Перейти до вмісту

Гадас

Матеріал з Хабадпедії
Ребе з чотирма видами рослин, серед яких 36 потрійних гадасім
Ребе на роздачі чотирьох видів рослин. Гадасім для членів секретаріату

Гадас — це «гілля дерева густолистого», один із чотирьох видів рослин, які заповідано брати на свято Сукот.

Галахічне тло

Написано в Торі:[1]

«І візьміть собі першого дня плід дерева пишного, пальмове гілля, і гілля дерева густолистого, і верби річкові, і веселіться перед Г-сподом, Б-гом вашим, сім днів»

.

А в Гемарі[2]: ««Навчали наші мудреці: „Гілля дерева густолистого“ — такого, гілля якого вкриває його стовбур. І яке це? Скажи: це гадас… Навчали наші мудреці: сплетене на кшталт плетіння й схоже на ланцюжок — це гадас»».

Гемара наводить думку рабі Еліезера бен Яакова, що «гілля дерева густолистого» означає ««дерево, у якого смак деревини й плоду однаковий, — скажи: це гадас»».

Далі Гемара наводить суперечку: ««Навчали: дерево густолисте — придатне, а не густолисте — непридатне. Що вважається густолистим? Сказав рав Єгуда: коли листя стоїть по три в одному гнізді. Рав Кагана сказав: навіть два й один. Рав Аха, син Рави, розшукував два й один, раз це вийшло з уст рава Кагани. Сказав Мар бар Амемар раву Аші: батько мій називав такий „дурним гадасом“»»[3].

На кущах гадаса ростуть також маленькі плоди, які мовою Мішни називаються «ягодами винограду». Мішна каже, що якщо «його ягід було більше, ніж листя, — непридатний. А якщо зменшив їх — придатний. Але не зменшують у свято»[4].

Ідея єдності в гадасі

Пояснюється, що чотири види рослин вказують на ідею єдності — як загалом, так і окремо, у кожному виді зокрема.

Загалом зв'язування чотирьох видів разом вказує на чотири типи синів Ізраїлю: етрог, у якого є і смак, і запах, вказує на євреїв, які вивчають Тору й виконують заповіді. Лулав, у якого є смак, але немає запаху, вказує на тих, хто вивчає Тору. Гадас, у якого є запах, але немає смаку, вказує на тих, хто виконує заповіді, а арава, у якої немає ні смаку, ні запаху, вказує на найнижчий тип. Зв'язування їх разом вказує на єдність синів Ізраїлю.

У гадасі самому по собі ідея єдності підкреслена тим, що його листя росте «густо»: три листки ростуть з одного «гнізда».

Кількість гадасім

У трактаті «Сука»[5] танаї розійшлися в думках щодо кількості гадасім: «Рабі Їшмаель каже: три гадаси, дві арави, один лулав і один етрог… Рабі Аківа каже: як один лулав і один етрог, так і один гадас і одна арава». Галаху встановлено за рабі Їшмаелем[6], і його обґрунтування виводиться в Гемарі: про гадас сказано «гілля дерева густолистого» — три слова, і звідси вчать, що треба брати три гадаси.

Заведено додавати до кількості гадасім[7]. Наводиться, що додають лише до чисел чотири, дванадцять, тринадцять і двадцять шість. Ребе пояснив це так: у чотирьох є виконання додавання до самої заповіді, дванадцять — відповідно до 12 діагональних меж, тринадцять — відповідно до 13 атрибутів милосердя, двадцять шість — відповідно до гематрії Імені Гаває[8]. Водночас Ребе закликав додавати, принаймні, три гадаси до трьох, яких вимагає сама суть заповіді[9], навіть коли йдеться про набір чотирьох видів, що використовується для мівцо «Лулав»[10].

Наші Ребе, провідники поколінь, додавали до кількості гадасім таким чином:

Ребе Рашаб іноді клав у свій лулав дванадцять гадасім — відповідно до 12 діагональних меж, іноді тринадцять — відповідно до 13 атрибутів милосердя, іноді двадцять шість — відповідно до числового значення Імені Гаває, а іноді чотири гадаси — як додавання до основного закону[11].

Ребе Раяц до прийняття проводу брав дванадцять гадасім, а після прийняття проводу брав для свого лулава тринадцять гадасім. І так само чинив у ті роки Ребе[12].

Ребе має звичай брати для свого лулава тридцять шість гадасім[13]. Так він вказав раву Давиду Раскіну, який щороку зв'язував лулави Ребе. 5752 року (1991/1992) він звелів йому класти «двічі хай — тридцять шість» гадасім у кожен лулав[14][15].

Гадас у мудреців

У Гемарі, у трактаті «Мегіла» (аркуш 13), сказали про царицю Естер, що її порівняли з гадасою, бо вона була зеленуватою, зеленого кольору, як колір гадаса, і тому її ім'я Гадаса походить від дерева гадас; і ще сказали там, що праведники називаються гадасім.

Див. також


Примітки

  1. ^ Ваїкра 23:40
  2. ^ Трактат «Сука», 32б
  3. ^ У перекладі івритом: навчали: дерево густолисте — придатне, а не густолисте — непридатне. Яким воно буває густолистим? Сказав рав Єгуда: коли є по три листки в гнізді. Рав Кагана сказав: навіть два й один. Рав Аха, син Рави, розшукував гадас, у якого два й один, раз це вийшло з уст рава Кагани. Сказав Мар бар Амемар раву Аші: батько мій називав такий «дурним гадасом»
  4. ^ «Сука», розділ 3, мішна 2.
  5. ^ Розділ 3, мішна 4
  6. ^ Рамбам, «Закони лулава», розд. 7, закон 7: «Це прикраса заповіді»
  7. ^ «Сефер га-мінгагім». І див. докладно про це в «Оцар мінгагей Хабад», Тішрей, с. 271
  8. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 250
  9. ^ Переддень свята Сукот 5728 (18 жовтня 1967), мешканцям Кфар-Хабаду, і в сіхі Шабату тижневого розділу «Гаазіну» 5751
  10. ^ «Торат Менахем» 5752, т. 1, с. 76
  11. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 13–14, «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 250
  12. ^ «Ємей мелех», т. 3, с. 1184, а також «Ємей берешит», с. 263. І див. «Оцар мінгагей Хабад» та у вказаних там місцях
  13. ^ «Ємей берешит», с. 263, щоденник року Гакгель 5741
  14. ^ Додаток до «Кфар-Хабаду», випуск 493, с. 8
  15. ^ Згідно зі свідченням рава Товії Зільберштрома, у дні холь га-моеду, коли гадасім засихали, до лулава Ребе додавали ще свіжі гадасім, але засохлих не виймали. «Мінгагей мелех» — свято Сукот קישור לאתר מדיה הלכה.

Повідомити про помилку на цій сторінці