Хабадпедія:Книга «Танія»/«Ігерет га-тшува»
| Книга «Танія» | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Титульний аркуш і передмова | «Лікутей амарим» | Шаар га-їхуд ве-га-емуна | «Ігерет га-тшува» | «Ігерет га-кодеш» | «Кунтрес ахарон» | |||||||
| «Ігерет га-тшува» | ||
|---|---|---|
| «Ігерет га-тшува» — розділ 1 | Розділ 1. Навчали наприкінці трактату «Йома»: є три види спокути, і тшува — при кожному з них. Порушив заповідь-припис і покаявся — не зрушить звідти, як йому простять. Порушив заповідь-заборону і покаявся — тшува залишає в підвішеному стані, а Йом Кіпур спокутує. (Пояснення: хоча щодо виконання заповіді-припису вона велика, бо скасовує заповідь-заборону, — це тому, що виконанням заповіді-припису притягується світло й достаток у вищі світи із сяйва світла Ейн Соф, благословенний Він (як написано в Зогарі, що 248 приписів — це 248 органів Царя), а також на його Б-жественну душу, як написано: «Який освятив нас заповідями Своїми». Але щодо тшуви — хоча йому прощають кару за те, що повстав проти Його царства, благословенний Він, і не виконав повеління Царя, — усе ж світла бракує тощо, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, на вірш «Викривлене не може випростатися»: це той, хто пропустив вечірнє читання «Шма» чи тощо. Бо хоча він відтепер остерігається завжди читати «Шма» ввечері й уранці, його тшува не допомагає виправити те, що він пропустив одного разу. А той, хто порушує заповідь-заборону, — через те, що зло приліпилося до його душі, — спричиняє ваду нагорі, у її корені й джерелі, з якого вона витесана (в одіяннях десяти сфірот Асії, як написано в «Тікуней Зогар»: «одіяння приготував Ти їм, з яких вилітають душі для людей» тощо), тому немає спокути ні його душі, ні нагорі до Йом Кіпуру, як написано: «І спокутує святилище від нечистот синів Ізраїлю і від злочинів їхніх» тощо, «перед Г-сподом очиститеся» — саме «перед Г-сподом». І тому не можна виводити звідси жодного послаблення, боронь Б-же, у заповідях-приписах, і особливо у вивченні Тори. Навпаки, сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Простив Святий, благословенний Він, ідолопоклонство» тощо, хоча за них — карет і смертна кара за вироком суду, «і не простив нехтування вивченням Тори»). Порушив провини, за які карет і смертна кара за вироком суду, — тшува й Йом Кіпур залишають у підвішеному стані, а страждання відмивають (пояснення: завершують спокуту, і це від вислову «відмивання» й «ополіскування» — щоб начисто відполірувати душу, бо «кпара» означає витирання, яким стирають бруд гріха), як сказано: «І стягну різкою за злочин їхній і виразками — за провину їхню». Кінець цитати з барайти:
І ось, заповідь тшуви за Торою — це лише полишення гріха (як сказано в Гемарі, у третьому розділі «Санедрін», і в «Хошен мішпат», наприкінці розділу 34, щодо свідчення), тобто щоб він вирішив у серці своєму, усім серцем, більше не повертатися до своєї глупоти — повставати проти Його, благословенного, царства — і не порушувати більше повеління Царя, не дай Б-г, ні в заповідях-приписах, ні в заповідях-заборонах. І це головний зміст слова «тшува» — повернутися до Всевишнього всім серцем і всією душею, щоб служити Йому й дотримуватися всіх Його заповідей, як сказано: «Хай полишить нечестивий шлях свій і людина беззаконня — думки свої, і повернеться до Г-спода» тощо. І в главі «Ніцавім» сказано: «І повернешся ти до Г-спода, Б-га твого, і слухатимеш голосу Його» тощо «усім серцем твоїм» тощо; «Повернися, Ізраїлю, до Г-спода, Б-га твого» тощо; «Поверни нас, Г-споди, до Себе» тощо. А не так, як думає простий люд, що тшува — це піст. І навіть у того, хто переступив гріхи, що за них карають каретом і смертною карою за вироком рабинського суду, у якого завершення спокути — через страждання, тобто Святий, благословенний Він, насилає на нього страждання (як сказано: «Стягну жезлом» тощо — саме «стягну»), — це коли його тшува приємна Йому, благословенному, коли він повертається до Всевишнього всім серцем і душею з любові: тоді пробудженням знизу — і «як у воді обличчя» тощо — пробуджується згори, щоб пробудити любов і милість Всевишнього, щоб очистити його гріх стражданнями в цьому світі, як сказано: «Бо кого любить Г-сподь, того карає» тощо. Тому Рамбам і «Смаг» зовсім не згадали жодного посту в заповіді тшуви, навіть за гріхів, що за них карають каретом і смертною карою за вироком рабинського суду, — а лише сповідь і прохання про прощення, як сказано в Торі: «І сповідаються в гріху своєму» тощо. А сказане в Йоеля: «Поверніться до Мене всім серцем вашим, у пості й у плачі» тощо — це щоб скасувати вирок, винесений для очищення гріха покоління стражданнями від сарани. І в цьому причина всіх постів, яких дотримуються з приводу всякої біди, щоб вона не прийшла на громаду, і як сказано в «Мегілат Естер (Сувої Естер)». А те, що написано в книгах мусару, і на чолі їх — у книзі «Рокеах» і в «Сефер хасидім», — про численні пости й самокатування для того, хто переступив гріхи, що за них карають каретом і смертною карою за вироком рабинського суду, а також для того, хто марно виливає сім'я, який заслуговує на смерть від руки Небес, як сказано в Торі про Ера й Онана, і закон про нього в цьому відношенні — як про тих, хто заслуговує на карет, — це для того, щоб урятуватися від кари стражданнями згори, не дай Б-г. А також щоб спонукати й прискорити завершення спокути своєї душі. А також, можливо, він повертається до Всевишнього не всім серцем і душею з любові, а лише зі страху: |
редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 2 | Розділ 2. Проте все це стосується спокути й прощення гріха — йому повністю прощено те, що він порушив повеління Царя, коли здійснив повну тшуву, і не нагадують йому ні слова, ні півслова в день суду, щоб покарати його за це, не дай Б-г, у світі прийдешньому, і він повністю звільнений від суду у світі прийдешньому. Проте щоб бути приємним перед Всевишнім, благоприємним і любим перед Ним, благословенним, як до гріха, щоб доставляти задоволення своєму Творцеві своїм служінням, — потрібно було принести жертву ола навіть за легку заповідь-припис, у якій немає карету й смертної кари за вироком рабинського суду, як витлумачили наші мудреці, благословенної пам'яті, у «Торат коганім» на вірш «І буде приємна йому», і як сказано в Гемарі, у першому розділі «Звахім», що ола спокутує за заповідь-припис і є дарунком після того, як людина здійснила тшуву й кару їй простили. І як людина, що завинила перед царем і вмилостивила його через заступників, і той простив їй, — усе ж вона посилає йому дарунок і підношення, щоб той був прихильний до неї бачити обличчя царя (а вислів «спокутує», і також сказане в Торі «І буде приємна йому, щоб спокутувати його» — це не спокута його душі, а спокута перед Всевишнім, щоб доставляти задоволення своєму Творцеві, як сказано там у Гемарі, і як написано: «Без вади хай буде, щоб бути приємною»). А тепер, коли в нас немає жертви, щоб здобути прихильність Всевишнього, піст — замість жертви, як сказано в Гемарі: «Хай буде зменшення мого жиру й моєї крові, яке зменшилося, ніби я приніс їх перед Тобою» тощо. Тому ми знаходимо в багатьох танаїв і амораїв, що за легку провину вони постили дуже багато постів, як рабі Ельазар бен Азарья, який дозволяв корові виходити в Шабат із ременем між рогами, а мудреці забороняли; і одного разу так вийшла корова його сусідки, а він не заперечив їй, і почорніли його зуби від постів за те, що не виконав слів своїх товаришів. І так само рабі Єгошуа, який сказав: «Соромлюся я ваших слів, доме Шамая», і почорніли його зуби від постів. А в Рав Уни одного разу перевернувся ремінь тфілін, і він постив 40 постів. І багато подібного. І на цій основі Арізаль навчав своїх учнів, згідно з наукою істини, кількості постів за численні провини й гріхи, хоча за них немає ні карету, ні смерті від руки Небес, наприклад за гнів — 151 піст тощо. І навіть за рабинську заборону, як «стам єйнам», хай постить 73 пости тощо. І так само за нехтування рабинською заповіддю-приписом, як молитва, хай постить 61 піст тощо. І загалом, таємниця посту — дивовижний засіб для розкриття Вищої Волі, благословенна вона, як жертва, про яку сказано: «Приємні пахощі для Г-спода». І як написано в Єшаягу: «Чи це назвеш постом і днем благовоління для Г-спода?» — з чого випливає, що приємний піст — це день благовоління: | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 3 | Розділ 3. І ось пізні вчителі мусару розійшлися в думках про того, хто згрішив одним гріхом багато разів. Бо дехто каже, що йому потрібно постити кількість постів за цей гріх багаторазово, за кількістю разів, що він згрішив. Наприклад, той, хто вивергає сім'я марно, для якого кількість постів, зазначена в «Тікуней тшува» від Арізаля, — 84 пости, і якщо він згрішив цим, для прикладу, десять чи двадцять разів, йому потрібно постити десять чи двадцять разів по 84, і так завжди. Подібно до жертви хатат, яку зобов'язаний приносити за кожен раз. А дехто уподібнює це до жертви ола, що приноситься за заповіді-приписи, бо навіть якщо порушив кілька заповідей-приписів, отримує спокуту однією олою, як сказано в Гемарі, у першому розділі трактату Звахім. І прийняте рішення в цьому — постити тричі за кількістю постів за цей гріх, тобто 252 пости за виверження сім'я марно, і так само за інші гріхи й провини. А причина цього — згідно з написаним у святому Зогарі, наприкінці глави «Ноах»: «Коли людина грішить перед Святим, благословенний Він, один раз — робить слід тощо; утретє — розтікається ця пляма з одного боку на інший тощо». Тому й кількість постів потрібна тричі тощо. Проте все це — про людину сильну й здорову, якій безліч постів зовсім не шкодить для здоров'я її тіла, як у перших поколіннях. Але тому, кому безліч постів шкодить, так що він може дійти до хвороби чи нездужання, не дай Б-г, як у цих наших поколіннях, заборонено множити пости навіть за гріхи, що за них карають каретом і стратами за вироком суду, і тим більше за заповіді-приписи й заповіді-заборони, за які немає карету. А лише наскільки він оцінить у душі своїй, що це напевно йому зовсім не зашкодить. Бо навіть у перших поколіннях, за днів танаїв і амораїв, так постили тільки здорові, які могли завдавати собі страждань, а той, хто не може завдавати собі страждань і постить, називається грішником у Гемарі, у першому розділі трактату Таанит. І навіть якщо постить за провини, які на ньому, як пояснив Раші там, і як сказано в Гемарі, у першому розділі трактату Звахім, що немає людини з Ізраїлю, яка не була б зобов'язана за заповідь-припис тощо. І тим більше той, хто знавець Тори, — він грішить і карається вдвічі, бо через слабкість від посту не зможе займатися нею як належить. Яке ж його виправлення? Як написано: «І гріх свій спокутуй цдакою». І як написали законовчителі: давати за кожен день посту покаяння вартістю 18 польських «гдолім» тощо, а багатий додасть за своїм багатством тощо, як написав «Маген Аврагам», закони посту:
Проте кожна людина з душею, що прагне близькості до Б-га, щоб виправити свою душу, повернути її до Б-га найкращою і найдосконалішою тшувою, хай буде сувора до себе, щоб надолужити хоча б один раз за все своє життя кількість постів за кожен із тяжких гріхів, за які належить смертна кара, хоча б навіть тільки від руки Небес, — наприклад, за марне виверження сім'я — 84 пости один раз за своє життя. І він може перенести їх на короткі дні взимку і поститися близько десяти постів, наприклад, за одну зиму або менше, і завершити кількість 84 постів за 9 років або більше, за своїми силами (а також може трохи поїсти приблизно за 3 години до сходу сонця, і проте це вважається постом, якщо він так обумовив), а для надолуження 252 постів, як сказано вище, хай постить іще 4 рази по 84 тільки до полудня, бо це також вважається постом в Єрусалимському Талмуді. І 2 половини дня зараховуються йому за один день у цьому відношенні. І так само за інші подібні гріхи, бо кожне серце знає гіркоту своєї душі і прагне виправдання: Проте кількість постів, що перевищують 252 тощо, які він мав би постити, щоб рахуватися з думкою суворих, що вимагають постити кількість постів за кожен гріх за кількістю разів, що згрішив, як сказано вище, — хай викупить їх усі цдакою вартістю 18 польських «гдолім» за кожен день. І так само всі інші пости, які потрібно постити за провини, за які немає смертної кари, і навіть за нехтування заповідями-приписами Тори й мудреців, і вивчення Тори, що дорівнює їм усім, — за кількістю, зазначеною в «Тікуней га-тшува» від Арі, благословенної пам'яті (і більшість їх згадано в «Мішнат хасидім», у трактаті «Тшува»), — усе однаково для всіх: хай викупить цдакою, як сказано вище, якщо не може завдавати собі страждань, як сказано вище. І хоча це становитиме певну суму, немає побоювання через «хай не розтринькує більше п'ятої частини». Бо це не називається марнотратством у такому разі, оскільки він робить це, щоб викупити свою душу від постів і умертвіння плоті. І це не менше за лікування тіла й інші його потреби. А оскільки кількість постів, згаданих у вищеназваних «Тікуней тшува», вельми й вельми велика, тому нині всі, хто тремтить перед словом Г-спода, зазвичай вельми й вельми примножують цдаку через слабкість покоління, яке не може настільки завдавати собі страждань (і як я написав в іншому місці на вірш «Милості Г-спода, бо не вичерпалися»): |
редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 4 | Розділ 4. Проте все вищесказане стосується завершення спокути й очищення душі перед Всевишнім після тшуви, як я навів вище з Гемари, першого розділу «Звахім», що ола — це дарунок після того, як заступник умилостивив, тощо. Проте початок заповіді тшуви та її суть — повернутися до Г-спода в істині й усім серцем. Необхідно добре роз'яснити це з докладним поясненням. Передуючи сказаним у святому Зогарі в поясненні слова «тшува» шляхом таємного вчення: «Ташув гей» (повернеться гей). Нижня гей — нижня тшува. Вища гей — вища тшува. А також сказаним у святому Зогарі в кількох місцях, що тшува не допомагає тому, хто пошкодив свій союз і вивергнув сім'я марно. І це дуже дивовижна річ, адже немає нічого, що встояло б перед тшувою, і навіть ідолопоклонство і заборонені зв'язки тощо. І пояснив «Решит хохма», що має на увазі Зогар: не допомагає нижня тшува, а лише вища тшува тощо. Щоб зрозуміти це хоч трохи, потрібно передувати поясненим у Писанні й у словах наших мудреців, благословенної пам'яті, щодо карету й смерті від руки Небес: коли людина чинила гріх, за який належить карет, вона справді помирала до п'ятдесяти років, а за смерті від руки Небес справді помирала до шістдесяти років, як Хананья бен Азур, пророк, в Ірміягу (а іноді й за смерті від руки Небес стягують негайно, як ми знаходимо в Ера й Онана). Але ж у кожному поколінні було безліч тих, хто підлягав карету й смертній карі, які продовжили дні свої (і обидва вони) [і роки свої] в приємності. Проте суть буде зрозуміла виходячи з написаного: «Бо доля Г-спода — народ Його» тощо — частина Імені Гаває, благословенний Він, як написано: «І вдихнув у ніздрі його душу життя», а «хто вдуває — вдуває з глибини себе» тощо. І хоча в Нього немає тілесного образу тощо, не дай Б-г, але Тора говорить мовою людей. Бо подібно до того як у людини внизу, для прикладу, є велика відмінність і різниця між диханням, що виходить з її уст під час мовлення, і диханням, що виходить під час видування: у тому, що виходить під час мовлення, зодягнена сила й життєвість у дуже малій мірі, і це зовнішній аспект живої душі, що в ній, а в тому, що виходить із силою того, хто видуває, — бо «вдуває з глибини себе» — зодягнені сила й життєвість внутрішні, з аспекту живої душі тощо. Так само, для прикладу, з безмежною відмінністю: є величезна різниця нагорі між усім воїнством небесним, і навіть ангелами, які створені з небуття в буття й живуть та існують завдяки зовнішньому аспекту життєвості й достатку, що їх виливає Ейн Соф, благословенний Він, щоб оживляти світи, — і цей аспект називається «подихом уст Його», для прикладу, як написано: «І подихом уст Його — все воїнство їхнє», і це категорія життєвості, зодягненої в літери десяти речень (які є категорією посудин, сходжень тощо, як я написав у «Лікутей амарим», частині 2, розділі 11), — і душею людини, яка спочатку походить від внутрішнього аспекту життєвості й достатку, що їх виливає Ейн Соф, благословенний Він, як написано: «І вдихнув» тощо, а потім спустилася за порядком щаблів також через літери речення «Створимо людину» тощо, щоб зодягнутися в тіло нижнього цього світу. Тому ангели називаються в Писанні іменем «елокім», як написано: «Бо Г-сподь, Б-г ваш, — Б-г богів» тощо, «Дякуйте Б-гу богів» тощо, «І прийшли сини Б-жі стати» тощо. Тому що отримання їхньої життєвості — із зовнішнього аспекту, тобто лише з категорії літер, а Ім'я Елокім — зовнішній аспект щодо Імені Гаває, благословенний Він. Але душа людини, яка походить із внутрішнього аспекту життєвості, — частина Імені Гаває, благословенний Він. Бо Ім'я Гаває вказує на внутрішній аспект життєвості, який незрівнянно вищий за категорію літер. А пояснення цього — як відомо з речення Еліягу: «Ти — Той, Хто здійснив десять виправлень, і ми називаємо їх десятьма сфірот, щоб ними керувати прихованими світами» тощо. «Ти мудрий, але не відомою мудрістю, Ти розумний, але не відомим розумінням» тощо. І всі десять сфірот включені й натякнуті в Імені Гаває, благословенний Він. Бо йуд, яка є лише точкою, натякає на Його, благословенного, Хохму, яка перебуває в стані прихованості й утаєння, перш ніж прийшла до поширення й розкриття осягнення й розуміння (а шип над йуд натякає на категорію Вищої Волі, благословенна вона, яка незрівнянно вища за щабель вищої Хохми, як відомо). А після того як вона прийшла до поширення й розкриття осягнення й розуміння для прихованих світів, вона включена й натякнута в літері гей, яка має протяжність у ширину, що вказує й натякає на розширення пояснення й розуміння, а також у довжину, що вказує на сходження й виливання згори вниз до прихованих світів. А потім, коли це сходження й виливання триває ще нижче, до розкритих світів, — подібно до того як людина, що бажає розкрити свою мудрість іншим через своє мовлення, для прикладу, — це сходження включене й натякнуте в літерах вав-гей. Бо вав вказує на сходження згори вниз. І це сходження також відбувається через Його якість милості й доброти та інші Його святі якості, які загалом включені до числа шість у вірші «Тобі, Г-споди, велич» тощо до «Тобі, Г-споди, царство» тощо, не включно. Бо Його, благословенного, якість Малхут називається «словом Г-споднім», як написано: «Бо слово царя — влада», і вона включена й натякнута в останній літері гей Імені Гаває. Бо внутрішній аспект і джерело мовлення — це дихання, що піднімається із серця й поділяється на п'ять місць утворення звуків у роті: אחה"ע — із гортані тощо. І також звучання гей — це лише категорія дихання, як написано: «Легка літера, у якій немає відчутності». І хоча в Нього немає тілесного образу, не дай Б-г, але Тора говорить мовою людей. Тим більше що й слово Г-споднє — це 22 літери, що поділяються на п'ять груп місць утворення звуків, і ними створено все створене (і як я написав у «Лікутей амарим», частині 2, розділі 11 пояснення цих літер). І так само, для прикладу, з безмежною відмінністю, у душі людини, яка є категорією Б-жественної душі, — бо «з глибини Своєї вдихнув», — є категорія прихованого розуму, натякнута в літері йуд, у силах якого вийти в розкриття, щоб розуміти й осягати Його, благословенного, істинність і Його велич тощо, кожен у свою міру, за широтою свого розуму й розуміння. І в міру того як він заглиблює свій розум і розширює своє знання й розуміння, щоб вникати в Його, благословенного, велич, його розуміння натякнуте в літері гей, яка має ширину, а також довжину, що вказує на сходження згори вниз, — щоб породити з його розуміння й роздумів про велич Всевишнього любов і трепет та їхні породження в його мозку й у потаємних глибинах його серця, а потім — у розкритті його серця. І звідси виходить істинне служіння — у заняттях Торою й заповідями — голосом і мовленням або дією, і це літери вав, гей тощо. І також роздуми, щоб розуміти й осягати Його, благословенного, істинність і велич, виходять теж із Тори, бо Тора виходить із Хохми — це категорія йуд Імені Гаває тощо: | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 5 | Розділ 5. І ось сходження й спуск Б-жественної душі в цей світ, щоб зодягнутися в тіло людини, відбулися із внутрішнього аспекту й джерела мовлення — це вище дихання, на яке натякає літера — нижня гей, як сказано вище, і як написано: «І вдихнув у ніздрі його душу життя, і стала людина живою істотою», а «хто вдуває» тощо. І це те, що написано: «Бо доля Г-спода — народ Його, Яаков — вервечка долі Його», тобто як мотузка, для прикладу, один кінець якої прив'язаний нагорі, а інший внизу. Бо ось простий зміст сказаного в Писанні «І вдихнув» — щоб указати нам, що, для прикладу, коли людина дме в якесь місце, якщо є щось, що розділяє й перепиняє посередині, дихання того, хто видуває, зовсім не піднімається й не досягає того місця, — так само, якщо є щось, що розділяє й перепиняє між тілом людини й категорією вищого дихання. Але насправді ніщо матеріальне й духовне не розділяє перед Ним, благословенним, адже «Хіба не наповнюю Я небо й землю», і «Повна вся земля славою Його», і «немає місця, вільного від Нього», «на небесах угорі й на землі внизу немає нічого іншого», і Він наповнює всі світи тощо, — а лише як написано в Єшаягу: «Але гріхи ваші розділили між вами й Б-гом вашим». А причина в тому, що вони проти Вищої Волі, благословенне Ім'я, що оживляє все, як написано: «Усе, що побажав Г-сподь, зробив Він на небесах і на землі» (і як пояснено вище, що вона — джерело виливання Імені Гаває і на неї натякає шип літери йуд). І в цьому суть карету: відсікається й переривається мотузка сходження від Імені Гаває, благословенний Він, яка виходить із нижньої гей, як сказано вище. І як написано в главі «Емор»: «І відсічеться та душа від обличчя Мого, Я — Г-сподь». «Від обличчя Мого» — саме. А за інших гріхів, за які немає карету, в усякому разі вони завдають шкоди душі, як відомо. А «пгам» (шкода) — від вислову «щербина ножа», і це, для прикладу, як товста мотузка, звита з 613 тонких мотузок, — так і згадана мотузка сходження складається з 613 заповідей, і коли людина порушує, не дай Б-г, одну з них, переривається тонка мотузка тощо. Але навіть у того, хто підлягає карету й смерті, все ще залишається в ньому слід від його Б-жественної душі, і завдяки цьому він може жити до 50 або 60 років, але не більше (а те, що наводиться від імені Арізаля, що в нього входить категорія макіфа тощо, — не стосується матеріального життя тіла й говорить про час до 50 років або про наш час, як далі): | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 6 | Розділ 6. Проте це було в той час, коли євреї були на вищому щаблі, коли Шхіна перебувала серед Ізраїлю в Храмі. І тоді вони отримували життєвість для свого тіла тільки через одну лише Б-жественну душу, із внутрішнього аспекту достатку, який виливає Ейн Соф, благословенний Він, через Ім'я Гаває, благословенний Він, як сказано вище. Але після того як вони спустилися зі свого щабля й своїми діяннями спричинили таємницю вигнання Шхіни, як написано: «І за злочини ваші відіслана мати ваша», — тобто спустилося виливання категорії згаданої нижньої гей, і сходило зі щабля на щабель усе нижче й нижче, поки її виливання не зодягнулося в десять сфірот нога, що виливають достаток і життєвість через сузір'я, і все воїнство небесне, і правителів над ними, всьому живому матеріальному в цьому світі, а також усьому, що росте, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Немає жодної травинки внизу, у якої не було б сузір'я» тощо, — тоді й грішник, і злочинці Ізраїлю можуть отримувати життєвість для свого тіла і тваринної душі, так само, як інші тварини, як написано: «Уподібнився до худоби, зрівнявся з нею». І більше того — з ще більшою силою й міццю, згідно з поясненим у святому Зогарі, глава «Пкудей», що весь достаток і життєвість, що виливаються в людину внизу в той час і мить, коли вона чинить зле в очах Всевишнього ділом, або мовленням, або грішними помислами тощо, — усе виливається їй із палат ситра ахра, пояснених там у святому Зогарі. А людина має свободу вибору — отримувати свій достаток із палат ситра ахра чи з палат святості, звідки виливаються всі добрі й святі думки тощо. Бо одне проти іншого створив Б-г тощо. А палати ситра ахра отримують і черпають свою життєвість із зодягання й сходження достатку десяти сфірот нога, яка складається з категорії добра і зла, — це категорія Дерева пізнання тощо, як відомо знавцям таємного вчення. І ось написано: «Яаков — вервечка долі Його». Для прикладу: як мотузка, один кінець якої нагорі, а інший внизу, — якщо людина потягне за інший її кінець, то сколихнеться й потягнеться за ним і перший кінець, наскільки він може потягнутися. Так само в корені душі людини та її джерелі, з категорії згаданої нижньої гей: вона притягує й низводить її виливання своїми лихими ділами й думками вглиб палат ситра ахра, так би мовити, звідки вона отримує свої думки й діла. А оскільки саме вона притягує їм достаток, тому вона бере частку насамперед, і досить для того, хто розуміє. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Немає в наших руках ні благополуччя грішників» тощо, — «у наших руках» саме, тобто під час вигнання після зруйнування. І це категорія вигнання Шхіни, так би мовити, — виливати в палати ситра ахра, які ненависні Його, благословенного, душі. А коли людина здійснює належну тшуву, вона віддаляє від них достаток, який притягла своїми ділами й думками. Бо своєю тшувою вона повертає виливання Шхіни на її місце. І це «Ташув гей» — нижня гей — зі стану вигнання, як написано: «І повернеться Г-сподь, Б-г твій, — вигнанці твої», тобто разом із вигнанцями твоїми, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Не сказано „і поверне“» тощо: | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 7 | Розділ 7. Проте шлях істини й прямоти до щабля нижньої тшуви — згаданої нижньої «гей» — це, загалом, дві речі. Перша — пробудити вище милосердя із Джерела милосердя на свою нешаму і Б-жественну душу, що впала з високого даху — Життя всякого життя, благословенний Він, — у глибоку яму, тобто в палати нечистоти й ситра ахра. І на її джерело в Джерелі життя — це Ім'я Гаває, благословенний Він, як сказано: «І хай повернеться до Гаває, і Він змилується над ним». Зміст: пробудити милосердя на вплив Імені Гаває, благословенний Він, який зійшов і опустився в нечисті палати ситра ахра, щоб оживляти їх, через діяння людини, її хитрощі й лихі думки, як сказано: «Цар полонений у жолобах» — у жолобах мозку тощо, — це щабель вигнання Шхіни, як сказано вище. І час, придатний для цього, — під час «Тікун хацот», як написано в сидурі в примітці, див. там докладно. І це те, що сказано там: «Упав вінець із нашої голови, горе нам, бо ми згрішили». Тому Святий, благословенний Він, називається «приниженим Царем» у «Піркей гейхалот», як написав Рамак, благословенної пам'яті, бо немає приниження більшого за це. І особливо коли розумний вдумається у велич Ейн Софа, благословенний Він, Мемале коль алмін і Совев коль алмін, — кожен за мірою свого розуму й розуміння, — він вельми й вельми гірко сокрушатиметься через це:
А друга — сокрушити й підкорити кліпу й ситра ахра, вся життєвість якої — лише щабель грубості й пихи, як сказано: «Якщо піднесешся, як орел» тощо. А сокрушення й підкорення аж до самого пороху — це її смерть і скасування. І це через серце розбите й сокрушене, і щоб бути зневаженим у своїх очах, відкинутим тощо. І як сказано в святому Зогарі на вірш «Жертви Б-гу — дух сокрушений, серце розбите й сокрушене» тощо: адже всяка жертва з худоби — в ім'я Гаває, це атрибут милосердя. Але в ім'я Елокім, це атрибут суду, не приносять жертви з худоби, а лише щоб сокрушити й усунути дух нечистоти й ситра ахра, і це «дух сокрушений». І як сокрушується дух ситра ахра? Коли серце розбите й сокрушене тощо. А як розбивається й сокрушується серце? Лише в малій мірі — через самокатування й пости в ці наші покоління, коли в нас немає сил багато постити, як цар Давид, згідно з висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, на вірш «І серце моє умертвлене в мені» — що він умертвив його постом. Але головне підкорення серця, щоб воно було розбите й сокрушене, і усунення духу нечистоти й ситра ахра — у тому, щоб бути з «марей де-хушбана» в глибині пізнання: заглиблювати своє пізнання й розуміння одну годину щодня або вночі перед «Тікун хацот», щоб вдуматися в те, що він спричинив і зробив своїми гріхами — щабель вигнання Шхіни, як сказано вище, — а також [спричинив] відрив своєї нешами й Б-жественної душі від Життя всякого життя, благословенний Він, і низвів її в місце нечистоти й смерті, тобто в палати ситра ахра, і вона стала для них колісницею, щоб отримувати від них шефа й життєвість для впливу на своє тіло, як сказано вище. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Нечестиві за життя називаються мертвими», тобто їхнє життя виходить із місця смерті й нечистоти (і також сказане «Не мертві прославлять» тощо — це не як «той, хто насміхається з бідного», не дай Б-г, а маються на увазі нечестиві, які за життя називаються мертвими, яких бентежать чужими думками, поки вони у своєму нечесті й не бажають тшуви, як відомо). І навіть той, хто не переступив гріха, за який карають каретом, і також не гріха, за який карають смертю від руки Небес, — такого як марне виливання сім'я тощо, — а лише інші легкі провини, усе ж, оскільки вони завдають шкоди нешамі й Б-жественній душі, подібно до шкоди й розриву тонких канатів, як сказано вище, — то за безлічі гріхів може бути шкода, як від однієї заборони, за яку належить карет або смерть. І навіть за повторення одного гріха дуже багато разів. Як пророк уподібнив гріхи до хмари, що затьмарює світло сонця, як сказано: «Зітру, як хмару, злочини твої» — це тяжкі провини, [що відокремлюють] внутрішню суть впливу Імені Гаває, благословенний Він, від Б-жественної душі, подібно до того як густа й темна хмара відокремлює сонце від землі й тих, хто живе на ній, у вигляді притчі. «І як хмара — гріхи твої» — це легкі провини, які людина топче п'ятами, що відокремлюють, подібно до відокремлення легкою й тонкою хмарою, у вигляді притчі. І ось, як у цій притчі: якщо людина поставить перед сонячним світлом у вікні дуже багато легких і тонких перегородок, вони затемнюють, як одна товста перегородка, і навіть більше. Так само і в тому, що порівнюється, — з усіма гріхами, які людина топче п'ятами, і тим більше з відомими зі слів наших мудреців, благословенної пам'яті, що вони прямо як ідолопоклонство, заборонені зв'язки і кровопролиття. Наприклад, відвернення очей від цдаки, як сказано: «Стережися, щоб не було в серці твоєму думки низької (бельяал)» тощо, а бельяал — це той, хто служить ідолам тощо. А той, хто розповідає лихе про ближнього, — це лихослів'я, що дорівнює ідолопоклонству, забороненим зв'язкам і кровопролиттю; і всякий, хто гнівається, — ніби служить ідолам; і також той, у кому є зарозумілість. І багато подібного в Гемарі. А вивчення Тори дорівнює їм усім, за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті: «Святий, благословенний Він, простив ідолопоклонство» тощо. Тому встановили в «Шма» перед сном брати на себе чотири види смертної кари за вироком суду тощо. Крім того, що згідно з таємним ученням усякий, хто завдає шкоди літері «йуд» Імені Гаває, ніби заслужив побиття камінням, хто завдає шкоди літері «гей» — ніби заслужив спалення, літері «вав» — ніби заслужив страту мечем, а останній літері «гей» — ніби заслужив удушення. А той, хто нехтує читанням «Шма», завдає шкоди літері «йуд», тфілін — літері «гей», цицит — літері «вав», а молитвою — літері «гей» тощо. І звідси розумний може навчитися щодо інших провин, гріхів і нехтування вивченням Тори, яке дорівнює їм усім: |
редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 8 | Розділ 8. І ось після заглиблення розуму в усе вищесказане він зможе воістину просити з глибини серця: «За великим милосердям Твоїм зітри злочини мої» тощо. Бо тоді в його серці воістину утвердиться велике співчуття до Б-жественного аспекту в його душі і до того, що нагорі, як згадано вище. І цим він пробудить вище милосердя із 13 якостей милосердя, що виходять із Вищої Волі, благословенна вона, на яку натякає шип літери йуд, незрівнянно вищий за категорію виливання, що виходить із літер Імені Гаває. І тому 13 якостей милосердя очищають усі вади, як написано: «Прощає гріх і злочин і очищає». І тоді більше немає живлення для зовнішніх сил і ситра ахра від виливання нижньої гей, як сказано вище (і цим повернеться нижня гей на своє місце, щоб з'єднатися з йуд-гей-вав, і досить для того, хто розуміє). І так само внизу, у Б-жественній душі людини, — більше «гріхи ваші не розділяють», як написано: «і очищає» — Він очищає тих, хто повертається, щоб обмити й очистити їхні душі від брудного одягу, тобто зовнішніх сил, як сказано в Гемарі: «огортає його» тощо. А після того як «пройшов вітер і очистив їх», їхня душа може повернутися аж до самого Гаває, благословенний Він, і піднятися все вище й вище до свого джерела й приліпитися до Нього, благословенного, у дивовижному єднанні, як вона була з'єднана з Ним, благословенним, у досконалій єдності, перш ніж була вдихнута подихом Його, благословенного, уст, щоб спуститися вниз і зодягнутися в тіло людини (і як, для прикладу, у людини, що видуває подихом уст: перш ніж подих виходить з її уст, він єдиний з її душею). І це повна тшува. І ось категорія цього єднання й цієї тшуви — це категорія вищої тшуви, що йде за нижньою тшувою, як написано в святому Зогарі, у «Рая мегемна», глава «Насо», що вища тшува — це коли він займається Торою в трепеті й любові до Святого, благословенний Він тощо, бо це «бен Ях» — Біна тощо. (А перевага тих, хто здійснює тшуву, над досконалими праведниками в цьому — як написано в святому Зогарі, глава «Хає Сара»: «Бо вони притягають до себе волею серця сильніше й з великою міццю, щоб наблизитися до Царя» тощо): | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 9 | Розділ 9. І пояснення цього — як сказано в святому Зогарі і в «Тікуним» у багатьох місцях: Біна — це вища тшува, і «мати сидить на пташенятах» тощо. Тобто через те, що людина вдумується у велич Всевишнього із заглибленням пізнання й породжує з духу свого розуміння інтелектуальні дхілу і рхіму, з добрим смаком і знанням, як сказано: «Любити Г-спода, Б-га твого», тому що Він — життя твоє тощо, і йому недостатньо однієї лише прихованої природної любові тощо. І також у трепеті й страху або соромі тощо, як відомо. Тоді це називається «мати сидить на пташенятах» тощо. І ось, суть любові — це злиття духу з духом, як сказано: «Хай цілує він мене поцілунками уст своїх» тощо, як відомо. І про це сказано: «І всією душею твоєю» — це всі частини душі: розум і почуття та їхні одіяння — думка, мовлення й дія, — щоб усі вони злилися з Ним, благословенним, тобто почуття — з Його, благословенного, якостями: як Він милосердний тощо. А розум — з Його, благословенного, розумом і мудрістю, це поглиблене вивчення Тори, бо Тора виходить із Хохми. І також думка — з Його, благословенного, думкою, а мовлення — зі словом Всевишнього, це галаха, і як сказано: «І вкладу слова Мої в уста твої» і «І слова Мої, які Я вклав в уста твої». А дія — це діяння цдаки, щоб оживити дух смиренних, як сказано: «Бо шість днів творив Г-сподь» тощо, як відомо в іншому місці. І це злиття духу з духом у граничному двейкуті й єднанні, коли воно виходить із любові тощо. А оскільки шкода союзу марним виливанням сім'я, і нічого й казати — забороненими зв'язками чи іншими заборонами зносин за Торою або за постановою мудреців (бо слова книжників суворіші тощо), — завдає шкоди мозку, тому його виправлення в тому, щоб займатися Торою, яка виходить із Хохми. І це те, що сказано в «Тана де-вей Еліягу»: людина скоїла провину й заслужила смерть перед Всюдисущим — що їй робити, щоб жити? Якщо звикла читати один аркуш — хай читає два аркуші, вивчати один розділ — хай вивчає два розділи тощо. І це як притча про канат, який порвався, і його знову зв'язують, і в місці вузла він подвійний і багаторазовий. Так само й з «вервечкою спадку Його» тощо. І це те, що сказано в Писанні: «Милістю й істиною спокутується гріх» тощо, а немає істини, крім Тори тощо. А гріх дому Елі жертвою й приношенням не спокутується, але спокутується Торою і добрими ділами, як сказано наприкінці першого розділу «Рош га-Шана»: | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 10 | Розділ 10. І ось ця вища тшува — злиття духу з духом через Тору і благодіяння — вона в аспекті притягування згори вниз, щоб слово Г-спода було воістину в устах його, як написано: «І вклав Я слова Мої в уста твої». «І десниця Його обіймає мене» — у благодіяннях, бо Хесед — права рука тощо. Але нижня людина повинна йти зі щабля на щабель знизу вгору — це аспект вищої тшуви й злиття духу з духом за зосередженості серця в молитві, і особливо в читанні «Шма» та її благословеннях, щоб сказати «І полюби… всім серцем твоїм і всією душею твоєю» тощо в справжній істині. І так само «І будуть слова ці» тощо, «і говори про них» тощо — щоб слово Г-спода було в устах його в істині, «а немає істини» тощо. І так само виконувати всі заповіді, як написано: «Який освятив нас заповідями Своїми», як «ось, ти присвячена мені», — це аспект вищої святості, що означає відокремленість і відособленість, яка не може зодягнутися всередині світів, тому що «все перед Ним вважається як ніщо», а лише в аспекті «того, що охоплює всі світи» — це Вища Воля, благословенна вона, тощо, як я написав у «Лікутей амарим», розділ 46. І також після молитви кажуть: «До Тебе, Г-споди, душу мою підношу», тобто щоб злитися духом із духом увесь день тощо. І все це — через роздуми про велич Ейн Соф, благословенний Він, за заглиблення розуму у двох благословеннях перед нею й у «Псукей де-зімра», як відомо. А оскільки молитва — це аспект вищої тшуви, потрібно передувати їй аспектом нижньої тшуви. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, у Мішні: «Встають молитися не інакше як із тяжкістю в голові», і Раші пояснив: покірність, — а це аспект нижньої тшуви, щоб пробудити милосердя, як сказано вище, і як виводять там у Гемарі з вірша, де написано: «А вона — із гіркотою в душі». Проте в барайті там: «Навчали наші мудреці: встають молитися не інакше як у радості». А нині, у цьому сирітському поколінні, коли не всі можуть в одну мить повернути своє серце від краю до краю, — тоді дано пораду: передувати аспектом нижньої тшуви в «Тікун хацот», як сказано вище. А хто не може щоночі — принаймні не менше одного разу на тиждень, перед днем Шабату, як відомо тим, хто знає, що Шабат — це аспект вищої тшуви, і «Шабат» — це літери «ташев» у словах «ташев енош», бо в Шабат — підйоми світів до їхнього джерела тощо, і особливо суботні молитви, і досить для того, хто розуміє. (І цим буде зрозуміле написане: «Повернися до Мене, бо Я визволив тебе». Пояснення: оскільки «Я стер, як хмару, злочини твої» — це усунення ситра ахра, — «і визволив тебе» від зовнішніх сил пробудженням вищого милосердя через пробудження знизу в нижній тшуві, як сказано вище, — тоді «повернися до Мене» вищою тшувою): | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 11 | Розділ 11. Проте те, щоб у серці його була покірність — аспект нижньої тшуви, як сказано вище, — і також радість у Г-споді, обидві разом, — про це вже сказано в «Лікутей амарим», кінець розділу 34, як сказано в святому Зогарі: «радість оселена в серці моєму з цього боку» тощо. І в поєднанні ще й віри та упевненості, щоб серце його було твердо впевнене в Г-споді, бо Він бажає хеседу, і милостивий, і милосердний, і багато прощає — одразу й негайно, щойно просять у Нього, благословенного, прощення й відпущення, (як «за безліччю милості Твоєї зітри злочини мої, обмий мене, очисти мене, і всі гріхи мої зітри» тощо) — без будь-якого сумніву й сумніву в сумніві на світі. І як ми благословляємо в кожній молитві Шмоне есре одразу після того, як просимо «прости нам» тощо: «Благословенний Ти, Г-споди, милостивий, що багато прощає», — а адже за сумніву в благословеннях чинять полегшено через побоювання марного благословення; отже, тут немає жодного сумніву, раз ми попросили «прости нам, відпусти нам». І якби ми не поверталися й не грішили знову, ми були б визволені одразу, як ми благословляємо: «Благословенний Ти, Г-споди, що визволяє Ізраїль». І адже навіть за мірою плоті й крові так: людина зобов'язана простити одразу й негайно, щойно просять у неї прощення, і хай не буде жорстокою, щоб не простити, і навіть тому, хто відсік руку ближнього свого, як сказано в Гемарі наприкінці восьмого розділу «Бава кама». А якщо попросив у нього тричі й той не простив йому, то більше не потрібно просити в нього. А гів'онітяни, у яких цар Давид, мир праху його, просив прощення за Шауля, що вбив гів'онітян, і вони не захотіли простити, — постановив про них Давид, щоб не входили до громади Г-спода, бо вона милосердна тощо, як сказано у восьмому розділі «Євамот». А за мірою Святого, благословенний Він, — тим більше й тим більше, без кінця. А те, що ми славимо й благословляємо Г-спода: «милостивий, що багато прощає» — «багато» саме, і як сказано в Езри: «і багато прощає», — тобто: за мірою плоті й крові, якщо згрішить людина проти людини й попросить у неї прощення, і та простила їй, а потім вона повернулася до свого звичаю, — вельми важко, щоб простила їй удруге, і тим більше втретє й учетверте. Але за мірою Святого, благословенний Він, немає різниці між одним разом і тисячею разів, бо прощення — від якості милосердя, а святі Його якості не в аспекті межі й кінця, а в аспекті безмежності, як написано: «бо не вичерпалося милосердя Його». А щодо аспекту безмежності немає жодної різниці між малим числом і великим, бо «все перед Ним воістину як ніщо вважається», і зрівнює мале й велике тощо. І тому Він знімає провини наші кожного року, і всі гріхи, у яких сповідаються в «Аль хет» щороку, — хоча він повернувся й переступив їх, — він знову сповідається в них у Йом Кіпур наступного року, і так повіки. І «кожного року» — не саме, а так само щодня тричі ми благословляємо: «Благословенний Ти, Г-споди, милостивий, що багато прощає», і за висловом наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: молитви встановлено відповідно до постійних жертв. І ранкова постійна жертва спокутувала провини ночі, а пополуденна постійна жертва — провини дня, і так день у день повіки. Тільки що Йом Кіпур спокутує тяжкі провини, а постійна жертва, яка є жертвою ола, спокутує лише заповіді-приписи. І так само молитва в нинішній час — разом із тшувою, як сказано вище. І це не «згрішу й повернуся», бо це саме тоді, коли під час гріха він міг здолати своє лихе спонукання, але покладається в серці своєму на тшуву, — і тому, раз тшува призводить його до гріха, йому не дають можливості тощо. І також і тут — «не дають можливості» саме; але якщо він доклав зусилля, і зміцнився, і здолав своє лихе спонукання, і здійснив тшуву, — приймають його тшуву. Але ми, що просимо щодня «прости нам», передуємо проханням «і поверни нас повною тшувою перед Тобою», тобто щоб ми більше не поверталися до глупоти. І так само в Йом Кіпур ми просимо: «хай буде воля Твоя, щоб я більше не грішив», — дають можливість і дають можливість, за висловом наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «тому, хто прийшов очиститися, допомагають», «тому, хто прийшов» — саме, одразу як він прийшов. І якщо так, також і прощення й відпущення — негайно. А те, що написано «і гріх мій переді мною завжди», — не мається на увазі бути завжди сумним і зневаженим, не дай Б-г, бо ж написано після цього: «дай мені почути веселощі й радість» тощо, «і дух шляхетний хай підтримає мене» тощо; і оскільки потрібно бути всі дні свої у вищій тшуві, яка у великій радості, як сказано вище, — але «переді мною» саме, як «а ти стань оддалік», «оддалік, навколо шатра зборів хай розташуються», і Раші пояснює: здалеку. А зміст лише в тому, щоб не підносилося серце його і щоб він був смиренний духом перед усякою людиною, коли буде в нього пам'ять між очима його, що згрішив перед Г-сподом. І навпаки, щодо радості — пам'ять про гріх допоможе ще більше, щоб приймати з радістю всі події, що трапляються й приходять, чи то з Небес, чи то через людей, словом або ділом (і це добра порада, щоб урятуватися від гніву й усяких видів образливості тощо), і за висловом наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «ті, кого ображають і хто не ображає, хто чує зневагу свою й не відповідає, хто чинить із любові й радіє стражданням» тощо, і «всякому, хто поступається своїми мірами, поступаються йому всі його злочини»: | редагувати — шаблон — обговорення |
| «Ігерет га-тшува» — розділ 12 | Розділ 12. А причина радості за страждань тіла в тому, що це велике й величезне благо для душі, що згрішила, — очистити її в цьому світі й урятувати її від очищення в Геїномі (особливо в ці наші покоління, коли немає можливості постити за кількістю всіх постів із виправлень тшуви від Арі, благословенної пам'яті, необхідних для очищення душі, щоб урятувати її від очищення в Геїномі), і як написав Рамбан, благословенної пам'яті, у передмові до коментаря на книгу Йова, що навіть страждання Йова протягом 70 років не мають жодної цінності порівняно зі стражданнями душі протягом однієї години в Геїномі, бо вогонь — одна шістдесята тощо. Але оскільки «цей світ милістю будується», легкими стражданнями в цьому світі рятуються від тяжких судів світу прийдешнього, подібно до притчі про рух і переміщення тіні на землі на долоню відповідно до руху сонячного диска небосхилом на тисячі миль тощо. І тим більше — безмежно більше — у тому, що порівнюється, у порядку сходження світів від найвищих щаблів до матеріального цього світу. І як відомо зі сказаного у святому Зогарі про підйоми вищих світів завдяки пробудженню знизу під час принесення одного птаха — голуба чи горлиці — на жертовнику або жмені хлібного приношення. І так у всіх заповідях-діях, як відомо від Арізаля. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, на вірш «Освячуйтеся й будьте святі»: людина освячує себе трохи внизу — освячують її багато згори тощо. (І як я написав вище про «Який освятив нас Своїми заповідями» тощо — щабель Совев коль алмін тощо.) І так само й у питанні нагороди й кари, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Нагорода за заповідь — заповідь» тощо, і як написано в іншому місці. А знання для розумного легке, і той, хто вдумується в справу, знайде благо: | редагувати — шаблон — обговорення |