Агада
Агада — частина Усної Тори. Але вона вважається Письмовою Торою щодо втілення мудрості Святого, благословенний Він.
Щодо обов'язку людини ділити своє вивчення на Писання, Мішну й Талмуд[1], агадот вважаються частиною вивчення Писання, адже більшість агадот — на вірші, і мала їх частина — мусар, і вони не настільки осягаються в повному осягненні; і так само як Писання не осягається й не розуміється без Усної Тори, так і вивчення агади, і тому воно вважається частиною Писання[2].
Агадот вважаються аспектом зворотного боку (зовнішнім боком) святості, і тому, коли через них здійснюється притягування, завдяки цьому воно притягується й у темряву світу[3].
Наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, сказали: кожен, у кого є закони, але немає мідрашу (агади), не скуштував смаку страху перед гріхом[4]. Бо хоча при вивченні мідрашу осягається лише відблиск, проте цей відблиск приводить до страху перед гріхом. Почасти подібно до Писання — Письмової Тори, — у якому читають і притягують світло Ейн Соф, благословенний Він, яке вище за розум і знання, — аспект віри.
Агада в книзі «Ейн Яаков» — більшість таємниць Тори приховані в ній, і вона спокутує гріхи людини, як роз'яснюється в писаннях Арізаля[5]. А відкрите в ній — це шляхи Всевишнього, якими людина має йти й черпати з них поради для поведінки у стосунках між людиною і Творцем та між людиною і її ближнім.
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)
Примітки
- ^ Див. «Гілхот талмуд Тора» Алтер Ребе, розділ 2, закон 1 про подробиці цього обов'язку.
- ^ «Лікутей Тора», «Ваікра», 5в. «Лікутей Тора», «Шир га-ширим», кінець сторінки 3. І див. «Гілхот талмуд Тора» там само. «Лікутей сіхот», частина 36, сторінка 22.
- ^ «Лікутей Тора», «Мікец», 42г.
- ^ «Авот де-рабі Натан» 29:1.
- ^ Див. також «Ігерет га-кодеш», розділ 23.