Перейти до вмісту

Вавилон

Матеріал з Хабадпедії

Вавилон або Шінар — давня країна і місто, що існували від часу після Потопу, коли вона називалася Шінар, і там збудували Вавилонську вежу з метою воювати зі Святим, благословенним Він.

У пізніший період туди були вигнані сини Ізраїлю після зруйнування Першого Храму. Протягом 1000 років євреї жили у Вавилоні, там же було написано Гемару — Вавилонський Талмуд.

Вавилонська вежа

Основна стаття – Вавилонська вежа

Вавилонська вежа — вежа, яку збудувало покоління розсіяння на світанку людства після Потопу. Люди оселилися в землі Шінар, заснували там місто і збудували в ньому високу вежу. Всевишній не схвалив будівництва міста і вежі, змішав їхню мову і тим самим спричинив їхнє розсіяння по всьому світу. Унаслідок цього люди перестали говорити святою мовою, і виникли різні мови. Через змішання мов місто назвали «Бавель».

Обітниця про зруйнування Вавилона

У пророків Єшаягу[1] та Ірміягу[2] є пророцтво, що місто Вавилон буде зруйноване і ніколи більше не буде відбудоване.

Руїни міста розташовані в Іраку, приблизно за 110 кілометрів на південь від міста Багдад.

Назва країни та її мова

Значення назви святою мовою — змішання мови, в оповіді про Вавилонську вежу: «Тому дано йому ім'я Бавель, бо там змішав Г-сподь мову всієї землі»[3].

У Торі він називається також Шінар, бо в ньому були «струшені» загиблі в Потопі: оскільки він є долиною, у ньому осіли потонулі в Потопі[4]. У Пророках і Писаннях він називається також Шешах (Бавель в Атбаші).

Мовою країни була арамейська, і нею ж написано Вавилонський Талмуд.

Її близькість до Землі Ізраїлю

Пророки встановили відокремлювати трумот і маасрот у Вавилоні[5], бо він близький до Землі Ізраїлю і багато хто з Ізраїлю ходить туди й назад[6]. Є думка, що в період Гемари обов'язок відокремлення трумот і маасрот у діаспорі було скасовано[7].

Її природа

Вавилон глибший за інші країни, як написано[8]: «і знайшли долину в землі Шінар». Оскільки він глибокий, усі загиблі в Потопі опустилися туди, і тому мудреці постановили і сказали, що кожен, хто їсть із праху Вавилона, ніби їсть гадів і плазунів[9].

У Вавилоні вода є в достатку, і тому один з амораїв вважає, що там не дозволили набирати в Шабат воду з колодязів за допомогою брусів, які ставлять навколо колодязя, щоб усе вважалося приватним володінням, бо це дозволили лише в місці, де відчувається нестача води[10].

Вавилон стоїть у низині й занурений у болота, тому змінився закон щодо того, хто отримує поле від товариша, щоб засіяти його зерном: закон такий, що він не може змінити і засіяти його бобовими[11], проте цей закон сказано лише про Землю Ізраїлю, яка є місцем гір, і бобові виснажують там ґрунт, але у Вавилоні, що в низині, йому дозволено, якщо він хоче, замінити зерно бобовими[12].

І з тієї ж причини у Вавилоні змінився час, коли починають казати «Ве-тен таль у-матар» у благословенні років, і його відклали до шістдесятого дня після текуфи тішрея, оскільки він розташований у низькому місці і не так потребує дощової води[13].

У Вавилоні бувають повені, і тому у Вавилоні не діє закон про бургенін, тобто курені, які роблять міські сторожі для ночівлі: як правило, закон такий, що якщо ці курені стоять поза містом у межах сімдесяти амот із залишком, вони включаються в місто, і тхум Шабату відміряють від них і далі, але у Вавилоні, оскільки їх може змити водою, вони нічого не важать, і відміряють тільки від самого міста[14].

Роз'яснення хасидуту

Ребе Раяц пояснює[15], що глибина Вавилона — це низькість протилежної сторони (кліпот). І це коли людина їсть і жадає речей, які нижчі за її щабель (рослинного і неживого), і тим самим принижує себе.

Різні царі Вавилона

Протягом тисяч років над Вавилоном панували багато царів із різних народів. Багатьох із них згадано в Торі:

  • Навуходоносор, цар Вавилона, який заново відбудував місто, зруйнував Храм і вигнав синів Ізраїлю до Вавилона.
  • Евіль-Меродах — син Навуходоносора.
  • Валтасар.

Вавилонське вигнання

Основна стаття – Вавилонське вигнання

Після зруйнування Першого Храму Навуходоносор вигнав синів Ізраїлю до Вавилона. Вигнання до Вавилона відбувалося поетапно:

  1. Вигнання Єгояхіна, яке називають також «вигнанням хараш ве-га-масгер» (мудреців Тори)[16], відбулося за одинадцять років до зруйнування Храму внаслідок тривалого заколоту царів Юдеї проти Вавилона. Замість Єгояхіна на царство поставили його сина Цідкіягу[17].
  2. Вигнання після зруйнування: після зруйнування відбулося основне виселення синів Ізраїлю до Вавилона, і від нього ведеться відлік сімдесяти років вавилонського вигнання. У цьому вигнанні до Вавилона було вигнано переважну більшість синів Ізраїлю.

Провідники євреїв у Вавилоні

Після зруйнування Першого Храму ще були пророки, які керували євреями у Вавилоні.

Пізніше, після зруйнування Другого Храму, було призначено провідників, яких називали «Реш галута» (голова вигнання), що мали офіційні повноваження від вавилонської влади судити, ув'язнювати й обкладати євреїв податками.

Серед провідників:

Пророки

Голови вигнання

  • Рав Кахана.
  • Рав Гуна, брат рава Кахани.
  • Гуна Мар бар рав Кахана, зять голови єшиви на ім'я рав Ханіна.
  • Рав Пахра (або рав Пахда), зять Гуни.
  • Мар Зутра, син Гуни та онук рава Ханіни, який його виростив.

Після того як його було скасовано, звання голови вигнання повернулося лише на початку періоду гаонів.

  • Бустанай бен Ханінай.
  • Хасдай бен Бустанай.
  • Шломо бен Хасдай, помер бездітним.
  • Давид бен Хасдай, брат Шломо.
  • Ханінай (або Хананья) бен Давид.

Центр Тори у Вавилоні

У період амораїв Вавилон був найбільшим центром Тори; там діяли єшиви в багатьох містах (серед них: Сура, Пумбедіта, Негардеа, Кафрі та інші), і там було написано Вавилонський Талмуд, який є записом усіх проповідей, уроків і обговорень галахи, виголошених у єшивах.

Нахотей

Рабинів, які приходили із Землі Ізраїлю до Вавилона, називали нахотей — «ті, що спускаються» арамейською, бо вони спускалися із Землі Ізраїлю, яка вища за всі країни, до низинного Вавилона.

Нахотей приносили з собою галахи і роз'яснення на труднощі амораїв Вавилона. У Гемарі поширений вираз «Кі ата рав ... амар» = коли прийшов такий-то рав із Землі Ізраїлю, він сказав так.

Серед нахотей:

Титул «рав»

Вавилонський амора називається «рав», на відміну від амори із Землі Ізраїлю, якого називають «рабі».

У хасидуті[18] пояснюється різниця між титулами:

Ім'я «рав» указує на множинність і все ж сказане в однині, що показує, що й множинність перебуває в єдності.

Літера йуд — це аспект самоскасування.

Тому в Землі Ізраїлю, де світло Всевишнього більше розкрите, казали «рабі» з додаванням йуд, бо там у всій множинності частковостей світу відчувається аспект йуд — самоскасування перед Всевишнім.

Але у Вавилоні, оскільки там менше розкрите світло Всевишнього, «рав» менше самоскасовується, і звідси походить цей титул. Але все ж є певний щабель самоскасування, і тому кажуть «рав» в однині.

Додаткова література

  • Відмінності у звичаях між Вавилоном і Землею Ізраїлю — Єрусалим, 5730
  • Ребе, сіха Шабату глави «Ре'е» 5713

Див. також

Примітки

  1. ^ Єшаягу 51, 19-20
  2. ^ Ірміягу 51, 26
  3. ^ Берешит 11, 9
  4. ^ Коментар Раші, Берешит 6, 17
  5. ^ Мішна, Ядаїм 4, 3; Рамбам, Закони трумот 1, 1.
  6. ^ Рамбам, там само
  7. ^ Див. Єрусалимський Талмуд, Хала, розд. 4, галаха 4; Тосафот, Кідушин, 36б.
  8. ^ Берешит 11, 12
  9. ^ Шабат, 113б.
  10. ^ Ерувін, 21а.
  11. ^ Мішна, Бава меція, 106б
  12. ^ Гемара, там само, 107а, і Раші.
  13. ^ Тааніт, 4б, і Раші та Ран там.
  14. ^ Ерувін, там само.
  15. ^ «Сефер га-маамарім» 5702, сторінка 55
  16. ^ «Седер га-дорот» скорочений
  17. ^ У цьому вигнанні Ахашверош помилився в розрахунку сімдесяти років вавилонського вигнання і через це влаштував свій славетний бенкет
  18. ^ «Тора ор», доповнення до Мегілат Естер (Сувою Естер), 117в

Повідомити про помилку на цій сторінці