Синагога

Синагога — місце зібрання і збору міньянів євреїв для молитви тричі на день (Шахаріт, Мінха і Маарів). Це місце має велике значення, оскільки вважається «малим Храмом». Тому в ньому поводяться з особливою шанобливістю. Існує багато законів щодо «шанування синагоги», наприклад, заборонено заходити до синагоги, щоб знайти укриття від дощу чи спеки, хіба що промовляють кілька віршів або вивчають щось. Ребе мав звичай сам, заходячи й виходячи, підіймати з підлоги будь-яке сміття і навіть недопалок цигарки, що лежить на підлозі.
У минулому існувала відмінність між синагогою, призначеною тільки для молитви, і бейт-мідрашем, призначеним тільки для навчання, де було заборонено проводити міньяни (крім трьох молитов). Сьогодні не заведено розрізняти ці місця, і більшість синагог слугують також бейт-мідрашем, зазвичай у бічних кімнатах.
Синагоги[1] різняться нусахом молитви, за яким у них заведено молитися, і, як правило, у кожної громади є свій особливий нусах, згідно з традицією її батьків.
Святість синагоги
Малий Храм
Основне призначення синагоги — молитва.
Рамбам написав у «Законах молитви», розділ 11: «У будь-якому місці, де є десять євреїв, треба приготувати дім, до якого вони входитимуть для молитви в кожен час молитви, і це місце називається синагогою; і жителі міста змушують одне одного збудувати собі синагогу і купити собі сувій Тори, Пророків і Писань.
Коли будують синагогу, будують її тільки на підвищеному місці міста, як сказано: „На вершині гамірних вулиць кличе“, і підносять її, доки вона не стане вищою за всі двори міста, як сказано: „І звеличити дім Б-га нашого“; і відчиняють входи синагоги тільки на сході, як сказано: „А ті, що таборують перед Скинією на схід“; і будують у ній гейхал, до якого кладуть сувій Тори, і будують цей гейхал з того боку, у бік якого моляться в цьому місті, щоб їхні обличчя були звернені до гейхалу, коли вони встають на молитву».
Коли десять євреїв збираються разом для міньяну, на них особливим чином перебуває Шхіна, і вона перебуває на них подібно до перебування Шхіни в Храмі; тому синагога називається «малим Храмом», адже за своєю метою і змістом вона подібна до Храму в Єрусалимі. У прийдешньому майбутньому, під час справжнього і повного Визволення, усі «синагоги» з усіх кінців світу зберуться і з'єднаються з головним Храмом в Єрусалимі на Храмовій горі; Ребе висуває нове положення, що порядок приєднання синагог до Храму відповідатиме їхній гідності за часів вигнання.
Бейт Рабейну
Після зруйнування Храму і відходу народу Ізраїлю у вигнання Шхіна пішла у вигнання разом зі своїми синами, і в кожному місці, куди було вигнано євреїв, був «міні»-Храм: окрім синагог, які називаються малим Храмом, у кожному поколінні був головний малий Храм (де Шхіна перебуває на вищому рівні, ніж в інших синагогах). Головний малий Храм кожного покоління обирався за місцем перебування провідника того покоління, який, по суті, був очільником народу Ізраїлю свого часу, і він називається «Бейт Рабейну».
5752 року (1991/1992) Ребе роздав особливий кунтрес під назвою «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель», у якому Ребе роз'яснює гідність синагоги 770 як «Бейт Рабейну» останнього покоління, оскільки в ній перебуває нинішній провідник покоління, і висуває нове положення, що під час Геули Шхіна розкриється спершу в «770», а потім перейде разом із синагогою до Єрусалима, на Храмову гору, у справжній і Третій Храм.
Уведення собаки-поводиря до синагоги
Ребе розглядав питання про дозвіл уводити собаку до синагоги[2] (тему обговорювали щодо людини, яка потребує цього як сліпий). Ребе відкинув докази зі слів «Сіфрей»[3] і «Клі якар»[4], з яких випливає заборона, і обґрунтував це тим, що не можна виводити галаху для практики з тлумачних коментарів до Писання, а також тим, що формулювання в словах «Клі якар», з якого нібито можна вивести заборону («не личить приводити їх до місця святості»), не є доказовим і є поширеним формулюванням у коментаторів. Ребе також висунув заперечення проти слів «Сіфрей» і «Клі якар», виходячи зі слів Гемари в трактаті «Йома»[5] і коментаря Раші до неї, а також зі слів Зогару[6], з яких доведено, що в Храмі були реальні образи собаки й лева, — так щодо вогню, що горів у Храмі, і щодо жарини, що впала за днів Шломо. У зв'язку з цим Ребе також навів галахічний обов'язок молитися в синагозі[7] і дійшов висновку, що слід шукати можливості дозволити це через страждання, яких може зазнати сліпий, якщо не зможе увійти, і через важливість молитви в синагозі.
Біма для читання
У центрі синагоги стоїть біма, на якій читають Тору в дні читання. Біму зроблено у вигляді похилого стола, накритого скатертиною, причому в частині синагог біма піднята над підлогою синагоги.
На цій бімі читають Тору, а також читають гафтару, і на ній же сурмлять у шофар у Рош га-Шана[8].
Початок біми для читання був іще в Храмі під час церемонії Гакгель, коли первосвященник читав у Храмі перед усім народом Ізраїлю[9].
Згідно з галахою, біму слід ставити посеред синагоги[10]. Причина цього — щоб усі чули[11], або ж тому, що синагога — малий Храм, і це роблять, щоб вона була подібна до жертовника в Храмі, що стояв посеред Азари[12]; при цьому згідно з другою причиною справді слід суворо стежити, щоб біма була саме посеред синагоги, навіть коли йдеться про невелику будівлю, де всі присутні в будь-якому разі чують.
Згідно з внутрішньою частиною Тори[13], слід суворо стежити, щоб на сходах, які ведуть до біми, було не більше 6 сходинок.
Попри сказане вище, протягом довгих років, окрім великої біми для читання в «770», що стоїть посеред синагоги, Ребе користувався ще однією невеликою бімою, установленою в передній частині синагоги поруч з арон кодешем, щоб полегшити Ребе шлях до центру синагоги, а також підйом на високу біму і спуск з неї. Навколо цієї біми також проводять гошанот у дні свята Сукот.
Ребе вказав, що за потреби слід суворо стежити, щоб принаймні перед бімою для читання було місце хоча б для одного ряду тих, хто сидить[14][15].
Жіноче відділення
Подібно до Храму, і в синагозі є особливе приміщення для молитви жінок.
Згідно з вказівкою Ребе, «краще й пристойніше, щоб жінки також сиділи попереду, а мехіца йшла зі сходу на захід, а не з півдня на північ. Мехіца вища за людський зріст». Тобто поділ синагоги має бути вздовж, а не впоперек, — і жінки сидітимуть уздовж усієї синагоги, а не «позаду», як заведено в більшості синагог[16].
Хабадська синагога

У більшості синагог хабадських хасидів діє низка правил, що поширюються на кожного, хто підходить молитися як шаліах ціббур перед амудом; головні з них — молитися за нусахом, укладеним Алтер Ребе, який сьогодні міститься в сидурі під назвою сидур «Тегілат га-Шем» (або сидур «Тора ор»), і промовляти щоденний урок Тегілім після молитви, згідно з установленнями Ребе Раяца.
Друга кімната
Одна з яскравих особливостей хабадської синагоги — «друга кімната» (яку називають також «хабадніце»[17]). Друга кімната — це додаткове приміщення в чоловічому відділенні, що прилягає до великої зали, і в ній є місце для тих, хто молиться довго, або для охочих продовжити підготовку до молитви поглибленим вивченням маамару хасидуту, — щоб знайти тишу і місце для цього.
Існування другої кімнати почалося ще за часів груп прихованих праведників, і так розповідають про Алтер Ребе, що в десятирічному віці він «сидів у другій кімнаті синагоги в Ліозні й навчався».
За часів Мітлер Ребе, коли тертя між хасидами і «міснагдім» посилилося і виникли побоювання сутичок, Мітлер Ребе заборонив своїм хасидам молитися в синагозі, у якій немає другої кімнати, і тим самим не допустив, щоб вони заходили до синагоги «міснагдім».
Ребе Раяц[18] описав атмосферу в другій кімнаті: «Коли заходили до другої кімнати, вражалися незвичайною картиною, що відкривалася. Кожен занурений у свої думи й перебуває у двейкуті, не чує і не бачить того, що відбувається довкола».
У хасидів у минулих поколіннях дуже суворо ставилися до «другої кімнати» і докладали всіх зусиль, щоб збудувати таку кімнату в кожній громаді, де є синагога[19].
Амуд хазана
У хабадській синагозі не заведено писати на амуді, біля якого молиться хазан, вірш «Ставив я Г-спода перед собою завжди», оскільки потрібно, щоб це було написано в розумі й у серці, внутрішньо, а не слугувало зовнішнім нагадуванням.
У хабадській синагозі заведено, що амуд хазана розташований праворуч від арон кодешу.
Див. також
Додаткова література
- Діяльність із дітьми в синагозі, лист Ребе Раяца, що роз'яснює важливість цього і робить зауваження габаям, які перешкоджають цьому через те, що це спричиняє бруд тощо, «Ігрот кодеш», т. 8, с. 173 і далі
- І зроблять Мені Святилище, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1998, с. 46
Зовнішні посилання
- Святилище всіх нас: погляд на слова провідників Хабаду про дотримання святості синагоги, на сайті «Хабад Лайв»
- Синагога — погляд зсередини, з книжки «Аншей га-міла»
(англійською)
- «Ве-асу лі мікдаш», збірник про святість синагоги та бейт-мідрашу, Кір'ят-Малахі 5783
- Приводити маленьких дітей до синагоги — дозволено чи заборонено?
Короткий відеоурок рава Йосефа-Єшаї Брауна, рабина Краун-Гайтс - Чи дозволено виголошувати промову в синагозі спиною до арон кодешу?
Короткий відеоурок рава Йосефа-Єшаї Брауна, рабина Краун-Гайтс - Чи дозволено купувати місце в синагозі на гроші маасеру?
Короткий відеоурок рава Йосефа-Єшаї Брауна, рабина Краун-Гайтс - Коли Ребе пише в риму про святість синагоги
Рош ходеш сіван 5780 (травень–червень 2020) - Що Ребе назвав «дивною синагогою»? • Рідкісне відео, на сайті «Хабад Лайв»
Примітки
- ^ Має ще 7 назв; мікдаш меат — джерело в пророка Єхезкеля (розділ 11, вірш 16): «Тому скажи: так сказав Г-сподь Б-г: хоч Я віддалив їх до народів і хоч Я розсіяв їх по країнах, але Я був для них малим Храмом у країнах, куди вони прийшли», і мудреці витлумачили в Талмуді, у трактаті «Мегіла» (аркуш 29а): «„І Я був для них малим Храмом“ — це синагоги й доми навчання, що у Вавилоні»; у книжці «Бен іш хай» (перший рік, до глави «Ваїкра», пункт 1) наведено, що Вавилон названо не обов'язково, і те саме стосується всіх країн і держав, — через її святість і уподібнення до Храму; давньонімецькою і мовою їдиш — шул або штіблах; у торанічній літературі — бейт тфіла, джерело в пророка Єшаягу в ТАНАХу, у книзі Єшаягу (розділ 56, вірш 7): «І приведу їх на святу гору Мою, і звеселю їх у домі молитви Моєї; цілопалення їхні й жертви їхні будуть угодні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для всіх народів»; арамейською мовою і у Вавилонському Талмуді — бей кнішта, джерело в Гемарі «Брахот» (аркуш 6, сторона б): «Той чоловік, що молився позаду бей кнішта і не повертав обличчя до бей кнішта, — проходив Еліягу, побачив його, з'явився йому у вигляді араба» тощо; переклад: той чоловік, який молився позаду синагоги і не повернув обличчя в бік синагоги, — проходив там пророк Еліягу, благословенна його пам'ять, і з'явився йому у вигляді арабського торговця тощо; і мовою ТАНАХу — бейт Елокім, бо в багатьох синагогах світу над входом є табличка, на якій написано: «І злякався він, і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Б-жий, і це ворота небесні», бо споконвічна назва синагоги — «дім Б-жий», джерело у вірші в книзі Берешит (розділ 28, вірш 17), де так сказав праотець Яаков, коли спав і ночував у Бейт-Елі
- ^ «Ігрот кодеш» (Адмор шліта), лист 6936, т. 18, с. 455, див. також обробку листа, надруковану в листку «Гіткашрут», випуск 1345.
- ^ «Сіфрей», Теце, § 281
- ^ «Клі якар» на тижневу главу «Дварім», 23, 19.
- ^ 21б
- ^ Зогар, т. 3, арк. 211а, і в «Тікуней Зогар», тікун 21, арк. 62б
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», гл. 90, п. 9 і далі.
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», 585, 3.
- ^ Про біму, амуд для молитви та їхню важливість.
- ^ Рамбам, «Закони молитви», 11, 3. «Шулхан арух», «Орах хаїм», 150. На підставі Гемари в «Суці», 51б, що в синагозі Александрії Єгипетської посередині була дерев'яна біма. І див. у «Драшот» «Ктав софер», що хоча в Першому і Другому Храмі жертовник був трохи зміщений, а не стояв посеред Азари, галаха така, що в синагозі біма має бути саме посередині, оскільки наша синагога подібна до Храму прийдешнього майбутнього, а не до Першого і Другого Храму.
- ^ Рамбам.
- ^ «Хатам софер», «Орах хаїм», гл. 28.
- ^ Респонси «Імрей еш», «Орах хаїм», гл. 7; «Маген Аврагам», гл. 150; і «Елія раба» від імені святого Зоару.
- ^ Серія статей на цю тему в тижневику «Гіткашрут»: випуск 726, випуск 730, випуск 734.
- ^ Рав Рафаель-Аврагам Дубкін, Розташування біми для читання в синагозі», у збірнику «Гаарот га-тмімім ве-анаш Цфат» 11 нісана 5782 (12 квітня 2022), с. 229.
- ^ [1] (посилання не працює)
- ^ Див. «Сефер га-сіхот» 5701, с. 42. Там само, с. 114.
- ^ «Лікутей дібурім» (лашон га-кодеш), т. 1, с. 153 і далі.
- ^ Див., наприклад: книжка пам'яті р. Хаїма-Шауля Брука, с. 102: коли хасиди в Гомелі порушили умову і збудували «другу кімнату», р. Айзік з Гомеля сказав міснагдім, що за законом вони справді мають рацію, але оскільки хасиди й міснагдім уже розходяться в думках щодо «і Він єдиний, і немає другого» та щодо «другої душі», хай вони розходяться і щодо другої кімнати...