«Дерех га-емет ве-дерех га-яшар»
Дерех га-емет ве-дерех га-яшар — два шляхи в служінні Всевишньому, які разом діють на людину так, щоб її прийняття «ярма Царства Небес» було істинним, а не чимось минущим[1].
Потреба в них
Сили душі, як відомо[2], походять від десяти сфірот, і останній аспект («Малхут» у душі) — це її сила дії. І подібно до того як у «Малхут» «немає нічого свого»[3] (у неї немає нічого власного, вона отримує від сфірот, що перебувають над нею, і завдяки цьому «будується»), так і із силою дії душі:
Якщо виконання заповідей (прийняття ярма Царства і ярма заповідей) «відірване» від почуття людини (вищих сфірот у ній), у ньому немає для неї життєвості, і їй доводиться весь час «змушувати себе» виконувати їх. Лише якщо прийняття ярма випливає з внутрішнього почуття, тоді воно має істинне й постійне існування, і людина не спіткнеться в гріхах.
Це подібно до різниці між звичайним рабом і вірним рабом: звичайному рабові «мила розбещеність» – щойно зможе, він знайде спосіб ухилитися від служіння панові. Вірний же раб служить панові з любові до нього і не стане нехтувати служінням.
Шлях істини
Істина згідно з Каббалою — це ім'я Гаває, яке загалом є сфірою Тіферет (основою середньої лінії, що є сукупністю всіх якостей), – а в служінні Всевишньому це якість милосердя.
Коли людина розмірковує про те, що (унаслідок її гріха) її душа опустилася в нечисті кліпот, а слідом за нею і Шхіна (корінь її душі), вона пробуджується великим милосердям до своєї душі й до Шхіни, і це діє на неї так, що її прийняття ярма стає істинним (адже воно випливає з її внутрішнього й істинного почуття).
Шлях прямоти
Людина може дійти до істинного й щирого каяття у своїх гріхах, зрозумівши, що вона спричинила своїм гріхом і якої шкоди завдала[4]. Але цей шлях не «прямий»: те, що спонукає її здійснити тшуву, — це гріх, який вона вчинила. Причина тшуви протилежна самій тшуві (суть якої — повернутися до Всевишнього).
Однак прямий шлях до тшуви — розмірковувати (не про гріх, скоєний нею на ділі, а) про недолік у її служінні — про те, що вона могла зробити більше. І Алтер Ребе пояснює[5], що оскільки всі заповіді походять з імені Всевишнього[6], виходить, що будь-який недолік навіть у намірі однієї з усіх заповідей спричиняє в духовному плані сходження впливу Шхіни в кліпот.
І це розмірковування дає їй змогу дійти до «бітушу» та сокрушення серця, навіть якщо фактично вона ніколи не спіткнулася на справжньому гріху.
Примітки
- ^ «Танія», «Ігерет га-тшува» — розділ 7.
- ^ «Танія», «Ігерет га-тшува» — розділ 4.
- ^ Див. Зогар, частина 1, 249б; частина 2, 215а, та в інших місцях.
- ^ Як докладно роз'яснюється в «Танії», в «Ігерет га-тшува», розділи 4–6, і особливо в розділі 6.
- ^ «Ігерет га-тшува» — розділ 7, наприкінці
- ^ Кожна із заповідей — від однієї з чотирьох його літер.