Перейти до вмісту

Пророк Єшаягу

Матеріал з Хабадпедії

Єшаягу бен Амоц був одним із найвеличніших пророків, мав надзвичайні осягнення Святого, благословенний Він, і був одним із небагатьох, хто бачив у пророцтві Меркаву. Його пророцтва зібрано в Книзі Єшаягу. Згідно з барайтою, яку наводить Вавилонський Талмуд у трактаті «Бава батра», книгу записали Хізкіягу, цар Юдеї, та його соратники.

Біографія

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Народився 3140 року[1] в батька Амоца. Був небожем Амації, царя Юдеї[2]. Своє вчення отримав від пророка Амоса. Пророкував за часів царювання царів: Уззіягу, сина Амації, Йотама, Ахаза і Хізкіягу[3].

Його духовний щабель

Пророк Єшаягу мав осягнення в НеГІМ світу Брія[4], і тому, на відміну від Єхезкеля, чиє осягнення було у світі Єціра і якого названо сільським жителем, його названо жителем великого міста.

Бааль-Шем-Тов[5] витлумачив вірш «Ухиляйся від зла і чини добро» так: на відміну від пророка Ірміягу, якого покарано тим, що його кинули в яму тощо, бо він не молився за Ізраїль, коли почув пророцтво про лихо для Ізраїлю, «Єшаягу» — від слова «спасіння», бо він молився за Ізраїль.

Його пророцтва

Єшаягу пробуджував віру у Всевишнього через споглядання небесного воїнства, зірок, розташованих у певному порядку, з якого видно, що є Творець, Який їх сотворив, і казав: «Підведіть очі ваші вгору і подивіться: хто сотворив їх? Той, Хто виводить воїнство їхнє за числом, усіх їх на ім'я кличе; від великої могутності й потужної сили ніхто не пропаде»[6][7].

Різниця між главою «Гаазіну» і пророцтвом Єшаягу

Глава «Гаазіну» починається словами: «Прислухайтеся, небеса, і я говоритиму, і хай слухає земля слова уст моїх»». Обидва слова — «прислухайтеся» і «хай слухає» — мають значення слухання (і послуху), проте між ними є різниця щодо способу слухання: сенс «прислухайтеся» — дослухатися до слів, які промовляють зблизька («прислухайтеся» — від слова «вуха», тобто щодо слів, які шепочуть на вухо), тоді як вислів «хай слухає» стосується слів, які чути здалеку.

Ребе запитує: згідно зі значенням цих двох слів, доречніше було б ужити їх у зворотному порядку: щодо небес, які далеко, слід було б сказати «Слухайте, небеса», а щодо землі, яка близько, — «Прислухайся, земле», як ми й знаходимо в пророка Єшаягу вислів[8]: «Слухайте, небеса, і прислухайся, земле».

Ребе[9] пояснює, що коли єврей служить Святому, благословенний Він, усіма частинами своєї душі[10], доки в ньому цілком не розкриється святість «частки Б-жественного згори справді», що перебуває в ньому, тоді небесні духовні справи святості йому близькі, а земні справи — далекі: «прислухайтеся» — «небеса», а «хай слухає» — «земля».

Тому пророк Єшаягу сказав: «Слухайте, небеса, і прислухайся, земле», бо в його час уже не було стану «всі її мешканці — на ній» — десять колін уже пішли у вигнання із Землі Ізраїлю, і, отже, уже бракувало повної святості Ізраїлю і Землі Ізраїлю, і тому він сказав у своїх пророчих словах синам Ізраїлю: «Слухайте, небеса», бо небесна святість не така вже й близька.

«Дякую Тобі, Г-споди, бо Ти гнівався на мене»

У пророцтві пророка розради — Єшаягу — сказано: «І скажеш ти того дня: дякую Тобі, Г-споди, бо Ти гнівався на мене; хай відвернеться гнів Твій, і Ти втішиш мене».

Тобто в прийдешньому майбутньому сини Ізраїлю дякуватимуть Святому, благословенний Він, за те, що Він немовби гнівався на нас і відправив нас у вигнання. Адже крім того, що через вигнання спокутувано наш гріх і ми очищені перед Всевишнім, є ще й те, що через спуск у вигнання і перетворення вигнання на Визволення досягається піднесення, цілком неспівмірне зі служінням людини.

Тобто Визволення буде не лише виходом із вигнання і поневолення та переходом до свободи, але саме вигнання й матеріальна речовина обернуться на Визволення. І саме в такий спосіб ми удостоїмося сповнення обіцянки «І відкриється слава Гаває» — розкриття Його Суті, благословенний Він, — алефа, що в слові «геула».

І все ж ця подяка буде лише в прийдешньому майбутньому — і заднім числом, як сказано там: «І скажеш ти того дня: дякую Тобі тощо», але в наш час ми не розуміємо, що можлива така подяка, і від початку — ми зовсім не хочемо вигнання.

Адже Святий, благословенний Він, всемогутній, і, звісно, в Його силах привести Визволення з укладеним у ньому дивовижним піднесенням — і без потреби спускатися у вигнання у вигляді таких тяжких суворостей — як у матеріальному, так і в духовному.

І особливо тому, що Святий, благословенний Він, — «межа добра» і бажає лише блага Ізраїлю, який — Його сини, Його народ і Його спадок, і бажає не лише їхнього духовного блага, а й їхнього блага в матеріальному, аж до найнижчих речей.

А якщо так, то немає жодної логіки й розумного пояснення в потребі тримати Ізраїль у вигнанні, і в цьому немає жодного сенсу — навіть у святому розумі.

Таким, отже, є значення вислову «Дякую Тобі, Г-споди, бо Ти гнівався на мене» — саме в аспекті визнання, бо визнання — це згода з річчю, що суперечить думці людини, і воно стосується лише дивовижної речі, що вища за розум людини, подібно до того, що написано: «Прославлю ім'я Твоє, бо Ти вчинив диво»[11], і йдеться про тривалість вигнання, яка є річчю дивовижною і «зовсім не осягається розумом, це з розряду „прихованого від тебе не досліджуй“»

Тому ми приймаємо це лише простою вірою, що «добрий і праведний Гаває», але водночас ми волаємо і благаємо Святого, благословенний Він: «хай відвернеться гнів Твій, і Ти втішиш мене» — щоб Всевишній відвернув Свій гнів і визволив нас із цього страшного вигнання, і всі піднесення, що в повному Визволенні, були б «у милості й милосерді», а не через страждання і тяжкі хвороби.

І хоча віра в Б-жественне добро і, навпаки, волання проти вигнання, у яке вигнав нас Всевишній, — це річ і її протилежність, як зазначено вище, проте, оскільки цього вимагають від кожного єврея, це саме по собі доказ того, що це можливо, і навпаки: що більша віра, то більше й волання[12].

Могила пророка Єшаягу

У книзі «Седер га-дорот» рава Єхіеля Гейльперіна наводиться, що існує переказ, згідно з яким могила пророка Єшаягу міститься в селі Бар'ам у Галілеї, на північ від могили цариці Естер і Мордехая га-Єгуді[13].


Примітки

  1. ^ «Седер га-дорот», частина 1, сторінка 117.
  2. ^ «Сказав р. Леві: це переказ у нас від наших батьків: Амоц і Амація були братами» — Вавилонський Талмуд, Мегіла 10, сторінка б.
  3. ^ Книга Єшаягу, розділ 1, вірш 1.
  4. ^ Ребе Цемах Цедек, «Дерех міцвотеха», заповідь про хамец і мацу.
  5. ^ Бааль-Шем-Тов, «Кетер шем тов», частина перша, 41.
  6. ^ Єшаягу 40, 26
  7. ^ Ребе Цемах Цедек, «Сефер га-хакіра» «Дерех емуна», дослідження 30, Расаг, 21 розділ, 14, а.
  8. ^ Єшаягу 1, 2.
  9. ^ «Лікутей сіхот», том 39, «загальний лист».
  10. ^ У ситуації, коли «всі її мешканці на ній».
  11. ^ Єшаягу 25 1
  12. ^ Сіха ночі Гошана раба 5744. «Сефер га-сіхот» 5751, с. 526.
  13. ^ Ісраель Шапіро (журналіст), ‏Не лише в Ірані — «За життя заповіла перенести її туди»: слідами десяти гробниць цариці Естер, на сайті «Кікар га-Шабат»

Повідомити про помилку на цій сторінці