Перейти до вмісту

Вивчення Тори

Матеріал з Хабадпедії
" Самопожертва, яка личить синам Тори, — згідно з тлумаченням наших мудреців, благословенна їхня пам’ять: «Людина, якщо помре в наметі», — умертвити всі насолоди у справах світу. Бо навіть малоцінні речі з мирських насолод заважають бути відданим і присвяченим наметові Тори. "

– «Гайом йом», 1 тамуза

Вивчення Тори — заповідь з Тори, джерело якої — вірш «Слухай, Ізраїлю, закони й установлення, які я кажу вам у вуха сьогодні, і вивчайте їх, і дотримуйтеся їх, щоб виконувати»[1]. Вона містить дві заповіді[2]: одна заповідь — заповідь вивчення Тори, а друга — заповідь знання Тори.

Вивчення Тори і знання Тори

Заповідь знання Тори — це заповідь кожному євреєві знати всю Тору. Щодо визначення «всієї Тори» — які частини Тори охоплені обов'язком, а які ні, — законовчителі розійшлися в думках, і в цьому є різні підходи[3]. Арізаль пише[4], що кожна душа з Ізраїлю має займатися всіма частинами Тори — ПАРДЕС, і тому душі доводиться сходити в численні гільгулім, доки людина не вивчить усіх частин Тори.

Заповідь вивчення Тори — це постійна заповідь, що лежить на євреєві щомиті впродовж доби; цю деталь виводять з вірша «Хай не відходить ця книга Тори від уст твоїх, і роздумуй над нею вдень і вночі»[5].

Обов'язок вивчення Тори лежить на євреєві щодня, до дня його смерті, як сказано: «Щоб не відійшли вони від серця твого в усі дні життя твого»[6]. З цього вірша виводять також заборону забувати те, що вже вивчено, і обов'язок повторювати вивчене[7].

Перевага запам'ятовування вивченого

Крім галахічного обов'язку повторювати вивчене, щоб не порушити заборону забування, у вченні хасидуту[8] пояснюється, що завдяки запам'ятовуванню Тори Всевишній перебуває в мозку того, хто вивчає (адже «Орайта ве-Кудша брих Гу кула хад»), і тоді, коли він фактично не вчиться, оскільки Тора, яку він знає, перебуває й закарбована в його мозку. Це й причина слів Гемари[9], що визначення знавця Тори — це той, хто вивчає і здатен відповісти на будь-яке галахічне питання, і галахічного обов'язку виявляти пошану знавцеві Тори та вставати перед ним — заради пошани до Тори, що перебуває в його мозку.

Алтер Ребе вказує для практики[10], що, хоча слід було б, щоб кожен вивчив усі 613 заповідей з усіма їхніми тонкощами[11], проте «через тяжкість часів, нетерплячість розуму, що осягає, і глибину осягуваного» це доступно не кожному. Тому він радить вивчити хоча б П'ятикнижжя Тори, що охоплює всю Тору цілком, і розділ Кодашім, який у Гемарі[12] називається «мудрістю»[13].

Вивчення вголос

У відкритій Торі

Алтер Ребе постановляє[14], що вивчення Тори має відбуватися устами, якщо тільки людина не зайнята розумовим заглибленням, і виводить це з вірша «Хай не відходять слова Тори від уст твоїх». І людина не виконує обов'язку, коли розмірковує подумки, згідно із законом про всі заповіді Тори, що залежать від мовлення[15]. І на цій основі він каже[16], що заповідь вивчення Тори належить до категорії «практичних заповідей», оскільки мовлення вважається дією, згідно з правилом, що «викривлення губ вважається дією»[17].

Крім того, у Гемарі[18] витлумачили вірш «Бо життя вони для тих, хто їх знаходить»[19] так, що Тора дає довголіття тим, хто вимовляє слова Тори устами.

У вченні хасидизму

У хасидуті пояснюється, що в літерах мовлення, які людина вимовляє устами, є особлива сила, оскільки літери мовлення вкорінені в душі людини в найглибшому місці; тому вивчення Тори має бути в мовленні, щоб воно виходило з внутрішньої сутності самого її розуму, і тільки так вона зможе досягти глибини осягнення, що міститься в Торі та галахі. І це додавання стосується всіх властивостей осягнення — і глибини, і розуміння безлічі деталей, і здатності пояснити це тому, хто менший за неї.

Сила мовлення людини призначена, як правило, для іншого, щоб той міг долучитися до її розуму та її почуттів. У навчанні буває, що людина вважається «іншим» щодо самої себе — це коли під час навчання їй заважають сторонні думки; тоді допомагає навчання вголос, щоб прогнати сторонню думку і щоб вона зосередилася на своєму навчанні[20].

Єднання, якого досягають вивченням Тори

Завдяки вивченню та розумінню слів Тори досягається єднання і зв'язок між тим, хто вивчає, і Святим, благословенний Він[21]; єднання досягається тільки при вивченні, що містить розуміння, а не при завчанні без розуміння[22].

Наміри під час вивчення Тори

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення. Причина: навести з розділу 41 наміри, які слід мати на увазі час від часу (тимчасово), — завдати Йому втіхи та прилепитися до Нього. А також намір «ле-їхуда Кудша брих Гу у-Шхінтей».

Встановлення часу для навчання

Приписка Ребе власною святою рукою до листа від 8 адара 5712 (5 березня 1952): Навіть якщо він має рацію у своїх доводах про те, що в нього немає встановленого часу для Тори, — усе ж зрештою навчання бракує!

Крім обов'язку «і роздумуй над нею вдень і вночі», згідно з яким єврей зобов'язаний використовувати кожну вільну мить для вивчення Тори, навіть найзайнятіша людина зобов'язана виділити собі час для вивчення принаймні одного розділу вранці й одного розділу ввечері.

Наші Ребе вимагали не вдовольнятися мінімальним встановленим часом для навчання і щоб кожен додавав до встановленого часу для навчання в міру своїх можливостей і понад це, з ясним знанням, що додавання в навчанні, навіть якщо воно за рахунок часу, відведеного торгівлі та справам, принесе благословення в заробітку; і вимагали, щоб встановленість була не лише встановленістю в часі, а й встановленістю в душі[23], і це одне з нововведень хасидизму Хабад щодо вивчення Тори[24].

Встановлений час для навчання має бути і у відкритій частині Тори, і у внутрішній частині Тори[25], і він має бути таким, щоб бути понад мірою та обмеженням, без розрахунків[26], а в Шабат потрібно в цьому додавати й навчатися довше, ніж в інші будні[27].

Обов'язок і привілей жінок — заохочувати чоловіків до встановленого часу для Тори та нагадувати їм про нього[28].

Встановлений час для Тори стосується і тих, хто займається громадськими потребами, і вони мають дбати про те, щоб громадська діяльність не заважала вивченню Тори[29].

На фарбрейнгені Сімхат Тора 5722 року (1961/1962) Ребе оголосив, що той, хто хоче благословення, хай пройде й подасть пляшку «лехаїм», і Ребе питав кожного, хто проходив, чи є в нього встановлений час для навчання, і за короткий час увесь стіл заповнився пляшками. Далі на фарбрейнгені Ребе з подивом розповів про одного авреха, який сказав, що в нього немає часу на встановлене навчання, оскільки він зайнятий справами заробітку.

Вивчення Тори на вулиці

У Торі написано про вивчення Тори[30]: «І покладіть ці слова Мої на серце ваше . . і навчайте їх синів ваших, щоб говорити про них, коли сидиш ти в домі твоєму, і коли йдеш ти дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш», і в Гемарі вивели[31], що потрібно навчати сина Тори, «щоб вони повторювали їх», і Алтер Ребе пояснює[32], що мається на увазі в Гемарі: потрібно навчати його, доки він не зможе повторювати вивчене, перебуваючи в стані «і коли йдеш ти дорогою».

Перевага повторення літер Тори напам'ять згадується й пояснюється в багатьох місцях у вченні наших Ребе.

У 5702 році (1941/1942) Ребе Раяц почав багато говорити про перевагу вимовляння літер Тори у зв'язку з безбожним холодом, що панував на вулицях Америки щодо юдаїзму, починаючи зі слів, сказаних ним перед членами «Махане Ісраель», і слідом за цим (в Ісру хаг Шавуот того самого року) відбувся розподіл мішнайот для завчання напам'ять. У цей період він пояснив[33], що життя людини залежить від якості повітря, яким вона дихає, тому потрібно зробити так, щоб повітря, яким вона дихає, було повітрям Тори, — і тоді життя здорове, а не повітрям безбожжя — тоді життя хворобливе; і шлях очистити повітря — вимовляння літер Тори, коли йдеш дорогою, — надворі, і це приносить «загальну охорону й особливу охорону», і це зобов'язує кожного знати частину Тори напам'ять, щоб він міг вивчати її на вулиці.

Ще сказав Ребе Раяц про вимовляння літер Тори[34] (переклад з їдишу): «Людина має примножувати вимовляння літер Тори (читання Тегілім, повторення мішнайот), коли й де тільки може, щоб зміцнити існування світу, щоб урятуватися від «Хібут га-кевер» і «каф га-кела» та удостоїтися всіх піднесених розкриттів».

Особливу властивість вимовляння літер Тори — порятунок від покарань «Хібут га-кевер» і «каф га-кела» — докладно викладає Ребе[35]: «Міра для звільнення від „Хібут га-кевер“ — щоб шосту частину доби він вимовляв літери Тори, Тегілім тощо; щоб удостоїтися очищення душі для звільнення від „каф га-кела“ — це через повторення впродовж усього дня, скільки в його силах, мішнайот, „Танії“, Тегілім напам'ять».

Порівняння вивчення Тори з виконанням заповідей

Широка тема, що трапляється і в галахі, і в хасидуті, — це питання про те, що важливіше: вивчення Тори чи виконання заповідей, або навпаки.

У відкритій Торі

У Гемарі[36] наводиться питання «Вивчення важливіше чи дія важливіша?», і після суперечки з цього приводу вирішено, що вивчення важливіше, оскільки «вивчення приводить до дії». На цій основі законовчителі написали[37], що перевага вивчення Тори рівноцінна всім заповідям.

Крім цієї переваги — що завдяки вивченню Тори людина знатиме, як виконувати всі заповіді, — є перевага в самій заповіді вивчення Тори, і в Гемарі[38] вивели це з вірша «Бо мудрість краща за перли, і всі бажані речі не зрівняються з нею»[39], — що навіть «небесні бажані речі», тобто заповіді, не дорівнюють вивченню Тори.

На цій основі встановлено в галахі[40], що коли перед людиною стоїть заповідь, яку можна виконати руками інших, вона не перериває навчання заради виконання цієї заповіді.

Однак разом із тим знаходимо перевагу у виконанні заповідей: коли є заповідь, яку неможливо виконати руками інших, потрібно перервати навчання й виконати заповідь. І Алтер Ребе[41] пояснює, що причина цього в тому, що «бо в цьому вся людина[42], як сказали мудреці[43]: мета мудрості — каяття й добрі діла, а якщо вона не чинить так, виходить, що вона навчається, щоб не виконувати, і краще було б їй, щоб її послід перевернувся їй на обличчя і вона не вийшла на світ».

Щоправда, згідно з Єрусалимським Талмудом[44], вочевидь, вивчення Тори ніколи не поступається перед виконанням заповіді, навіть заповіді, яку неможливо виконати руками інших. І хоча галаху не встановлено так, проте в маамарі на Сімхат Тора Ребе Магараш наводить думку Єрусалимського Талмуду і завершує: «І оскільки тепер Сімхат Тора, зрозуміймо думку Єрусалимського Талмуду»[45], тобто оскільки в Сімхат Тора прагнуть підкреслити перевагу Тори, тому зосередьмося більше на цій думці[46].

Ще каже мішна[47], що вивчення Тори уподібнене гілкам дерева, а виконання заповідей уподібнене корінню дерева; адже дерево, у якого багато гілок і мало коріння, може бути вирване зі свого місця легким вітром, чого немає з деревом, у якого багато коріння, — воно зможе встояти й за сильного вітру.

У вченні хасидизму

У вченні хасидуту є місця, що звеличують перевагу вивчення Тори над виконанням заповідей, і є місця, у яких пояснюється перевага виконання заповідей над вивченням Тори. У загальному погляді в кожному з них є перевага, якої немає в іншому.

Насолода — бітуль

Одне з визначень відмінності між вивченням Тори та виконанням заповідей полягає в тому, що під час вивчення Тори душевний рух людини має бути насолодою від навчання, а під час виконання заповідей має бути рух бітулю та примушування себе виконати волю Того, Хто наказує.

Це визначення трапляється вже в давніх книгах, як слова рабі Аврагама мін га-Гар, з рішонім: «Не стосується сюди довід (причина), що заповіді дано не для насолоди, — це тільки в заповіді, яка залежить саме від дії: коли людина виконує її, вона не має на меті отримати задоволення, адже вона виконує її не для насолоди тіла, а щоб зробити те, що наказав Всевишній; але заповідь вивчення, яка є справою уявлення серця та знання істини, — головне в наказі — уявити собі сказане й насолоджуватися та мати задоволення від знання, щоб радувати своє серце й розум»[48]. Це виводять також з вірша[49] «Накази Г-сподні справедливі, звеселяють серце». На цій основі тому, хто в жалобі, заборонено вивчати Тору[50].

Рамбам додає[51], що, вдумуючись і осягаючи глибину Тори, людина прийде до любові до Всевишнього.

У вченні хасидуту пояснюється, що це визначення випливає з сутнісної відмінності між ними. Вивчення Тори здійснюється силою розуму, який з'єднується з розумом Тори в повному єднанні, і завдяки цьому з'єднується зі Всевишнім, адже «Орайта ве-Кудша брих Гу кула хад», і це викликає в людини насолоду. Тоді як виконання заповідей здійснюється тим, що людина сходить до використання своєї сили дії — сили, у якій вона рівна тваринному світу, і цей спуск відбувається через бітуль і примушування себе[52]. Мовою Гемари іноді «маасе» (дія) означає примус, як «гет меусе»[53], «примушують до цдаки»[54].

Що важливіше — тепер і в прийдешньому майбутньому

Насолода і бітуль — дві важливі деталі в служінні Всевишньому. Бітуль, що міститься в дії, викликає «ітарута ді-лейла» — те, що Всевишній скасовує Себе щодо Свого піднесеного щабля, щоб скоротитися і простягтися у світи. Але саме простягання й розкриття насправді відбувається саме силою Тори. Згідно з цим зрозуміло, що переваги вивчення і дії рівні[55], і тому в Гемарі вирішили суперечку між перевагою вивчення і перевагою дії лише через те, що у вивченні є додаткова перевага — те, що воно приводить до дії.

Цю перевагу — те, що вивчення приводить до дії, — тлумачать (крім простого сенсу: завдяки навчанню людина знає, як здійснити дію) у стилі пояснення в хасидуті так, що й у вивченні, яке є служінням насолоди, є піднесеніший вид, до якого приходять після того, як навчаються в радості й насолоді, — це вивчення з прийняттям ярма з бітулю[56].

У прийдешньому майбутньому буде «дія важливіша», оскільки тоді завершиться служіння бірурім, яке є служінням дією, і завдяки цьому розкриється перевага дії, як і в усьому в прийдешньому майбутньому, у чому розкриється перевага нижчого, оскільки «останнє в дії — перше в задумі»[57]. Ще одна причина в тому, що в прийдешньому майбутньому служіння буде в найпіднесенішому вигляді (оскільки тоді буде усунено «дух нечистоти із землі»), і тому тоді буде служіння, що стоїть вище за служіння насолоди. І загалом у прийдешньому майбутньому речі не перебуватимуть під обмеженнями різних переваг, а буде лише служіння Всевишньому в його чистоті — а це і є головна суть дії[58].

Хай людина завжди вивчає те, чого прагне її серце

Наводиться в Гемарі[59]: «Хай людина завжди вивчає те, чого прагне її серце». Ці слова наводяться в багатьох місцях у вченні наших Ребе і в листах Ребе, який при цьому радить іти цим шляхом.

У хасидуті пояснюється причина того, що мудрість людини залежить від «прагнення її серця»: оскільки «пнімійут Аба — пнімійут Атік» — внутрішній бік сили мудрості в душі людини полягає в силі насолоди в ній, і коли в ній пробуджується насолода, це діє і на її розум[60].

Вивчення в трепеті

Р. Аврагам га-Малах пояснив слова мішни, що відкриває трактат «Брахот» і всю Усну Тору, «З якого часу читають Шма ввечері»: слово «меематай» (з якого часу) — від слова «ейма» (страх) і трепет; підхід до вивчення Тори має бути сповнений трепету[61]. Ребе пояснив цим правило «Немає нічого втраченого»: навіть у разі, коли трепету бракувало, увесь час, поки триває вигнання, можна це надолужити[62].

Особливий засіб для заробітку і для радості

Одному з адморів, який просив у Ребе поради щодо заробітку для всього Ізраїлю, Ребе відповів додати у вивченні Тори та в даванні цдаки[63]. Рабинові, який прийшов до Ребе й попросив благословення бути в радості, Ребе відповів, щоб він додав у вивченні Тори, і завдяки цьому буде в радості.

Ам га-арец

Гемара[64] дає тому, хто не виконує цієї заповіді, зневажливе прізвисько «ам га-арец». У Гемарі навіть написано, що «його можна заколоти в Йом Кіпур, що випав на Шабат». Ще каже Гемара, що заборонено супроводжувати його в дорозі, оскільки його підозрюють у кровопролитті за принципом «тим паче»: якщо свого життя він не шкодує — вивчати Тору й жити, то життя ближнього тим паче.

Метод навчання

Основна стаття – Метод навчання в Любавичах, Метод навчання Ребе

Метод навчання, прийнятий здавна, поділяється на дві частини: навчання «ле-іюна», тобто заглиблення, і навчання на широту знань (гірса), тобто швидше навчання з метою здобути знання в Торі.

Бааль-Шем-Тов проводив зі своїми учнями урок Гемари. Навчання велося з великою гостротою та геніальністю, і вивчали Рамбама, Альфасі, Роша та інших коментаторів з рішонім, що стосувалися Гемари, яку вивчали. Бааль-Шем-Тов мав звичай перекладати слова на їдиш. Якщо вивчали трактат «Арахін» і доходили до вислову мудреців, благословенної пам'яті (аркуш 15, сторінка б) «Лішна тлітаї катіль тлітаї» (= третій язик убиває трьох), Бааль-Шем-Тов перекладав: «Лихослів'я вбиває всіх трьох: того, про кого говорять, того, хто говорить, і того, хто слухає. Тільки це в духовних обгортках, що тяжче за фізичне вбивство[65].

У хасидизмі Хабад завжди робили особливий наголос на поглибленому вивченні Гемари. (Утім, і від навчання на широту знань не відмовлялися, особливо той, кому було не під силу навчатися поглиблено, а в Алтер Ребе щороку закінчували весь Шас згідно з його прямим наказом.)

Магід з Межиріча наказав своєму великому учневі Алтер Ребе щодня поглиблено вивчати Гемару[66]

Хасиди Алтер Ребе встановлювали для себе глибокий поглиблений урок Гемари принаймні тричі на тиждень, і це крім того, що щороку закінчували весь Шас цілком згідно з прямим наказом Алтер Ребе[67].

Адмор Рашаб з Любавичів, який заснував єшиву «Томхей Тмімім», встановив у своїй єшиві метод поглибленого вивчення і навіть хотів призначити головою єшиви гаона, відомого своєю гостротою і глибиною, одного з великих свого покоління, рабі Хаїма з Бриська. Гаон рабі Хаїм з Бриська не погодився на призначення, попри свою близьку дружбу з Ребе Рашабом (найімовірніше, через своє бажання заснувати єшиву, що належала б йому самому.)

В єшиві «Томхей Тмімім» Адмор Раяц встановив головним навчанням вивчення поглиблене й ґрунтовне. Він також встановив особливу годину для записування хідушів Тори. У бейт-мідрашах хасидів Хабаду встановлювали час для поглибленого вивчення Гемари[68], поряд із поглибленим вивченням хасидських книг і маамарів. Раяц також наказав, щоб кожен встановив для себе урок поглибленого вивчення Гемари[69].

Ребе написав у «Лікутей сіхот»[70]: «Двадцять років тому на фарбрейнгені свята Шавуот Ребе Раяц попросив, щоб у кожного був урок поглибленого вивчення Гемари; а з того, що він сказав це в Шавуот, випливає, що це має стосунок до дарування Тори. І справді, це пряма постанова в Мішні».

Метод поглибленого вивчення

У поглибленому вивченні є багато методів навчання. Метод навчання Ребе ґрунтується почасти на методі навчання одного з великих поколінь, близького до хасидизму Хабад, рабі Йосефа Розіна[71]. У своїх сіхот Ребе багато згадує його вчення і навіть відгукувався про його спосіб навчання з великим захопленням.

Пропуск питань, пов'язаних зі скромністю

Наші Ребе кілька разів висловлювалися щодо пропозиції пропускати певні питання, пов'язані з темами скромності, під час занять з малими дітьми, щоб не бентежити їх.

Коли цю пропозицію висунули маскілім, Ребе Цемах Цедек різко відкинув її, оскільки вся Тора — це Тора Всевишнього, і не дай Б-г пропустити бодай один вірш[72]

У самого Ребе можна знайти розрізнення між пропуском цілого трактату, присвяченого цим темам, який Ребе схиляється не вивчати з юними учнями[73], і пропуском кількох віршів з послідовного порядку вивчення, коли іноді користь, якої намагаються досягти, призводить точно до протилежного результату: саме пропуск викликає більший інтерес до пропущеного уривка[74].

Див. також

Додаткова література

  • «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Гілхот талмуд Тора»
  • Принести щастя всій родині, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1861, с. 36, у рубриці «Хаєй Рабі», встановлений час для вивчення Тори
  • Вивчення Тори із зусиллям, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад» 1907, с. 64
  • Вивчення Тори лішма, видання «Гейхал Любавич», випуск 4, 11 нісана 5783 (2 квітня 2023), с. 167

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Дварім 5, 1. Згідно з Кідушин, 29б.
  2. ^ Див. «Гілхот талмуд Тора» Алтер Ребе, розд. 4, закон 6, і згадується там у кількох місцях.
  3. ^ Див. «Гілхот талмуд Тора» Алтер Ребе, розд. 3, «Кунтрес ахарон» 1.
  4. ^ «Сефер га-гільгулім», розд. 4. «Шаар га-гільгулім», передмова 11 і 16. Передмова до «Шаар га-міцвот». «Ец хаїм», брама 49, розд. 5. Та ін. Згадується в «Гілхот талмуд Тора», розд. 1, закон 5, від імені «мудреців істини», як він зазвичай робить, згадуючи питання, що наводиться у вченні Каббали. Наводиться також в «Ігерет га-кодеш», розділ 29.
  5. ^ Єгошуа 1, 8.
  6. ^ Ваетханан 4, 9. Рамбам, Закони вивчення Тори, розд. 1, закон 10.
  7. ^ Рамбам, там само. Див. у «Гілхот талмуд Тора» Алтер Ребе, розд. 3, «Кунтрес» 1, де він наводить із законовчителів, чи це «заборона з Тори» (за думкою рабі Іцхака з Корбея — СМАК, кінець § 105), чи це традиція, що передається з уст в уста, а мудреці оперли її на слова вірша (за думкою Рамбама).
  8. ^ Див. «Лікутей Тора», 30г.
  9. ^ Трактат «Шабат», 114б. «Кідушин», 49б.
  10. ^ Там само.
  11. ^ Як написано в «Сіфрей», розділ «Екев», 48. Наведено в «Законах вивчення Тори» Алтер Ребе, розд. 1, п. 4.
  12. ^ Трактат «Шабат», 31а, наприкінці.
  13. ^ Однак див. у «Гілхот талмуд Тора», розд. 2, п. 9, що людина, яка не може багато навчатися, «має, щоб усе її навчання було в навчанні, що приводить до дії.
  14. ^ «Гілхот талмуд Тора», розд. 2, закон 12.
  15. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, § 63, п. 3.
  16. ^ «Ігерет га-кодеш» — розділ 29.
  17. ^ Бава меція, 90б. Санедрін, 65б.
  18. ^ Ерувін, 54а.
  19. ^ Мішлей 4, 22.
  20. ^ «Сефер га-маамарім 5704», с. 218.
  21. ^ «Лікутей амарим», розділ 5
  22. ^ «Лікутей сіхот», частина 16, с. 436, сіха до тижневого розділу «Пкудей», примітка 23
  23. ^ «Торат Менахем», частина 5, с. 205.
  24. ^ Відповідь Алтер Ребе гаонові Єгошуа Цейтліну, «Лікутей дібурім» (святою мовою), частина 1, с. 9. «Ігрот кодеш», частина 7, с. 152.
  25. ^ Докладніше див. у рубриці «Мі-бейт га-малхут», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1860, с. 14.
  26. ^ Фарбрейнген свята Шавуот 5720 (1 червня 1960), «Торат Менахем», частина 28, с. 120.
  27. ^ З листа від 7 нісана 5718 (28 березня 1958).
  28. ^ «Торат Менахем», частина 26, с. 39. Лист Ребе до «Неший Хабад», місяць елул 5721 (серпень–вересень 1961), надруковано в «Ігрот кодеш» у перекладі, частина 3, с. 225.
  29. ^ Фарбрейнген свята Пурим 5729 (4 березня 1969), «Торат Менахем», частина 55, с. 315. «Гіткашрут», випуск 863. Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1884, с. 31, рубрика «Хаєй Рабі» про встановлений час для Тори в громадських діячів. І див. у випуску «Кфар-Хабада», рубрика «Листи до редакції», випуск 1885, свідчення рава Азімова про те, що Ребе звелів йому встановити час для навчання — не менше двох годин кожного буднього дня.
  30. ^ Дварім 11, 13.
  31. ^ Трактат «Брахот», 13б.
  32. ^ «Гілхот талмуд Тора», розд. 1, «Кунтрес ахарон» 1.
  33. ^ Надруковано: «Сефер га-сіхот 5702», с. 116, 128 — частину наведено в «Гайом йом» 11 тевета. І в «Гайом йом» 9 сівана
  34. ^ «Сефер га-маамарім — Їдиш», с. 92. Наведено в «Гайом йом» 5 швата.
  35. ^ «Гайом йом» 7 швата.
  36. ^ Кідушин, 40б.
  37. ^ Рамбам, Закони вивчення Тори, розд. 3, закон 3. І Алтер Ребе в «Гілхот талмуд Тора», розд. 4, п. 2.
  38. ^ Моед катан, початок 9б.
  39. ^ Мішлей 8, 1.
  40. ^ Рамбам, там само, закон 4. «Гілхот талмуд Тора», там само, п. 3.
  41. ^ «Гілхот талмуд Тора», там само.
  42. ^ Коелет 12, 13.
  43. ^ Брахот, 17а.
  44. ^ Пеа, розд. 1, закон 1.
  45. ^ «Сефер га-маамарім 5626», с. 289.
  46. ^ Див. сіху ночі на другий день холь га-моеду Сукот 5723, де Ребе наводить слова Ребе Магараша і докладно пояснює, як можливо, щоб галаха була за одним боком, і разом із тим тлумачити й іншу думку в служінні Всевишньому.
  47. ^ «Піркей авот», розд. 3, мішна 17.
  48. ^ Недарім, 48а. Див. також передмову до «Еглей таль».
  49. ^ Тегілім 19.
  50. ^ Моед катан, 21а.
  51. ^ «Сефер га-міцвот», заповідь 3.
  52. ^ Див. маамар, що починається словами «Ве-авді Давид» 5746, — «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 2, с. 222.
  53. ^ Гітин, 88а.
  54. ^ Див. «Бейт Йосеф» до «Туру», «Йоре деа», § 248.
  55. ^ Маамар, що починається словами «Ве-шінантам» 5567, — «Маамарей Алтер Ребе» 5564, с. 304.
  56. ^ Маамар, що починається словами «Ве-авді Давид» 5746, — там само.
  57. ^ Маамар, що починається словами «Ве-авді Давид» 5699, — «Сефер га-маамарім 5699», с. 191.
  58. ^ Загальна суть питання наводиться в маамарі, що починається словами «Ве-шінантам» 5567, у маамарі «Ве-авді Давид» 5699, 5746. І в низці місць.
  59. ^ Авода зара, 19а.
  60. ^ Див., наприклад, маамар, що починається словами «Ве-геніф ядо» 5711.
  61. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 66. Сіха 19 кислева 5713 (7 грудня 1952), «Торат Менахем — Гітваадуйот», т. 7, с. 222, пункт 13 קישור לאתר בית חב"ד
  62. ^ Сіха 19 кислева 5713 (7 грудня 1952), «Торат Менахем — Гітваадуйот», т. 7, с. 222, пункт 19 קישור לאתר בית חב"ד
  63. ^ Див. Яаков-Іцхак Рабінович
  64. ^ Псахім, 48б.
  65. ^ «Гайом йом» 13 хешвана.
  66. ^ «Ор Тора» рава Магіда з Межиріча
  67. ^ «Оцар сіпурей Хабад», том 7, с. 216
  68. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 12
  69. ^ «Ігрот кодеш», Ребе Раяц, том 12
  70. ^ «Лікутей сіхот», частина 2
  71. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», «Йоре деа», с. 151.
  72. ^ Лист від місяця адара I 5608. Надруковано в його «Ігрот кодеш», Бруклін 5740, № 12, с. 343 і далі, «Гіткашрут», випуск 569.
  73. ^ «Ігрот кодеш», т. 17, с. 67, равові Яакову-Еліезеру Герцогу з Мельбурна, Австралія, 2 іяра 5718 (22 квітня 1958), у зв'язку з вивченням трактату «Сота».
  74. ^ «Гіткашрут», випуск 566, свідчення р. Агарона-Мордехая Зільберштрома. І див. відповідь на це рава Йосефа-Сімхи Гінзбурга у випуску 784.

Повідомити про помилку на цій сторінці