Перейти до вмісту

Молитовне служіння

Матеріал з Хабадпедії
Хасид, що молиться з двейкут (Шалом Фейгін)
Хасид, що молиться з двейкут (Залман Клейман)

Молитовне служіння — центральне поняття в хасидському русі загалом і в хасидизмі Хабад зокрема, що позначає особливу важливість молитви в служінні Всевишньому, а також молитву згідно з настановами вчення хасидуту: тривалу підготовку до молитви і споглядання перед нею, а також увагу до тлумачення кожного слова в молитві, неквапливо і з жвавістю, і також вплив молитви на виправлення якостей та очищення тваринної душі.

Важливість молитви

У хасидському світі загалом і в хасидизмі Хабад зокрема в служіння Всевишньому було внесено особливий і глибокий сенс, і в його центрі — служіння молитви. У загальному хасидському світі існують різні методи молитовного служіння, і «у кожної річки — свій шлях»[1].

Бешт визначив[2] мету молитви як визнання й усвідомлення добра, що здійснюється згори, і в часи горя, які переживає той, хто молиться (подібно до того як панцир «камци» (див. про неї в статті «Черепаха») утворюється сам собою); таким чином він пояснив суперечку в Гемарі[3] про порядок черговості в молитві «Шмоне есре» — чи слід викладати хвалу Святому, благословенний Він, перед молитвою чи після молитви: за поясненням Бешта, думки не суперечать одна одній, оскільки з обох можна прийти до визнання добра в часи горя; навіть коли не викладають хвали Святому, благословенний Він, можна молитися з простої віри.

Алтер Ребе запровадив новацію, що шлях до любові і трепету перед Всевишнім — саме через споглядання у вигляді Хохми, Біни і Даат[4] — викладати хвалу Святого, благословенний Він, перед молитвою, і це бажаний шлях у молитовному служінні[5].

За допомогою молитви здійснюють єднання і злиття зі Святим, благословенний Він[6]; у вченні хасидуту пояснили корінь слова «тфіла» і зіставили його з талмудичним виразом «Атофель клі херес».

Головна мета молитовного служіння — очистити й виправити якості завдяки тому, що словами пояснення і з почуттям роз'яснюють насолоду, закладену у виконанні волі Творця[7]. У хасидуті пояснюється, що молитовне служіння — головне служіння людини в цьому світі[8].

Унаслідок цього молитовне служіння стало основою вчення хасидуту, а отже, і причиною різких висловлювань наших Ребе, провідників поколінь, на адресу тих, хто не молиться тривало[9]. Тому й головна протидія лихого начала в наші дні спрямована саме на молитовне служіння[10].

У хасидуті наголошується, що вимога молитися тривало звернена до кожного, а не лише до людей високого рівня[11].

Порядок молитви

У Хабаді наголос робиться на підготовці до молитви, а також на спогляданні під час самої молитви. Підготовка до молитви включає занурення в мікву, давання цдаки і вивчення хасидуту.

Ребе одного разу вказав вивчати розділ із книги «Танія» щоранку перед ранковою молитвою[12].

Вивчення хасидуту перед молитвою включає вивчення маамарім хасидизму Хабад і споглядання після вивчення над вивченим матеріалом у зв'язку з молитвою, яка йде потім.

Вивчення не повинно залишатися лише чимось теоретичним і розумовим, а має проникнути всередину. Людині слід винести з вивченого дію на практиці, яка змусить її змінитися на краще і самій здійснити наближення до свого Творця.

Під час самої молитви споглядають тлумачення слів молитви згідно з внутрішньою суттю Тори, тобто вченням хасидуту.

Заведено наспівувати хасидський нігун під час молитви, щоб поліпшити споглядання слів і щоб викликати рух у серці того, хто молиться[13]. Ребе вказав, що в нашому поколінні слід молитися зі співом[14]. У хасидів заведено плакати під час молитви, і кожен, хто багато плаче в молитві, — володар вищого щабля. Але необхідно читати Тегілім перед молитвою, щоб сльози були справжніми[15].

У Хабаді в молитовному служінні наголошувалася саме тривалість[16], і тому багато хасидів мають звичай молитися довгими годинами, щоб досягти успіху й молитися як належить, наскільки це можливо.

У будні це явище трапляється рідше через брак часу, але в день святого Шабату, коли хасиди вільніші для служіння своєму Творцеві, це явище набагато ширше[17]

У Ребе

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Рав Хасад Гальберштам розповідає, що багато разів Ребе не молився разом із громадою, а лише зовні робив такий вигляд, а потім, повернувшись додому, молився у своїй кімнаті з особливою тривалістю (шахаріт тривалістю близько трьох із половиною годин)[потрібне джерело].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Мультимедіа

Див. також


Примітки

  1. ^ Трактат Хулін, аркуш 18б.
  2. ^ «Кетер Шем Тов», пункт 98 [у виданні «Кегот», 5781 — с. 13, 3–4].
  3. ^ Брахот, 32а, кінець. А про це — Авода зара, 7б.
  4. ^ «Танія», розділ 3.
  5. ^ Див. також у листку «Ніфлаот», № 284, с. 11 і далі, у роз'ясненні висловлювання Бешта і новації Алтер Ребе — саме в спогляданні, що проникає у внутрішню суть.
  6. ^ Пояснено в «Тора ор», 79в (на основі Мішни, Келім, розд. 3, мішна 5), у «Бат аїн», маамар, що починається словами «Зот хукат га-Тора», і в «Прі цадик», стаття «Кдушат га-Шабат», 2 (на основі Мішни, Сота, розд. 3, мішна 4 ), та ін.
  7. ^ «Сенс сходження душі — заради Б-жественного служіння, щоб очистити й облагородити природні якості, а до всього цього кожен може дійти тільки через служіння в молитві». Вступ до «Кунтрес га-тфіла»
  8. ^ Див. «Сефер га-маамарім — Мелукат», ч. 4, с. 314.
  9. ^ Наприклад, у «Сефер га-сіхот» 5700, с. 165: «Той, хто займається тільки „гасколою“ хасидуту і не займається „молитовним служінням“ [відповідно до міри й характеру його знань у гасколі хасидуту], — багач, що розмінює своє багатство на фальшиві монети». А також в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 10, с. 390: «Батько [Рашаб] спеціально випустив 2 кунтреси, у яких ясно оголошує, що в тих, хто вивчає хасидут і не займається молитовним служінням тривало і з добрими якостями, — їхнє навчання змарноване.. і він застерігає, що не можна слухати [хасидут] від такого.. він ганьбить честь наших Ребе, провідників поколінь, і честь хасидуту». Та ін.
  10. ^ Див. «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 9, с. 175.
  11. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 133. Маамар, що починається словами «Маїм рабім», 5725. І див. «Лікутей сіхот», ч. 14, с. 224: «Деякі стверджують, що за своїм становищем і станом вони не мають стосунку до молитовного служіння.. але ця розповідь — незаперечний доказ того, що й прості за знаннями й осягненням, якщо поміркують над тим, що в кожному створінні (адже „словом Г-споднім небеса створені“) є „Єдиний“, — то самим цим спогляданням можуть молитися сорок років поспіль».
  12. ^ У сіхі Шабату глави «Ахарей» 5749 року (1988/1989): «Добрий звичай хасидів (у попередніх поколіннях, і також у нашому поколінні) — вивчати розділ „Танії“ щодня (перед ранковою молитвою). І варто поширити й зміцнити цей звичай, — дотримуючись якого, виконують заповідь-повеління Тори — вивчення Усної Тори; і дивно, що цей звичай не поширений, хоча й у нашому поколінні були хасиди, які так чинили, як я бачив сам у хасидів нашого покоління».
  13. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 134.
  14. ^ «Двар малхут» Бешалах.
  15. ^ «Лікутей дібурім», ч. 3 (у перекладі), с. 699.
  16. ^ «Лікутей сіхот», ч. 5, с. 289.
  17. ^ З листа Ребе тамімові («Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 20, с. 52): «Щодо порядку молитви в його становищі: у дні святого Шабату і свята може молитися тривало (спочатку трохи), а в будні поки що — лише з тлумаченням слів, оскільки він пов'язаний із розпорядком єшиви, і також звернути увагу, як він пише у своєму листі, на «Кунтрес га-тфіла» щодо цього».

Повідомити про помилку на цій сторінці