Перейти до вмісту

Молитва «Аміда»

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Шмоне есре» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену числу вісімнадцять, див. 18 (число).

Молитву «Аміда», або молитву «Шмоне есре» (за числом її благословень в оригіналі), встановили Езра-книжник і його суд — мужі Великого зібрання в період зруйнування Першого Храму. Після того як Ізраїль був вигнаний зі своєї землі нечестивим Навуходоносором і змішався з народами, у них втратився належний порядок молитви. Мудреці встали й установили єдиний порядок молитви для буденних днів, для Шабатів і для свят. Він є основою і фундаментом усякої молитви в громаді Ізраїлю донині, Шахаріт, Мінха, Арвіт тощо.

Молитва «Аміда» буденних днів містить дев'ятнадцять благословень (з благословенням «Ве-ла-малшіним»). Три перші благословення містять хвали Всевишньому; тринадцять середніх — це прохання про потреби окремої людини і всієї громади (включно з благословенням «Ве-ла-малшіним», яке було додано на пізнішому етапі); у трьох останніх (завершальних) благословеннях дякують Всевишньому. Порядок молитви в Шабат і свята інший, і він зазвичай містить фактично лише сім благословень.

Ця молитва називається також «молитвою пошепки», оскільки її моляться тихо, так що тільки сам молільник чує своїми вухами слова. Також вона називається «молитвою Аміда», оскільки її моляться стоячи.

Молитва «Шмоне есре» в хасидуті

Молитва «Шмоне есре» — це вершина злиття людини з її Творцем на етапах служіння молитви.

Після етапів споглядання в попередніх частинах молитви, що приводять до почуттів любові до Всевишнього, в яких людина піднімається щабель за щаблем, зі світу Асія, в якому людина самоскасовується перед Святим, благословенним Він, на низькому рівні нижнього трепету (тобто в прийнятті ярма Царства Небес), і так піднімається все вище й вище у світ Єціра і Брія, доки не доходить у цій молитві до світу Ацилут, суть якого в тому, що в ньому немає відчуття самоскасування.

Це настільки високе самоскасування (вищий трепет), за якого саме поняття відчуття, навіть відчуття самоскасування, вказує на наявну реальність (доказ того, що самоскасування не досконале).

І це щабель світу Ацилут, який цілковито єдиний зі Святим, благословенним Він (їхуда ілаа), так що він зовсім не є окремою реальністю.

Благословення «Шмоне есре»

Три перші благословення за порядком називаються в літературі мудреців «благословеннями хвали» або благословенням праотців.

Благословення 1 «Маген Аврагам»

Перше благословення «Шмоне есре» відповідає сфірі Хохма.

Бааль-Шем-Тов сказав: причина того, чому ми кажемо [відкриваємо Аміду словами] «Б-г наш і Б-г отців наших», у тому, що є два види людей, які вірять у Всевишнього, благословенний Він: перший вірить у Святого, благословенний Він, тому що йде шляхами своїх давніх батьків, і при всьому цьому його віра сильна; а другий — той, хто прийшов до віри в релігію через дослідження, і різниця між ними в тому, що в першого виду є перевага: його неможливо спокусити, навіть якщо йому скажуть кілька досліджень, що суперечать їй, хай Б-г милує, бо його віра сильна завдяки переказу його батьків, і до того ж він ніколи не досліджував, але в нього є вада: віра в нього — лише заповідь, завчена людьми, без сенсу й розуму, а в другого є перевага: оскільки він пізнав Творця, благословенний Він, завдяки глибині свого дослідження, він сильний у повній вірі та в досконалій любові, але й у нього є вада: його легко спокусити, і якщо йому наведуть докази, що суперечать його дослідженням, він спокуситься, хай Б-г милує, але той, у кого в руках обидві якості, — немає вищого за нього, тобто він міцно покладається на своїх давніх батьків, і також віра прийшла до нього через те, що він досліджував сам, — це повна й добра віра, і тому ми кажемо Б-г наш і Б-г отців наших, також можна цим пояснити вірш (Тегілім 34) скуштуйте і побачте, який добрий Г-сподь, тобто скуштуйте [самі, щоб відчути смак, тобто] через дослідження, і побачте — вираз бачення [того, що ви бачите в інших] поведінки, як поводилися наші батьки[1].

Благословення 2 «Ата гібор»

Друге благословення відповідає сфірі Біна, і тому в ньому докладно перелічено всі впливи, що приходять через сфіру Біна, в окремому порядку.

Благословення 3 «Ата кадош»

Основна стаття – Благословення «Ата кадош»

Благословення «Ата кадош» говорить про святість Святого, благословенний Він, як вона розкривається у сфірі Даат, яка вища за осягнення і знання, а лише у вигляді відокремленості й піднесеності.

Благословення 4 «Хонен га-даат»

Благословення «Ата хонен» відповідає сфірі Хохма де-Зеїр Анпін, і тому в ньому кажуть «Ата хонантану», бо хохма в голові людини — це те, що змушує її відрізняти святе від буденного, а також тому, що це перше благословення в молитві «Шмоне есре», яке є проханням про потреби людини після благословень хвали, і це тому, що людині заборонено просити про свої потреби на виході Шабату, перш ніж вона зробить Авдалу.

У хасидуті пояснюється, що це тому, що саме даат спричиняє змішання зла з добром і можливість усвідомити це змішання, як під час гріха з Деревом пізнання, коли куштування від дерева призвело до розрізнення між злом і добром, а також до змішання між ними; і тому благословення про розрізнення між ними (в чому й полягає сенс світла й темряви) встановлено в благословенні «Хонен га-даат».

Благословення «Слах лану»

Основна стаття – Благословення «Слах лану»

У цьому благословенні підкреслюються віра й упевненість: людина має бути твердою серцем, покладаючись на Всевишнього, що Він неодмінно простить її, бо Він бажає милості, і Він милостивий і милосердний, і щедро прощає негайно, щойно просять у Нього, благословенний Він, прощення і помилування, без жодного сумніву на світі.

Простий доказ цього — те, що ми промовляємо в кожній молитві Шмоне есре, — одразу ж після того, як просимо «Прости нас» тощо, — «Благословенний Ти, Г-споди, милостивий, що щедро прощає», адже, здавалося б, згідно з відомим правилом, що за сумніву в благословеннях слід обирати полегшення, нам слід було б утриматися від того, щоб це казати, через побоювання благословення намарно; але звідси — що тут зовсім немає жодного сумніву, оскільки ми попросили «Прости нас, помилуй нас».

Благословення років

Наводиться, що весь рік, промовляючи в «Шмоне есре» «і всі види її врожаю на благо», треба мати на увазі пшеницю для маци й етрог — в одному місці згадується, крім вищезгаданого, також вино для кідуша, — і тоді сам собою весь урожай буде на благо[2].

Молитва «Елокай ноцор»

У «Сефер га-мінгагім» наводиться, що мають звичай промовляти наприкінці молитви «Шмоне есре» — перед другим «Їгью ле-рацон» — вірш за літерами імені. Джерело звичаю[3] — у Раші в «Міхі»[4].

У книзі «Пасук лі псукха» зібрано вірші з ТАНАХу для всіх імен чоловіків і жінок в порядку абетки. Книгу видав рав Хаїм-Цві Кеніг. Друге видання вийшло 15 менахем-ава 5753 (2 серпня 1993).

У прийдешньому майбутньому

У «Тора ор»[5] Алтер Ребе висуває нове положення, що в прийдешньому майбутньому промовлятимуть молитву «Шмоне есре» гучним голосом, а не пошепки, як у наш час.

Ребе каже, що подобу джерела цьому — але не точно — можна бачити в словах «Зогару»[6], який каже: «Ла іцтріх лей ле-бар наш ле-мішма калей бі-цлотей, ела ле-цалаа бі-лхіш» [= людина має не давати чути свій голос у своїй молитві, а молитися пошепки]. А потім продовжує: «Коль ба-рама нішма[7]. Ба-рама, май ба-рама, да гу алма ілаа алма де-аті» [= що таке ба-рама? Це вищий світ, прийдешній світ]. І звідси випливає, що в прийдешньому світі, в прийдешньому майбутньому, молитва має бути не пошепки, а у вигляді «коль ба-рама».

Однак Ребе продовжує і каже, що це не справжнє джерело і треба шукати джерело цього нового положення, бо «безсумнівно, слова самого Алтер Ребе є джерелом тощо, але попри це малоймовірно, що це новація Алтер Ребе, і, вочевидь, у цього є джерело також у книгах, що передували йому»[8].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Кетер Шем Тов» аркуш 19в, «Лікутім єкарім» аркуш 16б)
  2. ^ «Гайом йом», 19 тішрея
  3. ^ Звичай наводиться також у «Кіцур Шла», аркуш 80; в «Арух га-шулхан», розділ 122, 8; в «Каф га-хаїм» на «Орах хаїм», кінець розділу 122, та ін.
  4. ^ Дехто сумнівається, чи написав це сам Раші, чи це збірка р. Шмуеля з Долгача у виданні «Агудат Шмуель» 5459 року (1698/1699), оскільки цього немає у творах Раші до згаданого року.
  5. ^ Кінець тижневої глави «Ваїгаш».
  6. ^ Ч. 1, 210а (наводиться в «Тора ор» там само).
  7. ^ Вираз вірша — Ірміягу 31, 14.
  8. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваїгаш» 5746.

Повідомити про помилку на цій сторінці