Благословення «Елокай нешама»
Елокай нешама
|
|---|
|
אֱלֹקַי. נְשָׁמָה שֶׁנָּתַתָּ בִּי טְהוֹרָה הִיא. אַתָּה בְרָאתָהּ, אַתָּה יְצַרְתָּהּ, אַתָּה נְפַחְתָּהּ בִּי, וְאַתָּה מְשַׁמְּרָהּ בְּקִרְבִּי, וְאַתָּה עָתִיד לִטְּלָהּ מִמֶּנִּי, וּלְהַחֲזִירָהּ בִּי לֶעָתִיד לָבוֹא: כָּל זְמַן שֶׁהַנְּשָׁמָה בְּקִרְבִּי, מוֹדֶה אֲנִי לְפָנֶיךָ ה' אֱ־לֹהַי וֵא־לֹהֵי אֲבוֹתַי, רִבּוֹן כָּל הַמַּעֲשִׂים, אֲדוֹן כָּל-הַנְּשָׁמוֹת: / Елокай, нешама ше-натата бі тегора гі. Ата враата, ата єцарта, ата нефахта бі, ве-ата мешамра бе-кірбі, ве-ата атид літла мімені, у-легахазіра бі ле-атид лаво. Коль зман ше-га-нешама бе-кірбі, моде ані лефанеха, Гашем Елокай ве-Елокей авотай, рібон коль га-маасім, адон коль га-нешамот. / Б-же мій, душа, яку Ти дав мені, чиста. Ти створив її, Ти утворив її, Ти вдихнув її в мене, і Ти бережеш її в мені, і Ти в майбутньому забереш її від мене і повернеш її мені в прийдешньому майбутньому. Увесь час, поки душа в мені, дякую я Тобі, Г-споди, Б-же мій і Б-же батьків моїх, Владико всіх творінь, Володарю всіх душ. |
Благословення «Елокай нешама» — одне з ранкових благословень, перше благословення, яке промовляють у порядку ранкових благословень (окрім благословення на нетілат ядаїм та «Ашер яцар»).
Значення благословення
У писаннях Арі пояснюється, що це благословення спрямоване на п'ять частин душі. «Ти створив її» — проти частини нешама, що в Брія, «Ти утворив її» — проти частини руах, що в Єціра, і «Ти вдихнув її в мене» — проти частини нефеш, що в Асія. У вченні хасидуту до цього додають, що «Душа, яку Ти дав мені, чиста» спрямоване проти хая та єхіди, у яких немає вади.
У зв'язку з цим пояснюється, що хоча душі євреїв — частина Його Ацмуту, благословенний Він, як написано: «Бо частка Г-спода — народ Його» — частина Імені Гавая, благословенний Він, як написано: «І вдихнув у його ніздрі подих життя», і сказано про це в «Зогар»: «Той, хто вдихає, — від Себе вдихає» — від Своєї внутрішньої суті й потаємності, проте потім, коли душі знадобилося спуститися й одягнутися у створене тіло, вона спустилася й сходила за порядком сходження світів, щоб бути створеною — як кожне творіння, яке є щось із нічого, — через речення Всевишнього «Створімо людину», і вона стає в аспекті творіння, і тоді вона також визначена й має образ — «образ, як вигляд людини», що сказано також про вищі сфірот, як написано: «А над образом престолу — образ, як вигляд людини».
Однак усе це лише з боку зовнішньої сторони душі — аспекту НАРАН у ній, який притягується й сходить, щоб бути на щаблі творіння, як кажуть у молитві про душу: «Ти створив її, Ти утворив її, Ти вдихнув її в мене тощо»; тоді як внутрішня сторона й суть душі, яка не в межах творіння, не дай Б-же, а «воістину одне ціле з Його Б-жественністю, благословенний Він», — про неї сказано: «Душа, яку Ти дав мені, чиста».
Сенс благословення
У «Лікутей амарім» — розділ 41 Алтер Ребе пояснює, що під час вивчення Тори, виконання заповідей і молитви має бути самопожертва заради Всевишнього. Тобто зв'язок зі Святим, благословенний Він, має переважити зв'язок із цим світом, подібно до людини, яка померла і в якої більше немає зв'язку зі своїм тілом і з матеріальним світом. Але правильний стан — щоб єврей віддавався святим літерам або заповіді так, щоб не з'єднатися з ними повністю. Щоб пробудити це, встановили промовляти перед молитвою благословення «Елокай нешама». У ньому ми згадуємо, що саме Святий, благословенний Він, оживляє нас, і Він же в майбутньому припинить життєвість тіла. Якщо так, то вся життєвість тіла — лише від Б-жественної життєвості, і по суті навіть під час життя тіло належить Всевишньому. Звідси єврей може розмірковувати й відчути, що йому слід віддати свою душу Всевишньому і з'єднатися з Ним і тепер, оскільки це істина його життя.
Це розмірковування — підготовка до молитви і до виконання заповідей упродовж усього дня.
У «Лікутей амарім» — розділ 29 Алтер Ребе доводить із формулювання цього благословення, у якому сказано: «Душа, яку Ти дав мені, чиста», що є відмінність між людиною, яка говорить («мені»), і душею. Інакше стоїть справа у праведників: у них душа в розкритті. Тому душі праведників називаються «людина», а їхнє тіло називається «плоть людини».
Його промовляння
Сказав Ребе Раяц: коли єврей промовляє молитву «Елокай нешама» як належить, із наспівом, приємно й радісно, це так само цінне у Владики світу, як інший єврей, який промовляє цю молитву з каванот Арізаля[потрібне джерело].