Перейти до вмісту

Благословенне ім'я слави царства Його навіки віків

Матеріал з Хабадпедії

«Барух шем квод малхуто ле-олам ваед» — вимовляється після першого вірша Кріят Шма. І його зміст — їхуда таата, на відміну від першого вірша Кріят Шма, який належить до їхуда ілаа.

Його джерело та його вимовляння

Вірш «Барух шем», або скорочено «Бешахмало», вимовив Яаков, наш праотець, перед тим як відійшов зі світу.

Коли прийшли до нього коліна і він хотів відкрити їм кінець днів, він спершу запитав їх, чи всі вони цілісні, і вони сказали: «Шма Ісраель — батьку наш, Гаває Елокейну, Гаває ехад». І тоді від радості він сказав: «Барух шем квод малхуто ле-олам ваед» — що допоміг мені, що моє ложе цілісне.

Моше Рабейну не записав цей вірш у Торі, але він передавався за традицією і був записаний у Гемарі[1]; Гемара розбирає, вимовляти його чи ні, і робить висновок, що вимовляти його потрібно, але пошепки.

Мешканці Єрихона зовсім не вимовляли цей вірш, оскільки хотіли, щоб їхня любов до Всевишнього була у вигляді їхуда ілаа — «Шма Ісраель». Але мудреці постановили, щоб його вимовляли, але потай.

У Гемарі наведено притчу: «Сказав рабі Іцхак, кажуть у домі рабі Амі: притча про царську доньку, яка почула запах цікі кдера» (дешева страва). «Якщо скажеш — їй це ганьба, то чи не буде їй страждання?» (якщо їй не принесуть, бо ця страва зневажувана, то вона страждає весь час, поки не їсть). «Почали її раби приносити потай». (тобто[2], що це приниження, ніби ми вимовляємо Кріят Шма як сини Яакова, які сказали це тому, що їхній батько засумнівався).

Ще одне пояснення, наведене в книгах, таке: що ангели служіння вимовляють цей вірш, і ось слова Алтер Ребе в «Шулхан арусі»[3]:

Коли зійшов Моше на висоти, він почув, що ангели служіння прославляють Святого, благословенний Він: «Барух шем квод малхуто ле-олам ваед»

і зніс це Ізраїлю і повелів їм вимовляти це потай. Притча про чоловіка, який украв гарну річ із царського палацу і віддав її своїй дружині
і сказав їй: не прикрашайся нею інакше як потай, усередині свого дому. Тому весь рік вимовляють це пошепки.
Але в Йом Кіпур, коли ми подібні до ангелів, як сказано в сімані 610, ми вимовляємо це вголос, при всіх:

Пояснення слів

«Барух» — від слова «гамшаха» (притягнення), як «га-мавріх ет га-гефен» (той, хто відводить лозу) або «ет га-маайан» (джерело).

«Шем квод малхуто» — це три позначення сходження життєвості:

«Шем» (ім'я) — як цар, чиє ім'я проголошується над усією країною.

«Квод» (слава) — поширення сяйва царя, через що він виглядає шанованим.

«Малхуто» (Його царство) — царство є чимось, що поширюється на мешканців країни.

«Ле-олам» (у світ) — це притягнення всередину цього нашого матеріального світу.

«Ваед» — це у вигляді вічному, без припинення.

Його внутрішній зміст

Вимовляння «Бешахмало» (Барух шем квод малхуто ле-олам ваед) вказує на те, що саме аспект Його царства, благословенний Він, оживлює і приводить до буття всі світи з нічого в щось, так що світи виглядають як нібито окрема реальність для очей плоті.

Тобто, що й людина у своєму серці зрозуміє, що притягується («барух») сяйво зі світла Ейн Соф, благословенний Він, щоб була слава Його царства, і це сяйво — у вигляді «ле-олам ваед», тобто вниз без кінця, що воно сходить до найнижчих щаблів і приводить їх до буття, і це тому, що немає царя без народу.

Зміст «Бешахмало» — це «бітуль га-єш», тобто що сфіра малхут, яка перебуває в аспекті реальності (яка нібито окрема, і не видно єдності в ній), скасована перед Ним, благословенний Він, і її скасування більше, ніж у Кріят Шма, де її скасування — через її піднесення в 7 нижніх біни.

Відомо, що всюди, де сказано «ваед», це не має припинення. І тому також і тут, у «Бешахмало», яке здійснює бітуль га-єш — що творіння визнає, що є реальність, вища за нього, з якої притягується його життєвість, і воно скасоване перед нею, — у цього визнання і цього скасування немає припинення повік, бо це аспект «Ор Ейн Соф», як в Ацилуті.

Цікі кдера

У Гемарі сказано (наведено вище) притчу про царську доньку, яка почула запах цікі кдера, і їсти — їй соромно, а не їсти — небезпечно. Тому вона їсть потай.

За хасидутом таке пояснення цієї притчі:

Царська донька — це малхут де-Ацилут, яка називається «донькою» щодо свого «батька» — хохми де-Ацилут («аба ясад барта»). А «почула запах цікі кдера» — мається на увазі, що вона відчула користь від бірурім (відборів) у БЕА.

А саме, що є два види насолод: від речі, яка добра; і насолода від речі, яка раніше була їй протилежна і навіть протистояла їй, і коли людина перетворює її і перемагає її, тоді велика її насолода, але це не «онег ацмі» (сутнісна насолода).

«А в матеріальному це подібно до насолоди від того, що згоріло на вогні й залишилося в горщику із залишків звареної їжі після того, як вийшов з неї весь добрий смак і вона пристала до стінок горщика і до його дна, — і це те, що називається цікі кдера».

А в малхут — скільки б вона не отримувала добрим шляхом, отримуючи від З"А де-Ацилут через порядок сходження світів, вона хоч і насолоджується, але коли бачить величину насолоди, яку отримає через служіння бірурім, — а саме, що через її сходження в БЕА, щоб привести їх до буття й оживити їх, через це вона сходить зі свого щабля, доки не доходить до того, щоб відчути цей запах, який походить від піднесення іскор святості, що впали в аспект гвурот, — і через їхнє піднесення вони спричиняють більше відновлення душі, ніж звичайна їжа, яка солодка сама по собі.

І тому людині, яка знепритомніла, дають понюхати саме щось гостре, бо через його біур (відбір) доходять до вищого щабля.

Його місце в молитві

У Кріят Шма після першого вірша — «Шма Ісраель» — вимовляють «Барух шем квод малхуто ле-олам ваед»; це вимовляння по суті є доповненням до попереднього вірша:

Під час вимовляння «Шма» людина приходить до стану, у якому немає світу перед нею, але як було до створення світу, так і тепер; і реальність світу не істинна. І скільки б людина не досягла за допомогою цього споглядання — цього досить, бо вона може досягти через це найвищих щаблів любові до Всевишнього.

І справді, до руйнування Першого Храму, коли душі Ізраїлю були на високому щаблі, вони могли вимовити лише «Шма» і відразу продовжувати «ве-агавта», але після руйнування ми не можемо досягти щабля любові, якщо насамперед не приймемо на себе ярмо Царства Небес у вигляді їхуда таата, тобто так, що це стосується і нас, а не лише вищих щаблів, і так ми зможемо пробудитися в любові до Всевишнього.

Вплив

Сказано про майбутнє: «І зроблю з кадкоду сонця твої» — і ось, у «Бешахмало» є 24 літери, і вимовляють Кріят Шма двічі на день, а це означає — двічі по 24, тобто «кад кад». І через це утворюється аспект «ешет хаїль атерет баала».

Тобто «ешет хаїль», яка є аспектом малхут, притягує «атерет баала», тобто аспект кетер до З"А, який і є саме «Шма», і вона притягує з вищого аспекту.

І головний аспект притягнення слави Всевишнього, яка є щаблем бажання «ана емлох» в Ацмут Ейн Соф, — це у вимовлянні «Бешахмало».

І це притягнення відбувається саме через Яакова, оскільки сказано «Яаков — частка спадку Його», бо він (Яаков) — буквально частина Всевишнього, як сказали наші мудреці: «Ізраїль постав у думці» — просто так. І ця думка — це загальна думка, коли були лише Він та ім'я Його у світі, до цімцуму, бо Він стиснув Себе, щоб було в Нього бажання і думка в розкритті, що «ана емлох», як сказано вище. І тому в їхніх (Ізраїлю) силах притягнути звідти, щоб було розкриття прихованого, тобто щоб розкрився аспект Його царства внизу. І ось чому сказано «Шма Ісраель Гашем Елокейну» — саме «Ісраель», із цієї причини. І з цієї ж причини саме Яаков сказав «Бешахмало», а не Моше:

Оскільки, як написано в «Зогарі», «Моше мі-лгав, Яаков мі-лбар» (Моше зсередини, а Яаков ззовні), бо Моше відповідає аспекту даат, а Яаков відповідає аспекту тіферет. І саме звідти (від аспекту тіферет) можливо пробудити царство, але не від аспекту даат, який є щаблем Моше Рабейну.

Див. також

Примітки

  1. ^ Трактат «Псахім», 56а.
  2. ^ Див. коментар «Хатам софера» на місці.
  3. ^ Сіман 619, пункт 9.

Повідомити про помилку на цій сторінці