Перейти до вмісту

Вихід з Єгипту

Матеріал з Хабадпедії
Ілюстрація розсічення Червоного моря

Після того як сини Ізраїлю пробули в Землі Єгипетській близько 210 років, Святий, благословенний Він, послав Моше, вчителя нашого, вивести їх звідти. Цей процес, що тривав близько року, включав десять кар, забрання майна єгиптян і пасхальну жертву; і він називається «Вихід з Єгипту».

Поневолення

Сини Ізраїлю мали виправити гріхи Адама Рішона, який пошкодив іскри святості й опустив їх у місце нечистоти, і були послані до Єгипту й терпіли страждання впродовж двохсот десяти років, а головним чином упродовж приблизно вісімдесяти років, коли поневолення було в найбільшій своїй силі.

Поневолення почалося з м'яких слів, з оплатою і психологічним тиском, але через деякий час поневолення стало справжнім поневоленням, фізичним і психологічним, з метою принизити народ Ізраїлю духовно і фізично, з метою знищити народ Ізраїлю, під приводом, що «щоб він не розмножився і не приєднався також до наших ворогів»; давалися також роботи, непридатні для працівників: чоловічі роботи жінкам (наприклад, будівельні роботи) і жіночі роботи чоловікам (прибирання будинків). Поневолення включало також знищення дітей, яких замуровували живими в стінах смерті, після того як сини Ізраїлю не завершували їхнього будівництва, і було також, і головним чином, духовним, і призвело до того, що сини Ізраїлю опинилися на найнижчому духовному щаблі, так що, за словами Арі, вони майже досягли п'ятдесяти брам нечистоти, якби залишилися там ще хоч ненадовго.

Десять кар

Основна стаття – Десять кар

Вихід

Щоб Ізраїль вийшов з Єгипту за заслугою, а не з милості, Святий, благословенний Він, дав їм (перед карою первістків) дві заповіді: кров пасхальної жертви і кров обрізання. Про їхній сенс у хасидуті див. тут.

Після кари первістків фараон підкорився Моше і Агарону й погодився звільнити синів Ізраїлю. Фараон поспішав звільнити їх якомога швидше і лише просив їх, щоб вони пішли; і справді, сини Ізраїлю, серед них близько 600 тисяч чоловіків від двадцяти років і старше, вийшли з Єгипту в пустелю через двісті десять років після того, як праотець наш Яаков і його родина спустилися до Єгипту, вранці 15 нісана 2448 року від створення світу, і відтоді цей день святкують як свято Песах.

Через три дні серце фараона змінилося, і він відправив посланця перевірити, чи не тікають від нього сини Ізраїлю; виявивши, що вони тікають, він погнався за ними разом з усім своїм військом, і тоді сталося диво розсічення Червоного моря.

У вченні хасидизму

Вихід з Єгипту

Назва землі «Міцраїм» відповідає значенню «тіснина» і межа; а в служінні Всевишньому — це обмеження душі, які заважають їй служити Всевишньому вільно і без обмежень. Ці обмеження існують двома способами: 1. тваринна душа тіснить Б-жественну душу. 2. Б-жественна душа обмежена у своїх можливостях піднестися у святості (адже якби вона могла підніматися без обмеження, вона скасувалася б у своєму бутті).

Сенс Виходу з Єгипту в служінні Всевишньому — це усунення тіснини і межі. Тобто розум, що перебуває в мозку, має світити в серці добрими якостями на ділі[1]. З цієї причини Вихід з Єгипту — дія тривала, а не одноразова, адже щодня людина піднімається і виходить ще з однієї тіснини в служінні Всевишньому.

У книзі «Танія», розділ 47, роз'яснюється вислів:

У кожному поколінні й кожного дня людина зобов'язана бачити себе так, ніби вона сьогодні вийшла з Єгипту.

Алтер Ребе пояснює, що цей постійний вихід, про який сказано, що він відбувається щодня і що людина має це відчувати, — це вихід Б-жественної душі з ув'язнення тіла, «машха де-хівья», щоб увійти в єдність зі світлом Ейн Соф, благословенний Він, через заняття Торою і заповідями.

Цей вихід відбувається особливо під час прийняття ярма Царства Небесного в читанні «Шма», під час промовляння слів «Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь єдиний». Слово «Б-г наш», що промовляється в «Шма, Ісраель», подібне до сказаного про праотця нашого Аврагама — «Б-г Аврагама», через самоскасування Аврагама перед світлом Ейн Соф, благословенний Він. Аврагам удостоївся цього завдяки своїм діянням, а синам Ізраїлю в дар дано силу скасовувати себе перед Всевишнім через вивчення Тори і виконання заповідей.

З цієї причини, пояснює Алтер Ребе, встановили промовляти уривок про Вихід з Єгипту саме під час читання «Шма», хоча це окрема заповідь, а не частина заповіді читання «Шма». Натяк на це є в уривку про Вихід з Єгипту в словах «Я — Г-сподь, Б-г ваш», що вказують на самоскасування душі перед Всевишнім.

Єгипет святості і Єгипет кліпи

Основна стаття – Вельможі фараона (у хасидуті)

У низці маамарів[2] аспект «Міцраїм» натякає на шию — місце з'єднання голови і тіла. Щоб розумове споглядання могло змінитися і породити реальність почуття (мідот), воно має пройти процес поступового стиснення (який іноді уподібнюється також процесу вагітності, виношування і пологів). Спочатку в розумі народжується розумовий висновок, що називається твуна, потім розумове почуття, що називається брамами Біни, з цього можуть народитися мохін, що в мідот, і лише тоді виникає почуття в серці. Тобто між широтою розумового споглядання і широтою почуття є вузьке місце, в якому справа вже не розум, але ще не почуття. Виходить, що і у святості є поняття «Міцраїм», і це процес народження почуття з розуму. А сенс його в кліпі в тому, що оскільки на перехідній стадії (поки справа «вузька») воно ще не утвердилося в людині, звички людини й пристрасті світу можуть завадити і не дати народитися мідот. Тобто: в об'єктивному розумі в лихого начала немає жодної зачіпки, а коли людина вже запалена явною любов'ю, лихе начало вже переможене. Єдина точка, в якій воно може «схопити» людину, — це стадія переходу від розуму до мідот. Це і є те, що фараон «стоїть на річці» — річка є потоком, що веде розум до почуття, і там стоїть фараон. А в згаданому образі тіла (де Міцраїм — це шия): «Паро» — ті самі літери, що «га-ореф», де перебувають три вельможі фараона, які заважають з'єднанню мозку і серця.

Вчення хасидуту

Вчення хасидуту уподібнене Виходу з Єгипту. Але в ньому є додаткова перевага: Вихід з Єгипту — це справа руйнування і залишення, і тому пішли з Єгипту. Вихід з Єгипту хасидуту — це бірур і тікун, вихід із тіснин і обмежень світу, і цей вихід має здійснюватися «зсередини світу», через усвідомлення того, що світ добрий, адже така воля Його, благословенний Він; і це досягається служінням хасидуту[3].

У виході з Єгипту хасидуту заповідь розповіді про Вихід з Єгипту — це розповідати хасидські історії і засвоювати їх. Розповідь має приводити до пробудження доброї якості, внутрішньої жвавості в прикрашанні заповіді і засвоєння приємних шляхів вчення хасидуту[4].


Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці