Мовлення
Мовлення — одне з одягань душі, що слугує для спілкування з іншими людьми. У вищих світах мовленням називається сходження і розкриття одного щабля для нижчого щабля.
Але хоча воно лише одягання, завдяки його особливій перевазі[1] людський рід названо саме за ним — «той, що говорить».
Сила розкриття
Потреба в мовленні — не для самої людини, адже, коли вона сама, їй не потрібно говорити. Потреба в ньому — для того, щоб говорити з іншим і розкрити йому приховане в своїй думці. Цим мовлення відрізняється від думки: думка слугує самій людині, а мовлення слугує для впливу на іншу людину. І як це в людини, так і нагорі: суть мовлення — вплив на інший щабель, від «причини» до «наслідку». Але коли вищий щабель не впливає, а сам отримує достаток для себе від ще вищого щабля, він називається «німим»[2].
Тобто завдяки мовленню вчителя учень може зрозуміти й осягнути весь розум учителя, хоча в самій мудрості між учнем і вчителем немає співмірності (адже вчитель набагато мудріший за нього). Але в тому розумі, який учитель передав учневі, в учня є співмірність із учителем, адже він розуміє мову вчителя так само, як і той. Однак і в цьому є відмінність: кожен, хто отримує, розуміє за своєю мірою — один меншою мірою, а інший ширше, кожен за своєю мірою[3].
Хоча, з одного боку, мовлення розкриває приховане в людині, з іншого боку, воно є і приховуванням його. Тобто, коли мудрець говорить свої слова, він говорить не все, що приховане в його думці, а лише трохи, в мірі, придатній для учня. І навіть при цьому, якщо учень не є посудиною, то, хоча він і почує всі слова вчителя, він не зрозуміє. Як маленька дитина, що повторює слова й фрази, хоча зовсім не розуміє, що вона каже.
Причина цього приховування може бути двоякою: а. оскільки мовлення приховує розум; б. оскільки в мовлення сходить лише зовнішній бік розуму[4].
Розкриття для самого себе
Зазвичай, коли людина говорить, це для того, щоб розкрити іншій людині, яка перебуває поза нею. Однак буває й так, що людина говорить, щоб розкрити самій собі, хоча зазвичай їй досить її розуму й думки. Це мовлення — не для іншого, і воно на вищому щаблі, ніж мовлення для іншого, і тому інший, хто слухає, не зрозуміє її слів.
Однак і це мовлення — справа пониження й спуску, оскільки світло розуму в думці тонше й духовніше, ніж у тому вигляді, в якому воно вбирається в мовлення; і аж до того, що внутрішній бік розуму взагалі не може розкритися в мовленні.
Це слугує поясненням того, що ми знаходимо поняття мовлення на найвищих щаблях, таких як Адам Кадмон, і аж до того, що є навіть Малхут Ейн Соф. Але в Малхут — мовлення, мається на увазі мовлення як розкриття для самого себе, а не для іншого (Б-же борони)[5].
Джерело мовлення
Основна стаття – Літери мовлення
Сила мовлення отримує зміст слів від розуму та від якостей через думку. Зазвичай усе проходить від розуму через якості, але іноді сила мовлення може отримувати безпосередньо від розуму, без посередництва якостей[6].
Спосіб сходження від розуму до якостей роз'яснюється в «Ец хаїм»: «аспект Нукви Зеїр Анпіна починається від грудей Зеїр Анпіна». Тобто «Зеїр Анпін» — це якості Хесед і Гвура. А від мозку виходить сходження через жили до серця, яке є місцем якостей. А від серця, що прилягає до легенів, починається мовлення: пара виходить із легенів і стає голосом. Виходить, що вбирання життєвої сили від Хохми в мовлення відбувається через якості в серці, за допомогою скорочень, через отвори й вікна[7].
Усе це стосується змісту слів, але корінь літер, якими говорять, — від «предвічності розуму і волі душі»[8].
Сфіра Малхут
Основна стаття – Сфіра Малхут
Сила мовлення — одна з характерних рис сфіри Малхут, суть якої — впливати на нижчі щаблі, назовні від самої людини. Тобто світ Ацилут вважається людиною, що містить усі десять сфірот, а світи БЕА вважаються іншими людьми; і вплив на них відбувається за допомогою мовлення сфіри Малхут — десяти речень, якими сотворено світ.
І тому слово «дібур» походить від виразу «ядбер амім тахтейну»[9], що означає керування і сходження. Тобто, як написано: «Слово царя — влада»[10]: керування царством здійснюється за допомогою мовлення, бо мовлення — це зовнішній бік якості Малхут, однак сама сутність царя не сходить у мовлення, оскільки суть царя в тому, що він піднесений і звеличений над народом, і лише його слово доходить до народу.
Тобто за допомогою мовлення цар розкриває й простягає себе до народу, але сам залишається піднесеним над ними, і кожен розуміє наказ за своїм розумінням. А щодо впливу життєвої сили Малхут на світи, мається на увазі, що мовлення сходить до всіх створінь — до кожного за його суттю, адже кожен розуміє слова царя за своєю мірою; і цей спосіб впливу називається Мемале коль алмін, оскільки він сходить до кожного за його суттю[3].
Однак, хоча Малхут розкриває світло в світах БЕА, вона також і приховує його, щоб воно не розкрилося з усією своєю силою, як воно світить у світі Ацилут. Тобто або Малхут покриває світло — адже з цієї причини вона називається «морем», яке є алма де-іткасья, — або в мовлення, тобто в Малхут, може сходити лише зовнішній бік світел, але не внутрішній[4].
Дія мовлення
| |
Див. також — Пристойне мовлення |
Окрім того, що мовлення корисне для передавання думок іншій людині, воно корисне й для примноження в самому розумі та якостях.
Оскільки джерело літер мовлення — від сутності душі, тому, коли розум і якості сходять у мовлення, їм насамперед необхідно з'єднатися з сутністю душі, з якої беруться літери. І тому в них сходить ще більше, ніж було в них до того.
У силі розуму: Хохма і Біна в душі приходять лише після розкриття точки Хохми, але в самій суті джерело розуму — в силі того, хто осягає, від якої походить світло розуму. І завдяки тому, що розум сходить у мовлення, в ньому додається в довжину (пояснення розуму людям з обмеженішим розумінням, зокрема за допомогою притч і тому подібного), у ширину (розширення теми та її уподібнення іншим темам) і в глибину (заглиблення в саму суть справи, і завдяки цьому — набагато вище розуміння).
Це тому, що розум, який звичайним чином приходить від сили того, хто осягає, до мозку, — лише від її зовнішнього боку, але за допомогою мовлення, коли приходить пробудження знизу, «ор хозер» вищий; і тому, хоча розум сам по собі обмежений, коли він приходить у мовлення, літери мовлення змушують його розкриватися більше, ніж він сам по собі.
У якостях: і в якостях людини додається світло від душі, коли людина говорить про них. Як, наприклад, коли людина говорить про любов, любов у ній посилюється, і так само з ненавистю тощо. Тому наші мудреці сказали, що, коли людина гнівається, хай мовчить, і так мине лють; оскільки, якщо вона не мовчатиме, її гнів лише посилиться[11].
Пусті розмови
У кількох місцях у хасидуті роз'яснюється[12], що пусті розмови й усі розмови протилежного боку — це «головне в кліпі», і саме вони приводять до людини всі сторонні думки і лихі помисли.
Мова любові
Основна стаття – Двейка, хашика і хафіца
Додаткова література
- Маамар «Йом тов шель Рош га-Шана» 5659.
Зовнішні посилання
- Шнеур Ашкеназі, «Потужний вплив, який слова мають на наше життя»
- Йоав Акріш, «Це треба знати: так наше мовлення змінює дійсність»
- Мовлення — внутрішній погляд, із книги «Аншей га-міла»
(англійською)
| Мовлення | ||
|---|---|---|
| Той, що говорить • Пара дихання • Голос • Літери мовлення • Стереження язика • Чисте мовлення • Піст мовчання • Мовчання • Лихослів'я • Плітки • Пусті розмови • Мистецтво мовлення • Рот • Зуб • Язик • Горло • Губи • Піднебіння | ||
Примітки
- ^ «Сефер га-ерхім», стаття «Людина», розділ 6 (її тіло і душа, якими вона відрізняється від інших створінь) — наприкінці.
- ^ «Тора ор», Ваєшев, 28а.
- ^ 1 2 «Тора ор», доповнення до глави «Ваякгель», 113б-в.
- ^ 1 2 «Лікутей Тора», Цав, 16г.
- ^ «Лікутей Тора», доповнення до книги Ваїкра, 52г і далі.
- ^ «Тора ор», Ваєхі, 50а.
- ^ «Тора ор», Мегілат Естер (Сувій Естер), 93б.
- ^ «Ігерет га-кодеш», розділ 5.
- ^ Тегілім 47, 4.
- ^ Когелет 8, 4.
- ^ Маамар «Йом тов шель Рош га-Шана» 5659.
- ^ Наприклад, «Тора ор», Берешит, маамар, що починається словами «Ось людина стала як один із нас», і «Сефер га-маамарім» 5704, с. 92.
