Перейти до вмісту

«Десять речень»

Матеріал з Хабадпедії

Десять речень — це десять речень у Торі, у тижневій главі «Берешит», якими Святий, благословенний Він, створив світ з нічого в щось. Ці речення завжди перебувають усередині творіння, приводячи його до буття. І вони також увесь час оновлюються.

Десять речень

Десять речень — це[1] десять разів, коли написано «І сказав» на початку тижневої глави «Берешит», а також «Берешит» — це перше речення:

1. «На початку створив Б-г небо і землю».

2. «І сказав Б-г: хай буде світло».

3. «І сказав Б-г: хай буде твердь посеред води, і хай відділяє вона воду від води».

4. «І сказав Б-г: хай зберуться води під небом в одне місце, і хай з'явиться суходіл»

5. «І сказав Б-г: хай вродить земля зелень, траву, що насіння дає, дерево плідне, що родить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі».

6. «І сказав Б-г: хай будуть світила на тверді небесній».

7. «І сказав Б-г: хай закишать води кишінням живих істот, і птах хай полетить над землею».

8. «І сказав Б-г: хай видасть земля живу істоту за родом її, худобу, і плазунів, і звірів земних за родом їхнім».

9. «І сказав Б-г: створімо людину».

10. «І сказав Б-г: недобре бути людині самій, створю їй помічника, відповідного їй».

Також речі, які не написані явно в десяти реченнях (як «камінь постають за допомогою літер десяти речень, але через заміни й перестановки та гематрії.

Ці речення «виходять» з Малхут де-Ацилут, яка (ніби) є устами Святого, благословенний Він, і вона — корінь усіх створінь.

Одне речення — десять речень

Перше речення — це речення «Берешит», це речення, яким Святий, благословенний Він, створив усе, але у вигляді (гіюлі) першоматерії[2]. А потім у кожному з наступних речень вони були явно встановлені на своїх місцях[3].

Корінь усіх речень — це перше речення. Згідно з роз'ясненим у «Танії», життєвість, що притягується від десяти речень, які в Торі — якими було створено світ, — дуже велика порівняно з аспектом окремих створінь, і немає в них сили прийняти цю життєвість, інакше як через те, що життєвість сходить і послідовно спускається зі щабля — на щабель, нижчий від нього, за допомогою замін і перестановок літер та гематрій, суть яких — цимцум і приховування « літер » — Б-жественних світел, доки вона не зможе вдягнутися й оживити обмежене й матеріальне створіння.

Створення світу могло б відбутися за допомогою одного речення, а Святий, благословенний Він, створив його десятьма реченнями, щоб дати нагороду і покарання[4].

У хасидуті пояснюється причина: якби світ був створений лише одним реченням, усі створіння були б скасовані перед Б-жественністю, і не було б місця для протилежності скасування (вибору), і для того, щоб створіння могли перебувати в скасуванні «я», Він створив спочатку одним реченням, а потім десятьма реченнями[5].

Друге речення «Хай буде світло»

Основна стаття – Світло семи днів

І подібно до того, як корінь усіх речень — перше речення, так і Б-жественне речення «Хай буде світло» — як і решта речень — високе й загальне і приводить у буття всю суть світла на найвищих щаблях, і лише його заміни та скорочення можуть облягатися й оживляти окремі щаблі світла, аж до його матеріальної форми. Тобто на початку свого виникнення з Б-жественного речення воно духовне й піднесене, тоді як його матеріальна форма зумовлена згаданими замінами й перестановками.

Однак до світла, створеного в перший день, додалася чудесна властивість — що й перебуваючи в матеріальності, у своїй внутрішній суті воно є світлом, яке стоїть вище від порядку сходження світів тощо, і тому людина бачить ним від краю світу до краю.

Постійне приведення до буття щомиті

Ці десять речень оновлюють світи щомиті заново і приводять їх до буття з нічого в щось, бо якби вони перестали приводити світ до буття бодай на одну мить, то весь світ повернувся б до того, щоб бути аїн — реченнями, якими вони є в Ацилуті до їх вимовлення, і ефес — якими вони є в Кетері, — що є більшим бітулем[6].

Притча про камінь

Наводиться[7] щодо цього притча: про людину, що кидає камінь, — тієї миті, коли вичерпається сила, що кидає камінь, він упаде. І тому треба приводити світ до буття весь час, щоб він не припинився.

Тобто творіння — це щось нове, і якби Святий, благословенний Він, не творив світ, то було б немислимо, щоб він був створений, і кожної миті, коли він твориться, це щось нове. І як камінь, якому немислимо бути в повітрі, і хоча зараз він летить, але тієї миті, коли вичерпається сила, негайно впаде.

Розділення Червоного моря

Під час розступання Червоного моря Святому, благословенний Він, треба було, щоб східний вітер дув усю ніч, аби був суходіл. І роз'яснює на це Алтер Ребе[8]: бо як розступання, яке було у владі Святого, благословенний Він, Який міг миттєво обернути води, і все ж воно було таким чином, що розступалося щомиті наново, так і творіння світів відбувається таким чином, що вони творяться щомиті наново.

Оновлення речень

У хасидуті наводиться[9], що не лише речення приводять світ до буття заново щомиті. Але й самі вони також оновлюються від свого джерела. І як написано: «Той, Хто оновлює з добрості Своєї щодня постійно».

Тобто світ постійно оновлюється від речень, а самі речення оновлюються щодня постійно від свого джерела, адже Святий, благословенний Він, «промовляє їх» щодня заново, однак це промовляння відбувається так, як «а слово Б-га нашого стоятиме повіки», тобто мовлення цієї миті цілком подібне до попереднього мовлення тощо. І проте це називається оновленням, хоча на перший погляд «постійне оновлення не є оновленням»? Оскільки:

Воля — одна з навколишніх сил душі. Вона не облягається в певний орган, але спонукає всі органи до дії. І тієї миті, коли вона перестає хотіти, одразу скасовується дія. І це тому, що тіло саме по собі не бажає цієї дії, і лише воля спонукає його, а тієї миті, коли вона припиняється, немає нічого, що спонукало б його знову діяти. А це тому, що воля існує в спосіб єш ме-аїн.

Те саме й у створенні світу, яке було шляхом єш ме-аїн, і за такого способу треба, щоб «аїн» увесь час приводив до буття «єш» і спонукав його, бо якщо «сила волі» перестає хотіти, то «воля» більше не діє. І так само, якщо перестають промовляти речення, воно більше не діє.

Причина оновлення творіння

Святий, благословенний Він, всемогутній, і Він міг створити світ такою силою, щоб той існував вічно. У хасидуті наводиться кілька причин того, що творіння відбувається в спосіб постійного оновлення, і серед них — що причина цього в тому, щоб розкривати славу Святого, благословенний Він, щомиті наново, у творінні, яке створене зараз із речень[10].

У служінні Б-гові

Коли замислюються над тим, що творіння створене лише зараз наново Святим, благословенний Він, немає нічого, що могло б перешкодити служінню Всевишньому, бо реальність творіння створена реченнями, які в Торі, і тоді реальність світу не може суперечити нічому в Торі[11].

Також через роздуми про оновлення творіння його служіння також може й мусить бути в спосіб оновлення — починати наново, і не впадати у відчай через минуле, і починати наново, бо це новий світ, який Святий, благословенний Він, створив щойно[12].

А якщо так, то також можна ввійти в служіння Всевишньому одразу в пнімійут повністю[13].

Див. також

Примітки

  1. ^ Трактат «Рош га-Шана» 32а. І див. початок маамару, що починається словами «Берешит бара» 5692.
  2. ^ Рамбан, Берешит 1, 1.
  3. ^ Коментар Раші на Берешит 1, 14. 1, 24.
  4. ^ «Піркей авот», початок розділу 5.
  5. ^ «Ва-єдабер Елокім», «Сефер га-маамарім — Мелукат» 4. І вказане там.
  6. ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 1.
  7. ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 2.
  8. ^ Згідно з маане Ребе (міститься в «Шіурім бе-сефер га-Танія», «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 2, у примітці на полях).
  9. ^ «Ве-холь га-ам» 5665.
  10. ^ «Двар малхут» Корах (1), пункт 4.
  11. ^ «Лікутей сіхот», частина 1, тижнева глава «Берешит».
  12. ^ Фарбрейнген 11 нісана 5743 (25 березня 1983), «Гітваадуйот», с. 1223 (с. 23). Одного разу єврей увійшов на єхідут і сказав Ребе, що зруйнував свій світ, і... єврей забув про святість життя на коротку мить, і Ребе сидів із ним і вивчав «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» і роз'яснив пояснення Алтер Ребе (див. у самій статті), і спитав, чому Святий, благословенний Він, приводить світ у буття знову і знову тисячі років щомиті, адже Святий, благословенний Він, всемогутній і міг би зробити за один раз, щоб той існував, і тоді Ребе сказав йому, що Святий, благословенний Він, зробив у такий спосіб для того, щоб, якщо прийде єврей і заявить, що зруйнував свій світ, йому сказали, що світу, який він зруйнував, уже не існує, а тепер це новий світ (зі слів Велвла (сина р. Мулі) Бутмана).
  13. ^ «Двар малхут» Кі таво, пункт 10

Повідомити про помилку на цій сторінці