Перейти до вмісту

Воскресіння мертвих

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
13 основ віри Рамбама

1. Існування Б-га
2. Його єдність
3. Заперечення тілесності в Нього
4. Предвічність
5. Те, що лише Йому одному годиться служити
6. Пророцтво
7. Пророцтво Моше
8. Тора з Небес
9. Вічність Тори
10. Провидіння
11. Нагорода й покарання
12. Прихід Мошіаха
13. Воскресіння мертвих

Оливкова гора

Воскресіння мертвих — одне з благ, обіцяних народові Ізраїлю, яке настане через певний час після приходу Мошіаха. Віра у воскресіння мертвих — один з принципів єврейської віри.

Джерело та обов'язок віри в нього

У Торі

Джерело воскресіння мертвих у Торі докладно обговорюється у Вавилонському Талмуді[1]. Як джерело цього наводиться цілий ряд віршів:

  • З вірша[2]: «І віддавайте з нього приношення Г-сподові Агаронові-когенові». На перший погляд це дивно: адже заповіді приношень і десятин виконуються лише в Землі Ізраїлю, а Агарон-коген не був серед тих, хто ввійшов у Землю? Звідси вчать, що в майбутньому він постане до життя і ввійде в Землю.
  • З вірша[3]: «І також установив Я союз Мій з ними, щоб дати їм землю Кнаан, землю їхнього мандрування, в якій вони мандрували» — не сказано «вам», а сказано «їм», і звідси випливає, що обіцянка Святого, благословенний Він, була дати Землю самим праотцям; але ж, здавалося б, вони померли, а Землю було дано їхнім синам? Звідси вчать, що в майбутньому вони постануть до життя і отримають Землю.
  • З вірша[4]: «Ось ти ляжеш з батьками твоїми, і встане народ цей і блудитиме» — що сказав Святий, благословенний Він, Моше Рабейну перед його смертю, і слово «і встане» — продовження опису того, що станеться з Моше: «Ось ти лежиш мертвий, і ось ти встаєш, бо оживеш у прийдешньому майбутньому»[5].
  • З вірша[6]: «Щоб помножилися дні ваші.. на землі, яку клявся Г-сподь батькам вашим дати їм».
  • З вірша[7]: «А ви, що прилучилися до Г-спода, Б-га вашого, живі всі ви сьогодні».
  • З вірша[8]: «Знищена буде душа та, провина її на ній» — «„Знищена“ — в цьому світі, „буде знищена“ — у світі прийдешньому».

Далі Гемара каже:

Навчали наші мудреці: «Я умертвляю і оживляю» (Гаазіну 30, 32) — можна було б подумати, що смерть — в одному, а життя — в іншому, як це заведено у світі (що цей помирає, а той народжується; Раші). Тому сказано: «Я вразив, і Я зцілю» (продовження наведеного вище вірша): як ураження і зцілення — в одному й тому самому, так і смерть і життя — в одному й тому самому. Звідси відповідь тим, хто каже: воскресіння мертвих немає в Торі. Навчали: сказав рабі Меїр: звідки воскресіння мертвих з Тори? Бо сказано: «Тоді заспіває Моше і сини Ізраїлю цю пісню Г-сподові» — не сказано «заспівав», а сказано «заспіває»; звідси — воскресіння мертвих з Тори.

Однак Рамбам в «Ігерет тхіят га-метім» стверджує, що в Торі немає ясного джерела воскресіння мертвих, а слова танаїв у Гемарі — приховані натяки, так що самі мудреці розходяться в цьому: один наводить цей вірш, а інший — інший вірш. За його словами, оскільки воскресіння мертвих — знамення і диво і не є природним, Всевишній не побажав повідомити про нього явно за часів Моше Рабейну, одразу при даруванні Тори, коли серед людей був поширений дух заперечення пророцтва. Лише згодом, коли поширилися пророцтва пророків і чудесні діяння у світі, Святий, благословенний Він, повідомив через пророків про це чудесне призначення.

Натомість рав Саадья Гаон у своїй книзі «Емунот ве-деот», сьомий трактат, пояснює, що джерело віри у воскресіння мертвих — вірш у Торі (наведений у словах Гемари вище): «Дивіться ж тепер, що Я — Я Він, і немає Б-га, крім Мене; Я умертвляю і оживляю, Я вразив, і Я зцілю, і ніхто не врятує від руки Моєї». На його думку, цей вірш, наведений наприкінці пісні «Гаазіну», що ґрунтується на порядку й подіях днів Ізраїлю та його становища, — це пророцтво про воскресіння мертвих, яке станеться в цьому світі після повного Визволення. У цьому вірші Моше Рабейну пророкував про прихід визволителя («Дивіться ж тепер, що Я — Я Він») і про воскресіння мертвих («Я умертвляю і оживляю»).

Також Раші у своєму коментарі до Мішни в «Сангедрін» пояснює, що суворість щодо того, хто не вірить у воскресіння мертвих, — покарання якого в тому, що він не має частки у світі прийдешньому (як роз'яснюється в Мішні), — така: «навіть якщо він визнає і вірить, що мертві оживуть, але що на це немає натяку в Торі, — він відступник, оскільки заперечує, що воскресіння мертвих — з Тори..» І з його слів видно, що він розходиться з Рамбамом[9].

У Пророках і Писаннях

Основна стаття – «Таль орот талеха»

Пророцтво про воскресіння мертвих згадується в багатьох місцях у книгах пророків[10]. Гемара в «Сангедрін»[1] наводить численні джерела в пророцтвах пророків, у яких з'являється і на яке натякається пророцтво про воскресіння мертвих.

Пророк Єшаягу пророкував:[11]: «Оживуть мерці Твої, постануть мертві тіла мої! Пробудіться й радійте, мешканці праху, бо роса світел — роса Твоя, і земля викине померлих». («Сказав у вигляді молитви і прохання: наблизь день, коли встануть у воскресінні ті, хто був умертвлений за освячення Імені Твого»; «Мецудат Давид»). Гемара пояснює також пророцтво про «сухі кістки»[12] пророка Єхезкеля як частину передвіщень про воскресіння.

Також Даніелю Всевишній повідомив про воскресіння мертвих і сказав йому:

І багато з тих, що сплять у пороху земному, пробудяться: одні — для життя вічного, а інші — на наругу і вічну ганьбу..А ти йди до кінця, і спочинеш, і встанеш для свого жереба наприкінці днів.

— Книга Даніеля 12, 2–13.

Рамбам в «Ігерет тхіят га-метім» і рав Саадья Гаон побачили в цих віршах ясне джерело воскресіння мертвих. Також наводиться вірш у Тегілім[13]: «І розквітнуть з міста, як трава земна» («що в майбутньому Ізраїль розквітне і процвітатиме з міста Єрусалима, як ми кажемо (Ктубот, 111а): Святий, благословенний Він, зробить для праведників підземні ходи, і вони підуть і піднімуться в Єрусалим»; Раші, Сангедрін, 90б.)

Докази

У Гемарі[14] наводяться раціональні докази воскресіння мертвих, які наводили Хазаль, коли вели суперечки з тими, хто його заперечував. Частина притч доводить здатність Святого, благословенний Він, оживляти мертвих:

  • Якщо порівняти двох майстрів — майстра, що працює з водою, і майстра, що працює з глиною, — майстер з води вважається майстром більш вправним і дивовижним». Так і Святий, благословенний Він, який може створити людину з води, звісно ж може оживити мертвих з праху.
  • Якщо скляну посудину, коли вона розбилася, ще можна виправити, то тим більше людину (яку створив Святий, благословенний Він, а не майстер з плоті) можна «виправити» і повернути до життя.

Ребе пояснює, що відмінність між цими прикладами має практичне значення для галахи у визначеннях нечистоти й чистоти людини, що постала до життя: згідно з першим прикладом воскресіння відбувається так, що дещо лишається від попереднього тіла — оскільки йдеться про створення з джерела, подібно до того як майстри виконують свою роботу з води чи з глини (і «творить з нього» нове тіло), — за такого способу нечистота, яка була в тілі раніше, лишається і тоді, коли він встає; але згідно з прикладом скляної посудини тіло вважається новою реальністю, так само як закон розбитої скляної посудини такий, що вона очищується від своєї нечистоти[15][16].

  • Притча про царя, який велить своїм рабам збудувати йому палац на порожньому місці з матеріалів води й землі; раби збудували, за кілька років палац завалився; цар звелів рабам збудувати новий палац на місці, де є будівельні матеріали (місце з водою і землею), але раби відмовилися; цар відповів їм у гніві: якщо на місці зовсім без матеріалів вам вдалося збудувати, то тим більше тепер зможете збудувати. Мораль у тому, що ясно: Святий, благословенний Він, який створив людину з краплі і сотворив цілий світ з Тогу, може оживити мертвих з їхнього праху.

Обов'язок віри в нього

Той, хто заперечує воскресіння мертвих, не має частки у світі прийдешньому[17]. І це — покарання мірою за міру: оскільки він заперечував воскресіння мертвих — не буде в нього частки в ньому[18]. На думку Раші[19], навіть людина, яка вірить в існування воскресіння мертвих, але не вірить, що на нього є натяк у Торі, — відступник, як він пише: «Що нам до його віри? Звідки ж він знає, що це так? Тому він цілковитий відступник».

Віра у воскресіння мертвих, згідно зі словами Рамбама, вважається одним з 13 принципів віри[20]. Адже заперечення воскресіння і уявлення, що воно неможливе, ґрунтуються на запереченні знамень і див і того, що Святий, благословенний Він, панує над природою, і відсутність віри в це — вада в основах релігії[10].

Подробиці воскресіння

У довгому листі[21] Ребе роз'яснює тему воскресіння мертвих і його подробиці, як вони наводяться у Хазаль, у Каббалі і в хасидуті:

Його час

Основна стаття – Світ прийдешній

Воскресіння мертвих станеться після побудови Третього Храму і після збирання вигнанців. За думкою Рамбама[22], що воскресіння мертвих — не час остаточної нагороди, а частина Днів Мошіаха, — воно відбудеться в другому періоді Днів Мошіаха[23]. У книзі «Зогар» роз'яснюється, що збирання вигнанців передує воскресінню мертвих на сорок років[24]. Однак Ребе встановлює, що можна удостоїтися цього одразу на початку Геули[25], а щодо слів «Зогару» висловився, що сорок років можуть обернутися і на сорок миттєвостей[26]. Також він висловився, що питання про необхідність чекати сорок років розв'яже пророк Еліягу[27].

Однак цей час воскресіння мертвих — для всього Ізраїлю; а зі слів Хазаль[28]: «Коли прийдуть Агарон і його сини, і Моше з ними» — доводиться, що праведники встають одразу на початку Днів Мошіаха[29]. Ребе[30] додає, що до цього включений увесь Ізраїль, який називається[31] «І народ твій — усі праведники».

Його порядок

Померлі Землі Ізраїлю оживуть першими, потім померлі поза Землею Ізраїлю[32], а потім покоління пустелі, а дехто каже — праотці[33]. Рабі Шимон каже: померлі Землі Ізраїлю оживуть першими, потім померлі поза Землею Ізраїлю, а потім ті, що сплять у Хевроні. Причина цього в тому, щоб вони пробудилися і піднеслися в радості, бачачи своїх синів, що встали з могил, і Землю, повну безлічі праведників і хасидів[34].

Праведники встають першими, а потім решта людей[35]. Знавці Тори, а потім знавці заповідей[36]. А в мідраші сказано[37], що вони встануть і їх викликатимуть на ім'я в порядку літер абетки, але той, у кому є якість скромності, встане першим.

Його спосіб

Те саме тіло постане до життя, і не буде сотворено нове тіло. Це — через кістку луз, яка лишається від тіла; і під час воскресіння Святий, благословенний Він, розм'якшує її росою воскресіння, і кістка стає наче закваска для тіста, і з неї будується все тіло[38].

Мертві встануть точно такими, якими були поховані, і в тому самому одязі, в якому були поховані[39]. Ті, хто має ваду (сліпі, глухі тощо), встануть зі своєю вадою, і лише після того, як встануть, Святий, благословенний Він, зцілить їх тим, що виведе сонце з його піхов, і воно зігріватиме і зцілюватиме[40].

Інша думка — що воскресіння буде після того, як зітліє і кістка луз

У «Піркей де-рабі Еліезер» пише, що тіло буде створене з («повної ложки») тліну, що залишився від тіла. І тому завершує: «і піднімає все тіло без вади»; але є[41] ті, хто пояснив, що це те саме, що й кістка луз.

А в «Гадрані» на трактат «Ніда»[42] Ребе докладно роз'яснює барайту[43] «Три неуцькі питання поставили жителі Александрії рабі Єгошуа бен Хананьї тощо», і Ребе розлого пояснює глибину, що міститься в кожному з питань жителів Александрії і у відповідях Рібаха, а наприкінці роз'яснює останнє питання[44]: «Чи потребують мертві в прийдешньому майбутньому окроплення на третій і сьомий день? Він сказав їм: . . коли прийде Моше Рабейну з ними»:

І пояснює, що їхнє останнє питання[45] стосувалося лише покоління пустелі (адже щодо більшості синів Ізраїлю в нас прийнято[46], що вони встануть з «кістки луз»): їхнє питання було в тому, чи встане і покоління пустелі з «кістки луз», чи в них вставання буде через тлін тіла і наче нове тіло (і подібно до того, що роз'яснюється[47] в поясненні суперечки рабі Аківи і рабі Еліезера про те, чи має покоління пустелі частку у світі прийдешньому: обидва згодні, що вони мають частку у світі прийдешньому, тільки на думку рабі Аківи їхня кістка луз зітліє, і після того як вони перетворяться на «ложку тліну», вони встануть при воскресінні мертвих); адже якщо вони встануть з «кістки луз», то все тіло стане нечистим від їхнього дотику до «кістки луз», і вони будуть зобов'язані окропленням[48] (як решта синів Ізраїлю), а якщо встануть з нового тіла, не потребуватимуть окроплення? І на це відповів Рібах: «коли прийде Моше Рабейну з ними»: оскільки Моше Рабейну підніме їх у прийдешньому майбутньому, як роз'яснюється в мідраші[49], то, звісно, він підніме їх тим самим способом, яким встане він сам (тобто в їхньому першому тілі з «кістки луз»).

І завершує в цій сіхі, що хоча весь[50]Ізраїль встане з кістки луз, усе ж завдяки вивченню Тори вони не потребуватимуть окроплення очисною водою, бо «роса Тори» оживить їх.

Дія воскресіння через кістку луз

Адріан запитав рабі Єгошуа бен Хананью, сказав йому: з чого Святий, благословенний Він, виростить людину в прийдешньому майбутньому? Сказав йому: з луза хребта. Сказав йому: звідки ти знаєш? Сказав йому: принеси його мені, і я покажу тобі. Мололи його жорнами — і він не змоловся, палили вогнем — і не згорів, поклали у воду — і не розчинився, поклали на ковадло і почали бити по ньому молотом — розкололося ковадло, і тріснув молот, а він анітрохи не зменшився

— «Берешит раба», гл. 28, 3

А причина цього пояснюється в Каббалі: тому що «луз» не отримав насолоди від гріха Дерева пізнання; а пояснення цього роз'яснюється в хасидуті[51]: тому що насправді, у внутрішній суті, все тіло не було пошкоджене гріхом Дерева пізнання, лише в зовнішньому боці тіла була насолода, але «луз», який є сутністю тіла, не отримав насолоди і в явному вигляді.

І роз'яснюється в іншому місці, що кістка луз має вічний статус, подібно до ковчега, який був схований у Храмі і становить вічне продовження Храму[52]

Властивість воскресіння і в решті тіла (не лише в кістці луз)

У респонсах «Галахот ктанот»[53] роз'яснюється, що воскресіння мертвих[54] — справа природна, як сказали наші мудреці: «Ті, кого не було, — оживають; ті, хто був, — тим паче», і на підставі цього гаон рав Хаїм Паладжі[55] пояснює вислів вірша «Оживуть мерці Твої», а не «Встануть мерці Твої», — бо природа тіла така, що воно встане.

І вже робили зауваження на це в кількох книгах (і див. докладно в книзі «Ємот га-Мошіах ба-галаха», частина 1[56] ), але Ребе[57] пояснює їх в іншому стилі: диво воскресіння мертвих не таке, як інші дива, за яких природа світу сама по собі не зобов'язує дива, а від початку тіло сотворене так, що неодмінно постане до життя (адже воскресіння мертвих — основний принцип віри).

І Ребе пояснює на основі цього принципу, чому питання «жителів Александрії» в темі «окроплення мертвих»[58] стосувалося саме мертвих, що встають при воскресінні мертвих, а не дива оживлення сина шунамітянки[59]: тому що в сина шунамітянки оживлення сталося завдяки диву, і відповідно тіло сина шунамітянки вважається новим тілом, але в прийдешньому майбутньому оживлення тіл синів Ізраїлю буде (природним) чином, пов'язаним з їхнім колишнім тілом (яке померло)[60].

Властивість воскресіння з боку обрання Ацмутом

Для воскресіння Святий, благословенний Він, притягне аспект великого милосердя, що походить з Ацмуту світла Ейн Соф (як натякається в благословенні «Мехає га-метім» словами «оживляє мертвих великим милосердям»), і цей аспект може змусити мертвого жити, оскільки з боку ступеня Ацмуту немає відмінності між життям і смертю[61],

І оскільки обрання Ізраїлю Ацмутом — у матеріальному тілі, а притягнення з боку Ацмуту, для якого «смерть і життя рівні», стосується тіла і його внутрішньої суті, життя тіла приходить з боку властивості самого тіла, а не лише з боку вищої сили[62].

Відповідь лихому началу

Виходячи з роз'ясненого, що «луз» (сутність тіла) вічний, Ребе[63] відповідає на претензію, яку може висунути лихе начало: навіщо мені трудитися над очищенням тіла, коли зрештою тіло не є справжньою (і вічною) реальністю, адже йому судилося повернутися в прах? І хоча потім воно постане до життя, усе ж визначення тіла (за Торою[64]) — «прах ти (тому) і в прах повернешся»?

І відповідає, що навпаки: оскільки «головне перебування Шхіни було в нижніх», тому «і нас Ти обрав» — саме в матеріальному тілі; тому тіло — справжня реальність, у якій немає жодного знищення й загибелі. Зміна, спричинена в ньому гріхом Дерева пізнання, наслідком якої є «і в прах повернешся», — лише в зовнішньому боці, а не в його сутності. Бо діла людей не можуть змінити, Б-же борони, обрання Його Ацмуту, благословенний Він, який обрав єврейське тіло; і в цьому пояснення того, що кістка луз, яка не отримала насолоди від Дерева пізнання, ніколи не гине, бо це — сутність тіла, і в цьому неможливі гріх і загибель»[65].

Люди, що житимуть під час воскресіння мертвих

Є кілька думок про те, що станеться під час воскресіння мертвих з тими людьми, які тоді будуть живі в цьому світі.

Расаг[66] наводить три думки: (а) що вони залишаться живими у своїх тілах і перейдуть у світ прийдешній разом з тими, хто постав до життя. (б) Вони житимуть короткий час, помруть і оживуть знову разом з тими, хто постав. (в) Вони житимуть довгий час і помруть. Расаг схиляється до третьої думки, стверджуючи, що всі, хто постане до життя, постануть для того, щоб удостоїтися побачити на власні очі час спасіння, але ті, хто вже бачив його, не потребуватимуть того, щоб вставати знову.

В «Ігрот кодеш»[21] Ребе вирішує згідно з думкою «Зогару»[67], що Святий, благословенний Він, умертвить їх на коротку мить, і тоді вони постануть до життя. Завдяки цьому справдиться і на них вірш[68] «і в прах повернешся», з якого Гемара[69] виводить, що праведники повертаються у свій прах «за годину до воскресіння мертвих». Однак у пізнішій сіхі[70] Ребе встановлює, що обов'язок «і в прах повернешся» можна виконати духовно — через бітуль, «і душа моя буде як прах для всіх», і на ділі душі залишаться в тілах у вічному житті

Хто постане до життя?

Відома думка Ребе Мелех га-Мошіаха, що весь народ Ізраїлю постане до життя, і навіть грішники!

Р. Давид Штокгамер запитує Ребе в листі [71]: як може бути, що Ребе так каже, адже є цілий ряд мідрашів Хазаль, які кажуть, що грішники «не мають частки у світі прийдешньому»? Отже, насамперед, до відповіді Ребе, є кілька відповідей «коментаторів» на це: автор «Емек га-мелех» пояснює це простою причиною: оскільки кожен єврей — творіння Святого, благословенний Він, а творіння Святого, благословенний Він, існує вічно, і закінчені грішники теж входять у створіння рук Святого, благословенний Він, тому зрозуміло, що вони не можуть загинути навіки; і «Емек га-мелех» доводить з вірша «І народ твій — усі праведники», що всі — праведники, питання лише в тому, скільки часу знадобиться кожному, щоб досягти ступеня праведника. Також «Мідраш Талпійот» пише, що кожен єврей має частку у світі прийдешньому, і пояснює це: про те, що написано про епікорсів, що вони не мають частки у світі прийдешньому, «Мідраш Талпійот» каже: він не має частки — ця людина не має частки з боку своєї душі, але вони насолоджуються і живляться з безлічі скарбниць милості, прихованих для тих, хто не удостоївся»! — і в заслугу цих скарбниць вони удостояться встати при воскресінні мертвих! А як може бути, що людина може постати до життя, якщо вона перебуває в такому стані, що сама по собі не гідна? Відповідає Ребе: є три можливості:1: єврей неодмінно покається за один день до своєї смерті, як постановляє Рамбам, що «навіть якщо він заперечував Основу всі свої дні, а наприкінці покаявся, він має частку у світі прийдешньому»! 2: якщо людина має сина-праведника — це допомагає їй, щоб вона мала частку у світі прийдешньому 3: завдяки тому, що людина, навіть якщо йдеться про людину, не пов'язану з нею, молиться за неї, це допомагає, як було з Елішею бен Абуєю 4: завдяки тому, що з людини стягують після смерті через гілгул або страждання

І народ твій — усі праведники

Увесь Ізраїль має частку у світі прийдешньому, як сказано: І народ твій — усі праведники, навіки успадкують вони землю, паросток насаджень Моїх, діло рук Моїх, для прославлення

— Сангедрін, розд. 10, галаха 1

Причина цього в тому, що кожна душа — воістину частка Б-га згори, і неможливо, щоб загинула частка Його, благословенний Він[72].

А те, що роз'яснюється в продовженні Мішни, що є грішники, які не мають частки у світі (а Рамбам[73] додає ще), — це лише те, що тіло не постане до життя, але душа удостоїться світу прийдешнього і встане в іншому тілі [74], після того як очиститься в геїномі і буде на ступені праведника і в явному вигляді[75], адже «не буде відкинутий від Нього відкинутий»; і так само постановлено в галахі[76], що «завжди нехай людина вчиться, навіть не лішма», хоча вона притягує життєву силу Тори й заповідей до кліпот, оскільки напевно[77] зрештою вона здійснить тшуву в цьому гілгулі чи в іншому гілгулі, і життєва сила підніметься до святості.

І для тіла теж є виправлення — через те, що вони здійснять тшуву наприкінці своїх днів[78], або через те, що з них (з їхнього тіла) стягнуть Небеса після їхньої смерті[79],(і, можливо, також через те, що інші старатимуться заради них [80][85] (і особливо коли син старається заради батька[86])).

Великі грішники

І навіть щодо карету за ідолопоклонство і тому подібне, про що сказали наші мудреці [87]: «„Знищена буде душа та“ тощо — „знищена“ в цьому світі, „буде знищена“ у світі прийдешньому» [88] (а також міним, донощики й епікорси, які «спускаються в геїном і судяться в ньому на віки вічні тощо: геїном кінчається, а вони не кінчаються»)[89], — це означає: 1)лише частина душі, яка вбирається в тіло[90] 2)зрештою і вони удостояться піднятися, як роз'яснюється в примітці[91]

А те, що сказано в «Зогарі»[92], що після того як грішник перевтілюється тричі, для нього немає виправлення, — роз'яснюється в «Шла»[93]і в «Асара маамарот»[94], що це означає, що він не перевтілюється в людей, але все ще є для нього виправлення через перевтілення у тварин і тому подібне, доки він не буде виправлений.

Скарбниці милості, приховані для тих, хто не удостоївся

Спочатку Ребе довів, що всі душі постануть до життя, але в листі[95], який Ребе написав пізніше, Ребе послався на перший лист і додав[96]: «Щойно я побачив у „Мідраш Талпійот“, гілка „Частка у світі прийдешньому“, від імені р. Бах'є і Реканаті, і ось його слова: те, що ми вчили: „а ось ті, що не мають частки у світі прийдешньому“, — сенс: вони не мають відомої частки самі по собі, але вони насолоджуються і живляться з безлічі скарбниць милості, прихованих для тих, хто не удостоївся», і є ті, хто вивів, що в цьому мідраші видно, що й тіла встануть[97]; і в усякому разі звідси видна можливість, що й тіла встануть (і що це не суперечитиме закінченню «а ось ті, що не мають частки тощо»), і відповідно до простого змісту «Увесь Ізраїль має частку тощо» — душа в тілі[98].

Встане й тіло

Простий зміст «Увесь Ізраїль має частку у світі прийдешньому» — душі в тілах[99], і так пояснила частина коментаторів Мішни[100] причину — «як сказано: І народ твій — усі праведники . . діло рук Моїх, для прославлення»: що подвоєння «паросток насаджень Моїх» і «діло рук Моїх» — це душа і тіло.

А пояснення — на основі роз'ясненого, що обрання Ацмутом — саме в тілі[101], а не в душі, і це причина того, що весь Ізраїль встане, навіть ті, хто не удостоївся Ган Еден, як буде сказано нижче.

Але все ж є вада в тілі: його сутнісний зв'язок не стосується самого тіла, а походить з боку Ацмуту, і тому, доки він не розкритий у ньому через виконання Тори й заповідей, він не розкритий у тілі; тоді як зв'язок душі — це явний зв'язок, подібно до сина, який має явний зв'язок з батьком, і тому саме щодо душ Ізраїлю кажуть, що зрештою «не буде відкинутий від Нього відкинутий»; і на основі цього Ребе пояснює[102], і ось його слова: «А на основі вищесказаного, що розкриття обрання в тілі відбувається саме через душу, можливо, слід пояснити те, що ті, хто не має частки у світі прийдешньому в Мішні там, — це означає, що „їхнє тіло кінчається“», і Ребе посилається на згаданий вище лист[103] і на примітку 5 там[104],

І наприкінці посилається на сіху Шабату глави «Хукат» (примітки 52 і 58)[106], де роз'яснюється протилежне: що через дію душі в тілі і тіло стає вічним[107], і висуває нове положення[108], що «на основі цього можна сказати, що „не буде відкинутий від Нього відкинутий“ — це (також) з боку тіла», і додає[109]: «І див. також „Лікутей сіхот“, том 6[110], і вказане там, що з боку обрання Святим, благословенний Він, тіла[111] тіло саме по собі стає вічним, і це — вислів Мішни: „Увесь Ізраїль має частку у світі прийдешньому“ — душі в тілах»». Кінець цитати.

І в будь-якому разі[112] віра у воскресіння мертвих — не в те, що тіло постане до життя, а в те, що душа постане до життя в тілі, але це не обов'язково має бути в цьому тілі.

І див. вище в статті Воскресіння мертвих — частина властивості тіла і нижче в статті Увесь Ізраїль — у світ прийдешній, на відміну від Ган Еден

Душі, які вже були у світі вгілгулі

Душі, які вже були у світі в гілгулі, вберуться в окремі тіла з іскрою душі від того часу, коли вона перевтілювалася у світі[113].

І хоча душа може вбратися й оживляти лише одне тіло, (а в пророка Еліягу, який перебуває у двох тілах на обрізаннях, — у тіло вбрана лише іскра, а не вся душа[114].

А «Зогар» відповідає, що душа вбереться в (останнє) тіло, найбільш очищене.

Є[115] ті, хто пояснив у простому розумінні, що встане лише одне тіло, але на думку більшості[116] коментаторів кожне тіло встане з частиною душі, яку воно очистило, оскільки кожна частина душі має цілісну сутність (як ми знаходимо, що на початку [[сотворення кожної людини вона живе лише від частини нефеш душі, без чотирьох частин[117], і лише коли удостоїлася, їй дають руах, а якщо удостоїлася — дають їй і нешаму; і так само як сама лише нефеш може оживити цілу людину, так і в кожній заповіді є ціла частина і цілісна сутність душі, яка може оживити ціле тіло).

Як пояснює «Зогар» в іншому місці, що необхідно сказати, що кожне тіло встане, оскільки «Святий, благословенний Він, не позбавляє нагороди жодне творіння»[118], і так само роз'яснюється в писаннях Арізаля[119], що в душ, які приходили в гілгулі в цей світ кілька разів, кожне тіло отримає ту частину душі, яка була виправлена через нього. Однак не мається на увазі, що в кожного буде лише часткова «частина», оскільки кожна частина включає всі частини. (Наприклад: людина, яка виправила у своїй душі якість любові до Всевишнього. Вона й трепетатиме перед Всевишнім, але тому, що боїться відокремитися від Коханого, і це причина того, що в неї буде і пізнання Всевишнього — бо вона хоче знати про Коханого тощо).

І тому Ребе пояснює наведені вище слова «Зогару»: у випадку, коли в обох гілгулях людина займалася однією й тією самою заповіддю і очистила одну й ту саму частину душі[120], — у яке тіло вбереться ця частина душі? І на це відповідь «Зогару»: ця частина душі вбереться в те тіло, яке здійснило основне очищення[121].

Увесь Ізраїль — у світ прийдешній, на відміну від Ган Еден

Увесь Ізраїль встане при воскресінні, тоді як для Ган Еден є кілька умов (навіть щоб увійти в Нижній Ган Еден[122]); це тому, що Ган Еден — нагорода за вивчення Тори (частина душі, що в Торі), яке стосується головним чином душі[123] в людині, а в душі, яка є справою розкриттів, може бути вада[125]; але виконання заповідей стосується тіла, в якому — обрання Ацмутом; тому воно — в усього Ізраїлю, як сказали наші мудреці: «Навіть грішники Ізраїлю повні заповідей, як гранат», і пояснюється в хасидуті, що заповідь[126], яку виконує єврей, наповнює все його єство, і завдяки цьому він удостоїться воскресіння мертвих, «і завдяки цьому вони піднімуться (потім[127]) на вищий ступінь, на якому розкриється гідність Ізраїлю самого по собі — що вони паросток насаджень Моїх, діло рук Моїх, для прославлення, що вище навіть від притягнення, яке притягується через виконання заповідей»[128].

А в іншому місці Ребе каже[129], що Ган Еден залежить від служіння людини, і є кілька умов, щоб удостоїтися Ган Еден, тоді як світ воскресіння належить кожному з Ізраїлю — «увесь Ізраїль має частку у світі прийдешньому», — незважаючи на його становище і стан у служінні Всевишньому.

А що стосується тих, хто не виконував заповідей?

Каже Ребе: насамперед — такої реальності не існує, як сказали наші мудреці[130]«Навіть порожні серед тебе (грішники Ізраїлю) повні заповідей, як гранат».

І більше того: сказано в Гемарі[131]: «З якого часу мала дитина приходить у світ прийдешній? .. З моменту, коли народилася, як сказано[132]прийдуть і звістять про праведність Його народові народженому, бо Він зробив» [і є думка: «З моменту, коли була зачата (навіть якщо мати скинула і плід розчинився[133]), бо написано[134]нащадки служитимуть Йому»] — хоча «в момент, коли народилася», вона ще не причетна до виконання заповідей; і доводиться сказати, що справа воскресіння мертвих — з боку реальності тіла єврея самого по собі.

Вийде весь Ізраїль — на відміну від Виходу з Єгипту

При Виході з Єгипту не весь Ізраїль удостоївся вийти, як роз'яснюється у Хазаль[135] на вірш «Буду, Який буду»: що лише «з багатьма[136] буду (царюватиму над ними) проти їхньої волі», але окремі люди, які вирішать скинути Його ярмо, — не буду для них Б-гом проти їхньої волі, (і як роз'яснюється в мідраші[137], що ті грішники, які не хотіли вийти з Єгипту, померли під час кари темрявою), але в прийдешньому Визволенні вийдуть і окремі люди, як явно сказано в коментарі Раші на вірш «І поверне Г-сподь, Б-г твій, тощо», що мається на увазі кожен окремо[138][140], і як роз'яснюється в хасидуті[141]на вірш «Засурмлять у великий шофар, і прийдуть ті, що пропадали . . і відкинуті», що це включає навіть тих, хто не захоче вийти.

Причина цього в тому, що до дарування Тори сини Ізраїлю були лише «синами» («син Мій, первісток Мій, Ізраїль»), а в «сина» його прагнення до Б-жественності природне, і тому можливо через вільний вибір, який вищий від волі душі[143], противитися (і подібно[144] до того, що ми знаходимо в Йом Кіпур: якщо людина вчинила провину в Йом Кіпур, у якій за своїм вибором спротивилася «самій суті дня», то сутнісний зв'язок, що розкривається в Йом Кіпур, не спокутує (навіть на думку Рабі, що не потрібна тшува), згідно з поясненням Рогачовського гаона[145]).

Але після дарування Тори, коли «і нас Ти обрав»[146](адже справжній вибір — це коли з боку Його волі й природи, так би мовити, немає жодної причини обрати одне більше, ніж інше, і тому він укорінений у самій сутності), завдяки чому в душах Ізраїлю вкоренилося, що (у внутрішній суті) вони мають (не лише прагнення до Б-жественності як у «синів Всюдисущого»), а й властивість «рабів»[147], — наш зв'язок зі Святим, благословенний Він, став як у «раба», який «сам по собі і власною силою прив'язується тощо»[148], завдяки чому (внутрішнє) прагнення до Б-жественності виникає і з боку сутності (— сили вибору), і оскільки зв'язок — з боку сутності, тому зрештою він розкриється (принаймні в загальних справах[149], як коли «засурмлять у великий шофар» у прийдешньому майбутньому)[150][151].

Праведник народів світу

Праведники народів світу постануть до життя, і навіть частина розкриттів, які будуть вилиті на синів Ізраїлю при Визволенні, залежить від бірура народів, який відбудеться при Визволенні[152].

Судний день після воскресіння мертвих

Є три думки в цьому питанні:

а) Після воскресіння мертвих буде великий Судний день, у який кожну людину судитимуть за її ділами[153]. б) Кожну людину судять одразу після її смерті, і немає місця для додаткового суду після воскресіння. А те, що в кількох місцях трапляється вислів «Судний день» про час після воскресіння, — означає день покарання і помсти[154]. — в) Думка Арізаля, ось його слова: А якщо ти запитаєш: оскільки над цією душею вже пройшли Йом Кіпур і очисні страждання тощо, а потім гілгулі, — навіщо їй знову бути судимою у великий Судний день? Можна сказати, що великий Судний день — лише для народів світу[155]. І додає на це в книзі «Нішмат хаїм»[156] таке: А якщо ти запитаєш: а що буде з тими, хто помре близько до воскресіння і ще не отримав свого покарання через гілгулі чи страждання тощо? Відповім, що справедливість вимагає, щоб замість довгого часу їхнього суду вони отримали покарання настільки величезне й надмірне за короткий час, щоб якість покарання була замість кількості часу, аби вони удостоїлися життя світу прийдешнього; і ці речі закриті й запечатані, і благословенний Той, Хто знає. Кінець цитати[157].

Зміст і мета часу воскресіння

Головна нагорода і мета творіння

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Воскресіння мертвих — час отримання нагороди за служіння людини у світі. На вірш[158] «які Я заповідаю тобі сьогодні виконувати» Хазаль витлумачили[159]: «Сьогодні — виконувати їх, а завтра — отримувати за них нагороду». Рамбан і Рамбам розійшлися щодо цього призначення: чи буде остаточна нагорода в Ган Еден, чи під час воскресіння; Рамбам стверджує[160], що остаточна нагорода — для душ без тіл, і головне в ній — у Ган Еден. Рамбан же, навпаки, стверджує, що головна нагорода — після того як мертві оживуть, для душі в тілі[161].

Учення хасидуту вирішує і постановляє згідно з думкою Рамбана: хоча під «завтра» мається на увазі як Ган Еден, так і час після воскресіння мертвих, головне отримання нагороди — під час воскресіння[162].

А зокрема, при воскресінні мертвих буде нагорода тілу за виконання заповідей цдаки, через що і народ твій — усі праведники], які воно виконало тілом, (нагорода душі за вивчення Тори — у Ган Еден). Але головна перевага воскресіння мертвих — розкриття гідності самого Ізраїлю[163].

Воскресіння мертвих — час, коли світ досягне кінцевої мети своєї досконалості. У той період буде завершена мета творіння, яка, за словами мідрашу[164]: «створити Йому, благословенний Він, оселю в нижніх світах». Бо світ і творіння досягнуть піднесеного ступеня. Вони будуть посудинами для Б-жественного розкриття, (очищеність творінь у світі Асія буде як у посудин Ацилуту, які є справжньою Б-жественністю[165].) і ступінь Б-жественності, який світитиме у світі, буде найвищим ступенем[166].

Дві згадані справи доповнюють одна одну. Бо досконалість нагороди — це прилучення до Творця світу, який є вершиною досконалості. І саме це завершиться в пору й під час воскресіння, коли буде завершена мета творіння — щоб була «оселя в нижніх світах»[21].

Розкриття Б-жественності: його ступінь і характер

Його ступінь

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Під час воскресіння розкриється Б-жественне розкриття з Ацмуту Ейн Соф таким, яким Він є, без жодного приховування й облачення[167]. Про це розкриття сказано:[168] «І не ховатиметься більше Учитель твій, і очі твої бачитимуть Учителя твого», і Раші пояснив: «Не вкриватиметься від тебе краєм одежі Своєї, тобто не приховуватиме від тебе обличчя Свого»; дивовижність майбутнього розкриття в тому, що, крім дивовижності того, що всі приховувальні речі зникнуть, і корінь самого розкриття буде в справжньому Ацмуті, який вищий від визначення «розкриття» і «світла».

Поняття «сутність» і «розкриття» виражають два ступені, які, з одного боку, пов'язані одне з одним, але, з іншого боку, далекі одне від одного. «Сутність» — це річ, якою вона є, як вона світить і відчувається для самої себе, на відміну від поняття «розкриття», яке є проявом речі для іншої реальності, що перебуває поза самою її особистістю. І тому розкриття — нижчий ступінь, і воно не сама сутність, а лише її поширення. Для наочності відмінності вчення хасидуту наводить притчу із сил душі: хоча всі сили — це сили душі, в них є відмінності ступенів, і є сили, які менше виражають простоту душі, а є сили ближчі й сутнісніші. (Наприклад: відмінність між силами, що вбираються в окремі органи, і силами, які не вбираються, — як сила волі, яка світить у всьому тілі, і це тому, що це сила, яка виражає сутність душі). Однак сама сутність душі піднесеніша від усіх сил, і вона сама ніколи не розкривається в силах такою, якою вона є за своєю суттю і сутністю, тому що вона — духовна сутність, вільна від будь-якого опису й визначення[21][169].

А оскільки розкриття буде з самого Ацмуту Ейн Соф, який зовсім не обмежений, його притягнення буде не з боку служіння творінь, а як притягнення і розкриття згори вниз лише з боку Святого, благословенний Він, (і творіння не будуть посудинами для цього притягнення самі по собі). І в цьому перевага розкриття воскресіння мертвих порівняно з розкриттями, які будуть раніше, навіть найпіднесенішими розкриттями, які будуть у Дні Мошіаха: хоча тоді розкриється світло Ейн Соф на своєму найвищому ступені, і це розкриття, яке не обмежене, зрештою і ці розкриття — в категорії світла і розкриття, і відповідно вони мають відношення до творінь і притягуються через їхнє служіння[170].

Його характер

Основна стаття – «Таль орот талеха»

Воскресіння мертвих буде через росу воскресіння[171], як сказали наші мудреці[172]: кожен, хто займається Торою, — роса Тори оживить його», і це — піднесений ступінь у світлі Ейн Соф, який дасть нам силу прийняти розкриття прийдешнього майбутнього[173].

Розкриття насолоди Святого, благословенний Він

Основна стаття – Світ прийдешній

Світ прийдешній буде після того, як мертві оживуть, і в ньому немає ні їжі, ні пиття, ні плодючості й розмноження, ні торгівлі, ні заздрощів, ні ненависті, ні суперництва, а праведники сидять, і вінці їхні на головах їхніх, і насолоджуються сяйвом Шхіни[174], і не повертаються у свій прах[175], і існують вічно.

«Уже було в віках»

Основна стаття – «Уже було в віках»

Замість того щоб повернутися у свій прах перед воскресінням мертвих, можна виконати це через служіння бітулю, і душа моя буде як прах для всіх[180].

Суть воскресіння мертвих — розкриття світла Совев — вище від розуму; цього удостоюються через віру, яка вища від розуму[181].

Служіння людини на взір часу воскресіння — заняття справами цього світу без насолоди від цього[182].

Воскресіння мертвих у служінні людини — це коли п'ята, що в нозі, — яка називається ангелом смерті в людині, і попри це людина діє так, щоб вона бігла до виконання заповіді, — тоді вона здійснює воскресіння мертвих[183].

Через заповіді: з матеріальності — що виникає і зникає — мертвої, і попри це нею і з неї роблять заповідь — вічне, життя[184].

Через служіння бірурім — підняти іскру, яка впала зі свого ступеня, називається мертвою, — до святості: воскресіння мертвих[184]

Смак, подоба і початок

«Нові щоранку» — приклад воскресіння мертвих[185], і також тепер — нові душі; приклад цьому — молодик[186][187].

Див. також

Зовнішні посилання

Хасидут

Статті на сайті קישור חב"ד בישראל (посилання не працює)
Статті на сайті קישור לאתר הגאולה

Примітки

  1. ^ 1 2 Сангедрін, 90б.
  2. ^ Бемідбар 18, 28.
  3. ^ Ваера 6, 4.
  4. ^ Ваєлех 31, 16.
  5. ^ Раші, Сангедрін, там само.
  6. ^ Екев 11, 21.
  7. ^ Дварім 4, 4.
  8. ^ Шлах 15, 31.
  9. ^ Але можна сказати, що й на його думку «джерело» пророцтва — від пророків, тільки в Торі є на це «натяк» (і потребує вивчення).
  10. ^ 1 2 І як пише Рамбам: «Багато згадують його в молитвах, і в розповідях, і в благаннях, які склали пророки і великі мудреці, і сповнені ними Талмуд і мідраші». «Ігерет тхіят га-метім».
  11. ^ Єшаягу 26, 19.
  12. ^ [ Єхезкель 37].
  13. ^ 72, 16.
  14. ^ Сангедрін, 91б.
  15. ^ «Лікутей сіхот», том 18, с. 8–247 (Хукат 2, § 10–11)
  16. ^ А в книзі «Ємот га-Мошіах ба-галаха» наводить ще практичний наслідок; див. там, частина 1, розділи 59- 61 (сторінка 295 і далі).
  17. ^ Мішна, Сангедрін, розділ 10, мішна 1.
  18. ^ Сангедрін, 90а.
  19. ^ Сангедрін, там само.
  20. ^ Коментар Рамбама до Мішни, трактат «Сангедрін», вступ до розділу 10.
  21. ^ 1 2 3 4 «Ігрот кодеш», том 2, лист 200.
  22. ^ Див. нижче в розділі Головна нагорода і мета творіння.
  23. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 27, сіха на главу «Бехукотай» 1, § 9.
  24. ^ «Зогар», ч. 1, 139а. І див. також там 134а.
  25. ^ Сіха Шабату глави «Ваікра» 5749 («Гітваадуйот», т. 2, с. 433).
  26. ^ Сіха Шабату глави «Балак» 5741. Надрукована в перекладі на лашон га-кодеш у «Сіхот кодеш — Геула у-Мошіах», с. 310.
  27. ^ Сіха другого дня свята Шавуот 5749 (10 червня 1989) («Гітваадуйот», частина 3, с. 297), див. там.
  28. ^ Йома, 5б.
  29. ^ «Лікутей сіхот», том 2, с. 518. Том 6, с. 294, у примітці. «Двар малхут» Шабату глави «Ваера» 5752 у зв'язку з відходом з життя р. Моше-Іцхака Гехта, § 5. Та ін. І див. також там примітку 65, що «Пробудіться й радійте, мешканці праху» легше для мешканців праху, які померли щойно і дух душі ще перебуває над тілом.
  30. ^ Сіха Шабату глави «Бехукотай» 5746, наприкінці. І слід зазначити, що зі згаданого «Двар малхут» ясно випливає, що шаліах Ребе входить до числа праведників, які встають одразу.
  31. ^ Єшаягу 60, 21.
  32. ^ Єрусалимський Талмуд, Кілаїм, розд. 9, галаха 3.
  33. ^ «Зогар», частина 1, 113а.
  34. ^ Книга «Авкат рохель», книга друга, ч. 4.
  35. ^ «Зогар», там само, 140а.
  36. ^ «Зогар», частина 1, 182а, і в «Біурей га-Зогар».
  37. ^ Наведено в книзі «Огев Ісраель» у «Лікутім», глава «Везот га-Браха».
  38. ^ «Зогар», частина 2, 28б. І див. там, частина 3, 169, наприкінці сторони а.
  39. ^ Сангедрін, 90б. Ктубот, 111б. Єрусалимський Талмуд, Ктубот, розд. 12, галаха 3. Однак за версією Тосафот, Ктубот, там само, на думку Рабі вони встануть в одязі, який звикли носити за життя
  40. ^ Сангедрін, 91б, «Мідраш раба», Берешит, розділ 95. «Зогар», ч. 1, 203б. Ч. 3, 91а. І див. там, ч. 2, 199б.
  41. ^ «Авкат рохель» і «Аводат га-кодеш» — вказано в «Ігрот кодеш», т. 2, згаданому вище, § 11, прим. 22
  42. ^ «Лікутей сіхот», т. 18, Хукат 2, § 12 і далі.
  43. ^ Ніда, 69б.
  44. ^ Згідно з «іка де-амрей». Після того як там (у § 10–11) висуває положення, що в «душі в тілі» є кілька ступенів: 1)в окремому тілі, але в новому тілі, так що не залишилося жодної реальності від їхнього першого тіла. 2)що залишився тлін від їхнього першого тіла, але не кістка («кістка луз»), і це вважається новою реальністю для законів нечистоти від мертвого. 3)що вони оживуть з кістки луз.
  45. ^ Згідно з «іка де-амрей».
  46. ^ Як наводиться нижче від самого рабі Єгошуа бен Хананьї.
  47. ^ Пояснення Ребе там, і ґрунтується на «Мідраш Танхума», наведеному нижче; і так само Тосафот виводять з історії (Бава батра, 73а, Тосафот, що починаються словами «Ве-дамо»), що Раба бачив їх лежачими і схожими на сп'янілих від вина; і див. «Зогар», ч. 1 (113б) («Мідраш га-неелам»), «Зогар», ч. 2 (156, наприкінці сторони а), і див. «Зогар», ч. 3 (165б), та ін.
  48. ^ І як закон Мішни, що посудина (яка була нечиста нечистотою від мертвого, наприклад), частина якої розбилася, і її виправили, а потім розбилася ще частина, доки вся посудина не оновилася, — посудина спускається зі своєї попередньої нечистоти до нечистоти дотику (наприклад, дотику до того, що стало нечистим від мертвого), але коли вся посудина розбилася за один раз і її знову виправили, посудина стає цілком чистою. І так само в тілі: якщо побудова тіла — з кістки луз, воно стає нечистим від дотику до луза, який є праотцем праотців нечистоти, — а якщо так, тіло є праотцем нечистоти і зобов'язане окропленням), але якщо попереднє тіло зітліло, то не не стає тіло нечистим від своєї попередньої реальності, оскільки це як нова реальність (як закон посудини, яка розбилася цілком).Воскресіння мертвих — частина властивості тіла
  49. ^ «Танхума» («Хукат», 10): «Притча: чому це подібне? Пастухові, який вийшов пасти отару царя, і отару було захоплено. Пастух хотів увійти до палацу царя; сказав йому цар: скажуть, що це ти дав захопити отару. Так і Святий, благословенний Він, сказав Моше: твоя хвала в тому, що ти вивів шістсот тисяч і поховав їх у пустелі, а ти введеш інше покоління? Тепер скажуть: померлі в пустелі не мають частки у світі прийдешньому. Але будь поруч з ними і прийди з ними»
  50. ^ Що ця сіха — одне з місць, де Ребе пише, що всі душі встануть — душа в тілі, — на відміну від інших місць, де він посилається на сіху «Масей», т. 18 (що неодмінно встане лише душа, а тіло може залишитися — обрання Ацмутом приховане в сутності тіла (як заховане в землі), або на лист щодо вічності душі; тут він пише про це просто, і)пояснення, по-простому, — тому що ця справа наведена мимохідь і як вступ до сказаного в продовженні параграфа, але) можливо, можна сказати, як натяк: оскільки перед цим він навів мідраш про те, що Святий, благословенний Він, сказав Моше, що той має залишитися в пустелі, щоб змогти підняти своє покоління, — подібно до цього і щодо насі кожного покоління, як явно сказано в «Доповненнях» до «Лікутей сіхот», т. 4, «Піркей авот», розд. 6, що в кожному поколінні неодмінно є один праведник, який який є основою світу (і є лише один такий праведник у кожному поколінні, але завершує, що є покоління, як Рашбі і Рібаль (за яких не бачили веселки), коли «праведник — основа світу» спустився, щоб очистити решту покоління; і на основі цього, можливо, можна сказати причину того, чому ми знаходимо так багато виправдання щодо Йеровама та його товаришів, хоча вже явно сказано в Єрусалимському Талмуді, що вони встануть для світу прийдешнього — душа в тілі; і, можливо, тому, що є кілька ступенів у «душі в тілі», як вище, і тут не місце це розбирати
  51. ^ «Лікутей сіхот», т. 6, с. 84, і т. 32, с. 73
  52. ^ «Лікутей сіхот», т. 21 (§ 9), що вічність — подібна до вічності ковчега: як ковчег (який є головним у будові Дому і сутністю Храму) залишається на відведеному йому місці згідно з галахою (що «коли Шломо будував Дім і знав, що йому судилося бути зруйнованим, він збудував у ньому місце, щоб сховати там ковчег . . і цар Йошіягу звелів сховати його в місці, яке збудував Шломо, як сказано тощо» (Рамбам, Закони Бейт га-бхіра, розд. 4, галаха 1)), і в силу цього збудований увесь Дім, і з цього боку вважається, ніби Дім вічний (а зруйнування Першого і Другого Храму — лише в зовнішньому боці Дому), так і завдяки тому, що кістка луз залишається цілою, усе тіло (яке буде збудоване з кістки луз) вважається вічним.
  53. ^ Ч. 1, розділ 138
  54. ^ Для тих із синів Ізраїлю, хто удостоївся поховання, тоді як про тих, хто не удостоївся, написано вислів «встануть», див. там і в «Нефеш га-хаїм».
  55. ^ «Нефеш га-хаїм», розділ «Тав», пункт 8
  56. ^ Сторінка 306 і далі
  57. ^ «Лікутей сіхот», т. 18, Хукат 2, примітка 88 — «А пояснення цього, можна сказати: у мертвих у прийдешньому майбутньому неодмінно, що вони тоді оживуть (адже воскресіння мертвих — основний принцип віри), тобто з боку тіла в ньому є властивість тощо, що воно оживе, і це порядок, закладений у тілі (і слід зазначити з „Авот“, кінець розд. 4: „Народжені — щоб померти, а померлі — щоб ожити“, і див. Сангедрін (91а): „Ті, кого не було, — оживають; ті, хто був, — хіба не тим паче“) . . тоді як у сина цорфатянки і сина шунамітянки оживлення було не за порядком, обов'язковим у цьому тілі, а шляхом новизни і дива, бо самі по собі вони були мертві; виходить, що живе тіло не має зв'язку і продовження з мертвим тілом, і тут немає дотику в самому собі».
  58. ^ Їхнє питання було: чи потребують мертві, що встають до життя, окроплення, щоб воно очистило їх від нечистоти від мертвого, чи вони отримали нове тіло, не пов'язане з мертвим тілом, і відповідно звільнені.
  59. ^ Як питання Тосафот (Тосафот, що починаються словами «Метім», Ніда, аркуш 70, наприкінці сторони б)
  60. ^ «Лікутей сіхот», т. 18, Хукат 2, примітка 88 — «А пояснення цього, можна сказати: у мертвих у прийдешньому майбутньому неодмінно, що вони тоді оживуть (адже воскресіння мертвих — основний принцип віри), тобто з боку тіла в ньому є властивість тощо, що воно оживе, і це порядок, закладений у тілі, і слід зазначити з „Авот“, кінець розд. 4: „Народжені — щоб померти, а померлі — щоб ожити“ . . тоді як у сина цорфатянки і сина шунамітянки оживлення було не за порядком, обов'язковим у цьому тілі, а шляхом новизни і дива, бо самі по собі вони були мертві; виходить, що живе тіло не має зв'язку і продовження з мертвим тілом, і тут немає дотику в самому собі».
  61. ^ Маамар «Гах» 5670, маамар «Єхаєйну мі-йомаїм» 5701 ' та ін.
  62. ^ «Лікутей сіхот», т. 6 (с. 85, примітка 33), і додає, що це «подібно до роз'ясненого в „Лікутей сіхот“, т. 5 (с. 246), § 9, у темі „служити моєму Творцеві“, див. там».
  63. ^ «Лікутей сіхот», т. 6, сіха 10 швата, § 4-5
  64. ^ (що оскільки зараз «прах ти», тому «і в прах повернешся») і оскільки «зміна, що повертається до свого початкового стану, не вважається зміною», тому воно не є справжньою реальністю ще до того, як повернеться у свій прах
  65. ^ І додає: «оскільки „і нас Ти обрав“ стосується і тіла в цілому, з цього зрозуміло, що у внутрішній суті неможливе знищення і для тіла в його сукупності, і в прийдешньому майбутньому воно будується з кістки луз через саму його сутність, бо на нього поширюється обрання Його Ацмуту, благословенний Він; і згідно з цим виходить, що, навпаки, оскільки „зміна, що повертається до свого початкового стану, не вважається зміною“, то й зараз воно — справжня реальність». І див. там, де він пояснює, що так само і у світі в цілому: його справжня реальність — «заради Тори і заради Ізраїлю», і тому не слід бентежитися перешкодами до виконання Тори й заповідей, що від приховувань і затаювань, адже вони не справжня реальність, уся їхня мета — лише в тому, щоб людина подолала їх, як у притчі про блудницю у святому «Зогарі»
  66. ^ У книзі «Емунот ве-деот», кінець трактату 7.
  67. ^ Частина 2, 108б.
  68. ^ Берешит 3, 19.
  69. ^ Шабат, 152б.
  70. ^ Шабат глави «Бо» 5748 («Сефер га-сіхот», частина 1, с. 227). І так само в «Двар малхут» Шабату глави «Тазрія-Мецора» 5751, примітка 58.
  71. ^ («Ігрот кодеш», том 2, лист 200)
  72. ^ «Лікутей Шас» Арізаля на «Авот», «Емек га-мелех» (брама «Тікуней га-тшува», кінець розд. 3, і ось його слова: «А тепер, сини, послухайте мене, трепету перед Г-сподом навчу вас: і Його свята любов до нас, синів Б-га живого, — навіщо Йому стільки трудитися над цими грішниками, що гнівлять Його всякого часу і всякої миті? Дві відповіді на це. Перша тощо: хоча вони закінчені грішники тощо, іскри святості в них тощо, бо вони „паросток насаджень Моїх“ тощо, і вона — частка Б-га, вона вічна тощо, а душі — це відбиток світла Його Ацмуту, бо кожен, хто вдихає, вдихає зі своєї сутності тощо; і ще друга причина: „діло рук Моїх, для прославлення“ тощо: Святий, благословенний Він, і діло рук Його живі й існують вічно і на віки вічні, і неможливо, щоб воно скасувалося тощо»), і так само роз'яснюється в «Мідраш Шмуель» на «Авот» — («Світ прийдешній, згаданий тут, — це світ воскресіння, і Б-г не забирає душу грішника, доки через багато днів не знайде її очищеною, і тоді вона ховається в чертогу праведників тощо; і так само цим шляхом — для всіх душ, доки всі вони не будуть виправлені тощо; і про це сказано: І народ твій — усі праведники, тобто неодмінно всі будуть праведниками, тому що Він, благословенний Він, задумав задуми, щоб не був відкинутий від Нього відкинутий», кінець цитати, і як у словах Арізаля вище: «кінець їхній — бути зарахованими до праведників».) І в Альшиха (глава «Шміні»), і в Рамбана («Шаар га-гмуль», розд. 6: «Душа, яка вища, *неможливо*, щоб вона була скасована і загинула», і так він пояснює те, що роз'яснюється в Рош га-Шана (17а): «Грішники Ізраїлю своїм тілом тощо, через 12 місяців їхнє тіло кінчається, і душа їхня спалюється, і вітер розвіює їх під стопами праведників», і ось його слова: «душа їхня спалюється і стає попелом, тобто скасовується її форма, якою вона була, як спалена річ, обернена на попіл; і вітер — дух Святого, благословенний Він, дух благовоління і волі — розвіює їх під стопами праведників, тобто на ступені, який нижчий від насолоди праведників і їхнього спокою». І хоча він завершує щодо «закінчених грішників (епікорсів і їм подібних), яких судять на віки вічні», це означає: 1)лише частина душі, яка вбирається в тіло 2)зрештою удостоїться піднятися і вона, як роз'яснюється в наступній статті.).
  73. ^ Закони тшуви, розд. 3.
  74. ^ Як роз'яснюється в наведених вище джерелах. І згідно з цим розділ «А ось ті, що не мають частки у світі прийдешньому» не перебуває в повній суперечності з початком мішни «Увесь Ізраїль має частку», бо щодо їхньої душі — і в тих, хто зарахований до тих, що не мають частки, їхня душа теж має частку у світі прийдешньому; і цим можна пояснити точність вислову Мішни «Увесь Ізраїль має тощо» і «А ось ті, що не мають тощо», хоча звичайний вислів у подібному випадку в Мішні, і цей вислів короткий, — «усі тощо, крім»; і не можна сказати, що вона знову повертається і роз'яснює «А ось ті, що не мають частки у світі прийдешньому», тому що перервала посередині наведенням доказу «як сказано: І народ твій тощо» до загального правила «Увесь Ізраїль тощо», адже в Мішні на початку «Звахім» і «Менахот» вона теж перериває між загальним правилом і винятком із загального правила роз'ясненням законів загального правила (і див. також Євамот, розд. 2, мішна 5), і при всьому цьому завершує «крім тощо»; так само не можна сказати, що це тому, що слів «А ось ті, що не мають частки у світі прийдешньому» багато, адже так само і в Мішні на початку «Хагіги» і в згаданих «Звахім» і «Менахот»; але причина в тому, що слово «крім» означає «крім» і цілком виключене із загального правила, тоді як вислів «А ось ті тощо»
  75. ^ Як роз'яснюється в «Емек га-мелех», у брамі «Аба ве-Іма», кінець розд. 46: «щоб не був відкинутий від Нього відкинутий тощо, і вони йтимуть від сили до сили, доки не досягнуть через довгий час того, щоб бути зарахованими до праведників тощо», і так само в «Мідраш Шмуель»: «тобто неодмінно всі будуть праведниками». І згідно з цим точне те, що сказали наші мудреці (Таанит, 7а): «День дощів більший від воскресіння мертвих, бо воскресіння мертвих — для праведників, а дощі — для грішників і для праведників», і наводиться в Рамбама як галаха (у Коментарі до Мішни), що йдеться не лише про «І народ твій — усі праведники», а й про (весь Ізраїль, які будуть) праведниками в явному вигляді (і натяжка пояснювати, що «грішники» говорить про грішників Ізраїлю, адже якщо так, це суперечитиме мішні «Увесь Ізраїль має частку», яка виключає лише грішників певного виду, а не інших грішників)).
  76. ^ Закони вивчення Тори Алтер Ребе, розд. 4, галаха 3.
  77. ^ «Танія», кінець розд. 39.
  78. ^ Рамбам, Закони тшуви, розд. 3, галаха 14: «Навіть якщо він заперечував Основу всі свої дні, а наприкінці покаявся, він має частку у світі прийдешньому»
  79. ^ Як сказано в Сангедрін (трактат) (47а і аркуш 103б), що Єгоякім був гідний бути зарахованим до Йеровама, Ахава і Менаше (і, більше того, гнівив ще більше, ніж Менаше), але йому було спокутувано тим, що він був зганьблений після смерті; і ще більше ми знаходимо в Єрусалимському Талмуді (Кілаїм, розд. 9, галаха 40), що навіть Йеровам і його товариші, які перелічені серед тих, хто не має частки у світі прийдешньому, — завдяки тому, що їхнє тіло було спалене, над ними здійснилася міра суду, і разом із заслугою Землі вони удостояться воскресіння; і див. докладно в «Ігрот кодеш», т. 1 (с. 145), чому це не розходиться зі сказаним у Рош га-Шана (17а): «наприклад, Йеровам тощо спускаються в геїном і судяться в ньому на віки вічні»)
  80. ^ І як ми знаходимо (Хагіга, 15б), що допомогла молитва р. Йоханана Еліші-Ахеру, хоча він не був ні його родичем, ні його учнем; і так само ми знаходимо в «Сіфрей», кінець глави «Шофтім», що всім, хто вийшов з Єгипту, які вже померли, є спокута через те, що старійшини суду одного міста приносили «еглу аруфу»; і див. у «Сефер хасидім» (1171) і коментатора там; і це наводиться в галахі як доказ того, що цдака допомагає мертвому (у випадку померлого праведника), навіть коли він не його родич. (Але в листі не роз'яснюється, що це допомагає і тілу, і потребує вивчення, і див. у наступній примітці)
  81. ^ Маамар «Амар р. Ошая» 5739 («Сефер га-маамарім — Мелукат» (старе видання), т. 4, кінець с. 93–94)
  82. ^ І як в історії з «Бейт га-Леві»: якщо буде послаблення в старанних учнів, це призведе до того, що асимільований у Німеччині змінить віру, хай урятує нас Милосердний
  83. ^ Цадикім, бейноніім, решаїм — абревіатура ЦІБУР
  84. ^ Тому агават Ісраель, що походить з боку сутності, поширюється і на справи, що стосуються тіла; див. докладно в [[[«Ве-ата тецаве»]] 5741, § 11, і в примітках там
  85. ^ І, можливо, можна сказати, що причина того, що виправлення допомагає і через єврея, який не його родич, — подібна до того, що ми знаходимо[81]: через заняття Торою і заповідями праведників зміцнюються євреї, які перебувають у полоні свого потягу[82], — з боку того, що в кожному з Ізраїлю прихована точка єврейства, і тому всі категорії[83] синів Ізраїлю — єдина реальність, (і так само допомагають Тора і заповіді, що залежать від Землі, для жителів діаспори, і так само допомагають Тора і заповіді, які виконували за часів Храму, для наступних поколінь, бо «громада не вмирає»,(Горайот, 6а, тому жертва, яку принесли за днів Езри, спокутувала і Ізраїль, який був у поколінні Цідкіягу; і див. «Міхтевей Тора» Рогачовського гаона, листи 147, 149) і оскільки сутність душі — це сутність не лише душі, а й тіла[84], зрозуміло, що виправлення допомагає і для тіла.
  86. ^ Сангедрін (104а): син дає заслугу батькові (коли син — праведник, і це навіть якщо він не молиться за нього).
  87. ^ Сангедрін, 64б
  88. ^ І так постановив Рамбам у Законах тшуви, початок розд. 8
  89. ^ Рош га-Шана (17а), і на цьому ґрунтується Рамбан: «закінчені тяжкі грішники, яких судять на віки вічні тощо»
  90. ^ У «Лікутей Тора» Арізаля, глава «Бо», «Сефер га-лікутім», глава «Лех леха», «Шаар га-гілгулім», розд. 6, і ось його слова: «Справа карету — лише в частині нефеш тощо, однак руах і нешама тощо — вони не підлягають карету»; і слід також зазначити з «Емек га-мелех», брама «Олам га-тогу»
  91. ^ Оскільки це неодмінно, як роз'яснюється в наведених вище джерелах. І так явно сказано в книзі «Асара маамарот» (маамар «Хікур дін», ч. 5, розд. 1), де він перелічує 6 груп для Судного дня, і згадані вище — у шостій групі, і завершує, ось його слова: «Геїном замикається перед ними, і їх судять у ньому на віки вічні тощо; після віків і віків тощо, можливо, будуть випробувані і вони в мудрості, прихованій від Того, Хто задумує задуми, щоб не був відкинутий від Нього відкинутий тощо; і правду кажучи, немає вічного, крім як у мірі добра, тоді як страждання і геїном кінчаються», кінець цитати. І як усе вищесказане — так і в книзі «Емек га-мелех», брама «Тікуней га-тшува», розд. 3, де він написав про найтяжчих грішників, ось його слова: «відкинуті цілком тощо, доки не прийде час слова Його, благословенний і піднесений Він, благословенне Його Ім'я, за великим і щедрим милосердям Його, яке Він творить, щоб не був відкинутий від Нього відкинутий, і прийде час Його опіки, благословенне Його Ім'я, — Він піднімає їх потроху, щоб виправити їх і переплавити, починаючи з гілгулу тощо; і так само таємниця карету: можна було б подумати, що душа зазнає цілковитого знищення, але це не так, а сенс у тому, що вона відтинається від Джерела життя і перевтілюється тощо»; і там само, у брамі «Кір'ят арба», розд. 152, він додає пояснення, ось його слова: «Після Днів Мошіаха Святий оновить Свій світ, і також місце геїному буде очищене й освячене і буде додане до меж Ган Еден разом із грішниками — порушниками з Ізраїлю, що перебувають у ньому, тощо: половина геїному зникне і очиститься у святості саду, і буде там святий хоровод з праведниками»
  92. ^ «Кі теце», аркуш 107
  93. ^ (глава «Кі теце», у частині «Тора ор») від імені Магараша Алкабеца, ось його слова: «А ті, що перевтілюються, якщо не повернулися до Всевишнього за три рази тощо, більше не перевтілюватимуться інакше як у звірів і в худобу чисту й нечисту, легше — легше раніше; і це сенс сказаного: „двічі, тричі з чоловіком“ — звідти й далі в худобу; а той, хто не збагнув до кінця Б-жественного розуму Рашбі, мир йому, подумав, що він, благословенна його пам'ять, віддалив його, але той, хто вникає в його слова, зрозуміє, що він, благословенна його пам'ять, наблизив його існування», кінець цитати
  94. ^ (брама «Тікуней га-тшува», розд. 1) «Написано „з чоловіком“ — саме так: що він більше не прийде в гілгулі в людину, доки не буде блукати й мандрувати по землі, і тоді перевтілиться в неживе, рослинне, тваринне і мовлячне або в гілгулі шедім і шкідників тощо, і це під Джерелом життя; і це сенс сказаного: „і буде знищена душа та переді Мною“ тощо: що на них постановлені інші покарання, тяжчі, ніж геїном, а потім вони 12 місяців у геїномі, і є надія на його кінець після того, як він отримав своє покарання, бо не вичерпалося Його милосердя до всіх Його творінь», кінець цитати
  95. ^ «Ігрот кодеш», т. 2, с. 73
  96. ^ У примітці 15
  97. ^ Адже щодо душі — після того як вона очищена в геїномі, вона на ступені праведника (як висловлюються Арізаль, «Мідраш Шмуель» і «Емек га-мелех») і не потребує «скарбниць милості»; і доводиться сказати, що «скарбниці» — для тіла. Але це не обов'язково: можливо, скарбниці милості — для тих, хто не встиг очистити душі повністю, або що і на самому ступені праведника можна підняти їх на вищий ступінь; але згідно з роз'ясненим нижче, що головна справа воскресіння мертвих — як нагорода за виконання заповідей, що стосується тіла, у чому весь Ізраїль рівний, бо «навіть грішники Ізраїлю повні заповідей, як гранат», як нижче, зрозуміло, що і (головним чином) тіла встануть.
  98. ^ Більша частина сказаного в цьому абзаці ґрунтується на листі в «Ігрот кодеш», т. 1, с. 141-153
  99. ^ «Лікутей сіхот», т. 17, у «Доповненнях» до «Авот» — 1, «Лікутей сіхот», т. 18, сторінка 235, прим. 58, і сторінка 252, і сторінка 409 (кінець примітки 71), і «Лікутей сіхот», т. 21, с. 131, прим. 37; і слід зазначити, що в усіх згаданих місцях Ребе посилається на сіху в т. 18 (наведену нижче), що, попри обрання Ацмутом тіла, усе ж у тяжких грішників тіло кінчається, або на лист («Ігрот кодеш», т. 1), який ґрунтується на вічності душі (а не тіла).
  100. ^ «Лікутей сіхот», т. 21, с. 131, прим. 37 (де посилається на згаданий лист («Ігрот кодеш», т. 1, с. 141), і, по-простому, його намір — виключити воскресіння мертвих у тяжких грішників, але, можливо, мається на увазі (те, що наведено в листі з) «Емек га-мелех», у «Тікуней тшува», кінець розд. 3. [А як натяк, можливо, мається на увазі сказане на початку розд. 4: «(І велика натяжка) сказати, що такої людини, яка була б з тієї категорії, що не має частки у світі прийдешньому, і з неї не стягнуть, і не молитимуться за неї тощо, не було і не буде, хоча про низку речей, і серед них навіть про такі, що докладно роз'яснені в Писанні та в Шасі, сказали наші мудреці, що їх не було і не буде (Сангедрін, 71а)», а адже і припущення в Торі — Тора, і розумному досить; і слід зазначити з утішення скорботних 10 адара 5734 (4 березня 1974), наведеного нижче].
  101. ^ «Танія», розд. 49; «Торат шалом», с. 120; і див. докладно «Сефер га-сіхот», глава «Толдот» 5752 (сторінка 117), маамар «Кумі орі» 5733, § 6-7 («Сефер га-маамарім — Мелукат» (нове видання), т. 4, сторінка 269), і див. також «Коль Ісраель» 5733 (у новому виданні, т. 3, сторінка 217)
  102. ^ «Лікутей сіхот», т. 18, сторінка 409, примітка 71, і в примітці на полях **
  103. ^ Лист 85, § 4, сторінка 149, де він доводить з маамару Алтер Ребе і з «Шаар га-гілгулім», що «ті, кого мудреці перелічили як таких, що не мають частки у світі прийдешньому, — це означає, що їхнє тіло кінчається і пропадає, але душа, яка „паросток насаджень Моїх“ тощо, постане до життя в іншому тілі»
  104. ^ «...але простий зміст сугії в Єрусалимському Талмуді означає, що в Йеровама та його товаришів і тіло встає при воскресінні мертвих, див. там; і як би ми не пояснювали думку Єрусалимського Талмуду, у категорій, яких мудреці перелічили як таких, що не мають частки у світі прийдешньому, тіло кінчається, але душа встає при воскресінні мертвих»
  105. ^ І особливо згідно з роз'ясненим у хасидуті, що смерть у єврея походить з того, що душа відтинається від свого джерела через провини (і лише під час вигнання він не помирає одразу) — «Ігерет га-тшува», розд. 4-6
  106. ^ Яка була надрукована за кілька тижнів до цього, «Лікутей сіхот», т. 18, де в основному тексті сіхи Ребе роз'яснює мідраш про заповідь червоної корови: Моше не міг зрозуміти, як можливе очищення від нечистоти від мертвого, якщо джерело нечистоти — мертвий, у якого перервався зв'язок з душею[105], і Святий, благословенний Він, відповів йому: «Ось устав Тори» — що дія душі в тілі, яка розкриває обрання Ацмутом у тілі (оскільки душа вічна), силою Тори (яка вічна) — це дія вічна і постійна.
  107. ^ І слід зазначити з «Шах аль га-Тора» (глава «Бегар», на вірш «А земля не продається навіки» (25, 23)): «...що всі ті тіла, в яких перевтілювалася душа, не будуть даремними, бо немає тіла, в якому не була б виконана заповідь, від якої насолоджується душа; якщо так, при воскресінні мертвих встануть усі тіла, бо душа дає силу і відсвіт у них»
  108. ^ У примітці 52
  109. ^ У примітці 58
  110. ^ Сторінка 48
  111. ^ «Танія», розд. 49; «Торат шалом», с. 120
  112. ^ У книзі «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 77
  113. ^ Так кажуть Радбаз («Мецудат Давид» — «Таамей га-міцвот» Радбаза, с. 199), «Шах аль га-Тора» (глава «Бегар», на вірш «А земля не продається навіки»), що ґрунтується на «Зогарі» (наведеному далі).
  114. ^ Адже те, що ми знаходимо, що Еліягу перебуває у двох місцях в один і той самий час (на брит мілі («Піркей де-рабі Еліезер», розд. 29. І див. «Зогар», ч. 1, 93а) і в ніч Песаху), — це лише іскра душі Еліягу; але коли його душа була вбрана в тіло, він не міг бути у двох місцях (як ми знаходимо{ («Зогар», ч. 3, 144б. І подібно до цього в Бава меція, 85б: «Еліягу бував у єшиві Рабі. Одного разу, в новомісяччя, він затримався і не прийшов. Сказав йому: чому пан затримався? Сказав йому: доки я піднімав Аврагама, і обмивав йому руки, і він молився, і вкладав його, і так само Іцхака, і так само Яакова».) що Еліягу не міг відвідати Рашбі, тому що був зайнятий порятунком р. Гамнуни)?)) ч. 1, 131а. «Ті тіла, які були насаджені однією душею (яка була спочатку в одному тілі, а потім прийшла в друге тіло), — що буде з ними .. ті тіла, які не удостоїлися тощо, а останнє тіло, яке було насаджене, і досягло успіху, і пустило коріння як належить, — встане») — запитує, як душа може вбратися у два тіла, адже душа, як вона вбрана в тіло, не може оживляти два тіла одночасно (як роз'яснюється в хасидуті — Гемшех 5666, с. 178. 5672, ч. 1, с. 101. «Сефер га-маамарім» 5700, с. 62. 5701, с. 151.)
  115. ^ Див. «Кдушат Леві», «Ваетханан», на вірш «І дотримуйся»
  116. ^ Висновок згаданого «Кдушат Леві», «Магід мейшарім», глава «Мікец», і він пояснює, що сенс «Зогару» в тому, що через останнє тіло всі удостояться встати (і це відповідає постанові Алтер Ребе (Закони вивчення Тори, розд. 3), що кожна душа має перевтілюватися кілька разів, доки не доповнить 613 заповідей у дії, мові й думці), «Ноам Елімелех», «Мішпатім», на вірш «Якщо купиш», і так само необхідно пояснити в згаданих коментаторів («Мецудат Давид» і «Шах аль га-Тора»); «Торат шалом» («Сефер га-сіхот», с. 211), і ось його святі слова (у перекладі з їдишу): «У те тіло, в якому душа здійснила якесь очищення, — те тіло встане», та ін.
  117. ^ Як роз'яснюється в згаданому «Зогарі» (ч. 2, 100а)
  118. ^ Ч. 2, 100а, і ось його слова: «Те перше тіло, яке вона залишила, — що з ним буде? .. це тіло, хоча воно не завершилося, щоб рости, і удостоїтися, і помножитися у світі, інші заповіді Тори воно дотримувало, так що вони не пропали в нього, — невже вони були даремними? .. а Святий, благословенний Він, не позбавляє нагороди жодне творіння, яке сотворив, тощо», і доводиться сказати, що «(Святий, благословенний Він) виправить усе, і ніщо не пропаде, і все встане». І див. «Зогар», ч. 3, 308, наприкінці сторони а. «Тікуней Зогар», тікун 40, наприкінці (81а).
  119. ^ Арізаль у «Шаар га-гілгулім», вступ 4.
  120. ^ Як у прикладі наведеної вище історії, що Еліягу не міг розділитися на два місця, оскільки в обох місцях він мав займатися однією й тією самою заповіддю — прислуговуванням мудрецям Тори.
  121. ^ З утішення скорботних за Рашагом, 10 адара 5734 (4 березня 1974), «Сіхот кодеш» 5734, у «Доповненнях» (с. 444) і «Торат Менахем» 5734 (с. 254).
  122. ^ Маамар «Кі їшальха» 5679, «Сефер га-маамарім» 5679, кінець с. 351 і далі, «Сефер га-маамарім» 5700, кінець с. 44 і далі. І слід зазначити з Хагіги (66б), що якби не молитва р. Меїра, Ахер не ввійшов би в Ган Еден, у Нижній Ган Еден.
  123. ^ Див. «Танія», розд. 35 (44, наприкінці сторони а, і далі) і там, розд. 37 (49а-б), і в багатьох місцях.
  124. ^ «Вухо, яке чуло біля гори Синай: „Раби Мої вони“ тощо» і «Служіть Б-гові тощо»
  125. ^ «І хоча і корінь душі — в Ацмуті, можна сказати, що оскільки любов Святого, благословенний Він, до Ізраїлю — як природна любов (як нижче в основному тексті), тому щодо справи обрання Ацмутом тіла це подібно до справи розкриттів, і потребує великого вивчення» — «Коль Ісраель» 5733 (прим. 33). І див. нижче в статті *Усі удостояться Визволення, на відміну від Виходу з Єгипту*, де роз'яснюється, що після дарування Тори, коли в синів Ізраїлю з'явилася нова справа — «раб»[124], так що наш вибір Всевишнього — це сутнісний вибір (який вищий від природного бажання, яке є в «сина»), неможливо противитися сутнісному зв'язку (лише тимчасово, як у Йом Кіпур, але в (Визволенні, яке є) загальній справі це не допоможе), адже весь вибір призначений для того, щоб «не був відкинутий від Нього відкинутий» (і тому в цьому не буде вільного вибору, і, можливо, подібно до того, як у справах дозволених немає вільного вибору; і див. у листі, який Ребе написав після відходу з життя свого брата)
  126. ^ Тобто навіть одна заповідь, очевидно
  127. ^ «Після того як їм розкриється притягнення, яке вони притягнули через виконання заповідей (подібно до того, що Ган Еден — вступ до воскресіння мертвих, там, прим. 46), і згідно з цим можна пояснити порядок у вірші „І народ твій — усі праведники “ — гідність Ізраїлю; після цього — „навіки успадкують землю“; і після цього ще гідність — „паросток насаджень Моїх тощо“; можна сказати, що пояснення цього в тому, що після того як вони успадкують землю і їм розкриється притягнення, яке вони притягнули через виконання заповідей, і народ твій — усі праведники, тоді саме може бути розкриття „паростка насаджень Моїх тощо“» (маамар «Леавін іньян тхіят га-метім» 5746 («Сефер га-маамарім — Мелукат» (нове видання), т. 3, сторінка 221), прим. 19).
  128. ^ Маамар «Кумі орі» 5733, § 6-7 («Сефер га-маамарім — Мелукат» (нове видання), т. 4, сторінка 269), і див. також «Коль Ісраель» 5733 (у новому виданні, т. 3, сторінка 217), де додає: «що хоча життя тіла — від душі, усе ж корінь тіла вищий від кореня душі (і як роз'яснено вище в статті Встане й тіло, що любов і прихильність Святого, благословенний Він, до Ізраїлю з боку їхньої душі — Сини ви Г-сподові, Б-гові вашому, — це ніби природна любов, подібно до любові батька до сина, тобто корінь цієї любові — від ступеня, де має місце сприйняття коханого, і вона не від самої Його сутності, тоді як любов і прихильність Святого, благословенний Він, до Ізраїлю з боку їхнього тіла — не через гідність тіла і не через гідність сина, сутнісну гідність, а через те, що Святий, благословенний Він, обрав тіло Ізраїлю вільним вибором, і цей вибір — від Його сутності), і саме те, що душа притягується оживляти тіло, — через піднесеність тіла з боку його кореня, подібно до того, що Тора тлумачить і роз'яснює заповіді, тому що заповіді вищі від Тори».
  129. ^ Утішення скорботних 10 адара 5734 (4 березня 1974) («Торат Менахем», с. 262).
  130. ^ Брахот, 57а. Ерувін, 19а. І вказане там.
  131. ^ Сангедрін, 110, наприкінці сторони б.
  132. ^ Тегілім 22, 32.
  133. ^ Коментар Раші, Сангедрін, там само.
  134. ^ Там само, 31.
  135. ^ «Шмот раба» (розд. 3, 6)
  136. ^ Хоча «ці — ідолопоклонники тощо»
  137. ^ «Шмот раба» (розд. 14, 3), «Танхума», «Ваера», 14, коментар Раші, «Бо» (10, 22), і див. «Мехілта», початок глави «Бешалах»
  138. ^ І у вислові Раші: «тримає Своїми руками буквально кожного . . будете зібрані по одному, сини Ізраїлю»
  139. ^ Закони вивчення Тори Алтер Ребе, розд. 4, галаха 3
  140. ^ Оскільки «Ізраїль зрештою здійснить тшуву наприкінці свого вигнання», і постановлено в галахі в Законах вивчення Тори[139], що це включає кожного з Ізраїлю
  141. ^ Маамар «Ве-гая ба-йом га-гу» тощо 5703 («Сефер га-маамарім — Ідиш», с. 78), і див. згаданий маамар у «Лікутей Тора» («Друшім ле-Рош га-Шана», 60а)
  142. ^ Рамбам, Закони тшуви
  143. ^ Бо цей вибір у людини — через те, що «ось, людина стала як один з Нас», подібна до Святого, благословенний Він, і тому «ніхто не втримає її руки»[142], бо вона не визначена жодними визначеннями; див. «Лікутей сіхот», т. 4, стор. 1147. 1309.
  144. ^ І не буквально, адже цей закон діє і після дарування Тори: тимчасово можна противитися і сутнісному зв'язку «раба»
  145. ^ «Бо обвинувач не стає захисником», «Цафнат паанеах», Закони йібуму, розд. 4, галаха 20, наприкінці; і на основі цього він пояснює, чому Гемара там не відповідає на питання «Як знайти в Рабі карет у Йом Кіпур?» (якщо не сказати, що Рабі згоден щодо карету за день, який знаходиться у випадку «згрішу, а Йом Кіпур спокутує», де Рабі згоден, що він не спокутує (Йома, 87а), а те, що в обох (у карету за день і в «згрішу, а Йом Кіпур спокутує») одна причина — що обвинувач не стає захисником. І подібно до цього у випадку «згрішу і покаюся», коли йому не дають можливості здійснити тшуву (Йома, 85б), «оскільки тшува спричиняє в нього гріх» («Ігерет га-тшува», розд. 11). І в цьому причина того, що при Виході з Єгипту вийшли навіть ідолопоклонники, оскільки розкрився зв'язок «Отець наш», що «так чи інакше — вони Мої сини», але євреї, які противилися розкриттю зв'язку і відмовилися вийти, не вийшли
  146. ^ Текст другого благословення з благословень читання «Шма» ранкової молитви: «що коли каже „і нас Ти обрав з усіх народів і мов“, нехай згадає дарування Тори» («Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 60, п. 4)
  147. ^ «Вухо, яке чуло на горі Синай: „Бо Мені сини Ізраїлю — раби“ тощо», «Коли виведеш народ з Єгипту, служитимете тощо»
  148. ^ Маамар «У-мікне рав» на його початку (с. 308–309 і с. 319). І слід зазначити з роз'ясненого в маамарі «Маргела бе-фумей де-Рава» 5741 про перевагу кабалат ол (у «раба») над реута де-ліба (у «сина»): «бо реута де-ліба — це воля людини, і навіть коли її воля — у бітулі, так що вона зовсім не хоче для себе, і вся її воля — щоб виконалася воля Святого, благословенний Він, усе ж і ця воля — воля людини, реальність; а служіння кабалат ол, коли вона бере на себе виконувати повеління Всевишнього, навіть коли повеління суперечить її волі, подібно до раба, який зобов'язаний виконувати волю пана, — воно не з боку реальності її волі, а з боку ярма Царства Небес, покладеного на неї»; і на основі цього, можливо, можна сказати ще одне пояснення того, чому в прийдешньому майбутньому всі вийдуть: не лише через властивість «раба», яка є в нас (яка є глибшим зв'язком), а тому, що в нас не буде вибору, як у сина, який може противитися, а як у «раба», який «зобов'язаний виконувати волю свого пана . . з боку ярма Царства Небес, покладеного на нього»; і слід з'ясувати, чи має таке пояснення джерело в Ребе.
  149. ^ Бо те, що щодо Йом Кіпуру він може противитися цьому зв'язку (навіть після дарування Тори), — це лише тимчасово, і для цього йому дано вибір; але щодо прийдешнього майбутнього — адже в цьому весь сенс вибору, що з'явився після дарування Тори: щоб зрештою не був відкинутий від Нього відкинутий (і див. також «Торат шалом», сіха Пуриму 5670 (25 березня 1910) (сторінка 220) і примітку 4 там).
  150. ^ «Лікутей сіхот», т. 11 («Шмот», сіха 1)
  151. ^ І див. у сіхі глави «Ре'е» 5722 (надрукована в «Доповненнях» до «Лікутей сіхот», т. 4, с. 42–1339), що справу вибору дано людині для того, щоб піднесення в служінні Всевишньому були її служінням, і тому можливе бажання протилежного аж до самопожертви; і так само нагорі — надання сили злу навіть на найвищому ступені, і лише з боку вільного вибору справжнього Ацмуту — «і полюбив Я Яакова»; і завдяки тому, що людина також обирає добро, у ній розкривається обрання Ацмутом у тілі, а через це — в душі. Тобто в т. 11 це: 1. вибір Всевишнього, завдяки якому в душах Ізраїлю вкоренилася властивість «рабів» 2. дія волі лише в душі, 3. що з боку цієї волі *зрештою* не буде відкинутий. А в т. 4 це: 1. наш вибір на ділі, 2. розкриває обрання Ацмутом (яке головним чином у тілі, як роз'яснюється в іншому місці). (І там пояснює причину — «бо заради можливості вибору Святий, благословенний Він, дав дозвіл ситра ахра піднестися проти всіх ступенів святості, навіть проти ступеня „Анохі“; але оскільки сила її не від неї самої, а лише для того, щоб пробудити людину, то через вибір людини вона скасовується, так що в неї немає взагалі жодної реальності»).
  152. ^ 90а, і в Гемарі 105а в Сангедрін є анонімна мішна на думку р. Єгошуа, що всі неєвреї, які не «забувають Б-га» (тобто праведники народів світу), постануть до життя. І так постановлено в галахі (Рамбам, Закони тшуви, розд. 3, галаха 5 (і Закони про царів, розд. 8, галаха 11, і додає там: «і це — якщо він прийме їх і виконає їх тому, що так заповідав Святий, благословенний Він, у Торі»* «праведники народів світу мають частку у світі прийдешньому» (але є джерела, що вони не удостояться воскресіння мертвих («Мецудат Давид», Даніель 12, 5), і пояснюється в цьому («Га-дерех ла-тшува» (р. Моше Штернбуха), с. 34, та ін.*. що буде відмінність у ступені розкриття і тому подібне.) І роз'яснюється в хасидуті (маамар «Махар ходеш» 5728 («Мелукат», т. 5), § 6 і § 10), що частина (і все ж ставить «Б-г хай помилує нас» перед «бо Ти судитимеш народи» — «що головна справа Днів Мошіаха — що тоді буде вилито щедрість (у матеріальному і духовному) на Ізраїль, але досконалість щедрості для Ізраїлю — через те, що освятиться Його Ім'я у світі» {вислів маамару там) розкриттів прийдешнього майбутнього залежить саме від бірура народів («бо Ти судитимеш народи справедливо» (= по правді), тому ставить «псалом» (ангелів, корінь народів) перед «піснею» (синів Ізраїлю)), який буде в прийдешньому майбутньому.
  153. ^ Рамбан у «Сефер га-гмуль» та ін.
  154. ^ Магарі Абарбанель у книзі «Мааяней га-єшуа», джерело 8, «тамар» 7.
  155. ^ Кінець цитати; наведено в книзі «Нішмат хаїм», маамар 1, розд. 17.
  156. ^ Там само.
  157. ^ У книзі «Нішмат хаїм» там само докладно розглянуто докази, наведені для кожної зі згаданих думок, і їх спростування (зміст його слів наведено в «Мідраш Талпійот», гілка «Судний день»).
  158. ^ Дварім 7, 11.
  159. ^ Мідраш Танхума, Берешит, 1; Вавилонський Талмуд, Ерувін, 22а; наведено в коментарі Раші на цей вірш
  160. ^ Мішне Тора, Закони тшуви, розділи 8-9.
  161. ^ «Шаар га-гмуль», близько до кінця.
  162. ^ «Лікутей Тора», Шлах, 46г.
  163. ^ Маамар «Леавін іньян тхіят га-метім» 5746, «Сефер га-маамарім — Мелукат», т. 3.
  164. ^ «Мідраш Танхума», «Насо», 16.
  165. ^ Гемшех 5672, частина 2, сторінка 783.
  166. ^ «Танія», розділ 36.
  167. ^ «Танія», розділ 36.
  168. ^ Єшаягу 30, 20.
  169. ^ У «Біурей га-Рік» на «Танію» наводиться пояснення на прикладі царя: народові розкриваються лише його сили й чесноти, однак сам він піднесений над цим.
  170. ^ Гемшех 5672, частина 2, сторінка 779 і далі.
  171. ^ Шабат (88б)
  172. ^ Ктубот (11а)
  173. ^ «Танія», розд. 36
  174. ^ Брахот 17а.
  175. ^ Сангедрін, 92а.
  176. ^ Див. маамар, що починається словами «Ата гореета», Шавуот 5746 (13 червня 1986), «Сефер га-маамарім — Мелукат», т. 1.
  177. ^ Мелахім I, розділ 17, вірші 17–24.
  178. ^ Мелахім II, розділ 4, вірші 18–37.
  179. ^ Про його зв'язок з Геулою — див. фарбрейнген Ахарон шель Песах 5730 (28 квітня 1970), § 9. Дивовижну вказівку з цього див. «Гітваадуйот» 5746, т. 3, стор. 200.
  180. ^ «Сефер га-сіхот» 5748, т. 1, с. 277–278 [маамар «Біла га-мавет» 5725, «Сефер га-маамарім — Мелукат», т. 2, прим. 36].
  181. ^ «Торат Менахем», т. 6, с. 112.
  182. ^ «Ігрот кодеш», т. 4, с. 452.
  183. ^ 6 тішрея 5740 (27 вересня 1979), § 10.
  184. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», частина 3, сторінка 1011. 10 швата 5723 (4 лютого 1963).
  185. ^ «Мідраш Ейха раба» 3, 8.
  186. ^ Маамар «Ва-йомер ло Єгонатан» Шабату глави «Толдот» 5731.
  187. ^ Ахарон шель Песах 5719 (30 квітня 1959), «Сіхот кодеш» (нове видання), с. 289.

Повідомити про помилку на цій сторінці