, а лише «стали віддалік». Голоси — це сходження зі світла Ейн Соф, благословенний Він. Тобто те, що світло Ейн Соф, благословенний Він, перебуває і розкривається в тому, що скасовує себе перед Ним, нехай буде Він благословенний. І це самоскасування — від того, що душа натхненно запалюється «з глибини людини й глибокого серця». А оскільки душа є творінням і обмежена, а запалюється від Ейн Соф, благословенний Він, Який не в аспекті межі, і«немає думки, що осягає Його зовсім» — то це аспект голосу і сходження від Ейн Соф і від безмежного до аспекту межі. Але в ерев рав не було цієї сили й натхнення від споглядання величі Ейн Соф, благословенний Він, Самого по Собі, так би мовити. Наприклад, головне їхнє натхнення — те, що вони запалюються від руху небесних сфер, від їхньої величини й висоти, від такого величезного розміру, а це лише аспект «єш», але від аспекту Ейн Соф, благословенний Він, Якому немає кінця і т. д., натхнення в них не виникало зовсім. І тому сказали ерев рав: «божества, які підуть перед нами» — щоб бачити його тілесним оком[8].

На вірш «І зібрав Моше всю громаду синів Ізраїлю» Арізаль пояснює: «едат» за гематрією дорівнює «ерев рав»[9]. І сенс у тому, що й тих, хто в аспекті ерев рав, треба збирати, обернути «едат» на даат у Б-жественності й пов'язати їх з Моше Рабейну[10][11]

У наш час немає реальності ерев рав, бо ті, хто говорить проти єврейства і тому подібне, — це від нестачі знання, і вони «тінокот ше-нішбу»[11].

У Геулі

Ребе каже, що під час збирання вигнанців, яке буде у прийдешньому майбутньому, будуть визволені й ті, хто в аспекті ерев рав, як це було під час Виходу з Єгипту, бо навіть коли вони в небажаному становищі й стані (як гріх золотого тельця), Святий, благословенний Він, пов'язує з ними ім'я Моше Рабейну, і вони називаються «народ твій», і вони причетні до Геули разом з Моше Рабейну і поколінням пустелі, які супроводжують його[12].

Додаткова література

  • Сіха на главу «Кі тіса», «Лікутей сіхот», том 16, сіха 4

Примітки

  1. ^ «Шмот раба», розділ 18.
  2. ^ Глава «Бо» 12, 38. Коментарі Раші, ібн Езри і Рашбама.
  3. ^ 1 2 Глава «Кі тіса» 32, 7 і коментар Раші, з «Мідраш раба» і «Мідраш Танхума».
  4. ^ «Мехілта» на цей вірш. У «Таргум Йонатан» наводиться згідно з думкою рабі Аківи.
  5. ^ Глава «Кі тіса» 32, 4.
  6. ^ «Мідраш раба» там само.
  7. ^ Глава «Бегаалотха» 11, 4. Коментарі Раші, ібн Езри і Рабейну Бах'є.
  8. ^ «Тора ор», Їтро 74в
  9. ^ «Лікутей Тора» і «Сефер га-лікутім», глава «Ваякгель».
  10. ^ Маамар, що починається словами «Ваякгель», 5741.
  11. ^ 1 2 Сіха Шабату глави «Ваякгель» 5741.
  12. ^ Сіха 10 тевета 5751 (27 грудня 1990).

Повідомити про помилку на цій сторінці