Сурмління в шофар



Сурмління в шофар — заповідь-повеління Тори: сурмити в шофар у день Рош га-Шана. Цей день називається в Торі «днем сурмлення»[1] і «пам'яттю сурмлення»[2], і мудреці вивели з цього, що є заповідь видавати сурмлення шофаром у Рош га-Шана. У Рош га-Шана сурмлять загалом сто звуків, що охоплюють «ткію», «шварім» і «труа» в різних порядках. Сьогодні заведено сурмити в шофар також у місяці елулі.
Шофар і заповідь сурмління в нього — головна тема служіння Рош га-Шана, і особливо згідно з ученням хасидуту. Хасидут роз'яснює, що перевага сурмління в шофар — у простому звуці, без особливих професійних відтінків, які можна знайти в інших музичних інструментах. У цьому виражається простий голос кожного єврея, що проривається з глибини його серця і звернений до Святого, благословенний Він, як син до батька, внутрішнім криком, який вищий за мову: «Батьку, врятуй мене!». Це сурмління здійснює заново воцаріння Святого, благословенний Він, Царем і побудову Б-жественної сфіри Малхут, і таким чином здійснює оновлення Б-жественної життєвої сили для існування світу в наступному році.
Заповідь

Заповідь-повеління Тори — сурмити в шофар у день Рош га-Шана.
Звуки й порядок сурмлінь
Мудреці встановили, що сурмління в шофар у Рош га-Шана подібне до сурмління в ювілейний рік, і з того, що термін «труа» трапляється у зв'язку з Рош га-Шана і ювілеєм три рази[3], виводиться, що треба видати труа три рази. Також із вірша «І пронеси звук шофара . . пронесіть шофар по всій вашій країні» мудреці вивели, що треба сурмити просту ткію до і після кожної труа[4]. Відповідно, заповідь Тори охоплює дев'ять звуків: три труа і шість ткіот.
«Труа» перекладається арамейською як «євава», тобто уривчастий звук, схожий на плач. Мудреці сумнівалися, що таке «труа», згадана в Торі: чи маються на увазі короткі звуки (які бувають на початку плачу і в нас називаються «шварім»), чи зовсім короткі звуки (які бувають у його кінці і в нас називаються «труа»).
Тому мудреці встановили сурмити три рази ТАШРАТ (ткія, шварім, труа, ткія) — виходячи з припущення, що труа охоплює обидва звуки разом; потім три рази ТАШАТ (ткія, шварім, ткія) — виходячи з припущення, що «труа» — це тільки те, що в нас називається «шварім»; і потім три рази ТАРАТ (ткія, труа, ткія) — виходячи з припущення, що «труа» — це тільки те, що ми називаємо «труа»[5].
Усе це становить серію з тридцяти «звуків» (ткіот, шварім і труот). Цю серію сурмлять у синагозі після читання Тори, і вона називається «ткіот меюшав», оскільки в минулому було заведено, щоб громада в цей час сиділа.
Крім того, мудреці встановили сурмити потім у молитві Мусаф, і ці сурмління називаються «ткіот меумад» (оскільки громада стоїть під час молитви Мусаф, і було заведено стояти також під час повторення). Сурмлять їх після кожного з трьох центральних благословень: Малхуйот, Зіхронот і Шофарот. За звичаєм сефардів сурмлять щоразу ТАШРАТ, ТАШАТ, ТАРАТ, і такий самий звичай хасидів і Хабаду. За нусахом ашкеназ сурмлять щоразу ТАШРАТ. Сефарди, хасиди і Хабад сурмлять також під час тихої молитви, а за звичаєм ашкеназ сурмлять тільки під час повторення молитви хазаном.
Ті, хто чинить згідно з каббалою, сурмлять ТАШРАТ, ТАШАТ, ТАРАТ також посеред «Кадіш тіткабаль» після повторення.
За звичаєм Хабаду після молитви знову сурмлять тридцять звуків — у порядку сурмлінь «меюшав».
Звуки за звичаєм Хабаду
- Шварім: думка Алтер Ребе — що в шварім у кожному шевері має бути саме три «коха»[6]. Ребе Рашаб мав звичай сурмити в шварім три з половиною «трумітін», а думка Ребе така: оскільки він так чинив публічно, щоб виконати обов'язок за громаду, то, безсумнівно, цей звичай стосується всіх[7].
- Три «трумітін» у сурмліннях Ребе були у вигляді «ту-о-ту, ту-о-ту, ту-о-ту»; а в сурмліннях його святості Ребе Рашаба це було у вигляді «ту-о-ту, о-о-ту, о-о-ті»[8]
- Труа: у труа подовжують «трумітін»[9]. У Ребе Магараша сурмили в труа 42 «трумітін», а в Алтер Ребе — 63 «трумітін». І ткія після шварім-труа була завдовжки як шварім-труа і перша ткія[10]. У нього був довгий подих. Під час сурмління в шофар він сурмив 72 звуки в труа[11]. Інша версія: він був здатен сурмити до 53 труа у великий шофар, про який існує переказ, що це шофар Магараля з Праги[12].
- Перерва між ними: думка Алтер Ребе — що в ткіот меюшав треба сурмити шварім-труа на одному подиху, а в меумад — на двох подихах[13]. Однак Ребе розповів: я чув від його святості мого тестя, що Ребе Рашаб, коли сурмив, робив перерву між шварім і труа. Але я не запитав його, чи було це з причин здоров'я, чи через зміст, який у цьому закладено[14]. Рав Моше-Дов-Бер Рівкін сурмив у Ребе Раяца і розповідав, що Ребе не прибирав пальця з «шварім», доки той, хто сурмить, не переривався, щоб вдихнути.
Порядок сурмлінь у Рош га-Шана

Підготовка до сурмлінь
Як підготовку до сурмлінь Алтер Ребе написав у своєму сідурі, що слід підготуватися до сурмління в шофар і прочитати сім разів 47-й псалом Тегілім. Ребе роз'яснює, що підготовка до сурмління в шофар, яку Алтер Ребе не уточнив, — це загальна підготовка кожного за його рівнем (і тому немає місця вказувати якусь конкретну деталь) — «прийняття ярма Царства Небес, загальне прийняття ярма, тобто служіння цього дня — не лише ухвалення добрих рішень поліпшити себе в окремих питаннях Тори, служіння і гмілут хасадім, а це загальна самовіддача Всевишньому з глибини душі»[15].
Під час підготовки до сурмлінь і під час благословень — у галахі наводиться, що шофар слід накривати, і в наших Ребе, провідників поколінь, заведено, що сам шофар накритий священною тканиною, якою користувався один із наших Ребе, однак тут шофар відкритий.
Ткіот меюшав
Не відповідають «Барух Гу у-варух Шмо» на благословення шофара[16].
Алтер Ребе наводить звичай, щоб хтось зачитував тому, хто сурмить, порядок сурмлінь слово за словом[17]. За звичаєм Хабаду той, хто зачитує сурмління, вказує пальцем у сідурі, але не зачитує вголос[18].
Рав Аврагам-Хаїм Нае хотів пояснити, що лише коли сурмить Адмор, йому вказують пальцем, а іншій людині зачитують уголос. І Ребе відповів йому: «Йому, звісно, відомо, що в колишні роки, упродовж багатьох років Ребе Рашаба, Адмор був не тим, хто сурмить, а тим, хто зачитує, і так само в останні роки його святості мого тестя, Ребе Раяца, — і зачитували лише пальцем, але не вголос»[19].
Наші Ребе, провідники поколінь, коли не сурмили в шофар самі, були тими, хто зачитує[20].
По закінченні порядку ткіот де-меюшав сурмлять ткію гдолу[21].
«Єгі рацон», який промовляють після порядку сурмлінь, каже також громада[22].
Сповідь пошепки
У сідурі Алтер Ребе між серіями записано: «Хай сповідається пошепки». І ця вказівка — лише для того, хто сурмить у шофар[23]. Ребе вказав від імені Ребе Раяца, що ця сповідь — лише в думці; і можна сказати, що причина — щоб не було перерви[24]. Також Ребе пояснив: «У Рош га-Шана немає словесної сповіді . . уся тема тшуви в Рош га-Шана — для того, щоб було прийнято коронування . . і тому її суть не в сповідях . . і „Хай сповідається пошепки“ — це теж тема туги»[25].
Про перевагу «Хай сповідається пошепки» під час сурмління в шофар каже Ребе Раяц: «Найвищий щабель серед щаблів розкритої тшуви, званої нижньою тшувою.. „Хай сповідається пошепки“ — це „отже“ всього служіння нижньої тшуви, яке починається в Рош ходеш елул.. „Хай сповідається пошепки“ — це вже щабель туги, коли син тягнеться до батька.. найвнутрішніша туга за батьком. Час сурмління в шофар — час благовоління, а час „Хай сповідається пошепки“ — час благовоління під час благовоління.. коли відбувається з'єднання сина, бааль тшуви, з нашим Отцем Небесним, хай буде Він благословенний і звеличений»[26]. «Служіння Рош га-Шана — у прийнятті ярма Царства Небес. Під час сурмління в шофар тшува — з глибини серця, а сповідь пошепки під час сурмління в шофар — це зміна із суті в суть. А якщо він не може здійснити це сам своїм власним служінням, йому слід просити Всевишнього, благословенний Він, щоб Він змінив його із суті в суть»[27]. «Сповідь пошепки в розділах сурмління в шофар — про такі речі, які до внутрішнього служіння ночі Рош га-Шана і молитов дня він зовсім не вважав гріхом і провиною.. а якщо так, у нього немає іншого шляху позбутися їх, крім як через зміну із суті в суть, і про це сповідь пошепки — щоб у ньому відбулася ця зміна із суті в суть»[28].
Не промовляють «Єгі рацон», що посеред порядку сурмлінь, а лише сповідь пошепки[29].
Переказують від р. Шломо-Хаїма Кесельмана, здається, від імені Ребе Раяца, що суть «Хай сповідається пошепки» — уявлення обличчя вчителя.
Вірші після сурмлінь
Той, хто промовляє вірші перед сурмліннями, також наспівує після них три вірші: «Щасливий народ», «Ім'ям Твоїм радітимуть», «Бо краса». А потім уся громада разом промовляє «Щасливі ті, хто сидить у домі Твоєму»[30].
Звичай Ребе по закінченні порядку сурмлінь — передавати один шофар тому, хто сурмить ткіот меумад, а два інші шофари забирати із собою, повертаючись на своє місце.
Погляд на обличчя того, хто сурмить у шофар
Згідно з каббалістичними звичаями, після сурмлінь той, хто сурмить у шофар, має піти на своє місце й сісти обличчям до народу, а вони дивитимуться на нього[31]. І Ребе підкреслив, що це звичай зі звичаїв каббали, а не зі звичаїв Хабаду[32]. Так чинили в Ребе Рашаба[33] і Ребе Раяца[34], і так чинить Ребе.
Сурмління після молитви
Після молитви і читання Тегілім сурмлять тридцять звуків[35]. Шварім і труа цих сурмлінь заведено сурмити на одному подиху, оскільки вони належать до ткіот де-меюшав[36].
Ребе суворо стежить за тим, щоб не перериватися мовленням до закінчення цих сурмлінь, і лише тоді дякує когенам, які чекали на духані, словами «Єшар коах», і повертався на своє місце. Однак у 5752 році (1991/1992) він змінив своєму святому звичаю: коли когени зійшли з біми, після благословення він сказав кожному з них «Єшар коах», а потім знову піднявся на біму для закінчення молитви і читання Тегілім[37].
Той, хто сурмить у шофар
Того, хто сурмить у шофар, називають «бааль-токеа», і намагаються, щоб він був богобоязливим і прийнятним для всієї громади. За звичаєм наших Ребе, провідників поколінь, сурмить сам Адмор. Якщо з якоїсь причини Адмор не сурмить, то він — той, хто зачитує[38].
У дні Рош га-Шана вранці той, хто сурмить у шофар, має вивчити маамар «Легавін іньян ткіат шофар» у «Сідур ім ДАХ»[39], а також вивчити необхідні галахот про закони сурмлінь.
Згідно з вказівкою Ребе Раяца, постійний хазан і той, хто сурмить у шофар, має робити це, навіть якщо він у році жалоби, хай урятує нас Милосердний[40]. І так чинили наші Ребе, провідники поколінь[41].
У місяці елул


У євреїв є звичай сурмити в шофар увесь місяць елул (крім переддня Рош га-Шана ), щоб застерегти євреїв, щоб вони здійснили тшуву, як сказано: «Хіба сурмлять у шофар у місті, а народ не здригнеться?».
У Тегілім сказано: «Сурміть у новомісяччя в шофар»: простий зміст вірша в тому, що в Рош га-Шана сурмлять у шофар — Рош га-Шана називається «новомісяччям», бо він (також) Рош ходеш. Але тут є й натяк на те, що сурмлять у шофар «у місяць» — увесь місяць елул[42].
У хасидуті роз'яснюється, що сурмління в шофар загалом пробуджує страх і трепет; сурмління в шофар у місяці елулі пробуджує нижній трепет, і це підготовка до сурмління в шофар у Рош га-Шана, яке пробуджує вищий трепет[43]. Ребе пояснює, що нижній трепет має перевагу над вищим трепетом, оскільки в ньому більше підкреслено служіння людини власними силами, і тому сурмління в шофар в елулі має перевагу над сурмлінням у Рош га-Шана[44].
У хасидуті
Суть сурмління в шофар — це посередник, що з'єднує простий звук дихання серця (= почуття, яке виходить із глибини серця, «крик серця») з мовою, і в його силах пробуджувати все вище й вище — аж до самого Ацмут у-мегут. Бо суть крику зовнішньої сторони серця — це любов до Всевишнього, що народжується з роздумів про виникнення світів із нічого в щось, і це аспект служіння ангелів. І ця любов — у зовнішній стороні серця, і тому вбирається в аспект розділеності слів і літер. Але крик із глибини серця — від аспекту «Я, Гаває, не змінився», коли всі світи зовсім не займають місця перед Ним. І ця любов глибини серця — не згідно зі змістом і розумом, і не охоплюється розділеністю, і це аспект сурмління в шофар.
Шофар роблять саме з рогу тварини, чий корінь високо-високо над щаблями людини, але вона впала низько-низько. І через сурмління в шофар притягуються 13 атрибутів милосердя, і це можливо саме через звук шофара, а не через голос людини.
Через сурмління в шофар притягується від аспекту внутрішньої сторони Вищої насолоди і волі, які набагато вищі за аспект Хохми, — щоб аспект Вищої насолоди і Вищої волі, що вище за порядок сходження, був в аспекті розкриття, щоб було розкриття Його царства внизу.
Така причина того, що в шофар сурмлять із його вузького кінця, а звук виходить, розширюється і виходить наприкінці через широке місце. Як сказано: «З тісноти покликав я Й-а, відповів мені простором Й-а». Зміст: «з тісноти» — з вузького місця, яке незбагненне, і «немає думки, що охоплює Його», — те, що вище за всі осягнення, і це тема шофара — «прикрасьте ваші діла», — притягує насолоду. Але сам по собі він — простий звук, джерело насолод, бо написано: «Бо в Тебе джерело життя», — аспект «у Тебе», скасований і включений у саме світло Ейн Соф, благословенний Він. А звідти — «покликав я Й-а»: вища йуд — аспект Хохми, а вища гей — Біна, це «Реховот га-Нагар», розширення розуму в роздумах тощо[45].
Основна стаття – Зрозуміти зміст сурмління в шофар згідно з каббалою Бешта
У служінні людини
У служінні людини суть сурмлінь — прийняття царства Всевишнього і скрушення «я» людини[46], а зміст слів «Піднісся Б-г під звук сурми» — від виразу «Скрушиш їх жезлом залізним»: через скрушення «я» людина приймає царство Всевишнього і спричиняє піднесення й поширення Б-жественного світла[47].
Зокрема, кожне із сурмлінь має інше значення в служінні людини:
- Перша ткія — роздуми про недобрі вчинки, які він чинив упродовж року.
- Шварім — скрушення серця, яке породжує також надію, що людині вдасться піднестися й вийти зі свого стану[48].
- Труа — відчуття віддаленості від Б-жественності.
- Остання ткія — притягнення Б-жественності згори, коли людина наближається до Б-жественності: «відповів мені простором»[49].
Притчі в хасидуті про сурмління в шофар
Дві визначні притчі наведено в хасидуті на тему сурмління в шофар[50]:
- Бааль-Шем-Тов навів притчу про сурмління в шофар — про царя, в якого був єдиний і улюблений син, і він відправив його з дорученням у далекі краї вчитися мудрості. З плином часу царський син забув мету своєї поїздки, почав проводити свої дні й ночі в розвагах і розтрачувати всі кошти, які дав йому цар; він не лише не набрався мудрості, а й забув про царський дім, і навіть забув мову царської країни. Коли він вирішив повернутися до батька, він був вражений, виявивши, що ніхто його не впізнає і нікому не спадає на думку, що він син царя. Оскільки він забув мову батька і не міг дати зрозуміти, що він царський син, він почав голосно кричати, щоб цар упізнав його голос; і коли цар упізнав його голос, він упізнав свого сина і пробудився до нього любов'ю.
- У німшалі царський син — це Б-жественна душа, яку називають сином Святого, благословенний Він, і її послано в далеку дорогу — у тіло, у матеріальний світ, де душа забула близькість до Б-га, до якої звикла нагорі. Тому душа кричить внутрішнім криком, простим голосом — це звук шофара, що пробуджує заново любов Святого, благословенний Він, до нас.
- Рабі Леві-Іцхак із Бердичева навів притчу про сурмління в шофар — про царя, який їхав лісом і заблукав, і ніхто не міг допомогти йому знайти дорогу. Раптом він знайшов великого мудреця, який знав дорогу і зрозумів, що це цар, і завдяки йому цареві вдалося повернутися до палацу. Згодом той мудрець згрішив перед царем, і цар віддав його під суд. Мудрець попросив царя, щоб перед винесенням вироку він одягнув одяг, який носив того дня, коли врятував царя, і щоб цар теж одягнув свій тодішній одяг. Коли вони одягли цей одяг, цар згадав велику милість, яку той йому зробив, змилосердився над цією людиною і простив їй покарання.
- У німшалі — коли Святий, благословенний Він, під час Дарування Тори запропонував Тору народам світу, вони не побажали її, і лише народ Ізраїлю обрав прийняти Тору. З цієї причини, коли ми стоїмо на суді, ми сурмимо в шофар і нагадуємо про шофар, що звучав під час Дарування Тори, і так пробуджуємо милосердя Святого, благословенний Він, до нас.
Сурмління в шофар у Рош га-Шана, що випав на Шабат
У Рош га-Шана, що випав на Шабат, як правило, не сурмлять у шофар. У Гмарі Раба пояснює причину цього: мудреці постановили не сурмити з побоювання, що переноситимуть шофар у громадському володінні, щоб повчитися сурмити, і порушать роботу виносу[51]. Ця постанова називається за його ім'ям: «постанова Раби».
З цього правила є винятки: у той час, коли існував Храм, сурмили в Храмі[52], а за деякими думками — і в Єрусалимі[53]. Після зруйнування раббан Йоханан бен Закай установив, щоб сурмили в будь-якому місці, де є бейт-дін, причому за більшістю думок мається на увазі Синедріон або бейт-дін рукопокладених[54]. Ріф сурмив у своєму бейт-діні, і рішонім пояснили його думку тим, що він вважає, що не обов'язково потрібен саме бейт-дін рукопокладених[55]. Однак Ребе висуває нове положення: бейт-дін Ріфа був бейт-діном рукопокладених, а довід рішонім — додатковий довід[56].
Ребе робить висновок із формулювання Алтер Ребе в «Шулхан арусі»[57], що, на його думку, причина скасування сурмління в Шабат — не лише постанова Раби, а головним чином те, що сурмління — це буденна дія», але потрібне приєднання постанови Раби, щоб здійснити скасування[58].
Після приходу Мошіаха і побудови Третього Храму у словах Ребе є кілька варіантів того, яким буде тоді закон: а. Сурмитимуть лише в Храмі (або також у Єрусалимі)[59]. б. Сурмитимуть також у Явне[60] або в будь-якому місці, де перебуває Синедріон[61]. в. Сурмитимуть в усій Землі Ізраїлю, бо в майбутньому Єрусалим пошириться на всю Землю Ізраїлю[62]. г. Сурмитимуть у всьому світі, бо кожен єврей буде рукопокладеним[63]. д. Сурмитимуть у всьому світі, бо з приходом Мошіаха скасуються постанови[64].
У хасидуті
У хасидуті ставлять запитання: як може бути, що лише через побоювання, що невігласи пронесуть шофар у громадському володінні й порушать заборону виносу в Шабат, мудреці скасували заповідь для всього народу Ізраїлю? Особливо це складно щодо сурмління в шофар, через яке приходить увесь достаток Б-жественного життя у світи впродовж року, — а якщо так, то, на перший погляд, скасування заповіді в Рош га-Шана, що випав на Шабат, позбавляє нас вищих впливів шофара!
Пояснення цьому таке: мета сурмління в шофар — пробудити у Святого, благословенний Він, насолоду і бажання царювати над світом. Коли Рош га-Шана випадає на Шабат, немає такої потреби пробуджувати Вищу насолоду, оскільки сам Шабат є розкриттям насолоди. Насолода — головна частина суті Шабату, адже він приходить після завершення роботи під час сотворіння світу за шість днів творення, і тоді пробуджується, так би мовити, велика насолода від вигляду завершеної роботи. Ця насолода, що була в перший Шабат творення, знову пробуджується щошабату. Тому сам Шабат здійснює те, що робить сурмління в шофар. Ребе додає й підкреслює, що оскільки світ від початку створено заради Тори й Ізраїлю, то не може бути, щоб розташування часу в творенні чи будь-яка інша річ, що є частиною творення, заважали народу Ізраїлю виконувати заповіді, — і тому необхідно сказати, що дія сурмлінь існує і без самої дії[65].
Разом із тим у Храмі сурмили в Рош га-Шана, навіть коли він випадав на Шабат. Причина цього в тому, що рівень насолоди, притягуваний у Храмі, глибший і піднесеніший, ніж в інших місцях, і цей рівень насолоди не може бути притягнений днем Шабату. У Храмі притягувалося джерело насолод (насолода Царя Його суттю) — рівень насолоди глибший і вищий, ніж часткова насолода, спричинена зовнішньою причиною. Насолода від виконання нами заповідей, як і насолода від завершення творення в Шабат, — зовнішня насолода, але в Храмі вдавалося пробудити внутрішню насолоду, і сурмління було необхідне і в Шабат[66].
У наших Ребе
В Алтер Ребе
Алтер Ребе не був тим, хто сурмить у шофар[67].
У Мітлер Ребе
Імовірно, Мітлер Ребе не був тим, хто сурмить у шофар[68].
У Ребе Рашаба
У другий день Рош га-Шана 5648 року (20 вересня 1887) він був розпорядником сурмлінь. У перший день сурмліннями розпоряджався Раза. Сурмив р. Хаїм. Сам він почав сурмити після 5660 року (1899/1900). У 5658 (1897/1898), 5659 (1898/1899) і 5660 роках (1899/1900) тим, хто сурмив у шофар, був Ребе Раяц[69].
Під час сурмлінь у Рашаба поруч із ним стояв р. Залман Сойфер (він був також бааль коре в Рош га-Шана і Йом Кіпур; його називали р. Залман-коректор). У перші роки, після того як Ребе промовляв вірші й благословення і йому було важко сурмити, сурмив він, а в останні роки Ребе сам сурмив усі сурмління[70].
Рав Моше-Дов-Бер Рівкін розповідав, що Ребе Рашаб сурмив під час повторення молитви хазаном, але не під час сурмлінь тихої молитви. Однак Ребе не прийняв цей переказ, адже Ребе Раяц не сурмив під час повторення молитви хазаном, і малоймовірно, щоб він відступив від звичаю свого батька[71].
У Ребе Раяца
У Рош га-Шана 5681 року (13 вересня 1920), у дні жалоби, його святість Ребе Раяц не хотів сурмити в шофар (узагалі тоді він ухилявся від прийняття на себе проводу). Його мати, ребецн Стерна-Сара, сказала йому: сину мій, я бажаю почути сурмління в шофар саме від тебе. І через заповіт матері та її прохання він промовив благословення і просурмив одну ткію, а потім передав шофар іншому — раву Іцхаку-Йоелю Рафаловичу, щоб той закінчив сурмління. Після сурмлінь Ребе сам закінчив вірші[72].
Ребе засвідчив, що коли він слухав сурмління Ребе Раяца, остання ткія в кожному ряду[73] була завдовжки з увесь попередній їй ряд[74].
У Ребе
У Рош га-Шана 5711 року (12 вересня 1950) «Ламенацеах» і вірші промовляв рав Шмуель Левітін, сурмив у шофар рав Моше-Дов-Бер Рівкін. У Мусаф сурмив рав Мендл Тененбойм. У Рош га-Шана 5712 року (1 жовтня 1951) Ребе вперше промовив псалом «Ламенацеах» і вірші перед сурмліннями. Після цього він зробив знак р. Мендлу Тененбойму промовити благословення, а коли той відмовився — Ребе промовив їх сам. Р. Мендл сурмив, а Ребе був «тим, хто зачитує», і вказував йому пальцем. Після сурмлінь Ребе промовив вірші «Щасливий народ» тощо. У Рош га-Шана 5713 року (20 вересня 1952) Ребе додав до цього і сам просурмив першу ткію, а потім передав шофар згаданому сурмачеві, щоб той закінчив сурмління. З 5716 по 5752 рік Ребе сам сурмив усі ткіот де-меюшав[75], крім єдиного випадку в Рош га-Шана 5720 року (3 жовтня 1959), коли Ребе не вдалося сурмити, і він передав шофар у руки р. Мендла Тененбойма[76]; дехто пов'язував це з проблемою зі здоров'ям, яку Ребе переніс за кілька днів до того[потрібне джерело].
У Рош га-Шана 5712 року (1 жовтня 1951) Ребе тримав палець на сідурі, як той, хто зачитує. Пізніше тим, хто зачитує, був рабі Шмуель Левітін, а після його відходу з життя (11 елула 5734 (29 серпня 1974)) Ребе кілька років сурмив без того, хто зачитує. У другий день Рош га-Шана 5739 року (3 жовтня 1978) Ребе зробив знак р. Мендлу Тененбойму, щоб той підійшов і зачитував, і він зачитував до 5752 року (1991/1992). У роки, коли Ребе сурмив без того, хто зачитує, він іноді вказував сам собі лівою рукою, а шофар тримав лише правою.
Мівцо «Шофар»
Основна стаття – Мівцо «Шофар»
Уже в 5716 році (1955/1956) хасиди почали виходити, щоб дати євреям змогу виконати заповідь шофара, відповідно до заклику Ребе поширювати юдаїзм усюди, де тільки можливо.
Лише в місяці елулі 5735 року (серпень–вересень 1975) Ребе прямо закликав і публічно говорив про те, що треба дати змогу почути сурмління в шофар синам Ізраїлю в кожному місці, а також солдатам, які служать в армії в Землі Ізраїлю, і єврейським солдатам, які служать в інших країнах.
Додаткова література
- «Ті, хто знає сурмлення», бесіда з досвідченим сурмачем у шофар равом Єгошуа-Моше-Йосефом Гальперіним, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1876, сторінка 44 • випуск 1924, сторінка 53
- Про закони сурмління в шофар, у тшурі з весілля Менахема-Мендла і Стерни-Сари Мінцберг, 14 кислева 5783 (8 грудня 2022), сторінка 25
- «Засурмлять у великий шофар», описи церемонії сурмління в шофар у Ребе, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2079, сторінка 49 • «Ті, хто знає сурмлення», церемонія сурмлінь у наших Ребе, провідників поколінь, упродовж поколінь, сторінка 93
Зовнішні посилання
- Текст сурмління в шофар у махзорі нусаху Хабад
- 6 речей, яких ви не знали про шофар • Ткія, шварім, труа: у чому різниця між ними і чому в них сурмлять у Рош га-Шана?
- Почути звук шофара, уривки з маамарів Ребе Раяца про служіння сурмління в шофар, на сайті «Торат Хабад лі-вней га-єшивот»
- «Ті, хто знає сурмлення» — огляд церемоній сурмлінь у присутності Ребе у збірнику, виданому Всесвітнім комітетом учнів-тмімім, тішрей 5776 (вересень–жовтень 2015)
- Ексклюзив для «Штурем» ■ Шофари Ребе розкрито
- Рав Іссер Шпрінгер, «Сурміть у новомісяччя в шофар», додаток «Га-Тамім» до тижневика «Бейт Мошіах», тішрей 5778 (вересень–жовтень 2017)
- Рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі, Що стоїть за звичаєм Хабаду в «шварім»?

- Рав Іцхак Гінзбург, Рош га-Шана — крик, зітхання. Плач, поклик на сайті «Мааянотеха»
- Дивіться: рав Моше Кляйн показує шофари наших Ребе, провідників поколінь

- Медіа
- Редакція «Штурем», Особливий урок: сурмління в шофар за звичаєм Хабаду ■ Відео — на сайті «Штурем»
- Рав М.-М. Гронер розповідає про сурмління з Ребе, частина 1 • Частина 2

- Рав Меїр Ашкеназі, Закони сурмління в шофар

- Рав Іссер Шпрінгер, Розвиток сурмлінь у шофар

- Голова Європейського союзу пан Єжи Бузек сурмить у шофар (елул 5771 (серпень–вересень 2011))

- Як Ребе відреагував на єврея, який подарував йому шофар?

- Сурмління в шофар, щоб повчитися
Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.
| Заповіді |
|---|
| 613 заповідей · «248 органів Царя» · Діврей каббала · Заповіді мудреців · Підготовка до заповіді · Намір під час виконання заповідей · Благословення на заповідь · Прикрашання заповіді |
| Вибрані наказові заповіді |
| Любов до Б-га · Любов до ближнього-єврея · Їдження маци · Брит міла · Благословення після їжі · Добродійство · Віра в Б-га · Видалення нечистих із Храмової гори та з Храму · Трепет перед Б-гом · Шанування батька й матері · Мезуза · «Плодіться й розмножуйтеся» · Цдака · Цицит · Освячення Імені · Читання «Шма» · Шабат · Відпускання птаха з гнізда · Молитва · Тфілін · Сурміння в шофар · Тшува· Гостинність |
| Вибрані заборонні заповіді |
| Ідолопоклонство · Заборонені зв'язки · Кровопролиття · Порушення чужих меж |
Примітки
- ^ Пінхас 29, 1.
- ^ Емор 23, 24.
- ^ «Емор» 23, 24; «Бе-гар» 25, 9; «Пінхас» 29, 1.
- ^ Рош га-Шана, 33б–34а.
- ^ Див. Рамбам, «Закони шофара», розділ 3, галахот 1–3. «Тур», «Шулхан арух» і «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», початок розділу 590.
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 590, пункт 7.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, с. 39; «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 55–57.
- ^ Від рава Аврагама-Мешулама-Залмана Ландо.
- ^ Див. «Шулхан арух» Алтер Ребе 590, 4: у труа можна подовжувати трумітін скільки завгодно.
- ^ «Сефер га-толдот» — Ребе Магараш, від Ребе, 5707, с. 67. «Сефер га-сіхот» 5701, с. 28.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 136.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5698, с. 253.
- ^ Там само, пункт 9
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 236.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 39, сіха Рош га-Шана.
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе 124, 2.
- ^ «Орах хаїм», розділ 585, пункт 10.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 3. «Сефер га-мінгагім». У «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 235: «Тема „того, хто зачитує“ під час сурмління в шофар ясно викладена в „Шулхан арусі“ Алтер Ребе, і так чинили в усіх синагогах хасидів Хабаду, але коли я був у Ростові-на-Дону в його святості мого тестя, Адмора, я вперше побачив сурмління без „того, хто зачитує“» (тобто без того, хто зачитує вголос).
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 109.
- ^ «Гайом йом», частина друга. Так розповів Ребе на трапезі першого дня Рош га-Шана 5729 року (23 вересня 1968): «Я чув від його святості мого тестя, Адмора, що якось сурмив у шофар він, а його батько — Ребе Рашаб — був тим, хто зачитує» («Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 236).
- ^ Так сказано в сідурі «Тора ор», у сідурі з ДАХ і в махзорі.
- ^ Так випливає з бесід на трапезі другої ночі Рош га-Шана 5731 року (1 жовтня 1970), «Га-Мелех бі-мсібо», т. 2, с. 115.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 234. А в т. 2, с. 174: із сідуру випливає, що мається на увазі кожен без винятку.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 233 234. Однак у ніч другого дня Рош га-Шана 5731 (1 жовтня 1970) (там само, т. 2, с. 174) сказано, що із сіхи Ребе Раяца випливає, що сповідь має промовлятися вголос.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Мелех га-Мошіаха, т. 23, с. 512 — і вказує на «Лікутей дібурім», наведені нижче.
- ^ «Лікутей дібурім», с. 102-99.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 31.
- ^ Там само, с. 41
- ^ Див.: «Ігрот кодеш» Ребе, т. 3, с. 196.
- ^ «Сефер га-мінгагім».
- ^ «Ігрот кодеш» Магаріяца, т. 3, с. 342.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 113.
- ^ «Після порядку сурмлінь, коли Ребе Рашаб зняв таліт з обличчя і сів на своє місце трохи відпочити, і дивився та вдивлявся в обличчя громади, що молилася, — згодом я дізнався, що в цьому погляді на народ після сурмлінь є особливий зміст згідно з таємним ученням каббали, — його святе обличчя палало і світилося, як сапфіри, подібно до образу ангела Г-спода воїнств» («Га-Тамім», 4, с. 86). «Після сурмлінь Рашаб сидів на своєму стільці в південно-східному куті з відкритим обличчям і дивився на обличчя тих, хто молився, а ті, хто молився, дивилися на його обличчя» («Решімот дварім» 2, с. 113). «Місце Ребе Рашаба в синагозі було завжди в південно-східній стороні, і він сидів обличчям на схід. Але під час повторення молитви Мусаф хазаном (як у Рош га-Шана, так і в Йом Кіпур) він повертав свій стілець на північ і дивився на громаду. І в цей час юнаки тіснилися навпроти нього, щоб дивитися на його святе обличчя, і казали, що це сгула для „хен“, і казали, що з цим наміром Ребе повертав стілець і дивився на громаду» («Любавич ве-хаялея», с. 30).
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», с. 191.
- ^ «Сефер га-мінгагім»
- ^ «Шевах га-моадім», с. 30, прим. 12, від імені рава Менахема-Мендла Тененбойма, який сурмив ткіот де-меумад у бейт-мідраші Ребе.
- ^ Журнал «Кфар-Хабад», додаток до випуску 492, с. 5.
- ^ «Гайом йом», частина друга.
- ^ «Сефер га-мінгагім». Маамар надруковано в «Сідур ім ДАХ», 244в і далі; і у нових виданнях махзору з новою версткою.
- ^ Згідно з «Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 7, с. 363
- ^ «Ашкавта де-Рабі», с. 121
- ^ «Левуш га-хур» («Орах хаїм»), розділ 581, пункт 1
- ^ «Ор га-Тора», «Ніцавім», с. 1280 і далі.
- ^ Див. докладно маамар «Ані ле-доді» 5732.
- ^ «Тора ор», «Їтро», 74б
- ^ «Сефер га-маамарім» 5691, сторінка 7.
- ^ «Сефер га-маамарім» 5704, сторінка 14.
- ^ Від виразу «Бо є шевер у Єгипті»; «шевер» у значенні «надія».
- ^ «Сефер га-маамарім» 5633, частина 2, сторінка 517.
- ^ Гемшех «Ве-каха» 5637, розділ 70. Маамар «Адон олам» 5743, пункт 8 і далі. І інші джерела.
- ^ Рош га-Шана, 29б. І так само роз'яснюється в трактаті «Софрім», розділ 19, галаха 8. Однак у «Мідраш раба», розділ «Емор», наприкінці розділу 29 (пункт 12), в Єрусалимському Талмуді, «Рош га-Шана», розділ 4, галаха 1, і в інших місцях роз'яснюється, що те, що не сурмлять у Рош га-Шана, що випав на Шабат, — це закон Тори (згідно з тлумаченням більшості коментаторів. І так само прийняв Ребе в тлумаченні Єрусалимського Талмуду в маамарі «Йом тов шель Рош га-Шана» 5736, але див. «Ор га-Тора», «Друшім ле-Рош га-Шана», сторінка 1305). Але галаха — як у Вавилонському Талмуді.
- ^ Мішна в «Рош га-Шана» там само. Згідно з тлумаченням більшості рішонім (Раші, Рашба, Рітва, Рі з Люнеля, Меїрі і «Псакей га-Рід», «Рош га-Шана» там само. Раавад, «Закони шофара», розділ 2, галаха 8. Проповідь Рамбана на Рош га-Шана, уривок, що починається словами «Од шаніну»)
- ^ Рамбам, «Закони шофара», там само, і в коментарі до Мішни на цю мішну (розділ 4, мішна 1). Рабі Овадья з Бартенори там само
- ^ Див. у вищезгаданих рішонім, і в «Тосафот га-Рош» там само, і в інших місцях
- ^ Див. там само. Рош, «Рош га-Шана», розділ 4, розділ 1. Ран на Ріфа, 8а. «Тур», розділ 688
- ^ Шабат тижневої глави «Берешит» 5745 року (1984/1985). І там — додаткове пояснення: бейт-дін Ріфа освячував місяць, хоча не був рукопокладеним, а згідно з Рамбамом (там само), у присутності бейт-діну, що освячує місяць, можна сурмити в шофар, але на думку Рамбама для освячення місяця потрібен бейт-дін рукопокладених
- ^ «Орах хаїм», розділ 588, пункт 4.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 2, лист 295. Лист 308. І див. також т. 9, лист 2825.
- ^ Сіха 20 менахем-ава 5715 (8 серпня 1955). І див. також «Сефер га-сіхот» 5749, т. 2, с. 713. І інші джерела
- ^ Див. маамар «Йом тов шель Рош га-Шана» 5743, наприкінці.
- ^ «Гітваадуйот» 5749, т. 4, с. 297
- ^ Сіха ночі переддня Рош га-Шана 5739 (1 жовтня 1978) («Сіхот кодеш», т. 3, с. 742 і далі)
- ^ «Гітваадуйот» 5748, т. 1, с. 204
- ^ Маамар «Йом тов шель Рош га-Шана» 5743, наприкінці. І див. сіху Шабату тижневої глави «Таво» 5749
- ^ «Лікутей сіхот», т. 7, сторінка 52.
- ^ Див. докладно «Лікутей Тора», «Рош га-Шана», 56а і далі. «Сідур ім ДАХ», «Шаар га-ткіот», 240в і далі. «Ор га-Тора», «Рош га-Шана» (т. 5), с. 2109 і далі. Гемшех «Йом тов шель Рош га-Шана» 5666 і 5703, на їхньому початку. Маамар «Йом тов шель Рош га-Шана» 5743. І інші джерела.
- ^ Записи історій від рава Шалома-Бера Нотіка. І там — що Алтер Ребе пояснив причину того, що він не вміє сурмити: людина вчиться сурмити в дитинстві, а він ніколи не був «дитиною». «Я ніколи не був хлопчиком» (їдиш)
- ^ Згідно з «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 52.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 10.
- ^ «Любавич ве-хаялея», с. 28
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 94–95
- ^ «Решімот дварім», т. 2, с. 135
- ^ Остання в кожному ТАШРАТ, у кожному ТАШАТ і в кожному ТАРАТ.
- ^ Так, наприклад, остання ткія кожного ТАШРАТ була завдовжки з ткію-шварім-труа.
- ^ Згідно з книгою «Ємей берешит», с. 248.
- ^ Щоденник Лейбла Гронера.