Перший цімцум
| Порядок сходження світів |
|---|
| До цімцуму |
| Ацмут у-мегут (Сутність) • Спроможність (Маор, як він міститься в Ацмуті) • Маор • Світло Ейн Соф, як воно міститься в Маорі • Світло Ейн Соф • Хафец хесед • Десять прихованих сфірот • Яхід • Ехад ве-яхід • Кадмон • Тегіру ілаа • Шіер бе-коах • Ала бе-рацон |
| Цімцум і кав |
| Перший цімцум • Тегіру татаа • Вільний простір • Решимо • Точка, лінія, площина • Кав і хут (лінія і нитка) • Ігулім і йошер (кола і прямизна) • Навколишнє світло • Внутрішнє світло • Рош, тох, соф (голова, середина, кінець) |
| Загальні БЕА |
| АБЕА (загальний порядок сходження)
Адам Кадмон • Світ Акудім • Світ Тогу • Пряме світло • Відбите світло • Ім'я АБ • Ім'я САГ • Ім'я МА • Ім'я БАН |
| Часткові АБЕА |
| Світи Ацилут, Брія, Єціра, Асія
Світ Ацилут • Світ Брія • Світ Єціра • Світ Асія • БЕА • Парса |
| Види сходження |
| Єш ме-аїн (щось із нічого) • Причина і наслідок • Стрибок і скок • Неспівмірність |
Перший цімцум, який називають також цімцумом шляхом усунення, — першоджерело виникнення світів: Святий, благословенний Він, ніби скоротив світло Ейн Соф і залишив вільний простір, у якому зможуть виникнути світи. Пояснюється, що якби світ був створений за принципом причини і наслідку, не могли б виникнути обмежені світи, і тому знадобився цімцум у світлі Ейн Соф, щоб потім могли виникнути окремі й обмежені світи.
Джерело поняття
Цімцум уперше явно згадується в писаннях Арізаля, і його опис стисло наводить рав Хаїм Віталь[1]; ось його слова:
Знай, що спершу вся реальність була простим світлом, яке називається Ейн Соф, і не було там жодної порожнечі й жодного вільного простору. Але все було світлом Ейн Соф, і коли постало в Його простій волі випромінити випромінюваних із відомої причини... тоді Він скоротив Себе посеред Свого світла, у серединній точці його центру, і там скоротив Себе до боків і околиць, і залишилася порожнеча посередині. І це був перший цімцум Вищого Випромінювача, і це місце порожнечі кругле, однакове з усіх боків, так що світ Ацилут і всі світи перебувають усередині цієї порожнечі. А світло Ейн Соф оточує її однаково з усіх боків.
Далі він продовжує описом сходження світла кав усередину цієї порожнечі:
І ось, коли Він скоротив Себе тоді, через інший бік цього круглого простору Він протягнув світло іншою прямою тонкою лінією, наче однією трубкою, — світло, що виходить з Ейн Соф усередину цього простору й наповнює його. Але залишився вільний простір між світлом, що всередині цього простору, і світлом Ейн Соф, яке оточує цей простір, як згадано, що Він скоротився до його боків. І кінець цієї лінії внизу також не торкається самого світла Ейн Соф, бо інакше все повернулося б до того, як було, і це світло, що всередині простору, знову з'єдналося б зі світлом Ейн Соф разом, як раніше.
Дуже докладно (і з безліччю додаткових деталей) це питання викладено в писаннях Арі також в «Ец хаїм»[2], і в «Мево шеарім» (на початку, брама перша, частина 1, розділ 1)
Історія
Уже на початку поширення вчення про цімцум Арізалем і його учнями серед каббалістів спалахнули суперечки щодо тлумачення поняття «цімцум»: деякі з них, і на чолі з ними каббаліст рабі Іммануель-Хай Рікі у своїй книзі «Йошер левав»[3], вважали, що цімцум означає «цімцум у буквальному сенсі», і, на їхню думку, Творець усунув Себе з місця світу й наглядає за ним, як «цар, що наглядає зі свого вікна за нечистотами»; за його твердженням, не можна казати, що цімцум не буквальний, адже тоді виходить, що Творець перебуває «в низьких, нешанованих і навіть зневажених матеріальних речах», що є приниженням щодо Нього.
Однак багато каббалістів заперечували цю думку й стверджували, що цімцум неодмінно слід розуміти «не буквально». Родоначальником цього підходу вважається рабі Йосеф Ергас[4], який у своїй книзі «Шомер емуним» (га-Кадмон) стверджує[5]: «Кожен, хто бажає розуміти питання цімцуму буквально, впадає в численні помилки й суперечності більшості основ віри». У його словах не пояснено достатньою мірою, що ж у такому разі є цімцум, а лише те, що «цімцум — це притча, щоб зробити зрозумілим для вуха»[6]. Свою думку він виводить із точного прочитання слів Арізаля, але наводить на користь свого підходу численні докази. Серед його аргументів: виходячи з віри в те, що Творець цілковито відсторонений від нашого осягнення і відсторонений від усякого образу й виміру, цімцум неодмінно не буквальний, адже інакше виходить, що існує образ і осягнення в Б-жественності — коло, лінія і вільний простір. Крім того, він стверджує, що необхідність того, що Творець не підлягає змінам і що й Його дії зі створення безлічі творінь зовсім не спричиняють у Ньому зміни, змушує визнати, що цімцум не буквальний, адже інакше виходить, що в Ньому сталася зміна під час творення. Окрім цього, поняття «цімцум» належить до властивостей тіла, якому тільки й притаманний рух: підйом, спуск тощо, — що цілковито виключено, коли йдеться про Б-жественність. Далі у своїх словах він пояснює, що це обов'язково, навіть якщо витлумачити, що цімцум був не в самому Світилі, а лише в Його волі, за думкою Рамаа з Фано.Деякі стверджують[потрібне джерело: здається, так наводиться десь у посиланні Ребе, однак, за чутками, Ребе лише цитує автора вісімдесятирічної давнини, який так написав, і це не його власна думка.], що й рабі Аврагам Еррера (учень рабі Ісраеля Саруга, учня Арі) дотримується такої думки[7].
З іншого боку, рабі Іммануель-Хай Рікі у своїй книзі «Йошер левав» стверджує, що правильне протилежне і що зі слів Арізаля в «Ец хаїм» можна вивести протилежне — що цімцум саме буквальний; на аргумент про те, що якщо сказати, що цімцум буквальний, то це обмежує Творця й надає Йому образу, він відповідає, що в цьому аргументі немає аргументу, оскільки образ і обмеження походять від Нього і за Своєю волею Він скасовує їх будь-якої миті, і в цьому немає ні шкоди, ні вади; вада в обмеженій речі — за його твердженням — є тоді, коли обмеження випливає з визначення сутності речі, а не тоді, коли джерело обмеження — Його власна воля. За його твердженням, його підхід до питання цімцуму взагалі не визначається рамками розуму, адже віра в Його всемогутність зобов'язує до того, що Він може створити світ і зовсім без цімцуму, і лише з переказу від Арізаля ми знаємо, що творення відбулося за допомогою цімцуму, а отже, не в наших силах зрозуміти, обґрунтувати й дослідити нашим розумом, який цей цімцум[8].
Необхідність цімцуму
До цімцуму реальність була на рівні «Він і Ім'я Його єдині», коли світло Ейн Соф було єдине з Ацмутом Ейн Соф. І оскільки, якби світи походили за принципом причини і наслідку, вони теж були б на рівні безмежності (а Святий, благословенний Він, бажав обмежених світів, оселі в нижніх світах), — знадобилося, щоб у світлі відбувся цімцум у вигляді «ейн арох».
Необхідність цімцуму хасидут пояснює притчею: коли вчитель хоче навчити учня глибокої ідеї, яка несумірна з рівнем учня, то якщо він передасть учневі всю глибину ідеї такою, якою вона є в нього самого, учень нічого не сприйме (не зрозуміє). Навпаки, він має спершу приховати в собі всю глибину свого осягнення, доки від неї не залишиться лише аспект відбитка (як одна точка з усієї глибини й широти), — і тільки тоді учень зможе сприйняти й зрозуміти це.
Відмінність першого цімцуму від інших цімцумів[9]
Щоб зрозуміти причину відмінності першого цімцуму від інших цімцумів[10], слід попередньо з'ясувати, у чому полягає відмінність між ним і ними:
Цімцуми (парси) в порядку сходження світів подібні до притчі: коли розумна ідея вбирається в зовсім інший предмет, який сам по собі не має жодного зв'язку зі змістом притчі. Тобто парса скорочує світло так, що воно розкривається в нижчому предметі. Такий цімцум корисний, тільки коли реальність уже є[11]. Але у світлі Ейн Соф, що передує цімцуму, немає реальності сфірот (і навіть джерела для них), тому жоден цімцум такого роду[12] не може перетворити (просту) єдність на множинність (сфірот). Інакше кажучи: сфірот — це реальність «єш», а у світлі Ейн Соф не існує такої реальності й немає джерела для такої реальності. Для того щоб Ейн Соф «міг» створити реальність «єш» без жодного попереднього їй джерела, потрібен цімцум зовсім іншого роду — перший цімцум.
- Суть відмінності першого цімцуму від інших цімцумів
Суть першого цімцуму протилежна іншим цімцумам: інші цімцуми знижують Б-жественне світло (щоб розкрити його в нижчому предметі й на нижчому щаблі), тоді як суть першого цімцуму — піднесення світла і його включення в його джерело й корінь. Притча про це в хасидуті — про людину, яка добре, досконально вивчила певний трактат, так що вона обізнана в ньому й володіє ним досконало; коли вона переходить до вивчення іншого трактату, перший трактат ніби «приховується» і явно не існує навіть у неї самої. Але якщо через певний час вона знову заговорить про нього, то виявиться, що трактат увесь у неї в повноті.
Коли світло Ейн Соф підноситься і включається в джерело — у сам Ейн Соф, воно ніби «приховується», і тим самим розкривається сила обмеження Ейн Соф. Це обмеження — перше в ланцюзі цімцумів[13], наприкінці якого виникають десять сфірот.
Погляди щодо цімцуму
Як сказано[14], «перший цімцум» уперше згадується в писаннях Арі, благословенної пам'яті. Але Арі не пояснив, чи має він на увазі, що цімцум був буквальним чи ні (тобто що це лише питання усунення й приховування), і чи був він у світлі чи у Світилі. Унаслідок цього слова Арі, благословенної пам'яті, можна зрозуміти чотирма способами[15]:
• Цімцум був буквальним — і у світлі, і у Світилі.
• Цімцум був буквальним — але тільки у світлі.
• Цімцум був небуквальним — але й у Світилі теж.
• Цімцум був небуквальним — і до того ж тільки у світлі (а не у Світилі).
- Гра дотримувався першого варіанта[17], і їхній доказ був із законів Тори, що забороняють молитву в нечистих проходах, мезузу в місці приниження тощо.
- Рабі Хаїм із Воложина[18] розійшовся зі своїм учителем (вочевидь, під впливом книжок Хабаду загалом і «Танії» зокрема[19]) і дотримувався третьої думки — що цімцум хоча й не буквальний, але він і в самому Світилі.
- Однак Алтер Ребе постановив (згідно з тим, що отримав від своїх учителів[20]), що цімцум не у Світилі, а тільки у світлі (і то лише на його останньому щаблі.) — і до того ж він не буквальний[21].
Рішення хасидуту (і докладний виклад питань цімцуму)
Необхідність небуквального розуміння цімцуму
Алтер Ребе повністю відкинув розуміння цімцуму в буквальному сенсі, як він написав у «Танії»: «І ось звідси слід зрозуміти помилку деяких мудреців у власних очах, хай простить їх Всевишній, які помилилися й заблукали у своєму вивченні писань Арізаля і зрозуміли питання цімцуму, згадане там, буквально — що Святий, благословенний Він, усунув Себе і Свою суть, не доведи Б-же, з цього світу і лише наглядає згори особливим провидінням над усіма створіннями, що в небесах угорі та на землі внизу». І докладно пояснює[22], що ця думка спростовується і з погляду розуму, і з погляду Каббали:
З погляду розуму — адже до Світила, яке є сам Ейн Соф, незастосовні ні цімцум, не доведи Б-же, ні приховування, бо «зовсім неможливо говорити про питання цімцуму буквально, адже це з властивостей тіла[23], щодо Святого, благословенний» Він[24], і навпаки, «Світило перебуває в розкритті, і тому навіть немовлята знають, що там є Б-г тощо, хоча в них немає осягнення й розуміння, як і що»[25].
І з погляду Каббали — адже це явно сказано в кількох місцях у Зогарі[26]: і це те, що написано в «Тікуним»[27]: немає місця, вільного від Нього, ні у вищих, ні в нижніх, і в «Раая меемна»[28]: Він охоплює все, і немає нікого, хто охоплював би Його тощо, Він Совев коль алмін тощо, і немає нікого, хто вийшов би за межі Його влади, Він Мемале коль алмін тощо, Він пов'язує і з'єднує вид із видом, вище й нижче, і немає близькості в чотирьох стихіях інакше як через Святого, благословенний Він, коли Він серед них.
Приховування, а не усунення
Пояснення цімцуму як небуквального розв'язує питання: оскільки світло насправді не усунулося — як же були створені світи? Однак у світлі сказаного це зрозуміло, як пояснює Алтер Ребе в «Лікутей Тора»[29]: суть цімцуму не у відсутності світла, а в тому, що воно включилося у Світило (і тому залишилося на своєму місці, тільки не в розкритті). Для наочності він наводить притчу про знавця Тори, який знає трактат досконало, в усій його глибині й широті. Чи займається він ним, чи звільнився, щоб займатися іншими трактатами й речами, — трактат закарбований у пам'яті його розуму. Уся різниця в тому, що коли він займається ним, трактат у його думці в розкритті, а коли не займається — він включений у пам'ять у прихованні; і оскільки він у прихованні, людина може вивчати інший трактат, бо тепер попередній предмет, який вона вивчала, не в розкритті, але безсумнівно й очевидно, що він перебуває там.
Ще одну притчу до цього питання наводить Ребе Рашаб — про силу руху в руці. Іноді ми бачимо, що людина не здатна поворухнути рукою (через холод, або тому що лежала на ній, тощо), і проте невдовзі їй знову вдається нею поворухнути. І ось, нездатність ворушити рукою походить від відсутності розкриття сили руху в руці, яка з якихось причин усунулася й не здатна виконувати свою дію. Однак із того, що через деякий час людині знову вдається поворухнути рукою, випливає, що приховування сили не абсолютне, а приховалися лише її зовнішній бік і розкриття, а сама суть сили руху (відсторонена й прихована (першоматерія)) перебуває в руці, як і раніше, навіть тоді, коли людина позбавлена можливості рухати рукою. І так само в питанні цімцуму: скоротилися лише світло й сяйво, а сама суть світла (— Світило, що перебуває вище за розкриття) залишилася на місці цімцуму[30].
Сутність не приховує сутність
Ще один висновок, що випливає з розуміння «небуквального цімцуму», полягає в тому, що світло Ейн Соф перебуває в розкритті і після цімцуму, і в місці порожнечі (тільки це розкриття — з боку світла, і воно не відчувається тими, хто отримує).
Алтер Ребе пояснює[31], і зміст його слів такий: приховування, яке цімцум спричинив у світлі, існує тільки щодо творінь (тих, хто отримує світло), а не щодо Б-жественності, яка дає[32]. Тобто вплив цімцуму на світло полягає лише в тому, щоб творіння не відчували його, — але він не стосується самого світла, і воно перебуває в розкритті і після цімцуму, і в місці порожнечі.
Тобто вся мета й призначення цімцуму — заради розкриття[33] (і більше того — і після цімцуму залишається решимо від світла), — тому (хоча щодо творінь світло приховане) це зовсім не приховує щодо світла.
Притчею до цього Алтер Ребе наводить людину, яка в минулому добре вивчила трактат, а тепер не занурена в нього з поглибленим вивченням, а читає його поверхово. Людина, яка чує її читання, зовсім не відчуває в ньому глибини (щодо слухача цімцум спричиняє приховування, адже він не відчуває глибини, що існує в пам'яті того, хто вивчає), але щодо самого того, хто вивчає, приховування немає зовсім. Коли він читає літери, у них світять усі глибокі ідеї, що існують у його пам'яті з того часу, коли він вивчав поглиблено.
Це питання докладно пояснюється в маамарах наших Ребе, провідників поколінь, починаючи з маамарів Алтер Ребе[34], у яких наводиться аргумент, що визначає й обґрунтовує сказану ідею, а саме: після того як ми знаємо, що й цімцум походить від Його сили, то, згідно з правилом «сутність не приховує саму себе», у цімцумі немає жодного приховування щодо Нього.
Мета
У Гемшеху 5666 Ребе Рашаб пояснює, що мета цімцуму в тому, щоб світло, яке виявлялося (без межі) до цімцуму і через яке стався цімцум, прийшло й виливалося також у світи, але цього разу без цімцуму.
Тобто цімцум був через те, що Б-жественне світло виливалося необмежено, тому сталося розбиття посудин; мета цімцуму — щоб Б-жественне світло продовжувало приходити, але цього разу якщо в такій кількості, то буде розбиття посудин.
(...)І, на перший погляд, незрозуміло, у чому тут новизна, адже й до цімцуму світло Ейн Соф заповнювало все місце порожнечі тощо. Але просто: спочатку, коли світло Ейн Соф заповнювало місце порожнечі, не могло бути існування світів, а якщо так, то не було розкриття у світах тощо. Однак після того, як світи виникли, коли притягують розкриття світла Ейн Соф, що передує цімцуму, розкриття відбувається у світах тощо; і хоча на початку їхнього виникнення це не могло бути, коли світило світло, що передує цімцуму, проте після того, як вони виникли, вони можуть сприйняти й це світло тощо, (...)
Небуквальний цімцум — основа основ хасидуту
Основна стаття – Усе є Б-жественністю
Зовнішні посилання
- Нове світло на питання цімцуму, бюлетень «Гейхал Любавич», випуск 4, 11 нісана 5783 (2 квітня 2023), с. 123
- Йосеф-Іцхак Трієстер, «Приголомшливий цімцум», «Га-Тамім», випуск 55, сторінка 34
- Рав Менахем-Мендл Вільгельм, Новаторство Алтер Ребе щодо цімцуму не в буквальному сенсі, «Гаарот у-веурім Огалей Тора» випуск 1297 Рош га-Шана 5787 (12 вересня 2026), сторінка 67
- Полеміка про цімцум серед великих мислителів на сайті «Маянотеха»
Примітки
- ^ В «Оцрот хаїм», на початку
- ^ На початку: Чертог Адам Кадмон, брама 1 (Друш ігулім ве-йошер), гілка 2.
- ^ Дім 1, кімната 1, розділ 12.
- ^ Двоюрідний брат рабі Іммануеля-Хая Рікі.
- ^ Друга суперечка, параграф 34.
- ^ Там само, параграф 40.
- ^ «Шаар га-шамаїм», п'ятий маамар, розділ 12.
- ^ І див. «Лікутей сіхот», т. 40, ч. 1, с. 98, прим. 27, де цю суперечку порівнюють із суперечкою про тлумачення Писання в питанні тілесності Творця, і пояснюється простий зміст цього: «Серед противників підходу Рамбама були й деякі великі мужі Ізраїлю (і за словами Раавада — „великі й добрі“), такі як рабі Шломо мін га-Гар і рабейну Йона, і зрозуміло(?), що вони не розуміли тілесність Творця буквально, тобто що Він по суті має тіло, а лише — що з огляду на Його необмежену силу в Його владі вбратися в тіло. І тут не місце для цього». І на полях там: «І подібно до цього думки тих, хто розумів питання цімцуму буквально (див. „Шаар га-їхуд ве-га-емуна“ Алтер Ребе, розд. 7, що вони були справжніми каббалістами, адже Алтер Ребе пише лише, „що помилилися й заблукали у своєму вивченні писань Арізаля“, — оскільки вони зрозуміли так, виходячи з віри у Святого, благословенний Він, що Він всемогутній і неможливе з неможливих (див. докладно про це в поясненому в іншому місці)). І тут не місце для цього».
- ^ Згідно з трьома маамарами в «Тора ор»: маамаром, що починається словами «Патах Еліягу», і двома маамарами «Ерда на» після нього, а також посиланнями на джерела, зазначеними в маамарах там.
- ^ Які називаються парсою, тобто цімцум між Ацилут і Брія, між Брія і Єціра та між Єціра і Асія.
- ^ Десяти сфірот (яку хочуть знизити на нижчий щабель.
- ^ І навіть не безліч таких цімцумів.
- ^ Головні з яких: решимо, Адам Кадмон, Акудім, Тогу і Аріх Анпін.
- ^ У першому абзаці вище.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 15, доповнення до Берешит, с. 470.
- ^ «Тікуней Зогар», 122б.
- ^ А на аргумент: адже Зогар явно каже «немає місця, вільного від Нього»[16]? — противники хасидуту відповідали, що немає місця, вільного від Його нагляду.
- ^ Видатний учень Гра, у своїй книзі «Нефеш га-хаїм», розділ 3, зміст «Шомер емуним га-Кадмон», друга суперечка, параграф 41.
- ^ Примітка Ребе, що хоча доказів цього немає, так видається: «І взагалі видається, що рабі Хаїм із Воложина бачив книжки Хабаду, і особливо книгу „Танія“, і зазнав їхнього впливу, хоча я не знаю цього з повними доказами» («Лікутей сіхот», т. 15, с. 470). І див. також «Тора шлема» рава Кашера, ч. 8, дев'ятий том до Шмот, у доповненнях, с. 249, де написано: «І кожен, хто вдумливо пройде третьою брамою його книги „Нефеш га-хаїм“, ясно побачить, що він читав книгу „Танія“ і прийняв її підхід майже в усіх деталях, і там є буквально ті самі вислови, що в „Танії“, тільки він додав джерела з книжок мудреців, щоб пояснити цей підхід». І див. також: Вплив книги «Танія» на книгу «Нефеш га-хаїм» — на сайті «Маянотеха», 30 тішрея 5779 (9 жовтня 2018).
- ^ «Лікутей беурім» (праведного рава р. Гілеля з Паричів) до «Шаар га-їхуд», кінець пункту 12, ось його слова: «І як написано від імені Алтер Ребе, що він чув у святій громаді Межиріч: „Не оскверняйте (те-халелу) Імені святого Мого“ — щоб ви не робили аспекту порожнечі (халаль) у світлі Ейн Соф, що називається Іменем святим Моїм, тобто щоб не розуміли питання цімцуму буквально — що Він усунув суть тощо».
- ^ Маамар, що починається словами «Легавін ма ше-катув бе-Оцрот хаїм».
- ^ У розділі 7 «Шаар га-їхуд ве-га-емуна».
- ^ Під словами «властивості тіла» мається на увазі, що Святий, благословенний Він, оживляє світ лише обмеженою силою, — і це Алтер Ребе береться спростувати (а не те, що Святий, благословенний Він, усунув Себе і зовсім не перебуває у світі, що «залишив Всевишній землю», — адже це ідолопоклонство в прямому сенсі й заперечення основи віри, і безсумнівно й очевидно, що така дурість не спадала на думку Гра, і не це потрібно спростовувати).
- ^ «Танія», «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 7.
- ^ «Тора ор», Ваєра, 14б.
- ^ Як він цитує там, далі в розділі 7 «Шаар га-їхуд ве-га-емуна».
- ^ Тікун 57.
- ^ Тижнева глава «Пінхас».
- ^ У доповненнях до Ваїкра, маамар, що починається словами «Легавін ма ше-катув бе-Оцрот хаїм», аркуш 51б, і див. тут.
- ^ «Сефер га-маамарім 5643», с. 98 (маамар, що починається словами «Га-омнам»).
- ^ Там само, у продовженні маамару, що починається словами «Легавін ма ше-катув бе-Оцрот хаїм»
- ^ І коли говориться «щодо Б-жественності», мається на увазі не тільки Його Ацмут, а й Його світло та поширення.
- ^ Мета цімцуму і всього творіння — у тому, що «забажав Святий, благословенний Він, мати оселю в нижніх світах». Тобто вся мета цімцуму і створення нижніх світів — у тому, щоб зрештою там розкрилися Його Ацмут і суть, благословенний Він.
- ^ Див. «Сефер га-маамарім 5564», с. 66.