Добро
Добро — це бажана, приємна, жадана річ чи стан або така, що визначається як краща з моральної точки зору порівняно з іншою річчю чи станом.
У святому Зогарі наводиться, що причина, через яку Святий, благословенний Він, створив світ, полягає в тому, що природа доброго — чинити добро, тому Він створив творіння, щоб мати змогу чинити їм добро.
Приємне, корисне і добре
Добро — одна з трьох речей: приємне, добре й корисне.
Приємне — це пристрасть, приємна у своїй внутрішній суті, але вона не з царини добра, а з царини зла.
Корисне — це річ, корисна для тіла людини, і воно краще за приємне, бо якщо використовувати це для святості, щоб зміцнити тіло для служіння Б-гові, то це річ позитивна.
Добре — це прагнення до повного добра, тобто до розкриття царства Б-га, благословенний Він, яке є єдиним і повним добром.
Приховане добро
Вислів «Усе, що робить Милосердний, на добро робить» — вислів із Гемари: коли рабі Аківа йшов у дорозі і через різні негаразди його осла було вбито, півня розтерзано і свічка згасла, і навіть не дали йому увійти до міста переночувати. І щоразу рабі Аківа казав: «Усе, що робить Милосердний, на добро робить». І справді, зрештою з'ясувалося, що подія була йому на благо: до міста прийшли розбійники, і якби він ночував у місті, був би вбитий. І якби півня не було розтерзано — він кукурікав би, і якби осла не було розтерзано — він ревів би, і якби свічка не згасла — розбійники побачили б її світло.
Ребе пояснює, що в цьому висловлюванні прихований підхід, відмінний від підходу Нахума Іш Гамзу, який зазвичай казав "І це на краще", бо коли кажуть "Усе, що робить тощо, це означає, що зараз становище не добре, але зрештою з цього вийде щось позитивне.
У цьому є два ступені: а. один — усе, що робить Милосердний, на добро — робить, тобто мета й призначення — на добро. б. другий ступінь, більш піднесений, — це «і це на краще», коли й сама подія — благо[1].
Зовнішні посилання
- Добро видиме та явне, листок «Гаарот у-біурім бе-торат га-Ребе» 138, недільна глава «Бегар-Бехукотай» 5783, сторінка 18