Перейти до вмісту

Тікун хацот

Матеріал з Хабадпедії

Тікун хацот — це порядок псалмів Тегілім і молитов, які промовляють богобоязні євреї, що беруть участь у скорботі святої Шхіни в її вигнанні, о півночі, як написано в законах «Шулхан аруху»: «Належить кожному богобоязному, щоб він скорбів через скорботу Шхіни».

У хасидів, які завжди беруть участь у скорботі Шхіни, порядок тікун хацот був і донині залишається поширеним звичаєм, якого дотримувалися всі учні святого Бааль-Шем-Това.

На початку періоду протидії хасидизму промовляння тікун хацот було тим, що позначало належність до руху хасидизму, і слугувало приводом для переслідувань з боку міснагдім.

Підготовка до тікуну

Перед тікуном людина має глибоко вдивитися у свої гріхи, якими вона завдала шкоди і спричинила вигнання Шхіни, і глибоко засмутитися та покаятися у своїх гріхах, щоб вони не затримували вигнання Шхіни[1]. «Дід зі Шполи» мав звичай грати перед тікуном нігун «Коль ба-яар».

Час промовляння тікуну

Є такі, що вважають, що час промовляння тікуну не обов'язково опівночі, а від півночі й далі, оскільки ця сторожа пробуджує милості на небесах, за словами мудреців. У дні Бейн га-мецарім є такі, що мають звичай промовляти тікун також опівдні, згідно з вказівкою святого Арі.

Під час промовляння тікуну людині слід плакати через скорботу святої Шхіни, але після нього їй слід зміцнитися в радості, щоб служити Б-гові в радості, і тому після тікуну промовляють псалом 51 у Тегілім, у якому сказано «Дай мені почути веселощі й радість»[2], але не промовляють цей псалом у дні, коли не промовляють таханун.[3]

Після тікуну

Сказав Ребе Рашаб: "Коли грають нігун «Арба бавот» із внутрішнім пробудженням, це час, придатний для тшуви і гіткашруту; а коли грають цей нігун у чистоті серця, після належного трумат га-дешен у тікун хацот, після «Кріат Шма перед сном» по-справжньому і після молитви з глибоким зусиллям, — можна здійснити особливе спасіння в синах і житті."

Його промовляння в наших поколіннях

Хоча промовляння тікуну призначене на кожну ніч, в останніх поколіннях поменшало тих, хто промовляє тікун щоночі, і він стосується лише певних часів.

Хасидів, які питали, чи дотримуватися промовляння тікуну, Ребе відсилав до слів Ребе Рашаба у «Кунтрес га-тфіла»[4]: "Питання гіркоти і приниженості.. лише часом і в час і годину, придатні для цього.. у тікун хацот.. але не треба щодня, хоча в Зогарі написано, що щоночі треба бути з маарей де-хушбана.. мудреці говорили про праведників, які за образом Нашим, за подобою Нашою.. але решта людей не потребують цього щоночі, а лише часом, і також щоб це було на самоті саме, не при людях" .

Щодо почуття гіркоти загалом Ребе зазначає[5], що "питання гіркоти в тшуві не стосується цього нашого останнього покоління, покоління п'ят Мошіаха, оскільки в нашому поколінні в нас немає сили на питання гіркоти тощо, і потрібні особливе зміцнення й підбадьорення тощо, і тому в нашому поколінні робота тшуви — саме з радості. . І зовсім не потрібне питання гіркоти" . І пов'язує це зі словами Алтер Ребе, що час, придатний для гіркоти в тікун хацот, — це ніч на п'ятницю, а нині час — уже п'ятниця після полудня, і «якщо так, само собою зрозуміло, що служіння в цей час — з радості вищої тшуви».

Додаткова література

  • Рав Хаїм-Шалом Дейч, Про що плачуть у тікун хацот, випуск «Кі каров», тижнева глава «Балак», 5781, сторінка 12

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Ігерет га-тшува» — розділ 7 і розділ 10
  2. ^ «Лікутей амарим» — розділ 26
  3. ^ «Гайом йом» 28 адара I.
  4. ^ Розділ 11
  5. ^ Маамар, що починається словами «Маргла бе-фумей де-Рава», 5746

Повідомити про помилку на цій сторінці