Перейти до вмісту

Гакгель

Матеріал з Хабадпедії
Зображення царя, що читає Тору в Храмі на церемонії виконання заповіді Гакгель

Заповідь Гакгель — заповідь, яку дотримували тоді, коли існував Храм. На завершення сьомого року, року шміти, у Храмі проводилося зібрання «Гакгель» за участю всього народу Ізраїлю, на якому цар читав із Тори уривки, що пробуджують трепет перед Всевишнім і виконання заповідей.

І в наші дні заповідь Гакгель існує у своєму духовному сенсі: Ребе оголосив «мівцо „Гакгель“» і роз'яснив, що й сьогодні завдання кожного єврея (особливо в рік Гакгель) — збирати євреїв і пробуджувати їх до Тори та заповідей, а також як підготовка до здійснення призначення «велике зібрання повернеться сюди» за істинного і повного Визволення.

Передісторія

Джерело заповіді — у тижневій главі «Ваєлех»:

Наприкінці семи років, у час року шміти, у свято Сукот, коли прийде весь Ізраїль з'явитися перед лицем Г-спода, Б-га твого, на місце, яке Він обере, читай цю Тору перед усім Ізраїлем уголос їм. Збери народ — чоловіків, і жінок, і дітей, і прибульця твого, що в брамах твоїх, — щоб вони слухали і щоб училися, і боялися Г-спода, Б-га вашого, і дбали виконувати всі слова цієї Тори

— Ваєлех 31, 10-13

Отже, заповідь Гакгель — це заповідь-повеління збирати весь народ Ізраїлю раз на сім років, у рік, що настає після року шміти, коли вони підіймаються паломниками на свято Сукот, і читати їм уголос із Тори уривки, які спонукають їх до заповідей і зміцнюють їхні руки в істинній вірі, — боятися Всевишнього і внаслідок цього дотримуватися всіх слів Тори[1].

Підготовка до цього зібрання охоплювала весь Єрусалим: наприкінці першого святкового дня свята Сукот когени розходилися вулицями міста й сурмили в золоті сурми, щоб скликати народ зібратися до Храму[2]; звідси видно, що сурмління в сурми під час Гакгелю — свого роду постанова мудреців, а не обов'язок за Торою.

Заповідь Гакгель

Цар читає Тору в Храмі в рік Гакгель

Саме зібрання проводилося наприкінці першого святкового дня свята Сукот на майдані Азари в Храмі, у присутності всього Ізраїлю: чоловіків, жінок і дітей. Цар стояв на великому дерев'яному помості, що стояв в Азарі, і приймав сувій Тори від тих, хто стояв поруч із ним[3]. Із сувою Тори він читав уривки з книги Дварім[4], а по завершенні читання промовляв благословення на Тору, як за кожного читання Тори, і додавав ще сім благословень.

Ця заповідь Гакгель удостоїлася особливої ваги в юдаїзмі, як сказано в «Га-Хінух»[5]: «Ця заповідь — міцний стовп і велика честь у вірі».

І так написав Рамбам:

Вони зобов'язані приготувати своє серце й нашорошити свій слух, щоб слухати зі страхом і трепетом, з радістю і тремтінням, як у день, коли її було дано на Синаї. Навіть великі мудреці, що знають усю Тору цілком, зобов'язані слухати з найбільшою зосередженістю. А той, хто не може чути, хай спрямує своє серце до цього читання, бо Писання встановило його лише для того, щоб зміцнити істинну віру. І хай бачить себе так, ніби щойно отримав про неї повеління і чує її з уст Всемогутнього, бо цар — посланець, що сповіщає слова Б-га.

— Рамбам, Закони Хагіги, розділ 3, галахот 9-10

Цар — Ребе

Абарбанель пояснює сенс повеління, щоб Тору читав саме цар, а не хтось інший: оскільки цар — це загальна душа всього народу Ізраїлю, то коли цар читає в Торі уривки, які читають у рамках зібрання Гакгель, це так, ніби весь народ Ізраїлю читав ці уривки.

А коментатори пояснюють, що сьогодні, коли Храму немає і немає царя над Ізраїлем згідно із законами Тори, як це було в ту епоху, — потрібно, щоб «великий в Ізраїлі», який і є царем у теперішній час, виконував роль царя, що була тоді, коли існував Храм, і «читав Тору» — пробуджував народ до вивчення Тори й виконання заповідей із трепету перед Всевишнім під час «Гакгелю», як було в Храмі, так, щоб це читання спонукало народ Ізраїлю примножувати в цьому «постійно, по всі дні».

У наші дні, коли «великий у народі» — це провідник покоління, заповідь «Гакгель» покладено на нього, і до його завдання входить пробуджувати всіх євреїв у рік «Гакгель» до трепету перед Всевишнім.

Одного разу Ребе висловився, що «провідник нашого покоління, мій тесть [= мій учитель і тесть], Адмор, який подібний до царя, що читає Тору під час Гакгелю..». Також ми знаходимо в численних сіхот Ребе його ставлення до того, що промовляння хасидуту провідником покоління — це на рівні «Шхіна говорить з його гортані», і паралеллю до цього є те, що в заповіді Гакгель слухачі мають ставитися до слів Тори, які промовляє цар, «ніби чують її з уст Всемогутнього».

Те, що Ребе як провідник покоління є «з'єднувальним посередником», який передає нам слова Б-га живого — чи то в маамарах хасидуту, чи то у святих сіхот або в листах, — є ясним поясненням того, що Ребе взяв на себе грандіозне завдання досягти всіх верств єврейського народу і пробудити його щодо заповіді Гакгель. Свідчення тому — його дивовижні роз'яснення 5741 року (1980/1981) про заповідь Гакгель та її актуальність у наш час, величезне піднесення в мівцо «Гакгель» 5748 року (1987/1988) і його численні вказівки про обов'язок кожного єврея виконувати заповідь Гакгель і про те, що завдання кожного — самому бути «царем» і пробуджувати іншого єврея до трепету перед Всевишнім.

Гакгель у наші дні

Заповідь Гакгель відрізняється від усіх інших заповідей тим, що всі заповіді Тори треба виконувати в певний час і в певному місці, а заповідь Гакгель особлива тим, що, хоча Храм уже зруйновано, ми здатні й тепер виконувати цю заповідь, — адже зміст заповіді — зміцнення істинної віри, трепет перед Всевишнім, а це вічна тема, і нам дано можливість виконувати заповідь навіть тоді, коли технічні деталі не в повноті[6].

Протягом усіх поколінь, коли не було можливості виконувати заповідь як належить, були великі Ізраїлю, які на цей рік закликали виконувати «пам'ять про Гакгель» різними способами.

У десятках сіхот і листів Ребе роз'яснює спосіб виконання заповіді Гакгель у наші дні, яка є не лише «пам'яттю» й подобою первісної заповіді, а повністю тотожна повелінню в Торі. У своїх торанічних роз'ясненнях цієї заповіді Ребе підкреслює, що мета заповіді — «боятися Всевишнього» — не лише результат виконання заповіді, а й сама суть і тіло заповіді; і в світлі цього, коли в наші дні проводять зібрання під знаком «Гакгелю», що зміцнюють трепет перед Всевишнім, це вважається справжнім виконанням заповіді Гакгель, адже трепет перед Всевишнім — її сутність і головна точка. Ба більше, оскільки нам заповідано «боятися Всевишнього по всі дні», дія заповіді Гакгель стосується «всіх днів», навіть днів, що не належать до року Гакгель, і не обмежується одноразовою подією наприкінці сьомого року в Храмі.

Як на зібрання Гакгель увесь народ Ізраїлю мав з'явитися до Храму — кожен, незалежно від свого щабля і свого служіння, чи то дроворуб, чи то водонос, — чоловіки, і жінки, і діти, так і кожен єврей, незважаючи на свій щабель, становище і стан, має особливу причетність до того, щоб пробудитися в рік Гакгель і боятися Всевишнього, адже це заповідь, покладена на кожного з Ізраїлю, і в рік Гакгель, навіть коли Храму немає, він отримує особливі сили, щоб пробудитися в цьому. Ба більше, кожен єврей має знати, що він сам вважається царем, і впливати на всіх, з ким має зв'язок (для яких він вважається їхнім царем), щоб вони боялися Всевишнього.

На практиці

Основна стаття – Гакгель у душі людини
  • У рік Гакгель кожен має зібрати свої три шати і з'єднати їх разом у думці про Святого, благословенний Він, так щоб у кожен із днів року всі його почуття були пов'язані зі змістом заповіді і завдяки цьому він дійшов до трепету перед Всевишнім.
  • Кожен має вивчати Тору й розмірковувати про єдність Всевишнього своїми мохін, а також використовувати свої мідот з особливим примноженням, пов'язаним із вивченням Тори й виконанням заповідей, і примножувати в практичній дії з життєвою силою, що личить єврею, який завжди пам'ятає про Святого, благословенний Він, за принципом «постійно, по всі дні», і тим самим зосередити всі десять сил душі, дані йому, і використати кожну з них для пробудження та зміцнення в трепеті перед Всевишнім.
  • Кожен і кожна мають дослухатися до слів Тори, які промовляє цар і які пробуджують любити Всевишнього і боятися Його, — як загального царя — провідника покоління, так і царя особистого (що отримує сили від загального царя) — душі, і втілювати пробудження в реальну дію, так щоб із неї було видно, що він пробудився внаслідок Гакгелю.

Мівцо «Гакгель»

Основна стаття – Мівцо «Гакгель»

13 тішрея 5748 (6 жовтня 1987), в особливій сіхі, виголошеній у 770, Ребе оголосив «мівцо „Гакгель“», його суть і мету — збирати євреїв, щоб вони разом зміцнювалися в трепеті перед Всевишнім, і докладно виклав усі етапи, пов'язані з цим мівцо.

Цій сіхі передували численні сіхот і листи на тему Гакгелю. Однак у сіхі 13 тішрея Ребе зосередив деталі заповіді в тому вигляді, в якому вона покладена на кожного в наші дні, і дав практичні вказівки щодо виконання заповіді Гакгель у рамках нового мівцо — «мівцо „Гакгель“»: через запис до проєкту «Гакгель» і призначення особливого відповідального, який координуватиме всю діяльність і зібрання «Гакгелю» протягом року, що приведе до ухвалення добрих рішень і зміцнення в трепеті перед Всевишнім.

У наступні дні — дні свята Сукот і холь га-моеду Сукот — Ребе зміцнив і розширив інші деталі мівцо, а у своїх сіхот говорив про визначення заповіді в наші дні, як вони випливають із деталей заповіді за часів існування Храму, поширюючи висновки з них на практичну дію і додаючи нові деталі до «мівцо „Гакгель“».

В одній із сіхот Ребе загострив сенс заняття мівцо «Гакгель» тим, що кожен єврей, який займається мівцо, має бути «євреєм Гакгелю» — настільки, що, дивлячись на нього, бачитимуть, що вся його суть — «Гакгель». А в іншій сіхі Ребе роз'яснив, що завдання кожного — бути когеном, який сурмить у сурми й пробуджує всіх до трепету перед Всевишнім.

Емблема Всесвітнього штабу «Гакгель», створеного в рік Гакгель 5769 Центральним «Ігуд талмідей га-єшивот» 770, який координував діяльність «Гакгелю» в єшивах «Томхей Тмімім» по всьому світу

Після сіхи Ребе 13 тішрея по всьому світу виникли штаби «Гакгель». У Краун-Гайтс штаб діяв при «Цеірей Агудат Хабад» на чолі з равом Давидом Раскіним. У Святій Землі штаб діяв при «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі і координував усю діяльність «Гакгелю» по всій країні; на чолі штабу стояв р. Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург[7].

З діяльності Гакгелю

Зібрання «Гакгель» 5776 року (2015/2016)
  • Зібрання — збирання євреїв в одному місці та вплив на них у Торі й заповідях.
  • Картки — треба записатися на особливій картці у відповідального за Гакгель; картка розміром тефах на тефах, і можна записати своє ім'я та ім'я матері без додаткових даних, аби лише була можливість підтримувати з ним зв'язок.
  • Центри — центр «Гакгелю» — це той, хто координує всіх, хто записався на діяльність у справах Гакгелю протягом року в рамках мівцо «Гакгель». Він дбає про те, щоб підтримувати постійний зв'язок із записаними для перевірки нових дій, і спонукає їх примножувати свою діяльність.
  • Публікація — публікація про Гакгель у газетах — частина системи мівцо «Гакгель».
  • Рішення — Ребе вказав, щоб кожен ухвалив для себе одне добре рішення з нагоди «дня Гакгель» — рішення, яке він виконуватиме протягом усього року, і в цьому виявиться те, що заповідь Гакгель справді здійснює свою дію «по всі дні».
  • Жінки й дівчата Ізраїлю — у рік Гакгель (особливо) жінки мають влаштовувати Гакгель для немовлят і розповідати їм про Тору й заповіді (навіть якщо ті не розуміють), що подібне до великого Гакгелю, і говорити їм про важливість Тори, і це основа життя за Торою для дітей.

Рік Гакгель

Основні статті – Рік Гакгель, Статті з погляду Гакгелю

На суботніх фарбрейнгенах протягом усього 5748 року (1987/1988) Ребе пов'язував теми тижневої глави й часу з особливою темою року, який є роком Гакгель, і майже кожного Шабату і свята Ребе згадував заповідь «Гакгель» і діяльність у справах «Гакгелю». Унаслідок згадування цієї теми за кожної нагоди діяльність «Гакгелю» розширилася.

Цей факт поєднується з підходом Ребе в його ученні, що ґрунтується на вислові Алтер Ребе, що треба «жити з часом», і є прямим прикладом висловлювання Ребе, що заповідь Гакгель має бути «брамою», крізь яку «підіймаються» і проходять усі справи Тори і заповідей по всі дні року Гакгель. Сіхот і листи Ребе в роки «Гакгелю» осяяли особливим світлом служіння Всевишньому і діяльність хасида в дні року Гакгель, і нові вказівки в служінні Всевишньому викладалися й вивчалися внаслідок «року Гакгель» і протягом нього.

Ребе пов'язав і поєднав багато тем із роком Гакгель; у деякі роки навіть є рідкісні вислови, які ми удостоїлися почути про рік Гакгель; про ці сіхот і листи написано багато брошур і книжок, а також проведено багато заходів, щоб привести рік «Гакгель» до повноти Гакгелю, який буде за Визволення.

Провідник покоління — цар

Основна стаття – Гакгель у провідника покоління

У той час, коли Храму немає, цар, чиє завдання — пробуджувати народ до трепету перед Всевишнім, — це провідник покоління в кожному поколінні, і він має пробуджувати синів Ізраїлю до виконання Тори й заповідей, доки не спонукає їх примножувати в цьому «по всі дні», і як висловився Ребе: «провідник нашого покоління, мій тесть, Адмор, який подібний до царя, що читає Тору під час Гакгелю...»

Цікаво зазначити, що в сіхот Ребе ми знаходимо вказівки на те, що промовляння хасидуту провідником покоління — це на рівні «Шхіна говорить з його гортані», і паралельно до цього в заповіді Гакгель слухачі мають ставитися до слів Тори, які промовляє цар, «ніби чують її з уст Всемогутнього», тобто з уст Святого, благословенний Він.

Оскільки для виконання заповіді потрібне самоскасування перед царем, — як відомо, весь народ має чути слова Тори саме з уст царя[8], — хасиди намагаються приїжджати в рік «Гакгель» до провідника покоління — Ребе, щоб отримати сили, потрібні, щоб «боятися Всевишнього постійно, по всі дні».

У рік Гакгель тисячі хасидів зі своїми родинами з'їжджаються до «Бейт хаєйну» 770, дому Ребе, особливо в місяці тішрей, — більше, ніж у будь-який «звичайний» рік.

Видання

Основна стаття – Книги хасидуту і Гакгель
Титульний аркуш книги «Кагаль гадоль»

У рамках мівцо «Гакгель» Ребе 5727 року (1966/1967) закликав провести також «Гакгель рукописів і книг хасидуту» для Бібліотеки Хабаду і для «Кегот»[9]. У рамках цього мівцо до Ребе надійшли сотні книжок. Крім того, протягом років вийшло багато книжок, що роз'яснюють і пояснюють суть заповіді Гакгель у світлі вчення Ребе.

Додаткова література

  • Менді Дікштейн, ‏«Ніккалу ве-амод аль нафшам», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1350, с. 38-41 (5783) קישור לשבועון בית משיח

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Закони цієї заповіді роз'яснено в Сота, 41а і далі. Рамбам, Закони Хагіги, розділ 3.
  2. ^ Тосефта, Сота, розділ 7, галаха 15.
  3. ^ Мішна описує церемонію передавання сувою Тори, яка була тривалою, щоб збільшити пошану царя: «Хазан зібрання бере сувій Тори і передає його голові зібрання, голова зібрання передає його сгану, сган передає його Первосвященникові, Первосвященник передає його царю, і цар стоячи приймає, а читає сидячи» (Сота, там само).
  4. ^ Від початку книги до кінця уривка «Шма» (6, 9). Уривок «Ве-гая ім шамоа» (11, 13-21). Від уривка «Асер теасер» (14, 22) до кінця благословень і прокльонів у тижневій главі «Кі таво», до вірша: «Крім союзу, який Він уклав із ними на Хориві» (28, 69).
  5. ^ Заповідь 612.
  6. ^ Наприклад, те, що Храм ще не зійшов до Єрусалима, а також те, що ми не перебуваємо наприкінці першого святкового дня свята Сукот, і так далі.
  7. ^ Також у наступні роки по всьому світу було створено нові штаби, як-от Всесвітній штаб «Гакгель», створений у рік Гакгель 5769 Центральним «Ігуд талмідей га-єшивот» 770, який координував діяльність «Гакгелю» в єшивах «Томхей Тмімім» по всьому світу.
  8. ^ Бо «страх перед ним буде на тобі» — лише цар здатен навіяти страх і викликати в серці єврея трепет, потрібний перед Святим, благословенний Він.
  9. ^ «Гайом йом», «Шалшелет га-яхас».
  10. ^ Завантажити файл «Зміст і покажчик за темами Гакгелю».
  11. ^ Завантажити файл «Гакгель ет га-ам».

Повідомити про помилку на цій сторінці