Перейти до вмісту

Благословення «Слах лану»

Матеріал з Хабадпедії

Благословення «Слах лану» — шосте благословення в молитві «Шмоне есре».

Благословен Ти, Г-споди

У цьому благословенні підкреслюються віра й упевненість: людина має бути твердою серцем, покладаючись на Всевишнього, що Він неодмінно простить її, бо Він бажає милості, і Він милостивий і милосердний, і щедро прощає негайно, щойно просять у Нього, благословенний Він, прощення і помилування, без жодного сумніву на світі.

Простий доказ цього — те, що ми промовляємо в кожній молитві Шмоне есре, — одразу ж після того, як просимо «Прости нас» тощо, — «Благословенний Ти, Г-споди, милостивий, що щедро прощає», адже, здавалося б, згідно з відомим правилом, що за сумніву в благословеннях слід обирати полегшення, нам слід було б утриматися від того, щоб це казати, через побоювання благословення намарно; але звідси — що тут зовсім немає жодного сумніву, оскільки ми попросили «Прости нас, помилуй нас».

Алтер Ребе пояснює[1], що й справді, якби ми не грішили знову, ми були б визволені негайно, і тому ми благословляємо після цього: «Благословен Ти, Г-споди, що визволяє Ізраїль».

Проста необхідність у тому, що Святий, благословенний Він, прощає, адже навіть за мірою плоті й крові це так: людина повинна пробачити негайно, щойно в неї просять пробачення, і не бути жорстокою, відмовляючись пробачити, навіть тому, хто відрубав руку її ближньому, як наведено у восьмому розділі трактату Бава кама. А якщо просив у неї тричі, а вона не пробачила йому, більше не потрібно просити в неї. А гівонітяни, у яких цар Давид просив пробачення за Шауля, що вбивав гівонітян, і вони не захотіли пробачити, — Давид постановив про них, щоб вони не входили до громади Г-сподньої, бо вони милосердні і т. д., як сказано у 8-му розділі трактату Євамот.

Якщо так, то, безперечно, і за мірою Святого, благословенний Він, це так, і ще безмежно більше.

Той, хто примножує

Алтер Ребе пояснює[1], чому вихваляють і благословляють Всевишнього: «милостивий, що примножує прощати» — саме «примножує», оскільки за мірою плоті й крові, якщо людина згрішить проти людини і попросить у неї пробачення, і та пробачить їй, а потім вона повернеться до свого лихого шляху, дуже важко, щоб та пробачила їй удруге, і тим більше втретє і вчетверте. Але за мірою Святого, благословенний Він, немає різниці між одним разом і тисячею разів, бо прощення походить із якості милосердя, а Його святі якості перебувають не в аспекті межі й кінця, а в аспекті Ейн Соф, як сказано в Тегілім: «бо не вичерпалося милосердя Його». А щодо аспекту Ейн Соф немає жодної різниці між малим числом і великим, бо все перед Ним вважається цілковитим ніщо, і Він рівняє мале і велике і т. д.

«Согрішу й покаюся»

Алтер Ребе пояснює[1], що все це не суперечить відомому закону про «согрішу й покаюся». Бо це саме тоді, коли в момент гріха він міг би подолати своє лихе начало, але покладається в серці своєму на тшуву, і тому, оскільки тшува спонукає його грішити, — «не дають йому можливості» і т. д.

І навіть це — саме «не дають йому можливості». Але якщо він напружився, зміцнився, здолав своє лихе начало і здійснив тшуву, його тшуву приймають. А ми, які щодня просимо «прости нас», заздалегідь просимо «і поверни нас у повній тшуві перед Тобою», тобто щоб ми більше не поверталися до глупоти.

Очищення і виправлення

Цемах Цедек пояснює[2], що благословення — «прости нас» і «помилуй нас»; ці вислови є проханням після того, як ми здійснили тшуву в благословенні «Поверни нас»: ми просимо Святого, благословенний Він, щоб Він заповнив вади і притягнув до нас нову волю.

Примітки


Повідомити про помилку на цій сторінці