Ацмут у-мегут
| Імена Всевишнього |
|---|
| 7 імен, які не можна стирати |
| Гаває · Адні · Ель · Елокім · Елоа · Цваот · Шадай |
| Наповнення (мілуїм) імені Гаває |
| Ім'я АБ · Ім'я САГ · Ім'я МА · Ім'я БАН |
| Інші імена |
| Еке (אהי"ה) · Ім'я з 42 літер · Ім'я 72 (72 слова) · АКДТАМ · Ель Адні · Ель Гаває · Ель Шадай · АГЛА · Йа · МЦПЦ |
| Епітети |
| Володар світу · Святий, благословенний Він · Б-г єдиний · Ацмут у-мегут · Кадмон · Господар · Вища Людина · «Не людина» · Цар над царями царів · Ойберштер · Шалом · Творець |
Ацмут у-мегут — назва, якою в книгах Каббали позначають буття Творця, яким воно є понад будь-яким визначенням, позитивним чи негативним. Поняття «Ацмут» стосується Сутності Творця, як Він є понад будь-якою людською здатністю осягнення, з повним застереженням також щодо всього, що нібито випливає із самої назви (сутність Творця тощо)
Назва
Причина цієї назви стане зрозумілою, якщо передувати їй поясненим у хасидуті: кожне поняття і буття, що існують у порядку сходження світів, мають «гедер» — певне визначення, яким вони визначені. Наприклад, матеріальна річ визначена й обмежена певним місцем, певним часом і певною формою. Це визначення виражає неістинність і «невірність» матеріальної речі, оскільки «істина» означає «вірне», а неістина, неправда — те, що невірне. А якщо так: коли йдеться про визначену річ — її гедер виражає її невірність, оскільки її існування дане і вірне лише для певних меж. Натомість коли йдеться про Святого, благословенний Він, про Його Сутність, благословенний Він, позбавлену будь-якого гедеру та обмеження, про це сказано: «Г-сподь Б-г — істина», і Рамбам каже про це, що немає істини, подібної до Його істини. І пояснюється щодо цього, що може бути істинне буття, яке не є істиною у своїй істинності, як пояснено вище. Матеріальна річ — її буття справді вірне, але лише за поверхового погляду. За глибшого погляду вона не істинна: вона вірна для певного стану. Ця властивість у Святого, благословенний Він, якщо можна назвати це «властивістю», називається «абстрагованість». У цьому сенс «абстрагованої» речі: як людина, з якої знято одяг, так ця назва виражає абстрагованість від будь-яких меж і визначень. Такий сенс поняття «ецем». Сутнісна річ означає, що це сама сутність речі, не така, як вона співвідноситься з чимось, без певних меж. І такий, кількома словами і стисло, сенс слова «Ацмут».
Буття Творця — перше буття у світі («предвічний»), і Йому не передувало жодне буття. Тому Його буття також необхідне саме по собі, а не через зовнішню причину. На відміну від інших творінь, які можуть існувати, а можуть і не існувати («можливо сущі»), буття Творця необхідне саме по собі («необхідно сущий»)[1]
Про суть і Сутність Творця сказано: «Я, Гаває, не змінився», тобто як Він, благословенний Він, перебуває у вищих, так Він перебуває цілком однаково і в нижчих. Бо щодо Його Сутності і суті всі розкриття у світах, і навіть у світлі Ейн Соф, що до цімцуму, не посідають місця, Б-же збав, і навіть не так, як крапля моря щодо всього океану. Адже крапля з океану має якесь співвідношення з великим морем, оскільки і те, і те — вода, і різниця між ними — у кількості, а за якістю вони рівні. Тоді як між Ним, благословенний Він, і світами немає жодної співмірності, оскільки йдеться про зовсім інший рід: з одного боку — духовність, аж до того, що й духовність зовсім не посідає місця щодо Нього, благословенний Він, а з другого боку — матеріальність; виходить, що крім неспівмірності в кількості є й неспівмірність у якості, рід зовсім інший.
Обережність у цій назві — вершина вершин у всьому, що стосується абстрагування понять у вченні Каббали і хасидуту; немає іншої такої абстрактної назви, як ця. Розповідають, що якось машпіа р. Залман-Моше га-Іцхакі наполегливо вимагав від одного з великих хасидів Хабаду в Тель-Авіві, рава Моше Гурарі, щоб той пояснив йому, «що таке Ацмут». Той, звісно, знову і знову стверджував, що «Ацмут неможливо пояснити!». Але він невпинно впрошував його, щоб той усе ж щось сказав. Нарешті той поступився і спробував пояснити. Ледве він розтулив рота, як той дав йому ляпаса і сказав: «Ти хочеш пояснити, що таке Ацмут?!»...[2].
Цей анекдот описує класичний конфлікт цієї назви: з одного боку, назва має певне значення, тоді як по суті вона водночас і явно абстрактна.
Ейн Соф
| Порядок сходження світів |
|---|
| До цімцуму |
| Ацмут у-мегут (Сутність) • Спроможність (Маор, як він міститься в Ацмуті) • Маор • Світло Ейн Соф, як воно міститься в Маорі • Світло Ейн Соф • Хафец хесед • Десять прихованих сфірот • Яхід • Ехад ве-яхід • Кадмон • Тегіру ілаа • Шіер бе-коах • Ала бе-рацон |
| Цімцум і кав |
| Перший цімцум • Тегіру татаа • Вільний простір • Решимо • Точка, лінія, площина • Кав і хут (лінія і нитка) • Ігулім і йошер (кола і прямизна) • Навколишнє світло • Внутрішнє світло • Рош, тох, соф (голова, середина, кінець) |
| Загальні БЕА |
| АБЕА (загальний порядок сходження)
Адам Кадмон • Світ Акудім • Світ Тогу • Пряме світло • Відбите світло • Ім'я АБ • Ім'я САГ • Ім'я МА • Ім'я БАН |
| Часткові АБЕА |
| Світи Ацилут, Брія, Єціра, Асія
Світ Ацилут • Світ Брія • Світ Єціра • Світ Асія • БЕА • Парса |
| Види сходження |
| Єш ме-аїн (щось із нічого) • Причина і наслідок • Стрибок і скок • Неспівмірність |
Сутність і суть Творця безкінечна, і тому їй притаманні такі властивості:
1. Перебуває в кожному місці — оскільки «Ацмут» — «необхідно сущий», то не може існувати жодне буття без того, щоб у ньому перебував «Ацмут»; отже, у кожному наявному місці перебуває і «Ацмут».
2. Цілком не визначений і не обмежений — будь-яке визначення обмежує визначуване певними межами, і воно здійснюється попередньою причиною, а цього не можна сказати про «Ацмут»; тому жодне визначення й осягнення не стосується Його Сутності, благословенний Він, і тому, коли ми описуємо Його якимось епітетом, його сенс — заперечення протилежного й обмеження.
3. Його буття інше — оскільки лише «Ацмут» — єдиний «необхідно сущий», то між сущими, буття яких лише «можливе», і «Ацмутом» є розрив «неспівмірності».
4. «Як у Нього є сила в безмежному, так у Нього є сила в обмеженому», тобто хоча сила Святого, благословенний Він, безкінечна і безмежна, проте Він може ввійти і скоротитися в матеріальні місця. Адже ми знаходимо в Мішкані та в Храмі явище «неможливого з неможливих» і «місце ковчега не входить у міру»
Світило
Іноді, говорячи про Ацмут, називають Його епітетом «Світило»[3], який виражає те, що все походить від Нього, як від світила (наприклад, сонця), від якого походить світло.
Попри всі переваги терміна «Світило», це ще не істинна суть безкінечного Ацмуту. Адже значення «світила» в тому, що все його буття — лише давати світло. Але коли говорять про Ацмут, то «не в цьому суть Б-жественності, що від Нього постають світи»[4]. Правда, що все створене постає від Нього, але це не Його суть, і може бути, що від Нього постануть інші речі[5].
Ще одна причина — світило мусить світити, і це вказує[6] на певне ставлення світила до світла: світло — невіддільна частина буття світила і вважається його частиною. Але оскільки Його Сутність, благословенний Він, світить за Своїм вибором і бажанням, а не з необхідності, Він зовсім не співвідноситься зі світами, і Б-же збав сказати, що світи — невіддільна частина Його, бо в Його силах не світити, і тоді не буде світів.
Іноді замість прикладу зі світлом сонця наводять приклад із дорогоцінним каменем, що поширює світло. У чому сенс? Сонце — уся його суть і мета — світити. Воно не має в цьому вибору, і це стосується всієї його сутності.
Дорогоцінний камінь, навпаки, має власне існування, він має власний зміст, навіть коли не світить. Ніхто не купить дорогоцінного каменя заради його світла. Так і безкінечний Ацмут — Він існує власним існуванням, і Йому не важливо, постають світи чи ні[7].
Світло Ейн Соф
Основна стаття – Світло Ейн Соф
Світло Ейн Соф — це сяйво, що розкривається з «Ацмут у-мегут» Творця (з волі, а не з необхідності), і через нього знаходить вираз «Ацмут». Світло Ейн Соф завжди пов'язане зі своїм джерелом, подібне до свого джерела, у ньому немає зміни, воно не є самостійним буттям і світить пасивно.
Поширення світла теж безкінечне в усіх його деталях, і жодна сила чи причина не може його обмежити або визначити.
Примітки
- ^ «Рош амана» Абарбанеля, розділ 6
- ^ «Палкі хасиди на Нахалат-Біньямін»
; слід зазначити, що є точно паралельна розповідь про р. Гілеля з Паричів, який дав ляпаса р. Айзикові з Гомеля
- ^ Див., наприклад, маамар «Ве-ата тецаве» 5741
- ^ «Тора ор», «Мегілат Естер (Сувій Естер)», 99б
- ^ Однак див. маамар «Га-ходеш» 5747, примітка 27
- ^ Хоча, коли кажуть «світло», це вказує на відсутність ставлення між світилом і світлом, див. статтю «Світло і шефа».
- ^ Початок маамару «Кі імха» в «Гемшех 5666».