Перейти до вмісту

Нагорода і покарання

Матеріал з Хабадпедії

Це одинадцята з 13 основ віри, що Святий, благословенний Він, дає нагороду тому, хто виконує заповіді Тори, і карає того, хто порушує її заборони.

Чи є нагорода і покарання наслідком дії, чи ні

Щодо нагороди і покарання є 2 думки[1]:

1- що вони приходять чудесним (або надприродним) шляхом, а не як причина і наслідок у прямому сенсі від заповіді чи провини.

2- природний наслідок дії людини. Що Святий, благословенний Він, заклав у природу, щоб самі заповіді та провини приносили нагороду чи покарання, за принципом міра за міру (і таке рішення хасидуту).

Матеріальні обітниці та нагорода за заповіді

Матеріальні обітниці (матеріальна «нагорода»)

«(Матеріальні) обітниці в Торі» (не другорядна справа, а) а пов'язані із самим повелінням виконувати Тору і заповіді. Як пан, що дає рабові необхідне, щоб той краще йому служив. Якщо так, це не «нагорода» (після роботи), а свого роду підготовка (і передування) до роботи. Щоб Він усунув те, що заважає нам її виконувати. І це ніби необхідність, щоб у нас було необхідне для виконання заповідей. І це однаково в усіх заповідях Тори (бо «йди за причиною»).

Нагорода за заповіді (духовна нагорода)

На відміну від цього, «нагорода» (це другорядна справа, яка) приходить унаслідок виконання заповідей, які він здійснив. І також це додаткові речі незрівнянно, набагато більше від необхідного для роботи.

«Нагороди за заповіді в цьому світі немає»

1- основна нагорода, «капітал»: зберігається для Прийдешнього світу. Словами Рамбама, дарування нагороди за заповіді... це Прийдешній світ.

У певних заповідях – заповідях між людиною та її ближнім (бо навіть якщо в неї протилежний намір, її ближній отримує користь, і в неї є заповідь навіть без її бажання [як, наприклад, у неї випала з руки села, і її знайшов бідняк]) – людина споживає[2] «їхні плоди» (плоди нагороди, а не основну нагороду) в цьому світі[3].

Види обітниць і нагороди

Види матеріальних обітниць

1) Задоволення потреб людини, необхідні речі, «хліб, щоб їсти, і одяг, щоб одягтися» — щоб людина могла жити й існувати.

2) Усунення всього, що заважає нам виконувати Тору і заповіді, як-от хвороба, війна, голод і тому подібне, і зіслання всіх благ тощо — і в цьому дві подробиці: (1) це охоплює не лише все необхідне для життя людини, а й стан спокою і безтурботності, (2) усунення всього, що заважає (згаданого вище), і зіслання всіх благ надприродним чином.

3) Досконалість у матеріальних обітницях — «У той час (коли) не буде там ні голоду, ні війни, ні заздрощів і суперництва, бо благо виливатиметься в достатку, і всі ласощі будуть доступні, як порох» — бо тоді весь світ буде в стані досконалості тощо, і, як зрозуміло просто, хоч би яким був стан (матеріального) спокою і безтурботності в цей час, він зовсім не порівнянний зі станом безтурботності і спокою днів Мошіаха, і як пише Рамбам, що «тому весь Ізраїль, його пророки і мудреці, прагнули днів Мошіаха, щоб здобути спокій від царств, які не дають їм займатися Торою і заповідями як належить, і знайти собі відпочинок, і примножити мудрість тощо». Таким чином, хоча Рамбам докладно роз'яснив (у попередньому законі), що коли єврей виконує Тору в радості і з добрим серцем, Тора обіцяла, що Святий, благословенний Він, усуне від нього все, що заважає, тощо і зішле йому всі блага тощо, — проте мудреці Ізраїлю прагнули тоді днів Мошіаха (і не задовольнялися усуненням перешкод і зісланням благ у цей час), бо справжній відпочинок буде лише в той час[4].

Види нагороди – «нагорода за заповіді»

1 — у Ган Едені, світі душ, одразу після відходу з життя, це нагорода (душі) за вивчення Тори. Згідно з думкою Рамбама, це основна виплата «нагороди за заповіді».

2 — у світі воскресіння («дні Мошіаха і воскресіння мертвих»), нагорода (тілу) за виконання заповідей[5]. Згідно з думкою Рамбана (і таке рішення хасидуту), це основна виплата «нагороди за заповіді».

3 — отримання основної нагороди – у сьомому тисячолітті, після шести тисяч років, ця нагорода (після і) вища за всяке визначення служіння[6].

Обмежена і необмежена нагорода

1- обмежена нагорода за виконання заповідей обмеженим чином, так, що є відмінність між легкими і тяжкими заповідями.

2- необмежена нагорода «Нагорода за заповідь – заповідь»![7]

«Нагорода за заповідь – заповідь»

1-нагорода — це сама заповідь – «міцва» = «цавта».

2-що це приведе його до виконання ще однієї заповіді і до примноження заповідей – заповідь тягне за собою заповідь.

3-що Святий, благословенний Він, робить так, що це приведе до примноження заповідей і до досконалості в заповідях «як заповідь волі Твоєї»[8].

Отримують чи беруть нагороду

Матеріальні обітниці отримують від Святого, благословенний Він, і для цього не потрібно додаткової дії.

На відміну від цього, нагорода прийдешнього майбутнього вимагає дії взяття нагороди, бо можна бути зайнятим лише насолодою сяйвом Шхіни замість того, щоб узяти нагороду[9].

Оплата і нагорода чи обов'язок

Згідно із законами Тори, за якими господар зобов'язаний заплатити працівникові його плату, Святий, благословенний Він, ніби зобов'язаний дати людині нагороду за її роботу у виконанні Тори і заповідей.

Нагорода за заповіді починається з погляду на Ізраїль як на «працівника», що виконує роботу для господаря — Святого, благословенний Він. І нагорода — це як «оплата», яку Святий, благословенний Він, «господар», платить своїм «працівникам» — народові Ізраїлю — за їхню «роботу».

Але ж Ізраїль — «чи то як сини, чи то як раби», зобов'язані служити Всевишньому (також) за законом раба і сина; якщо так, у чому сенс виплати нагороди?

Пояснення 1

Хоча Святий, благословенний Він, дав Тору і заповіді Ізраїлю, є визначення з боку того, хто дає, що Тора залишилася належною Святому, благословенний Він (тому слова Тори не приймають нечистоти), і є визначення з боку того, хто отримує, що Ізраїль — власники Тори, Тора належить їм (тому знавець Тори, який простив виявлення йому шани, — його шана прощена, бо це його Тора).

І так само в обов'язку виконувати Тору і заповіді: з боку визначення того, хто дає, — є обов'язок виконувати Тору і заповіді як син і раб.

З боку визначень того, хто отримує, — обов'язок за Торою подібний до підрядника і найманого працівника, до яких застосовне отримання плати[9].

Пояснення 2

З боку існування Ізраїлю таким, яким вони створені у світі, їхнє служіння — у вигляді обов'язку.

З боку істинного існування Ізраїлю, якими вони є вище від світу, вони зійшли у світ у вигляді «дозволу» (ніби), оскільки Святий, благословенний Він, радився, чи створювати світ, із душами Ізраїлю[10].

Оплата вчасно чи із запізненням

Є заповідь, що господар має заплатити одразу після закінчення роботи «того ж дня віддай йому плату його» – а Святий, благословенний Він, Сам виконує ті заповіді, які заповідає Ізраїлю, «Звіщає Він слова Свої Яакову, устави Свої і закони Свої — Ізраїлю». Чи має Святий, благословенний Він, ніби платити одразу після кожної заповіді?

Пояснення 1

У кожній заповіді є особиста Геула, нагорода, яка є змістом самої заповіді, бо виконанням заповідей людина притягує розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, згори вниз, щоб убратися в матеріальність цього світу, і це зміст днів Мошіаха і воскресіння мертвих, тобто розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, у цьому матеріальному світі, тільки це ніби замкнене в скрині, але це у володінні Ізраїлю, і він може будь-якої миті відкрити скриню через одну заповідь, яка приведе Геулу, і нагорода буде видна і розкриється[10].

Пояснення 2

Що оплата справді приходить одразу після завершення роботи. Але насамперед треба визначити, що таке «робота», і тоді зрозуміємо, як по завершенні роботи одразу отримують нагороду:

Можна дивитися на роботу як на «найм» на певний час («дні літ наших — сімдесят років»), час усього нашого життя як один найм, оскільки все наше життя ми зобов'язані служити Святому, благословенний Він, «Я створений, щоб служити моєму Творцеві», і оплата приходить одразу після закінчення роботи, «найм оплачується лише наприкінці», одразу після відходу з життя [«найманий працівник» — єврей] отримує свою плату в Ган Едені[11]. Цей погляд іде пліч-о-пліч із думкою Рамбама, що основна нагорода — у Ган Едені.

І можна дивитися глибше: що робота — це «підряд», і весь Ізраїль в усіх поколіннях перебуває в статусі «підрядника», оскільки Святий, благословенний Він, передав Свій світ Ізраїлю, щоб зробити його оселею для Нього, благословенного. І слід зупинитися на цьому докладніше. Тим, що оплата — загальна нагорода за всі покоління Ізраїлю разом, за роботу з перетворення світу на оселю в нижніх світах, — отримують при воскресінні мертвих, одразу по завершенні роботи. Це пояснення добре узгоджується з думкою Рамбана, що отримання нагороди — у світі воскресіння.

(Тому є й виплати посередині і до завершення роботи. Бо ми бачимо в галахі, що «коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти виноград досхочу, скільки хочеш» – працівникам дозволено їсти з того, над чим вони працюють (навіть тварині: «не загороджуй рота волові, коли він молотить»). І тому, оскільки Ізраїль перебуває у винограднику Святого, благословенний Він, вони беруть усе необхідне їм із того, над чим вони працюють).

І ще глибше: у роботі є не лише «підряд», а й «партнерство», тобто Ізраїль — партнери Святого, благословенний Він. Як той (Святий, благословенний Він), у кого є «яйця» (світ), і він віддає їх «власникові курей» (Ізраїлю), щоб посадити на них курей, доки не вилупляться курчата (щоб через служіння синів Ізраїлю розкрилася Б-жественність, прихована у світі), і виростив їх, а прибуток між ними (у прийдешньому майбутньому поділять прибуток: Святий, благословенний Він, насолоджується тим, що здійснився намір, у якому Він забажав оселі в нижніх світах, а в Ізраїлю буде насолода від розкриття Б-жественності, яке вони здійснили своїм служінням, побачать славу Всевишнього, Б-жественне світло, притягнуте виконанням заповідей).

Але й під час роботи «власник яєць» (Святий, благословенний Він) має давати «власникові курей» (Ізраїлю) «плату за його працю і прожиток... щодня» (це нагорода в цьому світі – «матеріальні обітниці в Торі», щоб вони могли виконувати свою роботу як належить)[6].

Нагорода і покарання в нижньому знанні

Нагорода і покарання стосуються саме нижнього знання, адже у вищому знанні — «якщо ти праведний, що даєш ти Йому», діяння нижніх не мають значення[12].

Наша епоха

Ми стоїмо зараз при завершенні і кінці «Маасейну ве-аводатейну» і на початку періоду нагороди, «дарування нагороди праведникам».

Відповідно до цього має бути вивчення тем Геули і Мошіаха і фарбрейнгени в радості, і особливо у зв'язку з весіллями, на зразок «тоді наповняться сміхом уста наші», у теперішньому часі[10].

Див. також

Примітки

  1. ^ Наведено в «Шла», «Баїт ахарон». «Ігрот кодеш» його святості Адмора Магарашаба, т. 1, с. 395. «Лікутей сіхот», т. 29, «Ваетханан», сіха 3.
  2. ^ Тана кама, кінець трактату «Хулін». І анонімна мішна на початку трактату «Пеа», і так само постановлено в Рамбама. Однак рабі Яаков у Мішні («Хулін», там само) вважає, що людина не споживає навіть їхніх плодів у цьому світі, а лише в Прийдешньому світі, «щоб продовжилися дні твої», — у день, який увесь довгий.
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 19, глава «Кі теце», сіха 1, с. 197 і далі. І вказані там джерела.
  4. ^ «Лікутей сіхот», «Кі теце», т. 34, сіха 2. І вказані там джерела.
  5. ^ «Сефер га-міцвот» Цемах Цедека, заповідь ціціт. Та ін.
  6. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», т. 29, глава «Кі теце», сіха 3, с. 138 і далі. І вказані там джерела.
  7. ^ «Лікутей сіхот», т. 4, «Піркей авот», гл. 2.
  8. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Екев» 5749. І вказані там джерела.
  9. ^ 1 2 Гадран на трактат «Авот», «Лікутей сіхот», т. 17, «Авот», гл. 5, сіха 2. «Лікутей сіхот», т. 40, 1.
  10. ^ 1 2 3 Сіха Шабату тижневої глави «Кі теце» 5751.
  11. ^ «Іюн Яаков» до «Ейн Яаков», «Ерувін», 22а. Та ін.
  12. ^ «Лікутей Тора», «Шир га-ширім», 30б.

Повідомити про помилку на цій сторінці