«Кітвей га-Арі»

Писання Арі, або каббала Арі, — це загальна назва всіх книжок, написаних учнями Арі від його імені, головно його учнем рабі Хаїмом Віталем.
Передісторія
За єдиним винятком («Емек га-мелех») їх написав його великий учень рабі Хаїм Віталь, якого той уповноважив на це. Рабі Хаїм Віталь записав слова свого вчителя тричі: уперше — під час їх виголошення, і назвав їх «Кунтрес га-кіцур». Після відходу Арі[1] він упорядкував їх за темами у вісім «брам», що звуться «Магадура кама», а коли закінчив це видання, продовжував уточнювати й вивіряти їх протягом двадцяти років, доки не випустив їх удруге з-під своєї руки в «Магадурі батра», точній і авторитетній. Р. Хаїм Віталь не оприлюднював цих писань (оскільки, на його думку, світ не був гідний цього великого світла[2], але друге, точне видання він сховав на кладовищі, а перше заповів своєму синові рабі Шмуелю Віталю. Так само й рабі Шмуель ревно беріг писання і не дозволяв нікому їх бачити, і лише після його відходу з життя вони почали розкриватися у світі.
Порядок розкриття писань
Писання розкривалися в чотири етапи:
- А. Перше розкриття
Початок розкриття писань припав приблизно на п'ятнадцять років після відходу Арі (приблизно в 5347-5348 роках (1586–1588)). Один із каббалістів (який був знавцем Тори і багатієм, рабі Єгошуа бен Нун) скористався нагодою, коли рабі Хаїм був хворий. Він заплатив братові рабі Хаїма (рабі Моше), щоб той виніс йому писання, які зберігалися; рабі Моше зумів винести йому частину їх — 600 аркушів, і рабі Єгошуа скористався можливістю їх переписати[3]. Відтоді ці писання поширилися серед каббалістів, і кілька каббалістів (рабі Ефраїм Панцірі, рабі Біньямін га-Леві, рабі Еліша Гваштала і рабі Малкіель Ашкеназі) уклали з них три книжки: «Сефер га-друшім», «Сефер га-лікутім» і «Сефер га-каванот». Ці книжки не такі авторитетні, оскільки містять лише частини написаного рабі Хаїмом, коли воно було ще в процесі редагування.
- Б. Розкриття схованих писань

У наступному поколінні розкрилися писання, які рав Хаїм Віталь сховав на кладовищі, — через рабі Аврагама Азулая, який здійснив шеелат халом, знайшов їх і передав до рук рабі Яакова Цемаха[4]. Стан писань був поганий, і «від довгого часу і від вогкості землі стерлося трохи літер, і трохи слів, і трохи рядків у кінцях аркушів і на їх початках, у частини їх зотліли аркуші, і доповнювати їх було важко»[5], але р. Яаков Цемах потрудився відновити їх і уклав з них[6] п'ять книжок: «Кегілат Яаков», «Олат тамід», «Адам яшар», «Оцрот хаїм» і «Зогар га-ракіа».
Інші писання, сховані в Хевроні, розкрив рабі Моше Віталь, онук рабі Хаїма. З них згодом було укладено книжку «Мево шеарім» (у двох різних редакціях: рабі Яакова Цемаха і рабі Натана Шапіро).
- В. Упорядкування писань
У наступному поколінні учень р. Яакова Цемаха, рабі Меїр Поперш, вирішив упорядкувати всі писання, розкриті до того часу[7]. Він узяв книжки «Друшім», «Лікутім» і «Каванот», написані за 600 аркушами, переписаними в р. Шмуеля Віталя, коли той був хворий, п'ять книжок, які уклав його вчитель з писань, розкритих р. Аврагамом Азулаєм, і «Мево шеарім», і впорядкував усе заново. Порядок, у якому він уклав книжки[8], спирається на передмову рава Хаїма Віталя до його писань і охоплював три книжки: «Дерех Ец га-хаїм» (порядок сходження світів від Адам Кадмон і до світу Асія)[9], «Прі ец хаїм»[10] і «Ноф Ец хаїм»[11].
- Г. Розкриття «Магадури кама»
Лише багато років потому[12] розкрилися оригінальні писання «Магадури кама», які написав рав Хаїм Віталь[13], і з них було надруковано «Вісім брам». Шість із восьми брам у святому рукописі рабі Шмуеля згодом придбав Ребе Раяц[14], і вони зберігаються в Бібліотеці Хабад-Любавич при 770.
Ці чотири видання (рабі Єгошуа бен Нуна, р. Яакова Цемаха, р. Меїра Поперша і «Вісім брам») вийшли друком не водночас, а краплинами протягом понад 250 років, у різних виданнях і в різних місцях[15].
Авторитетність книжок
Порядок авторитетності писань зворотний до порядку їх розкриття:
Найавторитетніше з видань (і воно — останнє з розкритих) — це «Магадура кама», яку написав рав Хаїм Віталь, відома сьогодні під назвою «Вісім брам». Ці книжки найближчі до слів Арізаля, як вони написані й висловлені, у тому вигляді, у якому їх записав рабі Хаїм Віталь, і відтоді, як їх оприлюднили (за часів Ребе Магараша), каббалісти прийняли їх як найточніші[16]. Так само й наші Ребе, провідники поколінь, установили, що з писань Арізаля «„Вісім брам“ авторитетніші, і на них покладаються»[17]. Шість із восьми брам у святому рукописі рабі Шмуеля згодом придбав Ребе Раяц[18], і вони зберігаються в Бібліотеці Хабад-Любавич при 770.
Друге за авторитетністю — друге за розкриттям, а саме «Магадура батра» рава Хаїма Віталя[19]. Основу цього видання становлять дві книжки, що мають сьогодні назву «Ец хаїм» і «Прі ец хаїм»[20].
А книжки, упорядковані з писань, розкритих р. Єгошуа бен Нуном[21], нижчі за своєю авторитетністю[22], і так само трохи книжки, які впорядкував рабі Яаков Цемах[23]. І так само ставляться й до писань учнів Арі, які не були уповноважені ним записувати його слова (як-от «Емек га-мелех»).
Друкування книжок
А. Вісім брам
Ця книжка — найавторитетніша з писань. Ці книжки і є та «Магадура кама», яку написав р. Хаїм Віталь і яку він не сховав, а заповів своєму синові р. Шмуелю. Після його відходу писання потрапили до рук каббалістів, які протягом років видавали їх друком. Шість із восьми брам оригінальних рукописів, написаних рукою р. Шмуеля Віталя, зрештою придбав Ребе Раяц, і вони зберігаються в Бібліотеці Любавич у 770.
Вісім брам вийшли друком не єдиним блоком, а так:
«Шаар га-міцвот» і «Шаар га-каванот» – 5612, Єрусалим
«Шаар маамарей Рашбі» і «Шаар маамарей Хазаль» – 5622, Салоніки.
«Шаар га-гакдамот» – 5625, в Єрусалимі.
«Шаар га-псуким», «Шаар руах га-кодеш» і «Шаар га-гілгулім» – 5628, Єрусалим.
Слід зазначити, що всі вісім брам були надруковані лише за часів Ребе Магараша, і тому переважна більшість маамарім хасидуту ґрунтуються лише на «Ец хаїм» і «Прі ец хаїм» (надрукованих у 5542 році (1781/1782) – через десять років після того, як Алтер Ребе заснував хасидизм Хабад).
Основна стаття – «Шмона шеарім»
Б. «Ец хаїм» і «Прі ец хаїм»
Хоча авторитетність цих книжок нижча, ніж у «Восьми брам», хронологічно ці книжки були першим авторитетним і впорядкованим виданням писань Арі, і це основні книжки, які цитують у хасидуті і за якими навчаються. Книжки зібрав і відредагував рабі Меїр Поперш. Він зібрав усі писання, до яких зумів дістатися («Магадура батра» (знайдена на кладовищі після «шеелат халом»), писання, які він знайшов розпорошеними серед учнів Арі, та інші), упорядкував їх за темами і склав з них три книжки під назвами: «Дерех Ец хаїм», «Прі ец хаїм» і «Ноф Ец хаїм». «Дерех Ец хаїм» присвячена порядку сходження світів, «Прі ец хаїм» — каванот молитви і заповідей, а «Ноф Ец хаїм» — це коментар за таємним ученням до віршів і висловів мудреців і таємниця гілгулім.
«Дерех Ец хаїм» пояснює порядок сходження світів від першого цімцуму і до створення світів. Книжку вперше надруковано в 5542 році (1781/1782) у Корці під назвою «Ец хаїм», і вона — та книжка, яка сьогодні є в наших руках (і це не той «Ец хаїм», який написав р. Хаїм Віталь, — у ньому було вісім «брам», що охоплюють усе вчення Арі).
Основна стаття – «Ец хаїм»
«Прі ец хаїм» присвячена каванот молитви і заповідей. У рукописі книжка поділяється на чотири гілки (каванот, таамей га-міцвот, тікуним і їхудім), але надруковано лише першу гілку (каванот молитви і заповідей). Так само й цю книжку надруковано в Корці – у 5545 році (1784/1785) (через три роки після «Ец хаїм»).
Так само й інші гілки «Ец» було надруковано, але як самостійні книжки: «Таамей га-міцвот» надруковано на десять років раніше (Жовква, 5535), а дві інші гілки — «Тікуним» і «Їхудім» — надруковано на два роки раніше (Корець, 5543) як одну книжку під назвою «Шаар га-їхудім ве-тікун авонот».
Основна стаття – «Прі ец хаїм»
«Ноф Ец хаїм» так само поділяється на чотири гілки (коментар до висловів «Зогару», коментар до віршів, коментар до висловів Разаль. і «гілгулім»), які друкувалися протягом років кожна окремою книжкою: першу (коментар до висловів «Зогару») надруковано під назвою «Зогар га-ракіа» (Корець, 5545), другу (коментар до віршів Танаху шляхом таємного вчення) — під назвою «Лікутей Тора» (Жовква, 5535), третю не надруковано досі[24], а четверта — це Сефер га-гілгулім[25].
Інші писання Арі
- Рав Яаков Цемах
Через кілька років після відходу рабі Шмуеля Віталя (сина р. Хаїма Віталя) рав Аврагам Азулай знайшов велику частину схованих писань і передав їх учневі р. Шмуеля Віталя — раву Яакову Цемаху. Писання були «стертими, розмитими і подертими», за свідченням р. Яакова Цемаха}}הערה|його учневі р. Меїру Попершу, у передмові до «Ец хаїм».}}, і він відновив їх і впорядкував у п'ять книжок:
А. «Адам яшар» (роз'яснення теми кіл і прямої) – надрукована в 5545 році (1784/1785) у Кракові
Б-В. «Оцрот хаїм» (роз'яснення теми Адам Кадмон) і «Мево шеарім» (упорядкований виклад «будови» світу Ацилут)[26] – надруковані разом у 5543 році (1782/1783) у Корці[27].
Г. «Олат тамід» (теми молитви) – надрукована в Єрусалимі в 5666 році (1905/1906).
Д. «Кегілат Яаков» (збірка різних тем, не пов'язаних з жодною з трьох інших книжок) – надрукована в Єрусалимі в 5749 році (1988/1989).
- «Арба меот шекель» і «Олат тамід»
«Арба меот шекель» (збірка з «Ец хаїм» і «Шаар маамарей Рашбі») і «Олат тамід» (збірка з «Магадури батра», яку р. Хаїм сховав на кладовищі, і з 600 аркушів, узятих з «Магадури кама», яка була в руках р. Моше, без його відома) – надруковані в 5564 році (1803/1804) у Могильові.
- «Сефер га-лікутім»
«Сефер га-лікутім»[28] упорядкував р. Шимон Шарабі (Рашаш) з писань, які зібрав рав Меїр Поперш серед учнів Арі. Книжка вийшла друком у 5673 році (1912/1913) в Єрусалимі.
- «Мево шеарім»
Основна стаття – «Мево шеарім»
Вона, імовірно, — конспект, який зробив р. Хаїм Віталь. Тобто після того, як він закінчив писати й редагувати вісім брам у тому вигляді, у якому чув їх у стилі свого вчителя Арі, він зробив їм власне резюме. Книжку укладено з писань, які р. Хаїм Віталь сховав у Хевроні і які розкрив його онук (р. Моше, син р. Шмуеля). Писання було відредаговано у двох різних редакціях: уперше р. Яаковом Цемахом (Корець, 5543), а потім р. Натаном Шапіро (Салоніки, 5566).
- «Лікутей Тора» (яка є другою гілкою в «Ноф хаїм») і «Таамей га-міцвот» (друга гілка в «Прі ец хаїм»)
Вийшли друком як одна книжка в Жовкві, 5535
- «Арба меот шекель кесеф» (в оригіналі називалася «Адам яшар») і «Олат тамід»
Це дві з п'яти книжок, які уклав р. Яаков Цемах з писань, вилучених з кладовища (де р. Хаїм Віталь сховав «Магадуру батра» «Ец хаїм»), — надруковані разом у 5666 році (1905/1906) в Єрусалимі.
- «Емек га-мелех»
Написана учнем учня Арі і надрукована в 5408 році (1647/1648). Розповідає про порядок сходження світів і наводить багато оповідей про Арі, благословенної пам'яті.
Основна стаття – «Емек га-мелех»
.
Видання серії писань Арі
Поширену сьогодні серію писань Арі впорядкував рав Єгуда-Цві Брандвайн, учень рава Єгуди га-Леві Ашлага, у 5745-5748 роках (1984–1988), і вона налічує 15 томів. Томи цієї серії не містять усіх писань Арі, а також не впорядковані ні за важливістю, ні за порядком їх появи: томи 1-3: «Ец хаїм» (який упорядкував р. Меїр Поперш) том 4: «Мево шеарім» (конспект, який зробив р. Хаїм Віталь по закінченні написання «Ец хаїм»). Томи 5-10: вісім брам «Магадури кама» (у порядку, у якому їх написано). Том 11: «Лікутей Тора» і «Таамей га-міцвот» (друга гілка з «Прі ец хаїм» і друга гілка з «Ец хаїм»). Том 12 — це книжки «Арба меот шекель кесеф» і «Олат тамід» (збірки з «Ец хаїм», які впорядкував р. Яаков Цемах). Томи 13-14: «Прі ец хаїм» (перша гілка з чотирьох, які впорядкував р. Меїр Поперш під цією назвою). Том 15 — це «Сефер га-лікутім» (збірка з писань учнів Арі).
- Відсутні в цьому комплекті
А. Три книжки, укладені на початку розкриття писань[29]: «Сефер га-друшім», «Лікутім» і «Каванот». Б. Три інші книжки, які впорядкував рабі Яаков Цемах: «Кегілат Яаков», «Зогар га-ракіа» і «Оцрот хаїм». В. Четверта гілка з «Ноф Ец га-хаїм» (що називається «Сефер га-гілгулім». Перша гілка надрукована як частина «Зогар га-ракіа», про який уже згадано вище, що він відсутній у комплекті, а друга гілка надрукована разом із «Таамей га-міцвот» у томі 11).
Так само слід згадати третю гілку з «Ноф Ец га-хаїм» і «Кунтрес га-кіцур» (і це книжка «Ец хаїм» зі святого рукопису рабі Хаїма в його першій редакції), які ніколи не друкувалися.
Додаткова література
- Йосеф Авіві, «Біньян Аріель», Єрусалим 5747
- Йосеф Авіві, «Каббалат га-Арі» (три частини), інститут Бен-Цві, Єрусалим 5768
Зовнішні посилання
- Передмова рабі Меїра Поперша до «Дерех Ец га-хаїм»
- Передмова рабі Хаїма Віталя до «Шаар га-гакдамот»
- Збережена таємниця, що стала загальним надбанням: про каббалу Арі на сайті «Бейт Хабад»
- Рав Іцхак Шапіро, Чотири притчі в писаннях Арі конспект уроку за маамаром Алтер Ребе
Примітки
- ^ 5 менахем-ава 5332.
- ^ Передмова р. Меїра Поперша до «Ец хаїм».
- ^ «Шівхей га-Арі».
- ^ Учень р. Шмуеля Віталя.
- ^ Передмова рабі Яакова Цемаха до «Оцрот хаїм». Див. також «Шем га-гдолім», розділ «Гдолім», стаття «Р. Хаїм Віталь». А в сіхі 1 кислева 5744 (7 листопада 1983) — під час візиту головних рабинів Ребе згадав про це, сказавши: «У попередніх поколіннях треба було розкривати могилу, щоб видобути звідти рукописи з питань внутрішньої частини Тори, але сьогодні є безліч надрукованих книжок, і вони доступні кожному».
- ^ У 5402-5408 роках (1641–1648).
- ^ Передмова рабі Меїра Поперша до «Ец хаїм».
- ^ У 5406-5410 роках (1645–1650).
- ^ Ця книжка стала найпоширенішою в каббалі Арізаля відразу після її оприлюднення, і багато каббалістів зробили її основою свого навчання (згодом була надрукована під назвою «Ец хаїм».
- ^ Яка охоплювала чотири гілки: а) каванот. б) таамей га-міцвот. в) тікуним. г) їхудім.
- ^ Який охоплював чотири гілки: а) вислови «Зогару». б) вірші. в) вислови Разаль. г) гілгулім.
- ^ Між 5409-5414 роками (1648–1654).
- ^ Після відходу рабі Хаїма (у 5380 році (1619/1620)) книжка «Ец хаїм», яку відредагував його батько, залишилася на зберіганні в руках його сина рабі Шмуеля. Рабі Шмуель упорядкував писання заново на користь тому, хто вивчає, і поділив їх, подібно до свого батька, на вісім брам: а) «Шаар га-гакдамот». б) «Шаар маамарей Рашбі». в) «Шаар маамарей Разаль». г) «Шаар га-псуким». д) «Шаар га-міцвот». е) «Шаар га-каванот». є) «Шаар руах га-кодеш». ж) «Шаар га-гілгулім» (згідно з передмовою рабі Шмуеля Віталя до «Восьми брам»).
- ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 1, с. 13. «Решимат га-маасар» Ребе Раяца. І див. також «Сіфріят Любавич», с. 48-49.
- ^ Першою надрукованою книжкою була «Сефер га-гілгулім» у 5444 році (1683/1684) у Франкфурті, а останньою на сьогодні — «Сефер га-лікутім», яку відредагував і надрукував Рашаш у 5674 році (1913/1914) в Єрусалимі.
- ^ «Шем га-гдолім», розділ «Гдолім», стаття «Рабі Хаїм Віталь».
- ^ Примітки Ребе Рашаба до сидуру «Тора ор», на сайті Бібліотеки Хабаду. Див. також лист від переддня святого Шабату мевархім сівана 5743 (травень–червень 1983), надрукований у «Лікутей сіхот», т. 37, с. 142 та ін.
- ^ Див. [https://beta.hebrewbooks.org/pdfpager.aspx?req=31634&st=&pgnum=52 &hilite= «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 1, с. 13]. «Решимат га-маасар» Ребе Раяца. І див. також «Сіфріят Любавич», с. 48-49.
- ^ Хоча саме в ній рав Хаїм Віталь вивіряв і уточнював двадцять років, — оскільки її знайшли розмитою і подертою і її довелося відновлювати, ми не маємо повної певності в точності цих слів. І ще: у це видання р. Меїр Поперш включив також писання, які знайшов в інших учнів Арі, не уповноважених ним.
- ^ Тільки тоді як надрукований «Ец хаїм» — це «Дерех Ец хаїм», який написав р. Меїр Поперш, у всій його повноті, надрукований «Прі ец хаїм» — це лише перша гілка з твору під цією назвою, який упорядкував р. Меїр Поперш, а гілки його «Ноф хаїм» були надруковані кожна окремо, і немає книжки, надрукованої під цією назвою.
- ^ Які були першими розкритими.
- ^ Як тому, що потрапили вони до нього не інакше як хасидською крадіжкою, і лише 600 аркушів із писань.
- ^ Бо писання потрапили до його рук подертими й розмитими, і те, що він упорядкував, спиралося також на відновлення, яке він зробив сам.
- ^ Надруковані «Шаар маамарей Разаль» — з восьми брам «Магадури кама», і це не гілка з «Ноф Ец хаїм», що належить до «Магадури батра».
- ^ Як у попередній примітці, так і тут. Ідеться не про Шаар га-гілгулім", що з «Восьми брам» «Магадури кама», а про Сефер га-гілгулім «Магадури батра».
- ^ Цю книжку укладено з писань, які виявив р. Моше (онук р. Хаїма Віталя) у Хевроні.
- ^ Через кілька років «Мево шеарім» знову відредагував каббаліст р. Натан Шапіро, який надрукував його в оновленій редакції в Салоніках, 5566.
- ^ Слід зазначити з указаного на початку абзацу «Порядок розкриття писань», що є ще одна книжка з писань Арі під тією самою назвою, яку впорядкували на початку розкриття писань із 600 аркушів, викрадених у р. Шмуеля Віталя під час його хвороби.
- ^ Зусиллями рабі Ефраїма Панцірі, рабі Біньяміна га-Леві, рабі Еліші Гваштали і рабі Малкіеля Ашкеназі.