Сутність душі
Сутність душі (або сутність нефеш, суть і сутність нефеш) — назва, якою користуються в ученні хасидуту, щоб описати найглибшу і найвнутрішнішу частину душі єврея, абстраговану від будь-якої сили та якості.
Його ступінь
У книзі «Танія»[1] Алтер Ребе ставиться до десяти сил душі — трьох мохін і семи мідот — як до «суті й сутності душі».
Однак у «Лікутей Тора»[2] він докладніше роз'яснює, що десять сил, і навіть їхній початок — сфіра Хохма, — лише посудина для сутності душі; а сама сутність душі — це«частка Б-га, що не в межах десяти аспектів, які мають певне обмеження, а просте світло тощо».
У багатьох місцях в ученні хасидуту пояснюється, що сутність душі — це аспект єхіди душі, названої так тому, що вона єдина зі Святим, благословенний Він, Який називається «Єдиний»[3]. Однак у багатьох інших місцях[4] роз'яснюється, що і «єхіда» — додатковий щабель щодо сутності душі, — на підставі вислову мудреців[5]: «П'ятьма іменами вона називається: нефеш, руах, нешама, хая, єхіда», тобто всі аспекти (включно з «єхідою») — лише «імена» сутності душі.
Сутність душі — це справжнє існування душі, як вона єдина зі Святим, благословенний Він (за висловом Зогару[6]: «Ізраїль і Святий, благословенний Він, — єдині»). Тому прояв сутності душі — не обов'язково в русі самоскасування і самопожертви (пов'язаних з аспектом єхіда), а в самому існуванні єврея, яким воно є[7].
Її прояв
У служінні людини сутність душі проявляється в самопожертві, яка виражає, що її зв'язок зі Святим, благословенний Він, закладений у самому її існуванні[8].
На глибшому рівні сутність душі проявляється саме тоді, коли єврей прагне злитися з Б-жественністю і в звичайному стані, без випробування самопожертвою. Тому його бажання — не задовольнятися розкриттями Ган Едену чи світу прийдешнього, а він бажає розкриття Ацмуту[9]. Тому, навіть коли є матеріальний і духовний достаток, він зламаний і вражений тим, що ми все ще перебуваємо у вигнанні, і він вимагає істинного і повного Визволення[10].
Протягом дня сутність душі проявляється головним чином у мить пробудження єврея від сну, коли розкривається саме його існування, і цим своїм існуванням він уже пов'язаний зі Святим, благословенний Він, ще до того, як здійснить будь-яку дію, що це виражає, наприклад промовляння «Моде ані»[11].
У сіхот «Двар малхут»[12] пояснюється, що іскра Мошіаха, яка є в кожному єврею, — це щабель «сутності душі» (а не лише єхіда, як пояснювалося в попередніх місцях). Тому зв'язок єврея з Мошіахом постійний, у самому його існуванні, — як натякає вислів мудреців[13]: «Усі дні життя твого — щоб привести до днів Мошіаха»: «що його життєва сила (кожної миті) — у приведенні днів Мошіаха, тобто не лише тоді, коли він думає, говорить і чинить дії для приведення Мошіаха, а сама його життєва сила („життя твого“) — привести до днів Мошіаха».
Примітки
- ^ Розділ 3. І ще.
- ^ Ваїкра, 4б.
- ^ Див., наприклад, кунтрес «Іняна шель торат га-хасидут», пункт 5. І в багатьох інших місцях.
- ^ Див., наприклад, «Сефер га-маамарім» 5696, с. 56, і в джерелах, зазначених там. І див. також «Торат Менахем» 5713
- ^ «Берешит раба», 14, 9. «Дварім раба», 2, 37.
- ^ Див. Зогар, ч. 3, 73а.
- ^ Див. докладно «Двар малхут» Шабату глави «Толдот» 5752 (друга сіха).
- ^ Маамар, що починається словами «Ве-ата тецаве», 5741, пункт 4 і далі.
- ^ Як у вислові Алтер Ребе (наведено в «Шореш міцват га-тфіла» Цемах Цедека, розд. 40 — 138, кінець с. а): «Я не бажаю нічого, я не хочу Твого Ган Едену, я не хочу Твого світу прийдешнього, я хочу лише Тебе Самого». І цей вислів слугує вказівкою для кожного єврея, як роз'яснюється в згаданому маамарі, пункт 9.
- ^ Там само, пункти 9-10.
- ^ «Двар малхут» Шабату глави «Толдот», згаданий вище.
- ^ Шабат глави «Толдот», згаданий вище. Див. також сіху Шабату глави «Ваїшлах» 5752, сіху 22 швата 5752 (27 січня 1992). І ще.
- ^ Брахот, 12б, наприкінці — в мішні.