«Бареху»
Барху — частина молитви, в якій хазан проголошує: «Благословіть Г-спода благословенного», а громада відповідає: «Благословенний Г-сподь благословенний на віки віків», хазан повторює за ними і теж каже: «Благословенний Г-сподь благословенний на віки віків» .
Передісторія
Ця молитва згадується в Мішні в трактаті Брахот: «Сказав рабі Аківа: що ми знаходимо в синагозі? — і багато, і небагато кажуть: „Благословіть Г-спода“. Рабі Ішмаель каже: „Благословіть Г-спода благословенного“»[1]. Хоча зазвичай галаха встановлюється за думкою рабі Аківи, в цій суперечці в Гемарі постановлено за думкою рабі Ішмаеля.
Згідно з Раавеном, цей уривок від початку призначався для шаліах ціббура, який промовляє благословення Кріят Шма за громаду і тим самим виконує за них обов'язок, і тому спершу він звертається до громади, щоб вони погодилися і приєдналися до його благословення. Так само й промовляння «Барху» перед викликом до Тори — це звернення до громади з тим, щоб вони мали намір приєднатися до викликаного в його благословеннях і в його читанні Тори.
Цей уривок схожий на благословення зимун, що від початку призначалося для того, хто промовляє благословення після їжі і виконує за інших їхній обов'язок, який каже спершу: «Благословімо (нашого Б-га), Того, чию їжу ми їли», а вони відповідають: «Благословімо (нашого Б-га), Того, чию їжу ми їли і з чиєї благості ми живемо».
Місця промовляння
Цей уривок промовляється кілька разів:
- Перед благословеннями Кріят Шма в Шахаріт і Арвіт.
- Перед благословенням викликаного до Тори.
- В Арвіт Шабату перед «Алейну».
Звичаї Хабаду
Хоча в різних громадах заведено казати «амен» після того, як хазан каже «Благословенний Г-сподь благословенний тощо», — у Хабаді так не заведено.
Ребе мав звичай трохи нахилятися, коли хазан каже «Барху», нахилятися ще більше, коли той промовляє «Благословенний», і випрямлятися назад із промовлянням «Г-сподь благословенний тощо».
Під час промовляння «Барху» стоять.
У Шахаріт Ребе мав звичай стояти від «Благословенний Г-сподь навіки» до закінчення «Барху»[2].
У Галахі
Гаон-хасид Шабтай-Йона Фрідман докладно розглядає у своїй книзі питання, чи потрібно приєднувати «Барху» до благословень Кріят Шма, і, здавалося б, — пояснює він — так, виходячи з написаного[3], що якщо дійшов до «Барху», то пропускає «Ве-гу рахум тощо»; але з «Мішна брура»[4] він наводить суперечність, оскільки там написано (і так постановлено за нашим звичаєм), що якщо не встиг сказати «Барху» з громадою в п'ятничний вечір, то скаже «Ве-ломар», і продовжує, і пояснює там дуже докладно
Алтер Ребе[5] порівнює «Барху» — під час зустрічі Шабату — з прийняттям свята чи Шабату і прямо пише, що «Барху» — це прийняття Шабату і Йом тову; і додає, що якщо більшість громади сказала «Барху», а він не сказав, то це вважається так, ніби він сказав «Барху»[6][7].
У хасидуті
Коли єврей, викликаний до Тори, каже «Благословіть благословенного», навіть якщо не знає відповідних і належних для цього намірів, адже йому відповідають «Благословенний Г-сподь благословенний на віки віків» — він благословив Його Ім'я в АБЕА![8]
Примітки
- ^ Вавилонський Талмуд, Брахот, аркуш 50, сторона а.
- ^ У Шабат тижневої глави «Гаазіну» 5739 року (1978/1979) записав учень «Квуци», що Ребе стояв лише починаючи з «Ва-єварех Давид» [відносно рідкісний випадок]..
- ^ Див. також «Піскей тшувот», розділ 236, пункт 12.
- ^ Розділ 236, параграф 101.
- ^ «Шулхан арух га-Рав», Орах хаїм, частина 4, закони Йом тову, розділ 527, параграф 9.
- ^ Наприклад: той, хто молиться в пізньому міньяні.
- ^ Це наводиться у зв'язку з ерув тавшилін, який можна зробити до сутінків, у його час, коли молилися Кабалат Шабат рано.
- ^ «Лікутей дібурім», частина 1, лашон га-кодеш, с. 38.