Перейти до вмісту

Заробіток

Матеріал з Хабадпедії

Парнаса — це загальна назва для всіх матеріальних потреб людини, необхідних для її повсякденного життя.

Відміряння Б-жественного шефа

Шефа парнаси відміряється в Рош га-Шана, бо в ньому повертається світло минулого року і сходить новий шефа і світло на прийдешній рік. У Йом Кіпур встановлюється, скільки отримає кожен із цього шефа, і тому, хоча шефа вже відміряно в день Рош га-Шана, кожна людина може своєю молитвою визначити, що вона отримає, тим, що отримає більшу чи меншу частину життєвості та світла, які виливаються згори.

Разом із тим, оскільки саме світло — це світло духовне, сказано в Гемарі, що парнаса людини відміряється їй щодня, бо шефа, що спускається згори, сходить зі щабля на щабель до матеріальних щаблів щодня відповідно до її вчинків, і як сказано в Гемарі: «людину судять щодня», — і тому, якщо людина поводиться як належить, вона отримає належний їй шефа, який спуститься в необхідні посудини, а якщо ні — шефа залишиться у вищому світі.

З цієї причини людині слід докладати зусиль у своїх справах, як приписано Творцем, — «у поті лиця твого будеш їсти хліб», бо людині слід своїми справами притягувати світло у світ Асія, а інакше не допоможе їй духовне світло, щоб забезпечити її матеріальні потреби.

Тому звичаєм рава Гамнуни Саби було молитися щодня про свої потреби[1]. Звідси також доводить Ребе, що парнаса людини відміряється їй чудесним чином, і навіть коли харч рава Гамнуни була на його столі, в його приватному володінні та в його майновій власності — настільки, що він міг заручитися нею з жінкою, — це лише щодо його майнових законів, але щодо його парнаси їжа не його, доки він не помолиться про неї і доки не промовить над нею благословення, а якщо він їсть її без благословення, то називається таким, що привласнює присвячене Храму; і все це тому, що харч людини відміряється їй чудесним, а не природним чином, як манна[2].

Її мета

Мета парнаси — та, щоб через неї людина прийшла до любові до Всевишнього[3]. Парнаса називається «поневоленням парнасою», і, попри це, немає в цьому нічого негативного, але мета в тому, щоб через них єврей прийшов до любові до Всевишнього — до самоскасування[4]. Коли він замислиться, що все, що є в цьому світі, — це лише відсвіт («зів») від Святого, благословенний Він, і що Він Сам незрівнянно вищий за світ, — він прийде до любові до Всевишнього.

У служінні Б-гові

Заняття парнасою не повинне спричиняти падіння людини в служінні Всевишньому, і порада до того, щоб людина не впала, коли займається справами світу, каже Ребе, — у тому, щоб у неї завжди було закладено, що світ не має буття[5] і що все справжнє буття — це Б-жественність.

Див. також

Додаткова література

  • «Ашер таасе тацліах», тшура з весілля Ашера і Двойри-Леї Рабинович, 9 тамуза 5770 року (21 червня 2010)
  • Парнаса і справи — поради, вказівки та настанови його святості Любавицького Ребе. За редакцією рава Шнеура-Залмана Рітермана і рава Єгуди Когена, «Гейхал Менахем», 5785

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Досі — з «Дерех міцвотеха», заповідь гоління мецори.
  2. ^ «Сіхот кодеш» 5733 ч. 2.
  3. ^ «Лікутей Тора», тижнева глава Ноах, маамар, що починається словами «Маїм рабім».
  4. ^ «Лікутей сіхот», частина 1, Ноах, пункт 1.
  5. ^ «Лікутей сіхот», частина 1, Ноах, пункт 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці